Види банківських рахунків і порядок їх відкриття. Оподаткування прибутку підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

Національний університет державної податкової служби України Житомирська філія

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з предмету: "Фінанси підприємств"

на тему: "Види банківських рахунків і порядок їх відкриття.

Оподаткування прибутку підприємств"

Виконала:

Студентка групи ОБАЗ-41

Жеребцова В.В.

Житомир - 2013

Зміст

Вступ

1. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття

2. Оподаткування прибутку підприємств

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В останні роки в Україні відбулися і відбуваються глибокі економічні зміни, зумовлені процесами розбудови ринкової економіки. За роки, що минули від початку радикального реформування адміністративно-командної економіки, значною мірою трансформувалися умови функціонування всіх складових ланок економіки, в тому числі і в першу чергу - сфера бухгалтерського обліку банків України. Це пов'язано з появою значної кількості підприємств, заснованих на недержавних формах власності, докорінною зміною системи ціноутворення, бюджетної системи, а також систем оподаткування, кредитування і розрахунків, певним розвитком ринкової інфраструктури у сфері фінансово-кредитних відносин (створення комерційних банків, фондових бірж, страхових компаній, інвестиційних фондів, інших фінансових інституцій), запровадженням на підприємствах усіх форм власності податкового обліку (паралельно з бухгалтерським обліком). Попри всі труднощі і суперечності перехідного періоду, міцніє і набуває цілісності й адекватності стосовно нових економічних реалій правова база фінансово-кредитних відносин у суспільстві.

Відносини щодо відкриття та обслуговування банківського рахунку є складними за своєю правовою природою і мають комплексний характер, оскільки передбачають використання імперативу з боку держави та диспозитивності у взаємовідносинах між банком та клієнтом. Такі відносини передбачають наявність прав та обов'язків усіх їх учасників, що зумовлює комплексність впливу правового регулювання інституту банківського рахунку у поєднанні вищезазначених методів.

Податок на прибуток підприємств - одна із найрозвиненіших форм оподаткування, яка має багатовікову історію. Цей податок - продукт цілої епохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, який властивий високій культурі державності з витонченим механізмом функціонування, що потребує від платників усвідомленого ставлення до своїх прав та обов'язків. Усвідомлення того, що цей податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарювання, тобто вилучаючи частину доходів юридичних осіб держава гарантує їм ефективніше використання капіталу, що залишається в їх розпорядженні. Податок на прибуток має чітко виражений регулювальний характер. Цей аспект податку потребує дуже уважного ставлення при його запровадженні в умовах переходу до ринку.

Податок на прибуток за своєю економічною сутністю є прямим податком. Його розмір прямо залежить від розміру прибутку платника. Цим самим його вплив на результати господарської діяльності досить істотний.

В Україні цей податок почали застосовувати з 1991 року, проте в окремі періоди перевага надавалась податку на доходи. Підтвердженням цього є розвиток податкового законодавства України в 1991-1995 pp. Протягом цього періоду відповідний фінансово-правовий акт неодноразово удосконалювався, вносилися певні корективи в об'єкт оподаткування. Існувало дві точки зору: одна - щодо оподаткування доходу, інша - прибутку. Прихильники першої вбачають в податку на прибуток одну із причин нестабільності надходжень до бюджету, можливість ухилення від оподаткування тощо. Інші, навпаки, надавали перевагу саме такому податку і вказували на його значні переваги як у фіскальному, так і в регулювальному планах. Головною його позитивною стороною є те, що він ставить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків - доходу. Всі інші види податків можуть лише наближатись до прямої залежності. Велике значення цього податку також в реалізації принципу справедливості та в регулювальному його впливі на економіку. Справедливість і регулювальний механізм прямого прибуткового оподаткування реалізується через помірковані ставки й надання пільг.

1. Види банківських рахунків і порядок їх відкриття

Взаємовідносини суб'єктів підприємницької діяльності з банками щодо відкриття рахунків регулюються Законом України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків" та Інструкцією №3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті".

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.

Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

Відкриваючи рахунки підприємству, установа банку повідомляє про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунка та Національний банк протягом трьох робочих днів із дня відкриття рахунка. Форма і зміст такого повідомлення встановлюються центральним податковим органом України. Операції за рахунками здійснюються тільки після отримання повідомлення від податкового органу про взяття цих рахунків на облік.

За наявності двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунків протягом трьох робочих днів із дня відкриття або закриття кожного наступного рахунка визначає один із них як основний (для обліку заборгованості, яка стягується в безспірному порядку) і повідомляє його номер податковому органу за місцем реєстрації та банкам, в яких відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах. У свою чергу, банки, що в них відкрито додаткові рахунки в національній та рахунки в іноземних валютах, також протягом трьох робочих днів повідомляють про це банк, в якому відкрито основний рахунок.

Усі суб'єкти підприємницької діяльності та установи банків зобов'язані дотримуватись вимог чинного законодавства щодо відкриття рахунків. За порушення належних вимог суб'єкти підприємницької діяльності та комерційні банки несуть відповідальність.

Підприємства та їхні відокремлені підрозділи можуть мати такі рахунки в національній валюті:

Ш поточні рахунки, що відкриваються для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій;

Ш бюджетні, що відкриваються підприємствам, яким виділяються кошти за рахунок державного або місцевого бюджетів для цільового їх використання;

Ш кредитні, що відкриваються в будь-якій установі банку, котра має право видавати кредити (ці рахунки призначено для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи переказу коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди);

Ш депозитні, що відкриваються між власником рахунка та установою банку на визначений строк. Кошти на депозитні рахунки переказуються з поточного рахунка і після закінчення строку зберігання повертаються на нього ж. Відсотки на депозитні вклади перераховуються на поточний рахунок або зараховуються на поповнення депозиту. Проведення розрахункових операцій та видача коштів готівкою з депозитного рахунка забороняється.

Для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

Ш заяву на відкриття рахунка, підписану керівником та головним бухгалтером;

Ш копію свідоцтва (засвідчену нотаріально) про державну реєстрацію в органі державної виконавчої влади або іншому органі, уповноваженому здійснювати державну реєстрацію;

Ш копію статуту (положення), засвідчену нотаріально чи органом реєстрації. Установа банку, яка відкриває поточний рахунок, робить позначку про відкриття рахунка на тому примірнику статуту (положення), де стоїть позначка про взяття підприємства на облік у податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;

Ш копію документа, що підтверджує взяття підприємства на податковий облік;

Ш картку зі зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підпису розрахункових документів зі зразком відбитка печатки підприємства;

Ш копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України, засвідчену нотаріально або органом, що видав відповідний документ.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:

Ш поточні;

Ш розподільчі;

Ш кредитні;

Ш депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті відкривається підприємству для проведення розрахунків у безготівковій та готівковій іноземній валюті у разі здійснення поточних операцій.

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів у іноземній валюті. Кошти, які були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням. Гривневий еквівалент коштів в іноземній валюті, які були зараховані на розподільчий рахунок і згідно з чинним законодавством України підлягають продажу на міжбанківському валютному ринку, у встановленому порядку зараховується на поточний рахунок.

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті підприємство подає в банк ті самі документи, що і для відкриття поточного рахунка в національній валюті. Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, підприємство подає тільки заяву про відкриття рахунка та картки зі зразками підписів і відбитком печатки.

За реорганізації підприємства (злиття, перетворення, відокремлення) необхідно переоформити рахунок. Для цього підприємство подає в установу банку такі самі документи, що і в разі створення підприємства. Якщо змінено назву підприємства, в установу банку подається заява власника рахунка, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів. У разі зміни характеру діяльності власника рахунка в банк подається новий статут (положення).

Коли підприємство ліквідується, його основний рахунок переоформлюється на ім'я ліквідаційної комісії, для чого подається рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально засвідчена картка зі зразками підписів уповноважених членів ліквідаційної комісії та відбитком печатки підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія вживає заходів для закриття додаткових рахунків.

Кредитні рахунки в іноземній валюті відкриваються вповноваженим банком у порядку, встановленому на договірній основі, юридичним особам - резидентам та нерезидентам - банківським установам. Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, наданих способом оплати розрахункових документів чи способом переказу кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умов кредитної угоди.

2. Оподаткування прибутку підприємств

Податок на прибуток підприємств - одна із найрозвиненіших форм оподаткування, яка має багатовікову історію. Цей податок - продукт цілої епохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, який властивий високій культурі державності з витонченим механізмом функціонування, що потребує від платників усвідомленого ставлення до своїх прав та обов'язків. Усвідомлення того, що цей податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарювання, тобто вилучаючи частину доходів юридичних осіб держава гарантує їм ефективніше використання капіталу, що залишається в їх розпорядженні. Податок на прибуток має чітко виражений регулювальний характер. Цей аспект податку потребує дуже уважного ставлення при його запровадженні в умовах переходу до ринку.

Податок на прибуток за своєю економічною сутністю є прямим податком. Його розмір прямо залежить від розміру прибутку платника. Цим самим його вплив на результати господарської діяльності досить істотний.

В Україні цей податок почали застосовувати з 1991 року, проте в окремі періоди перевага надавалась податку на доходи. Підтвердженням цього є розвиток податкового законодавства України в 1991-1995 pp. Протягом цього періоду відповідний фінансово-правовий акт неодноразово удосконалювався, вносилися певні корективи в об'єкт оподаткування. Існувало дві точки зору: одна - щодо оподаткування доходу, інша - прибутку. Прихильники першої вбачають в податку на прибуток одну із причин нестабільності надходжень до бюджету, можливість ухилення від оподаткування тощо. Інші, навпаки, надавали перевагу саме такому податку і вказували на його значні переваги як у фіскальному, так і в регулювальному планах. Головною його позитивною стороною є те, що він ставить рівень оподаткування у пряму залежність від джерела сплати податків - доходу. Всі інші види податків можуть лише наближатись до прямої залежності. Велике значення цього податку також в реалізації принципу справедливості та в регулювальному його впливі на економіку. Справедливість і регулювальний механізм прямого прибуткового оподаткування реалізується через помірковані ставки й надання пільг.

Оподаткування прибутку здійснюється за допомогою відповідного механізму, який може бути охарактеризований як система спеціально розроблених і законодавчо закріплених форм і методів оподаткування юридичних і фізичних осіб для забезпечення економічного зростання та матеріального добробуту громадян. При цьому механізм прямого оподаткування включає комплекс правових, організаційних і методичних заходів, які забезпечують перехід частини новоствореного продукту із власності окремих платників у власність усієї держави для досягнення певних завдань і цілей, що стоять перед державою в той чи інший історичний період.

Слід враховувати, що саме прямі податки становлять фіскальну основу держави і тому є найвагомішими фінансовими регуляторами як доходів суб'єктів національної економіки, так і певних економічних процесів: нагромадження капіталу, інвестицій, підприємницької активності, сукупного споживання тощо. Тобто механізм прямого оподаткування не лише здійснює мобілізацію фінансових ресурсів держави, а й суттєво впливає на різні види господарської діяльності.

Мобілізація фінансових ресурсів здійснюється на основі відповідних законодавчих актів, які є нормативною базою для розробки методичних положень. Ці положення визначають техніку оподаткування, види, форми податків та управління ними. Кожний із названих елементів має свою особливість практичного застосування і потребує чіткої визначеності та взаємодії. Весь податковий механізм спрацьовує ефективно, якщо функціонують усі його елементи. Тому нехтувати ними чи застосовувати без взаємозв'язку з іншими елементами не можна. Воднораз деякі елементи цього механізму можна вважати основними. Це, зокрема, об'єкти та ставки оподаткування, податкові пільги. Застосовуючи їх, держава може стимулювати розвиток таких виробництв, які в умовах ринкової економіки не можуть самостійно забезпечити свій прогрес або навпаки, локалізувати ті чи інші негативні економічні явища.

Світова практика підтверджує, що в розвинених країнах найсуттєвіші надходження до бюджету здійснюються за рахунок прогресивного особистого прибуткового податку і технічно удосконалених податків на товари та послуги, а податок на прибуток корпорацій становить незначну питому вагу в доходах бюджетів. Це зумовлено такими причинами: податок на прибуток тією чи іншою мірою обтяжує підприємницьку діяльність, у результаті чого в кінцевому підсумку зменшує доходи і майно платника. А має бути навпаки: підприємницька діяльність вільно розвивається, доходи і майно зростають, розширюючи тим самим базу для прямого особистого і непрямого оподаткування; податок на прибуток, з одного боку, різко скорочує обсяг коштів, що залишаються у розпорядженні господарюючих суб'єктів, які могли б бути інвестовані. З іншого боку, податок на прибуток знижує зацікавленість в інвестиційній діяльності.

Методологія розрахунку податку на прибуток дуже складна і потребує застосування великої кількості правил, що пов'язані з необхідністю визначення валових доходів і валових витрат. Проблемною є оцінка доходів у результаті зміни цін фінансових і реальних активів у періоди інфляції та амортизації основних виробничих фондів.

В цілому оподаткування прибутку має стати суттєвим важелем державного регулювання, за допомогою якого можна достатньо ефективно впливати на процеси економічного зростання та соціального розвитку.

Як свідчать наведені дані за останні десять років, при значному зростанні величини податку на прибуток в абсолютних сумах, його питома вага як у валовому внутрішньому продукті, так і в доходах бюджету має тенденцію до зниження.

Платниками податку на прибуток є резиденти - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. Платниками є також нерезиденти - фізичні чи юридичні особи, створені у будь-якій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичний статус або імунітет згідно з міжнародними договорами України.

Платниками податку можуть виступати філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади. Платник податну який має таку філію, може прийняти рішення щодо сплати Консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням.

Вибір порядку сплати податку на прибуток здійснюється платником податку самостійно до 1 липня року, що передує звітному, про що повідомляються податкові органи за місцезнаходженням такого платника податку та його філій. Зміна порядку сплати податку протягом звітного року не дозволяється. При цьому філії або підрозділи подають податковому органу за своїм місцезнаходженням розрахунок податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку, форма якого встановлюється центральним органом державної податкової служби України.

Відповідальність за своєчасне та повне внесення сум податку до бюджету територіальної громади за місцезнаходженням філії несе платник податку, у складі якого знаходиться така філія.

Платниками податку виступають також постійні представники нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України. Ці постійні представництва до початку своєї господарської діяльності стають на облік у податковому органі за своїм місцезнаходженням у порядку, встановленому центральним податковим органом України.

Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку) сплачують до державного бюджету суму перевищення валових доходів консолідованого балансу над валовими витратами та частиною валових витрат за роки, що передують звітному.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника і суму амортизаційних відрахувань:

ОО = СВД - ВВ - А,

де ОО - об'єкт оподаткування, СВД - скоригований валовий доход, ВВ - валові витрати, А - сума амортизаційних відрахувань.

Скоригований валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, без врахування доходів, що не включаються до складу валового доходу підприємства. Валові витрати виробництва та обігу - це сума усіх витрат платника податку в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, що здійснюються в якості компенсації вартості товарів (робіт, послуг), що придбаваються (виробляються) таким платником податку для їх подальшого використання в господарській діяльності.

Амортизація основних фондів - це поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або покращення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку в межах норм амортизаційних відрахувань.

Податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну. Форми декларації з цього податку встановлюються центральним податковим органом за узгодженням з комітетом Верховної Ради України, що відповідає за проведення податкової політики.

Податковий кодекс діє фактично півтора року, але його положення постійно зазнають змін і доповнень. Було ухвалено низку законів, зокрема закони № 5083, № 5091 та № 5180, якими внесено суттєві зміни до Кодексу, у тому числі в частині адміністрування податку на прибуток підприємств. Пропонуємо їх розглянути детальніше в контексті оподаткування податком на прибуток.

Зміни щодо подання податкової звітності та сплати податку на прибуток.

Відповідно до п. 40 Закону № 5083 із норм Податкового кодексу виключено абзаци другий і третій п. 152.3 ст. 152, що раніше зобов'язували платників податку разом із відповідною податковою декларацією подавати до органів ДПС додаток ОК, у якому зазначався перелік доходів та витрат у розрізі контрагентів - платників єдиного податку. Це означає, що при поданні звітності з податку на прибуток за підсумками трьох кварталів 2012 р. цей додаток подавати не потрібно, оскільки нова норма набирала чинність із 12 серпня 2012 р.

Кардинально змінюється порядок подання податкової звітності та сплати податкових зобов'язань з податку на прибуток.

З 01.01.2013 р. платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 млн. грн.) щомісяця зобов'язані сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і строки, встановлені для місячного податкового періоду. Авансовий внесок розраховуватиметься у розмірі не менше ніж 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік.

Для сплати авансових внесків у 2013 р. базовим показником для нарахування авансових внесків буде 2012 р. При цьому платники податку подаватимуть відповідну податкову декларацію з податку на прибуток до органів ДПС за підсумками звітного (податкового) року, тобто за звітні (податкові) періоди - календарний квартал, півріччя та дев'ять місяців - декларація вже не подаватиметься.

Новостворені суб'єкти господарювання, виробники сільськогосподарської продукції, неприбуткові установи (організації) та платники податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 млн. грн., авансовий внесок з податку на прибуток не сплачують.

Новостворені суб'єкти господарювання (платники податку, зареєстровані протягом звітного (податкового) року) сплачуватимуть податок на прибуток на підставі річної податкової декларації за період діяльності у звітному (податковому) році, тобто звітуватимуть за підсумками року, при цьому не сплачуючи щомісячні авансові внески. Але у разі якщо дохід таких платників за підсумками звітного (податкового) року становитиме 10 і більше мільйонів гривень, то у наступному звітному (податковому) році такий платник повинен сплатити щомісячні авансові внески, розраховані у розмірі не менше ніж 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік. Отже, такий суб'єкт господарювання вже у розрахунку щомісячних авансових внесків, який подається у складі річної податкової декларації, має відобразити суму авансових внесків, які слід сплачувати щомісяця (з березня по грудень року, що вже настав, та січень наступного).

Слід зауважити, що Законом № 5083 передбачено окремі правила для платників податку, які за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримали прибутку або отримали збиток. Такі платники подають податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

Крім того, Законом № 5083 передбачено і обставини, коли платник податку, який зобов'язаний сплачувати авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток.

Так, у разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками I кварталу звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за I квартал. Такий платник податку не здійснює авансових внесків у II - IV кварталах звітного (податкового) року, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до органу ДПС у порядку, передбаченому Податковим кодексом.

Враховуючи те, що дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому визначено граничний строк подання річної податкової декларації, а за 2012 р. останній день подання річної податкової декларації припадає на 11 лютого 2013 р. (за попередній звітний (податковий) рік), положення підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу передбачають, що авансовий внесок за січень-лютий 2013 р. необхідно розраховувати у розмірі, що дорівнює 1/9 частини податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за 9 місяців 2012 р. (три квартали 2012 р.), та сплатити протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Законом № 5083 передбачено, що у складі річної податкової декларації платником податку подаватиметься розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань. Проект форми зазначеного розрахунку наразі розроблено ДПС України, і найближчим часом цю форму з врахуванням змін та доповнень до податкових декларацій після погодження з Держпідприємництвом України буде передано до Мінфіну України для затвердження та державної реєстрації у Мін'юсті України. При цьому слід наголосити, що період для сплати авансових внесків визначатиметься починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому визначено граничний строк подання річної податкової декларації за попередній звітний (податковий) рік, до місяця подання податкової декларації за поточний звітний (податковий) рік.

Ще один позитивний момент, визначений у Законі № 5083 для платників податку на прибуток, пов'язано з питанням врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування. Так, змінами, внесеними до п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу, встановлено, що сума від'ємного значення враховуватиметься при визначенні об'єкта оподаткування до повного погашення. Таким чином, не застосовуватимуться норми Закону № 4834, де передбачалося, що у разі якщо 25 % суми накопиченого від'ємного значення об'єкта оподаткування не погашаються протягом відповідних звітних (податкових) періодів до 2015 р., то непогашена сума не підлягає врахуванню при визначенні податкових зобов'язань у наступних періодах.

Пільги в оподаткуванні суб'єктів індустрії програмної продукції. З метою розвитку вітчизняної індустрії програмної продукції Законом № 5091 підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу доповнено новим пунктом, згідно з яким строком на 10 років таким суб'єктам господарювання надається пільга в оподаткуванні. Зокрема, починаючи з 1 січня 2013 р. до 1 січня 2023 р. платники податків - суб'єкти індустрії програмної продукції нараховуватимуть податок на прибуток, отриманий від економічної діяльності в цій сфері, за ставкою 5 %.

При цьому визначено критерії, за наявності яких платник податку - суб'єкт господарювання вважається суб'єктом індустрії програмної продукції.

Отже, суб'єктом індустрії програмної продукції вважається суб'єкт господарювання, який протягом попередніх чотирьох послідовних звітних (податкових) кварталів сукупно одночасно відповідає таким критеріям:

Ш питома вага доходів суб'єкта від здійснення видів економічної діяльності становить не менш як 70 % доходів від усіх видів економічної діяльності з реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг;

Ш первісна вартість основних засобів та/або нематеріальних активів суб'єкта перевищує 50 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року;

Ш у суб'єкта відсутній податковий борг;

Ш щодо суб'єкта судом не прийнято постанови про визнання боржника банкрутом відповідно до Закону № 2343.

Для новостворених суб'єктів індустрії програмної продукції, які здійснюють діяльність протягом не менше двох повних звітних (податкових) кварталів до дня подання реєстраційної заяви, дозволяється при визначенні відповідності такого суб'єкта критеріям застосовувати показники господарської діяльності за період фактичної діяльності суб'єкта та за умови дотримання всіх зазначених критеріїв у фактичній кількості звітних (податкових) кварталів. банківський рахунок податок прибуток

Слід звернути увагу, що не вважаються новоствореними суб'єкти господарювання, утворені після набрання чинності Законом № 5091 шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення), приватизації та корпоратизації.

Видами економічної діяльності з реалізації товарів, виконання робіт та надання послуг в індустрії програмної продукції в цілях визначення наявності права суб'єкта індустрії програмної продукції на застосування особливостей оподаткування є:

Ш видання програмного забезпечення, включаючи видання і реалізацію (продаж, прокат та/або надання ліцензій) системних пакетів програм, службових та ігрових програм, публікацію готового (несистемного) програмного забезпечення, у тому числі переклад або адаптацію несистемного програмного забезпечення для певного ринку за власний рахунок: операційні системи, бізнес та інші додатки; випуск комп'ютерних ігор для всіх платформ;

Ш комп'ютерне програмування та всі види діяльності з написання, модифікування, тестування і забезпечення технічною підтримкою, документування програмного забезпечення (у тому числі з використанням комерційних або вільно розповсюджених модулів), включаючи розроблення структури і змісту та/або написання системи команд, необхідних для створення та виконання: системного програмного забезпечення (у тому числі відновлення), прикладних програм (у тому числі відновлення), баз даних, веб-сайтів (у тому числі їх аудіовізуальних елементів); настроювання програмного забезпечення, тобто модифікацію та конфігурацію існуючих додатків таким чином, щоб воно функціонувало в рамках інформаційної системи клієнта; розроблення індивідуального програмного забезпечення (на замовлення) та адаптування пакетів програм до потреб користувачів; написання програмних супроводжуючих інструкцій для користувачів;

Ш консультування з питань інформатизації, включаючи планування та розроблення комп'ютерних систем, що поєднують комплектуюче устаткування, програмне забезпечення та комунікаційні технології, консультування щодо типу та конфігурації комп'ютерних технічних засобів і використання технологій програмного забезпечення: аналіз інформаційних потреб користувачів та пошук найоптимальніших рішень, консультування з питань створення продукції програмного забезпечення і надання допомоги щодо технічних аспектів комп'ютерних систем, консультування з питань обслуговування роботи програмного забезпечення та інформатизації;

Ш діяльність з керування комп'ютерним устаткуванням, включаючи надання послуг з місцевого керування і діяльності комп'ютерних систем клієнтів, а також з оброблення даних та інші супутні послуги, експлуатацію на довготривалій (постійній) основі засобів обробки даних, що належать іншим користувачам;

Ш створення та впровадження інформаційно-технічних комплексів, систем та мереж щодо: проектування та створення комплексів, систем та мереж на базі інформаційних технологій, систем передачі даних та систем збереження даних, монтажу і встановлення електронно-обчислювальних машин та іншого устаткування для оброблення інформації; обслуговування та супровід комплексів, систем і мереж, збудованих на базі інформаційних технологій; установлення програмного забезпечення за винагороду, включаючи реалізацію, інсталяцію, впровадження, інтеграцію з іншими системами, підтримка (налагодження, консультування з питань розробки та експлуатації, модифікація та доробка, виправлення помилок); розроблення криптографічних засобів захисту інформації; надання права на використання програмного забезпечення, включаючи передачу майнових прав інтелектуальної власності на програмне забезпечення (комп'ютерні програми);

Ш оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність, включаючи діяльність, пов'язану з базами даних: надання даних у певному порядку або послідовності шляхом їх вибору в режимі он-лайн або прямого доступу до оперативних даних, відсортованих згідно із запитом, для широкого чи обмеженого кола користувачів (комп'ютеризований менеджмент); оброблення, підготовку та введення даних із застосуванням програмного забезпечення користувача або власного програмного забезпечення.

Оподаткування прибутку суб'єктів господарювання готельного бізнесу. Зміни в оподаткуванні податком на прибуток стосуються і оподаткування прибутку суб'єктів господарювання готельного бізнесу (Закон № 5180).

Нагадаємо, що відповідно до пп. "а" п. 17 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу строком на 10 років починаючи з 1 січня 2011 р. звільняється від оподаткування прибуток суб'єкта господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг (група 55 КВЕД ДК 009:2005) у готелях категорій "п'ять зірок", "чотири зірки" і "три зірки", у тому числі новозбудованих чи реконструйованих або в яких проведено капітальний ремонт чи реставрацію існуючих будівель і споруд (за умови, що дохід від реалізації послуг з розміщення шляхом надання номера для тимчасового проживання становить не менше ніж 75 %).

Законом № 5180 до зазначеної норми Податкового кодексу внесено зміни.

Так, починаючи з 1 серпня 2012 р. для застосування пільги в оподаткуванні прибутку дохід від реалізації вищезазначених послуг у таких платників податку зменшено на третину та встановлено у розмірі 50 %.

Висновки

Отже, у бухгалтерському обліку банків України рахунки застосовуються для поточного відображення змін стану засобів банку та джерел їх утворення, що відбуваються під впливом господарських операцій.

Рахунок бухгалтерського обліку - основна одиниця, яка реєструє, накопичує та зберігає інформацію, необхідну для прийняття управлінських рішень.

Господарські операції відображають за рахунками бухгалтерського обліку методом подвійного запису. Тобто, кожна операція одночасно реєструється в однаковій сумі за двома взаємопов'язаними за економічним змістом даної операції рахунками: за дебетом одного рахунку та кредитом іншого. Внаслідок цього виникає зв'язок, що називається кореспонденцією рахунків. Існує ряд класифікацій рахунків бухгалтерського обліку за окремими критеріями, які в цілому дають повну характеристику такого важливого елементу системи обліку, як рахунок.

Взаємовідносини суб'єктів підприємницької діяльності з банками щодо відкриття рахунків регулюються Законом України "Про внесення до деяких законів України змін щодо відкриття банківських рахунків" та Інструкцією №3 "Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті".

Суб'єкти підприємницької діяльності (юридичні та фізичні особи) для зберігання коштів і здійснення всіх видів банківських операцій відкривають рахунки в банках на власний вибір і за згодою цих банків.

Кожне підприємство може відкривати два і більше поточних рахунків у національній валюті та рахунки в іноземній валюті.

Податок на прибуток підприємств - одна із найрозвиненіших форм оподаткування, яка має багатовікову історію. Цей податок - продукт цілої епохи економічного і політичного розвитку суспільства, фіскальний інститут, який властивий високій культурі державності з витонченим механізмом функціонування, що потребує від платників усвідомленого ставлення до своїх прав та обов'язків. Усвідомлення того, що цей податок є платою з боку виробництва за сприятливі умови господарювання, тобто вилучаючи частину доходів юридичних осіб держава гарантує їм ефективніше використання капіталу, що залишається в їх розпорядженні. Податок на прибуток має чітко виражений регулювальний характер.

Оподаткування прибутку здійснюється за допомогою відповідного механізму, який може бути охарактеризований як система спеціально розроблених і законодавчо закріплених форм і методів оподаткування юридичних і фізичних осіб для забезпечення економічного зростання та матеріального добробуту громадян. При цьому механізм прямого оподаткування включає комплекс правових, організаційних і методичних заходів, які забезпечують перехід частини новоствореного продукту із власності окремих платників у власність усієї держави для досягнення певних завдань і цілей, що стоять перед державою в той чи інший історичний період.

Слід враховувати, що саме прямі податки становлять фіскальну основу держави і тому є найвагомішими фінансовими регуляторами як доходів суб'єктів національної економіки, так і певних економічних процесів: нагромадження капіталу, інвестицій, підприємницької активності, сукупного споживання тощо. Тобто механізм прямого оподаткування не лише здійснює мобілізацію фінансових ресурсів держави, а й суттєво впливає на різні види господарської діяльності.

Мобілізація фінансових ресурсів здійснюється на основі відповідних законодавчих актів, які є нормативною базою для розробки методичних положень. Ці положення визначають техніку оподаткування, види, форми податків та управління ними. Кожний із названих елементів має свою особливість практичного застосування і потребує чіткої визначеності та взаємодії. Весь податковий механізм спрацьовує ефективно, якщо функціонують усі його елементи. Тому нехтувати ними чи застосовувати без взаємозв'язку з іншими елементами не можна.

Список використаної літератури

1. Податковий кодекс - Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI.

2. Закон № 2343 - Закон України від 14.05.92 р. № 2343-ХII "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

3. Закон № 4834 - Закон України від 24.05.2012 р. № 4834-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення деяких податкових норм".

4. Закон № 5083 - Закон України від 05.07.2012 р. № 5083-VI "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні".

5. Закон № 5091 - Закон України від 05.07.2012 р. № 5091-VI "Про внесення змін до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування суб'єктів індустрії програмної продукції".

6. Закон № 5180 - Закон України від 06.07.2012 р. № 5180-VI "Про внесення зміни до розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України щодо особливостей справляння податку на прибуток підприємств, отриманого від надання готельних послуг".

7. Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 07.12.2000 р.

8. Кіндрацька Л.М. Бухгалтерський облік у комерційних банках України. Підручник - К, 2000 р.

9. Рид Э. Коммерческие банки - М, 1999 г.

10. Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит. - К, 2006 р.

11. Герасимовис А.М. Облік і аудит у банках. - К, 2004 р.

12. Гончаров В.М., Непочатов С.І., Пчелинська Г.В. Фінанси підприємств. - Донецьк: ТОВ "Альматео", 2006. - 185 с.

13. Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств. - К.: Знання-Прес, 2006. - 423 с.

14. Дем'яненко М.Я., Левченко Н.М., Шевчик В.П. Фінанси підприємств. - К., 2007. - 371 c.

15. Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д. Фінанси підприємств. - К.: КНЕУ, 2006. - 552 с.

16. Рогов Г.К., Воробйова І.А., Селікова Т.В. Фінанси підприємства. - Миколаїв: НУК, 2007. - 135 с.

Размещено на Allbest.ru

...