Сфера фінансових послуг в економіці України: організаційні засади державного регулювання

4. Базові сегменти та складники сфери фінансових послуг виконують як загальноекономічні функції (що не свідчить про їх однорідність та ідентичність), так і суто специфічну роль (що не заважає їм перебувати в деякому зв'язку один з одним). Завдяки цьому посилюється функціональність відповідних ринків. Йдеться про найбільш важливі функції: а) мобілізація и розподіл фінансових ресурсів, що обумовлює їх структуру; б) налагодження процесу доведення фінансових активів до споживача; в) формування ринкових цін на окремі види активів; г) створення умов щодо мінімізації фінансових та комерційних ризиків; д) мінімізація трансакційних витрат, що існують в економічній системі; е) організація фінансового забезпечення розширеного відтворення фінансових послуг та покращення їх якості; є) визначення найбільш перспективних напрямів використання капіталу на ринках фінансових послуг.

5. Критерієм функціонування та розвитку сфери фінансових послуг є, перш за все, рівень організації. Останній відображає динаміку назрілих перетворень, відтак пов'язаний з переходами на якісно новий рівень. При цьому, чим усталеніша структурна організація сфери фінансових послуг, тим вищий рівень її фактичної дієздатності. Організація функціонування відповідних ринків фінансових послуг має базуватися на використанні загальноекономічних принципів ринкової взаємодії її учасників (суб'єктів). Специфічні особливості окремих сегментів сфери фінансових послуг необхідно використовувати у контексті конкретних правил і стандартів організації їх функціонування.

6. З'ясовано, що становлення сфери фінансових послуг на початковому етапі ринкових реформ проходило механічно. Поспішність у переорієнтації на той чи інший ринок фінансових послуг супроводжувалось надмірною, на наш погляд, лібералізацією контролю за цими процесами з боку держави. Це спонукало багатьох підприємливих співвітчизників на застосування практично авантюрних схем, які невдовзі заявили про себе у різних сегментах фінансових послуг у формі банкрутств (у тому числі, нерідко, штучних), від чого постраждала маса довірливих громадян. Через це в суспільстві сформувалась глибока недовіра до ринково-посередницьких структур, які нині прагнуть налагодити позитивні відносини й ділові стосунки з населенням, яке має в своєму розпорядженні об'ємні фінансові ресурси. Таким чином, проблема довіри є ключовою з точки зору подальших перспектив сфери фінансових послуг.

7. Теоретичний аналіз предмету регулювання сфери фінансових послуг має здійснюватись в контексті розвитку такого механізму, який би: по-перше, давав змогу акумулювати й перерозподіляти у вигляді розмаїття фінансових послуг максимально можливий обсяг фінансових ресурсів; по-друге, забезпечив заплановані учасниками ринків фінансових послуг обсяги прибутку; по-третє, гарантував безперебійність функціонування налагодженої системи фінансового взаємозв'язку між відповідними комерційними структурами, що виступають суб'єктами надання фінансових послуг. Таким універсальним механізмом може бути мегарегулятор сфери фінансових послуг. Тобто на часі віддати перевагу не адміністративно-відомчому регулюванню, а так званому "пруденційному" впливу на сферу фінансових послуг.

8. Динамічність інфраструктури посередницьких послуг, їх здатність завойовувати увагу та інтерес споживача ретранслюється через інноваційний характер тієї чи іншої фінансової послуги. На врахуванні вищезазначеної закономірності і базується вся інфраструктура сфери (ринків) фінансових послуг. У свою чергу це знаходить відбиток на рівні організаційно-регулятивного забезпечення впливу даної сфери на економічну систему в цілому. Регулятивний вплив на процеси концентрації, централізації й універсалізації діяльності фінансово-кредитних установ створює перспективи займати ним досить вагому нішу і в сфері фінансових послуг.

9. Автором обґрунтовано, що ситуація у сфері фінансових послуг і спектр завдань щодо якісних змін у даній системі прямо залежить від конкретної соціально-економічної ситуації та окресленої державою і чітко визначеної стратегії розвитку фінансової системи. Значні стратегічні переваги надає диверсифікація фінансових ринків, яка сприяє:

а) зростанню потенціалу синергії, тобто при об'єднанні різних видів бізнесу скорочуються витрати бізнесу за рахунок єдиної системи управління, координації і контролю, продукуванню розмаїтої інфраструктурної мережі та якісного асортименту фінансових послуг, прискоренню їх "доставки" до споживача;

б) поліпшенню інформаційного забезпеченню бізнесу й інтеграції маркетингових досліджень;

в) зростанню стабільності й гарантованості угод, домовленостей, ділових зв'язків між основними учасниками ринків фінансових послуг;

г) технологічним перевагам за рахунок обміну технологіями, спільному здійсненню НІОКР;

д) створенню можливостей більшої диференціації фінансових послуг за рахунок об'єднання зусиль по вдосконаленню якості, сервісу, маркетингу й каналів збуту.

10. Такі ринкові сегменти, як страхова справа і недержавні пенсійні фонди споріднює (але не об'єднує), щонайменше, дві обставини: по-перше, бажання працювати в пільговому режимі щодо податкових зобов'язань і, по-друге, прагнення не лише підвищити дохідність власних фінансових активів, але і, по-можливості, захистити їх від не передбачуваних негативних впливів. Окрім цього, актуарні розрахунки витрат на пенсійне забезпечення і страхові виплати також мають ідентичну природу і ґрунтуються на спільних інтересах щодо отримання позитиву від функціонування обох різновидів фінансових послуг. Зазначені інтегруючі фактори, безумовно, впливають на характер й інституціональні засади організаційно-регулюючих механізмів, які використовує держава на відповідних ринках фінансових послуг.

11. Головними напрямками посилення організаційно-управлінської забезпеченості сфери фінансових послуг відносяться: реструктуризація шляхом поглинання та злиття; створення альянсів, інтеграція банківського й страхового капіталів, утворення ФПГ, використання механізму кредитування та диверсифікації як засобу захисту від кредитного ризику, активізація співпраці з іноземними фінансово-кредитними установами тощо. Зазначено, що розвиток сфери фінансових послуг в Україні повинен здійснюватись на основі використання загальних тенденцій та світового досвіду, але з урахуванням місцевих особливостей.

12. Головним, фактично двоєдиним, результатом ринкової еволюції сфери фінансових послуг стало, з одного боку, становлення сучасної банківської системи, її зростаюча капіталізація, що, зрозуміло, підвищує її ефективність та дозволяє значно зменшити ризики в її діяльності. З іншого боку, перехід у найкоротший історичний термін на ринкові рейки економічного розвитку спонукає так званий "небанківський сегмент фінансових послуг" більш активно конкурувати з вже усталеними фінансовими інституціями через запровадження таких суто ринкових інструментів та форм, як надання послуг у сфері страхування, накопичувального пенсійного забезпечення, довірчого управління фінансовими активами, діяльності небанківських кредитних установ, фінансового лізингу, факторингу тощо. Водночас актуальною проблемою залишається державний контроль за функціонуванням та розвитком зазначених ринків.

13. Одним із ключових напрямків прогресуючого розвитку українських інституцій фінансово-послугового типу має бути добросовісна конкуренція, оскільки лише цей механізм сприятиме активізації їх співпраці з відповідними іноземними установами. В Україні вже функціонують страхові компанії з участю іноземного капіталу, проте цей процес має неоднозначний і суперечливий характер. Прогнозується, що найближчим часом ступінь проникнення іноземних структур на українські ринки фінансових послуг буде більш відчутним і вагомим.

14. Аналіз дає підстави заявляти, що сучасний стан сфери фінансових послуг виявляє чітку тенденцію не лише до кількісного зростання, але і, що більш важливо, відчутного розширення асортименту фінансових послуг, підвищення їх якості й доступності до споживача. Зазначеним тенденціям сприяє головним чином посилення організаційно-управлінського, інституціонального й законодавчо-правового забезпечення. Саме завдяки цим факторам створюються об'єктивні передумови адаптації вітчизняної сфери фінансових послуг до відповідного міжнародного ринку.

15. Проведене дослідження функціонування ринків фінансових послуг в країнах Центральної та Східної Європи дає підстави рекомендувати до використання в Україні уже набутий позитивний досвід Латвії, Польщі, Угорщини, Словенії, Чехії та ін. Експансія західноєвропейських фінансового капіталу саме в сферу фінансових послуг країн ЦСЄ має великі перспективи. Україна не може залишатися осторонь в цьому процесі. Однак використання загальних тенденцій та світового досвіду розвитку міжнародного ринку банківських і небанківських послуг має здійснюватися з максимальним урахуванням вітчизняних особливостей, що характеризують, перш за все, якісні інфраструктурні надбання вітчизняних фінансово-послугових установ. У цьому сенсі також важливо виходити з того, що місце вітчизняної сфери фінансових послуг у системі міжнародних економічних відносин визначається не лише обсягами її фінансових активів, а перш за все, їх ефективністю та функціональною адекватністю, що в основі мають соціально-економічний вимір.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У фахових виданнях:

1. Дмитрієва О.А. Деякі проблеми реалізації Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом" // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу та аспірантів. Випуск 16. - К.-2004. - С.66-70 (0,5 д.а)

2. Дмитрієва О.А. Поняття та характеристика ринку фінансових послуг //Банківська справа. - 2004. - №3. - С. 61-65 (0,6 д.а)

3. Дмитрієва О.А. Структура ринку фінансових послуг в перехідній економіці України //Банківська справа. - 2004. - №1. - С. 69-75 (0,6 д.а)

4. Дмитрієва О.А. Проблеми та перспективи розвитку.ринку страхових послуг в Україні //Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу та аспірантів. Випуск 17. - К.-2004. - С.52-56 (0,5 д.а)

5. Дмитрієва О.А. Стратегія регулювання фінансових ринків в Україні // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу та аспірантів. Випуск 21. - К.-2005. - С.130-133 (0,5 д.а)

6. Дмитрієва О.А. Напрями удосконалення системи державного регулювання ринку фінансових послуг //Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць професорсько-викладацького складу та аспірантів. Випуск 25. - К.-2006. - С.116-120 (0,5 д.а)

7. Дмитрієва О.А. Кількісна оцінка розвитку ринку фінансових послуг в Україні //Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Ринкова трансформація України: проблеми та перспективи. Збірник наукових праць. - Львів. -2007.-Випуск 1(63). -С.208-214 (0,5 д.а)

8. Дмитрієва О.А. Дослідження ефективності ринків фінансових послуг в Україні //Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 229. Том ІІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2007. - С. 718-728 (0,6 д.а)

В інших виданнях:

1. Дмитрієва О.А. Проблемы регулирования финансовых рынков в Украине //Материалы ІІ Международной научно-практической конференции. Т.4. -Прага.-2005.- С.8-10 (0,3 д.а.)

2. Дмитрієва О.А. Проблеми формування ринку фінансових послуг в Україні //Розвиток фінансової системи України в умовах трансформаційних перетворень: Наук.-прак. конф. - Київ: НДФІ. - 2006 (0,3 д.а).

3. Дмитрієва О.А. Особливості державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні //Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи: Тези доповідей ІІІ Всеукраїнської науково-практичної конференції аспірантів та молодих вчених, 25-26 жовтня 2007р. -Львів: ЛІС УБС НБУ, 2007.-С.25-29 (0,3 д.а.)

Размещено на Allbest.ru