Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Місцеві бюджети розвитку в системі інвестиційного забезпечення соціальної сфери

Суми - 2008

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Ефективність структурних перетворень в економіці України, її конкурентоспроможність на світовому ринку значною мірою залежать від рівня розвитку і стабільності функціонування соціальної сфери. Це вимагає відповідної фінансової підтримки, наявності ефективної системи інвестиційного забезпечення реалізації пріоритетних напрямків соціального розвитку як на рівні країни в цілому, так і на рівні окремих адміністративно-територіальних одиниць (АТО). Роль бюджетних ресурсів взагалі та коштів місцевих бюджетів розвитку зокрема у фінансуванні соціальних перетворень стає сьогодні визначальною, оскільки вони відповідно до бюджетного устрою України мають цільове призначення - інвестиційне забезпечення виробничої та невиробничої сфер, реалізація програм соціально-економічного розвитку відповідної території. Саме тому дослідження теоретичних засад і практичних механізмів ефективного управління видатками місцевих бюджетів розвитку для забезпечення інвестиційної підтримки соціальної інфраструктури територіальних громад є вкрай актуальним.

На жаль, дотепер формування бюджетів розвитку в Україні відбувається без відповідних науково-методичних обґрунтувань, попередніх ретельних обговорень та необхідних досліджень і тому основні принципи їх функціонування остаточно не регламентовані, не формалізовані механізми забезпечення зворотності коштів, пайового фінансування та розподілу ризиків фінансування інвестиційних проектів між державою, органами місцевого самоврядування та приватними інвесторами. Доопрацювання також потребують процедури проведення конкурсів проектів щодо отримання фінансування з бюджетів розвитку. На сьогодні управління видатками цих бюджетів на місцевому рівні здійснюється за традиційними схемами, існуюча структура видатків не сприяє вирішенню стратегічних питань соціального розвитку АТО і не є безпосередньо засобом реалізації інвестиційно-інноваційної політики в соціальній сфері. Також практично відсутні стратегічні концепції та новаторські підходи до реформування цього процесу, значна частка видатків місцевих бюджетів розвитку, призначена для фінансування інвестиційної діяльності в соціальній сфері, часто використовується на покриття основної суми боргу.

Ці та інші питання, особливо теоретичні основи бюджетного забезпечення інвестиційних заходів у соціальній сфері ґрунтовно досліджують такі зарубіжні вчені, як: А. Вагнер, Дж. Вінн, Х. Герсдорф, П. Друкер, Л. Ерхард, А. Мюллер-Армак, М. Рашид, Л. Томпсон та ін.; російські дослідники: М. Гончарова, С. Єфімова, Д. Саблин, Л. Тишкина, О. Фригін та ін. Здобутки української науки в цьому напрямку представлені у працях О. Балацького, В. Буковинського, С. Буковинського, О. Василика, А. Єпіфанова, І. Запатріної, Т. Затонацької, Я. Казюка, О. Кириленка, О. Кліменка, В. Кудряшова, Л. Максимової, О. Мечинського, О. Ніколаєвої, В. Опаріна, С. Пакуліна, І. Сала, А. Ставицького, О. Теліженка, К. Ткаченка, О. Топчія, Ю. Чередниченка та інших.

Високо оцінюючи вклад вітчизняних та зарубіжних науковців і практиків у вирішення даної задачі, автором наголошується, що, незважаючи на значний обсяг наукових публікацій, присвячених реформуванню системи бюджетного забезпечення соціального розвитку, поки що вона залишається не вирішеною остаточно ні в теоретичному, ні в організаційно-прикладному аспектах. Існує об'єктивна необхідність подальшого дослідження питань, пов'язаних із: розробкою концепції стратегічного й тактичного управління видатками місцевих бюджетів розвитку, спрямованими на фінансування інвестиційних програм в соціальній сфері; формуванням інфраструктурного забезпечення ефективного використання цих коштів; вибором об'єктів соціальної сфери з точки зору ефективного інвестування; оптимізацією портфеля соціально значущих інвестиційних проектів, що потребують фінансування за рахунок місцевих бюджетів розвитку тощо.

Все вищевикладене й стало визначальним при обґрунтуванні актуальності теми дослідження, формуванні структури дисертаційної роботи, обумовило вибір об'єкта, мети та завдань наукового дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати та висновки дисертаційної роботи було використано при виконанні науково-дослідної роботи у ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» (тема «Сучасні технології фінансово-банківської діяльності», № держ. реєстрації 0102U006965) та у Сумському державному університеті (теми: «Удосконалення фінансового механізму управління еколого-інноваційним розвитком економіки України», № держ. реєстрації 0106U008508; «Фінансовий механізм кредитно-інвестиційного забезпечення сталого еколого-економічного розвитку», № держ. реєстрації 0106U008510; «Теоретичні і методологічні питання оцінки і прогнозування економічного потенціалу соціально-економічних систем», № держ. реєстрації 0107U009203; «Моделювання та прогнозування розвитку регіональних соціально-економічних систем», № держ. реєстрації 0107U009204). До звітів за цими темами включено пропозиції автора щодо: вибору сучасних технологій управління видатками місцевих бюджетів розвитку; удосконалення фінансового механізму управління соціальним розвитком; формування механізму кредитно-інвестиційного забезпечення соціальної сфери; оцінки ефективності інвестиційного забезпечення соціального розвитку АТО; формування оптимального портфеля соціально значущих інвестиційних проектів, що фінансуються з місцевих бюджетів розвитку.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є удосконалення науково-методичних засад управління видатками місцевих бюджетів розвитку у частині ефективного інвестиційного забезпечення соціальної сфери АТО.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення у дослідженні наступних завдань:

на основі аналізу бюджетного забезпечення соціального розвитку в Україні та Сумській області визначити роль бюджетних ресурсів в інвестиційному забезпеченні соціальної сфери; з'ясувати проблеми і перспективи їх використання; визначити концептуальні основи формування системи інвестиційного забезпечення соціальної сфери;

визначити роль та місце місцевих бюджетів розвитку в системі інвестиційного забезпечення соціальної сфери;

удосконалити науково-методичні підходи до управління видатками місцевих бюджетів розвитку відповідно до концепції інтенсифікації інвестиційного забезпечення соціальних перетворень;

удосконалити організаційний механізм управління видатками місцевих бюджетів розвитку у напрямку підвищення ефективності виконання органами місцевого самоврядування своїх соціальних функцій;

поглибити теоретичні та практичні засади формування оптимального портфеля соціально значущих інвестиційних проектів, що фінансуються з місцевих бюджетів розвитку;

розробити методичний підхід до формування рейтингу АТО щодо ефективності інвестиційного забезпечення соціальної сфери;

розробити науково-методичні основи формування місцевого комплексу соціально значущих інвестиційних проектів та управління його фінансовими ресурсами.

Об'єктом дослідження є економічні відносини, що виникають у процесі використання коштів місцевих бюджетів розвитку.

Предметом дослідження є удосконалення механізму управління видатками місцевих бюджетів розвитку з метою організації інвестиційного забезпечення соціального розвитку.

Методи дослідження. Теоретичною основою дисертаційного дослідження стали фундаментальні положення теорії фінансів та інвестування, сучасні концепції управління соціальним розвитком територій, бюджетного менеджменту, а також наукові праці, присвячені проблемам інвестиційного забезпечення соціальних трансформацій за рахунок бюджетних коштів. У процесі дослідження використано такі сучасні загальнонаукові методи дослідження, як: аналіз, синтез і наукова абстракція (при формуванні концептуальних основ управління видатками місцевих бюджетів розвитку); порівняльний і статистичний аналізи, метод логічного узагальнення (при дослідженні особливостей бюджетного фінансування соціального розвитку в Україні); системно-структурний і багатофакторний аналізи (при дослідженні теоретичних засад та практичних механізмів формування оптимального портфеля соціально значущих інвестиційних проектів, що фінансуються з місцевих бюджетів розвитку); методи графічного й економіко-математичного моделювання, кореляційно-регресійного аналізу, метод експертних оцінок (при здійсненні практичної перевірки запропонованих підходів до управління видатками місцевих бюджетів розвитку); індексний метод і метод групувань (при дослідженні фінансових аспектів формування місцевого комплексу соціально значущих інвестиційних проектів).

Інформаційну базу дослідження склали: нормативно-правові документи Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України з питань функціонування бюджетної системи та соціальної сфери; звітні дані Державного комітету статистики України; аналітичні огляди, статистичні звіти міністерств і відомств, інших органів державного та місцевого управління, дані вітчизняних та зарубіжних науково-дослідних центрів; зібрані, опрацьовані й узагальнені особисто автором первинні матеріали техніко-економічного обґрунтування інвестиційних проектів соціальної спрямованості, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку відомих та обґрунтуванні ряду нових теоретико-методичних та практичних положень, які в комплексі визначають концептуальні основи, організаційно-економічні форми та механізми управління коштами місцевих бюджетів розвитку з метою підвищення ефективності інвестиційного забезпечення соціальної сфери АТО.

Найбільш вагомими науковими результатами дисертаційного дослідження є такі:

вперше:

обґрунтовано, що однією з причин низького рівня інвестиційного забезпечення соціальної сфери є неефективна побудова організаційного механізму управління видатками місцевих бюджетів розвитку, виходячи з чого запропоновано створити єдину систему інфраструктурного забезпечення фінансової підтримки соціального розвитку на місцевому рівні, основу якої складатимуть Комітети розвитку; визначено їх функції, завдання та структуру;

удосконалено:

концептуальні основи управління видатками місцевих бюджетів розвитку в контексті ефективного інвестиційного забезпечення соціальної сфери АТО шляхом формування системи принципів такого управління, до складу якої запропоновано включити принципи: програмно-цільового використання бюджетних коштів, максимізації корисності, збалансованості, структурованості, цілісності, комплексності, відкритості, керованості, пріоритетності, безперервності, відповідності функціональних повноважень, своєчасності, гуманізму;

науково-методичний підхід до формування та управління внутрішніми та зовнішніми фінансовими потоками місцевого комплексу соціально значущих інвестиційних проектів, під яким розуміється сукупність незалежних, взаємопов'язаних або взаємодоповнюючих одиничних інвестиційних проектів соціальної спрямованості, сформована за критерієм максимізації інтегрального дисконтованого очікуваного соціально-економічного ефекту для АТО, скоординована Комітетом розвитку у часі, за ресурсами та виконавцями, реалізується як за рахунок коштів місцевого бюджету розвитку, так і шляхом внутрішнього реінвестування від реалізації прибуткових проектів в рамках місцевої соціальної програми та в комплексі забезпечує реалізацію стратегії соціально-економічного зростання території;

науково-методичний підхід до формування та оптимізації портфеля соціально значущих інвестиційних проектів, що фінансуються з коштів місцевих бюджетів розвитку, шляхом: визначення черговості відбору проектів; уточнення критеріїв їх попереднього відбору; розробки механізму розрахунку коефіцієнта втрати ефекту при відстроченні проекту з метою використання його в рамках часової оптимізації портфеля та врахування фінансових, соціальних, екологічних та інших втрат, а також імовірнісного характеру їх настання; розробки механізму визначення потреби в додаткових інвестиційних ресурсах для фінансування соціальних проектів і програм з урахуванням обсягів коштів місцевого бюджету розвитку, збалансованості їх попиту та пропозиції, рівня очікуваного ризику виникнення непередбачуваної потреби в додаткових ресурсах та вартості соціально значущих проектів вимушеної реалізації;

набули подальшого розвитку:

класифікаційні ознаки соціально значущих інвестиційних проектів, які, на відміну від існуючих, враховують нагальність вирішуваних ними соціальних проблем, рівень прибутковості, доцільність/недоцільність відстрочення у часі тощо;

науково-методичний підхід до формування рейтингу ефективності інвестиційного забезпечення соціального розвитку АТО шляхом розробки механізму визначення та оцінки факторів, що характеризують сформовані сприятливі та несприятливі умови для інвестування в соціальну сферу;

теоретичні засади формування комплексної системи інвестиційного забезпечення соціальної сфери АТО, під якою розуміється сукупність взаємопов'язаних елементів (організаційна, фінансова, нормативно-правова, інформаційно-комунікаційна, кадрова, матеріально-технічна складові; методи; важелі; інструменти), що беруть участь у створенні та використанні фондів інвестиційних ресурсів з метою реалізації соціально значущих інвестиційних проектів та програм, створюють передумови або безпосередньо сприяють забезпеченню соціальних потреб суспільства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що запропоновані в роботі теоретичні узагальнення та методичні рекомендації у комплексі формують підґрунтя для розширення практичних механізмів фінансового забезпечення соціальної сфери та дають можливість підвищити дієвість засобів бюджетного фінансування інвестиційних проектів соціальної спрямованості. У практичній діяльності щодо управління видатками місцевих бюджетів розвитку можуть застосовуватися запропоновані підходи до формування та оптимізації портфеля соціально значущих інвестиційних проектів; оцінки економічної ефективності та фінансової доцільності реалізації місцевого комплексу соціально орієнтованих інвестиційних проектів тощо.

Наукові і методичні положення дисертаційного дослідження щодо удосконалення механізму організаційного забезпечення системи управління інвестиційною діяльністю на місцевому рівні шляхом створення Комітету розвитку впроваджено в діяльність Сумської обласної ради в частині розробки практичних заходів щодо реалізації Стратегії соціально-економічного розвитку Сумської області на період до 2015 р., а також Програми економічного і соціального розвитку області (довідка №01-23/414 від 13.08.2008). Пропозиції дисертанта щодо створення єдиної бази проектів, групування їх за критерієм соціальної значущості та формування на цій основі місцевого комплексу соціально значущих інвестиційних проектів впроваджено в діяльність Сумської міської ради (довідка №1194/05-26 від 13.08.2008); щодо формування інвестиційного портфеля з урахуванням соціальної значущості проектів - в діяльність Сумського обласного комунального підприємства «Фонд інвестування об'єктів соціальної сфери і промисловості» (довідка №467 від 14.08.2008); щодо удосконалення механізму часової оптимізації портфеля соціально орієнтованих інвестиційних проектів, формування критеріїв їх попереднього відбору - в діяльність ЗАТ «Компанія з управління активами «Альтера Ессет Менеджмент», м. Київ (довідка №133/1 від 14.07.2008).

Результати наукових розробок автора використовуються у навчальному процесі ДВНЗ «Українська академія банківської справи Національного банку України» при викладанні дисциплін «Бюджетна система», «Бюджетний менеджмент», «Місцеві фінанси», «Фінанси», «Інвестування» (акт від 06.05.2008).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Наукові положення та результати, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. У списку публікацій окремо зазначено особистий внесок дисертанта у тих працях, що опубліковані у співавторстві.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення та практичні результати дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися й одержали позитивну оцінку на наукових і науково-практичних конференціях, зокрема: Третій міжнародній науково-практичній конференції «Наука образование без граница» (Болгарія, м. Софія, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Державна політика та стратегія реформування економіки України в ХХІ сторіччі» (м. Полтава, 2007 р.); Шостій міжнародній науковій конференції студентів та молодих учених «Управління розвитком соціально-економічних систем: Глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання» (м. Донецьк, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми інформаційного та статистичного забезпечення управління економікою» (м. Дніпропетровськ, 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток наукових досліджень' 2005» (м. Полтава, 2005 р.); Міжвузівській науково-методичній конференції «Проблеми економічної освіти і науковий прогрес» (м. Кривий Ріг, 2005 р.); V Міжрегіональній науково-практичній конференції «Оподаткування у промисловому регіоні: теорія, практика та перспективи розвитку» (м. Донецьк, 2005 р.) та ін.

Публікації. Основні наукові положення, висновки і результати дисертаційного дослідження опубліковано в 20 наукових працях загальним обсягом 4,91 друк. арк., з яких особисто автору належать 3,51 друк. арк., у тому числі 1 колективна монографія, 11 статей у наукових спеціалізованих виданнях, 8 публікацій у збірниках матеріалів конференцій.

Структура і зміст роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Повний обсяг дисертації складає 243 сторінки, у т.ч. на 108 сторінках розміщено 32 таблиці, 29 рисунків, 5 додатків і список літератури зі 195 найменувань.

бюджетний інвестиційний соціальний видаток

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету та основні завдання дисертаційної роботи, об'єкт, предмет та методи дослідження, охарактеризовано наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, визначено зв'язок роботи з науковими програмами, наведено інформацію про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні основи бюджетного забезпечення інвестиційної політики в соціальній сфері» досліджено місце місцевих бюджетів розвитку в бюджетній системі України; на основі аналізу стану бюджетного фінансування соціального розвитку в Україні та Сумській області визначено роль бюджетних ресурсів в інвестиційному забезпеченні соціальної сфери, основні проблеми і перспективи їх використання.

Як було з'ясовано в роботі, останнім часом у світі набула поширення концепція «двох бюджетів», яка передбачає існування як поточного, так і спеціального бюджету, який, за визначенням засновника цієї концепції П. Друкера, за сутністю має бути інвестиційним бюджетом витрат майбутнього (перспективного) розвитку. В багатьох країнах функції спеціального бюджету вдало виконують відповідні спеціалізовані організації та установи (наприклад, в Росії - Стабілізаційний та Інвестиційний фонди), в той час як в Україні це завдання цілком покладено на бюджети розвитку.

Відповідно до законодавства, місцеві бюджети складаються з загального та спеціального фондів, причому видаткова частина кожного з них поділяється на капітальну та поточну. Під місцевим бюджетом розвитку розуміється складова (капітальна) частина спеціального фонду місцевого бюджету, у якому зосереджуються ресурси, призначені для фінансування інвестиційних та інноваційних програм соціально-економічного розвитку відповідної території, а також призначені для капітальних вкладень у виробничу і невиробничу сфери, пов'язаних з розширеним відтворенням. Так, наприклад, у структурі спеціального фонду бюджету м. Суми в 2007 р. бюджет розвитку складав близько 47%, причому його надходження на 46% були сформовані за рахунок коштів від приватизації майна, на 53% - за рахунок передачі коштів із загального фонду, на 1% - за рахунок коштів від продажу землі. Щодо його видаткової частини, то 43% коштів були витрачені на комунальне будівництво, 8% - на інше будівництво, 4% - на реконструкцію адміністративних об'єктів, 29% - на реконструкцію інших об'єктів, на будівництво (придбання) житла - 16% (при цьому соціальну спрямованість мають близько 85% видатків місцевого бюджету розвитку).

Систематизація визначень сутності поняття «соціальна сфера», які надаються вітчизняними та закордонними науковцями, дозволила виокремити економічний та філософсько-соціологічний підходи до його розуміння та обґрунтувати, що при дослідженні державної інвестиційної політики у соціальній сфері слід керуватися узагальненим та змістовним уявленням про соціальну сферу, побудованим на основі саме економічного підходу.

У процесі дослідження сучасних проблем інвестиційного забезпечення соціальної сфери в Україні запропоновано основними з них вважати наступні: дефіцит бюджетних ресурсів; відсутність єдиного системного бачення шляхів реформування інвестиційного забезпечення соціальної сфери; нерозвиненість механізмів залучення альтернативних джерел фінансування (наприклад, інвестиційних кредитів, фондових інструментів фінансування тощо); нерозвиненість системи спеціальних цільових позабюджетних фондів, що фінансують інвестиційно-інноваційні програми соціальної спрямованості на пільгових умовах; законодавча невизначеність сутності, напрямків формування та використання бюджетних інвестицій, а також переліку соціальних стандартів та стандартів соціальних послуг; інституціональне розпорошення відповідальності за результативність фінансового забезпечення соціальної сфери; неузгодженість інвестиційних пріоритетів, закріплених концепціями соціально-економічного розвитку АТО; неефективність мотиваційних механізмів залучення приватного капіталу до інвестування в проекти соціальної спрямованості; методологічні проблеми оцінки ефективності інвестування в соціальну сферу (відсутність єдиного підходу до визначення критеріїв оцінки ефективності державних соціально орієнтованих інвестицій, до класифікації соціальних проектів щодо пріоритетності їх фінансування). Щодо більшості виділених вище проблем в роботи окреслено шляхи їх вирішення.

У результаті дослідження стану фінансування соціальної сфери в Україні за окремими джерелами автором було зроблено наступні висновки. По-перше, приватні підприємці фінансують соціальні заходи лише в обмежених обсягах та за залишковим принципом, керуючись при цьому переважно мотивами покращення власного іміджу або продуктивності виробництва за рахунок покращення умов праці власних працівників. По-друге, недержавні громадські організації та фонди в Україні, на відміну від промислово розвинутих країн, виконують переважно благодійну функцію та мають велику кількість обмежень щодо формування власної ресурсної бази та напрямків інвестування. По-третє, вітчизняні та закордонні інвестори неохоче фінансують соціальну сферу, оскільки державою не сформовані відповідні ефективні мотиваційно-заохочувальні механізми.

Таким чином, сьогодні місцеві бюджети стають одним з основних джерел фінансування соціального розвитку, що свідчить про їх важливість щодо забезпечення стабільності функціонування соціально-економічної системи на рівні як окремих АТО, так і країни в цілому. Як свідчать статистичні дані, близько 70% видатків соціальної сфери фінансується за рахунок коштів місцевих бюджетів.

У роботі на прикладі м. Суми проведено аналіз інвестиційних програм соціальної спрямованості, які фінансуються з місцевого бюджету, що дозволило сформувати комплексне уявлення про пріоритети соціального розвитку АТО та виявити ряд актуальних проблем щодо стратегічного планування в цій сфері. На жаль, існуюча концепція соціально-економічного розвитку території та сформовані на її основі програми не узгоджені між собою у часі, за ресурсами та виконавцями, не задовольняють соціальні потреби всіх верств населення.

Дослідження існуючого стану розвитку системи бюджетного фінансування соціального розвитку на місцевому рівні показує, що спостерігається неефективний розподіл функцій між значною кількістю організацій і установ, відсутність узгодженості та координації їх зусиль, неможливість організації відповідного контролю за їх діяльністю, наявність дуже складних зв'язків між ланками управління (а іноді - їх відсутність), що свідчить про несистемність досліджуваного процесу. Вибір напрямків використання коштів місцевих бюджетів розвитку часто здійснюється в залежності від суб'єктивної думки більшості депутатів органів місцевого самоврядування, без належного наукового обґрунтування. Крім того, в більшості АТО накопичена така кількість невідкладних соціальних проблем, обсяги фінансування яких неспівставні з обсягами наявних бюджетних ресурсів. В той же час дослідження автора дають змогу стверджувати, що місцеві бюджети розвитку структурно та інституційно найбільшою мірою пристосовані для розширення можливостей виконання державою та органами місцевого самоврядування своїх соціальних функцій.

У другому розділі «Управління видатками місцевих бюджетів розвитку як механізм реалізації інвестиційної політики в соціальній сфері» поглиблено концептуальні основи управління видатками місцевих бюджетів розвитку, удосконалено механізм формування оптимального портфеля соціально значущих інвестиційних проектів, що фінансуються з цих бюджетів, запропоновано науково-методичні підходи до вдосконалення організаційного механізму інвестиційного забезпечення соціальних перетворень.

У роботі обґрунтовано, що з точки зору підвищення ефективності фінансової підтримки соціальних проектів і програм необхідна системність здійснюваних заходів, що обумовлює формування комплексної системи інвестиційного забезпечення соціальної сфери, яку запропоновано розуміти як сукупність взаємопов'язаних елементів (організаційна, фінансова, нормативно-правова, інформаційно-комунікаційна, кадрова, матеріально-технічна складові; методи; важелі; інструменти), що беруть участь у створенні та використанні фондів інвестиційних ресурсів з метою реалізації соціально значущих інвестиційних проектів та програм, створюють передумови або безпосередньо сприяють забезпеченню соціальних потреб суспільства.

Кошти місцевих бюджетів розвитку займають самостійне місце в структурі фінансової складової цієї системи, але наявність цілого ряду загальнометодичних, організаційно-інституційних та нормативно-законодавчих проблем, окреслених в роботі, не дозволяє сьогодні визначати їх як дієве джерело інвестиційного забезпечення соціального розвитку. Наявність вказаних проблем вимагає концептуального перегляду принципів, методів, інструментів та важелів управління видатками місцевих бюджетів розвитку.

З метою ефективного інвестиційного забезпечення соціальної сфери автором запропоновано здійснювати управління видатками місцевих бюджетів розвитку на основі системи принципів, до складу якої запропоновано включити принципи: програмно-цільового використання бюджетних коштів; максимізації корисності, збалансованості, структурованості, цілісності, комплексності, відкритості, керованості, пріоритетності, безперервності, відповідності функціональних повноважень, своєчасності, гуманізму.

Особливе місце в системі інвестиційного забезпечення соціальної сфери займає організаційна складова, в першу чергу - в контексті побудови організаційного механізму управління видатками місцевих бюджетів розвитку. У сучасних умовах розвитку бюджетного процесу в Україні кардинально змінити існуючу систему органів управління видатками місцевих бюджетів розвитку, на нашу думку, складно, оскільки це потребує значних фінансових ресурсів, є довготривалим процесом, вимагає попереднього проведення адміністративно-територіальної реформи з надання більшої самостійності АТО тощо. Виходячи з цього, першим кроком на шляху реформування системи управління видатками місцевих бюджетів розвитку, який може бути реалізований вже сьогодні, запропоновано вважати створення єдиної інфраструктурної складової, основу якої складатиме колегіальний орган управління - Комітет розвитку при обласних органах виконавчої влади та його представництва при органах районної виконавчої влади (рис. 2). Основний склад Комітету розвитку повинен бути сформований за рахунок декількох робочих груп (у роботі пропонується формувати наукову, організаційну, фінансову, експертну та інші робочі групи; визначено їх функції та особливості роботи), а прийняття найбільш важливих рішень здійснюється колегією (її функції також конкретизовано в роботі).

З метою визначення кола інвестиційних проектів, контроль за якими має бути покладений на Комітет розвитку, запропоновано виокремлювати соціально значущі проекти. Під соціальною значущістю проекту для АТО в роботі розуміється ступінь його впливу на вирішення гострих соціальних проблем АТО (зменшення рівня безробіття, кримінальної загрози, темпів міграції населення, міжнаціональних, міжконфесійних, міжетнічних та інших конфліктів, поліпшення стану охорони здоров'я, дорожньо-транспортного руху, освіти, культури тощо), визначених в межах пріоритетних напрямків соціального розвитку міста, району, області, країни тощо. Соціально значущі проекти запропоновано поділяти на дві категорії. До категорії А автором віднесено «інвестиційні проекти вимушеної реалізації», основним профільним призначенням яких є вирішення нагальних, гострих соціальних проблем на місцях, тобто тих, реалізація яких у більшості випадків не може бути відкладена на наступний період. Вимоги до їх рентабельності взагалі відсутні, оскільки мова йде про так зване «державне замовлення», а фінансовий ефект від їх реалізації може бути або значно нижчим порівняно з сумою інших ефектів, або взагалі відсутнім. До категорії Б віднесено проекти соціальної спрямованості, комерційний ефект від реалізації яких суттєво переважає їх соціальну значущість. В рамках кожної з цих категорій проекти класифіковано залежно від нагальності вирішуваних ними соціальних проблем, рівня прибутковості, доцільності/недоцільності відстрочення у часі.

У роботі запропоновано багаторівневий підхід до формування та оптимізації портфеля проектів соціальної спрямованості, що будуть реалізовані за рахунок коштів місцевих бюджетів розвитку (рис. 3). Критеріями попереднього відбору проектів до портфеля запропоновано вважати: відповідний рівень їх соціальної значущості; виконання вимог щодо рентабельності; відповідність термінів реалізації та окупності проекту граничним значенням, встановленим Комітетом розвитку; повноту врахування організаційних, технічних, комерційних та інших факторів при складанні бізнес-плану проекту тощо. За пропозицією автора, спочатку до портфеля включаються проекти категорії А, реалізацію яких не можна відкласти у часі (незалежно від рівня їх прибутковості). При наявності вільних ресурсів портфель доповнюється проектами категорії Б, що мають найвищий рівень прибутковості (це дозволяє певною мірою компенсувати збитковість проектів категорії А). Якщо сформований таким чином портфель дозволяє досягти хоча б мінімального рівня рентабельності, то його формування продовжується виходячи з рівня соціальної значущості проектів; якщо ж загальна прибутковість портфеля виявляється від'ємною, то критерієм подальшого відбору проектів стає їх прибутковість. Це дозволяє забезпечити виконання принципу самоокупності бюджетних коштів.

Часову оптимізацію портфеля соціально значущих проектів з метою їх фінансування з коштів місцевих бюджетів розвитку запропоновано проводити із застосуванням розробленого в роботі коефіцієнта втрати ефекту при відстроченні проекту на певний період ():

, (1)

де ?NPV - частина втраченої чистої теперішньої вартості проекту при його відстроченні на певний період; ДL_s, ДL_e, ДL_a - відповідно дисконтовані соціальні, екологічні та інші (наприклад, іміджеві) втрати, що можуть виникнути при відкладенні проекту на певний період, виражені в грошовій формі; P_f, P_s, P_e, P_a - суб'єктивні ймовірності виникнення відповідно фінансових, соціальних, екологічних та інших втрат при відкладенні проекту на певний період (встановлюються експертним шляхом); ІС - дисконтована вартість відкладених інвестицій.

Якщо наявних ресурсів місцевого бюджету розвитку виявляється замало навіть для фінансування проектів категорії А, то пропонується залучати додаткові інвестиційні ресурси з інших джерел, для чого щорічно слід визначати потребу в них.

За пропозицією автора ця потреба має визначатися як різниця між обсягом фінансових ресурсів, необхідним для повноцінного фінансового забезпечення інвестиційних програм, передбачених стратегією соціального розвитку АТО в поточному році (_t), та обсягом коштів, передбаченим у місцевому бюджеті розвитку на здійснення інвестиційної діяльності в соціальній сфері в цьому ж році. У свою чергу, показник _t пропонується розраховувати наступним чином:

(2)

де R_t-1 - сума фінансових ресурсів, виділена в місцевому бюджеті розвитку на реалізацію інвестиційної політики в соціальній сфері в t-1-му році; К - співвідношення вартості проектів категорії А в t-му році до t-1-го року; - показник збалансованості попиту і пропозиції на фінансові ресурси для реалізації інвестиційної політики АТО в соціальній сфері (розраховується як частка від ділення обсягу фінансових ресурсів, необхідних для реалізації проектів категорії А, що не реалізовані через дефіцит фінансових ресурсів в t-1-му році, і проектів цієї ж категорії, представлених для реалізації в t-му періоді, на суму фінансових ресурсів, що планується виділити в місцевому бюджеті розвитку на інвестиційне забезпечення соціальної сфери в поточному році); - рівень очікуваного ризику виникнення непередбачуваної потреби в додаткових фінансових ресурсах в АТО (розраховується як відношення сум фінансових ресурсів, що були заплановані та фактично витрачені на реалізацію проектів категорії А в t-1-му році).

У третьому розділі «Практичні аспекти реалізації інвестиційної політики в соціальній сфері за рахунок коштів місцевих бюджетів розвитку» розроблено методичний підхід до формування рейтингу ефективності інвестиційного забезпечення соціального розвитку АТО, а також до управління фінансовими потоками місцевого комплексу соціально значущих інвестиційних проектів.

Систематизація та критичний огляд наукових робіт з питань розробки рейтингів соціального-економічного розвитку АТО дозволив дійти висновку про недосконалість науково-методичних підходів до оцінки їх складової - рівня розвитку АТО з позиції ефективності інвестиційного забезпечення соціальної сфери. Загальний індикатор, який визначає місце АТО в рейтингу ефективності інвестиційного забезпечення соціального розвитку (R), запропоновано визначати як різницю оціночних значень факторів, що характеризують сформовані сприятливі та несприятливі умови для інвестування в соціальну сферу:

, (3)

де R^+, R- - відповідно, кількісні оцінки факторів, що характеризують сприятливі та несприятливі умови для інвестування в соціальну сферу; n - загальна кількість релевантних факторів; , - відповідно темп приросту за досліджуваний період кількісної оцінки i-го фактора, що характеризує сприятливі та несприятливі умови для інвестування в соціальну сферу; , - відповідно, значущість i-го фактора, що характеризує сприятливі та несприятливі умови для інвестування в соціальну сферу (запропоновано використовувати коефіцієнти варіації, що дозволяє привести у співставний вигляд фактори, які представлені в різних одиницях виміру).

До складу факторів, які підлягають оцінці в рамках запропонованого підходу, автор відніс: заборгованість із заробітної плати, рівень безробіття населення, розмір інвестицій в основний капітал на одну особу, частку працівників, чия заробітна плата є нижчою, ніж прожитковий мінімум, обсяг валового регіонального продукту, рівень бюджетного забезпечення галузей пріоритетного розвитку АТО, рівень бюджетного забезпечення проектів категорії А, рівень реальних наявних доходів населення, визначених з урахуванням цінового фактора, частки підприємств, що займаються інвестиціями у соціальну сферу в загальній кількості підприємств тощо.

У роботі була здійснена практична перевірка запропонованого підходу до побудови рейтингу ефективності інвестиційного забезпечення соціального розвитку АТО. На основі аналізу динамічної зміни цілого ряду факторів протягом 2002-2006 рр. по кожній з 27 АТО України було з'ясовано, що в першу п'ятірку у побудованому рейтингу входять: м. Київ, Дніпропетровська, Запорізька, Київська, Луганська області; останню п'ятірку в цьому рейтингу формують: Кіровоградська, Івано-Франківська, Миколаївська, Херсонська та Вінницька області; Сумська область посідає лише 18 місце.

У роботі було запропоновано розглядати окремо одиничний соціально значущий інвестиційний проект, місцевий комплекс таких проектів та місцеву соціальну програму; визначено системні взаємозв'язки між ними. Так, під місцевим комплексом соціально значущих інвестиційних проектів розуміється сформована за критерієм максимізації інтегрального дисконтованого очікуваного соціально-економічного ефекту для АТО та скоординована Комітетом розвитку у часі, за ресурсами та виконавцями сукупність незалежних, взаємопов'язаних або взаємодоповнюючих одиничних інвестиційних проектів соціальної спрямованості, що реалізується як за рахунок коштів місцевого бюджету розвитку, так і шляхом внутрішнього реінвестування від реалізації прибуткових проектів в рамках місцевої соціальної програми та в комплексі забезпечує реалізацію стратегії соціально-економічного зростання території.

При цьому інтегральний соціально-економічний ефект від сумісної реалізації цих проектів перевищуватиме суму відповідних ефектів від відокремленої реалізації кожного з самостійних проектів за рахунок виникнення так званого «ефекту синергії», а ставка дисконтування встановлюється Комітетом розвитку як тимчасовий диференційований місцевий соціально-економічний норматив (диференціація обумовлена рівнем прибутковості, соціальної значущості проектів та можливістю їх відкладення у часі). Автором запропоновано розглядати внутрішні та зовнішні фінансові потоки місцевого комплексу проектів, визначено загальні напрямки та послідовність управління його грошовими потоками, запропоновано достатність коштів на кожному етапі його реалізації визначати на базі балансу вкладень в одиничні проекти на поточному етапі планування, визначено умови фінансової спроможності реалізації комплексу. При оцінці ефективності місцевого комплексу соціально значущих проектів запропоновано використовувати три групи показників: оціночні (характеризують середовище і властивості складових місцевого комплексу); попереднього відбору (використовуються для відбору і порівняльної характеристики проектів щодо включення в місцевий комплекс); комплексні (характеризують ефективність комплексу в цілому).

Практична перевірка запропонованого підходу до формування місцевого комплексу соціально значущих проектів була здійснена шляхом об'єднання в місцевий комплекс 25-ти інвестиційних проектів в м. Суми, в тому числі проектів у сферах: охорони здоров'я (щодо будівництва стерилізаційної при міській лікарні №5, реконструкції пологового будинку, капітального ремонту ліфтів та встановлення міні-котелень в міських лікарнях №1, 3, 4, 5 тощо); управління спортом (щодо будівництва спортивних майданчиків зі штучним покриттям та для загальної фізичної підготовки тощо); управління культурою (щодо створення культурно-мистецького центру, реконструкції міського парку ім. Кожедуба тощо); освіти (щодо реконструкції системи опалення в міських загальноосвітніх школах, капітального ремонту спеціалізованого дитячого садка для дітей з порушенням зору тощо) та ін. На прикладі сформованого таким чином місцевого комплексу було продемонстровано специфіку та технології попереднього відбору проектів і управління його фінансовими потоками.

Висновки

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в розробці та науковому обґрунтуванні теоретико-методичних та практичних основ управління видатками місцевих бюджетів розвитку в контексті підвищення ефективності інвестиційного забезпечення соціального розвитку.

За результатами проведеного дослідження зроблено наступні висновки:

1. Аналіз існуючих підходів до формування бюджетної системи свідчить, що особлива роль в ній відводиться місцевим бюджетам, невід'ємною складовою яких виступають місцеві бюджети розвитку. В роботі обґрунтовано, що в умовах трансформаційних перетворень в економіці України саме вони повинні стати основним джерелом інвестиційного забезпечення соціального розвитку АТО. Аналіз існуючого стану фінансування соціальних перетворень в Україні та Сумській області, зокрема - за рахунок бюджетів розвитку, дозволив дійти висновку, що здійснюваним заходам бракує системності, існує інституціональне розпорошення відповідальності, неузгодженість інвестиційних пріоритетів тощо. Все це створює передумови для кардинального реформування механізму реалізації бюджетної політики в соціальній сфері.

2. У роботі розроблено концептуальні засади формування комплексної системи інвестиційного забезпечення соціальної сфери: надано її визначення, сформовано перелік завдань та досліджено структурні елементи. Доведено, що місцеві бюджети розвитку займають центральне місце у складі фінансової складової цієї системи, виходячи з чого розроблено систему принципів ефективного управління їх видатками, яка включає принципи: програмно-цільового використання бюджетних коштів; максимізації корисності, збалансованості, структурованості, цілісності, комплексності, відкритості, керованості, пріоритетності, безперервності, відповідності функціональних повноважень, своєчасності, гуманізму.

3. Доведено, що провідна роль у контексті реформування системи інвестиційного забезпечення соціальної сфери за рахунок коштів місцевих бюджетів розвитку повинна належати організаційним перетворенням, виходячи з чого запропоновано створити єдину систему інфраструктурного забезпечення фінансової підтримки соціального розвитку на місцевому рівні, основу якої складатиме Комітет розвитку при обласних органах влади та його представництва при органах районної виконавчої влади.

4. Доведено, що одним із основних критеріїв відбору проектів, які фінансуються з коштів місцевих бюджетів розвитку, повинен бути критерій соціальної значущості, що обумовило поглиблення критеріїв класифікації проектів соціальної спрямованості за рахунок врахування гостроти вирішуваних ними соціальних проблем, рівня прибутковості, можливості відстрочення у часі.

5. Науково обґрунтоване управління видатками місцевих бюджетів розвитку вимагає багаторівневої процедури формування портфеля соціально значущих інвестиційних проектів, виходячи з чого в роботі визначено черговість та критерії їх попереднього відбору. Часову оптимізацію сформованого портфеля запропоновано здійснювати із застосуванням коефіцієнта втрати ефекту при відстроченні проекту, який, на відміну від існуючих, дозволяє врахувати не тільки фінансові, але й соціальні, екологічні та інші втрати, а також імовірнісний характер їх виникнення. У процесі формування та оптимізації портфеля соціально значущих інвестиційних проектів запропоновано оцінювати потребу в додаткових інвестиційних ресурсах шляхом урахування обсягів коштів місцевого бюджету розвитку, збалансованості їх попиту та пропозиції, рівня очікуваного ризику виникнення непередбачуваної потреби в додаткових ресурсах та вартості соціально значущих проектів вимушеної реалізації.

6. З метою удосконалення механізму розробки рейтингів соціально-економічного розвитку АТО запропоновано рівень ефективності інвестиційного забезпечення соціального розвитку оцінювати як різницю кількісних оцінок факторів, що характеризують сформовані сприятливі та несприятливі умови для інвестування в соціальну сферу.

7. Комплексний підхід до управління коштами місцевих бюджетів розвитку реалізується через формування місцевого комплексу соціально значущих проектів, виходячи з чого в роботі визначено його сутність, поглиблено науково-методичні підходи до його формування та управління фінансовими потоками.

Размещено на Allbest.ru