У п'ятому розділі роботи “Обґрунтування та методичне забезпечення інтеграції фінансового ринку України до світового фінансового ринку” досліджено структурні зміни на міжнародному фінансовому ринку та їх вплив на національний ринок, обґрунтовано теоретико-методологічне забезпечення участі вітчизняного фінансового ринку у розвитку світової фінансової системи та його позиції в системі “граничних” ринків.

Виходячи з дослідження стану світової економіки, яка функціонує в дефіцитному режимі з постійним від'ємним сальдо за світовими поточними розрахунками і з перевищенням світових інвестицій над світовими заощадженнями, в роботі виокремлено типи дефіцитних та боргових економік в сучасній світовій економіці залежно від рівня боргового навантаження, від рівня боргової залежності за обсягом та структурою залучених іноземних ресурсів, а також зовнішніх боргів та платежів.

Вони були згруповані наступним чином: чисті кредитори (експортери капіталу) з високим рівнем економічного розвитку; чисті боржники (імпортери капіталу) з високим рівнем економічного розвитку; чисті кредитори (експортери капіталу) з низьким рівнем економічного розвитку; чисті боржники (імпортери капіталу) з низьким рівнем економічного розвитку; неплатоспроможні боржники.

Значний рівень ризику характерний для фінансових ринків країн, які є чистими боржниками з низьким рівнем економічного розвитку, що супроводжується хронічним внутрішнім дефіцитом державного бюджету.

В результаті дослідження особливостей розвитку міжнародного фінансового ринку на сучасному етапі встановлено, що провідну роль у його розвитку відіграють країни “Великої сімки”, їх частка у здійсненні фінансових операцій становить більше половини світового обсягу. Ці країни на міжнародному фінансовому ринку є чистими боржниками з високим рівнем економічного розвитку. Таким чином країни, що розвиваються, сьогодні спрямовують свій капітал у розвиток економічно розвинутих країн. Існуюча ситуація суперечить базовим положенням економічної теорії про рух капіталу.

Проведений аналіз на основі зіставлення заощаджень та інвестицій як світової економіки в цілому, так і за окремими регіонами, дозволив зробити висновок про те, що напрямки їх руху за різними регіонами в цілому ряді випадків абсолютно протилежні. Український ринок належить до “граничних ринків”, тобто знаходиться на перехідній стадії розвитку, відзначається зростанням, підвищеним рівнем активності та ускладненням інфраструктури, функціонує в країні з низьким рівнем доходів, має незначний обсяг реальної капіталізації у порівнянні з поточним ВВП країни. Проведений кореляційний аналіз (табл. 4) продемонстрував, що порівнювати показники розвитку країн, що розвиваються, з країнами, які є лідерами на фінансовому ринку, недоцільно з огляду на те, що навмисне введений в розрахунок показник по США практично у всіх випадках показав коефіцієнт кореляції на рівні 0,5 і нижче, що свідчить про наявність несуттєвого зв'язку в розвитку фінансових ринків виділених країн.

У ході дослідження обґрунтовано зростання рівня привабливості фінансового ринку України в рамках ринків країн, що розвиваються, на основі співставлення показників темпів зростання національного ринку та ризику країни. Фінансовий ринок України має досить високі темпи розвитку ринку капіталу на фоні порівняно невисокого рівня ризику країни. Зроблений висновок підтверджується даними про поступове зростання частки обсягу іноземного капіталу в банківській системі країни. Відповідно, поява банків за участю іноземного капіталу значною мірою стимулює розвиток фінансових конгломератів, охоплюючи таким чином практично всі сегменти фінансового ринку України.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється в удосконаленні теоретико-методологічних положень та розробці науково-методичного забезпечення функціонування та стратегічного розвитку фінансового ринку країни.

Основні висновки виконаного дисертаційного дослідження полягають у наступному:

1. Визначено, що фінансовий ринок в системі економічних відносин в Україні у процесі перерозподілу фінансових ресурсів виконує ті функції, які не може виконати жодна інша складова фінансової системи, здійснюючи при цьому значний вплив на її ефективність, стійкість та еластичність. Проведений аналіз дозволив сформулювати визначення фінансового ринку як сукупності економічних відносин з приводу перерозподілу тимчасово вільних фінансових ресурсів між населенням, домогосподарствами, суб'єктами господарювання та державою через систему фінансових інститутів на основі взаємодії попиту та пропозиції.

2. Доведено, що стратегічний підхід до регулювання фінансового ринку України повинен базуватись на використанні моделі регулювання з високим та жорстким рівнем державного регулювання - державним дирижизмом, яка побудована за функціональним принципом на основі змішаного регулювання діяльності його учасників, що відповідає рівню його розвитку та стану фінансової системи країни на сучасному етапі.

3. Впорядковано періодизацію етапів розвитку фінансового ринку, а саме: виділено підготовчий (1991-1995 рр.) та три базові етапи - приватизаційний (1996-2000 рр.), постприватизаційний (2001-2005 рр.) та стабілізаційний (з 2006 року) шляхом дослідження змін нормативно-законодавчого забезпечення регулювання грошового ринку і ринку капіталу та їх впливу на формування моделі фінансового ринку. Основою запропонованої періодизації є процес приватизації в його динамічному розвитку в Україні.

4. В Україні на сучасному етапі розвитку фінансового ринку функції державного регулювання покладені на різні державні установи. Наявність тісного взаємозв'язку між всіма сегментами фінансового ринку обумовлює необхідність постійної координації дій регуляторів ринку. Запропоновано створення координаційної ради з питань регулювання фінансового ринку на основі кооперації державних регуляторів, що дозволить забезпечити умови для більш ефективного функціонування фінансового ринку країни в цілому, і, як наслідок, підвищить рівень стійкості фінансової системи.

5. Рівень розвитку структурних сегментів фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, які відбуваються за її межами. Запропонована структура фінансового ринку відображає як об'єкти фінансового ринку, так і відповідно до об'єктів - системи ринків за різними класифікаційними ознаками. За видами фінансових інструментів виділено валютний, депозитний, кредитний ринок, ринок цінних паперів, що включає ринок акцій та ринок боргових цінних паперів та ринок похідних фінансових інструментів. За функціональним призначення виділено грошовий ринок, ринок капіталу та ринок похідних фінансових інструментів. За ознакою набуття права власності визначено ринок боргових фінансових інструментів та ринок фінансових інструментів, що надають право власності. За територіальною ознакою можна розглядати вищезазначені ринки як регіональний, національний та міжнародний. За ступенем ризику відповідних фінансових інструментів виділено безризикові, середньоризикові та високоризикові ринки.

6. Доведено, що грошовий ринок країни є базовим сегментом розвитку фінансового ринку, оскільки суб'єкти господарювання отримують кошти для фінансування своєї діяльності, перш за все, у вигляді кредитів. Ринок капіталу в Україні має значні темпи зростання з характерним домінуванням ринку пайових цінних паперів, що надають право власності. При цьому структура цінних паперів, що випускаються в Україні, поступово ускладнюється, а отже, створюються певні умови диверсифікації розміщення тимчасово вільних фінансових ресурсів. Водночас на сучасному етапі розвитку домінуючим є неорганізований ринок, що не сприяє формуванню високоліквідного та прозорого фінансового ринку в країні.

7. В процесі аналізу рівня розвитку фінансового посередництва обґрунтована визначальна роль банків в активізації фінансово-перерозподільних процесів. Зазначено, що на сучасному етапі банки є інститутами інтеграції різних сегментів фінансового ринку. З метою посилення ролі фінансових посередників необхідно: створити гнучке інституціональне середовище, орієнтоване на роботу з фізичними особами, що відрізняється різноманіттям універсальних фінансових посередників; сприяти відновленню довіри населення до фінансової системи в цілому та фінансових посередників зокрема; вживати заходи щодо розвитку банківської системи в частині розвитку банківських технологій, забезпечення повноцінного функціонування системи страхування вкладів; використання при роботі з клієнтами сучасних інформаційних систем тощо.

8. Фінансові посередники згруповані на основі виокремлення таких класифікаційних ознак: за характером проведення операцій (інвестиційні посередники, ощадні установи контрактного типу, депозиторські установи); за рівнем спеціалізації (спеціалізовані - банки та небанківські фінансові установи, інтегровані фінансові посередники - фінансові конгломерати); за приналежністю до структурних елементів механізму фінансового ринку (перший рівень - інституціональні інвестори, які є посередниками безпосередньо між інвесторами - фізичними та юридичними особами та емітентами; другий рівень - професійні учасники ринку - інфраструктурні фінансові посередники) та інше.

9. Впорядковано групування системи індикаторів розвитку фінансового посередництва за напрямками (фінансова архітектура, розмір і ефективність фінансової системи, активність фінансових посередників). Враховуючи наявність суттєвого переважання неорганізованого ринку над організованим запропоновано здійснювати оцінку рівня розвитку фінансового посередництва з двох позицій (загального обсягу торгів та обсягу торгів на організованому ринку) з метою підвищення об'єктивності відображення стану фінансового ринку України.

10. Обґрунтовано, що на сьогодні інфраструктура фінансового ринку України характеризується відсутністю системної єдності між її складовими. Для приведення інфраструктури фінансового ринку до загальноєвропейських стандартів обґрунтовано необхідність формування єдиної консолідованої моделі інфраструктури фінансового ринку за горизонтальним принципом на основі розбудови цілісної національної депозитарної системи, що забезпечить ефективну й недорогу обробку трансакцій, низький рівень ризику з надійною системою контролю й належним фінансуванням, проведення політики прозорості та повне розкриття інформації учасниками фінансового ринку.

11. В Україні на законодавчому рівні не окреслена необхідність розробки стратегічних програмних документів розвитку фінансового ринку. Планування здійснюється фрагментарно в рамках окремих сегментів і з короткостроковим або середньостроковим горизонтом дії. Економіка країни зацікавлена в наявності як ефективного грошового ринку, так і ефективного ринку капіталу, оскільки банківські установи самі зацікавлені в ефективному розміщенні емісій власних цінних паперів, можливості диверсифікувати свою діяльність, здійснюючи операції з цінними паперами, а також у зниженні своїх ризиків через операції сек'юритизації та роботу з деривативами. У зв'язку з цим розроблено теоретико-методологічні основи формування комплексної, стратегічно орієнтованої конвергентної моделі фінансового ринку, яка представлена як архітектура ринку змішаного типу, що формується на основі взаємопроникнення грошового ринку і ринку капіталу та оптимальної взаємодії його учасників, а також створює ефективний тип фінансування економічного розвитку в довгостроковому періоді.

12. У світовій фінансовій архітектурі виділяють два основні типи моделей функціонування фінансових ринків - банкоцентричну модель та ринково орієнтовану. Сьогодні модель фінансового ринку в Україні наближена до банкоцентричної, оскільки фактично основним джерелом для розширеного відтворення в реальному секторі економіки, крім власних коштів суб'єктів господарювання, є кредити банків. Хоча з точки зору розвитку ринку капіталу банки поводять себе активно лише фрагментарно.

13. На розвиток фінансового ринку країни визначальний вплив мають чинники інституційного та економічного характеру. До складу чинників інституційного характеру відносять чинники, що визначають рівень законодавчої та політичної стабільності, рівень відкритості учасників ринку та рівень розвитку інститутів фінансового ринку. Економічні чинники згруповані в два блоки, а саме: загальні макроекономічні чинники та чинники, що формуються в межах фінансової системи країни. Доведено, що за відсутності розробки стратегії розвитку фінансового ринку з чітко окресленими ключовими параметрами він розвиватиметься в рамках інерційної моделі. З метою уникнення такої ситуації запропоновано ключові параметри стратегії розвитку фінансового ринку: визначено мету, основні завдання стратегічного розвитку, що носять інституційний та економічний характер, важелі впливу на фінансовий ринок, базову архітектуру, механізм функціонування ринкової інфраструктури і критерії розвитку та ефективності фінансового ринку.

14. Аргументована провідна роль у стратегічному періоді розвитку фінансового ринку України інтегрованих фінансових посередників - фінансових конгломератів, які охоплюють в своїй діяльності практично всі сегменти фінансового ринку країни.

15. Виокремлено типи дефіцитних та боргових економік в сучасній світовій економіці залежно від рівня боргового навантаження, рівня боргової залежності за обсягом та структурою залучених іноземних ресурсів, а також зовнішніх боргів та платежів.

16. Український ринок знаходиться на перехідній стадії розвитку, відзначається зростанням, підвищеним рівнем активності та ускладненням інфраструктури, функціонує в країні з низьким рівнем доходів, має незначний обсяг реальної капіталізації у порівнянні з поточним ВВП країни, тобто відповідає критеріям “граничних ринків”. Доведено, що порівнювати показники розвитку країн, що розвиваються, з країнами, які є лідерами на фінансовому ринку, недоцільно, оскільки між ними не існує функціонального зв'язку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ

1. Школьник І. О. Фінансовий ринок України: сучасний стан і стратегія розвитку : монографія / І. О. Школьник. - Суми : Мрія, УАБС НБУ, 2008. - 348 с. (17,4 друк. арк.).

2. Школьник І. О. Фінансовий ринок України в контексті розвитку світової фінансової системи : монографія / І. О. Школьник. - Суми : УАБС НБУ, 2007. - 98 с. (4,2 друк. арк.).

3. Оцінка кредитоспроможності та інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання : монографія / А. О. Єпіфанов, Н. А. Дехтяр, Т. М. Мельник, І. О. Школьник та ін. / за ред. доктора економічних наук А. О. Єпіфанова. - Суми : УАБС НБУ, 2007. - 286 с. (13,7 друк. арк., особисто автору належить 2,0 друк. арк.).

Публікації у наукових фахових виданнях

Школьник И.А. Стратегия развития финансового рынка Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.00.08 - Деньги, финансы и кредит. - Государственное высшее учебное заведение “Украинская академия банковского дела Национального банка Украины”, Сумы, 2008.

В диссертации исследованы теоретико-методологические основы становления и развития финансового рынка Украины. Определено место и роль финансового рынка в системе экономических отношений, на основании анализа существующих подходов к сущности финансового рынка дано авторское определение его как совокупности экономических отношений по поводу перераспределения временно свободных финансовых ресурсов между населением, субъектами хозяйствования и государством через систему финансовых институтов на основе взаимодействия спроса и предложения. В работе, исходя из различных классификационных признаков, представлена структура финансового рынка. Обоснована необходимость формирования консолидированной модели инфраструктуры финансового рынка по горизонтальному принципу с целью приближения ее к общеевропейским стандартам.

Определено место и роль финансового рынка как составного элемента финансовой системы страны в условиях формирования рыночной экономики. Выявлено влияние финансового рынка на стимулирование экономического роста в стране. В работе проанализированы этапы развития финансового рынка Украины с точки зрения формирования национальной модели. На основе теоретического анализа существующих моделей регулирования финансового рынка обоснована модель регулирования финансового рынка Украины по основным критериям, таким как субъект и объект регулирования, уровень жесткости регулирования, интервенции государства и уровень регулирования раскрытия информации участниками рынка.

В диссертационной работе выявлены особенности развития основных сегментов финансового рынка - денежного рынка и рынка капитала, сформулированы основные тенденции их развития. Обоснована ключевая роль в развитии финансового рынка на современном этапе денежного рынка и преимущественно кредитного финансирования субъектов хозяйствования. Проанализирована роль финансовых посредников в активизации финансово-перераспределительных процессов. Систематизированы подходы к классификации финансовых посредников, которые функционируют на финансовом рынке по принадлежности их к структурным элементам механизма финансового рынка, а именно выделен первый уровень финансовых посредников - институциональные инвесторы и второй уровень - профессиональные участники рынка - инфраструктурные финансовые посредники. Обосновано, что уровень развития финансовых посредников во многом определяет финансовую архитектуру страны в целом и модель развития финансового рынка. Проведена систематизация основных индикаторов развития финансового посредничества по направлениям: оценка финансовой архитектуры, размер финансовой системы страны и ее эффективность, уровень развития финансовых посредников и финансового рынка. На основе проведенного анализа выявлен существенный разрыв в развитии финансовых посредников, а именно, доказана ведущая роль банковских учреждений и низкий уровень развития небанковских финансовых учреждений - страховых компаний, негосударственных пенсионных фондов, кредитных союзов - как посредников на финансовом рынке страны.

Определены сущность, значение и необходимость разработки стратегии развития финансового рынка на долгосрочный период с целью приведения его составляющих в соответствии с потребностями современного уровня развития экономики. Рассмотрены характерные особенности базовых моделей развития финансового рынка. Доказано, что в современных условиях формируется тенденция взаимопроникновения рыночно ориентированной и банкоцентричной моделей. Этому способствуют изменения в законодательной регулирующей базе, в частности внедрение новых стандартов Базель ІІ и принятие Закона Гремма-Лича-Блайли в США. На основании изучения указанных моделей разработаны теоретико-методологические основы формирования комплексной, стратегически ориентированной конвергентной модели финансового рынка. Обоснованы ключевые параметры стратегии развития финансового рынка Украины, которые включают в себя цель и основные задачи стратегического развития, базовую архитектуру финансового рынка, механизм функционирования рыночной инфраструктуры, критерии развития и эффективности финансового рынка. В работе обоснована ключевая роль интегрированных финансовых посредников в стратегическом периоде развития финансового рынка Украины. Доказана тенденция увеличения в Украине финансовых конгломератов, которые объединяют в себе банковские и небанковские финансовые учреждения, и таким образом представлены одновременно во всех сегментах финансового рынка. Обоснована необходимость осуществления комплексного управления рисками финансовых конгломератов в зависимости от модели, по которой он сформирован.

На основании анализа состояния международного финансового рынка, выявлено, что на структуру международных финансовых потоков определенное влияние имеют развивающиеся финансовые рынки. В процессе исследования обосновано возрастание уровня привлекательности финансового рынка Украины среди развивающихся финансовых рынков.

Ключевые слова: стратегия, финансовый рынок, финансовые посредники, финансовый конгломерат, финансовая архитектура, модель финансового рынка.

SUMMARY

Shkolnik I.A. Strategy of development of the financial market of Ukraine. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the Doctor of Economics on a speciality 08.00.08 - Money, finance and credit. - the State Higher Educational Institution “Ukrainian Academy Of Banking of National Bank of Ukraine”, Sumy, 2008.

In the dissertation theoretical bases of formation and development of the financial market are investigated, the place and a role of the financial market as a component of a financial system of the country in the conditions of formation of market principles of economy is defined, the influence of the financial market on stimulation of economic growth of the country is investigated. The model of regulation of the financial market of Ukraine on the basis of foreign experience studying is offered. Teoretiko-methodical bases of improvement of the financial market of Ukraine are proved; peculiarities of development of its basic segments, specifically the capital market and the monetary market are investigated. Methodical approaches concerning strengthening of a role of financial intermediaries in activization of financially-redistributive processes are improved. Conceptual principles of ensuring of interaction of the financial market intermediaries are defined. Teoretiko-methodological bases of formation of complex strategically focused convergence models of the financial market are developed. The leading part of financial conglomerates in formation of the strategy of the financial market development is proved. The offer concerning strategy of the development of the financial market of Ukraine is substantiated. The influence of the international financial market on the development of the national market is investigated; teoretiko-methodological maintenance of participation of the national financial market in the development of a world financial system is improved.

Key words: strategy, financial market, financial intermediaries, financial conglomerate, financial architecture, model of the financial market.

Відповідальний за випуск

доктор економічних наук, професор

Єпіфанов Анатолій Олександрович

Підписано до друку 03.06.2008.

Формат 60х90/16. Обл.-вид. арк. 1,9.

Гарнітура Times. Тираж 100 пр.

Державний вищий навчальний заклад

“Українська академія банківської справи

Національного банку України”.

Адреса: 40030, м. Суми, вул. Петропавлівська, 57.

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру

видавництв, виготівників і розповсюджувачів

видавничої продукції: серія ДК № 3160

Размещено на Allbest.ru