Формування соціально-економічного інституту недержавного пенсійного забезпечення населення України

Размещено на http://www.allbest.ru/

31

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування соціально-економічного інституту недержавного пенсійного забезпечення населення України

Спеціальність 08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика

Свєтлова Ганна Романівна

Донецьк - 2008

Дисертацію є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі економіки Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського “ХАІ” Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник - доктор технічних наук, професор Бабушкін Анатолій Іванович, Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського “ХАІ” (м. Харків), професор кафедри економічної теорії.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник Мартякова Олена Володимирівна, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), завідуюча відділом економічного регулювання соціальних процесів;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Ткаченко Лідія Григорівна, Інститут демографії та соціальних досліджень НАН України (м. Київ), провідний науковий співробітник відділу досліджень людського розвитку.

Захист відбудеться «17» квітня 2008 р. о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.051.03 у Донецькому національному університеті Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 186, ауд. 409.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 83055, м. Донецьк, вул. Університетська, 24.

Автореферат розісланий “14“ березня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, доцент С.П.Калініна

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Становлення в Україні економіки ринкового типу супроводжувалося негативними наслідками у соціальній сфері, що призвело до наростання кризових явищ у функціонуванні системи обов'язкового соціального страхування та соціального забезпечення, зокрема пенсійного забезпечення населення країни. Це зумовило необхідність пошуку нових підходів до створення концепції пенсійного забезпечення, яка б відповідала особливостям сучасного стану соціально-економічного розвитку України.

Усвідомлення необхідності реформування пенсійної системи в Україні викликало перегляд принципів, функцій, механізмів державної соціальної політики, що знайшло відображення у Концепції соціального забезпечення населення України та Стратегії розвитку пенсійної системи.

При реформуванні системи пенсійного забезпечення виникла потреба у формуванні багаторівневої пенсійної системи, яка складається з обов'язкового державного пенсійного страхування та впровадження недержавного пенсійного забезпечення шляхом застосування накопичувальних механізмів та формування недержавних пенсійних фондів.

Впровадження накопичувальних, як обов'язкових, так і добровільних механізмів пенсійної системи відображає нові моделі економічних відносин, які в процесі формування ринкової економіки є передумовою створення нових інститутів. Це обумовлює актуальність дослідження пенсійної реформи в Україні з точки зору інституційних трансформацій, які відбуваються в економіці і суспільстві та супроводжують процес реформування. Питання соціальної політики та пенсійного забезпечення вивчалися багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими, які досліджували проблеми соціально-економічного розвитку суб'єктів економічної діяльності. Проте інституціональним аспектам розвитку економіки та соціальної сфери уваги приділялося недостатньо.

Теоретичні положення інституційних змін в системі соціального захисту викладено у працях Д. Норта, Й. Шумпетера, Дж. Ходжсона, В. Роїка. Теоретико-методологічні основи організації пенсійного забезпечення, прогнозування розвитку макроекономічних систем відображені у наукових працях відомих вітчизняних вчених, таких, як В. Геєць, Н. Борецька, Т. Кір'ян, Е. Лібанова, О. Мартякова, Б. Надточій, В. Новіков, О. Новікова, О. Палій, Л. Шаульська, В. Яценко та ін. Широке коло питань, пов'язаних з удосконаленням системи управління соціальним страхуванням, її адмініструванням, особливостями використання актуарних розрахунків та забезпеченням дієвості соціального діалогу при реформуванні пенсійної системи розглянуто В. Ішковим, І. Кравченко, Л. Логачовою, Н. Лук'янченко, О. Макаровою, І. Новак, Л. Ткаченко та ін.

Визначаючи теоретичну та практичну цінність науково-теоретичного забезпечення реформування пенсійної системи в Україні, слід відзначити, що недостатньо опрацьованими залишаються науково-методичні підходи до вирішення проблеми формування та функціонування недержавних пенсійних фондів.

Нетривалий досвід функціонування недержавних пенсійних фондів в Україні обумовлює необхідність подальшого поглибленого їх вивчення як суб'єктів економічних відносин та важливих механізмів соціального захисту населення в ринкових умовах. Це визначає актуальність наукової проблеми та обумовлює вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано відповідно до тематики науково-дослідної роботи кафедри економіки Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського: держбюджетної теми Г601-35/2003 “Стратегія розробки і виробництва авіаційної техніки в Україні в умовах глобалізації світової економіки” (номер держреєстрації 0103U004031), в рамках якої розроблено підходи до забезпечення соціального захисту працюючих на підприємствах авіаційної промисловості; держбюджетної теми Д601-38/2006 “Методичне забезпечення стратегічних рішень галузевого рівня та моделювання складних економічних систем” (номер держреєстрації 0106U001065), в рамках якої проведено дослідження проблем та перспектив формування інституційного забезпечення трирівневої пенсійної системи; розроблено науково-методичні рекомендації щодо формування пенсійних програм у корпоративних пенсійних фондах.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення теоретико-методичних засад формування соціально-економічного інституту недержавного пенсійного забезпечення та розробка науково-практичних рекомендацій щодо реалізації корпоративної пенсійної системи. Для досягнення мети в роботі поставлено і вирішено такі задачі:

виявити причини і фактори, які в умовах трансформації економіки України обмежують можливості чинної солідарної пенсійної системи та обумовлюють необхідність інституційних змін в системі пенсійного забезпечення населення;

систематизувати концептуальні підходи до реформування пенсійних систем на засадах узагальнення міжнародного досвіду;

здійснити теоретико-методологічне обґрунтування ролі і місця інституту недержавного пенсійного забезпечення в системі соціального захисту населення на основі теоретичного аналізу сутності недержавних пенсійних фондів та принципів їх функціонування;

провести комплексний аналіз діяльності недержавних пенсійних фондів та стану системи недержавного пенсійного забезпечення;

виявити основні тенденції і перспективи розвитку недержавних пенсійних фондів;

визначити ризики діяльності недержавних пенсійних фондів;

розробити науково-методичні рекомендації щодо формування корпоративної пенсійної системи;

розробити рекомендації щодо управління пенсійними зобов'язаннями підприємства.

Об'єктом дослідження є процес формування системи недержавного пенсійного забезпечення населення України.

Предмет дослідження - система організаційно-правових та соціально-економічних відносин в процесі формування та функціонування недержавних пенсійних фондів.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є фундаментальні положення економічної та інституціональної теорії, наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з питань соціального захисту, соціального страхування і пенсійного забезпечення.

При проведенні дослідження використано загальнонаукові і спеціальні методи дослідження: діалектичний метод наукового пізнання для теоретичних узагальнень і формулювання висновків; метод системного аналізу для виявлення передумов реформування пенсійної системи; метод логічного аналізу для обґрунтування ролі інституту недержавного пенсійного забезпечення в системі соціального захисту; метод комплексного аналізу та порівняння при проведенні аналізу сучасного стану недержавного пенсійного забезпечення та діяльності недержавних пенсійних фондів; економіко-статистичні методи для оцінки вартості пенсійних зобов'язань.

Інформаційною базою дослідження є Закони України, Укази Президента України, нормативно-правові акти Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України, матеріали офіційної статистичної звітності Пенсійного фонду України, дані Держфінпослуг про результати діяльності недержавних пенсійних фондів, а також публікації у відкритому друці та мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає у розробці теоретичних та науково-методичних засад формування соціально-економічного інституту недержавного пенсійного забезпечення та його функціонування у системі соціального захисту населення.

Наукові результати, що характеризують новизну проведеного дослідження, полягають у такому:

вперше:

розроблено науково-методичні підходи до створення корпоративної пенсійної системи, які полягають у комплексному визначенні усіх її складових та включають принципи формування корпоративної пенсійної системи, умови її фінансування, організаційно-адміністративну структуру, нормативну базу визначення розміру пенсії та пенсійних прав;

визначено основні елементи процесу управління пенсійними зобов'язаннями підприємства, які включають планування, організацію та контроль фінансових потоків, спрямованих на забезпечення пенсійних виплат, та розроблено науково-методичні рекомендації щодо оцінки вартості пенсійних зобов'язань у корпоративній пенсійній системі;

удосконалено:

поняття системи пенсійного забезпечення населення як сукупності організаційно-правових і фінансово-економічних інститутів, що втілюють у собі норми життя суспільства з надання матеріального забезпечення у вигляді пенсій, джерелом коштів для яких є обов'язкове державне соціальне страхування та добровільні накопичення у недержавних пенсійних фондах;

поняття корпоративних пенсійних фондів як неприбуткових організацій, які завдяки сполученню економічної та соціальної складових їх діяльності дозволяють отримати ефект на макроекономічному рівні та на рівні підприємств за рахунок нарощування обсягів внутрішніх інвестиційних ресурсів, додаткових гарантій матеріального забезпечення працівників, залучення і закріплення кваліфікованих працівників;

класифікацію ризиків діяльності недержавних пенсійних фондів шляхом виділення таких ознак, як характер наслідків та джерела виникнення, які впливають на фінансові ресурси корпоративної пенсійної системи та пенсійне забезпечення її учасників;

дістали подальшого розвитку:

визначення передумов практичної реалізації багатокомпонентної моделі пенсійного забезпечення, складовими якої є формування структури інституційної бази пенсійної системи; встановлення суб'єктів правовідносин, їх функцій, повноважень та відповідальності державних і регіональних органів влади; визначення механізмів гарантування реалізації пенсійних прав; створення фінансових механізмів кожного інституту пенсійної системи, резервних фондів; розробка програми з формування інфраструктури пенсійної системи (пенсійні фонди, актуарні центри, адміністратори пенсійних фондів тощо);

концептуальні основи реформування пенсійної системи шляхом узагальнення переваг участі працівників та роботодавців в накопичувальній пенсійній системі та конкретизації умов дотримання інтересів учасників корпоративного пенсійного фонду на кожному етапі його діяльності, що сприяє підвищенню мотивації до участі в системі недержавного пенсійного забезпечення.

Практичне значення отриманих результатів полягає у можливості використання науково-методичних положень дисертації для управління пенсійними зобов'язаннями корпоративного пенсійного фонду, розробки та впровадження пенсійних програм підприємства, при визначенні перспектив та шляхів впровадження недержавного пенсійного забезпечення під час розробки регіональних стратегій соціально-економічного розвитку.

Розроблені в дисертаційній роботі пропозиції прийняті управлінням праці та соціального захисту населення Алуштинської міської ради (довідка №152/87-2 від 12.02.2007 р.) - пропозиції щодо методики формування корпоративної пенсійної системи; управлінням Пенсійного фонду м. Алушти (довідка №308/10.10.05 від 15.03.2007 р.) - пропозиції щодо розробки пенсійних програм працівників та управління пенсійними зобов'язаннями підприємства; ВАТ “Ясинуватський машинобудівний завод” (довідка №2548 від 12.12.2006 р.) - пропозиції щодо формування корпоративної пенсійної системи та управління пенсійними зобов'язаннями підприємства; ЗАТ “Новокраматорський машинобудівний завод” (довідка №001.1/8815 від 26.10.2006 р.) - методика управління пенсійними зобов'язаннями підприємства.

Окремі теоретичні розробки і методичні підходи використовуються у навчальному процесі в Харківському інституті бізнесу та менеджменту при викладанні дисципліни “Соціальне страхування” (довідка №0101/007-148 від 26.03.07 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є результатом самостійно проведеного дослідження. Викладені в дисертації наукові положення, висновки та рекомендації отримані автором одноосібно та знайшли відображення в опублікованих працях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались та дістали схвалення на ІV Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті”(м. Харків, 2003 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні інформаційні технології в економіці та управлінні підприємствами, програмами і проектами” (м. Харків, 2004 р.), Всеукраїнській студентській науково-практичній конференції “Перший крок у науку” (м. Луганськ, 2006 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених “Економічний та соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність і тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансові механізми сталого економічного розвитку” (м. Харків, 2007 р.).

Публікації. Основні положення, результати та висновки дослідження викладено у 16 одноосібних наукових працях загальним обсягом 5,1 д.а., у тому числі у наукових фахових виданнях опубліковано 5 робіт загальним обсягом 2,2 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 173 найменувань, додатків. Основний зміст роботи викладено на 167 сторінках друкованого тексту, включаючи 19 рисунків на 11 стор. та 17 таблиць на 7 стор.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету і задачі дослідження, його об'єкт і предмет, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі „Теоретичні основи реформування пенсійної системи в Україні” на основі узагальнення наукових здобутків зарубіжних та вітчизняних вчених досліджено науково-методологічні підходи до визначення інституціональної природи системи пенсійного забезпечення населення країни, концептуальні підходи до реформування пенсійних систем та передумови формування інституту недержавного пенсійного забезпечення.

В результаті дослідження теоретико-методологічних засад реформування пенсійних систем доведено, що в ринкових умовах солідарна пенсійна система як базовий інститут соціального захисту втратила можливість адекватно реагувати на соціальні ризики та забезпечувати належний рівень пенсійного забезпечення населення. Об'єктивний характер соціальних ризиків обумовлює необхідність формування нових соціально-економічних інститутів, відносин та механізмів, за допомогою яких створюються умови для посилення соціального захисту та підвищення рівня пенсійного забезпечення населення.

На основі аналізу теоретико-методологічних підходів до інституційних змін системи соціального захисту та на підставі вивчення міжнародного досвіду систематизовано концептуальні підходи до реформування пенсійних систем. Виявлено, що найбільш ефективним та розповсюдженим є підхід, згідно з яким створюються багаторівневі пенсійні системи, що свідчить про нагальну необхідність подальшого реформування солідарної пенсійної системи та створення інституту недержавного пенсійного забезпечення.

Узагальнений міжнародний досвід інституційних трансформацій системи пенсійного забезпечення свідчить, що формування інституту недержавного пенсійного забезпечення створює умови для підвищення рівня життя населення та економічної безпеки держави завдяки мобілізації інвестиційних ресурсів, розвиненій фінансовій інфраструктури, належному контролю з боку держави.

Визначення ролі і місця нового інституту недержавного пенсійного забезпечення в системі соціального захисту дало змогу запропонувати розширену трактовку поняття системи пенсійного забезпечення населення як сукупності організаційно-правових та фінансово-економічних інститутів, що втілюють у собі норми життя суспільства з надання матеріального забезпечення у вигляді пенсій на засадах обов'язкового соціального державного страхування та добровільних накопичень у недержавних пенсійних фондах.

Інституційна структура пенсійного забезпечення охоплює не лише комплекс формальних правил, правових норм, процедур управління, а й сукупність державних установ та громадських організацій, державних і недержавних пенсійних фондів, інших суб'єктів господарювання, які забезпечують функціонування системи пенсійного забезпечення населення країни. Вивчення інституційної структури системи соціального захисту дозволило теоретично обґрунтувати багатокомпонентну модель пенсійного забезпечення, кожен елемент якої може стати адекватним механізмом захисту певних категорій населення, дозволить розподілити ризики між інститутами пенсійної системи, доповнити функції та сфери захисту, зв'язати джерела виникнення ризиків з фінансовим забезпеченням.

Багатокомпонентна модель забезпечує найбільші економічні вигоди, обумовлені удосконаленням фінансових ринків, зростанням сукупних заощаджень, зменшенням диспропорції на ринку праці. Доведено, що передумовами реалізації багатокомпонентної моделі пенсійного забезпечення є проведення реформ в правовій та соціальній сферах, за результатами яких стає можливим формування інституційної структури та інфраструктури пенсійної системи; встановлення суб'єктів правовідносин, їх функцій, повноважень та відповідальності; закріплення у законодавстві механізмів гарантування реалізації пенсійних прав; створення відповідних фінансових механізмів кожного інституту пенсійної системи. Важливого значення також набуває проведення реформи корпоративного управління як необхідної умови прискореного розвитку корпоративного сектора економіки, підвищення ліквідності та привабливості корпоративних цінних паперів як об'єктів інвестування пенсійних активів та інструментів залучення пенсійних коштів у розвиток реального сектора економіки.

За результатами дослідження функціональної ролі недержавних пенсійних фондів (НПФ) як структурних елементів інституту недержавного пенсійного забезпечення розширено поняття корпоративних пенсійних фондів як неприбуткових організацій, які завдяки сполученню економічної та соціальної складових їх діяльності дозволяють отримати ефект на макроекономічному рівні та на рівні підприємств (рис.1).

Корпоративні пенсійні фонди на рівні підприємства є однією з важливих складових соціального пакету підприємства, інструментом його кадрової політики та джерелом довгострокових інвестицій. На рівні держави корпоративні пенсійні фонди сприяють створенню національного ринку капіталу; дозволяють сформувати міцний потік довгострокових позабюджетних інвестицій у національну економіку; перетворюють заощадження на інвестиції; допомагають вирішувати проблему зменшення дефіциту державного бюджету за рахунок зменшення витрат на пенсійне забезпечення населення; сприяють зростанню зайнятості у галузях, що інвестують кошти пенсійних фондів.

Реалізація функціональної ролі корпоративних пенсійних фондів відображається у спроможності вирішення таких завдань: соціальних (реалізація підприємством гарантій соціального захисту своїх працівників; отримання додаткових гарантій матеріального забезпечення працівників після виходу на пенсію); економічних (отримання пільг з оподаткування, можливість використання активів недержавного пенсійного фонду для інвестування; зменшення витрат при покращенні матеріального стану працівників); кадрових (залучення і закріплення нових кваліфікованих спеціалістів; винагородження працівників, які багато років працювали на підприємстві; стимулювання до подальшого професійного зростання в компанії); маркетингових (покращення іміджу підприємства шляхом створення механізму соціального захисту своїх працівників; підвищення своєї конкурентоспроможності на ринку праці та набуття іміджу соціально орієнтованої компанії).

Проведене узагальнення переваг участі працівників та роботодавців дозволило виявити стимулюючи та мотиваційні чинники участі у системі недержавного пенсійного забезпечення: для роботодавця це зростання і зміцнення іміджу підприємства, одержання додаткових пільг щодо оподаткування прибутку, зменшення витрат при поліпшенні матеріального стану співробітників, створення умов для здійснення більш гнучкої кадрової політики; для працівника - додаткові гарантії матеріального забезпечення після виходу на пенсію, одержання відповідних податкових пільг, одержання пільгової пенсії через корпоративні і професійні пенсійні фонди.

Проаналізовано умови дотримання інтересів учасників та вкладників недержавних пенсійних фондів на етапах сплати пенсійних внесків, накопичення та інвестування активів НПФ, виплати пенсій учасникам.

У другому розділі “Аналіз сучасного стану системи недержавного пенсійного забезпечення населення України” здійснено комплексний аналіз практики формування і функціонування недержавних пенсійних фондів, виявлено тенденції та перспективи розвитку недержавного пенсійного забезпечення, систематизовано ризики впровадження накопичувальних механізмів.

Створення системи недержавного пенсійного забезпечення започатковано в Україні з 1992 р., проте активне формування недержавних пенсійних фондів розпочалося після набуття чинності у 2004 р. Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”. Станом на 01.01.2007р. до державного реєстру фінансових установ внесено дані про 79 недержавних пенсійних фонди, з яких 63 відкритих, 10 корпоративних та 6 професійних пенсійних фондів. Загальна кількість учасників недержавних пенсійних фондів зросла протягом 2006 р. більше ніж вдвічі порівняно з попереднім роком і станом на 01.01.2007 р. дорівнювала 193 335 особам.

Територіальний розподіл пенсійних фондів по регіонах України свідчить, що найбільша кількість НПФ розміщена у м. Київ - 64% від їх загальної кількості, решта у східних регіонах (Дніпропетровськ - 14%, Харків - 5%) та 5% у м. Львів. Загальна сума активів, сформованих недержавними пенсійними фондами станом на 01.07.2006р., становить 94 689,1 тис. грн., з яких 80 541,6 тис. грн. (85,0%) складають активи пенсійних фондів, створених з моменту прийняття законодавства про недержавне пенсійне забезпечення.

Як свідчить рис. 2, загальна сума активів пенсійних фондів за 2006 рік зросла майже у 5 разів.

При цьому активи пенсійних фондів, що знаходяться в стадії реорганізації, збільшились на 3,5%, а пенсійні активи новостворених пенсійних фондів зросли у 16,8 рази. Основний приріст обсягу активів у системі недержавного пенсійного забезпечення відбувається головним чином за рахунок зростання кількості недержавних пенсійних фондів та збільшення чисельності учасників, на користь яких сплачуються пенсійні внески.

Джерелом формування активів пенсійних фондів є пенсійні внески від юридичних та фізичних осіб, а також інвестиційний дохід. У відповідності з укладеними пенсійними контрактами на користь учасників пенсійних фондів надійшло пенсійних внесків на суму 54 975,1 тис. грн. Розмір внесків, що надійшли на користь одного учасника НПФ, у середньому становить 617,4 грн., при цьому спостерігається суттєва диференціація в залежності від виду пенсійного фонду: від 471,4 грн. у відкритому фонді до 1574,3 грн. у корпоративному. Аналіз структури внесків за видами недержавних пенсійних фондів наочно свідчить про формування двох тенденцій у становленні недержавного пенсійного забезпечення: по-перше, це домінування відкритих пенсійних фондів, як за їх чисельністю, так і за сумою активів; по-друге, це домінування вкладників - юридичних осіб.

Розмаїття умов формування фінансової системи недержавного пенсійного забезпечення спостерігається за результатами аналізу співвідношення чисельності учасників пенсійних фондів та сформованими активами. Збільшення чисельності учасників пенсійних фондів та зростання питомої ваги НПФ з кількістю учасників понад 3000 осіб є ознакою підвищення зацікавленості та довіри до участі у недержавному пенсійному забезпеченні. Проте на початковому етапі становлення системи недержавного пенсійного забезпечення сума активів у розрахунку на одного учасника ще є дуже малою. Так, майже 70% недержавних пенсійних фондів володіють активами, що у розрахунку на одного учасника становить менше 500 грн.

Проведені дослідження дозволяють констатувати, що повноцінному розвитку недержавного пенсійного забезпечення заважають проблеми, пов'язані із недостатнім рівнем макроекономічної стабільності країни, низьким рівнем ефективності діяльності підприємств. Серед причин, що стримують розвиток недержавних пенсійних фондів, слід також відзначити нестабільність бази доходів підприємств та населення; регіональну диспропорцію та нерівномірність структури промислового виробництва; недосконалість законодавчого регулювання; нерозвиненість фінансових ринків та відсутність умов для довгострокового інвестування пенсійних активів. Однією з найважливіших проблем становлення недержавних пенсійних фондів як фінансових інституцій є проблема розміщення пенсійних резервів. Значну частину пенсійних активів розміщено на банківських депозитах, що обумовлено нестачею надійних фінансових інструментів. Незважаючи на те, що питома вага цих фінансових вкладень знизилася з 92,6% до 49,2% від загальної суми активів НПФ, цей показник і досі не відповідає встановленим законодавством нормативам (нормативний показник складає не більше 40 відсотків загальної суми пенсійних активів).

В країнах з ринковою економікою пенсійні фонди є найбільш активними інвесторами на ринку довгострокових вкладень. Недержавні пенсійні фонди в Україні обмежуються короткостроковими вкладеннями внаслідок того, що їх фінансові ресурси ще не знайшли належного використання у вітчизняній економіці.

Специфічною особливістю діяльності НПФ є довгостроковий характер його фінансових відносин з вкладниками та учасниками, який передбачає відповідне перспективне планування в умовах невизначеності з використанням виключно імовірнісного підходу. За результатами комплексного аналізу сучасного стану системи недержавного пенсійного забезпечення зроблено висновки, що створення недержавних пенсійних фондів та запровадження накопичувальної пенсійної системи здійснюється під впливом різних ризиків.

Запропонована класифікація ризиків діяльності недержавних пенсійних фондів охоплює види ризиків поділених за такими ознаками, як характер наслідків (ризик невиплати пенсії і не повернення накопичених коштів; невиплати відсотків за пенсійними внесками; низької купівельної спроможності коштів; зниження реального рівня доходності інвестицій) та джерела виникнення (ризик розміщення коштів, залучення коштів, актуарних розрахунків, інституційний ризик, операційний ризик, системний ризик, соціальний ризик). Сукупність даних ризиків веде до виникнення ризику пенсійної незабезпеченості учасника недержавного пенсіонного фонду, під яким розуміємо можливі фінансові втрати участника НПФ.

Виокремлення ризиків, пов'язаних з управлінням пенсійними активами НПФ, дозволило встановити, що в сучасних умовах формування системи недержавного пенсійного забезпечення впливовими факторами їх виникнення є такі: неготовність фінансової інфраструктури, регулятивного механізму та економіки країни до інвестування пенсійних активів; нерозвиненість мережі установ, здатних виконувати функції адміністративного управління і контролю; висока чутливість до зовнішніх економічних чинників, які унеможливлюють перерозподіл коштів в накопичувальній системі.

З урахуванням довгострокового характеру формування пенсійних накопичень та іх інвестування в реальний сектор економіки обґрунтовано необхідність реалізації інвестиційної стратегії, базовими принципами якої є безпека та прибутковість інвестиційних коштів. У відповідності з базовими принципами та з метою зниження рівня інвестиційного ризику корпоративного пенсійного фонду запропоновано використовувати в процесі інвестування диверсифікацію фінансових інструментів, введення кількісних обмежень на володіння корпоративними цінними паперами, резервування частини інвестиційного доходу.

За результатами аналізу ризиків впровадження накопичувальної пенсійної системи та становлення нового соціально-економічного інституту недержавного пенсійного забезпечення обґрунтовано необхідність розвитку механізмів захисту учасників недержавних пенсійних фондів. Особливого значення проблема забезпечення прав учасників НПФ набуває для корпоративної пенсійної системи, для якої не виключений ризик припинення дії корпоративної програми з ініціативи роботодавця. З метою зниження ризику пенсійної незабезпеченості учасників корпоративного пенсійного фонду запропоновано при розробці корпоративних пенсійних програм передбачати заходи посилення захисту працівників у разі банкрутства роботодавця, який здійснював внески; визначати умови прийняття рішення платоспроможним роботодавцем щодо припинення корпоративної пенсійної програми та забезпечення справедливого розподілу активів пенсійного фонду між його учасниками.

У третьому розділі “Науково-методичні підходи та рекомендації щодо формування корпоративної пенсійної системи” викладено пропозиції щодо обґрунтування принципів формування корпоративної системи пенсійного забезпечення та її організаційно-адміністративної структури; обґрунтовано підходи до розробки пенсійної програми на підприємстві; розроблено рекомендації щодо управління пенсійними зобов'язаннями та оцінки їх вартості.

За результатами дослідження розроблено науково--методичні підходи до створення корпоративної пенсійної системи, які полягають у комплексному визначенні усіх її складових та включають принципи формування корпоративної пенсійної системи, умови її фінансування, організаційно-адміністративну структуру, нормативну базу визначення розміру пенсії та пенсійних прав.

Формування корпоративної системи пенсійного забезпечення має відбуватись у відповідності з принципами соціальної відповідальності та соціального партнерства, економічної зацікавленості роботодавців, фінансової стабільності корпоративної пенсійної програми; рівності прав працівників на участь у корпоративній пенсійній програмі; диференціації умов сплати пенсійних внесків та розмірів пенсійних виплат.

Запропонована структурно-логічна схема організації корпоративного пенсійного забезпечення, представлена на рис. 3, відображає зв'язок складових елементів пенсійної системи шляхом визначення комплексу організаційно-адміністративних, нормативно-правових, інформаційно-технологічних, розрахунково-аналітичних заходів спрямованих на забезпечення її ефективного функціонування. Доведено, що для практичного застосування важливого значення набуває організація служби пенсійного забезпечення на підприємстві, на яку мають покладатись такі функції: визначення права працівників на недержавну пенсію; розрахунок розміру недержавної пенсії; економічне обґрунтування кошторису витрат; організація методичної роботи, забезпечення реалізації пенсійної програми на підприємстві. Визначено, що в організації корпоративної пенсійної системи особлива роль належить розробці пенсійної програми, яка містить мету і загальні принципи пенсійного забезпечення на підприємстві; принципи фінансування пенсійної програми; нормативну базу з визначення пенсійних прав учасників пенсійної програми; методику розрахунку розміру пенсії.

Пенсійна програма визначає відносини роботодавця та працівників, на користь яких він сплачує внески, з приводу пенсійного забезпечення, зокрема, визначення пенсійних схем, встановлення розмірів та періодичності сплати внесків, умов набуття пенсійних прав. Запропоновано науково-методичні підходи до розробки пенсійної програми, що визначають основні етапи її реалізації, які включають проведення соціально-економічного аналізу підприємства; розробку основних параметрів корпоративної пенсійної програми та їх закріплення у внутрішніх нормативних актах підприємства, складання індивідуальних пенсійних договорів із співробітниками підприємства.

За допомогою інформаційно-технологічного забезпечення пенсійної програми вирішуються завдання щодо автоматизації процесу збору, обробки, аналізу та збереження даних, необхідних для проведення актуарних розрахунків, визначення величини сучасної вартості пенсійних виплат, складання плану витрат, формування звітності тощо. Необхідність регулярного здійснення фінансових прогнозів коротко- і довготермінових наслідків створення, впровадження та функціонування пенсійних програм обумовлює потребу у визначенні розміру зобов'язань пенсійного фонду перед своїми учасниками та управлінні пенсійними зобов'язаннями підприємства.

Основні елементи процесу управління пенсійними зобов'язаннями підприємства, які включають планування, організацію, оцінку та контроль фінансових потоків, спрямованих на забезпечення пенсійних виплат, представлені на рис. 4.

В процесі розробки науково-методичних засад управління пенсійними зобов'язаннями підприємства обґрунтовано, що прийняття рішення щодо управління зобов'язаннями повинно базуватися на кількісній оцінці їх вартості, яка має бути отримана за результатами актуарного оцінювання.

Розроблені науково-методичні рекомендації щодо оцінки вартості пенсійних зобов'язань у корпоративній пенсійній системі орієнтовані на використання пенсійної схеми з встановленими внесками, розмір яких визначається як добуток базового (мінімального) внеску та корелюючих коефіцієнтів, які враховують співвідношення заробітної плати учасника і мінімальної заробітної плати, тривалість стажу, соціальний статус учасника.

Рекомендовано оцінку вартості пенсійних зобов'язань здійснювати у такій послідовності: визначення кола учасників корпоративної пенсійної програми; визначення порядку розрахунку розмірів внесків кожного учасника; розрахунок базового (мінімального) внеску; визначення корелюючих коефіцієнтів; розрахунок розміру внеску, який сплачує роботодавець на користь учасника корпоративної пенсійної системи; розрахунок розміру пенсійних накопичень на індивідуальних рахунках учасників; розрахунок приведеної вартості розміру пенсії кожного учасника; розрахунок розміру пенсійних зобов'язань по кожному учаснику; розрахунок загальної суми пенсійних зобов'язань корпоративного пенсійного фонду.

Реалізація запропонованих науково-методичних підходів щодо управління пенсійними зобов'язаннями на підприємстві дасть змогу планувати і контролювати видатки та надходження в корпоративній пенсійній системі у довгостроковій перспективі та підвищити рівень соціальних гарантій працівників.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу теоретичного узагальнення та розробки на основі концептуального та науково-методичного забезпечення напрямків вирішення комплексу науково-практичних питань щодо формування соціально-економічного інституту недержавного пенсійного забезпечення населення.

Виконане дослідження дозволяє зробити такі висновки.

1. Доцільність впровадження в Україні недержавного пенсійного забезпечення обумовлена низкою факторів, вагомішими з яких є кризовий стан солідарної пенсійної системи; низькій розмір пенсій при достатньо вагомих тарифах страхових внесків, що сплачуються на цілі пенсійного забезпечення. Передумовами успішних інституційних змін в системі пенсійного забезпечення населення є стале економічне зростання, зменшення інфляції, розвиненість фінансового ринку та його готовність до інвестування великих обсягів фінансових ресурсів у прийнятні фінансові інструменти, проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо переваг недержавного пенсійного забезпечення.

2. Вивчення світового досвіду реформування пенсійних систем свідчить про те, що домінуючою тенденцією є формування багаторівневих систем пенсійного забезпечення, які поєднують у собі солідарну та накопичувальні (обов'язкову і добровільну) системи, та необхідність формування інституту недержавного пенсійного забезпечення як адекватного механізму соціального захисту населення у ринкових умовах. Встановлено, що передумовами реалізації багатокомпонентної моделі пенсійного забезпечення є формування інституційної структури пенсійної системи; встановлення суб'єктів правовідносин, їх функцій, повноважень та відповідальності; визначення механізмів гарантування реалізації пенсійних прав; створення фінансових механізмів та інфраструктури кожного інституту пенсійної системи, проведення реформ у правовій та соціальній сферах, реформування корпоративного управління, що сприятиме досягненню позитивного результату інституційних трансформацій системи пенсійного забезпечення населення країни.

3. Пенсійна система за своєю структурою є складним комплексом установ та організацій, об'єднаних єдиними інформаційними та фінансовими потоками, принципами та процедурами управління. Усвідомлення інституційної структури пенсійної системи дозволило розширити трактовку поняття системи пенсійного забезпечення як сукупності організаційно-правових та фінансово-економічних інститутів, що втілюють у собі норми життя суспільства з надання матеріального забезпечення у вигляді пенсій на засадах обов'язкового соціального державного страхування та добровільних накопичень у недержавних пенсійних фондах.

4. Розширено поняття корпоративних пенсійних фондів як неприбуткових організацій, які завдяки сполученню економічної та соціальної складових їх діяльності дозволяють вирішити низку важливих завдань у сфері соціального розвитку та отримати ефект на макроекономічному рівні та на рівні підприємств за рахунок нарощування обсягів внутрішніх інвестиційних ресурсів, додаткових гарантій матеріального забезпечення працівників, залучення і закріплення кваліфікованих працівників.

5. На підставі узагальнення переваг участі в системі недержавного пенсійного забезпечення визначено чинники, які стимулюють роботодавців до створення корпоративних пенсійних фондів, а працівників - до участі в них, а також умови, за яких досягається дотримання інтересів учасників та вкладників корпоративного пенсійного фонду в процесі сплати пенсійних внесків, накопичення та інвестування пенсійних активів, розподілу інвестиційного прибутку, виплати пенсій учасникам.

6. Аналіз діяльності недержавних пенсійних фондів свідчить про тенденції швидкого зростання кількості недержавних пенсійних фондів (головним чином за рахунок відкритих пенсійних фондів) та чисельності їх учасників, а також стрімкого збільшення загальної суми активів. Проведені дослідження дозволяють констатувати, що повноцінному розвитку недержавного пенсійного забезпечення заважають проблеми, пов'язані із недостатнім рівнем макроекономічної стабільності країни, недосконалістю законодавчого регулювання; нерозвиненістю фінансових ринків та відсутністю умов для довгострокового інвестування пенсійних активів, нерозвиненістю механізмів захисту прав вкладників та учасників фондів, низькою довірою населення до фінансових установ, низьким рівнем життя більшості населення та недостатність фінансових ресурсів багатьох підприємств, наявність проблем з розміщенням пенсійних активів на фінансовому та фондовому ринках, що знижує можливості отримання інвестиційного доходу. Аргументовано, що перспективи розвитку корпоративних та професійних пенсійних фондів пов'язані, насамперед, з великими, стабільно працюючими прибутковими підприємствами, які можуть бути засновниками та вкладниками таких пенсійних фондів та мають для цього необхідні фінансові ресурси.

7. Визначено, що процес впровадження недержавних пенсійних фондів та їх діяльність відбувається під значним впливом ризиків, класифікація яких дозволила визначити основні групи ризиків за такими ознаками, як характер наслідків та джерела виникнення, що впливають на фінансові ресурси пенсійної системи та призводять до реалізації ризику пенсійної незабезпеченості учасників недержавних пенсійних фондів. Урахування цих ризиків дозволить підвищити ефективність управління діяльністю недержавного пенсійного фонду. З метою зменшення ступеня ризиків запропоновано використовувати в процесі інвестування диверсифікацію фінансових інструментів, введення кількісних обмежень на володіння корпоративними цінними паперами, резервування частини інвестиційного доходу та проводити оцінку ризику з врахуванням прогнозу динаміки ставки доходності інвестицій.

8. Спираючись на результати дослідження та узагальнення наявного досвіду реформування пенсійних систем, розроблено науково-методичні підходи до формування корпоративної пенсійної системи, які визначають комплекс її складових та включають організаційно-адміністративні, нормативно-правові, кадрові, інформаційні, розрахунково-аналітичні аспекти впровадження недержавного пенсійного забезпечення на рівні підприємства. Доведено, що в організації корпоративної пенсійної системи у великій компанії важливого значення набуває адміністративно-організаційне й кадрове забезпечення. Запропоновано створення відділу пенсійного забезпечення, на який покладається виконання функції загального керівництва пенсійною системою і економічного обґрунтування надходжень та витрат корпоративного пенсійного фонду.

9. Запропоновано науково-методичні підходи до розробки пенсійної програми, основна мета якої полягає у створенні корпоративної системи додаткового пенсійного забезпечення, спрямованої на реалізацію політики соціального розвитку, мотивацію та управління персоналом на основі сучасних пенсійних технологій. Пенсійною програмою визначаються мета і загальні принципи пенсійного забезпечення на підприємстві, питання організації та фінансування, права працівників, порядок реалізації прав працівників, призначення та обчислення пенсій, виплати пенсій, індексації пенсій тощо.

10. Довгостроковий характер фінансових відносин потребує якісного управління фінансовими потоками, спрямованими на пенсійне забезпечення учасників корпоративної пенсійної системи. Визначення основних елементів процесу управління пенсійними зобов'язаннями, які включають планування, організацію та контроль фінансових потоків, спрямованих на забезпечення пенсійних виплат, дозволило обґрунтувати пріоритетне значення оцінки їх вартості.

Запропоновані науково-методичні рекомендації щодо оцінки вартості пенсійних зобов'язань розроблені для пенсійної схеми з установленими розмірами пенсійних внесків і дозволяють здійснювати управління пенсійними зобов'язаннями на принципі фінансової еквівалентності зобов'язань, згідно з яким сумарні вартості поточних та майбутніх пенсійних виплат на кожен момент часу мають врівноважуватися поточними активами та сумарними вартостями відповідних внесків. Використання науково-методичних рекомендацій в практичній діяльності дозволяє підвищити надійність корпоративного пенсійного фонду та забезпечити реалізацію його соціальної функції.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Светлова А.Р. Пенсионная реформа в Украине: причины, содержание, перспективы // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наук. праць. Випуск. 192: В 4 т. Том. ІІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 846-850 (0,4 д.а.).

2. Светлова А.Р. Приоритетность финансовых учреждений в системе негосударственного пенсионного обеспечения // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 2005. - № 650. - С. 186-189 (0,4 д.а.).

3. Светлова А.Р. Опыт зарубежных стран в построении систем пенсионного обеспечения // Вестник НТУ “ХПИ”. - 2005. - №34. - С. 89-97 (0,5 д.а.).

4. Светлова А.Р. Методика разработки корпоративного пенсионного обеспечения на предприятии // Економіка промисловості. - 2006. - № 4. - С.145-152 (0,5 д.а.).

5. Светлова А.Р. Современное состояние негосударственного пенсионного обеспечения в Украине // Вісник ХНУ ім. В.Н. Каразіна. Економічна серія. - 2006. - №743. - С.29-32 (0,4 д.а.).

Публікації в інших виданнях

6. Cветлова А.Р. Негосударственное пенсионное обеспечение // Міжнародна науково-технічна конференція “Інтегровані компютерні технології в машинобудуванні ІКТМ - 2003”: Тези доповідей. - Харків: Нац. аерокосмічний ун-т “Харк. авіац. ін-т”, 2003. - С. 241 (0,2 д.а.).

7. Светлова А.Р. Социально-экономические перспективы пенсионного обеспечения граждан Украины // Збірник робіт ІV Міжнародної науково-практичної конференції студентів, аспірантів та молодих учених “Людина, культура, техніка в новому тисячолітті”, 2003. - С. 268-270 (0,2 д.а.).

8. Светлова А.Р. Выбор финансовых учреждений для накопления и выплат негосударственных пенсий // Міжнародна науково-технічна конференція “Інтегровані компютерні технології в машинобудуванні ІКТМ - 2004”: Тези доповідей. - Харків: Національний аерокосмічний університет “Харківський авіаційний Інститут”, 2004. - С. 359 (0,2 д.а.).

9. Светлова А.Р. Управление процессом функционирования негосударственного пенсионного фонда // ІІ Международная научно-практическая конференция “Современные информационные технологии в экономике и управлении предприятиями, программами и проектами” - Харьков: Национальный аэрокосмический институт им. Н.Е. Жуковского “Харьковский авиационный институт”, 2004. - С. 86-87 (0,2 д.а.).

10. Светлова А.Р. Пенсионная реформа в контексте стратегических задач социальной политики // Вестник НТУ “ХПИ”. - 2005. - №58, том 2. - С.6-8 (0,4 д.а.).

11. Светлова А.Р. Организация пенсионного обепечения в разных странах мира: опыт для Украины // “Развитие учета и аудита как основы информационно-аналитической системы предпрятия”. Труды международной научно-практической конференции - Харьков: НТУ “ХПИ”, 2005. - С. 37-38 (0,2 д.а.).

12. Светлова А.Р. Влияние социальной политики на эффективность пенсионной реформы // Міжнародна науково-технічна конференція “Інтегровані компютерні технології в машинобудуванні ІКТМ - 2005”: Тези доповідей. - Харків: Національний аерокосмічний університет “Харківський авіаційний Інститут”, 2005. - С. 386 (0,2 д.а.).

13. Светлова А.Р. Риски пенсионного обеспечения в Украине // Матеріали Всеукраїнської студентської науково-практичної конференції “Перший крок у науку”. Т.3. Економічні, технічні та природно-географічні науки. - Луганськ: Поліграфресурс, 2006. - С. 118-121 (0,3 д.а.).

14. Свєтлова Г.Р. Проблеми становлення та розвитку недержавних пенсійних фондів // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації. Зб. тез доповідей Четвертої Міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених. Частина 2. - Тернопіль: “Економічна думка”, 2007. - С.449-451 (0,3 д.а.).

15. Светлова А.Р. Методические основы управления пенсионными обязательствами предприятия // Ринкова трансформація економіки. Збірник наукових праць. Вип. 10. - Харків: ХІБМ, 2007. - С. 180-187 (0,5 д.а.).

16. Светлова А.Р. Предпосылки реформирования пенсионной системы в Украине // Фінансові механізми сталого економічного розвитку. Збірник наукових праць за матеріалами міжнародної науково-практичної конференції. - Харків: ХІБМ, 2007. - С. 546-549 (0,2 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Свєтлова Г.Р. Формування соціально-економічного інституту недержавного пенсійного забезпечення населення України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Донецький національний університет Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2008.

...