Поняття, ознаки та класифікація депозитарних розписок

Стрімке формування ринкового середовища, аналіз тенденцій розвитку міжнародних фінансових ринків і глобальні зміни пріоритетів у різних галузях економіки зумовлюють необхідність створення конкурентних переваг на світовому фондовому ринку для українських підприємств. В таких умовах зростає роль і значення сучасних інноваційних інструментів залучення інвестиційних ресурсів, до основних із яких відносять депозитарні розписки.

Дослідженню депозитарних розписок протягом останніх років було присвячено ряд наукових праць переважно економічного характеру, зокрема, А. Бутняров, Н. Ревуцька, А. Басов розглядають депозитарні розписки як інструменти залучення іноземного капіталу, Л. Березенко, В. Галанов. визначають їх як похідні цінні папери, а Ю. Мица - як вторинні цінні папери, але при цьому відсутній детальний аналіз ознак депозитарної розписки як цінного паперу.

Тому вважаємо за необхідне комплексно дослідити поняття, основні ознаки депозитарної розписки як цінного паперу з урахуванням норм чинного законодавства України.

На основі проведеного дослідження спробуємо дати власне визначення депозитарної розписки на цінні папери українських емітентів, навести класифікації депозитарних розписок, що відомі в теорії та на практиці, а також запропонувати власну класифікацію депозитарних розписок.

На сьогодні існує необхідність у визначенні поняття депозитарної розписки на цінні папери українських емітентів. В теорії та на практиці пропонується безліч визначень депозитарної розписки. Так, у загальному розумінні депозитарна розписка - це цінний папір, що має похідний характер і випускається авторитетним депозитарним банком у формі сертифіката на акції іноземного емітента [5]. Депозитарна розписка також розглядається як свідоцтво про депонування акцій на рахунку в депозитарному банку [1], тобто засвідчує непряме володіння акціями іноземної компанії, депонованих у країні знаходження цієї компанії, обіг яких здійснюється в іншій країні.

З економічної точки зору депозитарні розписки є одним із фінансових інструментів, які забезпечують спрямування вільних коштів, знижують ризики капіталовкладень і запобігають можливим втратам.

При цьому як фінансовий інструмент депозитарні розписки українським законодавством не визначені. Лише в абз. 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 1999 року №1320 «Про забезпечення продажу пакетів акцій відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, що належать державі, у вигляді депозитарних розписок на міжнародних фондових ринках» [8] та абз. 3 п. 1.1. рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі - ДКЦПФР) від 10 листопада 1999 року №237 «Про затвердження Порядку встановлення кореспондентських відносин між Національним депозитарієм України та іноземними депозитарними установами для забезпечення продажу пакетів акцій, що належать державі, у вигляді депозитарних розписок на міжнародних фондових ринках» [9] (далі - Порядок) депозитарна розписка визначається як документ, який випускається іноземною депозитарною установою згідно із законодавством відповідної держави на акції товариства.

Поширена уява у науковій літературі, що депозитарні розписки - похідні цінні папери [3, с. 35] не відповідає світовій практиці. Існує точка зору, що депозитарні розписки є не похідними, а вторинними цінними паперами, тобто цінними паперами, заснованими на інших цінних паперах [4, с. 87], що у свою чергу зумовлює необхідність законодавчого закріплення та наукового обґрунтування поділу цінних паперів на первинні та вторинні цінні папери. Тому виникає необхідність проаналізувати ознаки депозитарної розписки як цінного паперу.

Згідно з ст. 37 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» [10] українські емітенти можуть розміщувати цінні папери за межами України виключно на підставі дозволу Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, крім облігацій зовнішніх державних позик України. Відповідно до рішення ДКЦПФР від 16 жовтня 1997 року №36 «Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на обіг акцій або облігацій підприємств українських емітентів за межами України» дозвіл на обіг цінних паперів українських емітентів надається, якщо всі цінні папери додаткової емісії розміщуються за межами України. Під дію Положення підпадають емітенти цінних паперів, статутний фонд яких не менше 5 млн. гривень. Для отримання дозволу емітент повинен одночасно зареєструвати в ДКЦПФР випуск акцій (облігацій) та інформацію про емісію цінних паперів. Після реєстрації випуску цінних паперів та інформації про їх емісію емітент публікує інформацію про емісію цінних паперів та розміщує їх в українському депозитарії відповідно до чинного законодавства.

Одним з фінансових інструментів, який дає можливість українським емітентам вийти на міжнародний фондовий ринок з метою продажу акціонерного капіталу іноземним інвесторам, є депозитарні розписки.

На сьогодні депозитарні розписки не перебувають у господарському обігу, законодавчо неврегульовані й не належать до цінних паперів, визначених чинним законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» цінні папери визначаються як документи встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчують грошові або інші майнові права, визначають взаємовідносини особи, яка їх розмістила (видала) і власника, та передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають із цих документів, іншим особам. Орієнтуючись на ознаки цінного паперу, закріплені в даній статті, спробуємо проаналізувати депозитарні розписки як цінні папери. Зауважимо, що аналіз буде проводитись депозитарних розписок іноземного емітента на цінні папери українських емітентів.

Згідно з вищезазначеним визначенням цінний папір є документом встановленої форми з відповідними реквізитами. Депозитарні розписки можуть існувати у документарній формі або у вигляді бездокументарних депозитарних акцій, оформлених глобальним сертифікатом.

Відповідно до чинного законодавства України емітентом депозитарних розписок може виступати: 1) власник цінних паперів українського емітента; 2) не власник цінних паперів українського емітента, який діє на підставі договору з Національним депозитарієм України.

У випадку, коли емітент депозитарних розписок не є власником цінних паперів українського емітента, механізм випуску та розміщення депозитарних розписок має такі складові: український емітент - український зберігач - український депозитарій - Національний депозитарій України - іноземна депозитарна установа - інвестор. Зокрема, акції українського акціонерного товариства депонуються в українському депозитарії та обліковуватися на рахунку в цінних паперах зберігача. Іноземна депозитарна установа - емітент депозитарних розписок, а також український депозитарій, у якому депоновані зазначені акції, повинні укласти з Національним депозитарієм України договір про кореспондентські відносини. Згідно з чинним законодавством тільки Національний депозитарій України встановлює кореспондентські відносини з іноземними депозитарними установами шляхом укладення угоди щодо обслуговування розміщення та продажу за межами України цінних паперів українських емітентів, власником яких є резидент чи нерезидент України, або депозитарних розписок. В умовах діючого законодавства залишається неможливим встановлення будь-яких кореспондентських відносин українськими депозитаріями з іноземними депозитарними установами та депозитаріями при здійсненні депозитарної діяльності на ринку цінних паперів. З огляду на це існує необхідність у розробці та впровадженні належного нормативного забезпечення зазначеного питання (це положення підтверджується і у рішенні ДКЦПФР від 6 серпня 2008 року №875 «Щодо взаємодії та кореспондентських відносин між депозитаріями при здійсненні депозитарної діяльності на ринку цінних паперів»).

Депозитарна розписка засвідчує право власності на цінні папери українського акціонерного товариства і водночас за нею виникає нове право власності на депозитарну розписку як цінний папір. З огляду на це власник депозитарної розписки отримує майнові права, що стосуються українського акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені чинним законодавством України (ч. 1 ст. 6 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»). Питання порядку ведення обліку прав власності нерезидентів на цінні папери українських емітентів залишається законодавчо неврегульованим.

При цьому з реалізацією цих прав у власників депозитарних розписок можуть виникати ряд проблем, зокрема, невчасне отримання інформації про виплату дивідендів українським емітентом (інформація про виплату дивідендів публікується лише в країні емітента акцій, на які випускаються депозитарні розписки. Згідно з рішенням ДКЦПФР від 19 грудня 2006 року №1591 «Про затвердження Положення про розкриття інформації емітентами цінних паперів» [11] інформація про дивіденди належить до річної інформації емітентів цінних паперів, що повинна розкриватися українською мовою і надаватися для розміщення у стрічці новин або у загальнодоступній інформаційній базі даних ДКЦПФР); потреба здійснення валютообмінних операцій при отриманні дивідендів (дивіденди виплачуються у валюті країни емітента акцій, на які випускаються депозитарні розписки). До того ж через шість місяців з дня опублікування набирає чинності Закон України «Про акціонерні товариства» [12], ст. 18 якого передбачає право акціонерного товариства здійснювати консолідацію (дві або більше акцій конвертуються в одну нову акцію того самого типу і класу, при цьому обов'язковою умовою є обмін акцій старої номінальної вартості на цілу кількість акцій нової номінальної вартості для кожного з акціонерів) та дроблення всіх розміщених ним акцій (одна акція конвертується у дві або більше акцій того самого типу і класу). Зазначена можливість акціонерного товариства консолідувати і дробити розміщені акції також тільки ускладнить реалізацію прав іноземним власником депозитарної розписки.

Ще однією ознакою цінних паперів, яка характерна й для депозитарних розписок, є виконання зобов'язань згідно з умовами їх випуску. У випадку, коли емітентом депозитарних розписок виступає власник цінних паперів українського емітента, тобто іноземна депозитарна установа, то такі депозитарні розписки є зобов'язаннями цієї установи. Якщо емітентом депозитарних розписок виступає не власник цінних паперів українського емітента, то емітент цінних паперів несе зобов'язання, що випливають із права власності на цінні папери, а емітент депозитарних розписок може приймати на себе додаткові зобов'язання, що супроводжують даний випуск депозитарних розписок (трансформація прибутків, інформування про права й операції з цінними паперами, обслуговування обігу депозитарних розписок тощо) [6]. Так, відповідно до 2.5. Порядку зобов'язання перед власниками депозитарних розписок (на акції відкритих акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, що належать державі), які встановлені умовами випуску депозитарних розписок, несе іноземна депозитарна установа, яка їх випустила.

Отже, можна зробити висновок, що депозитарні розписки на цінні папери українських емітентів (у т.ч. на акції акціонерних товариств) цілком відповідають ознакам цінних паперів і можуть бути визнані окремим їх видом. Так, депозитарна розписка як цінний папір має такі ознаки: є документом визначеної форми (документарна або бездокументарна); механізм випуску та розміщення депозитарних розписок залежить від того хто виступає їх емітентом (власник або не власник цінних паперів українського емітента); депозитарна розписка посвідчує право власності на цінні папери українського емітента і визначає ті юридичні можливості, на здійснення яких має право її власник; депозитарна розписка визначає взаємовідносини між українським емітентом цінних паперів, емітентом депозитарної розписки (іноземною депозитарною установою) та власником депозитарної розписки (інвестором); депозитарні розписки передбачають виконання зобов'язань згідно з умовами їх випуску.

Депозитарна розписка на цінні папери українського емітента - це цінний папір механізм випуску та розміщення якого залежить від того чи є його емітент власником або не власником цінних паперів українського емітента, посвідчує право власності на цінні папери українського емітента і визначає ті юридичні можливості, на здійснення яких має право його власник, а також визначає взаємовідносини між українським емітентом цінних паперів, емітентом депозитарної розписки та власником депозитарної розписки.

Юридична класифікація депозитарних розписок достатньо складний процес.

Так, на практиці виділяють такі види депозитарних розписок:

1. Американські депозитарні розписки (American Depositary Receipts, ADR), АДР - це цінні папери у формі сертифікатів, випущені американським банком, де - номіновані у доларах, засвідчують право покупця депозитарних розписок на відповідну кількість акцій компанії, яка розмістила частину своїх акцій на зберігання в депозитарій американського банку, і знаходяться у вільному обігу на біржовому або позабіржовому ринку країни. За ними виплачуються дивіденди або проценти в американській валюті, а укладання угод здійснюється відповідно до стандартної практики, прийнятої у США.

2. Глобальні депозитарні розписки (Global Depositary Receipts, GDR), ГДР - банківський сертифікат на акції закордонної компанії, що тримаються підрозділом міжнародного банку в її країні, можуть знаходитися в обігу як на американських, так і на європейських біржах. Торгівля розписками проходить як внутрішньо, так і пропонується глобально різними закордонними підрозділами банку.

За інформацією неофіційних джерел на німецьких фондових ринках, наприклад, проходить торгівля ГДР наступних українських компаній (список не повний, станом на серпень 2007): АвтоКрАЗ, Запоріжсталь, Полтавський ГЗК, Стаханівський завод феросплавів, Харцизький трубний завод [7].

3. Європейські депозитарні розписки (European Depositary Receipts, EDR), ЄДР являються різновидом глобальних депозитарних розписок, деноміновані у євро.

На практиці поняття «депозитарні розписки» охоплює ще один вид цінних паперів - нью-йоркські акції (New York Shares, NYS), що мають схожі характеристики з депозитарними розписками, але є менш популярним фінансовим інструментом внаслідок більш складних процесів реєстрації процедури укладання угод.

Виходячи з практики випуску та обігу депозитарних розписок, залежно від місця випуску та обігу виділяють два види депозитарних розписок:

1) глобальні депозитарні розписки (Global Depository Receipts) - депозитарні розписки, обіг яких здійснюється одночасно на фінансових ринках кількох країн;

2) національні депозитарні розписки (Local Depository Receipts) - депозитарні розписки, обіг яких здійснюється на фінансовому ринку лише однієї країни (зокрема, американські депозитарні розписки).

Залежно ринку, на якому відбулося придбання цінних паперів депозитарною установою, що здійснює випуск депозитарних розписок, розрізняють два види депозитарних розписок:

1) депозитарні розписки первинного ринку;

1) депозитарні розписки вторинного ринку.

Депозитарні розписки первинного ринку (Primary Market Depository Receipts) - депозитарні розписки, випуск яких виконує роль первинної підписки на акції емітента. Емісія таких депозитарних розписок призводить до збільшення капіталу емітента акцій.

Депозитарні розписки вторинного ринку (Secondary Market Depository Receipts) - депозитарні розписки, випуск яких засвідчує придбання прав власності на цінні папери, що раніше оберталися на національному ринку емітента. Емісія таких депозитарних розписок не призводить до залучення емітентом додаткового капіталу акцій.

Депозитарні розписки класифікуються також за рівнем депозитарної програми (комплекс визначених законодавством країни обігу депозитарних розписок заходів з організації випуску таких розписок і підтримання їх обігу, а також законодавчих обмежень щодо ринків, на яких може здійснюватися обіг депозитарних розписок) на:

1) депозитарні розписки першого рівня;

2) депозитарні розписки другого рівня;

3) депозитарні розписки третього рівня;

4) депозитарні розписки приватного розміщення.

Депозитарні розписки першого рівня (level I depositary receipts) - депозитарні розписки, обіг яких здійснюється виключно на позабіржовому ринку, для випуску яких необхідне дотримання незначної кількості регуляторних вимог.

Депозитарні розписки другого рівня (level II depositary receipts) - депозитарні розписки, обіг яких здійснюється і на біржовому, і позабіржовому ринках, для випуску яких необхідне дотримання багатьох регуляторних вимог.

Депозитарні розписки третього рівня (level III depositary receipts) - депозитарні розписки, обіг яких здійснюється і на біржовому, і на позабіржовому ринках, випуск яких підлягає жорсткому державному регулюванню.

Депозитарні розписки приватного розміщення (private placement depositary receipts) - депозитарні розписки, випуск яких у повному обсязі реалізується одному або кільком кваліфікованим інституціональним покупцям (згідно з законодавством США це інституції, що здійснюють управління цінними паперами загальною вартістю щонайменше 100 млн. доларів США, включаючи банки, страхові, інвестиційні компанії, пенсійні фонди, а також інституції, що перебувають у власності інших кваліфікованих покупців) і потребує дотримання незначної кількості регуляторних вимог.

Залежно від особливостей емісії, розміщення та вимог, що пред'являються до депозитарних розписок, АДР поділяються на такі види:

1) неспонсоровані депозитарні розписки - випускаються одним або кількома депозитаріями у відповідь на ринковий попит, але без формальної згоди компанії - емітента, чиї акції представлені даними депозитарними розписками [2, с. 63]. Випускаються з ініціативи окремих акціонерів компанії, які і несуть всі витрати, пов'язані з їх випуском. Неспонсоровані депозитарні розписки мають полегшену процедуру реєстрації (випуску), не можуть знаходитися в обігу на американських організованих фондових ринках.

2) спонсоровані депозитарні розписки - випускаються одним депозитарієм, що обирається компанією - емітентом та з яким укладається депозитарна угода або контракт про надання послуг з розміщення [2, с. 63].

Пропонуємо депозитарні розписки класифікувати залежно від ринку, на якому вони випускаються, на:

1) депозитарні розписки, що випускаються на традиційних ринках (австралійські, німецькі, французькі, італійські, японські депозитарні розписки та інші);

2) депозитарні розписки, що випускаються на ринках, які розвиваються (аргентинські, бразильські, російські, китайські, турецькі, індійські та інші);

3) депозитарні розписки перспективних ринків (українські, польські, марокканські та інші).

Таким чином, сьогодні для активізації розвитку національного фондового ринку необхідно створити умови для розширення можливостей внутрішніх інвесторів купувати цінні папери іноземних емітентів, для зворотного залучення іноземного капіталу на фондовий ринок України. Для цього необхідно законодавчо врегулювати механізм реалізації програм випуску депозитарних розписок в Україні. І одним з перших кроків у цьому напрямку може бути визначення українських депозитарних розписок і його закріплення на рівні закону, а також розроблення порядку їх випуску, розміщення та обігу, що буде предметом подальших досліджень.

депозитарний розписка дивіденд емітент

Размещено на Allbest.ru