Фінансове забезпечення вищої освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія наук України

Інститут економіки промисловості

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит

Фінансове забезпечення вищої освіти в Україні

Гельман Валентина Миколаївна

Донецьк - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Державному вищому навчальному закладі «Запорізький національний університет» Міністерства освіти і науки України (м. Запоріжжя).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Салига Сергій Якович, Державний вищий навчальний заклад «Запорізький національний університет» Міністерства освіти і науки України, професор кафедри теорії та практики менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Каламбет Світлана Валеріївна, Дніпропетровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна Міністерства транспорту і зв'язку України, завідувач кафедри фінансів і банківської справи;

кандидат економічних наук, доцент Яришко Олена Володимирівна, Запорізька державна інженерна академія Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри фінансів.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

Анотація

Гельман В.М. Фінансове забезпечення вищої освіти в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - Гроші, фінанси і кредит. - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2008.

Дисертацію присвячено дослідженню проблем фінансового забезпечення вищих навчальних закладів та розробці методичних і практичних рекомендацій з удосконалення фінансового забезпечення галузі вищої освіти.

Удосконалений в дисертації методичний підхід до фінансування витрат на вищу освіту обґрунтовує встановлення залежності джерел фінансування від структури освітньо-професійної програми підготовки фахівців і базується на характеристиці освіти як суспільного блага з приватним капіталом. Запропоновано рекомендації з удосконалення управління фондом заробітної плати професорсько-викладацького складу. Обґрунтовано розрахунок цін на освітні послуги, основу якого становить групування витрат на рівні навчального закладу та структурних підрозділів (факультетів, кафедр). Удосконалено науково-методичний підхід до встановлення економічно обґрунтованих цін на освітні послуги з використанням матриць «цінове лідерство» - «лідерство щодо обсягів реалізації» і «цінове лідерство» - «частка в структурі надходжень». Запропоновано комплекс показників економічної ефективності, заснованих на взаємодії форм результатів та елементів витрат вищого навчального закладу з використанням ресурсного і затратного підходів. Удосконалено методичний підхід до визначення періоду окупності авансованої вартості оборотних і необоротних коштів вищого навчального закладу. Запропоновано науковий підхід до визначення вкладу випускової кафедри (окремої освітньої послуги) в економічну ефективність освітньої діяльності вищого навчального закладу.

Ключові слова: вища освіта, освітні послуги, фінансування, витрати, показники, оплата праці, економічна ефективність.

Аннотация

Гельман В.Н. Финансовое обеспечение высшего образования в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - Деньги, финансы и кредит. - Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2008.

Диссертация посвящена исследованию проблем финансового управления высшими учебными заведениями, а также разработке методических и практических рекомендаций по усовершенствованию финансового обеспечения высшего образования. В диссертационной работе обобщены теоретико-методические основы финансового обеспечения высшего образования, рассмотрено влияние затрат на образование на социально-экономическое развитие общества. Определены особенности и проанализировано финансовое обеспечение сферы высшего образования в Украине, обоснована необходимость усовершенствования финансового обеспечения сферы высшего образования. Усовершенствован методический поход к финансированию затрат на высшее образование, который устанавливает границы между источниками финансирования (государство, предприятие, студент) на основе их сопоставления со структурой образовательной программы (общеобразовательная гуманитарная подготовка, общая специальная подготовка, узкопрофессиональная подготовка).

Проанализированы существующие источники финансирования высшего образования и определены перспективные направления поиска альтернативных источников финансирования, проведен анализ использования финансовых результатов учебных заведений. Для повышения эффективности финансового управления высшими учебными заведениями в работе усовершенствованы методические подходы и предложены рекомендации по управлению фондом оплаты труда профессорско-преподавательского состава, а также по формированию и установлению экономически обоснованных цен на образовательные услуги.

Усовершенствованы методы определения социально-экономической эффективности затрат высшего учебного заведения. Предложен комплекс показателей экономической эффективности затрат на образовательные услуги, который базируется на взаимодействии различных форм результатов и элементов затрат высшего учебного заведения с использованием ресурсного и затратного подходов. Усовершенствован методический подход к определению срока окупаемости авансированной стоимости оборотных и необоротных средств высшего учебного заведения, в основе которого лежит равенство выручки от реализации и авансированной стоимости необоротных средств и бухгалтерских затрат за период окупаемости (без амортизационных отчислений). Предложен научный подход к оценке вклада структурного подразделения (отдельной образовательной услуги) в общую эффективность образовательной деятельности высшего учебного заведения.

Ключевые слова: высшее образование, образовательные услуги, финансирование, затраты, показатели, оплата труда, экономическая эффективность.

Summary

Helman V.M. Financial provision for higher education in Ukraine. - А мanuscript.

Thesis for candidate of economic science in speciality 08.00.08 - Money, Finances and Credit. - Zaporizhe National University under Ministry of Education and Science of Ukraine, Donetsk, 2008.

The thesis deals with investigation of problems concerning financial provision for higher educational institutions and elaboration of methodical and practical recommendations on improvement of financial provision for higher education.

The author has improved the model of financing higher education that is based on determination of financing sources limits by comparing them with structure of educational-professional training program for educators. The model of managing wages fund for teaching staff has been improved, as well as the method of calculation of price for educational services based on grouping of costs at the level of educational institution and structural subdivisions (faculties, chairs). The work substantiates the approach to formation of price policy when fixing economically justified price for educational services.

The author presents a system of economic efficiency indices which are based on possible interaction of different forms of results and elements of higher educational institution's costs using a recourse and cost-based approach. The author has improved the method of defining the period of payback for advanced value of circulating and non-circulating assets of higher education institution. The method is also suggested to evaluate contribution of a graduating chair to economic efficiency of educational activity of a higher educational institution on the whole.

Key words: higher education, educational services, financings, costs, indices, payment for labor, economic efficiency.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Досвід суспільного розвитку підтверджує, що найуспішнішими сьогодні є ті країни, які мають різні механізми та діючі фінансові інструменти, що забезпечують високу рентабельність інвестицій в освіту. Але не завжди є можливість забезпечувати постійне розширення доступу до вищої освіти та фінансувати її виключно за державні кошти. Ці питання набувають особливої актуальності в Україні, оскільки аналіз фінансового забезпечення вищої освіти свідчить про неефективність моделі фінансування вищої освіти: дефіцит державного бюджету; неефективність фінансування інститутів, а не індивідів; зростання чисельності студентів швидшими темпами, ніж зростання обсягів державного фінансування вищої освіти, реальна тенденція до скорочення частки бюджетного фінансування у структурі доходів вищих навчальних закладів за рахунок збільшення позабюджетних надходжень.

Унаслідок недостатнього державного фінансування вищої освіти більшість навчальних закладів стоять перед складним завданням забезпечення ефективного функціонування при обмежених бюджетних ресурсах. За цих умов вищі навчальні заклади мають переосмислити своє місце і роль у системі ринкових відносин, знайти нові, мобілізувати внутрішні додаткові джерела фінансування для покриття своїх витрат на утримання та розвиток. Проблеми, що виникають при функціонуванні чинного фінансового механізму в галузі вищої освіти, потребують розробки і впровадження нових підходів і форм фінансування вищих навчальних закладів.

Дослідженню різних аспектів теорії фінансів і проблем фінансового забезпечення вищої освіти присвячені праці українських та зарубіжних учених, таких як В. Адамс, О. Амоша, В. Андрієнко, Н. Барр, Г. Беккер, Д. Богиня, Т. Боголіб, Ю. Васильєв, Н. Верхоглядова, В. Вишневський, А. Віфлєємський, Д. Вредвелд, О. Галушко, В. Глухов, О. Грішнова, Е. Денісон, А. Єгоршин, С. Каламбет, І. Каленюк, В. Корінєв, О. Кратт, Л. Кузьменко, Ю. Лисенко, В. Марцинкевич, Дж. Мінцер, П. Ніборг, Ф. Ньюман, В. Огаренко, С. Салига, Дж. Стігліц, С. Струмілін, А. Таркуцяк, М. Троу, С. Турайлич, М. Федоров, А. Федотов, К. Хюфнер, В. Чудінов, М. Чумаченко, І. Чучалін, Т. Шульц, В. Ямпольський, В. Яновчик, О. Яришко.

Роботи цих авторів надають загальну оцінку освітній сфері в економічному і соціальному житті суспільства, переконливо доводять ефективність вкладених у неї коштів, обґрунтовують необхідність і важливість створення системи управління, адекватної новим економічним умовам. Проте залишаються актуальними наукові дослідження щодо пошуку шляхів оптимізації фінансового забезпечення галузі вищої освіти, а саме: пошук гнучких моделей фінансування вищої освіти з метою забезпечення цільового фінансування вищої освіти всіма споживачами освітніх послуг; підвищення ефективності формування і використання фінансових результатів вищих навчальних закладів.

Наукова значущість окреслених проблем зумовила вибір теми дисертаційної роботи, її мету і задачі.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Державного вищого навчального закладу «Запорізький національний університет» Міністерства освіти і науки України за темою «Розробка моделей і методів аналізу складних економічних систем» (номер держреєстрації 0106U000589, 2005-2007 рр.), у рамках якої автором запропоновано рекомендації з удосконалення управління фондом заробітної плати професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу; обґрунтовано систему показників економічної ефективності витрат вищого навчального закладу на основі ресурсного і затратного підходів; розроблено експериментальний метод визначення періоду окупності авансованої вартості оборотних і необоротних коштів вищого навчального закладу; запропоновано науковий підхід до визначення вкладу випускової кафедри (освітньої послуги) в економічну ефективність освітньої діяльності вищого навчального закладу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування, розробка методичних засад і практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності фінансового управління вищими навчальними закладами.

Відповідно до мети дослідження поставлено і виконано такі завдання:

досліджено методологічні засади фінансування вищої школи та узагальнено сучасні погляди на вищу освіту як на благо;

розглянуто існуючі моделі фінансування вищої освіти з метою їх удосконалення;

здійснено аналіз стану фінансового забезпечення вищої освіти в Україні;

проаналізовано джерела фінансування вищих навчальних закладів;

розроблено методичний підхід до фінансування витрат на вищу освіту, який базується на залежності джерел фінансування від структури освітньо-професійної програми підготовки фахівців;

розроблено методичні рекомендації щодо підвищення ефективності формування та використання фінансових результатів вищих навчальних закладів;

удосконалено методи визначення економічної ефективності витрат вищого навчального закладу на освітні послуги.

Об'єктом дослідження є процеси фінансового забезпечення вищої освіти.

Предмет дослідження - теоретичні, науково-методологічні та практичні аспекти фінансового забезпечення вищих навчальних закладів.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дисертації стали наукові розробки, викладені у працях вітчизняних і зарубіжних учених з фінансів, теорії управління, бюджетного менеджменту, економіки знань, людського капіталу, а також діалектичний метод пізнання і системний підхід.

У роботі використано: загальнонаукові методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції - при дослідженні теоретичних основ фінансового забезпечення вищої освіти, обґрунтуванні пропозицій з удосконалення фінансового забезпечення вищої освіти; системного аналізу - при оцінці стану фінансового забезпечення вищих навчальних закладів України; економіко-математичного моделювання - для оптимального розподілу фонду заробітної плати професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу; логічного узагальнення - при формулюванні висновків дисертації.

Інформаційну базу дослідження становлять наукові та методичні джерела з проблем фінансування вищої освіти, звітні та статистичні матеріали Міністерства економіки України, Міністерства освіти і науки України, Державного комітету статистики України, фінансово-економічні звіти діяльності Запорізького національного університету.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи полягає у розвитку науково-методичних положень та практичних рекомендацій щодо вдосконалення фінансового забезпечення вищої освіти:

уперше:

запропоновано науковий підхід до визначення вкладу випускової кафедри (окремої освітньої послуги) в економічну ефективність освітньої діяльності вищого навчального закладу, що на відміну від існуючих підходів дає змогу порівняти вигідність різних освітніх послуг за часткою їх вкладу в загальну ефективність;

удосконалено:

методичний підхід до фінансування витрат на вищу освіту, що встановлює залежність джерел фінансування (держава, підприємство, студент) від структури освітньо-професійної програми підготовки фахівців і базується на характеристиці освіти як суспільного блага з приватним капіталом;

науково-методичний підхід до встановлення економічно обґрунтованих цін на освітні послуги, заснований на використанні матриць «цінове лідерство» - «лідерство щодо обсягів реалізації» і «цінове лідерство» - «частка в структурі надходжень»;

показники економічної ефективності витрат вищого навчального закладу на освітні послуги, особливість розрахунку яких полягає в урахуванні взаємодії форм результатів та елементів витрат вищого навчального закладу з використанням ресурсного і затратного підходів;

методичний підхід до визначення періоду окупності авансованої вартості оборотних і необоротних коштів вищого навчального закладу, що розраховується на основі прирівнювання виручки від реалізації та авансованої вартості необоротних коштів і бухгалтерських витрат за період окупності (без амортизаційних відрахувань);

дістали подальшого розвитку:

рекомендації щодо вдосконалення управління фондом заробітної плати професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу, які ґрунтуються на результатах економіко-математичного моделювання, в основу якого покладено оптимізацію структури ставок професорсько-викладацького складу з урахуванням ліцензійних та акредитаційних норм і вимог Міністерства освіти і науки України, змін у контингенті студентів;

обґрунтування ціни на освітні послуги, основу якої становить групування витрат на рівні навчального закладу та структурних підрозділів (факультетів, кафедр), що уможливлює врахування специфіки формування витрат для різних за спеціальностями освітніх послуг.

Практичне значення одержаних результатів. Наукові розробки, одержані в результаті дослідження, використовуються в діяльності планово-фінансового відділу Запорізького національного університету (довідка № 01-09/1314 від 02.10.2006 р.), Гуманітарного університету «Запорізький інститут державного та муніципального управління» (довідка № 1328 від 27.08.2007 р.) та Запорізького національного технічного університету (довідка № 37-03/2325 від 07.09.2007 р.).

Окремі положення дисертаційної роботи враховані при розробці Міністерством освіти і науки України проектів Державної програми економічного і соціального розвитку вищої освіти і науки (довідка № 9-1/615 від 06.06.2008 р.) і Комітетом Верховної Ради України з питань освіти і науки при внесенні змін до положень Бюджетного кодексу України (довідка № 04-22/16-682 від 27.05.2008 р.).

Результати дослідження використовуються у навчальному процесі Державного вищого навчального закладу «Запорізька державна інженерна академія» Міністерства освіти і науки України при викладанні курсів «Фінанси: загальна теорія», «Фінанси підприємств» (довідка № 5/1821 від 02.10.2006 р.), «Ціна і ціноутворення» (довідка № 5/1829 від 03.10.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і рекомендації дисертаційної роботи є підсумком особистих наукових досліджень. Усі результати, які винесено на захист, одержано автором самостійно. Особистий науковий внесок автора в колективні опубліковані праці конкретизовано у списку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та практичні результати дослідження доповідалися і були схвалені на 9 науково-практичних конференціях: ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період» (м. Хмельницький, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний і національний аспекти» (м. Запоріжжя, 2005 р.); XI Міжнародній науково-практичній конференції «Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання» (м. Луцьк, 2005 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні наукові дослідження - 2006» (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів» (м. Запоріжжя, 2006 р.); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Теорія та практика економічного аналізу: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку» (м. Тернопіль, 2006 р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства» (м. Житомир, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Эффективность бизнеса в условиях трансформационной экономики» (м. Сімферополь, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Региональные аспекты развития в условиях Европейского выбора» (м. Сімферополь, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 18 наукових працях, із них 1 монографія, 8 статей у фахових виданнях, 9 тез матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій - 13,81 д.а., з них особисто автору належить 11,98 д.а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 263 найменувань, 14 додатків. Загальний зміст дисертаційної роботи викладено на 294 сторінках; робота містить 34 таблиці і 37 рисунків.

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі «Теоретичні основи фінансового забезпечення вищої освіти» визначено напрями впливу освітніх витрат на соціально-економічний розвиток суспільства, здійснено аналіз сучасних поглядів на освіту як на благо в різних економічних концепціях та підходах, досліджено практичний світовий досвід фінансування вищої освіти, проведено порівняльний аналіз моделей фінансування вищої освіти.

Людський капітал виступає найважливішою складовою національного багатства, що обумовлює використання для порівняння рівнів розвитку різних країн синтетичного показника «індекс розвитку людського потенціалу», який ураховує прогрес розвитку людини і багатогранний взаємозв'язок між доходом і добробутом. Саме система вищої освіти і науки, що спроможна ефективно створювати цей вид капіталу, обумовлює економічне зростання країни і підвищення її конкурентоспроможності на світовому ринку. Зазначена тенденція дозволяє розглядати освіту як вищий пріоритет у системі державних цілей (табл. 1).

Таблиця 1. Частка державних витрат на освіту у ВВП у 2005 р. Там само. - С. 230, 266.

Показники	Норвегія	Канада	Японія	Франція	США	Німеччина	Республіка Корея	Білорусь	Російська Федерація	Україна	Туреччина
Індекс рівня освіти	0,991	0,991	0,946	0,982	0,971	0,953	0,980	0,956	0,956	0,948	0,812
Державні витрати на освіту, % від ВВП (2002-2005 рр.)	7,7	5,2	3,6	5,9	5,9	4,6	4,6	6,0	3,6	6,4	3,7
Індекс ВВП	1,000	0,970	0,959	0,954	1,000	0,949	0,900	0,730	0,782	0,705	0,740
ІРЛП	0,968	0,961	0,953	0,952	0,951	0,935	0,921	0,804	0,802	0,788	0,775

При дослідженні узгодження інтересів суб'єктів ринку освітніх послуг, які фінансують підготовку фахівців, виділено і проаналізовано фактори, що характеризують відношення між споживачами освітніх послуг і закладами, які їх надають: вимоги до якості вищої освіти; корисність від здобуття вищої освіти; обґрунтування фінансування коштів у вищу освіту з точки зору економічної віддачі; характер стратегічного партнерства між споживачем та виробником освітніх послуг. Тому актуальності набувають питання дослідження вигід від споживання освіти кожним із суб'єктів фінансування (держава, підприємство, студент).

Критичний аналіз свідчить, що не існує єдиного розуміння стосовно того, виступає вища освіта суспільним або приватним благом, або вона має інший статус (змішаного блага, змішаного суспільного блага тощо). Це обумовлено перш за все тим, що віднесення освіти до блага з певним статусом, з одного боку, характеризує модель фінансування освіти у державі, а з іншого - цілком визначається економічним станом та суспільною думкою в ній. Дослідження теорій економічного добробуту і пов'язаного з ним питання блага надало можливість виділити два узагальнених підходи до забезпечення максимізації добробуту в державі: максимізація суспільного добробуту через оптимізацію поведінки економічних суб'єктів (з позицій індивіда); максимізація економічного добробуту через оптимізацію розподілу державних ресурсів (з позицій суспільства).

Аналіз фінансування вищої освіти в різних країнах світу дозволив виділити три базових типи фінансування: перший - створення вищих навчальних закладів, діяльність яких фінансується винятково за рахунок державних коштів; другий - фінансування винятково за рахунок приватних коштів; третій - використання поряд із приватними державних коштів.

За допомогою аналізу запропонованих в економічній літературі моделей фінансування вищої освіти визначено два основних напрями фінансування, що ґрунтуються на залежності джерел фінансування від структури освітньо-професійної програми підготовки фахівців: фінансування повного циклу навчання; фінансування за структурою освітньо-професійної програми.

Змішана система фінансування є найефективнішою моделлю фінансування вищої освіти, оскільки розглядає користувачів освітніх послуг (держава, підприємство, студент) як суб'єктів фінансування, які отримують вигоди від споживання освітніх послуг. Ураховуючи, що механізм фінансування вищої освіти має забезпечувати її доступність через обов'язкове регулювання державою, сприяти розвитку на рівні з суспільним приватного сектору вищої освіти через багатоканальність джерел фінансування та діючі фінансові інструменти, доцільність надання вищій освіті статусу суспільного блага з приватним капіталом означає формування дієвого фінансового механізму в галузі вищої освіти.

Аналіз теоретико-методологічних засад фінансування вищої школи свідчить, що актуальним є дослідження таких питань: пошук альтернативних методів фінансування вищої освіти з метою підвищення її ефективності; дослідження особливостей і аналіз фінансового забезпечення діяльності вищих навчальних закладів в Україні, визначення існуючого статусу вищої освіти у суспільстві.

У другому розділі «Аналіз стану і тенденції фінансового забезпечення вищої освіти» проаналізовано сучасний стан фінансового забезпечення вищої освіти в Україні, досліджено джерела фінансування вищої освіти та напрями використання фінансових результатів вищих навчальних закладів.

Протягом 1999-2007 рр. намітилася тенденція до зростання частки витрат на освіту у ВВП країни, вона збільшилася з 3,62% у 1999 р. до 6,7% у 2007 р. Але відповідно до законодавчо встановлених норм фінансування освіти обсяг її фінансування має бути не менше 10% ВВП. Останнім часом спостерігається стійка тенденція до збільшення обсягів державного фінансування вищої освіти у зв'язку із збільшенням попиту населення на освітні послуги. Порівняно з 2005/2006 н.р. кількість студентів збільшилася майже на 80 тис. чол. У зведеному бюджеті України в 2007 р. видатки на вищу освіту передбачено в розмірі 11 млрд. грн., що на 11,1% більше проти показника 2006 р.

Джерела фінансування на сучасному етапі реформування вищої освіти характеризуються багатоканальністю і розглядаються в розрізі бюджетного (підготовка студентів за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів) та позабюджетного фінансування (комерційна підготовка студентів за рахунок коштів фізичних і юридичних осіб, підготовка іноземних студентів, розширення переліку платних освітніх послуг, надання послуг неосвітнього характеру, одержання доходів від існуючої власності, отримання грантів, кошти спонсорів та благодійних організацій тощо). Відповідно до існуючої практики фінансування вищих навчальних закладів за рахунок бюджету покриваються лише такі статті витрат, як оплата праці працівників навчального закладу, нарахування на неї, продукти харчування, м'який інвентар та обмундирування, оплата комунальних послуг та стипендії. Як наслідок, обсяги позабюджетних джерел у вищих навчальних закладах становлять від 20 до 70% загального обсягу фінансування. У структурі фінансування освітніх закладів спостерігається тенденція до скорочення частки бюджетного фінансування за рахунок збільшення частки позабюджетних надходжень. У 2006/2007 н. р. показник зарахованих за кошти фізичних та юридичних осіб для державних вищих навчальних закладів ІІІ - ІV рівнів акредитації становив 43% (у 2005/2006 н. р. - 46%), а для вищих навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації - 38% (у 2005/2006 н. р. - 48%). Збільшення платної підготовки студентів зумовлює загострення конкурентної боротьби на ринку освітніх послуг. Незважаючи на позитивні тенденції щодо збільшення обсягів державного фінансування вищої освіти, чисельність студентів перевищує можливості держави із фінансування вищої школи. Тому актуальності набувають питання підвищення ефективності цінової політики та пошук нових, додаткових джерел фінансування вищих навчальних закладів.

Аналіз фінансового забезпечення, існуючих джерел фінансування вищої освіти свідчить, що реальний статус вищої освіти в Україні повністю відповідає офіційному статусу змішаного суспільного блага. Результати дослідження доводять, що функціонування вищої освіти в Україні як змішаного суспільного блага відзначається такими негативними процесами: порушення доступності вищої освіти; існуюча тенденція до скорочення частки бюджетного фінансування освітніх закладів за рахунок збільшення позабюджетних надходжень; відсутність ефективного фінансового механізму оплати навчання студентами; відсутність цільового фінансування вищої освіти всіма споживачами освітніх послуг; зниження якості надання освітніх послуг у зв'язку зі зміною статусу студента як покупця освітніх послуг тощо. Для вирішення зазначених проблем пропонується розглядати вищу освіту як суспільне благо з приватним капіталом, що дозволить підвищити ефективність фінансового управління вищими навчальними закладами.

Дослідження питання щодо можливостей використання фінансових результатів вищими навчальними закладами свідчить про нерівні можливості для закладів різної форми власності. Залучені кошти з додаткових джерел фінансування у державних вищих навчальних закладах входять до складу кошторису і без дозволу органу підпорядкування не можуть використовуватися на потреби, що виникають у процесі їх діяльності. Доцільним є внесення відповідних змін з метою надання вищим навчальним закладам можливості повною мірою застосовувати норми законів України «Про вищу освіту» і «Про професійно-технічну освіту» стосовно їх повноважень у використанні власних коштів, отриманих від надання платних послуг. Це уможливить одержання навчальними закладами додаткових надходжень у вигляді відсотків по депозитах, орендної плати за користування їх майном тощо.

У результаті аналізу стану фінансового забезпечення галузі вищої освіти зроблено висновок про те, що актуальним для України є перегляд структури існуючих джерел фінансування вищої освіти для забезпечення оптимізації надходжень фінансових ресурсів до бюджетів навчальних закладів шляхом введення цільового фінансування вищої освіти всіма споживачами освітніх послуг; розробка завдань підвищення ефективності формування та використання коштів на рівні вищого навчального закладу.

У третьому розділі «Напрями вдосконалення фінансового забезпечення вищих навчальних закладів» удосконалено науково-методичні підходи до фінансування витрат на вищу освіту, фінансового забезпечення освітніх послуг та визначення економічної ефективності витрат вищого навчального закладу.

Здійснений аналіз свідчить, що існуюча політика фінансування повного циклу навчання вищої освіти в умовах, коли цільове фінансування забезпечується лише державою, характеризується недостатньою ефективністю. Удосконалений методичний підхід до фінансування витрат на вищу освіту обґрунтовує віднесення освіти до суспільного блага з приватним капіталом і базується на встановленні залежності джерел фінансування (держава, підприємство, студент) від структури освітньо-професійної програми підготовки фахівців, яку пропонується ділити на три цикли: для бакалавра - загальноосвітня гуманітарна підготовка, загальна спеціальна підготовка; для спеціаліста/магістра - вузькопрофесійна підготовка. Пропонується переглянути джерела фінансування кожного циклу залежно від ефекту, який одержують різні споживачі освітніх послуг при користуванні ними (табл. 2).

Удосконалення управління фондом заробітної плати професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу шляхом формалізації економіко-математичної моделі, результатом якої є оптимізація структури професорсько-викладацького складу, надано у вигляді рекомендацій, особливість яких на відміну від існуючих моделей полягає у використанні кількості ставок професорсько-викладацького складу як змінних моделі; у можливості комплексного врахування змін у контингенті студентів, змін у структурі штату, наявності викладачів-сумісників, статусу кафедри, ліцензійних та акредитаційних вимог Міністерства освіти і науки України. Цільова функція економіко-математичної моделі мінімізує фонд заробітної плати професорсько-викладацького складу; обмеженнями виступають: обмеження на кількість ставок, обсяг навчальної роботи кафедри, ліцензійні умови щодо забезпечення вищих навчальних закладів науково-педагогічними кадрами. При застосуванні рекомендацій на економічному факультеті Запорізького національного університету одержано відмінні від фактичних оцінки структури і кількості ставок професорсько-викладацького складу, що і визначає напрями її оптимізації.

Обґрунтовано рекомендації щодо розрахунку цін на освітні послуги державного вищого навчального закладу, засновані на групуванні витрат на рівні навчального закладу та його структурних підрозділів (факультетів, кафедр), що на відміну від існуючих методичних підходів дозволяють використовувати неодиничну базу розподілу витрат та враховувати специфіку формування витрат, можливість цінової диференціації для різних за спеціальностями освітніх послуг, витрати на утримання адміністративно-господарського персоналу, структуру навчального плану. Запропоновані рекомендації доводять економічну доцільність, правильність ведення обліку витрат за спеціальностями, що є основою встановлення економічно обґрунтованої ціни на освітні послуги.

Таблиця 2. Порівняння існуючої моделі фінансування в Україні з моделлю фінансування витрат на вищу освіту, що ґрунтується на залежності джерел фінансування від структури освітньо-професійної програми підготовки фахівців

Характеристика	Модель фінансування вищої освіти в Україні	Модель фінансування вищої освіти, що пропонується
Статус освіти	Змішане суспільне благо	Суспільне благо з приватним капіталом
Забезпечення економічного добробуту в країні	Максимізація добробуту через оптимізацію розподілу державних ресурсів (з позицій суспільства)	Максимізація добробуту через оптимізацію поведінки економічних суб'єктів (з позицій індивіда)
Цільовий характер фінансування:
держава	+	+
підприємство	-	+
студент	-	+
Залежність джерел фінансування від структури освітньо-професійної програми підготовки фахівців:	Фінансування повного циклу навчання
держава		Загальноосвітня гуманітарна, вузькопрофесійна підготовка
підприємство		Вузькопрофесійна підготовка
студент		Загальна спеціальна підготовка
Гарантована доступність вищої освіти (обов'язкове регулювання державою права на одержання вищої безкоштовної освіти, введення освітніх стандартів)	-	+
Розвиток на рівні з державним приватного сектору вищої освіти через багатоканальність джерел фінансування	+	+
Несуперництво у споживанні	+	+
Невиключність (немає обмежень у споживанні) через існуючий у державі діючий механізм та інструменти фінансування вищої освіти	-	+

З метою визначення рівня цін на освітні послуги вищого навчального закладу, порівняно з конкурентами, запропоновано використовувати індивідуальні показники цінового лідерства освітніх послуг та інтегральний показник цінового лідерства вищого навчального закладу, які дозволяють ураховувати ціни конкурентів прямим методом, є пристосованими до практики неодиничних освітніх послуг, ураховують особливості ринкової кон'юнктури галузі. Удосконалено науково-методичний підхід до встановлення економічно обґрунтованих цін на освітні послуги, що базується на основі використання матриць «цінове лідерство» - «лідерство щодо обсягів реалізації» і «цінове лідерство» - «частка в структурі надходжень». На основі використання матричного підходу визначено першочергові завдання ціноутворення для навчальних закладів м. Запоріжжя та розроблено рекомендації щодо вибору цінових стратегій для спеціальностей Запорізького національного університету.

На основі ресурсного і затратного підходів запропоновано комплекс показників економічної ефективності витрат вищого навчального закладу на освітні послуги, що дозволяє удосконалити методи фінансово-економічного аналізу діяльності вищого навчального закладу. Ресурсний підхід припускає співвідношення результатів та споживаних витрат, затратний - результатів та застосованих витрат (табл. 3). Здійснено розрахунок значень показників економічної ефективності авансованих і використаних споживаних ресурсів на прикладі Запорізького національного університету.

Таблиця 3. Запропоновані показники економічної ефективності витрат закладів вищої освіти на основі ресурсного і затратного підходів

Підхід	Результати Споживані ресурси, тис. грн.	Чисельність студентів, які навчаються	Обсяг надходжень від підготовки студентів з урахуванням диференціації цін за спеціальностями	Приведена чисельність студентів, які навчаються	Обсяг надходжень, розрахований з використан-ням середньої ціни та приведеної чисельності студентів	Характеристика показників
		Ч (чол.)	Н (тис. грн./ рік)	Чп (чол.)	Н п (тис. грн./ рік)
Ресурсний підхід (споживані ресурси)	Середньорічна авансована вартість основних засобів, Со					Віддача основних засобів
	Авансовані оборотні кошти, Соб					Віддача авансованих оборотних коштів
	Використані оборотні кошти,					Віддача використаних оборотних коштів
	Авансовані споживані ресурси, С = Со + Соб					Віддача авансованих споживаних ресурсів
	Використані споживані ресурси,					Віддача використаних споживаних ресурсів
Затратний підхід (застосовані витрати)	Амортизація, Ва					Амортизаціовіддача
	Матеріальні та інші витрати, Вм					Матеріаловіддача
	Виплати на оплату праці (з відрахуваннями), Взп					Зарплатовіддача

Удосконалено методичний підхід до визначення періоду окупності авансованої вартості основних засобів і оборотних коштів вищого навчального закладу, основу розрахунку якого становить прирівнювання сумарного обсягу виручки від реалізації та авансованої вартості основних засобів плюс бухгалтерські витрати (без амортизаційних відрахувань) за період окупності, який менший за період окупності, що використовується на практиці, на величину, яка дорівнює відношенню всіх інвестицій до вартості основних засобів. Період окупності, розрахований на прикладі Запорізького національного університету, не перевищує існуючого нормативного строку.

Запропоновано науковий підхід до визначення вкладу випускової кафедри (окремої освітньої послуги) в економічну ефективність освітньої діяльності вищого навчального закладу, що на відміну від існуючих методів оцінювання вкладу освітньої послуги в загальний результат діяльності вищого навчального закладу надає можливість порівняти вигідність різних освітніх послуг за часткою їх вкладу в загальну ефективність діяльності вищого навчального закладу.

,

де - частка структурного підрозділу (кафедри) у загальному економічному ефекті, частки од.; - чисельність студентів по і-й випусковій кафедрі в базисному і новому періоді, од./ірік; - річні економічні витрати по і-й кафедрі в базисному і новому періоді, грн.і/ірік; - чисельність студентів по ВНЗ у цілому в базисному і новому періоді, чол./рік; - річні економічні витрати по ВНЗ у базисному і новому періоді, тис. грн.і/ірік.

Розрахунок оцінок вкладу випускових кафедр в ефективність діяльності на прикладі Запорізького національного університету дозволяє прийняти обґрунтовані рішення щодо вигідності здійснення підготовки студентів за спеціальностями.

Запропоновані напрями вдосконалення фінансового забезпечення галузі вищої освіти дозволять підвищити ефективність формування та використання фінансових результатів вищого навчального закладу.

Висновки

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання з удосконалення фінансового забезпечення галузі вищої освіти. Результати дослідження дозволяють зробити такі висновки:

Аналіз поглядів сучасних економістів, представників різних економічних шкіл та течій, щодо віднесення вищої освіти до блага з певним статусом свідчить, що не існує єдиного розуміння стосовно того, виступає вища освіта суспільним або приватним благом, або вона має інший статус (змішаного блага, змішаного суспільного блага тощо), оскільки віднесення освіти до блага з певним статусом, з одного боку, характеризує модель фінансування освіти у державі, а з іншого - цілком визначається економічним станом та суспільною думкою в ній.

Аналіз зарубіжного й українського досвіду фінансування вищої освіти дозволив виділити серед них три базових типи фінансування вищої школи: фінансування винятково за рахунок державних коштів; фінансування винятково за рахунок приватних коштів; використання поряд із приватними державних коштів. За допомогою аналізу існуючих моделей фінансування вищої освіти визначено два основних напрями фінансування залежно від структури освітньо-професійної програми підготовки фахівців: фінансування повного циклу навчання; фінансування за структурою освітньо-професійної програми.

Джерела фінансування на сучасному етапі реформування вищої освіти характеризуються багатоканальністю і розглядаються в розрізі бюджетного та позабюджетного фінансування. Аналіз фінансового забезпечення вищої освіти та джерел її фінансування свідчить, що реальний статус вищої освіти в Україні повністю відповідає офіційному статусу змішаного суспільного блага. В умовах неефективності функціонування фінансового механізму вищої освіти, існуючої тенденції до скорочення частки бюджетного фінансування освітніх закладів за рахунок збільшення позабюджетних надходжень актуальності набувають питання пошуку нових та перегляду структури існуючих джерел фінансування вищої освіти для забезпечення оптимізації надходжень фінансових ресурсів до бюджетів навчальних закладів шляхом введення цільового фінансування вищої освіти всіма споживачами освітніх послуг.

Теоретичне обґрунтування ефективності витрат освіти, дискусійність питання щодо надання освіті певного статусу, існування істотних розбіжностей у методах та пріоритетах фінансування вищої освіти, аналіз світової практики фінансування вищої школи, аналіз фінансового забезпечення діяльності вищих навчальних закладів в Україні дозволили дійти висновків про те, що вища освіта повинна мати статус суспільного блага з приватним капіталом, що визначає її доступність через обов'язкове державне регулювання; розвиток на рівні з суспільним приватного сектору вищої освіти через багатоканальність джерел, різні механізми та інструменти її фінансування.

5. Урахування негативних тенденцій функціонування вищої освіти дозволило сформувати авторське бачення необхідної для України моделі фінансування вищої освіти. Удосконалений у дисертації методичний підхід до фінансування витрат на вищу освіту обґрунтовує встановлення залежності джерел фінансування (держава, підприємство, студент) від структури освітньо-професійної програми підготовки фахівців (загальноосвітня гуманітарна підготовка, загальна спеціальна підготовка, вузькопрофесійна підготовка) і базується на характеристиці освіти як суспільного блага з приватним капіталом. Запропонований методичний підхід дозволяє запровадити ефективний механізм вкладення і повернення коштів державою на вищу освіту.

6. Розроблено рекомендації з удосконалення управління фондом заробітної плати професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу шляхом побудови економіко-математичної моделі, результатом якої є оптимізація структури професорсько-викладацького складу. Особливість запропонованих рекомендацій на відміну від існуючих полягає у використанні кількості ставок професорсько-викладацького складу як змінних; можливості врахування комплексу факторів (змін у контингенті, змін у структурі штату, наявності викладачів-сумісників, статусу кафедри, ліцензійних та акредитаційних вимог Міністерства освіти і науки України).

7. Запропоновано шляхи підвищення ефективності процесу формування фінансових ресурсів вищого навчального закладу та оптимізації його цінової політики: для забезпечення економічної доцільності, правильності обліку витрат вищого навчального закладу обґрунтовано розрахунок цін на освітні послуги вищого навчального закладу, основу якого становить групування витрат на рівні навчального закладу та його структурних підрозділів з урахуванням специфіки формування витрат для різних за спеціальностями освітніх послуг; удосконалено науково-методичний підхід до встановлення економічно обґрунтованих цін на освітні послуги на основі використання матриць «цінове лідерство» - «лідерство щодо обсягів реалізації» для вибору цілі цінової політики і «цінове лідерство» - «частка в структурі надходжень» - для вибору цінової стратегії, побудованих з урахуванням показників індивідуального та інтегрального цінового лідерства.

8. Удосконалено комплекс показників економічної ефективності витрат вищого навчального закладу, основу розрахунку яких становить використання ресурсного і затратного підходів. Ресурсний підхід припускає співвідношення результатів та споживаних витрат, затратний - результатів та застосованих витрат. Запропоновані показники економічної ефективності побудовані на взаємодії різних форм результатів та елементів витрат вищого навчального закладу.

9. Розроблено методичний підхід до визначення періоду окупності авансованої вартості оборотних і необоротних коштів вищого навчального закладу, в основу якого покладено прирівнювання сумарного обсягу виручки від реалізації та авансованої вартості основних засобів плюс бухгалтерські витрати (без амортизаційних відрахувань) за період окупності.

10. Запропоновано науковий підхід до визначення вкладу випускової кафедри (окремої освітньої послуги) в економічну ефективність освітньої діяльності вищого навчального закладу, що на відміну від існуючих підходів до визначення вкладу освітньої послуги в загальний результат ураховує результати і витрати освітньої діяльності. Він визначається часткою річного економічного ефекту, одержаного випусковою кафедрою, в економічному ефекті, одержаному по вищому навчальному закладу у цілому.

Список опублікованих праць за темою дисертації

фінансовий авансований окупність освітній

1. Салига С.Я., Гельман В.М. Фінансове забезпечення вищої освіти: монографія. - Запоріжжя: ЗЦНТЕІ, 2007. - 252 с.

Особистий внесок: узагальнено теоретичні основи фінансового забезпечення галузі вищої освіти; здійснено порівняльний аналіз моделей фінансування вищої освіти; удосконалено модель фінансування витрат на вищу освіту, методи фінансового забезпечення освітніх послуг, методи визначення соціально-економічної ефективності витрат вищого навчального закладу.

2. Яновчик В.О., Гельман В.М. Напрями розвитку фінансового механізму у сфері вищої освіти // Держава та регіони. Сер.: економіка та підприємництво. - 2006. - №2. - С. 291-297.

Особистий внесок: обґрунтовано необхідність удосконалення фінансового забезпечення галузі вищої освіти; визначено фактори, що характеризують відношення між споживачами освітніх послуг і закладами, які їх надають; розроблено модель фінансування витрат на вищу освіту в Україні.

3. Гельман В.М. Застосування цінових показників для аналізу цінової кон'юнктури ринку освітніх послуг // Економіка: проблеми теорії та практики: в 4-х т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - Вип. 217, т. 3. - С. 683-690.

4. Гельман В.М. Особливості визначення витрат на освітні послуги навчального закладу // Економіка: проблеми теорії та практики: в 4-х т. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - Вип. 218, т. 1. - С. 232-240.

5. Гельман В.М. Аналіз попиту як один з етапів формування ціни на освітні послуги навчального закладу // Економіка: проблеми теорії та практики: в 3-х т. Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - Вип. 219, т. 1. - С. 240-247.

6. Гельман В.М. Зарубіжний і український досвід фінансування вищої освіти // Прометей: регіон. зб. наук. пр. з економіки / Донецький економіко-гуманітарний ін-т МОН України; Ін-т економіко-правових дослід. НАН України. - Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2006. - Вип. 2(20). - С. 198-201.

7. Гельман В.М. Дослідження механізму фінансування витрат на оплату праці у сфері вищої освіти // Держава та регіони. Сер.: економіка та підприємництво. - 2007. - № 1. - С. 88-91.

8. Салига С.Я., Гельман В.М. Розвиток методів визначення соціально-економічної ефективності витрат на освітні послуги // Університетські наукові записки. Часопис Хмельницького ун-ту управління та права. - 2007. - №3 (23). - С. 213-223.

Особистий внесок: побудовано систему показників економічної ефективності витрат на освітні послуги; розроблено метод визначення періоду окупності авансованої вартості оборотних і необоротних коштів вищого навчального закладу та метод оцінювання вкладу освітньої послуги в економічну ефективність вищого навчального закладу в цілому.

9. Гельман В.М. Модель управління фондом заробітної плати професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу // Проблеми раціонального використання соціально-економічного та природно-ресурсного потенціалу регіону: фінансова політика та інвестиції: зб. наук. пр. - Рівне: НУВГП. - 2007. - Вип. XIII. - № 2. - С. 125-135.

10. Гельман В.М. Моделювання розподілення грошових ресурсів всередині підприємства на прикладі університету // Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період: зб. наук. пр. ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (12 трав. 2005 р.). - Хмельницький: Букрек, 2005. - Ч. 2. - С. 99-100.

11. Кельдер Т.Л., Гельман В.Н. Финансирование затрат на образование на современном этапе // Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. «Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти» (Запоріжжя, 20 квіт. 2005 р.). - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - Т. IV. - С. 175-177.

Особистий внесок: визначено тенденції щодо фінансування витрат на освіту в Україні.

12. Яновчик В.О., Гельман В.М. Економетричне моделювання динаміки витрат на освіту // Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання: матер. Міжнар. наук.-практ. конф. (3-5 черв. 2005 р.) / Відп. ред. Р.А. Слав'юк. - Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2005. - С. 723-725.

Особистий внесок: побудовано економетричну модель залежності витрат на освіту від номінального ВВП для України.

13. Гельман В.М. Багатоканальність джерел фінансування вищої освіти: напрями подальшого розвитку // Матер. ІI міжнар. наук.-практ. конф. «Сучасні наукові дослідження - 2006». - Т. 21. Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - С. 90-92.

14. Гельман В.М. Розрахунок собівартості освітньої послуги державного ВНЗ // Матер. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. «Трансформаційні процеси в економіці держави та регіонів» (19-20 жовт. 2006 р.). - Запоріжжя: Вид-во ЗНУ, 2006. - С. 35-36.

15. Гельман В.М. Вибір цілі цінової політики вищого навчального закладу // Матер. ІV Міжнар. наук.-практ. конф. «Теорія і практика економічного аналізу: сучасний стан, актуальні проблеми та перспективи розвитку» (10-12 жовт. 2006 р.). - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - С. 89-91.

16. Гельман В.М. Визначення критеріїв щодо вибору цінової стратегії вищого навчального закладу // Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства: зб. наук. пр. за матеріалами ІІ Всеукраїнської наук.-практ. конф. ЖДУ ім. І. Франка (16-17 листоп. 2006 р.). - Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2006. - С. 176-180.

...