Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

СТАРОВОЙТ-БІЛОНИК КСЕНІЯ ІВАНІВНА

УДК 336.717.061.063(477)

ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ - 2008р.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Грушко Віктор Іванович, Університет економіки та права «КРОК», завідувач кафедри фінансів та банківського бізнесу.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Пересада Анатолій Анатолійович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана (МОН України), професор кафедри банківських інвестицій;

доктор економічних наук, професор Вовчак Ольга Дмитрівна, Львівська комерційна академія Укоопспілки (Центральна спілка споживчих товариств України), завідувач кафедри банківської справи інтеграції України.

Захист відбудеться “15” жовтня 2008 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90а, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, к.12.

Автореферат розісланий “10” вересняг2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н., доцент О.І. Жилянська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Відповідно до поставленої мети визначено основні завдання дослідження, спрямовані на її досягнення:

- проаналізувати генезис економічних категорій «кредит» та «інвестиції», обґрунтувати теоретичну сутність фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків;

- виявити вплив фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків на ефективність банківської системи;

- розкрити чинники, що впливають на самодостатність фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків;

- охарактеризувати сучасне нормативно-правове поле інвестиційної діяльності банків, його вплив на фінансовий механізм інвестиційної діяльності комерційних банків;

- розкрити особливості функціонування фінансового механізму інвестиційної діяльності вітчизняних банків;

- визначити роль системи ризик-менеджменту як важливої складової фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків;

- запропонувати шляхи удосконалення та методи оптимізації фінансового механізму банківської інвестиційної діяльності;

- розробити економіко-математичну модель інвестиційної діяльності комерційного банку, що враховуватиме вплив на загальні результати діяльності банку окремих активних операцій з позиції «дохідність-ризик».

Об'єктом дослідження є інвестиційна діяльність комерційних банків України.

Предметом дослідження є теоретичні засади формування і практичні аспекти функціонування фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків України.

Методи дослідження. У процесі дослідження використовувалися загальнотеоретичні та спеціальні методи. Зокрема, при вирішенні поставлених завдань застосовувалися наступні методи: системний та абстрактний - при дослідженні економічної природи фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків, побудови його узагальненої структури. При вивченні впливу чинників на формування фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційного банку використовувалися діалектичний та логічний методи пізнання, методи порівнянь, аналізу і синтезу, конкретного й абстрактного. За допомогою спеціальних економічних методів дослідження (економіко-статистичних та економіко-математичних) було проведено комплексний аналіз структури і динаміки вкладень банків; запропоновано економіко-математичну модель оптимізації портфелю активів. Також використовувалися прийоми групування, класифікації та графічного представлення результатів дослідження.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що визначають умови інвестиційної діяльності комерційних банків в Україні, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, аналітичні дані Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України, Асоціації українських банків. У роботі широко використовувалися інформаційні джерела міжнародних фінансових організацій, наукові праці вітчизняних і зарубіжних економістів, присвячені проблемам інвестиційної діяльності комерційних банків.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі отримано нові наукові результати, які в сукупності вирішують важливе наукове завдання - виявлення впливу фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційного банку на процес і результати його діяльності та обґрунтування пропозицій щодо підвищення ефективності функціонування фінансового механізму інвестиційної діяльності банку. Найбільш суттєвими теоретичними та практичними результатами, які характеризують новизну дослідження й особистий внесок автора, є наступні:

вперше:

ѕ доведено здатність фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційного банку забезпечувати ефективність довгострокових вкладень і якісних параметрів їх здійснення (розмір трансакційних витрат, вартість ресурсів, ліквідність активів) та можливість його застосування в узгодженні таких операцій у межах наявних ресурсів, прогнозованих активів і надходжень по кожному виду вкладень, що дозволяє комерційному банку оптимізувати співвідношення між дохідністю та ризиками довгострокових вкладень, спростити контроль і моніторинг результатів діяльності, активізувати інвестиційний процес через збільшення обсягів інвестиційних коштів для потреб суб'єктів господарювання, що виступають ключовою детермінантою розвитку національної економіки;

удосконалено:

ѕ визначення поняття «фінансовий механізм інвестиційної діяльності комерційного банку», який запропоновано розглядати як систему економічних відносин, що формується під впливом фінансової політики банківської установи, а також економічних, правових, нормативних та інформаційних чинників, і забезпечує здійснення довгострокових вкладень банку шляхом застосування певних форм, методів, інструментів і важелів; таке визначення дає можливість адекватно розкрити роль фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційного банку в його господарських процесах;

ѕ класифікацію чинників, що впливають на способи реалізації фінансового механізму інвестиційної діяльності банку; їх розділено за напрямами впливу на: внутрішні (фінансова політика банку, економічна суть та специфіка банківської діяльності) та зовнішні (фактори державного впливу, ринкові, соціальні, інформаційні, фактори часу та ризику); а також класифікацію джерел впливу на фінансовий механізм інвестиційної діяльності комерційних банків, які під дією чинників визначають появу та вектор тенденцій, що дає можливість прискорити реагування на ринкові зміни та прийняття інвестиційних рішень менеджменту банку;

ѕ напрями вдосконалення фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційного банку шляхом обґрунтування пропозиції створення ланки централізованого управління інвестуванням у великих системних банках із складними організаційними структурами, функціональним зобов'язанням якої має стати аналіз активів і ресурсних потреб структурних підрозділів банку, ринкових умов їх діяльності та подальшого внесення рекомендацій банківському апарату управління для прийняття рішень, що уможливить узгодження довгострокових вкладень за видами з огляду на наявні ресурси та прогнозовані активи і полегшить контроль виконання планових показників діяльності банку;

дістали подальшого розвитку:

ѕ метод здійснення довгострокових вкладень банку, який забезпечує: створення ресурсної бази; здійснення активних операцій; їх моніторинг, облік і контроль, функціонування системи ризик-менеджменту банку, використання кредитних і фондових інструментів вкладень з метою оптимізації здійснення банком інвестицій у цінні папери, інвестиційного кредитування та такого високоризикової форми інвестиційної діяльності як проектне фінансування в умовах сучасного економічного розвитку України;

ѕ напрями оптимізації фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційного банку на основі використання інструментарію довгострокових вкладень промислово-фінансових груп; створення спільних інститутів інвестування з використанням венчурних механізмів; компаній з управління активами, що надасть можливість банку значно розширити свою частку ринку та методи здійснення довгострокових вкладень;

ѕ методи оцінки вартості довгострокових вкладень банку шляхом розробки та обґрунтування економіко-математичної моделі для портфеля з трьох активів з метою його оптимізації за критерієм «дохідність-ризик», способами здійснення вкладень та використовуваними інструментами; модель передбачена як базова для реалізації функцій централізованого управління інвестуванням банку.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці науково обґрунтованих положень та висновків, спрямованих на вдосконалення побудови фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків.

Окремі положення та практичні рекомендації щодо вдосконалення фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків, що містяться в дисертаційному дослідженні, знайшли практичне впровадження у роботі АКБ «Інтербанк» (довідка № 438 від 28.12.2005 р.).

Рекомендації автора щодо механізму забезпечення фінансовими ресурсами інвестиційних операцій банку були використані АБ «Експрес-банк» (Довідка № 01-26/493 від 02.06.2006 р.).

Науково-практичні рекомендації щодо побудови моделі оптимізації прибутковості та ризику активів при формуванні кредитно-інвестиційного портфеля використовуються АКБ «Укрсоцбанк» (довідка № б/н від 12.06.2006).

Одержані теоретичні результати дисертації впроваджені у навчальний процес Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу на кафедрі управління регіональним економічним розвитком при викладанні дисциплін «Інвестування» та «Стратегічне управління» (довідка № б/н від 16.06.2006 р.)

Одержані теоретичні результати роботи використовуються в навчальному процесі на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка при викладанні нормативних дисциплін: “Теорія фінансів”, “Теорія кредиту”, “Банківські операції” та “Актуальні проблеми теорії та практики фінансів” при підготовці бакалаврів і магістрів відповідного фахового спрямування (довідка № 013/671 від 21.06.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення та результати виконаної дисертації отримані автором самостійно. Всі публікації, за винятком однієї статі, написані одноосібно. Особистий внесок у працю, опубліковану у співавторстві, наведено окремо у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювалися на міжнародних і вітчизняних науково-практичних конференціях, а саме: міжнародній науково-практичній конференції «Економічний і соціальний розвиток України в XXI столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації» (Тернопільський національний економічний університет, 21-23 лютого 2008 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції» (Інститут економіки промисловості НАН України, 18-19 жовтня 2007 р., м. Донецьк); міжнародній науково-практичній конференції «Суперечності та перспективи розвитку фінансової системи України» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 23-24 листопада 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2-3 березня 2006 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми розвитку економіки і підприємництва в Україні в контексті міжнародних інтеграційних процесів» (Інститут економіки і підприємництва, 26-27 травня 2005 р., м. Тернопіль); міжнародній науково-практичній конференції Волинського державного університету ім. Лесі Українки «Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання» (м. Луцьк, 3-5 червня 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції «Тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» (Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 27-28 вересня 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, листопад 2004 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у 9 наукових працях. Їх загальний обсяг становить 3,18 друк. арк., із них: 7 статей у наукових фахових виданнях обсягом 2,88 друк. арк., 2 публікації за матеріалами науково-практичних конференцій (0,3 друк. арк.).

Обсяг та структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 222 сторінки. Список використаних джерел містить 199 найменувань і наведений на 15 сторінках. Дисертація налічує 4 таблиці та 24 рисунка, а також 11 додатків, розміщених на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкрито актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету, завдання, предмет і об'єкт дослідження, сформульовано наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретико-методологічні засади дослідження фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційного банку” розглянуто комплекс питань, пов'язаних із дослідженням економічної природи інвестицій, інвестиційної діяльності банків та фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків. Обґрунтовано залежність результатів інвестиційної діяльності банку від ефективності функціонування відповідного фінансового механізму. Проведено дослідження впливу чинників на формування фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків у контексті завдань соціально-економічного розвитку держави.

У результаті здійсненого дослідження розвитку ринку банківського інвестування з'ясовано, що ефективність інвестиційної діяльності банків вимагає зосередження уваги на проблемах формування та функціонування фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків. Визначено, що питання впливу фінансового механізму інвестиційної діяльності банку на її результати на даному етапі розвитку фінансової науки ще не знайшли достатнього відображення у наукових публікаціях.

Узагальнюючи результати досліджень у галузі господарського та фінансового механізмів таких науковців як: О. Волков, О. Ковалюк, С. Льовочкін, В. Опарін, А. Поддєрьогін, В. Федосов, з'ясовано, що фінансовий механізм є провідною складовою господарського механізму, оскільки він є основою індикативного планування, базою ціноутворення та змін у фінансовому законодавстві. У результаті узагальнення визначень фінансового та господарського механізмів у дисертації запропоновано розглядати фінансовий механізм інвестиційної діяльності комерційного банку як систему економічних відносин, що формується під впливом фінансової політики банківської установи, економічних, правових, нормативних та інформаційних чинників і забезпечує здійснення довгострокових вкладень банку шляхом застосування відповідних форм, методів, інструментів та важелів.

У роботі представлено узагальнену схему фінансового механізму інвестиційної діяльності банку (рис. 1).

Виокремлено дві групи чинників, що впливають на фінансовий механізм інвестиційної діяльності комерційного банку: зовнішні та внутрішні. Внутрішні чинники пов'язані із формуванням фінансової політики банку та економічної специфіки його діяльності. Зовнішні чинники поділяються на: державні (політичний, законодавчий, інвестиційно-стратегічний), ринкові (конкуренція, попит і пропозиція капіталу, ціновий фактор), соціальні (мотивації індивіда як інвестора чи позичальника; мотивації прийняття рішень про інвестування), а також інформаційний, часовий фактори та фактор ризику. Наведено схематичну класифікацію чинників та досліджено напрямки їх впливу на функціонування фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків. Запропоновано класифікацію джерел впливу, які можна виокремити під дією чинників та на основі перманентного моніторингу яких з'являється можливість прогнозувати появу та вектор тенденцій, що може прискорити реагування на ринкові зміни та полегшити прийняття інвестиційних рішень у банку.

Проаналізовано систему законодавчо-нормативних важелів впливу на інвестиційну діяльність банків та виділено дві групи регулюючих актів, які певною мірою впливають на дану сферу діяльності. Перша група представлена загальними законами, що регулюють діяльність банківської системи, нормативними актами Національного банку України, які визначають фінансові та організаційні можливості банків щодо їх участі в певному сегменті інвестиційного ринку. Друга група сформована Указами Президента та Постановами Уряду, концепціями, програмами тощо, які визначають загальні засади інвестиційної політики держави на різні періоди її реалізації з акцентуванням завдань окремих учасників інвестиційного ринку, у т. ч. і банків. Сформульовані у таких документах напрями та завдання розвитку інвестиційного ринку можуть слугувати орієнтирами для банків у частині розробки власних стратегій поведінки у певному сегменті ринку.

Встановлено, що ефективний фінансовий механізм сприяє збалансуванню інвестиційної політики банку, що дозволяє йому реалізувати власні інтереси та максимально враховувати потреби суб'єктів господарювання в інвестиційних ресурсах.

У другому розділі «Основні напрямки формування фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків» проаналізовано організаційні аспекти формування фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційного банку, які забезпечують акумуляцію його інвестиційних ресурсів, методи розміщення активів та системи ризик-менеджменту.

У результаті проведеного дослідження обґрунтувано значення банківського сектору як найвагомішої ланки фінансового ринку, що розміщає на ньому найбільшу кількість коштів з-поміж інших його учасників. Станом на 01.07.07. частка вкладень вітчизняної банківської системи із загальної кількості активів банків, кредитних спілок, інвестиційних фондів та страхових компаній становила 65%.

Кошти, що знаходяться у розпорядженні банку, класифікуються за прогнозованістю динаміки їх формування і поділяються на постійні, стабільні і некеровані. Встановлено, що їх співвідношення впливають на ефективність здійснення банком інвестиційної діяльності, яка значною мірою визначається двома головними чинниками: стабільністю ресурсів та ціною їх залучення і запозичення. З'ясовано, що поточні пасиви можуть давати якісно нові можливості для розміщення цих коштів у строкові активи при застосуванні методу трансформування, який полягає у наступному: при нормальній роботі банку поточні пасиви в сукупності створюють постійну незнижувану частину коштів, яка використовується ними як стабільна складова ресурсів.

Поточні кошти становлять вагому частину банківських ресурсів загалом. За даними Національного банку України, з 2003 по 2007 рр. поточні кошти суб'єктів господарювання складали в середньому 56% сумарних коштів банку - це становить 1/6 усіх зобов'язань банків, що більше у понад 5 разів від зобов'язань по міжбанківському ринку. Водночас, поточні кошти фізичних осіб становлять лише 1/12 усіх банківських зобов'язань, що у 2,6 раза більше зобов'язань по міжбанківському ринку.

Методом аналізу процесів формування стабільної, постійної частини поточних пасивів і розрахунку їх значень обґрунтовано можливість їх використання як керованих ресурсів за умови збереження стабільної клієнтської бази банку та стійких оборотів на поточних рахунках клієнтів.

Окремою ланкою у механізмі залучення інвестиційних коштів виділено цільові джерела ресурсів, що використовуються для виконання певних інвестиційних проектів. Такими джерелами можуть бути: кошти інших банків; кошти міжнародних фінансових організацій; державне фінансування; цінні папери власного боргу. Розглянуто практику зарубіжних і можливості вітчизняних банків щодо формування інвестиційних ресурсів через емісію цінних паперів та сек'юритизацію. Даний метод визначається як спосіб перетворення боргових зобов'язань у ліквідні інструменти фондового ринку, що є надійним способом одержання відносно недорогих коштів, диверсифікації джерел фінансування, перерозподілу ризиків і збільшення ліквідності банку. До переваг сек'юритизації можна віднести також і те, що вона є одним із способів поліпшення нормативів адекватності капіталу і зменшення обсягів коштів, що підлягають резервуванню.

У зобов'язаннях банків перелічені джерела коштів відображаються як кошти, залучені на міжбанківському ринку. Виявлено, що ці ресурси не знайшли достатнього застосування порівняно з іншими джерелами пасивів, а їх частка з 2003 по 2007 рр. становила лише 3% від усіх зобов'язань банків.

З урахуванням проведеного аналізу стану та динаміки джерел формування банківських пасивів на фінансовому ринку України встановлено, що механізм залучення коштів характеризується недостатньою диверсифікацією їх джерел, низькою оцінкою потенціалу поточної складової банківських зобов'язань та недостатнім використанням можливостей міжбанківського ринку. Покращення даної ситуації можливе за рахунок створення сприятливих умов залучення та розміщення коштів на фондовому ринку України шляхом комплексної взаємодії внутрішніх і зовнішніх (державні, ринкові) чинників на функціонування фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків.

Частка довгострокових міжбанківських залучень, які можуть бути розцінені як цільові інвестиційні кошти (кошти інших банків, кошти міжнародних фінансових організацій, цінні папери власного боргу), станом на 01.07.2007 р. складала у середньому 0,8% усіх міжбанківських запозичень, і не спостерігалось жодної динаміки щодо зміни цього співвідношення. Це свідчить про низький інвестиційний розвиток національної економіки та потребу в інвестиціях, що також вимагає від банків збільшення питомої ваги у зобов'язаннях міжбанківських запозичень та інвестування їх у розвиток економіки України, що дасть можливість збільшити частку коштів суб'єктів господарювання у своїх пасивах.

Основними інструментами, за допомогою яких банки можуть здійснювати довгострокові вкладення, у роботі визначено фондові (операції на ринку цінних паперів) та кредитні (довгострокове інвестиційне кредитування, проектне фінансування).

З'ясовано, що переважно банки утримують портфелі торговий та на продаж, використовуючи, передусім, боргові фондові інструменти (ОВДП, облігації підприємств, муніципальні та корпоративні). Через відсутність розвиненого фондового ринку та надійних інструментів застосування фондового методу інвестування є незначним. Вартість портфеля цінних паперів банків України станом на перше півріччя 2007 р. складала 11806 млн. грн., а темп зростання становив у середньому 112%. При цьому інвестиційні вкладення дорівнювали 480 млн. грн. (темп зростання 126%), що становило лише 2,8% усього портфеля цінних паперів банківської системи.

Обґрунтовано, що на сучасному етапі розвитку фондовий ринок України не забезпечує умов для активізації інвестиційної діяльності комерційних банків, необхідним є застосування спільних зусиль суб'єктів фінансового ринку та держави для активізації його розвитку.

У дослідженні з'ясовано, що вітчизняна банківська система недостатньо використовує кредитні методи довгострокових вкладень. Незважаючи на швидке зростання кредитного портфелю банків та стійку тенденцію зростання довгострокових позик, що склала близько 95 млн. грн. за період 2003-2007 рр., питома вага інвестиційних кредитів у кредитному портфелі зменшилась на 21%. Враховуючи одночасне збільшення кредитного портфелю фізичних осіб на 21% та стійку тенденцію до його зростання, обґрунтовано орієнтованість кредитних вкладень банків на отримання відсоткового, а не інвестиційного доходу.

На протязі проаналізованого періоду відбулося значне зростання кредитного портфеля банків: з 67 835 до 315 692 млн. грн. Динаміка зростання становила у середньому 148%. Проте така тенденція не знайшла позитивного відображення у довгострокових вкладеннях банків. Незважаючи на зменшення питомої ваги короткострокових кредитів у кредитному портфелі на 23% та зміни їх співвідношення із довгостроковими на 65% на користь останніх, частка довгострокових кредитів у портфелях банків зросла лише на 2%.

Усе більшої популярності на фінансових ринках набуває не лише метод інвестиційного кредитування як засіб фінансування довгострокових вкладень, а й такий високоризиковий вид діяльності банку як проектне фінансування. З'ясовано, що проектне фінансування відрізняють від кредитування, зокрема інвестиційного, за притаманними йому особливими ознаками: при проектному фінансуванні досліджується конкретний задум, бізнес-ідея або проект (інвестиційний, інноваційний, лізинговий, концесійний); джерелом погашення боргу в межах структури його фінансування є виключно доходи, які генеруються за результатами проекту. Однак, існуючий механізм проектного фінансування недостатньо орієнтований на клієнта. Жорсткі вимоги надання позики свідчать про неефективну реалізацію функцій ризик-менеджменту та втрачені вигоди для банку.

Під час проведеного дослідження обґрунтовано, що ефективність банківського ризик-менеджменту значною мірою залежить від організації його фінансового механізму як складової фінансового механізму інвестиційної діяльності банку. У дисертаційній роботі охарактеризовано та проаналізовано сучасні методи ризик-менеджменту банку, які представлено у такому вигляді: основні засади якісного аналізу ризику; кількісний аналіз ризику; система показників кількісної оцінки ступеня ризику; моделювання ризику.

Досліджено, що основна увага ризик-менеджменту концентрується на таких компонентах банківського менеджменту як: банківська політика, стратегічне планування; управління активами, пасивами, ліквідністю; управління валютними ресурсами; інформаційний менеджмент, які, взаємодоповнюючи один одного, забезпечують можливість загального ризик-менеджменту банку та управління інвестиційними ризиками.

З'ясовано, що диференціація чинників за силою впливу та характером взаємозв'язку ускладнює аналіз, контроль та управління ризиками. Це вимагає від відповідних структурних підрозділів банку постійного вдосконалення методів управління. Інвестиційний ризик-менеджмент банку повинен базуватись і здійснюватись у кожній ланці фінансового механізму інвестиційної діяльності, відповідно до етапів інвестування, починаючи від залучення інвестиційних ресурсів до здійснення активної стадії інвестиційного процесу та постконтролінгу після його завершення, що дозволить банку максимізувати прибутки при оптимізації ризику, враховуючи досвід здійснених операцій.

У третьому розділі „Шляхи оптимізації фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків” розглянуто шляхи вдосконалення організації фінансового механізму інвестиційної діяльності банків та запропоновано модель оптимізації банківських інвестиційних активів на підставі використання методів економіко-математичного моделювання.

Обґрунтовано доцільність використання у фінансовому механізмі інвестиційної діяльності комерційних банків методів венчурного інвестування. Виявлено, що такий спосіб інвестиційної діяльності банку тісно переплітається із проектним фінансуванням, здійснюючи яке банківський управлінський апарат може залучати до реалізації венчурні компанії (інвестиційні фонди, компанії з управління активами) з метою реалізації інвестицій в інновації. З'ясовано, що банки можуть інвестувати кошти у компанії такого типу, співпрацюючи з ними на постійній основі: реалізовувати окремі проекти, створювати власні інститути спільного інвестування та компанії з управління активами.

Сьогодні на вітчизняному ринку функціонують 680 інвестиційних фондів, 264 компанії з управління активами та 95 недержавних пенсійних фондів. Переважна більшість інвестиційних фондів (566) є пайовими, тобто створеними на основі банків, підприємств. Зазвичай, ці компанії створюють також власні компанії з управління активами для управління фондами.

У роботі наведено узагальнену блок-схему механізму управління інвестиційними коштами комерційних банків із використанням інститутів спільного інвестування та компаній з управління активами, що призначена оптимізувати процес венчурного інвестування і забезпечити зростання ефективності інвестиційної діяльності банків.

З'ясовано, що сьогодні близько сорока найбільших промислово-фінансових об'єднань контролюють половину промислового виробництва і зовнішньоторговельних операцій. У дослідженні аргументовано альтернативну можливість використання банком елементів фінансового механізму інвестиційної діяльності промислово-фінансової групи. Досягнення кінцевого позитивного ефекту має забезпечуватися за рахунок суттєвого розширення функцій банку у діяльності промислово-фінансової групи, зокрема: інвестиційної і портфельної діяльності в інтересах всієї групи; допомоги в організації та проведенні емісійної діяльності підприємств-учасників об'єднання; організації та проведенні взаєморозрахунків; здійсненні трастових операцій; проведенні лізингових і факторингових операцій; наданні інформаційних (консалтингових) послуг.

На вітчизняному ринку діє одна офіційно зареєстрована промислово-фінансова група. Доведено, що до таких об'єднань можна віднести близько 10 найкрупніших українських банків, а також інших суб'єктів господарювання.

З'ясовано, що для активізації використання банками в інвестиційній діяльності механізму промислово-фінансових об'єднань необхідно внести зміни до Закону України «Про промислово-фінансові групи» у частині використання досвіду зарубіжних країн. Для цього необхідно: уточнити визначення промислово-фінансової групи; дозволити об'єднанням функціонувати як на тимчасовій, так і на постійній основі; надати можливість вільного вибору головного учасника групи та право взаємного регулювання діяльності; урізноманітнити перелік організаційно-правових видів об'єднань, що визначатимуть різні форми інтеграції капіталів; зняти цільові та переглянути обмеження по капіталу для створення груп; затвердити перелік пільг, що стимулюватимуть діяльність промислово-фінансових об'єднань та підвищуватимуть ефективність банківських інвестицій.

Доведено, що у вітчизняних банках існує проблема в організації взаємозв'язків між ланками фінансового механізму інвестиційної діяльності. Для її вирішення обґрунтувано пропозицію створення ланки централізованого управління інвестуванням, до функцій якої віднесено: узгодження інвестиційних операцій банку за методами та інструментами їх здійснення, ризиками реалізації та розрахунковою прибутковістю, обсягами залучення коштів у межах наявних ресурсів та прогнозованих активів; винесення пропозицій виконавчому органу банку для прийняття рішень.

Як основу для централізованого управління інвестуванням розроблено економіко-математичну модель максимізації прибутковості та оптимізації рівня ризику інвестиційних операцій банку, яка базується на визначенні параметрів двох цільових функцій: F1 - прибутковість (F1max); F2 - рівень ризику (F2 min або = const). За F2 прийнято толерантність до ризику EAD (exposure at default), тобто розмір капіталу, який банк може втрати без загрози для власної фінансової стійкості. Його обсяг повинен визначатись банком самостійно з огляду на дотримання нормативних вимог Національного банку України, власну фінансову політику, інвестиційну стратегію та показники діяльності.

F1сер= (x1 Pr1 + x2 Pr2+ x3 Pr3) (1)

F1max=(x1 Pr1 + x2 Pr2+ x3 Pr3) * V (2)

xі - портфельні активи, x1+x2+x3=1;

Для F1сер визначено прибутковість портфелю активів, а для F1max його максимальне значення у грошовому виразі.

F2=(x1EAD1 + x2EAD2 + x3EAD3) PDсер EADсер (3)

PDсер= (x1 Pd1сер+x2Pd2сер+x3Pd3сер) (4)

Pdі - рівень ризику для кожного xі.

Значення EADсер повинно відповідати умові:

EADсер= EAD *PDсер (5)

інвестиційний діяльність комерційний банк

Для кожного активу значення EADі визначається шляхом розрахунку середньозважених фактичних втрат за певний минулий період. За значення Pdі було використано статистичні середні галузеві значення ризиків.

За результатами обчислень зроблено висновок про високий рівень ефективності співвідношення активів банку у проаналізованому проміжку часу, оскільки значення F1 та F2 задовольняють усім встановленим обмеженням. Результатом здійснення розрахунків згідно із запропонованою моделлю є можливість оперативного реагування банком на зміни кон'юнктури ринку та внутрібанківських фінансових потоків, здійснення прогнозування та планування фінансових потоків, встановлення лімітів інвестиційних операцій.

ВИСНОВКИ

Проведене в дисертаційній роботі комплексне дослідження довгострокових вкладень комерційних банків, формування і реалізації фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків дозволили сформулювати низку висновків теоретичного, методичного та науково-практичного змісту, які розв'язують основні завдання відповідно до поставленої мети, а саме:

1. Визначено форми синтезу кредиту та інвестування у процесі функціонування фінансового механізму інвестиційної діяльності банку шляхом аналізу генезису економічних категорій «кредит» та «інвестиції». Обґрунтовано, що еволюція інвестицій тісно пов'язана з розвитком кредиту, який сьогодні може виступати ефективним інструментом банківських довгострокових вкладень.

2. Уточнено економічну сутність фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків як системи економічних відносин, що формується під впливом фінансової політики банківської установи, економічного, правового, нормативного та інформаційного чинників та забезпечує здійснення довгострокових вкладень банку шляхом застосування певних форм, методів, інструментів і важелів. Обґрунтовано залежність результатів інвестиційної діяльності банку від ефективності функціонування фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків.

3. Наведено класифікацію чинників, що умовно розділені на внутрішні (фінансова політика банку та специфіка його діяльності) та зовнішні (фактори державного впливу, ринкові, соціальні, інформаційні, часу та ризику). З'ясовано, що під дією чинників виникають тенденції, які впливають на формування фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків. Запропоновано класифікацію джерел впливу на фінансовий механізм інвестиційної діяльності комерційних банків, що має на меті полегшити прогнозування їх розвитку та процесу прийняття інвестиційних рішень.

4. Проаналізовано метод здійснення довгострокових вкладень банку, який забезпечує створення ресурсної бази, здійснення активних операцій, а також функціонування системи ризик-менеджменту банку. Досліджено, що ресурси банку класифікуються за прогнозованістю динаміки їх формування як постійні, стабільні і некеровані. З'ясовано, що поточні кошти можуть давати якісно нові можливості розміщення у строкові активи при застосуванні методу трансформування, що полягає у використанні поточних пасивів як стабільної складової ресурсів, які при утриманні банком стабільної клієнтської бази, завжди утворюють певний незнижувальний залишок.

5. Удосконалено механізм використання цільових джерел ресурсів, зокрема таких як кошти інших банків та міжнародних фінансових організацій, державне фінансування, цінні папери власного боргу. Розглянуто практику зарубіжних і можливості вітчизняних банків щодо формування ресурсів через емісію цінних паперів. Обґрунтовано метод сек'юритизації як спосіб перетворення боргових зобов'язань у ліквідні інструменти фондового ринку, що дає можливість залучення недорогого фінансування, диверсифікації його джерел, перерозподілу ризиків, збільшення власної ліквідності банку, дотримання нормативів адекватності капіталу і зменшення обсягів резервування.

6. Обґрунтовано, що основними інструментами, за допомогою яких банки можуть здійснювати довгострокові вкладення, є фондові та кредитні. З'ясовано, що банки переважно утримують портфелі торговий та на продаж, використовуючи такі фондові інструменти як облігації. Сучасний фондовий ринок України не забезпечує умов для активізації інвестиційної діяльності комерційних банків. Необхідним є застосування комплексного підходу банківської системи та держави, який повинен забезпечити збільшення капіталізації фондового ринку, організоване здійснення торгівлі цінними паперами, прозорість приватизаційних процесів та укладання угод на фондовому ринку, спрощення механізму емісії цінних паперів.

7. Виявлено недостатність використання вітчизняними банками кредитних інструментів та проектного фінансування для здійснення довгострокових вкладень. Незважаючи на швидке зростання кредитного портфелю банківської системи та стійку тенденцію до зростання довгострокових позик, питома вага інвестиційних кредитів значно зменшилась. Враховуючи стійку тенденцію до зростання кредитного портфелю фізичних осіб, обґрунтовано орієнтованість кредитних вкладень банків на отримання відсоткового, а не інвестиційного прибутку. Для проектного фінансування властиві такі видові ознаки: досліджується конкретний задум, бізнес-ідея або проект (інвестиційний, інноваційний, лізинговий, концесійний); джерелом погашення боргу є виключно доходи, які генерує сам проект. Виявлено, що жорсткі вимоги фінансування проектів свідчать про часткову реалізацію функцій ризик-менеджменту, що значно звужує можливості реалізації проектів та призводить до втрати доходу.

8. Охарактеризовано сучасні методи ризик-менеджменту банку, які полягають у наступному: вимірювання ризиків (основні засади якісного та кількісного аналізу); оптимізація та гармонізація ризиків (економіко-математичне моделювання). Банківська практика характеризується недостатнім, несистематизованим та несистематичним їх використанням через відсутність досвіду господарювання в умовах ринку, прогнозованого економічного розвитку та недостатню статистичну базу для проведення аналізу. Специфіка національної економіки вимагає адаптації та варіювання методів банківського ризик-менеджменту в залежності від конкретних умов та завдань діяльності.

9. Обґрунтовано метод удосконалення фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків, який полягає у здійсненні довгострокових вкладень за допомогою інститутів спільного інвестування. З'ясовано, що банки можуть вкладати кошти у компанії такого типу, співпрацюючи з ними на постійній основі, реалізовувати окремі проекти, створювати дочірні компанії. Аргументовано можливість використання банком елементів механізму діяльності промислово-фінансової групи. Досягнення позитивного ефекту має забезпечуватися за рахунок розширення функцій банку у діяльності групи: інвестиційної, портфельної, андеррайтингової, операційної, консалтингової.

10. З метою оптимізації фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків обґрунтувано пропозицію створення централізованого управління інвестуванням для узгодження вкладень банку за методами їх здійснення, ризиками та розрахунковою прибутковістю, обсягами залучення коштів у межах наявних ресурсів та прогнозованих активів; винесення пропозицій виконавчому органу банку. Як основу функціонування управління розроблено економіко-математичну модель оптимізації співвідношення прибутковості та ризику довгострокових вкладень банку, яка уможливлює оперативність реагування банком на зміни кон'юнктури ринку, зміни внутрібанківських фінансових потоків, їх прогнозування та планування.

Список опублікованих наукових праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Старовойт К. І. Аналіз перспектив і проблем розвитку інвестиційної діяльності комерційних банків / К. І. Старовойт // Галицький економічний вісник Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя. - 2005. - №1. - С. 144-152. (0,32 д. а.)

2. Старовойт К. І. Методологія фінансування інноваційних проектів комерційними банками / К. І. Старовойт // Вісник Академії праці і соціальних відносин. - 2005. - №1(29). - С. 136-144. (0,49 д. а.)

3. Старовойт К. І. Взаємодія банківського та промислового капіталу у складі промислово-фінансової групи / К. І. Старовойт // Збірник наукових праць УАБС НБУ. - 2005. - Т.13. - C.135-141. (0,42 д. а.)

4. Старовойт К. І. Визначення сутності інвестиційної діяльності комерційних банків / К. І. Старовойт // Фінанси України. - 2005. - №9(118). - С. 151-158. (0,41 д. а.)

5. Старовойт К. І. Економічно-правова сутність інвестиційної діяльності комерційних банків / В. І. Грушко, К. І. Старовойт // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка, Серія «Економіка». - 2005. - Вип. 79 (125). - С. 6-7. (0,26 д. а., автора - 0,17д. а.)

6. Старовойт К. І. Економіко-теоретичні аспекти та чинники інвестиційної діяльності банківських установ / К. І. Старовойт // Наука молода. Збірник наукових праць молодих вчених Тернопільського національного економічного університету. - 2006. - №6. - С. 103-109. (0,64 д. а.)

7. Старовойт К. І. Організаційні моделі оптимізації фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційного банку / К. І. Старовойт // Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць. - 2007. - Вип. 5 (72). - С. 69-73. (0,43 д.а.)

В інших виданнях:

8. Старовойт К. І. Інвестиційне кредитування банками інноваційної сфери : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. [«Проблеми розвитку економіки і підприємництва в Україні в контексті міжнародних інтеграційних процесів»], (Тернопіль, 26-27 трав. 2005 р.) / М-во освіти і науки України, Ін-т економіки і підприємництва. - Т. : Ін-т економіки і підприємництва, 2005. - 140 с. - С. 107-110. (0,14 д.а.)

9. Старовойт К. І. Теоретичні визначення економічної суті інвестиційної діяльності комерційних банків : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [«Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання»], (Луцьк, 3-5 черв. 2005 р.) / М-во освіти і науки України, Волинський держ. ун-т ім. Л. Українки. - Л. : РВВ «Вежа», 2004. - 794 с. - С. 562-564. (0,16 д.а.)

АНОТАЦІЯ

Старовойт-Білоник К.І. Фінансовий механізм інвестиційної діяльності комерційних банків. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08. - гроші, фінанси і кредит. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2008.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню проблем організації інвестиційної діяльності комерційних банків в Україні. Розкрито економічну сутність та запропоновано визначення фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків. Обґрунтовано його значення для підвищення ефективності довгострокових вкладень банків, гармонізації власних інтересів та задоволення потреб суб'єктів ринку в інвестиціях. Досліджено та охарактеризовано систему чинників, що впливають на формування фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків, та представлено її класифікацію. Здійснено аналіз функціонування основних ланок фінансового механізму інвестиційної діяльності комерційних банків.

У дисертації обгрунтовано пропозиції щодо оптимізації фінансового механізму інвестиційної діяльності банку методом використання механізмів інститутів спільного інвестування та промислово-фінансових груп. Окремо досліджено можливості оптимізації структури фінансового механізму інвестиційної діяльності банку шляхом створення ланки централізованого управління інвестуванням та базової економіко-математичної моделі його функціонування.

Ключові слова: банківське інвестування, довгострокові вкладення, фінансові інструменти, фінансовий механізм інвестиційної діяльності комерційного банку, фінансові методи, фондовий ринок.

АННОТАЦИЯ

Старовойт-Билоник К.И. Финансовый механизм инвестиционной деятельности коммерческого банка. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы, и кредит. - Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко, Киев, 2008.

В диссертации исследованы теоретические основы и экономическая сущность финансового механизма инвестиционной деятельности коммерческого банка, влияние на эффективность долгосрочных вложений банков Украины.

Установлено, что финансовый механизм инвестиционной деятельности коммерческого банка реализуется с целью эффективного использования и управления инвестиционными ресурсами. Доказана зависимость результатов деятельности банка от функционирования финансового механизма инвестиционной деятельности коммерческого банка.

В исследовании акцентировано внимание на влиянии факторов и тенденций на формирование финансового механизма инвестиционной деятельности коммерческого банка, предложена классификация факторов, а также источников тенденций финансового механизма инвестиционной деятельности коммерческого банка. Проводя мониторинг источников, банковский менеджмент получает возможность ускорения реагирования на рыночные изменения и принятия инвестиционных решений.

Обосновано, что украинские банки могут создавать: институты совместного финансирования, а также могут быть участниками промышленно-финансовых групп. Используя приведённые формы деятельности, можно улучшить эффективность долгосрочных вложений банков, а также содействовать реализации программ инвестиционного развития страны.

В диссертации раскрыты особенности реализации финансового механизма инвестиционной деятельности коммерческого банка. Проанализированы этапы инвестиционного процесса: создание ресурсной базы; осуществление активных операций; их мониторинг, учет и контроль. Выяснено, что текущие средства предоставляют качественно новую возможность их размещения в срочные активы путем использования метода трансформирования.

В результате проведенного исследования выяснено, что привлечение средств может проводиться методом поиска целевых источников, которые используются для реализации определенных инвестиционных проектов. Рассмотрена практика зарубежных и возможности отечественных банков формирования инвестиционных ресурсов путем секьюритизации.