Валютні операції

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Особливості правового регулювання валютних відносин

валютний фінансовий ринок

Україна як самостійна держава здійснює зовнішньоторговельні та iнші економічні зв'язки з зарубіжними країнами через свої органи та уповноважені нею установи і організації. Режим здійснення валютних операцій на територї України, загальні принципи валютного регулювання повноваження державних органів і функії банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права і обов'язки суб'ектів валютних відносин установлені Декретом Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також іншими актами валютного законодавства.

Велику кількість нормативних актів, що регулюють валютні відносини, видає Національний банк України.

Валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави і пов'язані із її роллю в розподілi перерозподілі валового внутрішнього продукту із метою утворення і використання необходимых суспільству валютних фондів.

В Україні до таких фондів належать: Державний валютний фонд, республіканський (Автономної Республіки Крім) валютний фонд, місцеві валюти й фонди, шо утворюються і використовуються виконавчими органами місцевого самоврядування, а також валютні фонди юридичних і фізичних осіб, громадських організацій, інших осіб. Серед них слід розрізняти державні централізовані та децентралізовані фонди, а також фонди, котрі власне державі не належати.

Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і контролю» Кабінет міністрів України забезпечує формування Державного валютного фонду:

-- за рахунок коштів Державного бюджету у межах видатків, затверджених Верховною Радою України;

-- шляхом купівлі валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України чи за погодженням із Національним банком України на міжнародному валютному ринку;

-- шляхом одержання кредитів у іноземній валюті у межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

-- за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до вищенаведеної з статтею Рада міністрів Автономної Республіки Крім, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих радий формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крім) та місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах затверджених Верховною Радою Автономної Рес-публіки Крім, місцевими радами торб видатків, а й за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, і виступають розпорядниками коштів цих фондів.

Інші суб'єкти формують свої валютні фонди шляхом придбання валюти за рахунок власних та запозичених коштів як на міжбанківському валютному ринку України, так і за рахунок валютних надходжень, що залишаються в їхньому розпорядженні.

Галузь валютних відносин складають, із одного боці, широкий комплекс міжнародних валютних відносин, із іншого різноманітні внутрішньодержавні (внутрішні) валютні відносини. Міжнародні валютні відносини набувають свого прояву в межах різноманітних форм співпрацю країн: при здійсненні зовнішньої торгівлі, наданні економічної і технічної допомоги, спільної діяльності в галузі капіталовкладень, міжнародних перевезеннях та ін.

Внутрішньодержавні валютні відносини охоплюють суспільні зв'язки, що організуються Державою при розробленні і проведенні національної валютної політики в зв'язку із утворенням. розподілом і використанням централізованих і децентролізованих валютних фондів, необхідних для виконання певними суб'ектами своїх функцій.

Валютні відносини є різновидом фінансових відносин і мають деякі специфічні особливості:

1) валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави, Яка чітко регламентує порядок утворення і використання централізованих і децентралізованих валютних фондів;

2) безпосереднім приводом для виникнення валютних відносин є здійснювана Державою планова діяльність із утворення і використання необходимых валютних фондів. Ці фонди за своїм змістом є грошовими, але й специфічною їм є та рису, що роль грошей у цих відносинах відіграють валютні ціності;

3) об'єктом валютних відносин є валютні ціності, що є засобом платежу в міжнародних розрахунках, чи тих, що можуть бути сурогатом таких розрахункових засобів, тобто гроші. Це стосується і зобов'язань, пов'язаних із утворенням і використанням валютних фондів;

4) особливісь валютних відносин владно-майнового характеру полягає в еквівалентному, тобто двосторонньому pycлi грошової та товарної форм між суб'єктами. У цих відносинах відбувається не перерозподіл вартості, а перерозподіл частини грошових коштів, за допомогою які можливі міжнародний обмін та фінансове співробітництво:

5) валютні відносини регулюються не лише нормами фінан-сового, але й і інших, перш на цивільного, галузей права, тобто є комплексними. Алі юридичні норми, що їхні регулюють, складають окремий інститут фінансового права, оскільки визначаються особливим об'ектом, методом та принципами правового регулювання, а також значимістю для суспільного життя

З боку держави для регулювання валютних відносин, якi в цілому для фінансово-правового регулювання, характерне застосування імперативних приписів, в межах яких законодавцем допускається можливість певної владної поведінки учасників цих суспільних зв'язків. Валютні відносини в цілому регулюються за допомогою ycix трьох засобів правового регулювання (припису, дозволу і заборони).

Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень.

Сутність такого режиму полягає в законодавчій чи адміністративній забороні, лімітуванні чи регламентації операцій із валютою чи валютними цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними чи політичними причинами.

Валютні обмеження полягають у дорученні керувати валютними операціями Національному банку, ліцензування валютних операцій, можливості блокування валютних рахунків; до недавнього години вимозі обов'язкового продаж половини валютного виторгу експортерів Національному банку.

Одним із важливих валютних обмежень є заборона обігу і використання іноземних валют як платіжного засобу.

Таким чином, законодавство України встановлює загальний дозвіл ведення валютних операцій, але у суворо обмеженому порядку і при забороні здійснення певних дій. Згідно із вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має право бути власником валютних цінностей із усіма повноваженнями, що із цого випливають, -- володіння, користування. розпорядження валютними цінностями. Алі при загальному дозволі існують певні обмеження:

1) регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу. репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів;

2) обмеження вльної купівлі та продаж іноземної валюті та введення обов'язкового продаж державі іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційнимм курсом (тепер це в Україні скасовано), але й не законодавчім органом, а Національним банком;

3) зосередження валютних операцій i в центральних чи спеціально уповноважених банках;

4) контролю над створенням та ліквідацією авуарів резидентів в країні (авуари -- це кошти, що належати резидентам чи нерезидентам і знаходяться в російських банках);

5) контролю над створенням та ліквідаціею авуарів нерезидентів - учасників валютних onepaцій в країні:

6) контролю над інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн;

7) здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю чи заборони в здійсненні окремих видів валютних операцій.

Наведені вище валютні обмеження можуть виступати і в інших формах.

Основою правового регулювання валютних відносин є валютно-правові норми. Вони допускають певну диспозитивність для суб'єктів валютних правовідносин. Водночас ці норми мають характерні для всіх фінансово-правових норм оцінки -- державно-владний характер, імперативність і категоричшсть приписів. Це прямо випливає із валютної політики держави.

Правові відносини, шо випливають із валютних операцій, характеризуються особливим складом суб'ектів, їхні правами і обов'язками, а також об'єктом -- валютними цінностями.

Декрет Кабінету міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» до валютних цінностей відносить як валюту України, так і іноземну валюту; при цьому под іноземною валютою слід розуміти:

-- іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в o6iry та єзаконними платіжними засобами на територї відповідної іноземної держави, а також вилучені із o6iry чи такі, що вилучаються із нього, aлe пдлягають обмінові на грошові знаки, котрі перебувають в обігу; кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках чи вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами України;

-- платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони перед тим, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті чи монетарних металах);

-- монетарні метали -- золото і метали ірідієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових і побутових виробів із цих металів і брухту цих металів.

Учасниками валютних правовідносин виступають уповноважені банки, резиденти, нерезиденти, котрі здійснюють валютні операцїї, суспільно-територіальні утворення, колективні суб'екти, індивідуальні суб'єкти.

Уповноважений банк -- це будь-який комерційний банк, офіційно зарєєстрований на територї України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контролю над операшями своїх кліентів. Лщензію на здійснення валютних операцій мають не усі банки, зарєєстровані в Республіканській книзі рєєстрації банків, валютних бірж і фінансово-кредитних установ, а лише тих, яким ліцензія надана в спеціальному порядку. За порушення валютних правил Національній банк України може позбавити ці банки ліцензії.

У здійсненні валютної роботи бере доля широке коло державних органів загальної та спеціальної компетенції.

Верховна Рада України, крім законодавчих функцій, затверджує визначений Кабнетом міністрів Украни ліміт зовнішнього державного боргу. Кабінет міністрів України спільно із Національним банком України складає платіжний баланс України, забезпечує виконання бюджетної і податкової політики в частині. що стосується руху валютних йінностей. Крім того, він забезпечує формування і розпоряджається Державним валютним фондом.

У сфері валютного регулювання широкими повноваженнями наділений Національний банк України. На нього покладено здійснення валютної політики, виходячи із принципів загальної економічної політики Українн. Національний банк контролює дотримання лмту зовншнього державного боргу і визначає при необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті банкам-нерезидентам. Національний банк наділений в межах, встановлених валютним законодавством, нормотворчими повноваженнями в галузі здіснення операції на валютному ринку України; його акти є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб і вступають з в рядків, встановлений Нацюнатьним банком.

До компетенції Національного банку належить накопичення, зберігання і використання резервів валютних цінностей для здіснення державної валютної політики, встановлення способів визначення і використання валютних (обмнних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті чи розрахункових (клірингових) одиницях. Національнй банк контролює своєчасне надання звітів і документації про валютні операцiї його єдиннми формами і публікує звіти про власні операції уповноважених банків.

Згідно із статтею 68 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування можуть матір позабюджетні цільові валютні кошти, котрі перебувають на спеціальних рахунках у трилітрові банки.

2. Операції із іноземною валютою

Законодавство дозволяє проведення поточних валютних oпepaiцій і операцій із рухом капіталу, тобто експорт капіталу в іноземну економіку та імпорт іноземного капіталу в Україні.

Природно, що держава зацікавлена до того, шоб якомога краще обслуговувати торговельні поточні експортні операції. Наша країна заохочує вкладення іноземних банків, підприємців у нашу економіку і не заохочує доля наших банків та юридичних і фізичних oci6 у капіталі закордонних фінансово-кредитних установ.

Купувати і продавати валюту на внутрішньому валютному ринку України резидента можуть лише через уповноважені банки. Резидента доручають цим банкам продавати валюту на міжбанківському валютному ринку.

Уповноважені банки укладають догоди із купівли-продажу іноземної валюти від свого імені та за свій рахунок у відповідності із інструкцією Національного банку України. Згідно із інструкцією НБУ[4] право уповноваженого банку вести відкриту валютну позицію (тобто позицію валютного ризику) -- це право укладати догоди купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривні.

Розмір відкритої валютної позиції уповноваженого банку визначається як різниця між сумою іноземної валюти, якої банк придбав за свій рахунок, і сумою проданої ним валюти за цей ж період. У випадках, коли уповноважений банк здійснює операції із купівлі-продажу іноземної валюти за гривні, Haцioнальний банк установлює для нього ліміт валютної позиції.

Поточні валютні oпepaцiї здійснюються резидентами без обмежень, крім випадків, передбачених законодавством. Безперешкодне ввезення іноземної валюти в Україну можливе тоді, коли підприємці дотримуються митних правил. Вивозити іноземну валюту із України понад установленого ліміту можливо лише при одержанні довідки із уповноваженого банку.

Національний банк установлює порядок проведення валютних операцій, що зв'язані із рухом капіталу, видає дозвіл на доля в капталі банків за кордоном, але й, як правило, уповноваженим українським банкам, котрі мають генеральну ліцензію.

Окрему ліцензію Національний банк видає на відкриття українськими резидентами рахунків у закордонних філіалах українських уповноважених банків.

Згідно із «Правилами переказу іноземної валюти за межі України за рахунок особистих коштів фізичних осіб -- резидентів і нерезидентеів (Додаток № 6 до постанови Правління Національного банку України від 23.09.1996 р. № 245 з змінами і доповненнями від 10.04.1997 р.) громадяни України та іноземці (крім підприємців) мають право через українські уповноважені банки переказувати особисті кошти в іноземній валюті за межі України в випадках:

-- при допомозі родичам (чоловікові/дружині, батькам, дітям, рідним сестрам і братам), котрі проживають за межами України (лише з валютного рахунка -- якщо родичі постійно проживають за межі не понад S500 на місяць і S2000 на рік; якщо родичі тимчасово проживають за кордоном -- не понад 0 на місяць і S4000 на рік);

-- при платежах за добровільною сплатою аліментів на утримання дітей і непрацездатних батьків (не понад 0 на місяць, із валютного рахунка -- не понад 0 на місяць);

-- при платежах, пов'язаних зі смертю (допомога родичам на погребение -- не понад 0; платежах, пов'язаних зі смертю за кордоном фізичної особи-резидента (транспортні витрати та витрати на погребение) -- до 00).

Громадяни України та іноземці можуть здiйcнювaти платежі в іноземній валюті на ім'я юридичної особи-нерезидента в випадках:

-- за лікування, навчання, доля в конференціях, на сплату страхових і членських внесків, придбання науково-методичної літератури та передплатних видань (без підтверджуючих документів -- не понад S200; із підтверджуючими документами -- не понад S500, із валютного рахунка -- не понад S5000, але в лікування -- не понад 000; на підставі індивідуальної ліцензії НБУ - не понад S5000);

-- платежі із відшкодування витрат судовим, слідчим, арбітражним, нотаріальним та іншим правоохоронним органам іноземних держав, а також витрат на державне мито за справами, що розглядаються ними органами (без підтверджуючих документів -- до S200: із підтверджуючими документами -- не понад S500, із валютного рахунка -- не понад 00).

Окрім цого, можуть переказуватися кошти для здійснення таких платежів у валюті:

-- при оплаті фізичною особою товару іноземній фірмі за імпортним контрактом для власного використання (лише із валютного рахунка. якщо понад 0; на місяць -- не понад S1000. на рік -- не понад S4000):

-- платежі за оформлення документів на працевлаштування за кордоном (без підтверджуючих документів -- до 0, із підтверджуючими документами -- не понад 0);

-- перерахування власником валютного рахунка коштів в іноземній валюті із цого рахунка при виїзді за кордон на постійне місце проживання. Це не стосується підприемців, котрі мають право здійснювати перекази коштів в іноземній валюті лише відповідно до порядку, встановленого для юридичних осіб.

Згідно із новою редакцією інструкції № 3 Національного банку України «Про відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті»[5] в установах банків для юридичних й фізичних oci6 (резидентів і нерезидентів) відкриваються поточині, розподільчі, кредитні та депозитні (вкладні) рахунки.

Поточний рахунок в іноземній валюті відкриваеться підприємству для проведення розрахунків у межах чинного законодавства України в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, котрі визначені чинним законодавством України. Поточні рахунки діляться на торговельні та неторговельні.

Розподільчий рахунок призначений для попереднього зарахування коштів в іноземній валюті, шо надійшли на адресою юридичної особи-резидента згідно із чинним законодавством України. Кошти, котрі були зараховані на розподільчий рахунок і не підлягають продаж у повному обсязі на міжбанківському валютному ринку України, розподіляються за призначенням згідно із дорученням резидента. Грошовий еквівалент коштів в іноземній валюті, котрі були зараховані на розподільчий рахунок і згідно із чинним законодавством України підлягають продаж до повному обсязі на міжбанківському валютному ринку України у встановленому порядку зараховуеться на поточний рахунок резидента -- власника коштів.

Підприємцям -- фізичним особам-резидентам, котрі здійснюють свою діяльність без створення юридичної особини, відкриваються розподільчий та поточний рахунки за режимом, який визначений для юридичних осіб-резиденів.

Кредитні рахунки в іноземній валютй відкриваються уповноваженим банком у встановленому чинним законодавством України порядку на договірній основі юридичним особам-резидентам, фізичним особам-резидентам, котрі займаються підпрпемницькою діяльністю, та юридичним особам-нерезидентам -- банківським установам (смердоті відкриваються незалежно від наявності поточного рахунку). Кредитні рахунки призначені для обліку кредитів, котрі наданіі шляхом оплати розрахункових документів чи шляхом перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника відповідно до умів кредитної догоди.

Юридичним та фізичним особам (резидентам і нерези дентам) уповноваженими банками відкриваються депозитані (вкладні) рахунки в іноземній валютій на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі рядків. Це дозволяє концентрувати кошти, що можуть бути інвестовані в економіку України, зокрема, згідно із постановою Правління Національного банку від 23.09.1996 р. № 245, якою затверджений «Порядок купівлі фізичними особами-резидентами іноземно'ї валюта на міжбанківському валютному ринку України».

Режимами рахунків фізичних осіб-іноземців передбачене також право, як і для резидентів, купувати на міжбанківському валютному ринку України іноземну валюту, котра може бути перерахована за межі України, на суму коштів на розрахункових рахунках, включаючи відсотки із них. Умови купівлі іноземної валюти для резидентів та нерезидентів однакові.Для нерезидентів знято обмеження на можливість конвертувати гривню в іноземну валюту із рахунків типу «Лоро» за умові піддтвердження, то ці кошти отримані юридичною особою-нерезидентом внаслідок здійснення експортно-імпортних операцій.Нерезиденти мають також право купувати валюту на суму нарахованих відсотків за розміщеними депозитами та за залишками коштів на цьому рахунку.

Представництва нерезидентів, шо існують в Україні і мають розрахункові рахунки у гривні в уповноважених банках України куди надходять кошти від здійснення підприємницької діяльності в Україні та від проданої іноземноі валюти із власного валютного рахунка для утримання Представництва сьогодні мають право:

- отримувати відсотки за залишками коштів ними рахунках;

- купувати іноземну валюту на міжбанківському ватютному ринку України для її подальшого перерахування на рахунок юридичної особи-нерезидента, якої смердоті представляють

Перахування валюти за межі України громадянами-іноземцями можливе ще й у випадках. коли це:

отримані спадкоемні кошти та кошти від реалізації спадщини та майна, яку належить нерезидентові в Україні;

прибутки, одержані внаслідок здійснення іноземних інвстицій в Україну;

кошти, отримані у вигляді оплати роботи, премій, пенсій, гонорарів, нарахованих відсотків на залишок коштів на рахунку, відкритому в українському банку;

їноземна валюта, завезена (переказана) в Україну у встановленому чинним законодавством порядку.

3. Валютний контроль

Основними функціями валютного контролю, котрі випливають із Декрету Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", є:

контролю над відповідністю валютних операцій чинному законодавству наявністю необходимых ліцензій;

перевірка обгрунтованості платежів в іноземншй валюті резидентами і нерезидентами;

перевірка повноти і об'єктивності обліку і звітності за операціями резидентів і нерезидентів".

Валютний контроль в Україні здійснюється Кабінетом міністрів України і Національним банком України, який спираеться на уповноважені банки, та іншими органами.

Головним органом, шо здійснює контролю над виконанням правил регулювання валютних операцй на територї України, є Національний банк України. Контроль за валютними операціями резидентів і нерезидентів, здійснюваних через уповноважені банки, проводять ці банки.

Фінансовий контролю над валютними операціями, котрі проводяться резидентами і нерезидентами на територї України, здійснює податкова інспекція.

Контроль за додержанням правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через митний кордон України здійснює Міністерство зв:язку України, а й за додержанням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон - Державний митний комітет України.

Валютному контролю підлягають onepaцii за участю резидентів і нерезидентів, а також зобов'язання шодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, яку перебувае за межами України. Органи, що здійснюють валютний контроль, наділені повноваженнями вимагати і одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті у межах своїх прав, а також про майно, що підлягає декларуванню.

Лібералізація валютного ринку в Україні, зняття валютних обмежень на операції, що зв'язані із рухом капіталу, можливістю нерезидентів виходити на валютний ринок України, вимагає посиленого контролю за дотриманням приписів, котрі містяться в Декреті Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", в Указах Президента України "Про вдосконалення валютного регулювання" від 22.08.1994 р. № 457/94 з змінами і доповненнями від 03.08.1995 р., "Про припинення здійснення роздрібної торгівлі та надання послуг на територї України за готівкову іноземну валюту" та нормативних актах Національного банку України.

Виконуючи програму економічних реформ Президента України, Національний банк України здійснює курс - на забезпечення поступової лібералізації і децентралізації валютного ринку України. У листопаді 1994 року в Україні резидента отримали доступ на біржу для закупівлі валюти із метою переказу за кордон прибутку, отриманого іноземними інвесторами від іноземних інвестицій в Україну. У першому кварталі 1995 року уповноважені банки здобули право здійснювати на міжбанківському валютному ринку України операції із купівлі-продажу доларів США, німецької марки, російських та білоруських рублів.

1995-го poцi уповноважені банки здобули дозвіл купувати безготівкову іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку под реалізапцію готівки в обмінних пунктах.

3 1 серпня 1995 р. Національний банк України заборонив використання готівкової іноземної валюти як засобу платежу за товари та послуги. У Україні оплата роботи резидентів здійснюється лише у національній валюті чи безготівковій формі.

Здійснюючи валютний контроль, Національний банк України проводити перереєстрацію раніше виданих ліцензій на право торгівлі та надання послуг за іноземну валюту. разом із іншими контролюючими органами країни Національний банк України систематично перевіряє установи торгівлі та послуги із іноземною готівкою.

Національний банк поглибив валютний контроль под годину проведення грошової реформи. Перевіряючи роботу пунктів обміну іноземної валюти, Національний банк розірвав агентські догоди та анулював дозволи на право здійснення валютно-обмінних операцій у багатьох юридичних осіб, відкликав ліцензії на право здійснення операцій із валютними цінностями у кількох банківських установ, наклав штрафи на уповноважені банки, котрі не виконати функцій агентів валютного контролю на суму понад 200 тисяч гривень.

Національний банк постійно інформує державні органи у тому, щоб смердоті посилювали контроль шляхом узагальнення та аналізу стану розрахунків за зовнішньо-економічними операціями резидентів, передбачених Постановою Кабінету міністрів та Національного банку України від 26.12.95 р. "Про заходь щодо забезпечення валютного контролю".

Національний банк інформує Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі шодо обсягів надходження валютних коштів, одержавних від здійснення експорту товарів та обсягів перерахованих коштів за імпортними операціями, повернених із порушенням встановлених законодавством термінів обсягів інвестицій у грошовій формі за межі України, котрі декларуватися в Національному банку.

Головна Державна Податкова адміністрація інформується шодо порушень резидентами встановлених законодавством термінів розрахунків у іноземній валюті под годину здійснення експортних операцій та термінів надходження продукції т за імпортними операціями после здійснення платежів та переліку підприємств котрі отримали дозвіл на відкриття рахунків у іноземних банках.

4. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Порушення норм валютного законодавства може потягнути за собою цивільно-правову, адміністративну і кримінальну відповідатьність у відповідності в Україну. Однак ряд порушень визначений в Декреті Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" і за своїм змістом вказані в ньому санкції є заходами фінансового впливу на порушників правил валютних операцій.

Фінансові правопорушення банків, інших кредитно-фінансових статутів, резидентів і нерезидентів передбачені валютним законодавством. До них, зокрема, належати:

- перепустку термінів розрахунків у валютних операціях, при виконанні зобов'язань за угодами тошо;

- здійснення валютних операцій без генеральної чи індивідуальної ліцензії Національного банку України;

- незаконне приховування в інших державах валютних цінностей, що належати резидентам;

- невиконання уповноваженими банками доручень резидентів щодо купівлі і продаж іноземної валюти;

- невиконання резидентами встановлених вимог до продаж валютних коштів, що надійшли на їхнього рахунки;

- невиконання уповноваженими банками функції валютного контролю;

- несвоечасне подання, приховування чи перекручення звітності про валютні операції та iн.

За вказані више порушення передбачені такі санкції:

- штраф в розмірі. еквівалентному вартості валютних цінностей, на суму які відбулося порушення;

- штраф в сумі, що встановлюється Національним банком України:

- пеня;

- позбавлення ліцензії Національного банку України:

- виключення із Республканської книжки рєєстрації банків та інших кредитно-фінансових установ.

Конкретні видн правопорушень та відповідальність них передбачені в декреті Кабінету міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" (ст. 16), Закон! України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземних валюті" та в інших актах. До їхні числа, зокрема, можна віднести:

- здійснення операцій із валютними цінностями без одержання генеральної ліцензії Національного банку України тягне за собою штраф в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, із виключенням банку з Республіканської книжки рєєстрації банків чи що такої виключення;

- здійснення операції із валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України, без одержання індивдуальної ліцензії Національного банку України тягне за собою штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України одягни здійснення таких операцій;

- торгівля іноземною валютою банками та цншими кредитно-фінансовими установами без одержання ліензії Нашонального банку України та (чи) із порушенням ладу і умів торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, тягне за собою штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом національного банку України на день здійснення таких операцій, із виключенням банку з Республіканської книжки реєстрації банків, чи що такої виключення;

- невиконання уповноваженими банками обовязків купівлі іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів тягне за собою позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій чи штраф у розмірі. що встановлюється Національним банком України;

- порушення резидентами встановленого Декретом порядку розрахунків тягне за собою штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що вкористовуються при розрахунках. перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України, на день здійснення таких розрахунків;

- несвоєчасне подання. приховування чи перекручення звітності про валютні операції тягне за собою штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України;

- невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф у cyмi, що встановлюється Національним банком України.

Санкції за зазначені порушення застосовуються Національним банком України і за його визначенням - шдпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судновому порядку. Незаконні скуповування, продажів, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу чи як застави, тобто скоєння цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо це є обов'язковим, тягнуть за собою адміністративну чи кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством України. Кримінальна відповідальність є найтяжчим виглядом юридичноі відповідальності суб'ектів валютних відносин. Відповідно до ст. 80 Кримінального кодексу України таку відповідальність тягнуть дії, пов'язані із незаконним скуповуванням, продажем, обміном, використанням валютних цінностей як засобу платежу, чи як застави, вчинені протягом року после накладення адміністративного стягнення за такі ж порушення, а також скоєння цих дій у значних розмірах. При цьому незаконною операцією із валютними цінностями визнається операція, якщо вартість предмета цієї onepaціїi перевершує двадцять мінімальних poзмiрів заробітної плати. Kpiм того, ст. 80 Кримінального кодексу України передбачена кримінальна відповідальність за відкриття чи використання за межами України валютних рахунків підприємств, установ та організацій без дозволу Haціонального банку України посадовими особами підприємств, установ та організацій, що діють на територї України, чи за їхні дорученням іншими особами чи особами, котрі займаються підприємницькою діяльністю. незалежно від форм власності, а так саме будь-якою іншою особою, котра є громадянином України і постійно проживає на її територї чи приховування валютної виручки. Відповідно до ст. 162 Кодексу про адміністративні правопорушення України переслідуються за законом дії із незаконного скуповування, продаж, обміну, використання валютних цінностей як засобу платежу чи як застави, якщо вартість предмета незаконної onepaції' не перевищуе двадцяти мінімальних розмірів заробітної плати.

5. Правове регулювання валютних операцій

Законодавство України не лише визначає сутність валют-них операцій та їх види, а й встановлює правовий режим здійснення валютних операцій. У ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначено, що резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що пере-бувають на території України. Резиденти мають право бути власниками також валютних цінностей, що перебувають за межами України, крім випадків, передбачених законодавчими актами України. Резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, вста-новлених Декретом та іншими актами валютного законодав-ства України.

Валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України. Порядок ввезення, переказування і пересилання з-за кордону, а також вивезення, переказування і пересилання за кордон резидентами і нерезидентами валюти України визна-чає Національний банк України. Суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, можуть бути вільно вивезені, переслані, переказані назад в Україну.

Уповноважені банки зобов'язані купувати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів з метою забезпечення виконання зобов'язань резидентів у разі платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних ціннос-тей; платежів в іноземній валюті за межі України у вигляді відсотків за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвес-тицій; вивезення за межі України іноземної інвестиції в іно-земній валюті, раніше здійсненої на території України, у разі припинення інвестиційної діяльності.

Національний банк України зобов'язаний здійснювати політику, спрямовану на підтримання валюти України, і з цією метою може виступати суб'єктом міжбанківського валютного ринку України. НБУ видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.

Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим кредитно-фінансовим установам України на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Уповнова-жені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали генеральну ліцензію НБУ на здійснення операцій, пов'язаних з торгівлею іноземною валютою, мають право відкривати на те-риторії України пункти обміну іноземних валют, у тому числі на підставі агентських угод з іншими юридичними особами-резидентами.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують такі операції:

1) вивезення, переказу і пересилання за межі України валютних цінностей, за винятком:

-- вивезення, переказ і пересилання за межі України фізичними особами -- резидентами іноземної валюти на суму, що визначається НБУ;

-- вивезення, переказу і пересилання за межі України фізичними особами -- резидентами і нерезидентами іноземної валюти, яка була раніше ввезена ними в Україну на законних підставах;

-- платежів в іноземній валюті, що здійснюються резидентами за межі України на виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами щодо оплати продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших майнових прав, за винятком оплати валютних цінностей та за договорами страху-вання життя;

-- платежів у іноземній валюті за межі України у вигляді відсотків за кредити, доходу (прибутку) від іноземних інвестицій;

-- вивезення за межі України іноземної інвестиції в іноземній валюті, раніше здійсненої на території України, в разі Припинення інвестиційної діяльності;

2) ввезення, переказ, пересилання в Україну валюти України, за винятком випадків, коли йдеться про суми у валюті України, що були вивезені, переказані, переслані на законних підставах за кордон, які можуть бути вільно ввезені, переслані, переказані назад в Україну;

3) надання й одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо строки і суми таких кредитів перевищують вста-новлені законодавством межі;

4) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави;

5) розміщення валютних цінностей на рахунках і у вкладах за межами України, за винятком відкриття:

-- фізичними особами -- резидентами рахунків в іноземній валюті на час їх перебування за кордоном;

-- кореспондентських рахунків уповноваженими банками;

-- рахунків в іноземній валюті резидентами -- дипломатичними, консульськими, торговельними та іншими офіційними представництвами України за кордоном, які користуються імунітетом і дипломатичними привілеями, а також філіями та представництвами підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

6) здійснення інвестицій за кордон, у тому числі придбанням цінних паперів, за винятком цінних паперів або інших корпоративних прав, отриманих фізичними особами -- резидентами як дарунок або у спадщину.

Одержання індивідуальної ліцензії однією зі сторін валютної операції означає також дозвіл на її здійснення іншою стороною або третьою особою, яка причетна до цієї операції, якщо інше не передбачено умовами індивідуальної ліцензії.

Порядок і строки видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються НБУ. Відмова у видачі НБУ ліцензії може бути оскаржена в судовому порядку.

Відповідно до Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р., комерційні банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу НБУ. Одночасно правилами НБУ встановлені спеціальні вимоги щодо здійснення операцій з валютними цінностями.

Банки повинні бути забезпечені відповідними фахівцями, а також належним спеціальним банківським обладнанням, комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням та комунікаційними засобами, що відповідають вимогам чинного законодавства. Особливістю здійснення валютних операцій є отримання банками письмового дозволу Національного банку, який є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій.

Комерційні банки та інші кредитно-фінансові установи можуть одержувати від Національного банку України ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями лише тоді, коли мають незаплямовану репутацію і можуть надавати своїм клієнтам послуги і консультації на високому професійному рівні.

Важливою валютною операцією є торгівля іноземною ва-лютою. Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” визначається порядок організації торгівлі іноземною валютою та правила здійснення розрахунків в іноземній валюті. Торгівля інозем-ною валютою на території України резидентами і нерезидентами -- юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ на торгівлю іноземною валютою, виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку визначаються НБУ.

Відповідно до Правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України (18.03.99) безпосереднє здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку дозволяється лише суб'єктам цього ринку: Національному банку України; уповноваженим банкам (комерційним банкам, які одержали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями); уповноваженим кредитно-фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ на здійснення операцій з валютними цінностями; валютним біржам. Суб'єкти цього ринку мають право купувати іноземну валюту для власних потреб та за дорученням клієнтів у разі виконання зобов'язань у цій валюті перед нерезидентами та в інших випадках, передбачених законодавством України. Підставою для купівлі іноземної валюти е відповідні документи, що підтверджують правомірність здійснення цієї операції (договір тощо).

Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ, мають право:

-- від свого імені купувати і продавати іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України за дорученням і за рахунок резидентів і нерезидентів;

-- від свого імені і за свій рахунок купувати іноземну валюту готівкою у фізичних осіб -- резидентів і нерезидентів, а також продавати її фізичним особам -- резидентам.

Уповноважені банки мають право продавати іноземну валюту за валюту на валютній біржі через членів біржі за заявами резидентів і нерезидентів України.

Нерезиденти можуть продавати валютні кошти із зарахуванням на банківській рахунок в уповноваженому банку з метою інвестування їх в економіку України. Також уповноважені банки мають право купувати іноземну валюту на валютній біржі через членів біржі за заявами резидентів і нерезидентів -- суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності для забезпечення можливості оплати зобов'язань по імпорту товарів, послуг для обслуговування зовнішнього боргу. Всі операції купівлі та продажу іноземної валюти провадяться тільки через уповноважені банки на валютній біржі. Клієнти банку для придбання іноземної валюти з метою здійснення розрахунків з іноземними партнерами подають до банку замовлення на купівлю іноземної валюти із зазначенням строку дії цього замовлення, суми, необхідної для придбання, максимального курсу іноземної валюти, за яким може бути укладено договір.

Уповноважені банки та уповноважені установи, здійснюючи операції з купівлі-продажу іноземної валюти за власні кошти, зобов'язані, крім загальних правил, також додержува-тися додаткових обмежень. Такі операції, зокрема, повинні здійснюватись тільки в межах ліміту відкритої валютної позиції, який визначає Національний банк України.

Резиденти і нерезиденти -- фізичні особи мають право продавати іноземну валюту уповноваженим банкам та іншим кредитно-фінансовим установам, які одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом -- іншим фізичним особам -- резидентам.

Одним із істотних обмежень по поточних валютних операціях є вимога НБУ про обов'язковий продаж експортної валютної виручки, що надходить на користь резидентів України. Відповідно до постанови Правління НБУ “Про введення обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті на ко-ристь резидентів -- юридичних осіб” від 4 вересня 1998 р. встановлено, що на період стабілізації на валютному ринку України 50 відсотків надходжень в іноземній валюті першої групи Класифікатора іноземних валют НБУ на користь резидентів (юридичних та фізичних осіб -- суб'єктів під-приємницької діяльності) підлягають обов'язковому продажу через уповноважені банки та фінансові установи на міжбанківському валютному ринку України за винятком ви-падків, передбачених у цій постанові.

Фізичні особи -- резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших кредитно-фінансових установах, що одержали ліцензію НБУ, або за їх посередництвом -- в інших фізичних осіб -- резидентів і нерезидентів.

У розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту використовується як засіб платежу іноземна валюта. Такі розрахунки здійснюються лише через уповноважені банки.

Наймодавці-нерезиденти здійснюють оплату праці рези-дентів виключно у валюті України -- у готівковій або безготівковій формі.

Здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту у валюті України допускається за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ.

Для валютних операцій використовуються валютні (обмінні) курси іноземних валют, виражені у валюті України, курси валютних цінностей в іноземних валютах, а також у роз-рахункових (клірингових) одиницях. Зазначені курси встановлюються НБУ за погодженням з Кабінетом Міністрів України. НБУ може встановлювати граничні розміри маржі за операціями на міжбанківському валютному ринку України для уповноважених банків та інших кредитно-фінансових установ, що одержали ліцензію НБУ, за винятком операцій, пов'язаних із строковими (ф'ючерсними) угодами.

Валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягають обов'язковому декларуванню у НБУ. Порядок і строки декларування встановлюються НБУ. НБУ гарантує таємницю інформації, зазначеної вище, відповідно до положень ст. 60-62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (про банківську таємницю) та ст. 66 Закону України “Про Національний банк України”. На сьогодні діє Порядок декларування валютних цінностей, що перебувають за межами України, та здійснення зовнішньоеко-номічної діяльності суб'єктами підприємницької діяльності України, затверджений спільним наказом Головної державної податкової інспекції України, НБУ, Міністерства зовнішніх економічних зв'язків України, Державного митного комітету України від 4 липня 1994 р.

Порядок, види, форми й строки подання звітності резиден-тами і нерезидентами про їхні валютні операції визначаються НБУ за погодженням з Держкомітетом статистики України з урахуванням чинного законодавства України.

Висновок

Підсумовуючи все вищевказане, можна зробити наступні висновки. Валютний ринок України проходить зараз реструктуризацію, яка пов'язана з процесом лібералізації, що почався ще в 1995 році завдяки:

дозволу уповноваженим банкам здійснювати на міжбанківському валютному ринку країни операції з купівлі-продажу доларів США, німецьких марок, російських та білоруських рублів, які підлягають як вільному, так і обов'язковому продажу;

отриманню резидентами доступу на біржу для закупівлі валюти з метою переказу за кордон прибутку, отриманого іноземними нвесторами від інвестицій в Україну та здійснення проліцензованих Національним банком валютних операцій, пов'язаних із рухом капіталу;

дозволу резидентам здійснювати обов'язковий продаж валютних надходжень та вільних валютних коштів як через УМВБ, так і безпосередньо через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України;

прийняттю рішення про недоцільність подальшого обов'язкового викупу до валютного резерву Національного банку України 10% валютних надходжень від суб'єктів господарської діяльності;

дозволу комерційним банкам здійснювати операції купівлі та продажу іноземної валюти на валютному ринку України в межах ліміту відкритої валютної позиції;

започаткуванню торгів на УМВБ.

В 1998 році валютний ринок України розвивався в досить несприятливих умовах. Глибока фінансова криза, яка вибухнула у серпні минулого року, негативно позначилася на основних макроекономічних показниках. ВВП за рік знизився на 1.5%, приз запланованому зростанні на 0.5%. Рівень інфляції зріс до 20% замість прогнозованих 7-10%.

Девальвація курсу гривні внаслідок фінансової кризи могла набути загрозливих форм. Аби запобігти дестабілізації валютного ринку, НБУ 21 серпня 1998 року вніс зміни до правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку, згідно з якими з 22 серпня 1998 року тимчасово припиняється укладення уповноваженими банками нових строкових контрактів з купівлі-продажу іноземної валюти за гривню та не дозволяється купівля іноземної валюти за рахунок власних коштів банку. Зазначеним банкам належить щодня закривати відкриту валютну позицію `вільно конвертована валюта-гривня'.

Незважаючи на несприятливі умови, валютна політика в Україні впродовж минулого року спрямовувалася на підтримку стабільності вітчизняної валюти. Для Національного банку України це було непросте завдання. Фінансова криза та відплив іноземного капіталу призвели до втрати валютних резервів - запоруки стабільності національної грошової одиниці - і викликали стрімку девальвацію національних грошей.

Варто сказати, що падіння курсу гривні могло бути ще більшим, якби НБУ не вживав у практиці валютного регулювання рішучих адміністративних заходів щодо обмеження валютних операцій. Серед них:

заборона проводити операції з валютою на міжбанківському валютному ринку;

поновлення обов'язкового продажу валюти від експортних надходжень у розмірі 50%;

обмеження комерційним банкам ліміту відкритої валютної позиції;

жорстка прив'язка готівкового курсу валюти до безготівкового;

збільшення переліку документів, необхідних для купівлі валюти на біржовому ринку.

Введення прямих обмежень на валютному ринку негативно позначилося на обсягах продажу валюти і докорінно змінило структуру ринку. Протягом року обсяг продажу валюти становив близько 26 млрд. доларів, тобто на 18% менше, ніж у 1997 році.

Головна проблема валютного ринку в 1999 році - вибір курсової політики. Україна знову надає перевагу політиці валютного коридору, бо вона, на думку урядових структур, найбільш ефективна на сучасному етапі і дозволяє тримати економічну ситуацію під контролем.

У січні 1999 року на біржовому рику України розпочалися торги євровалютою. З введенням євро наша країна отримала додатковий стимул для інтеграції в Європу. Претендуючи на світове лідерство, ЄС добиватиметься, щоб євро стало однією з найстабільніших світових валют. Україна при формуванні своїх міжнародних валютних резервів упродовж перехідного періоду має перевести національні валюти країн - членів ЄВС у нову європейську валюту.

...