Еволюція грошей

Поява та еволюція грошей. Епоха паперових грошей, що розвиваються на кредитній основі. Валютний курс як економічна категорія, що являє собою ціну грошової одиниці країни, виражену в грошових одиницях інших країн. Показники інфляції, причини її виникнення.

Рубрика Финансы, деньги и налоги
Вид контрольная работа
Язык украинский
Дата добавления 20.10.2013
Размер файла 22,8 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Семінар №5

Еволюція грошей

План

1. Еволюція грошей, сучасна грошова система

2. Валютний курс. Конвертованість грошей

3. Інфляція

1. Еволюція грошей, сучасна грошова система

Появі грошей передувала епоха натурального (бартерного) обміну. На зміну їй прийшла епоха товарних (металевих) грошей.

У ролі товарної форми грошей тривалий час використовувалися благородні метали - золото й срібло. Однак вони почали монопольно виконувати зазначену функцію завдяки своїм специфічним властивостям на відразу. Через локальність ринків, їхню функціональну відокремленість на ранніх етапах розвитку в ролі грошей використовувалося багато різних товарів. Як правило, це були найходовіші та водночас найцінніші для певного ринку товари, які у будь-який час можна було обміняти на іншу споживну вартість. Це худоба, хутра, тютюн, риба, оливкова олія, різні метали, серед яких були також золото і срібло.

Подальшим ступенем у розвитку грошей стало карбування металевих монет. Вважають, що перші монети з'явилися в Китаї та у країнах Близького Сходу в УПІ-У1І ст. До нашої ери. їх виготовляли здебільшого з міді. Близько 4 тис. років тому в Ассирії почали карбувати монети із золота.

Металеві гроші використовувалися і на території Київської Русі. В ІХ-ХІ ст. В обігу були переважно срібні й частково золоті монети, що витіснили хутра куниць, білки та інших тварин, які виконували до цього роль обмінного еквівалента. Однією з перших карбованих монет Київської Русі була гривня -- срібний злиток масою в півфунта. В книзі українського історика М.Грушевсько „Історія України - Руси" розповідається про те, що за Візантійською угодою (!) Р. Греки зобов'язалися виплачувати князеві Олегу данину по 12 гривень, тобто по 6 функтів срібла на кожного члена своєї дружини і князів, що лишалися в Києві, Чернігові, Переяславі та в інших містах. Рубель з'явився в ХІУ ст. Це також срібна монета - частка гривні або рублена гривня, обрубок гривні. Спочатку новгородський і московський срібні рублі мали різну масу Перший був у двічі важчим. За Петра І почали карбувати золоті монети.

Тривалий час в обігу використовувалися повноцінні монети, реальний зміст яких відповідав їхній номінальній вартості. Вважалося, що емісія (випуск) монет, є обманом населення. Скарбниці окремих країн не мали права отримувати прибуток від випуску монет. За цих умов грошова одиниця могла бути масштабом цін на основі власного вагового виміру. Власне назви багатьох грошових одиниць окремих країн є похідними від маси їхнього металевого змісту. Так, фунт стерлінгів став грошовою одиницею Англії як фунт срібла (англ. sterling - повноцінний, справжній, чистий, повної маси). Мірою маси і масштабом цін була, як уже зазначалося, і гривня.

З другої половини XIX ст. становище змінилося. Номінальна вартість монет почала відділятися від їхньої реальної (за масою) вартості. В обігу з'явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість. Емісія таких монет стала прибутковою справою. Цей прибуток присвоювався скарбницями або центральними банками, що здійснювали грошову емісію.

Прикладів такої емісії є багато. Зокрема, в Англії срібна монета пенні в 1300 р. важила 22 г, а в 1364 р. - лише 12. У Франції з однакової кількості срібла в 1309 р. карбувалося 2 ліври, а в 1920 р. - 98. Як наслідок маса монети з тим самим номіналом зменшилася майже у 50 разів. У Німеччині в 1326 р. з 234 г срібла карбувалося 2 марки, в 1378 - 4, а в 1506 р. - 12 марок.

Показовим у цьому відношенні є приклад Росії. Намагаючись вирішити проблеми державних фінансів за допомогою емісійного процесу, уряд царя Олексія Михайловича випустив у обіг в 1656 р. срібну рублеву монету, що важила вдвічі менше, ніж попередня. Після цього в обігу з'явився мідний рубель, який надзвичайно швидко витіснив навіть срібну монету, маса якої зменшилася. Як наслідок почався так званий мідний заколот, який був жорстоко придушений урядом. Фальшиву ж мідну монету з часом було повністю вилучено з обігу викупом по одній копійці за рубель.

Для багатьох країн, де функціонували товарні гроші, характерним було використання системи біметалевого обігу - одноразової (паралельної) емісії золотих і срібних монет. Держава встановлювала фіксовані пропорції між їхніми номінальними значеннями, які відповідно до зміни емісійних витрат час від часу коригувалися.

Епоху товарних (металевих) грошей замінила епоха грошей паперових. Вони почали використовуватися як засіб обігу більш як тисячу років тому. Вважають, що вперше паперові гроші почали використовуватися в Китаї ще у VIII ст. У Європі паперові гроші з'явилися значно пізніше. У Франції емісія їх розпочалася з 1783 р. Наприкінці XVIII ст. банкнотний обіг був започаткований у Великій Британії. Право емісії паперових грошей було надано Віденському банку ще в 1762 р. Спочатку випуск їх мав епізодичний характер, та з 1771 р. Емісійний процес паперових грошей почав відбуватися на регулярній основі. Емісія паперових грошей у Північній Америці почала здійснюватися наприкінці XVII ст.

У Росії паперові асигнації з'явилися в період царювання Катерини II в 1769 р. Спочатку вони вільно розмінювалися на срібні гроші, замінюючи в обігу громіздкі мідні монети. В 1774 р. було емісовано асигнацій майже на 1.8 млн. рублів, значна частина яких запроваджувалася в обіг замість розписок скарбничих установ.

Поява розмінних на золото і срібло паперових грошей, що запроваджувалися в обіг силою держави і спиралися на її авторитет, не була чимось аномальним. Це цілком природний історично-прогресивний процес розвитку грошей, пов'язаний з поширенням масштабів товарного обміну та ринкових відносин. Розмінні паперові гроші не вносили істотних змін у принципи функціонування грошових відносин. Більше того, вони спрощували грошовий обіг, надаючи йому більшої гнучкості.

Нові якісні монети в системі грошових відносин почали формуватися з появою в обігу нерозмінних на золото чи срібло паперових грошей. Спочатку припинення обміну знаків вартості на реальні (товарні) гроші розглядалося як аномальне явище, як виняток з існуючої практики, викликаний особливими (надзвичайними) політичними чи економічними явищами в житті держави.

Наприклад, у Великій Британії припинення обміну банкнот на золото з 1797 по 1821 р. було викликане наполеонівськими війнами і фінансуванням їх за рахунок надмірної емісії паперових грошей. У Росії асигнацій на золото було припинено у 1854 р. у зв'язку з Кримською війною. Відновити обмін вдалося лише в 1895 - 1897 рр. на основі проведення грошової реформи, автором якої був царський міністр фінансів С.Ю. Вітте.

Повний відхід від конвертованості (обміну) паперових грошей на золото відбувся значно пізніше. Більша частина країн Заходу припинила такий обмін у роки "великої депресії" - економічної кризи 1929-1933 рр. і в перші після кризові роки. Однак такий обмін зберігся у сфері міжнародних валютних відносин. Як наслідок зв'язок національних паперових грошових одиниць з золотом здійснювався опосередковано - через функціональні структури світових грошей. Однак з середини 70-х років практика конвертованості паперових грошей на золото повністю припинилася і на рівні міжнародних валютних відносин. Благородний метал був повністю витіснений зі сфери грошових відносин. Золото втратило грошові функції. Цей процес дістав назву демонетизації золота. Воно перетворилося на звичайний товар.

Саме на цій основі відбився остаточний перехід до епохи паперових грошей. Гроші втратили свою внутрішню вартість, що безпосередньо втілювалося у монетному товарі як носієві грошових відносин. Сутність грошей, їхню внутрішню природу почали уособлювати в собі паперові, а не товарні гроші. Паперові гроші перестали бути знаком вартості монетарного товару.

Епоха паперових грошей є епохою грошей, що розвиваються на кредитній основі. Це водночас і епоха банківських грошей, які функціонують значною мірою на безготівковій основі, поступово трансформуються в електронні символи та знаки.

2 .Валютний курс

Валютний курс як економічна категорія являє собою ціну грошової одиниці країни, виражену в грошових одиницях інших країн.

Валютний курс встановлюють котирування іноземних валют. Котирування - це визначення офіційними державними органами (національним банком чи іншою фінансовою установою) ціни іноземної валюти. При котируванні валют зазначають курс продавця, за яким банки продають валюту, і курс покупця, за яким вони її купують.

Валютний курс певної грошової одиниці формується під безпосереднім впливом попиту і пропозиції, що встановлюються у кожному конкретному випадку на валютному ринку. У зв'язку з цим його величина залежить від пропозиції вільно конвертованої валюти на відповідних ринках.

Крім того, на величину валютного курсу і його динаміку досить суттєвий вплив мають стан платіжного балансу країни, рівень відсоткових ставок, які регулюють міграцію капіталу, а також чинники, пов'язані з динамікою цін національного ринку та інфляційним очікуванням.

Валютний курс надзвичайно чутливий і до чинників, що визначають політичну і соціальну стабільність окремих країн, їхній зовнішньополітичний курс, міжнародний авторитет.

Нарешті, слід ураховувати і вплив на динаміку валютних, курсів спекулятивного чинника. Як засвідчує світова практика, валютні операції далеко не завжди здійснюються з метою забезпечення торгівельних і фінансових розрахунків. Дуже часто вони ґрунтуються на прагненні суб'єктів валютного ринку одержати спекулятивний прибуток. Як показують розрахунки, понад 90 відсотків валютних операцій світового валютного ринку взагалі не пов'язані з обслуговуванням реальних торгівельних і фінансових угод. Цим пояснюється виключно високий вплив їх на динаміку валютних курсів. У зв'язку з цим перед кожною країною стоїть завдання валютного регулювання. Основними важелями валютного регулювання є такі:

девальвація та ревальвація національної грошової одиниці;

валютна інтервенція.

Девальвація - це цілеспрямовані дії відповідних інституціональних структур, що мають за мету зниження обмінних курсів валюти власної країни.

Ревальвація - має зворотний зміст. Вона пов'язана з відповідними діями, спрямованими на підвищення курсу національної валюти.

Валютна інтервенція -- передбачає застосування валютних обмежень і здійснення широкого комплексу заходів з безпосереднього регулювання платіжного балансу.

Валютна інтервенція - досить поширений засіб здійснення політики валютного регулювання. її механізм пов'язаний з операціями купівлі та продажу власної валюти на валютному ринку. Такі операції впливають на зміну попиту та пропозиції певної грошової одиниці й призводять до відповідної кореляції її обмінного курсу.

Практикою міжнародних валютних відносин вироблено ряд принципів валютної політики, що мають за мету забезпечити її цивілізований розвиток.

Ці принципи сформульовані в Статуті МВФ.

Кожна країна, яка є членом МВФ, не повинна допускати такої маніпуляції валютними курсами, яка дасть їй можливість отримати несправедливі
конкурентні переваги над іншими країнами.

Обов'язком кожного члена МВФ є здійснення валютного регулювання,
спрямованого на запобігання передусім руйнівним наслідкам,
зумавленим короткостроковими коливаннями обмінних курсів.

При проведенні політики курсового регулювання мають враховуватися
інтереси інших членів МВФ, включаючи інтереси тих країн, у валютах
яких здійснюється інтервенція.

Конвертованість грошей

Конвертованість - це здатність національної грошової одиниці вільно обмінюватися на інші валюти.

Конвертованість передбачає можливість купівлі та продажу іноземної валюти за національну.

В умовах адміністративно-командної економіки вільна конвертованість забороняється. Вона здійснюється нелегально на "чорному" ринку.

Конвертованість - невід'ємний атрибут ринкової економіки. Без конвертованості неможлива свобода вибору, тобто те, без чого ринкові відносини втрачають сенс. Без конвертованості національної грошової одиниці товаровиробник не може включатися в різноманітні структури світового ринку, в міжнародний поділ праці, вільно продавати свою продукцію на ринку будь-якої країни, а купець позбавляється можливості належно задовольняти свій платоспроможний попит. Теорія і практика розрізняють повну і часткову зовнішню і внутрішню конвертованість.

За режиму повної конвертованості усі юридичні та фізичні вітчизняні й зарубіжні особи, що володіють певною сумою грошей цієї країни, мають можливість вільно (без будь-яких обмежень) використовувати ці гроші на будь - які цілі: безперешкодно здійснювати як поточні, так і інвестиційні валютні операції. Нині існує досить обмежена кількість валют, що діють у режимі повної конвертованості.

За частковій конвертованості на обмінні операції вводяться певні обмеження. За вимогами МВФ ці обмеження не повинні стосуватися платежів за поточні міжнародні операції. До таких операцій належать платежі за результатами зовнішньої торгівлі, короткостроковими банківськими і кредитними операціями, платежі з погашення займів та відсотків переведення прибутків з інвестицій, грошових переказів некомерційного характеру. У зв'язку з тим що здійснення таких операцій є невід'ємною ознакою конвертованості, їх обмеження відповідно до вимог статуту МВФ не допускаються. При застосуванні обмежень за міжнародними поточними операціями валюта втрачає за регламентом МВФ статус конвертованої.

При зовнішній конвертованого повна свобода валютних операцій для здійснення розрахунків з іншими країнами надається лише іноземним (фізичним і юридичним) особам. Ідеться про надання можливості зазначеним особам вільно обмінювати зароблену в цій країні валюту на будь-яку іноземну валюту і здійснювати перекази цієї валюти за кордон.

За режиму внутрішньої конвертованості правом обмінних операцій національних грошових одиниць на іноземну валюту користуються лише

3. Інфляція

Показники інфляції

Темпи інфляції визначаються як величина зміни індексів цін, що, в свою чергу, є вираженням вартості набору товарів (послуг) в певний період часу, %. Найпоширенішим показником для розрахунку інфляції є:

індекс споживчих цін (ІСЦ, англ. CPI -- Consumer Price Index) 

індекс цін виробників (ІЦВ, англ. WPI -- Wholesale Price Index, PPI -- Production Price Index);

дефлятор ВВП (англ. GDP deflator).

Зручність використання ІСЦ полягає насамперед у використанні досить великої кількості товарів (Державний комітет статистики (ДКС) України використовує споживчий кошик з 296 компонентів та висока частота оновлення даних статистичними органами (зазвичай місяць), тоді як дані щодо дефлятора ВВП, що хоча й охоплює більшу кількість товарів, однак розраховується лише щоквартально.

Типи

За величиною темпів розрізняють такі типи інфляції :

повзуча інфляція -- яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін;

галопуюча інфляція -- зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі;

гіперінфляція -- з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі).

Формула для гіперінфляції - 3.8*1027

Споживчу інфляцію можна розподілити на такі складові:

базова інфляція (є мірою інфляції попиту, наприклад, може обумовлюватися перевищенням сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня);

вузька базова інфляція -- зміна цін імпортованих товарів, що відображає таким чином вплив зміни обмінного курсу.

небазова інфляція (відображає вплив факторів пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо. гроші валютний курс інфляція

Причини виникнення інфляції:

надмірне збільшення пропозиції грошей (класичний приклад -- монетизація дефіциту державного бюджету (причина гіперінфляції в Україні в 90-х роках ХХ-го сторіччя));

обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;

надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.;

інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту (імпортована інфляція), підвищення цін на імпортні товари;

девальвація національної валюти (збільшує ціну імпортованих товарів, погіршує економічні очікування);

зростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому.

Наслідки інфляції

Соціальні наслідки. В умовах істотної інфляції зростає розрив в реальних доходах між видами соціальних груп, погіршується становище осіб з фіксованим доходом (наприклад, пенсіонерів, службовців, студентів, чиї доходи формуються за рахунок держбюджету).

Наслідки для економічного зростання. Інфляція є прихованим податком, зокрема, на заощадження, оскільки знижує стимул до нагромадження. Заощадження в формі готівки або ж депозитів скорочуються та відбувається зміщення до нагромадження натуральних речей як нерухомість, дорогоцінності. Інфляція змінює співвідношення між заощадженнями та споживанням, спотворює обчислення прибутків підприємцями. Найбільше викривлення інфляцією інформації про прибутки відбуватиметься на підприємствах за капіталом, придбаним до виникнення інфляції. Викривлені інфляцією прибутки спотворюють розподіл ресурсів на ринку, спричинять до збільшення інвестицій у виробництво з більшим співвідношенням між капіталом та продуктом, зменшуючи інвестиції в інші виробництва. Таким чином, виробники переорієнтовуються на випуск товарів низької якості, зменшується активність у видах діяльності, що потребують довгострокових інвестицій.

Політичне середовище. Інфляція негативно впливає на сприйняття громадськістю влади. Наприклад, прагнення державних органів одержати за допомогою емісії додаткові засоби для вирішення невідкладних завдань найчастіше лише прискорює інфляцію. Знижується довіра до діяльності Уряду, до запланованих програм та реформ.

Вплив інфляції на зовнішньоекономічні зв'язки. Найбільш узагальненим наслідком її є падіння курсу національної валюти відносно валют країн, де інфляція відсутня чи розвивається нижчими темпами. Падіння курсу відбувається нерівномірно і неадекватно зниженню купівельної сили грошей на внутрішньому ринку. При спробах держави втручатися у зовнішньоекономічні і валютні відносини виникають розбіжності між офіційним і ринковим курсом валюти, формується кілька ринкових курсів тощо. Усі ці явища дезорганізують зовнішньоекономічні зв'язки, вносять до них значний спекулятивний елемент, стримують приплив іноземного капіталу, погіршують платіжний баланс країни, її валютне становище, підривають її позиції на світовому ринку.

Размещено на Allbest.ru

...

Подобные документы

  • Поняття, розвиток, види та сутність грошей і грошових систем. Еволюція грошових систем, роль золота у грошовій системі. Аналіз сучасної української грошової системи. Економічне значення грошей, центральний банк як провідник банківської системи країни.

    курсовая работа [448,9 K], добавлен 15.02.2014

  • Типи, функції і підфункції грошей, концепції трактування їх сутності економістами. Історія походження і розвитку грошей, їх еволюція у XX ст. Проблеми розвитку грошових відносин у світовій і вітчизняній теорії і практиці. Поняття грошових агрегатів.

    курсовая работа [1,0 M], добавлен 13.02.2011

  • Поняття та сутність грошей, історія їх появи та еволюція від простого товару до способу вираження вартості. Економічне значення грошей, їх функції та роль в організації суспільного виробництва. Центральний банк, як провідник банківської системи країни.

    курсовая работа [50,6 K], добавлен 26.01.2010

  • Ми звикли до грошей до такої міри, що сприймаємо їх як належне, і не підозрюємо, що в нашому гаманці лежить один із найвидатніших винаходів людської думки. Вся сучасна економіка заснована на існуванні грошей - їх характеристика та історія виникнення.

    реферат [23,3 K], добавлен 27.05.2008

  • Історичний процес виникнення грошей, їх сутність як загального еквівалента. Зміст еволюції грошей, закони функціонування грошових систем. Дія законів грошового обігу, особливості методів його регулювання. Оцінка стабільності грошей і грошових систем.

    контрольная работа [37,0 K], добавлен 26.11.2010

  • Поява грошей як результату розвитку товарного обміну. Їх сутність, функції та їх еволюція. Види сучасних грошей, їх роль у розвитку економіки. Чинники, що підтверджують вартість грошової одиниці. Банки як провідні суб’єкти фінансового посередництва.

    курсовая работа [62,9 K], добавлен 30.03.2015

  • Види грошей. Грошові агрегати. Еволюція грошей у xx столітті. Значення вивчення грошей для розуміння функціонування ринкової системи економіки. Необхідність грошей для функціонування економіки. Вплив їх на ринок товарів і послуг.

    курсовая работа [24,7 K], добавлен 11.07.2007

  • Особливості розвитку грошей на українських землях в епоху античності. Вплив іноземних грошових систем на формування грошового обігу в Давньоруській державі. Виникнення та еволюція гривні. Гроші України у складі СРСР та після проголошення незалежності.

    курсовая работа [53,3 K], добавлен 22.12.2010

  • Основна ідея кількісної теорії грошей. Види грошей, випуск сучасних платіжних засобів. Функції грошей, чинники, що підтверджують вартість грошової одиниці. Структура і розміщення грошової маси. Характеристика складових елементів кредитної системи.

    курсовая работа [65,8 K], добавлен 23.02.2011

  • Еволюція функціональних форм грошей. Сучасні функціональні форми грошей та їх види. Функціональні форми грошей в Україні. Динаміка грошових агрегатів. Основні проблеми використання та розвитку функціональних форм грошей та їх вирішення в Україні.

    курсовая работа [937,5 K], добавлен 30.10.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.