Інноваційна діяльність

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Теоретичний розділ

1.1 Інноваційна діяльність як об'єкт інвестування

2. Розрахунковий розділ

2.1 Аналіз і вибір інвестиційного проекту із ряду альтернативних з однакового терміну реалізації

2.2 Аналіз і вибір інвестиційного проекту із ряду альтернативних з різним терміном реалізації

2.3 Формування оптимального інвестиційного портфелю при обмежених грошових коштах

Висновки

Література



Вступ

Серед завдань, які пропонує для вирішення українському суспільству світовий ринок, системні рішення, які є необхідними для економічних проривів в інноваційній сфері, є найважливішими.

Характерними рисами ринкової економіки є динамічність економічного середовища, постійна зміна зовнішніх чинників, що визначають політику підприємства, зміна конкурентних цін на продукцію, коливання курсів валют, інфляційне знецінення засобів господарюючого суб'єкта, поява конкурентів, що надають продукцію ідентичну або таку, яка перевершує за якістю.

Для підтримки конкурентоспроможності підприємства і його частини ринку збуту, підприємству постійно необхідно проводити реконструкцію виробничих потужностей, оновлення наявної матеріально-технічної бази, нарощування обсягів виробничої потужності, освоєння нових видів господарської діяльності.

Інтерес до дослідження сучасних інноваційних процесів в економіці країни, визначається значенням технологічного розвитку як чинника конкурентоспроможності підприємств зокрема, і України в цілому. Комплекс певних технічних, виробничих, організаційних, маркетингових, інформаційних операцій становить інноваційний процес, який і припускає їх розвиток, а конкуренція одночасно є потужною силою інноваційної діяльності. Діяльність в окремих напрямах інноваційної ідеології, управління інноваційними проектами на суспільно-державному рівні сприятиме позитивним системним і структурним перетворенням у суспільстві.

Метою контрольної роботи є розкриття сутності інноваційної діяльності як об'єкту інвестування, а також економічна оцінка інвестиційних проектів, оптимального їх підбору при обмежених інвестиційних ресурсах.

Завдання контрольної роботи:

Аналіз і вибір інвестиційного проекту із ряду альтернативних однакового терміну реалізації.

Аналіз і вибір інвестиційного проекту із ряду альтернативних з різним терміном реалізації.

Формування оптимального інвестиційного портфелю при обмежених грошових коштах.



1. Теоретичний розділ

1.1 Інноваційна діяльність як об'єкт інвестування

Інноваційна діяльність виступає однією з форм інвестування, яке у даному разі здійснюється з метою впровадження досягнень науки і техніки у виробництво та соціальну сферу. Відносини, що виникають на території Україні при здійсненні інвестиційної діяльності, об'єктами якої є інновації, регулюються Законами України «Про інвестиційну діяльність», «Про інноваційну діяльність» та іншими законодавчими актами України.

Інноваційна діяльність включає:

випуск та розподіл принципово нових видів техніки і технологій;

прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;

реалізацію довгострокових науково-технічних програм з тривалими термінами окупності витрат;

фінансування фундаментальних досліджень з метою здійснення якісних змін у системі продуктивних сил країни;

розробка та впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, які спрямовані на покращення економічного та екологічного стану.

Залежно від конкретної мети інвестора розрізняють такі типи інновацій:

товарна інновація - введення нового продукту;

технологічна інновація - введення нового методу виробництва;

ринкова інновація - створення нового ринку товарів або послуг;

маркетингова інновація - освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;

управлінська інновація - реорганізація структури управління;

соціальна інновація - впровадження заходів щодо покращення життя населення;

екологічна інновація - впровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища.

Інвестиції в інноваційну діяльність організації мають передбачати певний рівень їхньої прибутковості, який би був не меншим, ніж віддача від вкладення вільних фінансових коштів на депозити.

Вважається очевидним, що інвестування інноваційних процесів є ризикованим, але підприємці погоджуються на ризик, очікуючи в разі успіху додаткових прибутків. Причому простежується залежність - чим на більший успіх розраховує підприємець у майбутньому, тим на більші витрати він повинен погодитися тепер, при виборі інновації. Але проблема вибору об'єкта для інвестування не обмежується лише граничною сумою фінансових коштів. Як правило, компанії прагнуть фінансувати ті проекти, які мають високий потенціал ефективності й забезпечать їм надприбутки. Такі інновації можуть міститися не лише в науково-технічній, але і в організаційній, економічній, соціальній сферах. Інвестиційну привабливість цих інновацій слід визначати передусім за їхніми внутрішніми характеристиками. Але не менше значення для прийняття рішення щодо інвестування інноваційного проекту мають умови залучення фінансових ресурсів.

Підготовка, обґрунтування, освоєння та контроль за впровадженням інвестицій у нововведення і є інноваційний процес. Головними особливостями його є циклічність, поетапна реалізація нововведень та виключно високий ступінь ризику, пов'язаний з низькою вірогідністю успішного втілення нової ідеї у новому виді продукції (ця вірогідність становить, як правило, близько 9-10 %).

Інноваційний цикл охоплює весь комплекс відносин виробництва та споживання і являє собою період від народження ідеї до її комерційної реалізації. Він включає такі основні етапи:

дослідження;

розробку;

підготовку до виробництва;

виробництво;

реалізацію.

Інновації можна також розглядати і як вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, які призводять до кількісних або якісних змін в підприємницькій діяльності. Інноваціям передує науково-виробнича діяльність, пов'язана з появою нововведення. Ідея нововведення може бути зароджена як інтенція, ініціація або дифузія інновацій.

Інтенція - це ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання перетворюються в інновацію.

Ініціація - це рекомендації щодо удосконалення науково-технічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок інноваційного процесу або його розвиток.

Дифузія - це процес передавання нововведення комунікаційними каналами між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть виступати ідеї, технології тощо, які є новими для суб'єкта господарювання. Це означає, що дифузія інновації - це розповсюдження вже одного разу освоєної і впровадженої інновації у нових умовах.

Інноваційна діяльність на підприємстві може здійснюватися у трьох видах, рис.1.

У випадку, коли інноваційна діяльність підприємства здійснюється у вигляді виділеної участі, або спеціалізованої участі підприємства як новатора, така діяльність складається з інноваційного процесу, який охоплює весь комплекс відносин виробництва та споживання та є періодом від зародження ідеї до її комерційної реалізації.



Рисунок 1 Види інноваційної діяльності на підприємстві

Інноваційний процес у різних сферах діяльності внаслідок розвитку науково-технічного прогресу може проходити різні, щодо тривалості та витрат, етапи. У виробничому (інвестиційному) середовищі цей процес проходить такі стадії:

сертифікація (патентування) ідеї;

наукове і техніко-економічне обґрунтування нового продукту або технології;

експериментальне освоєння зразків;

доведення до промислового виробництва;

одержання нового продукту у необхідному обсязі для його комерціалізації.

Розрізняють три форми інноваційного процесу:

простий внутрішньо організаційний (натуральний) процес - це створення і використання нововведення у межах однієї організації;

простий міжорганізаційний (товарний) передбачає відокремлення функцій створення і виробництва нововведення від функції його споживання. Це означає, що воно стає предметом купівлі-продажу;

розширений відображється в появі нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-початківця, що сприяє за допомогою взаємної конкуренції удосконаленню споживчих якостей товару.

Джерелами інвестицій для інноваційної діяльності можуть бути як власні кошти підприємств, так і залучені (позичкові) кошти інших організацій рис.2.

Рисунок 2 Джерела інвестицій для інноваційної діяльності

Основними джерелами інвестицій для більшості українських підприємств є на сьогодні власний прибуток та амортизаційні відрахування. Але в деяких випадках, за належного обґрунтування бізнес-ідеї та її високої оцінки конкурсною комісією, фінансування може здійснюватися за рахунок державного бюджету, коштів інноваційного фонду (на безоплатній основі) або за рахунок мікро-кредитів, наданих на безпроцентних чи пільгових засадах. Останнім часом набули значного поширення нетрадиційні способи кредитування інноваційної діяльності, зокрема лізинг, форфейтинг і франчайзинг.

Лізинг (довгострокова оренда машин та обладнання) дає змогу зменшити розмір початкових інвестицій під час диверсифікації виробництва, крім того, нове обладнання може використовуватися для випуску різних товарів, особливо якщо в лізинг береться комплект техніки, який може бути носієм не лише стабільної, а й плідної технології.

Форфейтинг (фінансова операція, що перетворює комерційний кредит у банківський) може використовуватися для акумулювання фінансових коштів у реалізації інноваційного проекту, якщо в інвестора відсутні достатні кошти для інновацій. Терміни погашення векселів, які при цьому підписує інвестор, рівномірно розподілені в часі, що дає можливість отримати відстрочку з платежів і гарантії банку стосовно їх забезпечення.

Франчайзинг є найбільш повною фінансовою схемою залучення інвестиційних ресурсів до інноваційної діяльності. Він передбачає тиражування інновацій завдяки залученню великого капіталу. Окрім фінансових коштів за договором франшизи інноваторові можуть передаватися нематеріальні активи (технології, ноу-хау), торговельний знак, імідж фірми тощо. Франчайзинг поєднує в собі переваги і кредиту, і лізингу.

Державна інноваційна політика повинна бути спрямована на створення сприятливого економічного клімату для здійснення інноваційних процесів та має пов'язувати між собою сферу «чистої» (академічної) науки та завдання виробництва.

Роль держави у сфері підтримки інновацій, як правило, зводиться до виконання таких функцій:

сприяння розвитку науки та її практичного застосування;

підготовка наукових та інженерних кадрів;

здійснення різного роду програм, спрямованих на підвищення активності інноваційного бізнесу, в межах єдиної державної програми;

державні замовлення - головним чином у формі контрактів на проведення науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР), які забезпечують початковий попит;

стимулювання зростання ефективності та необхідності прийняття інноваційних рішень окремими фірмами з боку державних фінансових установ та інших органів виконавчої влади;

посередництво у справі ефективної взаємодії академічної та прикладної науки, а також стимулювання кооперації промислових корпорацій та університетів у сфері НДДКР.

Державні комплексні науково-технічні програми та міжгалузеві інноваційні проекти фінансуються за рахунок бюджету держави, а галузеві інноваційні програми - за рахунок коштів підприємств та організацій.

В Україні створено Державний інноваційний фонд (ДІФ), до складу якого входить 27 регіональних відділень (у кожній області, АР Крим та містах Києві і Севастополі), які проводять конкурси проектів, що мають державне значення, та залучають для їх фінансування кошти банків, компаній, відомств, що зацікавлені в реалізації цих проектів. Кошти ДІФ формуються за рахунок відрахувань підприємств та організацій у розмірі 1 % від обсягу реалізованої продукції з відношення витрат на собівартість продукції, з яких 0,3 % перераховується до центрального органу ДІФ, а 0,7 % - в його регіональні відділення.



2. Розрахунковий розділ

2.1 Аналіз і вибір інвестиційного проекту із ряду альтернативних однакового терміну реалізації

Аналіз і вибір інвестиційного проекту із ряду альтернативних однакового терміну реалізації будемо проводити за даними представленими в табл.1.

Таблиця 1 Вихідні дані

Проект	Величина інвестицій, ІС, грн.	Грошові потоки по рокам, Р, грн.
		Р1	Р2	Р3
А	50 000	350 000	40 000	45 000
Б	150 000	100 000	110 000	130 000
В	100 000	70 000	75 000	95 000

Норма дисконту r = 5%

Розглядається три інвестиційні проекти однакової тривалості. Для вибору оптимального проекту здійснимо аналіз за наступними показниками:

чистий приведений ефект;

індекс рентабельності інвестицій;

норма рентабельності інвестицій;

термін окупності інвестицій.

Метод розрахунку чистого приведеного ефекту (NPV) заснований на порівнянні величини вихідних інвестицій із загальною сумою дисконтованих грошових надходжень, які генеруються величиною вихідних інвестицій протягом прогнозованого терміну.



де Pi - грошові надходження по рокам реалізації проекту,

i - термін реалізації проекту,

r - норма дисконту,

IC - інвестиції.

У разі, якщо NPV > 0, то проект має бути прийнятим,

NPV < 0, проект має бути відхилений,

NPV = 0, проект і не прибутковий і не збитковий.

Оскільки чистий приведений ефект для всіх проектів більше нуля, то всі вони мають бути прийняті до розгляду. Але перевага надається проекту з максимальним значенням NPV, тобто проекту А.

Метод розрахунку індексу рентабельності інвестицій (РІ) є наслідком NPV. Цей показник зручний при виборі одного проекту з кількох альтернативних, що мають приблизно однакове значення NPV, або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV. На відміну від чистого приведеного ефекту, індекс рентабельності є відносним показником. Він характеризує рівень доходів на одиницю витрат (грн/грн), тобто ефективність інвестицій - чим більше значення цього показника, тим вища віддача кожної гривні, інвестованої в проект.

У разі, якщо PI > 1, то проект має бути прийнятим,

PI < 1, проект має бути відхилений,

PI = 1, проект і не прибутковий і не збитковий.

Індекс рентабельності інвестицій для всіх проектів більший одиниці, тому всі вони мають бути прийняті до розгляду. Але перевага надається проекту з максимальним значенням PI, тобто проекту А.

Термін окупності інвестицій показує період часу відшкодування витрат інвестиційного проекту грошовими надходженнями. Вибір за критерієм терміну окупності означає вибір проектів з мінімальним терміном окупності. Перший підхід до розрахунку терміну окупності можливий у випадку рівномірних однакових по величині щорічних грошових надходжень. Тоді обсяг інвестування ділиться на величину річних надходжень. Другий підхід має місце, коли грошові надходження від проекту суттєво відрізняються по роках. В такому термін окупності розраховується прямим підрахунком років, протягом яких інвестиція буде відшкодована кумулятивним доходом (наростаючим підсумком). Дуже часто при розрахунку враховується дробова частина року, що робить його більш точним.

PP=n, при якому

Для проекту А:

Отже, для проекту А термін окупності інвестицій становить 1 рік.

Для проекту Б:

Для проекту Б термін окупності інвестицій становить 2 роки.

Для проекту В:

Для проекту В термін окупності інвестицій становить 2 роки.

Оскільки для проекту А чистий приведений ефект найбільший (NPV=358487,20 грн.), індекс рентабельності інвестицій максимальний (PI=8,17) і термін окупності найменший (PP=1), тому проект А є найбільш привабливим інвестиційним проектом.

2.2 Аналіз і вибір інвестиційного проекту із ряду альтернативних з різним терміном реалізації

Аналіз і вибір інвестиційного проекту із ряду альтернативних з різним терміном реалізації будемо проводити за даними представленими в табл.2.

Таблиця 2 Вихідні дані

Проект	Величина інвестицій, ІС, грн.	Грошові потоки по рокам, Р, грн.
		Р1	Р2	Р3
А	50 000	40 000	45 000	50 000
Б	50 000	45 000	50 000	-

Норма дисконту r = 5%

Методика оцінки проектів така:

знайти найменше спільне кратне (НСК) термінів дії проектів:

де n і m - терміни реалізації проектів;

визначити NPV проектів А і Б, які умовно реалізують протягом періоду Т необхідну кількість разів;

визначити сумарний NPV потоку грошових коштів для кожного проекту, що повторюється, за формулою:

NPV(n) - чистий приведений ефект вихідного проекту, що повторюється,

n - термін реалізації проекту в роках,

i - число повторень вихідного проекту, вибрати проект з найбільшим значенням сумарного NPV потоку, що повторюється.

Термін дії проекту А - 3 роки, проекту Б - 2 роки, НСК(3,2)=6.

Визначимо чистий приведений ефект для проектів А і Б.

Визначимо сумарний чистий приведений ефект для проектів А і Б.

Оскільки для проекту А сумарний чистий приведений ефект більший, ніж для проекту Б, то найбільш привабливим інвестиційним проектом є проект А.

2.3 Формування оптимального інвестиційного портфелю при обмежених грошових коштах

Формування оптимального інвестиційного портфелю при обмежених грошових коштах будемо проводити за даними представленими в табл.3.



Таблиця 3 Вихідні дані

Проект	Величина інвестицій, ІС, грн.	Грошові потоки по рокам, Р, грн.
		Р1	Р2	Р3
А	50 000	80 000	85 000	90 000
Б	150 000	100 000	11 000	130 000
В	150 000	110 000	130 000	150 000
Г	100 000	70 000	80 000	90 000
Д	200 000	170 000	200 000	210 000
Е	250 000	190 000	210 000	230 000
Є	100 000	50 000	70 000	85 000
Величина обмежених інвестиційних ресурсів Z=250 000грн.

Норма дисконту r = 5%

Завдання полягає у формуванні інвестиційного портфелю, який максимізує сумарний можливий приріст капіталу. Оптимальну комбінацію інвестиційного портфелю знаходять послідовним переглядом усіх можливих варіантів сполучень проектів та розрахунком сумарного NPV для кожного варіанту. Комбінація, яка максимізує сумарний NPV, буде оптимальною.

Сформуємо три портфелі і результат оформимо у вигляді табл.4.

Таблиця 4 Інвестиційні портфелі

Комбінація проектів	Сумарні інвестиції	Сумарний NVP	Ранжування проектів
А+Г+Є	250 000	181033,37+116974,41+84537,31=382 545,09	2
Б+Г	250 000	67514,31+116974,41=184 488,72	3
А+Д	250 000	181033,37+324716,55=505 749,92	1

За результатам розрахунків, видно, що найбільший сумарний чистий приведений ефект для комбінації проектів А і Д. Отже, саме ці проекти утворюють оптимальний варіант інвестиційного портфелю.



Висновки

У теоретичному розділі контрольної роботи розглянута інноваційна діяльність як об'єкт інвестування. Визначено джерела інвестицій для інноваційної діяльності, а також роль держави у сфері підтримки інновацій.

Розрахунковий розділ складається з трьох частин. У першій був проведений аналіз і вибір інвестиційного проекту із ряду альтернативних однакового терміну реалізації в результаті чого були вивчені такі показники як чистий приведений ефект, індекс рентабельності інвестицій, норма рентабельності інвестицій та термін окупності інвестицій. За даними показниками з трьох інвестиційних проектів був вибраний один найбільш привабливий.

У другій частині за методикою оцінки інвестиційних проектів з різним терміном реалізації (за найбільшим значення сумарного чистого приведеного ефекту) з двох проектів був вибраний один найбільш привабливий.

У третій частині при формуванні оптимального інвестиційного портфелю при обмежених грошових коштах були розглянуті три з можливих варіантів сполучень проектів, з яких за максимальним сумарним значенням NVP був визначений оптимальний.

інноваційний інвестиційний грошовий



Література

1. Закон України «Про інноваційну діяльність» // ВВР, 2002, № 36, ст.266 (Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2314-VI від 03 червня 2010 р.)

2. Закон України «Про інвестиційну діяльність» // ВВР, 1991, № 47, ст.646 (Із змінами, внесеними згідно із Законом N 4220-VI від 22 грудня 2011 р.)

3. Інвестиційна діяльність: навчальний посібник / Т. В. Майорова. - К. : ЦУЛ, 2003. - 376 с.

4. Інвестування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / А.А. Пересада, О.О. Смірнова, С.В. Онікієнко, О.О. Ляхова. - К.: КНЕУ, 2001. - 251 с.

5. Менеджмент організацій: Підручник / За заг. ред. Л. І. Федулової - К.: Либідь, 2004. - 448 с.

6. Мойсеєнко І. П. Інвестування. - К.: Знання, 2006. - 490 с.

Размещено на Allbest.ru

...