Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 336.77 (477)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ВАЖЕЛІ УПРАВЛІНСЬКИХ ВПЛИВІВ У ПРОВЕДЕННІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки

ВЛАСЮК ВАЛЕРІЙ ЄВГЕНОВИЧ

Донецьк - 2007

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В.І. Лазаряна Міністерства транспорту та зв'язку України (м. Дніпропетровськ).

Науковий консультант:

Покотілов Анатолій Антонович, доктор економічних наук, професор, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В.І. Лазаряна Міністерства транспорту та зв'язку України, завідувач кафедри економічної теорії (м. Дніпропетровськ).

Офіційні опоненти:

Амоша Олександр Іванович, доктор економічних наук, професор, академік НАН України, Інститут економіки промисловості НАН України, директор (м. Донецьк);

Семенов Анатолій Григорович, доктор економічних наук, професор, Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економічної теорії (м. Донецьк);

Реверчук Сергій Корнійович, доктор економічних наук, професор, Львівський національний університет імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри банківського і страхового бізнесу (м. Львів).

Захист відбудеться "22" січня 2008 р. о 12-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.01 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 198-а, великий зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий "21" грудня 2007 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.С. Овечко.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Необхідність подальшої розробки методології формування економічних відносин через систему управління фінансово-кредитною політикою України визначається організацією взаємодії внутрішнього середовища економіки із зовнішніми умовами (політичною ситуацією) України.

Побудова сучасного економічного механізму та усвідомлення його філософії в ринковій моделі господарювання неможливо без всебічного освоєння теорії і практики й повинно розглядатись у системі децентралізації управління економікою, напрямах формування важелів управління фінансово-кредитною політикою, що пов'язується із системою: потреби - переваги - пріоритети. Наукове обґрунтування необхідності формування важелів управлінських впливів у фінансово-кредитній політиці є актуальною проблемою та потребує подальшої розробки теоретичних підходів до їх сутності і тенденцій розвитку.

Управління фінансовими потоками, як державними, так і приватними у сьогоденні світової глобалізації, трансформації економічних умов господарювання позначається не тільки вмінням розміщувати вільні кошти в активи, інвестиційні проекти, проводити своєрідну політику на фондовому ринку, але й необхідністю виконувати пріоритетні завдання суспільства щодо наділення фінансовими ресурсами будь-яких галузей, громад, індивідів для проведення господарської діяльності, забезпечуючи добробут держави в цілому. Фінансово-кредитна політика як механізм управління найважливішим ресурсом економіки має відображення у валовому національному продукті (ВНП). Так, ВНП Великої Британії у 2006 р. становив 1,83 трлн. дол. США, а доход на душу населення склав 23550 дол./рік, у Франції він складав 1,816 трлн. дол., при 24420 дол./рік, у Польщі - 514 млрд. дол., при 9000 дол./рік, а в Україні - біля 160 млрд. дол., при приблизно 2000 дол./рік доходу на душу населення.

Наукові теоретичні напрацювання та дослідження проблем формування важелів управління фінансово-кредитної системи закладались у роботах зарубіжних науковців: Г. Беккера; М. Вебера; К. Вікселя; Дж. Гелбрейта; Дж. Кейнса; Р. Лукаса; К. Маркса; А. Маршала; В. Ойкена; Ф. Перру; П.Ромера; Г. Саймона; А. Сміта; Ф. Тейлора; М. Фрідмена; Ф. Хайєка та ін.

Розв'язання теоретичних і практичних завдань управлінської діяльності, формування фінансово-кредитних відносин та становлення сучасної економічної системи має місце у працях вітчизняних вчених: В. Базилевича; О. Василика; А. Гальчинського; В. Геєця; В. Дементьєва; Л. Дмитриченко; Т. Єфименко; С. Мочерного; А. Покотілова; А. Поручника; С. Реверчука; А. Семенова; Г. Тарасенко; М. Туган-Барановського; О. Чаусовського; М. Чумаченка; А. Чухна та ін.

Необхідність розширення наукової бази теорії фінансів, через удосконалення методології фінансово-кредитної політики, визначення важелів управлінських впливів на розподільчі відносини, визначення місця фінансово-кредитних відносин в наукових працях означених та інших авторів висвітлені недостатньо, що є актуальними проблемами сьогодення і потребує подальшої розробки теоретичних засад організації ринку за принципом рівності права кожного суб'єкту господарювання на рівні доходи від вкладеного капіталу та визначенні механізмів наповнення розподільчого елементу фінансової сфери, що обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами досліджень. Дослідження виконувалось відповідно до тематики науково-дослідної роботи кафедри державного управління і місцевого самоврядування Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України "Розробка технологій аудиту персоналу органів державного управління та місцевого самоврядування і системного розвитку адміністративної еліти регіону", номер державної реєстрації 0102U003690 (2003-2004 рр.), в якій дисертант приймав участь як науковий співробітник і де ним було запропоновано напрями удосконалення розвитку фінансової компетентності регіональної адміністративної еліти; науково-дослідної роботи кафедри управління персоналом і економіки праці Дніпропетровської державної фінансової академії "Мотиваційні впливи на підвищення ефективності розвитку управлінських кадрів фінансового сектору", номер державної реєстрації 0105U002278 (2005-2006 рр.), де дисертант був керівником НДР і були розроблені рекомендації щодо підвищення ефективності роботи працівників фінансових органів при наданні управлінських послуг населенню.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення природи, сутності та форм економічних відносин через систему управлінських впливів на фінансово-кредитні відносини, особливостей формування важелів управління при проведенні фінансово-кредитної політики держави на різних рівнях господарювання, а також розробка теоретико-методологічних засад і практичних рекомендацій підвищення якості управління фінансовою сферою шляхом управлінських впливів на розподільчі відносини в процесах економічних перетворень, обґрунтування місця важелів управління фінансово-кредитними відносинами в системі ринкової економіки та можливостей управлінського впливу на елементи економічної системи.

Для досягнення поставленої мети в дисертації вирішені наступні завдання:

- обґрунтовано місце важелів управлінських впливів у проведенні фінансово-кредитних відносин;

- досліджено теоретично-методичні засади теорії управління, з урахуванням специфічних особливостей, притаманних економічним відносинам, в умовах формування ринкового механізму;

- розроблено модель та методологічне обґрунтування економічної оцінки стану суб'єктів господарювання з метою підвищення ефективності використання важелів управління у фінансово-кредитній політиці України;

- виявлено закономірності формування господарського механізму в умовах утвердження сталих економічних відносин, в яких важливою складовою є важелі управлінських впливів в ринкових умовах при проведенні фінансово-кредитної політики України;

- теоретично досліджено нові можливості, дії з реалізації права у забезпеченні якісного функціонування фінансово-кредитної системи в ринкових умовах;

- обґрунтовано основні важелі управління різними ієрархічними рівнями господарського механізму у контексті узагальнення досвіду управління економікою та виявлено перспективні підходи для використання у вітчизняній практиці;

- досліджено тенденцію розвитку суб'єктно-об'єктних відносин та економічних впливів як важливих факторів управління для країн із ринковим спрямуванням;

- запропоновано напрями оптимізації формування важелів управління ринком цінних паперів і розроблено рекомендації щодо запровадження системи вітчизняних рейтингів об'єктів фондового ринку;

- розроблено стратегію поглиблення економічних перетворень через досвід діяльності ФПГ і ТНК як нового підходу до управління господарською діяльністю.

Об'єктом дослідження є процеси формування важелів управління фінансово-кредитною політикою України.

Предметом дослідження є організаційно-економічний механізм формування економічних відносин через важелі управлінських впливів у процесах проведення фінансово-кредитної політики України.

Методологія і методи дослідження. Основу методології дисертаційної роботи становлять фундаментальні положення економічної теорії, теорії фінансів, управління, державного управління, праці зарубіжних і вітчизняних науковців, законодавчі та нормативні акти, державні програми з питань соціально-економічного розвитку. Для вирішення поставлених у роботі завдань було використано діалектичний та інші методи дослідження: комплексного аналізу і синтезу, формальної та діалектичної логіки при вивченні підходів різнорідних наукових шкіл до процесів проведення фінансово-кредитної політики; узагальнення, порівняльно-економічного аналізу при дослідженні принципів побудови управлінської діяльності та її впливах на економічну систему; факторного і економіко-математичного аналізу при розробці методології економічної оцінки стану суб'єктів господарювання; кореляційно-регресійного багатофакторного аналізу при розробці оцінки ефективності організації накопичення та розподілу доходів на різних рівнях економіки; функціонального аналізу, статистичний аналіз та системний підхід для розробки підходів до удосконалення процесів формування господарського механізму.

Інформаційну основу дисертації складають фундаментальні дослідження вітчизняних і зарубіжних фахівців провідних наукових центрів з питань формування важелів управління фінансово-кредитною політикою; законодавчі та нормативні акти, статистичні дані і матеріали Кабінету Міністрів України, Національного банку, Державного комітету статистики України, матеріали науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів. В дисертаційній роботі вирішено важливу наукову проблему для економіки України, яке полягає у розробці і удосконаленні комплексу теоретичних, методологічних і практичних підходів щодо формування системи важелів управлінських впливів у фінансово-кредитній політиці, обґрунтуванні їх місця у фінансово-кредитних відносинах у ринковій економіці. Конкретні наукові результати, що розкривають особистий внесок автора у дослідженні проблеми та характеризують наукову новизну роботи, полягають в наступному:

вперше:

- проведено системне теоретичне дослідження важелів управління у проведенні фінансово-кредитної політики та визначено підходи різних наукових шкіл до визначення процесів економічної діяльності в цілому. Розроблено концепцію формування економічних владних відносин через систему важелів управлінських впливів у проведенні фінансово-кредитної політики України. Визначено найбільш дієздатні елементи перетворень у фінансовій сфері такі, як важелі впливу на процеси відтворення, та доведено пріоритети і напрями удосконалення фінансово-кредитної політики;

- розроблено систему владних економічних відносин за допомогою важелів управлінських впливів на процеси формування фінансово-кредитної політики України. Визначено, що система оцінки організації накопичення та розподілу доходів на різних рівнях економіки в розподільчому механізмі є основоположним чинником господарської діяльності;

- теоретично обґрунтовано та доведено місце владних управлінських відносин в економічній системі, які суттєво впливають на підвищення результативності економіки і якості її управління в макроекономічних показниках. Виявлено закономірності формування господарського механізму в умовах утвердження сталих економічних відносин. Важливою складовою в цих процесах є важелі управлінських впливів. Досліджено тенденції формування важелів управлінських впливів з урахуванням принципів демократизації економічної діяльності;

- теоретично досліджено нові можливості, дії та реалізацію права у забезпеченні функціонування господарського механізму. Розкрито філософію формування господарського механізму, де суттєвим фактором є важелі управлінських впливів;

- розроблено методологію економічної оцінки стану суб'єктів господарювання, яка базується на економіко-математичній моделі використання ресурсних можливостей. Запропоновано модель "економічної відповідальності" суб'єктів господарювання, які використовують одержані фінансові ресурси, що визначає економічну ефективність механізму управління економікою. Обґрунтовується коло взаємної господарсько-правової відповідальності між різними рівнями управління, які приймають та виконують рішення, що визначає межі взаємовідносин і взаємовпливів між суб'єктами й об'єктами господарювання і є основою економічної відповідальності органів управління;

- запропоновано систему діагностування ієрархічних рівнів пропозиції цінних паперів вітчизняних підприємств за допомогою економічних методів управління та систему рейтингів об'єктів фондового ринку.

удосконалено:

- принципи ієрархічної побудови управлінської діяльності та її специфічні впливи на різнорідні елементи економічних відносин системи. Визначено основні проблеми управлінської діяльності на різних ієрархічних рівнях господарського механізму та виявлено перспективні підходи для використання у вітчизняній практиці. Розширено коло теоретико-методологічних засад організації державного управління з урахуванням специфічних особливостей, притаманних економічним відносинам в умовах формування господарського механізму. Доповнено наукові напрацювання теорії управління факторами суб'єктно-об'єктних відносин та економічної влади як тенденцій формування господарського механізму;

- підходи щодо використання методології збалансування показників економічної діяльності на різних рівнях управління за допомогою запровадження техніко-технологічної та господарської збалансованості, що визначає максимізацію економічної ефективності при використанні певних обсягів фінансових ресурсів. Аргументовано, що принципи визначення рівня загальної рентабельності виробництва набувають значення за допомогою введення показника економічної ефективності як критерію здатності управлінського персоналу до проведення господарської діяльності. Доповнено підходи щодо переоцінки основних фондів виробничих галузей господарства та схему розрахунків визначення ціни продукції, зважаючи на умову запровадження прогресивної технології, що є фактором наповнення доходів держави. Запропоновано систему оцінки факторів економічного зростання як відповідного інструментарію приросту національного доходу у розподільчому механізмі держави;

- теорію управління, через визначення та обґрунтування п'яти принципів "С" в процесах становлення ринкових відносин - самооплатність, самофінансування, самоврядування, самовизначення і самоосвіта. Представлено механізм впровадження методу дій - "Пізнання - Знання - Усвідомлення", який визначає самоосвіту як один із найважливіших факторів кардинальних суспільних трансформацій людини у спрямуванні до постійного удосконалення її потреб. Аргументовано науково-методичні підходи щодо визначення впливу самоосвіти (системи знань) в управлінській діяльності, які використовують у вітчизняних реаліях проведення економічної діяльності;

- стратегію поглиблення економічних перетворень, з використанням досвіду діяльності ФПГ та ТНК, як новітніх принципів управління господарською діяльністю. Підходи до законодавчого закріплення основоположних засад створення та діяльності ФПГ в Україні, що виявить впливи на процеси розвитку економічних відносин й спонукає до посилення значимості ФПГ у відтворенні ринкової економіки. Методику економіко-математичної моделі оцінки ефективності роботи підприємств ФПГ, що дозволяє виявляти критерії підвищення ефективності різних ієрархічних рівнів діяльності господарського механізму.

набули подальшого розвитку:

- методи обґрунтування основних напрямів реформування фінансового сектору з урахуванням місця фінансово-кредитних відносин в ринковій економіці;

- методологічні підходи до обґрунтування напрямів впливів фінансово-кредитної політики на економічні процеси з урахуванням зміни уподобань, потреб, мотивів людей, підприємців, держави. Обґрунтовано коло заходів щодо впровадження державних регулюючих впливів, які покладаються на необхідність коригування дій ринкового механізму з метою нейтралізації негативних проявів, або так званих "провалів ринку".

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки, викладені в дисертації, доведені до рівня конкретних рекомендацій, які частково використовуються представництвом Держкомпідприємництва в Дніпропетровській області при підготовці програми розвитку підприємництва в області (довідка №57/1-20), використані головним управлінням економіки Дніпропетровської облдержадміністрації при підготовці матеріалів обласної програми соціально-економічного розвитку на 2007 р. (довідка №202/07-13), Постійною комісією Дніпропетровської обласної ради з питань соціально-економічного розвитку області, бюджету та фінансів (довідка №7/26-126). Результати і висновки, одержані при вирішенні поставлених завдань, направлені на забезпечення досягнення кінцевої мети формування якісної фінансово-кредитної політики, спрямованої на демократизацію господарських відносин.

Пропозиції щодо встановлення сталих, ефективних управлінських відносин, як на рівні державного управління, так і на рівні приватного менеджменту для проведення фінансово-кредитної політики ринкового спрямування використані при підготовці рекомендацій другої Міжнародної науково-практичної конференції "Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики", яку проводив Київський національний економічний університет (довідка № 08-14/37-532). Матеріали дисертаційної роботи використовуються також у навчальному процесі в Дніпропетровському національному університеті залізничного транспорту ім. академіка В. Лазаряна при підготовці навчально-методичного забезпечення і викладанні дисциплін "Основи маркетингу та менеджменту", "Міжнародні економічні відносини", "Маркетинг", "Економічна теорія".

Особистий внесок дисертанта. Дисертація є самостійно виконаною науковою працею. З робіт, опублікованих у співавторстві, використано лише ті положення, що належать автору особисто. Дисертація не містить матеріалів кандидатської дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження оприлюднені, доповідались, обговорювались і одержали схвалення на: Міжнародній науково-практичній конференції "Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі XXI століття" Київського державного торговельно-економічного університету (м. Київ, 2000 р.); четвертій Міжнародній конференції "Наука і освіта 2001" Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2001 р.); п'ятій Науково-практичній конференції "Фінанси України" Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2001 р.); п'ятій Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта - 2002" Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2002 р.); другій Всеукраїнській науково-практичній конференції "Україна наукова 2002" Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених "Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення" Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Фінансово-кредитна система України: шляхи розвитку" Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Державне регулювання економіки та місцеве самоврядування" Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Україна наукова 2003" Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); другій Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень 2003" Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Сучасні проблеми економіки підприємства" Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2003 р.); третій Міжнародній науково-практичній конференції "Динаміка наукових досліджень 2004" Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Освіта і наука без кордонів" Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); другій Міжнародній науково-практичній конференції "Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики" Київського національного економічного університету (м. Київ, 2005 р.); восьмій Міжнародній науково-практичній конференції "Наука і освіта 2005" Дніпропетровського національного університету (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Управління людськими ресурсами: держава, регіон, підприємство" Донецького національного університету (м. Донецьк, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Перспективи та пріоритети розвитку людського капіталу в умовах глобалізації" Харківського національного економічного університету (м. Харків, 2006 р.).

Публікації. За результатами проведеного дослідження автором опубліковано: 2 одноосібні монографії (28,65 д.а.); 34 статті у наукових фахових виданнях загальним обсягом 14,0 д.а., з них особисто автору належить 13,34 д.а.; 17 тез конференцій загальним обсягом 3,36 д.а., з них особисто автору належить 3,2 д.а., що в цілому відбивають основний зміст дисертації.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, п'ятьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 603 найменувань, 11 додатків. Основний зміст викладено на 463 сторінках друкованого тексту, включаючи 19 таблиць, 11 рисунків.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету і завдання роботи, об'єкт і предмет, визначено наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, їх апробацію.

Перший розділ "Теоретичні і методологічні засади формування системи управління фінансово-кредитними відносинами". Покладаючись на те, що методологія визначає основні принципи, підходи і методи проведення аналізу, розкриває та характеризує логіку теоретичних напрацювань, автор досліджує еволюційний шлях наукового пізнання грошових і кредитних відносин, фінансових ресурсів, капіталу, попиту й пропозиції, виявив та виокремив цілеспрямовані впливи фінансової системи на економічний розвиток людства. В роботі визначено сутність функції грошей як квінтесенції фінансово-кредитної системи, встановлено їх пріоритетність як одного із найбільш важливих розділів економічної науки. Цілком закономірним визначається те, що увагу багатьох економічних шкіл, науковців, дослідників і практиків сконцентровано на вивченні такого феномену економічної науки, як фінансово-кредитна система, її стану, визначення характеристик й оцінок факторів розвитку та наукових принципах її функціонування, важелях управління і дослідженнях аспектів виділення фінансової кон'юнктури та широкого спектру фінансово-кредитних проблем у процесах відтворення.

Дослідження напрацювань теоретичних наукових концепцій економічного спрямування виявило і визначило значення й сутність трансформаційних процесів економіки в тому, що одним із основоположних засобів державного регулювання у сьогоденні економічних відносин є самі фінанси та фінансова політика, яку проводить держава.

В дисертаційному дослідженні встановлено, що для бюджетної політики країни характерним є незадовільне планування доходів бюджету. Доходну частину бюджету було постійно завищено за рахунок необґрунтованих прогнозованих обсягів промислового виробництва і нераціональної його структури, одержання коштів від приватизації, рентних платежів, податків, що фактично ще не досягалось. При складанні бюджету майбутнього року не враховуються залишки боргів минулого року, які вимагають додаткових коштів. Невизначеність галузевих та регіональних пріоритетів, низька ефективність інвестиційної діяльності все це призводить до зниження прибутковості й обороту капіталу і, як наслідок - скороченню в цілому доходів держави. Встановлено, що оскільки в Україні поки що не відпрацьована концепція економічного розвитку, не визначені основні пріоритети господарського розвитку, то й фінансово-кредитна державна політика не має яскраво виражених орієнтирів, а бюджет ще не став діючим інструментом економічних реформ через відсутність сучасних важелів впливу на трансформаційному етапі вибору конкурентних ринкових відносин.

Комплексний аналіз, проведений в дисертаційній роботі, дав змогу встановити, що теоретичні надбання світової економіки, які знайшли своє практичне застосування, у кінцевому підсумку мають стати комплементарною складовою наукового пізнання, що надасть можливість розглядати концептуальні фактори управлінських впливів з огляду на емпіричні аспекти становлення ринкових відносин. Ці підходи повинні спиратись на визначені світові засади приватної власності й встановлення конкурентного середовища. Таким чином, найважливішим завданням державного регулювання економіки в ринкових умовах господарювання в багатьох країнах світу визначається забезпечення справедливого розподілу доходів, підвищення рівня суспільного добробуту, досягнення соціальної справедливості та стабільності.

В роботі встановлено, що наукове пізнання виокремило управління як важливе суспільне явище, а основними принципами сутності важелів управління визначено те, що управління об'єктивно породжено і постійно відтворюється відповідним суспільством, й від нього воно бере свою сутність, в ньому реалізує свій потенціал, є його повноцінною часткою та існує для нього. Сама управлінська діяльність виявляє своє значення, покладаючись на суб'єктно-об'єктні відносини, які визначають засади таких відносин. Цілі, які ставляться перед державою, суспільством, особистістю, повинні відповідати наступним вимогам:

1. Бути об'єктивно обумовленими й обґрунтованими, виходити із закономірних та об'єктивних тенденцій людей, відповідати об'єктивній логіці функціонування того або іншого процесу.

2. Бути соціально мотивованими, тобто йти від потреб, запитів, інтересів людей, відповідати їм та викликати тим самим розуміння і підтримку цілей. Адже прагнення втілювати в дійсність цілі, які не розділяють та які не співпадають із бажаннями й уявленнями людей, навряд чи можуть бути успішно реалізованими.

3. Цілі повинні бути забезпеченими у ресурсному відношенні (у тому числі й матеріальному) та ґрунтуватись на реальному припущенні й бути прив'язаними до конкретних умов життєдіяльності суспільства.

4. Бути системно організованими, включати в певній послідовності цілі та громадські зв'язки.

Аргументовано, що трансформація економічних відносин в країнах із перехідною економікою, передбачає й розробку теоретичних засад, тобто певних правил і норм, які повинні визначати "правила гри" в спрямуванні до встановлення конкурентних, ринкових відносин. Визначення і запровадження відповідних дій не в змозі проводитись без участі держави та її органів. Відповідно, виникає необхідність визначення ролі держави та надання їй певних повноважень, функцій і ресурсів для виконання настанов суспільства щодо проведення зважених управлінських (якісних) дій в процесах відтворення економічних відносин. До того ж виникає проблема кількості та якості таких управлінських дій з боку держави, адже певні теоретичні напрацювання деяких наукових шкіл застерігають від активного втручання держави у проведення будь-якої економічної політики. Слід все ж таки наголосити на тому, що як надмірні заходи безмірного втручання держави в економічну діяльність, так і "саморегуляція ринку" є шкідливими, а інколи небезпечними з огляду на наслідки непродуманих дій, які в змозі вразити будь-яку сферу господарства. Зважаючи на це та ще на цілий ряд факторів в управлінській діяльності, важливим вважається визначення функцій і форм та формування важелів управління, що за змістом повинно покладатись на мету проведення в життя завдань, які ставляться суспільством, з формуванням суспільних ідей забезпечення сталого розвитку країни як соціальної спільноти, в нинішніх умовах трансформації політичних, економічних і соціальних процесів. Тому в управлінні будь-якою системою (у тому числі і фінансово-кредитною) можливо виділити чотири основні етапи (елементи), які завжди зустрічаються у певній послідовності й однаково пов'язані один із одним. Все це відображає функція управління, яка розподіляється між наступними елементами: - параметрами економічної системи, що контролюється; - системою моніторингу; - блоком управління; - блоком впливу, які, відповідно, взаємопов'язані інформаційним потоком (рис. 1).

Рис. 1. Зв'язки елементів системи управління

Дослідження показало, що в організаціях фінансово-кредитної системи можуть розроблятись інформаційно-вирішальні системи, які забезпечують спрямування необхідних потоків інформації між тими точками в організації, де приймаються рішення, що є фактором формування важелів управління.

Опрацювання теоретичного фундаменту впровадження фінансово-кредитної діяльності в економічних відносинах та дослідження їх практичного застосування у світовій практиці надає можливість виявляти і визначати місце фінансово-кредитних відносин в господарській діяльності. Теоретичне пізнання та їх практичне втілення в суспільних й господарських відносинах визначили засади важелів управління в системі економічних відносин та напрями і спрямування людських переваг, які встановлювали та виявляли пріоритетні ідеї, що впроваджувались за допомогою напрацювань різнорідних наукових шкіл і течій з метою забезпечення економічної ефективності людської діяльності, покладаючись на суб'єктно-об'єктні відносини.

Розвиток теоретичного пізнання надав визначення того, що фінансово-кредитні відносини в суспільстві є об'єктивно обумовленими, викликаними до життя закономірностями, взаємозв'язками функціонування і розвитку суспільства й впливають на відносини розподілу, оскільки діє не тільки закон розподілу за працею, але й відбувається утворення суспільних фондів споживання, що має закономірний характер, а також формують важелі управлінських впливів і виконують функцію спонукання до діяльності, тобто є рушійною силою економіки. фінансова кредитна важіль управління

У другому розділі "концепції управлінських впливів у фінансовій системі в ринкових відносинах" досліджено тенденції спрямування наукового пізнання та процесів економічної трансформації, які визначають життєдіяльність людства у новому столітті, покладаючись на розробку системних моделей управлінської діяльності, що в змозі надати новітнього імпульсу створенню гнучкого механізму управління фінансово-кредитною системою як головному важелю економічних відносин.

Зроблено висновок про те, що кардинальні зміни державної політики, їх новітня орієнтація, перш за все на суспільство, на визначальні процеси набуття та ефективне використання фінансових ресурсів, через інвестування у реальний сектор економіки, застосування маркетингових чинників, впровадження цілісної і взаємопов'язаної системи заходів прямого й опосередкованого регулювання ринку і удосконалення його інфраструктури, ось ці та ще цілий ряд основоположних підходів визначатимуть системний інструментарій, який стане механізмом управління ринковими відносинами в новітніх умовах життєдіяльності людства.

Визначено, що будь-які масштабні економічні перетворення залишаться незавершеними без створення конкурентоспроможного фінансового сектора, здатного мобілізувати, перерозподіляти та надавати реформованій економіці своєчасні інвестиційні ресурси. Тому в нових умовах господарювання важливим етапом для розвитку світової економіки наприкінці XX ст. (в останні десятиліття) стали тенденції щодо активізації структурної самоорганізації іноземного, а на сьогодні вже і почасти вітчизняного капіталу, цільової інтеграції комерційних банків із промисловістю, торгівлею, страхуванням та іншими видами надання чи використання фінансових послуг (ресурсів), й до того ж у такій неадміністративній його формі, як створення новітніх та підвищення ефективності діяльності вже сформованих офіційних і неофіційних фінансово-промислових груп або транснаціональних корпорацій (ФПГ, ТНК), які організуються в різних видах економічної діяльності, в різних країнах, для проведення спільних дій на ринку.

Встановлено, що становлення ринкових відносин в Україні виявляє необхідність інтеграції фінансового та промислового капіталу й створення на цих засадах вітчизняних фінансово-промислових груп. Такі ФПГ в змозі взяти на себе розв'язання економічних і соціальних проблем сприяння структурній перебудові економіки, підвищенню якості в управлінні господарством, планування та регулювання інноваційної діяльності, проведення активної товарної політики на внутрішньому й зовнішньому ринках, підвищенні експортного потенціалу та конкурентоспроможності українських підприємств, а головне - уміння концентрувати ресурси, у тому числі інтелектуальні, фінансові, сировинні та інші для виконання державних цільових програм. Тому при розробці проекту нового закону України "Про фінансово-промислові групи", який слід обговорити в суспільстві та опрацювати спеціалістам відповідних державних і приватних закладів, слід було б включити такі специфічні для нашої країни доповнення, як:

- створення системи ефективних стимулів для об'єднання фінансового, виробничого та інвестиційного капіталів;

- застосування стійких, чітко сформульованих правил створення, початку діяльності та її припинення;

- розробку механізмів залучення як внутрішніх, так і зовнішніх партнерів до співробітництва у ФПГ.

Аналіз стану розвитку ФПГ показав, що на сьогодні відпрацьовується лише характеристика таких складових діяльності, як чинники регулювання, досліджується їх структурна побудова, в окремих випадках пропонується економіко-математичне моделювання оцінки ефективності роботи або здійснюються спроби проведення порівняльного аналізу з питань обчислення обмежень та недоліків їхньої діяльності. Тому в дослідженні пропонується удосконалена модель оцінки ефективності роботи ФПГ, з урахуванням сум витрат окремої операції певного учасника ФПГ (підприємств, які входять до їх складу), у сумі загальних витрат усієї групи за певним критерієм ефективності. Такий критерій ефективності розраховується за наступною формулою:

, (1)

де - коефіцієнт прибутковості для і-ої операції ФПГ; - витрати від і-ої операції для певного j-ого учасника ФПГ, грн.; - прибуток, який одержано після проведення і-ої операції j-м учасником ФПГ, грн.

Такі розрахунки ефективності можливо впроваджувати по багатьох напрямах проведення фінансово-кредитної політики, й до того ж не тільки по ФПГ.

Проведення аналізу діяльності ФПГ можливо здійснювати, визначаючи основні цілі та завдання цих груп, серед яких слід запропонувати такі основні з них, як:

1. Забезпечення високої фінансової стійкості кожного із учасників ФПГ в загальному процесі розвитку всієї фінансово-промислової групи.

2. Запровадження чинників оптимізації грошового обігу і підтримка стійкої платоспроможності учасників ФПГ.

3. Впровадження заходів щодо максимізації прибутків ФПГ.

4. Застосування заходів щодо мінімізації ризиків у їх функціонуванні.

Загальне визначення структури капіталу ФПГ, проведене в роботі, виявляє особливості використання фінансових ресурсів у процесі проведення господарської діяльності ФПГ, що дозволяє дослідити закономірності оптимізації грошового обігу та управління таким значимим видом ресурсів й визначити чинники впливу на діяльність ФПГ, покладаючись на сукупність їх основних складових.

Було з'ясовано, що на сьогодні ще в Україні фінансово-кредитна політика держави, як і в цілому економічна, спирається лише на податкові надходження, або вміння (заходи впливу, що застосовуються) їх збирати, що є показником адміністративних (силових) важелів, які проводяться податківцями, не визначаючи можливих чинників і наслідків таких "методів впливу". Відповідно, викликає занепокоєння відсутність чітко розробленої, з урахуванням теоретичного підґрунтя, державної цільової програми, за якою буде розвиватись у довготривалому періоді економіка країни. Розробка такої програми попередньо потребує проведення таких невідкладних і основоположних заходів, як:

- по-перше, проведення аналізу поточного стану всієї економіки країни;

- по-друге, запровадження удосконаленого статистичного обліку, що дасть змогу визначити, скільки ж всього в нас є, скільки потрібно і скільки слід виробляти або закуповувати (і чого), з урахуванням всього реального населення країни та виробництва на тіньових підприємствах;

- по-третє, необхідно розробити стратегію і прогноз розвитку всіх сфер господарства на певний період часу (10 або 15 років).

Основними механізмами у проведенні державної фінансово-кредитної політики, на сучасному етапі трансформаційних перетворень можуть стати такі складові, як:

- створення сприятливих умов для фінансово-кредитних закладів, у тому числі фінансово-промислових груп, з метою фінансування інновацій, і державне страхування кредитних ризиків, які пов'язані із освоєнням інноваційної продукції;

- застосування зворотного фінансування (рівень підприємств, регіонів і самих підприємців) інноваційних розробок, які мають високу економічну ефективність;

- державне стимулювання розвитку венчурного інвестування;

- заходи підтримки та стимулювання як зовнішніх, так і внутрішніх інвесторів, які впроваджують високотехнологічне виробництво в нашій країні;

- розвиток оренди (лізингу) наукоємного обладнання;

- застосування протекціоніської державної політики у патентній і винахідницькій діяльності;

- створення національної контрактної програми з метою реалізації інноваційних проектів, як за рахунок бюджету, так із залученням позабюджетних коштів.

Встановлено, що на сьогодні держава не залишає сфери економічної діяльності без своєї уваги, але вона змінює підходи й засоби регулювання, переходячи від детального регламентування діяльності господарюючих суб'єктів до окремого, рамкового регулювання, або координації, за допомогою законів (встановлення "правил гри" та контроль за їх виконанням), тобто застосовуючи правовий механізм державного управління, який є вагомим важелем впливу на проведення фінансово-кредитної політики, що визначає концепцію формування важелів впливів на управління фінансовою системою. Розумінню місця і ролі держави в системі державного управління економічними процесами в сучасних умовах господарювання може сприяти й така спрощена ланцюгова модель, яка покладається на соціальний механізм формування і реалізації державного управління, що має такий вигляд: потреби інтереси цілі рішення впливи дії результати.

Водночас, проведення глибинних реформувань економіки вимагає запровадження й таких заходів, які пропонуються в цьому дослідженні:

- запровадження стабілізаційних програм і державна підтримка економічного зростання;

- проведення державних заходів щодо усунення соціальних контрастів та коригування соціальних наслідків надмірної нерівності доходів;

- залучення населення до проведення інвестиційного процесу в країні;

- втілення на національному рівні інформаційно-технологічних заходів підтримки розвитку підприємництва;

- розробка програм щодо економічної інтеграції.

В розділі досліджено тенденції формування управлінських впливів на фінансову систему, що в змозі надати новітнього імпульсу створенню гнучкого механізму управління фінансово-кредитною політикою як важливим важелем проведення економічних перетворень.

У третьому розділі "Механізми впливу управління на функціонування фінансової системи" визначено основні механізми ведення господарства, які базуються на економічних методах. Основним задумом в управлінні економічними відносинами має стати встановлення відносин взаємної господарсько-правової відповідальності між різними рівнями, які приймають та виконують управлінські рішення, визначення меж взаємовідносин та взаємовпливів між суб'єктами і об'єктами господарювання. Встановлення відносин відповідальності повинно бути підкріплене чіткими формами економічної відповідальності органів управління за якість параметрів, які визначають ресурсозабезпеченість завдань, релевантність інформації та інші основні фактори проведення господарської діяльності, що в змозі спонукати економічні інтереси суб'єктів ринкових відносин й надати стимулюючого впливу щодо реалізації конкурентних переваг.

Доводиться, що розрахунки економічної ефективності у проведенні структурної перебудови господарських відносин, економічна оцінка короткострокових й довгострокових наслідків інвестування в економіку, у тому числі державні капіталовкладення та приватні інвестиційні пріоритети, погодження цілей із ресурсними можливостями їх досягнення - все це повинно складати органічне ціле управлінської діяльності щодо проведення відтворювальних процесів встановлення ринкових відносин в країні. Економічні розрахунки, поза правових факторів, повинні ґрунтуватись як мінімум на двох складових планування господарських відносин:

1. Напрацювання варіантів, які забезпечать максимізацію різниці між результатами й витратами.

2. Господарсько-правова відповідальність вищестоящих ланок управління перед нижчестоящими за правильність прийнятих рішень.

Визначено, що такі конкретні умови позначають механізми ресурсозабезпечення визначених планових завдань та компенсації (відповідальності) за їх невиконання або зміни на протязі запланованого терміну, адже в значній мірі державні, галузеві чи регіональні програми у більшості випадків не погоджуються щодо забезпечення фінансовими, матеріальними, людськими та іншими видами ресурсів.

В роботі запропоновано надання права самостійного вибору підприємством альтернативних господарських рішень, покладаючись на компетентність створених рад підприємців, підприємств або утворення спілок за галузевим принципом, на які слід покласти відповідальність за проведення таких заходів. Зважаючи на новітні для України процеси встановлення різних форм власності, слід також визначити питання щодо суспільної власності та суспільного управління як одного з методів децентралізації економічного життя. Визначено, що встановлення таких форм повинно покладатись на запровадження демократичних принципів, якими можливо визначити такі з них, як:

1. Підзвітність вищестоящих органів управління нижчестоящим, враховуючи різні рівні підпорядкування.

2. Право самостійного вибору кожною ланкою економічної системи альтернативних господарських рішень в межах їх компетенції.

3. Збалансованість прав, обов'язків та відповідальності.

Значення цих факторів в господарському механізмі може стати основою єдиних господарсько-правових методів децентралізації економічних відносин та закладання підвалин демократизації у проведенні економічної політики. В роботі визначено, що визначальним принципом побудови господарських відносин має стати запровадження єдиних системоутворюючих правил та методів, за якими рівні права відповідні рівним доходам.

Особливого значення у господарському механізмі набуває економічна влада як найважливіша форма впливів на проведення економічної діяльності. З огляду на значення, особливості організації і функції економічної влади в економічних відносинах, доцільно розглядати це явище, крім традиційних уявлень, також як владу фінансових організацій (фінансових, кредитних, банківських, страхових, пенсійних та ін. установ) і владу фондового ринку (ринку капіталу). Влада фінансових організацій заснована на регулюванні доступу підприємств або індивідів до фінансових ресурсів, що контролюються цими організаціями. Їх владні позиції реалізуються через надання кредитних ресурсів, участь у власності й у вищих органах управління підприємством (правліннях, спостережних радах).

Аргументовано, що метою управляючого впливу є максимізація в країні сумарного доходу, зростання ВВП країни як кінцевого матеріального результату діяльності підприємств. Для досягнення максимальних результатів економічної ефективності процесів відтворення у дисертаційній роботі запропоновано функцію управлінського регулювання використання фінансових ресурсів. Досягнення максимуму функції може бути одержано при підвищенні якості використання ресурсів, збільшенні числа підприємств-реципієнтів, кількості регіонів-реципієнтів та нарощуванні обсягів економічного зростання кожного одержувача фінансових ресурсів. Завдяки цьому цільова функція набуває наступного виду:

, (2)

де - ефективність використання -го ресурсу на -му підприємстві в -му регіоні; - прибуток від використання -го ресурсу на -му підприємстві в -му регіоні; - кількість підприємств-реципієнтів; - кількість регіонів-реципієнтів.

Визначено, що сучасні тенденції становлення ринкових відносин обумовлюють і застосування незвичних для української дійсності механізмів управління економікою, якими є фондовий ринок і ринок цінних паперів як складові фінансово-кредитної системи у проведенні політики економічних перетворень. Розвитку ринку цінних паперів у нинішніх умовах демократизації господарських відносин має сприяти підвищення його інформаційної відкритості. Адже не тільки більшість зовнішніх інвесторів, але й значна кількість внутрішніх фінансових посередників не в змозі порівняти запропоновані на фінансовому ринку цінні папери за ступенем доходності і ризиків, або оцінити фінансову стійкість того чи іншого емітента. В дисертаційній роботі розроблена система вітчизняних рейтингів об'єктів ринку цінних паперів. Система рейтингів - це оцінка позиції об'єкта, який аналізується за шкалою визначених показників, що дозволяє встановити на певну дату положення вітчизняних учасників фондового ринку, виявити їх місце серед інших підприємств, у відповідності із запропонованими критеріями: фінансовий потенціал, стійкість, активність, позиція на ринку. З метою виявлення існуючого стану певного вітчизняного об'єкту ринку цінних паперів в дисертаційній роботі застосовано системний підхід, запроваджено ранжування за інтегральними індексами котирування акцій підприємств, що характеризує як стан ринку, так і місце, яке займає підприємство.

Таке ранжування надасть змогу спонукати підприємства щодо підвищення свого рейтингу, визначити ознаки конкуренції та виявити значення ринку цінних паперів у проведенні сталої, зваженої фінансово-кредитної політики.

Ранжування ринку цінних паперів має виявити притаманні йому властивості чи переваги, найменші з яких будуть виявлятися на обласному рівні, а найбільші - на інтернаціональному рівні, що представлено в табл. 1.

Таблиця 1.

Класифікація ієрархічних рівнів пропозиції цінних паперів вітчизняних підприємств

Рівні	Ієрархічні рівні ринку цінних паперів	Характеристика відповідності інтегральним індексам	Характеристика рівнів котирування активів (KА)
6	Інтернаціональний рівень	Відповідає світовим інтегральним індексам	Kа6>Kа5>…>Kа0
5	В країнах свого континенту	Відповідає географічним інтегральним індексам	Kа5>Kа4
4	В своїй країні	Відповідає секторальним інтегральним індексам	Kа4>Kа3
3	Галузевий	Відповідає субсекторальним інтегральним індексам	Kа3>Kа2
2	В своєму регіоні	Відповідає інтегральним індексам регіону	Kа2>Kа1
1	В своїй області	Має більший інтегральний індекс (переваги) над підприємствами області	Kа1>Kа0
0	Не займає активної позиції на ринку цінних паперів	Випадає із системи інтегральних показників	Kа0

Вітчизняні корпоративні підприємства в змозі виходити, як вважає дисертант, на шість ієрархічних рівнів пропозиції своїх активів, тобто ринків цінних паперів, що характеризує його фінансову стійкість: інтернаціональний рівень; в країнах свого континенту; у своїй країні; галузевий; у своєму регіоні; в своїй області.

Системність підвищення ієрархічного рівня інтегральних показників цінних паперів підприємств закладається у взаємній обумовленості рівнів: не можна очікувати підвищеного значення активів на більш вищому рівні, якщо вони не набули свого значення на попередніх рівнях. Тобто це те, що спостерігається на внутрішньому ринку цінних паперів в Україні, де вітчизняні підприємства не виявляють (не готові) своєї активної позиції на фондовому ринку.

Виходячи із логіки процесу просування пропозиції активів вітчизняних підприємств на все більш вищі, із більш вищими вимогами ринки цінних паперів, в системі відображено:

по-перше, неможливість (при інших рівних умовах) успішної пропозиції активів низьких рівнів конкурентоспроможності на рівнях, які пред'являють до них вищі вимоги, звідси - необхідність значного підвищення інтегральних індексів цінних паперів вітчизняних підприємств для виходу на зовнішні ринки;

по-друге, закономірність проникнення порівняно більш значимих, вищого рівня підприємств, ФПГ із зовнішньоекономічного простору на всі ієрархічні рівні вітчизняного ринку, що надасть можливості залучення зовнішніх фінансових потоків.

...