Система прямого оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра фінансів

Реферат

На тему: «Переваги та недоліки системи прямого оподаткування»

Підготувала

Студентка групи БС-11

Красюк Наталія

Перевірила

Доц. Дехтяр Н.А.

Суми 2013



Зміст

Вступ

1. Система прямого оподаткування в Україні

2. Переваги та недоліки системи прямого оподаткування

Список використаних джерел



Вступ

Пряме оподаткування в Україні базується на таких основних видах податків: податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб, земельний податок та податок з володарів транспортних засобів та податок на нерухоме майно. Рівень прямого оподаткування в Україні останніми роками мав тенденцію до зниження.

Доля податку на прибуток в доходах бюджету втричі перевищує долю податку з доходів фізичних осіб, а в країнах з ринковою економікою навпаки. Вагомою причиною такого становища є низький рівень життя більшої частини населення країни, особливо рівень заробітної плати. Прямі податки впливають на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємства[2], як ціна продажу продукції, дохід від реалізації продукції, собівартість продукції, операційний прибуток, чистий прибуток підприємства, швидкість обертання обігових коштів, на платоспроможність та фінансову стійкість підприємства, формування його фінансових ресурсів та інвестиційну діяльність, конкурентоспроможність продукції і загалом на поведінку підприємців щодо будь-якої діяльності - операційної, інвестиційної чи фінансової. Рівень цього впливу залежить від системи прямого оподаткування - самих податків, рівня їх фіскальності, методів їх справляння, стабільності та досконалості системи. Від сумарної величини прямих податків, які сплачує підприємство за певний календарний період, залежить[3, c. 88], по-перше, чистий прибуток підприємства і, по-друге, його потреба в обігових коштах для обслуговування процесу виробництва та реалізації. Пряме оподаткування використовується в усіх країнах, регулюючи яке держави можуть впливати на всі наведені вище показники. Проте система прямого оподаткування, як і інші системи, має свої переваги та недоліки.



1. Система прямого оподаткування в Україні

Прямі податки -- податки, що стягуються безпосередньо з доходів і майна платника податків. До прямих податків належать прибутковий податок з фізичних осіб, податок на прибуток, податок на майно.

Податок на доходи фізичних осіб.

Прибутковий податок з фізичних осіб - прямий податок з громадян, який сплачується фізичними особами з отриманих ними доходів (заробітної плати, доходів від підприємницької діяльності, авторських винагород та ін доходів). У країнах з ринковою економікою у складі прибуткового податку з фізичних осіб оподатковуються доходи від некорпоративного бізнесу. Ставки цього податку, як правило, носять прогресивний характер. Індивідуальний прибутковий податок, поряд з податком на прибуток, виконує роль вбудованого стабілізатора.

Об'єктом оподаткування резидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Об'єктом оподаткування нерезидента є:

загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні;

доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Платниками податку є фізичні особи -- резиденти, які є громадянами України, або особами без громадянства, котрі постійно проживають в Україні й отримують доходи як із джерел походженням з території України, так і з-за кордону.

Платниками податку можуть бути й неризиденти, тобто особи, які є громадянами інших держав, але одержують доходи з джерел їх походження з території України. Резидентами і неризидентами можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, проте при розгляді питань оподаткування доходів фізичних осіб ці терміни застосовуються лише щодо фізичних осіб.

Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет, встановлені чинним міжнародним договором України, щодо доходів, які він отримує безпосередньо від провадження дипломатичної чи прирівняної до неї таким міжнародним договором діяльності[1].

Податок на прибуток підприємств.

Податок на прибуток підприємств - це прямий податок, сплачуваний підприємствами з прибутку, одержаного від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів, нематеріальних активів, цінних паперів, валютних цінностей, інших видів фінансових ресурсів та матеріальних цінностей, а також із прибутку від орендних операцій, роялті та від позареалізаційних операцій.

Платниками податку на прибуток підприємств:

а) з числа резидентів є:

суб'єкти господарювання - юридичні особи, які проводять господарську діяльність як на території України, так і за її межами;

управління залізниць, підприємства залізничного транспорту, які отримують прибуток від основної та неосновної діяльності залізничного транспорту;

неприбуткові установи та організації у разі отримання прибутку від неосновної діяльності та/або доходів, що підлягають оподаткуванню;

відокремлені підрозділи платників податків;

б) з нерезидентів:

юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України;

постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.

Натомість, строком на 10 років, починаючи з 1 січня 2011 року звільняються від оподаткування:

а) прибуток суб'єктів господарської діяльності, отриманий від надання готельних послуг у готелях "п'ять зірок", "чотири зірки" та "три зірки";

б) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств легкої промисловості, крім тих, які виробляють продукцію на давальницькій сировині;

в) прибуток підприємств галузі електроенергетики від продажу електричної енергії, виробленої з відновлювальних джерел енергії;

г) прибуток, отриманий від основної діяльності підприємств суд небудівельної промисловості;

д) прибуток підприємств літакобудівної промисловості, отриманий від основної діяльності, а також від проведення такими підприємствами науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості;

е) прибуток підприємств машинобудування для агропромислового комплексу[1,7].

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

З 1 січня 2013 року введений податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачують фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Законодавством визначено перелік об'єктів житлової нерухомості, які не є об'єктом оподаткування зазначеним податком. Це:

а) об'єкти житлової нерухомості, які перебувають у власності держави або територіальних громад (їх спільній власності);

б) об'єкти житлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;г) садовий або дачний будинок, але не більше одного такого об'єкта на одного платника податку;

ґ) об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним сім'ям та прийомним сім'ям, у яких виховується троє та більше дітей, але не більше одного такого об'єкта на сім'ю;

д) гуртожитки.

Базою оподаткування є житлова площа об'єкта житлової нерухомості.

Базою оподаткування об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надається органами державної реєстрації прав на нерухоме майно.

База оподаткування об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно, виходячи з житлової площі об'єктів оподаткування на основі документів, що підтверджують право власності на такий об'єкт.

У разі наявності у платника кількох об'єктів оподаткування база оподаткування обчислюється окремо за кожним з таких об'єктів.

Ставки податку встановлюються за 1 кв. метр об'єкта житлової нерухомості. Базовим податковим періодом для податку є календарний рік.

Податок сплачується за місцем розташування об'єкта оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями до Бюджетного кодексу України [7,9].

Плата за землю.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю стягується у вигляді земельного податку або орендної плати. Стягнення плати за землю регулюється Земельним кодексом України та розділом XIII Податкового кодексу України.

Платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (як фізичні, так і юридичні особи).

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є:

а) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;

б) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Ставки податку за земельні ділянки, оцінку яких проведено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Не сплачують земельний податок групи фізичних та юридичних осіб, які звільнені від сплати а також земельний податок не сплачується за:

- сільськогосподарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій;

- землі, що перебувають у тимчасовій консервації або у стадії сільськогосподарського освоєння;

- землі дорожнього господарства;

- земельні ділянки кладовищ, крематоріїв тощо.

Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Підставою для нарахування податку є дані державного земельного кадастру[7].

Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.

Платниками збору за першу реєстрацію транспортних засобів є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів, що є об'єктами оподаткування.

Такими об'єктами оподаткування цим збором є:

а) колісні транспортні засоби, крім:

- транспортних засобів, що закріплені на правах оперативного управління за військовими частинами, військовими формуваннями у сфері громадського порядку та безпеки дорожнього руху, підрозділами цивільного захисту;

- вантажних транспортних засобів, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення вантажів на короткі відстані;

- транспортних засобів швидкої допомоги;

- машин і механізмів для сільськогосподарських робіт;

- причепів (напівпричепів), мопедів, велосипедів;

б) судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі України або у Судновій книзі України;

в) літаки і вертольоти, зареєстровані у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України або у Реєстрі державних повітряних суден України.

Від сплати збору звільняються легкові автомобілі для інвалідів з об'ємом циліндрів двигуна до 1500 куб. сантиметрів, що придбані за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів та/або безоплатно передані інвалідам відповідно до законодавства України, транспортні засоби будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків-інтернатів, пансіонатів для ветеранів війни і праці, геріатричних пансіонатів, реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, що фінансуються з державного або місцевого бюджетів.

Збір сплачується фізичними та юридичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів за місцем такої реєстрації та за ставками, які діють на день сплати.

У разі відсутності документів про сплату збору або документів, що надають право на користування пільгами, перша реєстрація в Україні не проводиться.

Органи, що проводять державну реєстрацію транспортних засобів, зобов'язані повідомляти органи державної податкової служби про зареєстровані транспортні засоби, а також про осіб, на яких вони зареєстровані[1,7].

На сьогодні справляння прямих податків з громадян в Україні здійснюється на основі таких законодавчо-нормативними актами:

- Закон України про податок з доходів фізичних осіб;

- Закон України про плату за землю;

-Закон України про податок з власників транспортних засобів;

- Єдиний податок.

2. Переваги і недоліки прямих податків

Основним принципам оподаткування та те, наскільки і як вони стосуються інтересів різних верств населення, як виконують своє фіскальне призначення, з'ясуємо переваги та недоліки прямих податків перед непрямими.

До переваг прямих податків можна віднести те, що:

- прямі податки дають реальну можливість встановити пряму залежність між доходами платника та його платежами в бюджет;

- прямі податки є важливим дійовим фінансовим регулятором економічних процесів (інвестицій, нагромадження капіталу, сукупного споживання, ділової активності, підприємництва і т. д.), а також регулюють доходи юридичних і фізичних осіб, на відміну від непрямих, які впливають на ціну товарів;

- прямі податки сприяють розподілу податкового тягаря таким чином, що значні податкові витрати несуть ті члени суспільства, які мають більш високі доходи;

- прямі податки справляють значний вилив на саму державу, яка повинна забезпечити сприятливі умови для ефективного розвитку виробництва, адже якщо обсяг вітчизняного виробництва продукції зростає, то більшими стають надходження до бюджету;

- при прямому оподаткуванні податкові служби вступають у безпосередні взаємовідносини з платниками податку, що спонукає до розвитку економічної та політичної самосвідомості: виникають запитання, на які цілі спрямовуються кошти та чи раціонально їх використовують. При непрямому оподаткуванні сплата податку не так помітна, тому платники інертні щодо податкової політики держави;

- історія розвитку прямих податків свідчить про те, що вони призводять до сильної зміни як структури виробництва, так і споживання.

У разі, якщо держава привласнює весь прибуток або більшу його частину, поступово виникає ситуація, коли споживання зменшується, а підприємства зупиняються. У свою чергу, доходи господарських одиниць, які зростають при помірних прямих податках, стають одним із основних джерел інвестицій в економіку, зростання ділової активності, а значить, і обсягу споживання.

Механізм прямого оподаткування має і певні недоліки. До цього переліку відносять такі позиції:

-- при формуванні державного бюджету пряме оподаткування не може бути стабільним джерелом його доходів, оскільки, наприклад, податок на прибуток та особисті прибуткові податки -- це результат ефективної діяльності вітчизняного виробника. І навпаки, непрямим податкам властиве більш швидке надходження. Перерахування податків до бюджету здійснюється після реалізації продукції. Крім того, фіскальна ефективність непрямих податків пов'язана з тим, що вони охоплюють величезну кількість людей, які їх сплачують при придбанні кожної одиниці оподаткованого товару, через що вони дають більш стабільний доход;

-- оскільки прямими податками охоплюються прибутки та доходи підприємств і населення, то досить низькою є ймовірність їх повного чи майже повного надходження. Більш надійнім об'єктом оподаткування є товари і послуги, процес споживання яких зупинити важко;

-- прямі податки є досить поширеними для платників, ніж непрямі, де одразу вимагається сплата значної суми. Непрямі ж податки менш помітні для споживачів, оскільки вони сплачуються невеликими частками, шляхом включення їх до ціни товарів, що купуються. Крім того, перевага цих податків полягає ще й у тому, що їх стягнення не пов'язане з неприємним для платника втручанням податкових органів у його приватне життя. Тому протидія непрямим податкам з боку платників значно менша, ніж прямим;

-- пряма форма оподаткування потребує складного механізму стягнення податків, оскільки пов'язана з досить складного методикою проведення бухгалтерського обліку та звітності;

-- контроль за сплатою прямих податків також досить складний, оскільки податкова адміністрація має справу з великою групою платників прямих податків. А це в свою чергу вимагає розширення податкової служби і розробки різноманітних методів обліку та контролю доходів громадян і підприємств. Недосконалість законодавства і відсутність належного контролю за сплатою податків створюють сприятливі умови для ухилення від їх сплати [8].

Данілов О.Д. виділяє переваги та недоліки системи прямого оподаткування наведені на рисунку 1.1.

податок прибуток фізичний нерухомість



Рисунок 1.1 Переваги та недоліки системи прямого оподаткування[4]

Ці ж переваги та недоліки системи прямого оподаткування можна представити відносно сфер в яких вони проявляються.

Переваги прямого оподаткування:

1. Економічні - прямі податки дають можливість встановити пряму залежність між доходами платника і його платежами до бюджету.

2. Регулюючі - в країнах з розвиненою ринковою економікою пряме оподаткування є важливим фінансовим важелем регулювання економічних процесів

3. Соціальні - прямі податки спонукають до розподілення податкового навантаження таким чином, що більші податкові видатки мають ті члени суспільства у яких більш високі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів вважається справедливим.

Недоліки прямих податків:

1. Організаційні - пряма форма оподаткування потребує складного механізму стягнення податків, так як пов'язана з достатньо складною методикою ведення бухгалтерського обліку і звітності.

2. Контрольні - контроль надходження прямих податків потребує суттєвого розширення податкового апарту і розробки сучасних методів обліку і контролю платників.

3. Поліцейські - прямі податки пов'язані з можливістю ухилення від сплати податків із-за недосконалості фінансового контролю і наявності комерційної таємниці.

4. Бюджетні - пряме оподаткування потребує відповідного розвитку ринкових відносин, так як тільки в умовах реальног ринку може формуватись реальна ринкова ціна, а відповідно і реальні доходи(прибток), однак з такою ж ймовірністю можуть мати місце і втрати [3,8].



Список використаних джерел

1. Бандурка О.М. , Понікаров В.Д., Попова С.М. Податкове право. 2012 р. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pidruchniki.ws/15840720/pravo/podatkove_pravo_-_bandurka_om

2. Вишневський В.П. Оцінка можливості зниження податкового тягаря / В.П. Вишневський, Д.В. Липницький // фінанси України. - 2008. - № 1. С. 93 - 105.

3. Голдиш Н.М., Голдиш І.П. Економічна сутність прямих податків їх недоліки і переваги в сучасних умовах. КНЕУ імені Вадима Гетьмана. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.rusnauka.com/7_NND_2009/Economics/41858.doc.htm

4. Данілов О.Д. Фінанси підприємств у запитаннях і відповідях -. 2011р.

5. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://pidruchniki.ws/11390422/finansi/scho_take_podatkoviy_potentsial_dlya_chogo_vin_rozrahovuyetsya

6. Паєнтко Т.В.Гармонізація прибуткового оподаткування // фінанси України. - 2005 № 3. - С. 37 - 43.

7. Показники рівня податкового навантаження в світі // www.fortnostress.com

8. Сайт державної податкової служби України: http://sts.gov.ua

9. Щепотьев А. В., Яшин С. А. Податки й оподатковування: підручн. посібник/ А. В. Щепотьев, С. А. Яшин. -- Тула: НОО ВПО НП «Тульський інститут економіки й інформатики», 2011 . -- 161 с.

10. http://buhgalter911.com/Res/Zakoni/NalCode/tekst_rozdil4.aspx

Размещено на Allbest.ru

...