Сутність та роль прямого оподаткування економіки України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сутність та роль прямого оподаткування економіки України

До побудови ефективної системи прямого оподаткування держава має підходити особливо виважено, враховуючи при цьому не лише фіскальні інтереси, а й економічне становище платників, стимулюючи їх на реалізацію стратегічної мети розвитку національної економіки.

Перш ніж охарактеризувати сутність прямих податків, необхідно зазначити сутність податків як економічної категорії.

Податки - це найдавніша форма фінансових відносин між державою і членами суспільства. Саме виникнення держави спричинило появу платежів і внесків до державної скарбниці для фінансового забезпечення виконання державою її функцій. Спочатку ці внески провадились у натуральній формі, а з розвитком товарно-грошових відносин відбувся поступовий перехід до грошової форми оподаткування.

Історія податків як джерела доходів державного бюджету не нараховує і двохсот років. Поняття податок першим розкрив А. Сміт у роботі «Дослідження про природу і причини багатства народів» За його словами «податок - це тягар, що накладається державою у формі закону, який передбачає і його розмір, і порядок сплати».

Податок являє собою узаконену форму відчуження власності юридичних та фізичних осіб до бюджету відповідного рівня на принципах обов'язковості, безповоротності та індивідуальної безоплатності.

Податки встановлюються виключно державою і базується на актах вищої юридичної сили. Основними характерними особливостями податку є те, що він:

- стягується на умовах безповоротності. Повернення податку можливе тільки в разі його переплати або тоді, коли законодавством передбачено пільги щодо даного податку;

- має односторонній характер встановлення. Оскільки податок стягується з метою покриття суспільних потреб, які в основному відокремлено від індивідуальних потреб конкретного платника податку, то він є індивідуально безповоротній. Сплата платником податку не породжує зустрічного зобов'язання держави вчиняти будь-які дії на користь конкретного платника;

- на відміну від інших обов'язкових платежів, може бути сплачений лише до бюджету, а не до іншого грошового централізованого або децентралізованого фонду;

- категорія не тільки правова, але й економічна, оскільки це форма перерозподілу національного доходу. При сплаті податкового платежу відбувається перехід частини коштів із власності окремих платників у власність всієї держави. Такого переходу права власності немає при внесенні до бюджету обов'язкових платежів державними підприємствами. Ці платежі будуть податками лише за формою, а не за змістом;

- виступає як індивідуальна безоплатність і виражається в тому, що при його стягненні держава не бере на себе обов'язків з надання кожному окремому платникові певного еквівалента, що дорівнює його платежу.

Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави - управління, оборони, соціальної та економічної.

Отже, податок - це плата суспільства за виконання державою її функцій, це відрахування частини вартості валового національного продукту на загальносуспільні потреби, без задоволення яких сучасне суспільство існувати не може.

За економічним змістом податки являють собою фінансові відносини між державою і платниками податків з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових коштів, необхідних для виконання державою її функцій.

Загально прийнято, що ці відносини, на відміну від фінансів, мають односторонній характер - від платників до держави. Повернення переплат податків, звісно, не розглядається як зворотній рух, оскільки воно пов'язане не із сутністю розглядуваних відносин, а з характером розрахунків із бюджетом - якби вони були максимально правильними, то переплат взагалі не було б.

Однак жодні відносини не є односторонніми. Адже забезпечення законодавчими органами влади ефективним правовим полем національну систему оподаткування, надання розгалуженої системи пільг, підтримка та сприяння розвиткові вітчизняних підприємств, що приводить до зростання національного багатства і добробуту нації - ці відносини носять двосторонній характер: як від держави платникам податку так і навпаки.

Існує розбіжність думок щодо кількості податків. Одні фахівці пропонують введення єдиного податку, інші за диференціацію їх.

Введення єдиного податку, на якій би основі він не ґрунтувався, не відповідає системному підходу до конструювання податкового механізму і входить у суперечність із світовою практикою оподаткування.

Підводячи підсумки щодо суті та призначення податків, хотілося б звернути увагу на проблематику трактування категорії «податок» та його еволюцію. Отже, у світовій фінансовій науці розрізняють два системних підходи до трактування цієї категорії.

Перший ґрунтується на визнанні необхідної обов'язковості податків і податкових платежів. Податки як ціна суспільних благ у цій концепції одночасно розглядається у двох аспектах - цільовому і примусовому. Цей напрям фінансової думки базується на тезі, запропонованої ще Е. Саксом, - послух і примус є необхідними елементами податкової теорії. В теоретичному трактуванні примусовий характер сплати обов'язкових платежів державі в обмін на суспільні блага у фінансовій літературі називають податком за Пігу.

На відміну від розуміння податку як примусу законослухняних платників-виконавців, другий напрям фіскальної теорії визначає податок як громадянський обов'язок. Податок, що сплачується на основі індивідуального вибору і власної оцінки характеру державної діяльності виборцем-податкоплатником, одержав назву «податку Кларка», від імені американського економіста Едварда Кларка.

Отже, відбувається певна трансформація від розуміння податку як принципово обов'язкового платежу державі до розуміння його як усвідомленої необхідності. Кларк формулює проблему вибору як економічну теорію демократії, де існує згода громадян-виборців оплачувати податками зроблений ними вибір державотворення. Він науково пояснює залежність добробуту податкоплатників від їхньої власної поведінки.

Система оподаткування України за роки незалежності реально відчула на собі необхідність такої трансформації розуміння податку. Адже ні державний примус, ні система контролю за справлянням податків не змогла завадити розвиткові «тіньового» сектору економіки й стрімкого його зростання за останні п'ять років. Звісна річ, що запропоновані у Податковому кодексі зміни щодо зменшення податкового тягаря за рахунок зниження податкових ставок та розширення бази оподаткування дещо сприятимуть виходу національної економіки з «тіні», однак неабияке значення для бюджету України має формування податкової свідомості та податкової культури громадян. Лише двостороння взаємодія держави і суб'єктів господарювання здатна підвести економіку країни до рівня високорозвинених держав.

Податкова політика держави має бути побудована таким чином, аби податки, які стягуються в державі, з одного боку, не стримували економіку, а з іншого - їх було достатньо для виконання своїх функцій.

Основні функції податків

Основними функціями податків є:

- фіскальна;

- регулююча;

- стимулююча;

- розподільча.

Згідно чинного законодавства, ст. 7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи.

Платниками податків визнаються фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують об'єкти оподаткування або провадять діяльність, що є об'єктом оподаткування, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів.

Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами.

Платник податків може вести справи, пов'язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах.

Елементи податку згідно ПКУ

Платник податків зобов'язаний:

- стати на облік у контролюючих органах;

- вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів;

- подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів;

- сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених законодавством;

- подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування, первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовий вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання;

- подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету у зв'язку з отриманням податкових пільг та напрями їх використання;

- виконувати законні вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписувати акти про проведення перевірки;

- не перешкоджати законній діяльності посадової особи контролюючого органу під час виконання нею службових обов'язків та виконувати законні вимоги такої посадової особи;

- повідомляти контролюючим органам за місцем обліку такого платника про його ліквідацію або реорганізацію протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення;

- повідомляти контролюючі органи про зміну місцезнаходження юридичної особи та зміну місця проживання фізичної особи - підприємця;

- забезпечувати збереження документів, пов'язаних із виконанням податкового обов'язку;

- допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій, що використовуються для одержання доходів чи пов'язані з утриманням об'єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів.

Об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід або його частина, обороти з реалізації товарів, операції з постачання товарів та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші характеристики певного об'єкта оподаткування, тобто, база оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.

Одиницею виміру бази оподаткування є конкретна вартісна, фізична або інша характеристика бази оподаткування. Причому, одній базі оподаткування повинна відповідати одна одиниця виміру бази оподаткування.

Ставкою податку визначається розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази оподаткування. А обчислення суми податку здійснюється шляхом множення бази оподаткування на ставку податку.

Строком сплати податку та збору визначається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку і сплати конкретного виду податку, і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Податковим періодом визначається встановлений Податковим кодексом України період часу, з урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків та зборів. Податковий період може складатися з кількох звітних періодів. Базовий податковий період - це період, за який платник податків зобов'язаний здійснювати розрахунки податків, подавати податкові декларації та сплачувати до бюджету суми податків та зборів, крім випадків, передбачених цим кодексом, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку. Податковим періодом може бути: календарний рік, квартал, місяць або день.

Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій формі в національній валюті України в готівковій або в безготівковій формі.

Податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом України, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором з моменту настання обставин, з якими Податковий кодекс України пов'язує сплату ним податку. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків. Виконанням податкового обов'язку - сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені Податковим кодексом України, і є обов'язковими до сплати на усій території України.

До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених Податковим кодексом України, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу.

Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні.

Види загальнодержавних та місцевих податків і зборів в Україні

Податки є основним джерелом формування державних фінансів. На жаль, історія свідчить, що ніхто і ніколи не відчував бажання сплачувати податки, хоч якими малими вони не були. До сьогодні людство не винайшло жодних мотивацій, які б сприяли сплаті податків, крім застосування заходів державного впливу на платників. Причому, неможливо винайти єдину формулу побудови податкової системи, яка б задовольняла усі без винятку держави, навіть на однакових рівнях їх розвитку. Кожна держава повинна шукати свій шлях побудови податкової системи, зумовлений широким спектром історичних, територіальних, національних, економічних та інших особливостей.

Розглянувши загальну суть і призначення податків, ми можемо рухатися далі в розкритті нашої теми. Отже, історія людства виробила різні форми й методи оподаткування. Кожний вид податків має свої специфічні риси та функціональне призначення і посідає окреме місце в податковій системі. Роль того чи іншого податку характеризується його приналежністю до певної групи у відповідності з існуючою класифікацією податків. Класифікація дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їхню роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічний розвиток суспільства.

Усю сукупність обов'язкових платежів податкового характеру можна класифікувати за декількома ознаками.

Класифікація податків

В даній роботі буде розглянуто лише одну класифікаційну групу податків за формою оподаткування - прямі податки.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки сприяють такому розподілу податкового тягаря при якому більше платять ті члени суспільства, котрі мають вищі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу визначається найсправедливішим. Разом з тим форма прямого оподаткування потребує і складного механізму стягнення податків, бо виникають проблеми обліку об'єкта оподаткування й ухилення від сплати. Тому незважаючи на справедливість прямих податків податкова система не може обмежуватися лише ними. Це був би однобокий підхід, який згубний для будь-якої системи. Отже, непрямі податки в противагу прямим встановлюються в цінах товарів і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Однак історичний розвиток системи оподаткування привів до поступового розмивання чітких відмінностей між прямими і непрямими податками. Універсальні форми непрямих податків - акцизів, при перенесенні їх стягнення із сфери реалізації в сферу виробництва мають багато ознак прямого оподаткування, насамперед чітко визначений об'єкт оподаткування - обсяг обороту чи добавлену вартість. При цьому об'єкти оподаткування частково збігаються: пряма форма - податок на прибуток і непряма форма - податок на додану вартість, частину якої складає той же прибуток. З точки зору платника це майже однакові податки. Тільки податок на додану вартість безпосередньо включається в ціну, а податок на прибуток враховується при встановленні цін тільки опосередковано - через рівень рентабельності товарів, робіт і послуг. Це свідчить про те, що відмінності між прямими і непрямими податками в сучасних умовах не дуже суттєві. Так чи інакше оподатковуються доходи споживачів - носіїв податків, тільки в одному випадку в прямій формі, а в другому в посередній.

Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір залежить від масштабів об'єкта оподаткування.

Прямі податки поділяються на дві підгрупи: особисті й реальні.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Класифікація прямих податків за ступенем обліку фінансового стану платника податків

Відмінність між ними полягає у співвідношенні платника й об'єкта оподаткування. При особистих первинним явищем виступає платник, а вторинним - об'єкт оподаткування. При реальних, навпаки, первинною основою є об'єкт оподаткування, а платник - вторинне явище. Для держави не має значення, хто буде сплачувати ці податки, головне - забезпечити їх повне надходження згідно з обсягом об'єкта оподаткування.

Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника. Видами особистих податків є податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, єдиний податок.

Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний податок, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, екологічний податок, фіксований сільськогосподарський податок.

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції, основних засобів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Податок на прибуток підприємств відіграє велику роль у фінансовому регулюванні економіки. Регулюючий механізм цього податку реалізується через диференціацію ставок і пільгове оподаткування. По-перше, розмежовуючи прибуткове оподаткування юридичних і фізичних осіб і встановлюючи для них різний рівень ставок, держава підтримує певні пропорції між фондом споживання і фондом нагромадження. Ці пропорції є одними з найважливіших у регулюванні економіки. По-друге, встановлюючи пільгове оподаткування для окремих галузей і регіонів, держава стимулює відповідний перелив капіталу і веде певну структурну політику. По-третє, держава може встановлювати пільгове оподаткування тих напрямів формування і використання доходів, у яких заінтересоване суспільство. Регулююча функція податків найбільш притаманна саме цьому податку, пов'язаному з використанням доходів юридичних і фізичних осіб. Жоден інший податок не може забезпечити такий вплив на інтереси суб'єктів розподільних відносин у суспільстві. Саме з огляду на це, незважаючи на всі труднощі у стягненні цього податку, він використовується практично у всіх країнах світу, в тому числі і в Україні.

Податок на доходи фізичних осіб - плата фізичної особи за послуги, які надаються їй територіальною громадою, на території якої така фізична особа має податкову адресу або розташовано особу, що утримує цей податок згідно з Податковим кодексом України.

Єдиний податок - це спрощена система звітності та оподаткування, яка може застосовуватися субєктами підприємницької діяльності: юридичними та фізичними особами-підприємцями.

Податок на земелю - це обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток, а також постійних землекористувачів.

Податок на земелю відіграє відчутну роль у суспільстві й у фінансовій та податковій політиці. За відсутності суттєвих недоліків він має значні переваги як у фіскальному, так і в регулюючому планах. По-перше, при стягненні податку на землю майже не існує можливості ухилення від сплати. Земельну ділянку неможливо сховати. Як об'єкт оподаткування вона порівняно легко піддається чіткому обліку. По-друге, в даному податку досить чітко реалізується принцип соціальної справедливості. При варіанті сплати пропорційно до розміру ділянки і родючості ґрунтів кожен платить залежно від того природного потенціалу, яким він володіє. Результати ж господарювання не впливають на суми податку, і тому існує прямий стимул працювати якомога краще. По-третє, податок на землю є засобом вилучення диференційної земельної ренти, що надає усім платникам рівні можливості. По-четверте, цей податок виступає важливим економічним інструментом у руках держави. Насамперед, з одного боку, він сприяє ефективному використанню основного природного багатства. Сама платність і механізм цієї платності змушують землевласника чи землекористувача отримувати доход від землі. Безплатне землекористування ніколи не було ефективним, про це свідчить, зокрема, недавній досвід планового господарювання з переданням землі колгоспам. З іншого боку, він є інструментом регулювання розміщення продуктивних сил на території країни. Встановлюючи диференційовані ставки не тільки залежно від родючості ґрунтів, а й від місця знаходження земельної ділянки, держава регулює розподіл суспільного капіталу. Для регіонів, які потребують додаткового розвитку, встановлюються пільгові понижені ставки або застосовується звільнення від оплати земельного податку. Навпаки, в індустріально перенасичених регіонах необхідно вдаватися до підвищених ставок.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - обовязковий місцевий податок, який стягується з фізичних та юридичних осіб, в тому числі нерезидентів, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Екологічний податок - загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Фіксований сільськогосподарський податок - податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів.

Місцеві ради обов'язково установлюють податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Установлення місцевих податків та зборів, не передбачених Податковим кодексом України, забороняється. Зарахування місцевих податків та зборів до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.

Розглянувши сутнісну характеристику прямих податків, ми можемо виділити їхні основні переваги та недоліки.

Перевагами прямого оподаткування є те, що вони:

- надають можливості безпосередньо впливу на економічні процеси, стимулюючи чи де стимулюючи тенденції розвитку;

- забезпечують можливість більш точного прогнозування податкових надходжень;

- здійснюють розподіл податкового тягаря більш рівномірно порівняно із системою непрямого оподаткування.

В свою чергу, недоліками прямого оподаткування є те, що:

- податкові надходження залежать від ринкової кон'юнктури, оскільки в моменти зниження ділової активності чи наявності негативних господарських тенденцій доходи платників істотно знижуються;

- характерна нерегулярність фіскальних надходжень, оскільки вони вносяться платниками нерівномірно, а через певні проміжки часу;

- механізм фіскального адміністрування вимагає ведення досить складної системи обліку й звітності, а також створення системи спеціальних контрольно-аналітичних процедур, що призводить до підвищення затрат на їх справляння;

- платники мають більше можливостей до ухилення від оподаткування, як законними, так і незаконними шляхами, що потребує створення відповідного репресивного апарату.

Прямі податки відіграють важливу роль у формуванні Зведеного бюджету України.

Домінуюча позиція в системі прямого оподаткування належить особистим податкам: податку на прибуток підприємств та податку на доходи фізичних осіб; їх фіскальне значення виглядає таким чином: 93,5% - частка в системі прямого оподаткування; 41,3% - частка у податкових доходах бюджету; 31,5% - частка в сукупних доходах бюджету.

Таким чином, фіскальна функція прямих особистих прибуткових податків на сьогоднішній день в Україні є більш-менш ефективною. Фіскальна вага податку на прибуток підприємств і податку з доходів фізичних осіб у бюджетних доходах держави є приблизно однаковою. Їх фіскальне значення в бюджетних доходах становить близько 1/3 бюджетних доходів держави. Натомість, украй низьку фіскальну роль відіграють прямі реальні податки. З поміж їх загальної сукупності найбільше значення має податок на землю, частка якого в бюджетних доходах всього в межах 1,5%, у податкових доходах бюджету - до 2%, у системі прямих податків - до 5%.

Саме сьогодні Україна і перебуває на стадії реформування податкової системи, головним завданням якої є створення умов для економічного розвитку, і на цій основі забезпечення задоволення державних та соціальних потреб. Треба підкреслити, що податки - це плата за цивілізацію, і справлятися вони повинні цивілізовано.

податок збір фіскальний загальнодержавний

Размещено на Allbest.ru