Валютна система України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Валютна система України

Валютна система - це сукупність форм грошових розрахунків і фінансово-кредитних інструментів організації валютних відносин. Розрізняють національну, міжнародну (регіональну) і світову валютні системи.

Національна валютна система - сукупність форм і інструментів організації валютних відносин в даній країні і з іншими країнами та міжнародними економічними і політичними структурами. Національна валюта має такі елементи:

1) національна валюта - грошова одиниця країни;

2) склад, режим формування і використання валютних коштів, насамперед золотовалютних резервів;

3) валютний паритет і режим курсу національної валюти;

4) режим оборотності національної валюти та характер валютних обмежень;

5) форми і організація міжнародних розрахунків;

6) статус національних установ, які регулюють валютні відносини, і ін.

Валютними коштами, цінностями країни згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» є: по-перше, готівкова іноземна валюта, по-друге, платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та інші в іноземній валюті); в - третє, цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та ін) в іноземній валюті; по-четверте, золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, гарантії й інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені. До іноземної валюти відносяться:

1) валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державного казначейства, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які перебувають в обігу;

2) платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових одиницях;

3) кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією (обміном), які знаходяться на рахунках і надходженнях у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами.

Національна валютна система юридично визначається національним законодавством з урахуванням норм міжнародного права. Її призначення полягає в забезпеченні розрахунково-платіжних операцій економічних суб'єктів країни з зовнішнім світом, наповненні золотовалютних резервів, регулюванні співробітництва в сфері міжнародних економічних відносин.

Міжнародна (регіональна) валютна система - це форма організації валютних відносин групи країн з метою сприяння їх зовнішньоекономічних відносин шляхом стабілізації валютних курсів. Прикладом може служити спочатку Європейська валютна система, а потім єдина спільна валюта країн - членів ЄС. Вона включає такі основні елементи:

- Зобов'язання країн

- учасниць системи підтримувати коливання валютного курсу своїх національних валют у межах встановленого діапазону;

- Створення спеціальної європейської одиниці (ЕКЮ), а потім євро;

- Надання кредитної та фінансової допомоги урядам країн

- членів ЄС, коли вони не мають фінансових можливостей підтримувати курс своєї національної валюти на узгодженому рівні.

Подання такої допомоги може здійснюватися на дво-і багатосторонній основі. З цією метою був створений Європейський фонд валютного співробітництва, на основі якого в 1999 р. був створений Центральний європейський банк. Світова валютна система - це форма організації міжнародного грошового обігу, яка склалася на основі розвитку світового господарства і закріплена міждержавними угодами. Вона має такі елементи:

а) структуру міжнародних ліквідних (вільно перетворюваних у готівку) засобів, за допомогою яких здійснюються міжнародні розрахунки (валюта, золото); валюта економічний міжнародний

б) механізм валютних паритетів і курсів;

в) умови взаємного конвертування (обміну) національних валют;

г) форми міжнародних грошових розрахунків;

д) особливості формування та функціонування міжнародних валютних ринків і світових ринків золота;

е) статус міждержавних валютно-кредитних організацій, які регулюють міжнародні валютні відносини.

Країни

- члени МВФ використовують при розрахунку штучну валюту

- спеціальні права запозичення (SDR - від англ. Special Drawing Rights).

Вперше SDR як розрахункова валюта (без реальних наявних грошових знаків) були випущені в січні 1970 р., з урахуванням другого випуску в 1979-1981 рр. в даний час налічується 21300000000 SDR. Спочатку, до 1974 р., курс SDR визначався по офіційному золотому змісту, прирівняним до долара США (0,888 г.); з 1 липня 1974 р. - по валютній корзині спочатку 16, а з січня 1981 р. - п'яти основних національних валют (долара США, марки ФРН, японської ієни, французького франка, англійського фунта стерлінгів). Це валюта країн, на які припадає найбільша частка світового експорту товарів і послуг і які мають найбільшу частку в офіційних резервах держав - членів МВФ.

Розподіл SDR здійснюється пропорційно квоті країн у МВФ. Розмір квот держав - членів МВФ визначається з урахуванням економічного потенціалу країн, їх місця в світових господарських зв'язках, розмірів золотовалютних резервів і деяких інших чинників. Оскільки ці критерії з часом змінюються, розміри квот переглядаються з інтервалами не більше 5 років. Квота України у МВФ становить 0,69, або 997 млн ??SDR. Квота США в МВФ становить 18,25; Великобританії - 6,10; ФРН - 5,67; Японії - 5,67; Канади - 2,97; Росії - 2,97. Поступово SDR перетворилися в міжнародні резервні і платіжні засоби і широко використовуються країнами - членами МВФ для поповнення своїх валютних резервів і порівняння вартості різних валют.

Одними з головних елементів валютної системи є інструменти регулювання міжнародних розрахунків. У міжнародній практиці існували такі різновиди цих інструментів:

1. подвійний стандарт (біметалізм), який передбачав використання двох дорогоцінних металів (золота і срібла);

2. золотий стандарт, який передбачав використання золота певної ваги та чистоти, вільну чеканку монет, вільний їх обіг та обмін на інші валюти, підтримання паритету неповноцінних грошей з золотом;

3. золотослиткового стандарт, при якому використовувалися не монети, а злитки золота, а регулюванню підлягали лише угоди у великих розмірах;

4. золотодевізний стандарт, коли основним інструментом регулювання міжнародних розрахунків стають замінники золота (девізи); як такі виступили деякі національні та колективні валюти;

5. девізний (валютний) стандарт, коли відбулася демонетизація золота.

Національні валюти, які вільно обмінюються на інші національні валюти і міжнародні платіжні засоби за діючим курсом, називаються конвертованими, а відповідно ті, які нездатні до такого обміну, - неконвертованими. Розрізняють конвертованість валюти повну і часткову, внутрішню і зовнішню, по поточних операціях і по переказах капіталів і кредитів. Повна конвертованість означає вільний обмін на іноземну валюту для всіх категорій власників у будь-якій формі і при всіх операціях без обмеження суми. Таку властивість мають валюти країн з високорозвинутою ринковою економікою, стійким грошовим механізмом, широкими економічними зв'язками та ідентичністю умов національного ринку зі світовим. При часткової конвертованості обмін дозволяється тільки для певних власників або по певних видах операцій, а при внутрішній конвертованості здійснюються вільний обмін національної валюти на іноземну для резидентів (юридичних і фізичних осіб даної країни) та вільні платежі їх за кордоном. Зовнішня конвертованість означає вільний накопичення валюти на рахунках нерезидентів (юридичних і фізичних осіб інших країн), переказ її за кордон чи конверсію в іншу валюту. Конвертованість по потоковим операціях означає, що національна валюта вільно обмінюється тільки для забезпечення повсякденної зовнішньоекономічної діяльності учасників міжнародних економічних відносин (торгівля, страхування, транспорт, туризм тощо). Вищою і складнішою для забезпечення є конвертованість валюти за операціями, пов'язаними з перекладом капіталів і кредитів.У сучасній практиці повністю конвертованими є валюти найбільш розвинених країн світу - США, Німеччини, Великобританії, Франції, Японії ін Валюти багатьох країн конвертуються частково (найбільше обмежень вводиться по операціях, пов'язаних з переведенням капіталу).Використання національної валюти як міжнародного платіжного засобу дає країні-емітенту значні переваги, оскільки вона може форсувати імпорт в масштабах, що перевищують обсяги власного експорту, покриваючи дефіцит платіжного балансу емісією національної валюти. Забезпечення повної конвертованості національної валюти України є важливою економічною задачею. Першим кроком до повної конвертованості є досягнення стабільності обмінного курсу. Ця стабільність спочатку проявляється як відноснастабільність по відношенню до твердих іноземних валют (курси яких також змінюються). Для досягнення стабільності обмінного курсу слід мати:

1) стійке перевищення експорту над імпортом;

2) стабілізацію грошового обігу та обмежену емісійну політику всередині країни;

3) приплив іноземних кредитів і інвестицій в Україну;

4) формування золотовалютного резерву - офіційного запасу золота та іноземної валюти.

Валютні резерви існують у вигляді інвалютних депозитів у банках інших країн, вкладень в іноземні державні цінні папери, запасів (авуарів) в іноземній валюті та запасу золота в розпорядженні Національного банку.

В сучасних умовах в основу курсів валют покладено співвідношення їх купівельних спроможностей відносно певного набору (кошика) товарів і послуг. Такі співвідношення формують паритет купівельної спроможності валют. Однак цілий ряд чинників може обумовлювати значні відхилення валютних курсів від зазначеної основи. Найбільш дієвим серед них є зміна попиту і пропозиції іноземної валюти в країні, яке визначається насамперед зміною стану її платіжного балансу. Якщо активне сальдо балансу зростає, то збільшуються надходження в країну іноземної валюти і її пропозицію в порівнянні з попитом на валютному ринку. Це призведе до зростання курсу національної валюти. І, навпаки, якщо стан платіжного балансу погіршується, випереджаючими темпами зростатиме попит на інвалюту, що призведе до падіння курсу національної валюти. Стан же платіжного балансу визначається багатьма факторами: зміною структури виробництва, конкурентоспроможністю національної продукції, кон'юнктурою внутрішнього і міжнародного ринків і т. п. Якщо при цьому в країні існують обмеження на операції з іноземною валютою, то виникає кілька курсів іноземної валюти. Під час продажу і купівлі іноземної валюти банки диференціюють рівні курсів: курс продавця встановлюється вище, ніж курс покупця. Ця різниця забезпечує банкам прибуток від валютних операцій (маржу). Після проголошення незалежності Україна залишилася без валютних резервів (оскільки зважаючи валютної монополії всі валютні резерви були зосереджені в союзному центрі) та змушена була створювати власну валютну систему. З початком ринкових перетворень було ліквідовано валютна монополія держави. Учасниками валютних відносин, у тому числі в сфері міжнародних економічних відносин, стали суб'єкти господарювання всіх форм власності. Формування курсу національної валюти по відношенню до інших валют здійснюється на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ).

Валютна біржа - це організаційно оформлений регулярний ринок, на якому відбувається торгівля валютою на основі попиту і пропозиції. УМВБ здійснює такі операції: - Укладає угоди зі своїми членами та організовує двосторонні угоди між ними з купівлі та продажу іноземної валюти за ринковим курсом;

- Організовує розрахунки в іноземній і національній валюті по угодах, які укладені на біржі;

- Визначає поточний курс іноземної валюти до національної;

- Організовує операції Національного банку з підтримки ринкового курсу національної валюти. Національний банк України визначає порядок розрахунків за експортно-імпортними операціями суб'єктів господарської діяльності України з нерезидентами, порядок валютних розрахунків між резидентами в Україні, порядок вивезення готівкової іноземної валюти фізичними особами

- резидентами і нерезидентами.

Так, усі розрахунки суб'єктів господарювання України (резидентів) з суб'єктами господарювання інших країн (нерезидентами) здійснюються через кореспондентські рахунки уповноважених банків України в іноземних банках. При цьому валюта платежу визначається за домовленістю між партнерами та фіксується в контракті. Через кореспондентські рахунки, відкриті іноземними комерційними банками в уповноважених банках України, здійснюються розрахунки між резидентами і нерезидентами в межах України. У такому випадку НБУ визначає валюту платежу. Наприклад, розрахунки за рахунками типу «лоро», відкритими іноземними банками в банках України, здійснюються резидентами і нерезидентами (юридичними особами) лише в національній валюті України. Валютне регулювання і контроль здійснює уряд, який визначає спосіб розрахунків за міжнародними торговельними угодами (наприклад, валютний кліринг), форми та порядок експортного та імпортного кредитування суб'єктів господарювання, порядок надання гарантій іноземним кредиторам за кредитами, які надаються українським позичальникам; надає індивідуальні ліцензії на здійснення резидентами майнових інвестицій за межами України; визначає порядок ліцензування та перелік експортних та імпортних товарів; встановлює обов'язковий продаж виробниками експортної продукції частини валютної виручки на міжбанківському валютному ринку; визначає розмір ставки податку на валютну виручку підприємства та формує податкові надходження до державного валютний фонд України; контролює валютні кошти суб'єктів господарювання на закордонних рахунках і т. п. Особливістю становлення валютної системи в Україні є включення в міжнародні кредитні відносини перш за все уряду, який використовує валютні кредити для фінансування бюджету і платіжного балансу. У той же час г міжнародні кредитні відносини недостатньо включаються підприємства і банки. Таке включення сприятиме прискоренню міжгосподарських платежів, ослабленню напруженості навколо кредитних грошей, збільшенню ресурсів внутрішніх інвестицій, зміцненню золотовалютних резервів НБУ. Знизиться також відсоток за кредитами, стабілізується курс гривні. Ряд комерційних банків України стали членами міжнародної платіжної системи Visa International в Україні, а також членами міжнародної системи SWIFT (Спільноти міжнародних банківських фінансових телекомунікацій), яка створила автоматизовану систему здійснення міжнародних платежів через широку мережу комп'ютерів.

Валютний ринок України

На валютному ринку України в 2009 році обсяг операцій з купівлі та продажу іноземних валют (долари США, євро і російські рублі) становив у доларовому еквіваленті 92.7 млрд. дол США. Зокрема, обсяг угод з доларами США зменшився на 20.5% до 6.8 млрд. дол США і російськими рублями - на 2.5% і склав 0.5 млрд. $ США, разом з тим обсяг операцій з євро збільшився на 10.9% до 0.9 млрд. дол. США. Розвиток валютного ринку України протягом 2005 року характеризувався зростанням попиту і пропозиції іноземних валют зі збереженням стабільності курсу гривні. Загальний обсяг операцій в 2009 році з купівлі та продажу доларів США, євро і російських рублів порівняно з 2004 роком збільшився на 24.4% і склав в доларовому еквіваленті 115.3 млрд. дол США. У грудні 2005 року обсяг валютних операцій порівняно з листопадом зменшився на 43% і дорівнював у доларовому еквіваленті 10.6 млрд. дол США, або 53.6 млрд. грн. Зокрема, обсяг угод з доларами США зменшився на 48% і дорівнював 8.8 млрд. дол США в доларовому еквіваленті, разом з тим обсяг операцій з євро і російськими рублями виріс відповідно на 5.8 та 4.3% і склав 1.2 і 0.6 млрд. дол США.

Впродовж 2010 року валютний ринок України характеризувався збільшенням обсягу операцій з іноземними валютами і збереженням стабільності курсу гривні. Динаміка попиту і пропозиції іноземної валюти на валютному ринку протягом 2010 року була нерівномірною. Так, з початку року за погіршення сольдо торговельного балансу, зростання інфляційних очікувань у зв'язку з підвищенням цін на газ та політичну напруженість передвиборчого періоду спостерігається підвищений попит на іноземну валюту як на безготівковому, так і на готівковому ринку. Для зниження напруженості та врівноваження ситуації на ринку були застосовані інтервенції з продажу іноземної валюти, загальний обсяг яких у I кварталі склав 1,8 млрд. дол. США.

Загальний обсяг операцій з купівлі та продажу основних іноземних валют (долари США, євро і російські рублі) на валютному ринку України за 2006 рік у порівнянні з 2009 роком зріс на 19,4% і склав в доларовому еквіваленті 137,5 млрд. дол. США (у гривневому - 694,8 млрд. грн.)

У структурі загального обсяг операцій на валютному ринку в 2010 році частка операцій з доларами США дорівнювала 80.1%, частки операцій з євро і російськими рублями становили 13.8 та 6.1%.На готівковому сегменті валютного ринку попит на іноземну готівку протягом року перевищував її пропозицію. В цілому за рік чистий попит становив майже 3.3 млрд. дол США (у доларовому еквіваленті) проти 1.3 млрд. дол США в 2009 році.

У структурі загального обсягу операцій на готівковому валютному ринку в 2010 році частка операцій з доларами США становила 85,8%, частка операцій з євро і російськими рублями 11,5 і 2,7%

Висновок

валютний економічний відносини

Для подальшого вдосконалення валютної системи України потрібно вирішити наступні проблемні завдання: прискорення ринкової трансформації, забезпечення фінансової стабільності та інтегрування України не до ніякого ЄЕП, а до Євросоюзу; відповідність умов кредитування України міжнародними фінансовими інститутами пріоритетами її економічного та соціального розвитку; спрямування цих ресурсів на забезпечення економічного розвитку. Зростання структурних перетворень, формування розвиненого внутрішнього ринку та припинення практики їх використання для фінансування поточних витрат; мобілізація та ефективне використання внутрішніх фінансових ресурсів, дотримання економічного обґрунтування і загально визначених меж і порогів рівня зовнішньої заборгованості відповідно до міжнародних критеріїв платоспроможності держави; залучення альтернативних зовнішніх джерел фінансування міжнародних фінансових відносин України.

Список використаної літератури

1. Балабанова І.Т. Валютні операції. - М.: Фінанси і статистика, 1993. - 206 с.

2. Бесараб Є.О. Фінансово-промислова інтеграція: Зарубіжній Досвід та уроки України / / Фінанси Україні. - 2003. - №2.-С. 133-144.

3. Боринець С.Я. Міжнародні Фінансі.-К.: Знання-Перс, 2002.

4. Боринець С.Я. Розвиток сучасного грошово-валютних відносін (національний и міжнародний аспекти). К.: Педагогіка, 1997.

5. Василик О.Д. Державні фінансі.-К.: Либідь, 2003.

6. Юрчишин В.В. Валютні крізі.-К.: УАДУ, 2000

7. Поважна Н.Я. Політика міжнародніх фінансовіх організацій у країнах Із перехідною економікою / / Фінанси Україні. - 2009. - №9.

8. Опарін В.М. Фінансі.-К.: Кнець, 1999. - 86 с.

9. www.business.com.ua

10. www.finance.com.ua

Размещено на Allbest.ru