Главная
Коллекция "Revolution"
Финансы, деньги и налоги
Інвестиційний процес та інвестиційна політика
Інвестиційний процес та інвестиційна політика
Нормативні акти, характер економіки України. Принципи державної інвестиційної політики, механізм, способи реалізації. Прийняття рішень по інвестиційному проекті в умовах невизначеності. Класифікація капітальних вкладень в економічно розвинених країнах.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | реферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 21.10.2013 |
| Размер файла | 30,3 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
19
Реферат
на тему
Інвестиційний процес та інвестиційна політика
Виконала
Гаранжа А.А.
Вступ
інвестиційний економіка капітальний вкладення
Побудова в Україні суверенної незалежної демократичної, соціальної, правової держави можливо лише за умови наявності сучасної ринкової економіки. Така економіка повинна бути орієнтована на задоволення потреб людини, а не своїх власних, що було властиве економіці Радянського Союзу. Перевага так називаної групи "А"над групою "Б" привело до перекосів у соціальній політиці, що з демократизацією суспільства вимагало змін не тільки в соціальній сфері, але й в економіці. Підняття і динамічний розвиток останньої неможливо без приведення її інфраструктури у відповідність із сучасними вимогами природоохоронного законодавства, ресурсозбереження, эргономичности. Це, у свою чергу, неможливо для залучення інвестицій як внутрішніх так і, у більшій мері, іноземних.[3]
Необхідний загальний обсяг інвестицій в економіку складає понад 40 млрд. дол. США За останні роки щорічні іноземні інвестиції не перевищують 300 млн. дол., що свідчить про несприятливий інвестиційний клімат на Україні і про не зважену інвестиційну політику, відсутність належного механізму забезпечення гарантій інвесторам. Більш того, намітилася стійка тенденція до зниження обсягу іноземних інвестицій, що спонукає до розробки ефективного законодавства й інвестиційної політики і беззастережного їхнього виконання.
Його розробка і прийняття йде в складних умовах і при наявності протистояння. З одного боку, іноземний інвестор нав'язує свої вимоги і правила, що ущемляють інтереси України. А з другої сторони, відоме і вдало реалізоване в Китаєві правило Дэн Сяо Пина: "Не важливо якої масті кішка аби вона справно ловила мишей" і реалії тієї ж економічної ситуації в Україні змушують йти на поступки іноземним інвесторам. Така полярність інтересів примушує не тільки виробляти стабільну інвестиційну політику з її стратегією і тактикою, по і неухильно і послідовно неї реалізовувати в законодавстві і впрактической діяльності. Інвестиційна політика є складеною мастю інвестиційного процесу.[3]
Інвестиційна політика визначається на мікро рівні і визначається кожним інвестором самостійно. У той же час повинний бути і макро рівень такої політики, що формується в державі і визначає його місце в економічних процесах і безпосередньо позначається на характері, видах інвестицій і об'єктах інвестування. Інвестиційна політика визначається як система господарських рішень, що визначають обсяг, структуру і напрямок капітальних вкладень, що забезпечують ріст і відновлення фондів.[3]
При цьому необхідно розрізняти інвестиційну політику держави(макро рівень) і інвестиційну політику інвестора (мікро рівень). Остання містить у собі визначення мети інвестора й обсягу инвестируемых коштів, аналіз ринку цінних паперів, формування портфеля цінних паперів, перегляд інвестиційного портфеля, оцінку його ефективності. Обидва рівні тісно зв'язані між собою. Однак реалізуються вони самостійно в залежності від форми власності, організаційно-правової форми і мети. З введенням в Україні самоврядування інвестиційну політику формують і окремі регіони. Це виявляється в ініціюванні створення спеціальних вільних економічних зон, розвитку і підтримці комунального підприємництва або комунального господарства, у тому числі і соціальній інфраструктурі.[5]
1. Інвестиційна політика України
1.1 Нормативні акти та характер економіки України
Інвестиційна політика України визначена рядом нормативних актів. Однак найбільше повно своє вираження знайшла в затвердженої постановою Кабінету Міністрів України "Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки" від 1 червня 1995 р. № 384.[1] У її преамбулі відзначається, що обмежені фінансові ресурси України не дають можливості забезпечити на етапі реформування економіки структурні зміни в областях народного господарства і будівництва житла й об'єктів соціально-культурного призначення в обсягах, необхідних для задоволення потреб населення. Тим самим підкреслено і виділено два напрямки інвестиційної політики: у підприємництво й у соціальну сферу.[3]
Роздержавлення економіки, значне падіння обсягів виробництва створили проблеми формування дохідної частини державного бюджету і бюджетів органів місцевого самоврядування за рахунок внутрішніх державних джерел. Якщо структурні зміни можливо провести в більш менш визначені терміни, то зміни в соціальній сфері в силу об'єктивних і суб'єктивних причин вимагають значного часу. Зміна форми власності і методів господарювання приводить до неможливості суб'єктів підприємництва надалі містити соціальну інфраструктуру. Вона передається у ведення держави або органів місцевого самоврядування.
Унаслідок цього соціальна сфера стає тягарем для бюджету і відповідно для джерел його формування. Витрати па зміст такої сфери одержали назва соціальних інвестицій. Утім, у літературі ідея соціальних інвестицій критикується.
Централізоване керування економікою з боку держави в сучасних умовах неприпустимо, що відбито й у Конституції України, і в розділі ІІІ Закону України "Про підприємництво".[2] Більш того, приймаються заходи для де регулювання економіки, зменшенню прямого втручання міністерств і відомств у керування економікою, розширенню повноважень органів місцевого самоврядування по розвитку економіки, зменшенню тягаря змісту соціальної інфраструктури на бюджет. Але держава не може відмовитися від своїх зобов'язань щодо забезпечення гідних людини умов проживання, у тому числі, по реалізації соціальних програм, розвиткові і підтримці пріоритетних напрямків підприємництва.[3]
У зв'язку з тим міняються форми державного керування економікою. Разом з тим адміністрування відповідно концепції адміністративної реформи приводить керування шляхом видання нормативних актів і забезпечення ефективного контролю за їх виконанням.
Інвестиційна політика України є елементом інвестиційного процессу. Основу інвестиційного процесу в сучасних умовах складає п'ять етапів:[8]
1.Вибір інвестиційної політики.
2Аналіз ринку цінних паперів.
3.Формування портфеля ланцюгових паперів.
4.Перегляд портфеля цінних паперів.
5. Оцінка ефективності портфеля цінних паперів
У той же час для України, як і для більшості інших країн СНД, характерна наявність позабіржового і тому мало контрольованого ринку цінних паперів, що спотворює реальну ситуацію на фондовому ринку. Крім цього процес акціонування ще не довершений і ринок цінних паперів ще не сформований) і будується з обліком реальної економічної ситуації, перспектив залучення інвестицій і їхнього ефективного використання з метою трансформації економіки і створення сприятливого середовища для припливу інвестицій, забезпечення здорової конкуренції, реалізації програми структурної перебудови економіки України, визначення пріоритетів у використанні інвестицій. На першому етапі суть такої політики складається залученні інвестицій, а на другому - у регулюванні інвестиційних потоків, на третьому - реальне забезпечення прав і гарантій інвесторів.
Утім, що не означає відірваності рішення однієї задачі від іншої. Вони взаємозалежні. Процес залучення і реалізації інвестицій не може бути стихійним і теж потребує регулювання.[3]
Державна інвестиційна підтримка надається переважно для розвитку пріоритетних напрямків в економіці, першочерговими з яких визнані:
- розвиток паливно-енергетичного комплексу |и впровадження энерго- і ресурсосберегающих технологій;
соціальна сфера, розширення і нарощування обсягів виробництва товарів широкого вжитку і послуг для населення, а також конкурентноздатної продукції, що поставляється на експорт;[7]
- розвиток агропромислового комплексу;
- прискорення розвитку медичної і мікробіологічної промисловості;
- подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
Ці пріоритети спрямовані на економічний прорив у традиційних для
України сферах виробництва з подальшим виходом продукції вітчизняного товаровиробника на світовий ринок. Це означає, що ця політика спрямована не на вивіз капіталу за кордон, а на ввіз і залишення в Україні. Так, по оцінках вітчизняних експертів, щорічно в Україну ввозиться автомобілів на 1,5 млрд. (гривень, що дорівнює щорічному обсягові іноземних інвестицій. З реалізацією програми "Український автомобіль" значна частина цих коштів залишиться в Україні і буде інвестувати її економіку. Але широко розрекламований згаданий інвестиційний проект страждає істотними недоліками і не враховує суб'єктивного фактора, а тому фактично провалений. До того ж не врахована загальна тенденція розвитку світового автомобілебудування, де по оцінках фахівців найближчим часом залишиться кілька великих автомобільних компаній, що витиснуть дрібні. І як би нам не хотілося зберегти програму "Український автомобіль" у неї майбутнього немає внаслідок істотного технічного і технологічного відставання.
Інвестиційна політика повинна будується з урахуванням реалій економічного становища, наявних природних і трудових ресурсів, клімату, геополітичного положення, що існує ринкової інфраструктури й інших факторів.[4]
1.2 Принципи державної інвестиційної політики
Принципи державної інвестиційної політики передбачені
Концепцією регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки.
Будь-яка цілеспрямована діяльність, у тому числі й інвестиційній політиці, повинна бути послідовної і не залежати від зміни конкретних політиків, уряду, і т.п. Стрижень цієї політики визначають її принципи, що визначають ті або інші конкретні рішення і механізм реалізації, забезпечують їхнє прогнозування, послідовність, наступність. Тому, безумовно принципи державної політики визначаються самим характером і формою держави, стабільністю його політичної і соціальної основи, загальною спрямованістю економічних і соціальних процесів.[4]
Принципи складають своєрідну основу тієї або іншої діяльності і визначають її глобальний напрямок. Державна інвестиційна політика України будується на принципах:[6]
- послідовної децентралізації інвестиційного процесу;
- збільшення частини внутрішніх (власних) коштів суб'єктів господарювання у фінансуванні інвестиційних проектів;
- перенесення центра ваги з безповоротного | бюджетного фінансування у виробничій сфері на кредитування;
- виділення бюджетних коштів, переважно для реалізації державних пріоритетів, програм (проектів), спрямованих на здійснення структуктурной перебудови економіки, по адресному принципі;
- фінансування об'єктів, будівництво яких знову починається за рахунок бюджетних коштів, як правило, на конкурсній основі;
- надання переваг у завершенні початих будівель, технічному переоснащенню і реконструкції діючих підприємств;
- здійснення відповідними державними органами контролю за цільовим використанням централізованих інвестицій;
- розширення змішаного фінансування інвестиційних проектів;- удосконалення нормативної і правової бази з метою збільшення обсягів залучення інвестицій;
- упровадження системи страхування інвестицій.
Державні принципи надалі можуть бути деталізовані для тих або інших регіонів, особливо для тих, де установлюються вільні економічні зони. Відповідно це дає можливість для визначення і реалізації регіональних інвестиційних програм.[5]
Реалізація державної інвестиційної політики повинна здійснюватися на основі:
- економічно обґрунтованих нормативів амортизаційних відрахувань і створення галузевих і міжгалузевих фондів амортизації;
- випуску цінних паперів під конкретні проекти для більш широкого залучення коштів підприємств і населення, розширення іпотечного кредитування, залучення матеріальних, фінансових і інших ресурсів позабюджетних і інноваційних фондів, страхових компаній, комерційних банків, внутрішніх інвестиційних позик;
- ефективного використання іноземних інвестицій кредитних ліній і кредитів міжнародних фінансових організацій і т.п. Здійснити це без наявності відповідної дійсної самостійності в підприємницькій діяльності украй важко, а навіть і в ряді випадків неможливо. Для цього повинний бути налагоджений належний механізм інвестиційної політики.
1.3 Механізм інвестиційної політики
Механізм інвестиційної політики охоплює собою конкретні рішення щодо реалізації інвестицій. Він містить у собі напрямок коштів державного бюджету і фінансування капітального будівництва безпосередньо органам державного керування, у тому числі на виробниче будівництво - лише у випадку вичерпання інших джерел фінансування. Хоча Законом України "Про підприємництво" і передбачена державна підтримка суб'єктів підприємництва, у тому числі і забезпечення матеріально-технічними іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, але лише за умови виконання підприємцем робіт і постачань для державних нестатків. В інших випадках при наявності постійного дефіциту державного бюджету така матеріальна підтримка є скоріше виключенням і відноситься до неринкових механізмів.[7]
Реалізація інвестиційної політики неможлива без наявності зваженого підходу до проведення податкової політики, спрямованої на стимулювання інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання. У противному випадку капітал "іде" від податків, у тому числі шляхом його тенизации. Так, за даними МВС України майже будь-яка, що навіть легально працює комерційна структура, частина своєї діяльності, а іноді і значну веде нелегально. За експертними оцінками більш 50 відсотків економічної діяльності в Україні має тіньовий характер Механізм інвестиційної політики в залежності від галузі народного господарства і мети може видозміняться. Так у будівництві передбачене створення умов для формування економічно обґрунтованих договірних цін і посилення державного контролю за їхнім упровадженням.[8]
Безумовно, що на ринку інвестицій повинна бути здорова конкуренція, отсутствовать протекціонізм як з боку держави, так і з боку інших зацікавлених сторін, наприклад органів місцевого самоврядування.
Так, у зв'язку з підписанням контракту по АТ ЗАЗ ряд фінансових і комерційних установ світу обвинувачують Україну в протекціонізмі щодо корейської компанії "DAEWOO", у тому числі, у створенні сприятливих "тепличних" умов її діяльності на автомобільному ринку України. Не дарма заборона ввозу на територію України для експлуатації автомобілів понад 5 років під тиском українських споживачів, що орієнтовані на автомобілі європейського виробництва, незабаром був відмінний і на сьогодні встановлений щодо автомобілів старше 8 років.[3]
Значна увага приділяється організації і забезпеченню належного функціонування внутрішнього інвестиційного ринку в границях діючих законів, інших нормативних актів, міжнародних договорів і угод.
Спеціально з цією метою передбачене і створення Українського державного банку реконструкції і розвитку для рішення проблеми довго- і середньострокового фінансування і кредитування інвестиційних проектів пріоритетного значення. Фактично створена нормативна база для ринку створення і функціонування цінних паперів, ведеться відпрацьовування механізмів його діяльності. Особливе місце в механізмі інвестиційної політики належить законодавству. Без нього неможливо ефективно вирішити зазначені напрямки державної інвестиційної політики. Інвестиційне законодавство в основному виконує регулятивну функцію. Але не менш важливими при здійсненні інвестиційної політики є охоронна, виховна, інформативна і превенентивная функції.
Інвестиційне законодавство є запорукою стабільності економіки держави і створення гідних людини умов життя.
2. Досвід з інвестиційної політики
2.1 Деякі особливості прийняття рішенню по інвестиційному проекті в умовах невизначеності
Використовуючи всі теоретичні розробки для остаточної оцінки проекту, люди, що роблять оцінку, повинні цілком розуміти, що за проект їм пропонують. Особливо це важливо в ситуаціях, коли людин намагається дати характеристику грошових потоків із усіма подробицями (наприклад, використовуючи метод кращого стану) або узагальнено (наприклад, при використанні ставки дисконтирования з виправленням на ризик). [3]
Необхідно враховувати, що не менш важливо робити наступні речі: зусилля і витрати направляти не тільки на оцінку узагальнених показників, але і на збір первинних даних для прогнозування грошових потоків. Для інвестиційного проекту, зв'язаного з випуском нового продукту, припущення про капітальні витрати будуть ґрунтуватися на детальних оцінках потреб в устаткуванні, включаючи дослідження цін, ретельний аналіз способів заміни устаткування. Потреби в робочій силі, прогнози рівня зарплати, обсягу і частки ринку також є предметом серйозного дослідження. Для цих і інших показників визначається, якими будуть результати при різних умовах, так що коли потрібно всего одна оцінка, неї одержують на основі аналізу ряду альтернатив. Адже в процесі розробки капітального бюджету може використовуватися незвичайно багатий набір вихідних даних.[4]
Як випливає з цього, теорія грошових потоків зручна для вивчення проекту, збору й узагальнення великого обсягу інформації про проект. Аналитики проектів, що виконали свою роботу сумлінно, знають про проект набагато більше, ніж може сказати про нього сам по собі набір оцінок грошових потоків. Фактично один з найбільш важливих результатів розробки капітального бюджету- це знання, що здобуває аналітик при вивченні проекту.
Існує ряд методів, використання яких на практиці допоможе аналітикові зрозуміти проект і, що особливо важливо, викласти керівництву в стиснутій формі все необхідне. Серед них найбільш важливий аналіз чутливості (імітаційне моделювання). Він заснований на тім, що змінюють величини таких перемінних, як вартість найбільш важливих матеріалів або попит на кінцевий продукт, і дивляться, як уплине це на грошові потоки і NPV(Чистая современная стоимость). Інші важливі розуміння стосуються гнучкості проекту (у якому ступені він дозволяє пристосовуватися до несподіванок і не додержуватися заздалегідь визначеного образа дії). [6]
2.2 Досвід класифікації капітальних вкладень в економічно розвинених країнах
Досить цікавим щодо капіталовкладень є досвід західноєвропейських і американських підприємств. У економічно розвинених країнах капіталовкладення розподіляються на групи залежно від їх мети:
1) вимушені капіталовкладення;
2) збереження позицій на ринку;
3) оновлення основних виробничих фондів, особливо верстатів і апаратів;
4) економія витрат;
5) збільшення прибутків;
6) "ризикові" капіталовкладення.
До першої групи належать капіталовкладення, які здійснюються, наприклад, з метою підвищення надійності й техніки безпеки на виробництві відповідно до нових законодавчих актів або інших обов'язкових обставин. У цьому разі не постає питання, здійснювати інвестиції чи ні.[5]
Друга група охоплює капіталовкладення, які потрібні для того, щоб підприємство змогло втримати свої позиції на ринку, а також зберегти створену репутацію і стабільний економічний стан.
Капіталовкладення третьої групи призначені для підтримування безперервної діяльності підприємства й підвищення технічного рівня виробництва, наприклад, за рахунок встановлення досконаліших і продуктивніших верстатів і апаратів, упровадження нової технології виробництва.
До четвертої групи належать капіталовкладення, які сприяють зменшенню витрат, що в результаті підвищить продуктивність праці на підприємстві та його прибутковість.
Капіталовкладення п'ятої групи спрямовані на збільшення прибутків, що, у свою чергу, сприяє підвищенню прибутковості. Це часто пов'язується з розширенням "традиційних" сфер діяльності підприємства.
До шостої групи належать капіталовкладення, пов'язані зі значним ризиком (наприклад, призначені для завоювання нових сфер ринку або створення нових видів продукції). Вони можуть бути успішними в тих галузях, де відсутня серйозна конкуренція та існує велика свобода дій.[5]
Для інвестиційної політики найбільше практичне значення має класифікація капіталовкладень з погляду оцінювання на основі різних критеріїв їх рентабельності й диференціація норм прибутку для різних груп. Це дає можливість керівництву підприємства не тільки планувати рентабельність того чи іншого варіанта, а й систематично впливати на інвестиційні рішення та спрямовувати інвестиційну політику підприємства у бажаному напрямі.[3]
Норма прибутку (відсоток прибутку, який мають забезпечити капіталовкладення) у розглянутих групах капіталовкладень може бути такою: у першій -- 0 %, другій -- 6, третій -- 12, четвертій -- 15, п'ятій -- 20, шостій -- 25 %. Наведені значення, безперечно, приблизні. Слід також додати, що подібні вимоги до норми прибутку для деяких капіталовкладень другої-шостої груп (наприклад, капіталовкладення в наукові дослідження) встановлюються не завжди. На конкретних підприємствах вони можуть коливатися в той чи інший бік, проте ці показники дають більш-менш типову картину ранжування видів капіталовкладень.
Разом з розглянутими групами капіталовкладень особливо актуальним, а тому необхідним в умовах України є виокремлення такої групи, як капіталовкладення в охорону та оздоровлення навколишнього середовища. У цій галузі над встановленням норми прибутку превалюють міркування про виживання населення в регіонах, що зазнали екологічної катастрофи.
В умовах ринкової економіки принципово змінюються також функції контролю за інвестиціями. На зміну централізованому контролю, що здійснювали міністерства і відомства, а також органи народного контролю, приходить контроль з боку власників цих капіталів. Це, звичайно, сприятиме підвищенню ефективності інвестування.
Висновки
Основні перспективні напрями інвестиційної стратегії з погляду одержання максимальної ефективності від капіталовкладень:[3]
* поліпшення відтворюваної структури капітальних вкладень, підвищення питомої ваги витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств за рахунок зменшення питомої ваги нового будівництва у виробничій сфері;
* удосконалення технологічної структури капітальних вкладень, збільшення в них питомої ваги устаткування й відповідно скорочення будівельно-монтажних робіт;
* зміна галузевої структури капітальних вкладень з метою істотного підвищення життєвого рівня населення на користь галузей, що виробляють продукти харчування та предмети особистого споживання (сільського господарства, переробних галузей, легкої та харчової промисловостей);
* пріоритетне забезпечення капітальними вкладеннями прогресивних напрямів науково-технічного прогресу, які сприяють зниженню ресурсомістськості виробництва та підвищенню якості продукції;
* збільшення обсягів капітальних вкладень в реалізацію житлової та інших соціальних програм (охорони здоров'я, освіти тощо);
* збалансованість інвестиційного процесу.
Для того щоб ці прогресивні напрями інвестиційної стратегії та важливі складові її ефективності було реалізовано, потрібно всіма можливими способами нарощувати й підтримувати інтелектуальний потенціал інвестиційної діяльності, стимулювати підвищення його творчої віддачі, реконструювати старий господарський механізм і створювати новий, який зробив би процес упровадження науково-технічного прогресу життєво необхідним і тому вигідним.[3]
У скороченні тривалості інвестиційного циклу та підвищенні його ефективності важливу роль відіграє інфраструктурна ланка. Треба зміцнити ремонтно-експлуатаційну базу підприємств, систему виробничо-технологічної комплектації, складське господарство та інші виробничі служби. Високі вимоги висуваються до кадрового потенціалу, тому слід розширити підготовку працівників через професійно-технічні училища, налагодити їх планову перепідготовку за новими спеціальностями, пов'язаними з новою технікою та технологією. Значну увагу треба приділити розвитку соціально-побутової інфраструктури -- будівництву житла, дитячих дошкільних закладів, клубів, санаторіїв-профілакторіїв. Усе це створить необхідні умови для стабілізації трудових колективів і неухильного підвищення ефективності їх праці. Втілення всіх складових протизатратної концепції розвитку промислових комплексів забезпечить поступовий перехід до ефективного інвестування економіки України.
Процес розширеного відтворення основних фондів і виробничих потужностей в Україні реалізується за допомогою будівництва нових, розширення, реконструкції й технічного переоснащення діючих підприємств, формування міжгалузевих народногосподарських і територіально-виробничих комплексів. Ефективне збалансоване здійснення інвестиційного процесу відповідно до поставлених соціально-економічних цілей і завдань -- найважливіше джерело економічного зростання й підвищення добробуту людей. Тому важливо забезпечити раціональне поєднання інвестиційної стратегії й тактики, тобто шляхів досягнення загальної мети з конкретними рішеннями щодо її втілення на різних рівнях господарського управління.[8]
Інвестиційна діяльність збільшує основні фонди й виробничі потужності з урахуванням найновіших досягнень у галузі техніки й технології або підтримує їх у працездатному стані. Багатогранні аспекти такої діяльності опрацьовуються за допомогою безперервного інвестиційного планування, яке охоплює різні проміжки часу. Стратегічні й тактичні цілі підприємства взаємопов'язуються завдяки гармонійному розподілу функцій і завдань на стадії довгострокового прогнозу, розрахованого на 10-15 років, середньострокового плану, що складається на 3-8 років, і короткострокового плану, який розроблюється на 1-3 роки з глибоким конкретним опрацюванням усіх аспектів виробничої та інвестиційної діяльності. Динамізм і мінливість економічних ситуацій, що характерні для вільного підприємництва, підтримують рівновагу ринку загалом, але вони ж зумовлюють періодичне коригування інвестиційних планів. Процес цей природний; він відображає сутність нових функцій вищого керівництва -- управління підприємством замість вирішення оперативних контрольно-розподільних питань.[5]
Вихідними компонентами інвестиційного планування є такі:
* пошук і формування варіантів капіталовкладень;
* визначення відносних і абсолютних розмірів їх прибутковості;
* встановлення можливостей фінансування за рахунок різних джерел;
* оцінювання надійності реалізації та можливості успіху того чи іншого варіанта інвестування.
До розв'язання таких складних і нехарактерних для управлінського персоналу проблем доцільно залучати науково-консультаційні фірми або тимчасово наймати групи вчених -- спеціалістів у цій галузі наукових і практичних знань. Правильність прийнятих науково-технічних рішень, пов'язаних із практичними можливостями, підтвердиться тривалим благотворним впливом інвестицій на виробництво і збут продукції, збільшенням прибутку підприємства.
Основною метою підприємства в умовах ринкової економіки, як випливає зі світового досвіду, є прибутковість. Подальші цілі -- збільшити обсяги виробництва й реалізації, створити й підтримувати добру репутацію підприємства у споживачів, високу продуктивність праці, поліпшити якість та споживчі властивості вироблюваної продукції, створити нові сучасні зразки виробів, досягти високих кількісно-кваліфікаційних показників, високого професійного рівня виробничого персоналу, домогтися його сумлінного ставлення до роботи, а також високої суспільної репутації. Деякі з цих показників важко оцінити кількісно, проте вони істотно впливають на розробку інвестиційної політики підприємства і дають змогу на будь-якому проміжку часу приймати правильні й обґрунтовані рішення щодо капіталовкладень.[11]
Список використаної літератури
1. Постанова Кабінету Міністрів України "Концепції регулювання інвестиційної діяльності в умовах ринкової трансформації економіки" від 1 червня 1995 р. № 384.
2. Закон України "Про підприємництво" Стаття 1 в редакції Закону N 1481-III (1481-14) від 22.02.2000
3. Комерсант України. -- 2000. -- № 3. -- С. 7.
4. Менеджер. -- 1993. -- № 1. --С. 17.
5. Международное право в документах. -- М.: Юрид. лит., 2002. -- 208 с.
6. Киреев А.П. Международная экономика: В 2ч. -- Ч. 1: Междунар. микроэкономика: движение товаров и факторов производства: Учеб. пособие для вузов. -- М.: Междунар. отношения, 2004. -- 415 с.
7. Крупка Я.Д., Литвин Б.М. Вдосконалення методики обліку інвестиційної діяльності та будівельного виробництва. -- К.: Екон. думка, 2003.
8. Крупка Я.Д., Литвин Б.М. Інвестиційний бізнес-план. -- К., 2005.
9. Куликов А.Г. Кредиты. Инвестиции. -- М., 2005. -- 306 с.
10. Лазебник Л.Л. Інвестиційний клімат та економічна мотивація іноземного інвестування в Україні // Фінанси України. -- 2002. -- № 4. -- С 82-88.
11. Михайлова Е.В. Финансовый рынок в Российской Федерации. -- СПб.: Изд-во СПб. ун-та экономики и финансов, 2002. -- 176 с.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Роль держави в організації інвестиційної діяльності. Принципи державного регулювання. Податкове, бюджетне та грошово-кредитне регулювання. Проведення гнучкої амортизаційної політики. Участь інвесторів у приватизації. Інвестиційний клімат під час кризи.
реферат [26,5 K], добавлен 05.04.2009Сутність і класифікація капітальних вкладень. Об'єкти і суб'єкти інвестиційної діяльності, здійснюваної у вигляді капітальних вкладень. Права, обов'язки і відповідальність суб'єктів. Розрахунок та аналіз економічної ефективності варіантів проектів.
курсовая работа [300,9 K], добавлен 21.02.2013Проблеми поєднання фінансово-економічних і адміністративних механізмів в реалізації інноваційно-інвестиційної політики. Накопичення інвестиційного потенціалу та масова заміна й модернізація основних засобів виробництва. Ефективність інноваційної політики.
курсовая работа [139,1 K], добавлен 21.10.2014Фінансовий механізм і його роль в реалізації фінансової політики у системі економічного розвитку і в умовах ринкової економіки. Принципи оподаткування суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності. Мито - податковий засіб регулювання експорту-імпорту країни.
курсовая работа [48,9 K], добавлен 22.08.2011Інвестиційний процес в умовах ринкової економіки. Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні. Компетенція органів державної влади. Проблеми створення сприятливого інвестиційного клімату у Вінницькій області.
магистерская работа [193,8 K], добавлен 12.04.2007Економічні наслідки рефлекторної монетарної політики Національного банку України. Показники експорту-імпорту товарів. Платіжний баланс, зовнішній борг, резервні активи, обмінний курс. Паспортизація валютно-обмінних операцій. Обсяги валютних резервів.
контрольная работа [421,6 K], добавлен 08.04.2013Обґрунтування механізму формування державної політики в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду. Бюджетна політика України: оцінка, стан та ефективність. Шляхи вдосконалення та перспективи розвитку бюджетної політики України в сучасних умовах розвитку.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 10.05.2011Сутність, склад і структура інвестиційної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства ТОВ "ДЕКС". Оцінка ефективності та шляхи покращення управління інвестиційними проектами організації.
курсовая работа [308,6 K], добавлен 25.12.2013Інвестиційна діяльність, її об'єкти та суб’єкти. Форми державного регулювання інвестиційної діяльності. Інвестиційна діяльність в Україні. Право інвестора як головної фігури інвестиційного проекту. Показники розвитку та інвестування економіки України.
контрольная работа [40,7 K], добавлен 11.07.2010Інвестиційна привабливість України. Довгострокове вкладання капіталу в різні сфери і галузі економіки. Інвестиційний процес і управління інвестиційною діяльністю. Розрахунок грошових потоків, показників фінансово-економічної ефективності проекту.
курсовая работа [128,3 K], добавлен 21.05.2009Поняття фіскальної політики як системи державного регулювання економіки, її види і значення. Дискреційна і автоматична фіскальна політика. Принципи і механізми впливу фіскальної політики на економіку. Методи збалансування державного бюджету України.
курсовая работа [136,9 K], добавлен 11.11.2014Сутність міжнародних інвестицій. Інвестиційний ринок та його функціональна структура. Переваги та недоліки міжнародної інвестиційної діяльності, механізм її здійснення, суб’єкти та об’єкти. Чинники, які впливають на неї, особливості її регулювання.
контрольная работа [165,6 K], добавлен 13.04.2011Інвестиційна діяльність як основна передумова створення ефективної економіки та розвитку ринкових відносин в Україні. Аналіз чинників, що впливають на формування інвестиційного клімату. Розгляд основних завдань регулювання інвестиційної діяльності.
курсовая работа [371,9 K], добавлен 09.03.2013Поняття, види та економічні функції податків, їх ставки. Основні принципи побудови, особливості та значення податкової системи України. Сутність державної податкової політики, важливі умови її ефективного функціонування. Головні принципи оподаткування.
контрольная работа [1,4 M], добавлен 08.05.2009Визначення впливу такого посередника, як фінансовий супермаркет на процес активізації інвестиційної діяльності на регіональному рівні. Проведення порівняльного SWOT-аналізу фінансового супермаркету, як посередника та конкурента на інвестиційному ринку.
статья [29,8 K], добавлен 03.12.2010Поняття зовнішньоекономічних відносин, їх сутність і особливості, різновиди та характеристика, відмінні риси. Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності та його складові, правове регулювання. Принципи та функції митної політики України.
курсовая работа [45,1 K], добавлен 12.04.2009Поняття інвестиційної діяльності та проблеми її активізації в Україні. Класифікація джерел фінансування інвестицій. Сутність інвестиційного проекту та його цикли. Проблеми фінансового забезпечення інвестиційної діяльності, методи оцінки її ефективності.
курсовая работа [124,1 K], добавлен 01.12.2013Аналіз практики надання адміністративних послуг у розвинених країнах. Особливості роботи Державної фіскальної служби. Пропозиції щодо вдосконалення взаємовідносин фіскальних органів України з платниками податків і надання адміністративних послуг останнім.
статья [19,3 K], добавлен 19.09.2017Аналіз фінансового забезпечення реалізації екологічної політики в Україні, що підвищить ефективність функціонування систем фінансування. Розгляд методів використання природних ресурсів, що сприятимуть в реалізації екологічної політики країн Євросоюзу.
статья [26,3 K], добавлен 24.04.2018Економічна сутність та складові фінансової політики. Політика жорсткої та помірної регламентації, їх особливості. Основні напрямки фінансової політики в сучасних умовах господарювання. Ряд показників, що характеризують фінансове становище України.
презентация [1,6 M], добавлен 07.03.2016
