Господарський механізм у системі регулювання суспільного виробництва. Фінансово-кредитна система

Сукупність заходів, за допомогою яких здійснюється вплив на стан кредиту та грошового обігу з метою регулювання грошової маси в країні є кредитно-грошова система. Винахідним пунктом розробки і впровадження кредитно-грошової політики є те, що регулюючи за допомогою певних засобів кількість грошей в обігу може не впливати на обсяг національного продукту, тобто на обсяг ВНП. Кредитно-грошова політика здійснюється в таких напрямках:

регулювання ліквідності фінансово-кредитних інститутів, їхньої здатності своєчасно виконувати зобов'язання перед вкладниками;

управління державним боргом. найчастіше застосовується в умовах хронічного державного дефіциту і зростаючої державної заборгованості;

регулювання обсягу кредитних операцій та грошової емісії, метою яких є вплив на економічну кон'юнктуру.

Кредитно-грошова політика в Україні пройшла певну еволюцію з початку 90-х років. Вона характеризується активним використанням НБУ для фінансування програм уряду і зменшення обсягу кредитування комерційних банків. В 1995-96 роках в Україні проводилась політика жорстких грошово-кредитних обмежень. Вона характеризувалась переходом до фінансування державного дефіциту за рахунок не кредитної емісії, зниженням облікової ставки НБУ, проведенням жорсткої політики щодо регулювання ризику і ліквідності комерційних банків.

Сутність і структура фінансової системи

грошовий кредитний банківський попит пропозиція

Фінанси визначаються як грошові фонди, що утворюються в процесі відтворення суспільного виробництва. Фінансовими відносинами називаються такі економічні відносини, які виникають між державами, банками, суб'єктами господарської діяльності, окремими громадянами, між галузями економіки, регіонами у зв'язку з формуванням та використанням грошових фондів. Формування, розподіл і використання в процесі суспільного виробництва грошових фондів, що необхідні для забезпечення функціонування економіки та її розвитку, утворюють фінансову систему суспільства, в яку входять загальнодержавні фінанси, фінанси органів місцевого самоврядування, фінанси суб'єктів господарювання, фінанси громадських організацій, фінанси недержавних позабюджетних фондів. Головними джерелами і методами формування фінансових ресурсів є сплата податків, відрахування частки прибутків суб'єктів господарювання, відрахування на страхування, продаж державою цінних паперів, одержання кредитів, емісія грошей.

Основними суб'єктами фінансової системи є державні фінанси, фінанси підприємств, фінанси населення.

Державні фінанси - це сукупність грошових фондів, які акумулюються в руках держави і використовуються нею для виконання соціально-економічних функцій.

Фінанси підприємств являють собою сукупність грошових ресурсів для здійснення процесу відтворення на підприємстві.

Фінанси населення - це ті грошові ресурси, які отримані населенням на основі трудової діяльності та господарської діяльності, або з інших джерел і спрямовані на примноження їх власності і особистого багатства.

Дані елементи фінансової системи взаємопов'язані. Наприклад фінанси підприємств та населення є джерелом державних фінансів. Фінанси підприємства і населення пов'язані не лише з державними фінансами, а й між собою. Це проявляється в тому, що основним джерелом доходів населення є заробітна плата, яку одержують на підприємстві.

Особливе місце в фінансовій системі займають також і позабюджетні фонди, до яких відносять: державні позабюджетні фонди і недержавні позабюджетні фонди.

Державні позабюджетні фонди (пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд приватизації, фонд навколишнього природного середовища, фонд Чорнобиля та інші) створюються за рахунок закріплених державою цільових відрахувань. Кошти цих фондів йдуть на розвиток цільових програм.

Недержавні позабюджетні фонди формуються за рахунок джерел, які зазначені в їх статутах. Держава може підтримувати ці фонди, надавати їм податкові пільги.

Державні фінанси грають важливу роль у розвитку суспільного виробництва і економіки взагалі. Через державні фінанси перерозподіляється значна частка на ВНП країни. Фінанси виконують визначні функції:

нагромадження значної кількості грошових фондів для здійснення процесу регулювання суспільного відтворення;

контролююча функція, яка означає перевірку суб'єктами господарювання встановлених правил обліку та списання власних коштів та майна;

стабілізаційна функція, яка забезпечує високу підтримку зайнятості та достатньої стабільності цін;

дистрибутивна функція, яка проявляється в корегуванні розподілу доходів та майна.

Фінансова система сучасної економіки України характеризується наступними особливостями:

інфляційним зростанням фінансових ресурсів;

розбалансуванням фінансової системи в умовах збільшення витрат на соціальні програми при відсутності коштів на їх фінансування та постійного складу виробництва;

знижується частка фінансових ресурсів, які формуються за рахунок суб'єктів господарювання;

диференційний розвиток регіонів України за величиною виробленого національного доходу на душу населення, тому має місце перерозподіл фінансових ресурсів між центром та регіонами.

Попит і пропозиція на грошовому ринку

Як відомо, гроші - специфічний товар, який відіграє роль всезагального еквіваленту по відношенню до інших товарів, тому на грошовому ринку також існує попит та пропозиція на грошову масу. Загальний попит на гроші складається з попиту на гроші для угод і попиту на гроші з боку активів.

Попит на гроші для угод - кількість грошей, яку люди хочуть мати для використання їх як засобу обігу, тобто для здійснення платежів.

Попит на гроші з боку активів - та кількість грошей, яку населення хоче зберігати як заощадження, або вкладання грошей в цінні папери.

Загальними компонентами пропозиції грошей є паперові гроші (готівка) і чекові вклади.

Паперові гроші - ті, що перебувають в обігу, це зобов'язання національного банку країни.

Чекові вклади - це боргові зобов'язання комерційних банків, або ощадних установ.

Держава постійно здійснює регулювання пропозиції грошей, намагаючись забезпечити необхідну їх кількість для певного обсягу ділової активності. Це сприяє повній зайнятості, стабільності рівня цін, зростаючому темпу економіки.

Кредитна система та механізм її дії

Кредит - це економічні відносини, які виникають між кредитором і позичальником з приводу одержання позики в грошовій або товарній формі на умовах терміновості, повернення та платності. Існують такі форми кредиту: комерційний, банківський, споживчий, державний, міжнародний.

Комерційний кредит має товарну форму і надається одним суб'єктом господарювання іншому у вигляді товару або продукту з відстрочкою платежу. Він оформляється векселями, які поділяються на прості і переказні.

Простий вексель - це зобов'язання, що надається позичальником на ім'я кредитора, містить у собі зазначені місце, час його видання, його суті, а також місце і час платежу.

Переказний вексель (тратта) - являє собою письмовий наказ однієї особи (кредитора) іншій (позичальнику) про сплату певної суми третій особі, особа, що надає цей вексель іменується трасантом, особа, якій передбачається право на одержання грошей (третя особа) іменується ремітентом.

Банківський кредит - це надання банками грошових коштів позичальникам у вигляді грошових позик. Позичальником може бути підприємство, фірма, підприємець, приватна особа і держава. Банківський кредит виступає з одного боку як позика капіталу, якщо позичальник використовує його для розширення обсягу функціонуючого підприємства, з іншого-як позика грошей, якщо він використовується для погашення боргових зобов'язань.

Споживчий кредит надається приватним особам для придбання товарів довгострокового користування. Споживчий кредит виступає у формі комерційного (продаж товарів з відстрочкою платежу через роздрібну торгівлю) і банківського (надання позики кредитними установами чи споживчі цілі).

Державний кредит - сукупність кредитних відносин, в яких позичальником або кредитором є держава чи місцеві органи влади. Може виступати у різних формах: в натуральній, грошовій, а також у вигляді кредитних документів. (облігації внутрішнього державного займу, державні казначейські зобов'язання).

Міжнародний кредит - це рух і функціонування позичкового капіталу між країнами.

Функції кредиту:

перерозподіляюча функція. Через кредитний механізм, позичковий капітал перерозподіляються на основі повернення між галузями, переходячи в ті сфери, які забезпечують одержання більшого прибутку, або яким надаються державні пріоритети;

регулююча функція. Держава стимулює першочергове кредитування тих підприємств та галузей діяльність яких відповідає політиці національного економічного розвитку.

Банківська система: сутність і структура

Складовою частиною кредитної системи є банківська система, яка є сукупністю різноманітних видів банків та банківських інститутів у їх взаємозв'язку. В країнах з розвинутою ринковою економікою функціонує банківська система двох рівнів. На першому вищому рівні знаходиться центральний банк або система банків (США), на другому рівні комерційні та спеціалізовані банки та інші небанківські кредитно-фінансові інститути. Розвиток банківської системи України регламентується законом України “Про банки та банківську діяльність”. В Україні дворівнева банківська система. Роль центрального банку виконує НБУ. Його головне завдання - забезпечення стабільності національної валюти, її купівельної спроможності. НБУ підзвітний Верховній Раді України, що передбачає призначення голови НБУ, щорічний звіт, аудиторський висновок про діяльність НБУ, а також двічі інформувати парламент про стан грошово-кредитного ринку. На другому рівні банківської системи України стоять комерційні банки, спеціалізовані банки, інвестиційні банки.

Комерційні банки - приватні та державні банки, які працюють на комерційних засадах і здійснюють універсальні операції з кредитуванням промислових, торгівельних та інших підприємств за рахунок тих грошових коштів, які вони одержують у вигляді вкладів.

Спеціалізовані банки здійснюють окремі види кредитування. Так зовнішньоторгові банки спеціалізуються на кредитуванні експорту та імпорту товарів, іпотечні банки - на наданні довгострокових позик під заставу нерухомого майна, ощадні банки залучають дрібні заощадження населення.

Інвестиційні банки здійснюють операції на ринку цінних паперів.

Джерелами формування банківських кредитних ресурсів є:

власні кошти банків;

тимчасово вільні кошти підприємств та населення;

міжбанківські кредити;

залучені кошти юридичних осіб на депозитному рахунку;

кошти від емісії цінних паперів.

Банки виконують цілий ряд функцій та операцій. Так, НБУ виконує наступні функції:

регулювання грошової маси в обігу;

займається кредитуванням комерційних банків та державних підприємств;

контролює роботу комерційних банків;

зберігає резервні кошти;

здійснює зовнішньоекономічну діяльність;

встановлює курс національної валюти по відношенню до курсів інших валют;

випускає певну кількість паперових грошей.

Комерційні банки займаються кредитуванням підприємств та організацій, відкривають депозитні рахунки для юридичних осіб, мають право випускати цінні папери.

Банківські операції діляться на пасивні та активні.

Пасивні операції - це операції за допомогою яких банки формують і залучають кошти для проведення в подальшому активних операцій. При цьому банки сплачують відсотки.

Активні операції - операції, за допомогою яких банк розміщує власні кошти та залучені кошти, одержуючи певні відсотки, або банківський прибуток.

Размещено на Allbest.ru