Фінансовий облік

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Мета, сутність та призначення фінансового обліку

Бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про господарську діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Однією з облікових функцій бухгалтерського обліку є фінансовий облік.

Рис. 1. Функції бухгалтерського обліку

Шлях до перетворення фінансового обліку в реальний інструмент управління відкрив прийнятий 16 липня 1999 року Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Фінансовий облік - комплексний системний облік майна, господарської діяльності підприємства через суцільне, повне й безперервне відображення господарських процесів за звітний період.

Фінансовий облік здійснюється відповідно до законодавства країни та міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку.

У фінансовому обліку формуються вартісні показники діяльності підприємства і виявляються зовнішні зв'язки з постачальниками, покупцями, банками, інвесторами, акціонерами.

Дані фінансового обліку є базою для складання фінансової, статистичної, податкової та інших видів бухгалтерської звітності, що використовують грошовий вимірник.

Метою ведення фінансового обліку є надання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності й рух грошових коштів підприємства.

У фінансовому обліку відображається інформація про окремі господарські операції, які є первинними елементами господарської діяльності підприємства.

Рис. 2. Складові господарської діяльності підприємства

фінанси облік бухгалтерський

Господарська діяльність - діяльність, пов'язана з виробництвом, обміном і споживанням матеріальних і нематеріальних благ. Якщо вона спрямована на одержання прибутку, то це є підприємницька діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів, зобов'язань і власному капіталі підприємства, й впливає на фінансове становище підприємства.

Інформація про господарські операції формується за допомогою спостереження, вимірювання та реєстрації.

Спостереження може здійснюватися працівниками підприємства ручним способом або з використанням технічних засобів. Дані спостереження фіксуються в первинних документах.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію, та підтверджує її здійснення.

Результати обробки первинних документів та групування їх даних за певними ознаками відображаються в облікових регістрах, на підставі яких складається фінансова звітність.

Обліковий регістр - це письмовий документ, який містить накопичені та згруповані за певними однорідними ознаками дані первинних документів.

Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність задовольняє інформаційні потреби, що є загальними для всіх користувачів:

Користувачі	Інформаційні потреби
Інвестори	- щодо здатності підприємства сплачувати дивіденди - для прийняття рішень щодо придбання, утримання або продажу інвестицій
Працівники	- щодо стабільності і прибутковості підприємства - збереження робочих місць,оплата праці та пенсійне забезпечення
Банки	- щодо своєчасності повернення позики та отримання відсотків
Постачальники та інші кредитори	- щодо своєчасності оплати рахунків
Клієнти (замовники)	- щодо можливості отримання необхідних товарів і послуг
Уряд	- щодо своєчасності і повноти сплати податків - для визначення національного доходу і розподілу ресурсів
Громадськість	- щодо впливу діяльності підприємства на благополуччя суспільства (зайнятість, екологію тощо)

Висновок. Фінансовий облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансовий облік ведеться у грошовому вимірнику. Всі види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних фінансового обліку. Дані фінансового обліку використовуються зовнішніми та внутрішніми користувачами для прийняття рішень.

2. Зміст фінансової звітності та її якісні характеристики

Фінансова звітність забезпечує інформацією потреби користувачів щодо:

- придбання, продажу та володіння цінними паперами;

- участі в капіталі підприємства;

- оцінки якості управління;

- оцінки здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов'язання;

- забезпеченості зобов'язань підприємства;

- визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

- регулювання діяльності підприємства;

- інших рішень.

Складові фінансової звітності, принципи її підготовки та вимоги до визнання і розкриття її елементів визначені НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

Фінансова звітність підприємства складається з:

- Форма 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)»;

- Форма 2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)»;

- Форма 3 «Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом);

- Форма 3-н «Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом)»;

- Форма 4 «Звіт про власний капітал»;

- Форма 5 «Примітки до звітів».

Кожний з фінансових звітів має своє призначення:

Складові фінансової звітності	Призначення
Баланс	Інформація про фінансове становище підприємства на певну дату
Звіт про фінансові результати	Інформація про доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний період
Звіт про рух грошових коштів	Інформація про надходження і вибуття грошових коштів унаслідок операційної, фінансової, інвестиційної діяльності протягом звітного періоду
Звіт про власний капітал	Інформація про зміни у власному капіталі протягом звітного періоду
Примітки до звітів	Виклад облікових політик та пояснення інформації, наведеної у відповідних звітах

Фінансові звіти містять статті, склад і зміст яких визначається Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», який був затверджений наказом МФУ від 07.02. 2013 р. № 73. Для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, якщо вони не суперечать Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Стаття - це елемент фінансового звіту, який відповідає таким критеріям:

- існує ймовірність надходження або вибуття майбутніх економічних вигід, пов'язаних із цією статтею;

- оцінка статті може бути достовірно визначена.

Інформація, що надається у фінансовій звітності, повинна відповідати якісним характеристикам, які закладені у П(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»:

- бути дохідливою і розрахованою на однозначне тлумачення її користувачами;

- містити лише доречну інформацію, яка впливає на прийняття рішень користувачами, дає змогу вчасно оцінити минулі, теперішні та майбутні події, підтвердити та скоригувати їхні оцінки, зроблені у минулому;

- бути достовірною, не містити помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачами звітності;

- бути зіставною, тобто надавати можливість користувачам порівнювати фінансові звіти підприємства за різні періоди та фінансові звіти різних підприємств.

Висновок: Підприємства зобов'язані складати фінансову звітність, за достовірність якої несуть відповідальність керівник та головний бухгалтер.

3. Принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

Принципи бухгалтерського обліку і фінансової звітності визначені у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та НП(с)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності».

За НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» принцип бухгалтерського обліку - правило, яким слід керуватися при вимірюванні, оцінці та реєстрації господарських операцій і при відображенні їх результатів у фінансовій звітності (Р.І, п.3).

Основні принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності подані у ст. 4 Закону № 996 та у Р.ІІІ п. 6 НП(с)БО 1.

Висновок: Дотримання принципів бухгалтерського обліку дозволяє забезпечити якісні характеристики фінансової звітності й забезпечити потреби користувачів про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

4. Відображення господарських операцій у фінансовому обліку

Для того, щоб правильно відобразити господарську операцію на рахунках фінансового обліку, слід зробити її аналіз. Аналіз господарської операції здійснюють у такій послідовності:

1) чи мав місце факт здійснення господарської операції;

2) які зміни спричинила ця операція в об'єктах бухгалтерського обліку;

3) на яких рахунках обліковують ці об'єкти бухгалтерського обліку;

4) яка побудова цих рахунків, тобто на якій стороні відповідного рахунку слід зробити запис.

Для ілюстрації такого аналізу розглянемо господарську операцію, наведену у прикладі (рис. 3).

В кінці звітного періоду після відображення всіх господарських операцій слід визначити залишок (сальдо) на рахунках на кінець цього періоду (місяця).

Залишок (сальдо) на кінець одного місяця є залишком (сальдо) на початок іншого місяця.

Дисципліна "Фінансовий облік І" Лектор: Чистякова Любов Іванівна

Рис. 3. Приклад аналізу та відображення господарської операції на рахунках

Висновок: Відображення господарських операцій у фінансовому обліку здійснюється відповідно до нормативних вимог щодо ведення бухгалтерського обліку.

Контрольні запитання

1. Дайте визначення фінансового обліку.

2. В чому полягають відмінності фінансового обліку від управлінського та податкового обліку?

3. Яка мета ведення фінансового обліку?

4. Що є предметом і об'єктами фінансовому обліку?

5. За допомогою яких інструментів формується інформація у фінансовому обліку?

6. В чому полягають інформаційні потреби користувачів, які задовольняє фінансовий облік?

5. Назвіть складові фінансової звітності.

6. В чому полягає призначення кожної з форм фінансової звітності?

7. Назвіть якісні характеристики інформації, що надається у фінансовій звітності.

8. Назвіть та поясніть зміст принципів бухгалтерського обліку, що надані у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та НП(с)БО 1.

9. Поясніть правила формування інформації у поточному фінансовому обліку.

5. Правове регулювання фінансового обліку. Облікова політика підприємства

Правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності закладені у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.

Законом передбачено:

1) державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності з метою захисту інтересів користувачів та удосконалення бухгалтерського обліку і звітності;

2) застосування принципів та методів ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які визначаються національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку та не суперечать міжнародним стандартам;

3) розробка галузевими міністерствами та іншими органами виконавчої влади методичних рекомендацій щодо застосування НП(с)БО відповідно до галузевих особливостей;

4) напрямки діяльності Методологічної ради з бухгалтерського обліку тощо.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється з метою:

- створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;

- удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Структура регулювання бухгалтерського обліку в Україні є наступною:

- І рівень (основа) - загальні положення Закону № 996;

- ІІ рівень - П(с)БО і План рахунків, що базуються на Законі, затверджені в МФУ та зареєстровані МЮУ;

- ІІІ рівень - накази та листи МФУ, що роз'яснюють, як застосовуються П(с)БО в тій чи іншій конкретній ситуації.

Бухгалтерський облік в Україні ґрунтується на міжнародно-визнаних нормах обліку та звітності і ведеться на підприємстві безпосередньо з дня його реєстрації до моменту ліквідації.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство:

- самостійно обирає форму організації бухгалтерського обліку;

- визначає облікову політику підприємства;

- розробляє систему і форми внутрішньогосподарського обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів;

- затверджує правила документообігу і технологію обробки облікової інформації, додаткову систему рахунків і регістрів аналітичного обліку;

- може виділяти на окремий баланс філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які зобов'язані вести бухгалтерський облік, з наступним включенням їх показників до фінансової звітності підприємства.

Облікова політика підприємства - це сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для складання і подання фінансової звітності.

Облікова політика визначає форми і методи бухгалтерського обліку, формується керівником, головним бухгалтером, виходячи із загальних принципів, методології та організації обліку й конкретних умов діяльності підприємства.

Облікова політика затверджується наказом керівника і містить додаток, в якому детально описується теорія, методологія, технологія і організація обліку за такою формою:

- відомість про підприємство;

- організація ведення обліку;

- структура видів діяльності;

- детальний опис фірми;

- Робочий план рахунків;

- методика оцінки та обліку;

- принципи, на яких будується облікова політика;

- перелік відповідальних осіб та порядок їх звітування перед бухгалтерією;

- інвентаризація;

- графіки документообігу;

- технологія обробки даних у бухгалтерії;

- організація управлінського обліку;

- організація контролю;

- перелік регістрів синтетичного та аналітичного обліку;

- організація матеріальної відповідальності;

- відповідальність за складання звітності;

- відповідальність керівника та головного бухгалтера за облікову політику;

- відповідальність за збереження комерційної таємниці;

- відповідальність за порушення встановленого порядку складання документів та встановлених регістрів обліку;

- порядок використання чистого прибутку;

- організація економічного аналізу та використання його даних для управління;

- внесення змін в облікову політику.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник або уповноважений орган (посадова особа), який керує підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

- введення до штату посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

- користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

- ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

- самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства (крім підприємств, звітність яких повинна оприлюднюватися, та бюджетних установ).

Головний бухгалтер підприємства відповідає за:

- дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у визначені строки фінансової звітності;

- організацію контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій;

- забезпечення перевірки стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Висновок: Правове регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів, а також удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку несе власник підприємства, а за ведення обліку відповідно до встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у визначені строки фінансової звітності - головний бухгалтер (бухгалтер).

6. План рахунків бухгалтерського обліку: структура та характеристика

Завданням Плану рахунків бухгалтерського обліку є упорядкування змісту економічної інформації про господарські засоби та джерела їх утворення, господарські процеси, забезпечення зацікавлених користувачів різнобічною інформацією, необхідною для планування, нормування, управління та контролю за виконанням завдань, а також для правильної та чіткої побудови і організації бухгалтерського обліку.

План рахунків бухгалтерського обліку містить перелік облікових об'єктів, які є об'єктами контролю на підприємстві.

План рахунків бухгалтерського обліку застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.

Структура Плану рахунків пристосована до форм фінансової звітності.

Чинний План рахунків містить 10 класів:

- клас 1 - Необоротні активи;

- клас 2 - Запаси;

- клас 3 - Кошти, розрахунки та інші активи;

- клас 4 - Власний капітал та забезпечення зобов'язань;

- клас 5 - Довгострокові зобов'язання;

- клас 6 - Поточні зобов'язання;

- клас 7 - Доходи і результати діяльності;

- клас 8 - Витрати за елементами;

- клас 9 - Витрати діяльності;

- клас 0 - Позабалансові рахунки.

Нові синтетичні рахунки можуть уводитися до Плану рахунків Міністерством фінансів України за відповідними клопотаннями щодо бухгалтерського обліку специфічних операцій.

Субрахунки до синтетичних рахунків уводяться підприємствами самостійно виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності.

Підприємства, які застосовують Інструкцію про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 N 291 (z0893-99), зареєстровану в Міністерстві юстиції України 21.12.99 за № 893/4186.

Размещено на Allbest.ru

...