Позикові кошти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Залучення позикових коштів дозволяє підприємству оплатити термінові зобов'язання, а також є засобом розширення своєї діяльності. При цьому варто мати на увазі, що використання окремих видів позикових коштів (позички банку, позики, кредиторська заборгованість постачальникам і т.д.) мають для підприємства різноманітну вартість. У обов'язковому порядку відсотки за користування позиковими засобами виплачуються по позичках банку. Плата по банківських відсотках ставиться на собівартість продукції і на чистий прибуток. фінансування позиковий кошти

При розрахунках із постачальниками і підрядчиками плата за тимчасове користування коштами кредиторів, як правило, не береться, хоча у випадку невчасної оплати підприємству доведеться заплатити пеню (у відсотках від суми договору) за кожний день прострочення. У умовах широко поширеного в нашій країні порядку попередньої оплати продукції додатковим безкоштовним джерелом фінансування багатьох підприємств-товаровиробників стали сума коштів, що надходить від їхніх покупців. При цьому практика показує, що період між часом надходження грошей на розрахунковий рахунок підприємства і часом відвантаження в багатьох випадках вимірюються місяцями.

Якщо потреби підприємства у капіталі покриваються за рахунок позичкового фінансування, то відбувається зміна абсолютної (сума) або відносної (структура) величини зобов'язань підприємства, відображених у його пасиві. При цьому позичковий капітал використовується суб'єктами підприємництва у різних співвідношеннях, однак сам факт позичкового фінансування {debt financing)необхідно розглядати як перманентне та об'єктивно обумовлене явище. За таких умов ефективність позичкового фінансування багато у чому визначатиме загальну ефективність фінансового менеджменту (а отже, і кваліфікацію фінансового менеджера) на підприємстві та формуватиме основи конкурентоспроможності підприємства у короткостроковому та довгостроковому періодах. Як свідчить досвід розвинутих країн, позичковий капітал є не тільки джерелом покриття поточної потреби підприємства у капіталі, а й дієвим механізмом фінансового забезпечення розвитку та розширення підприємства, проведення реструктуризації тощо.

Якщо між капіталодавцем і підприємством виникають відносини позички, то це означає, що фінансування відбувається за рахунок позичкового капіталу: капіталодавець набуває статусу кредитора. Кредитором визнається юридична та (або) фізична особа, яка має підтверджені належними документами грошові вимоги до боржника, в тому числі вимоги з виплати заробітної плати, зі сплати податків, інших обов'язкових платежів тощо.

Серед характеристик позичкового капіталу, які безпосередньо впливають на процес позичкового фінансування підприємства, важливою є величина плати за користування таким джерелом капіталу. Під платою за користування позичковим капіталом, або його ціною (cost of debt), слід розуміти сукупність затрат, які несе підприємство у зв'язку із залученням фінансових ресурсів від капіталодавців із метою їх використання для покриття наявної потреби у капіталі. Вартість позичкового капіталу, у тому числі ціна окремого джерела боргу, виражають у відсотках до суми основного боргу.

Оскільки позичковий капітал може формувати так званий податковий щит (tax shield), реальна його ціна має бути зменшена на частину витрат на його обслуговування, які зменшать абсолютну величину податкових зобов'язань підприємства з податку на прибуток.

Позичковий капітал, який підприємство залучило до господарського обороту на певний момент часу, відображається у пасивній частини балансу такого підприємства, як зобов'язання перед третіми особами. Виходячи із економічної сутності зобов'язань, їх характеристики та необхідності організації специфічної системи управління, їх величиною та структурою, бухгалтерський облік виділяє такі види зобов'язань36: довгострокові зобов'язання; поточні зобов'язання; забезпечення; непередбачені зобов'язання; доходи майбутніх періодів.

Підприємство включає до пасиву балансу поряд із даними щодо власного капіталу інформацію щодо позичкового капіталу, який перебуває у його розпорядженні на певну дату, за такими напрямами:

Розділ 2. Забезпечення подальших витрат і платежів.

Розділ 3. Довгострокові зобов'язання.

Розділ 4. Поточні зобов'язання.

Розділ 5. Доходи майбутніх періодів.

Велике значення для фінансування оборотних коштів мають джерела фінансування, що привертаються (зовнішні). Залучення позикового капіталу сприяє розширенню масштабу діяльності підприємств і ефективному використанню їх власних засобів.

Джерела зовнішнього фінансування підрозділяються на форми довгострокового (інвестиційного), змішаного і короткострокового фінансування. Ці форми фінансування оборотних коштів підприємств представлені у порядку зростання ступеня ри зику втрати ліквідності і убування рівня витрат по обслуговуванню боргу.

Одним із варіантів покриття потреби підприємства в інвестиційному (довгостроковому) капіталі є лізингове фінансування - лізинг (leasing). Лізинг як господарська операція полягає в отриманні суб'єктом підприємництва (лізингоодержувачем) необоротних активів (як нерухомого, так і рухомого майна) у довгострокову оренду з можливістю, як правило, викупу об'єкта лізингу по завершенні строку дії договору. При отриманні необоротних активів за лізингом підприємство відображає на власному балансі як сам об'єкт лізингу в необоротних активах, так і зобов'язання щодо сплати лізингових платежів на користь лізингодавця (у складі довгострокових зобов'язань).

У світовій практиці розрізняють такі види лізингових операцій:

прямий, або двосторонній, лізинг. У результаті реалізації прямого лізингу суб'єкт підприємництва отримує об'єкт лізингу безпосередньо від постачальника. Такий варіант лізингу реалізується переважно між суб'єктами підприємництва, що мають тісні фінансово-економічні зв'язки;

зворотний лізинг (lease back) як варіант прямого лізингу. Здійснюється шляхом продажу об'єкта необоротних активів суб'єкта підприємництва іншій особі (як правило, спеціалізованій організації або фінансовій установі) з одночасним отриманням такого об'єкта в лізинг. Ця форма фінансування в довгостроковій перспективі неефективна, оскільки витрати на сплату лізингових платежів більші, ніж витрати, які несе підприємство як власник такого об'єкта, однак вона дає змогу ефективно вирішувати поточні (короткострокові) цілі переважно проблемним підприємствам;

непрямий, або багатосторонній, лізинг. У результаті реалізації непрямого лізингу спеціалізована лізингова компанія придбає у постачальника (або кількох постачальників) на замовлення лізингоодержувача об'єкт лізингу, який передається замовникові у довгострокове користування (зазвичай із можливістю подальшого викупу об'єкта лізингу замовником).

Вартість лізингового фінансування для суб'єкта підприємництва порівняно з іншими джерелами капіталу досить висока, оскільки розмір лізингових платежів включає такі елементи, як витрати на амортизацію об'єкта лізингу, премію за ризики лізингодавця (останні доволі високі, зважаючи на строковість операції) та безпосередньо прибуток лізингодавця. Однак лізингове фінансування дає змогу ефективно вирішувати проблеми покриття потреби в інвестиційному капіталі у випадках, коли суб'єкт підприємництва не може повністю або частково профінансувати таку потребу у капіталі за рахунок запозичень на ринку капіталу (довгострокових банківських кредитів або облігаційних позик).

Основними формами короткострокового фінансування вітчизняних підприємств є:

торгові кредити;

використання короткострокових цінних паперів;

взаємозаліки;

короткострокові банківські кредити;

факторинг.

Комерційний кредит (commercial credit) - форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб'єктами підприємництва, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів.

До основних різновидів комерційних кредитів належать:

товарні кредити;

одержані аванси.

Товарний кредит вигідний всім учасникам ринку: і виробнику, і дистриб'ютору, і роздрібному продавцю. Інвестуючи грошові кошти у побудову каналів збуту, більшість торгових компаній сьогодні здатна збільшити у декілька раз обсяги продажів при відповідному товарному наповненні, таким чином, товарний кредит сьогодні стає основним інструментом розвитку компаній. Важливим питанням, пов'язаним з комерційним кредитуванням, є вартість кредиту. Ця вартість залежить від таких основних чинників:

рівня знижки до базової ціни (сконто) товару у разі здійснення дострокових розрахунків;

періоду, протягом якого надаються знижки;

періоду відстрочення платежів.

У разі, якщо постачальник відвантажує продукцію з відстрочкою платежу, не передбачаючи при цьому жодних знижок за дострокову оплату, то вартість залучення такого товарного кредиту для позичальника дорівнюватиме нулю. Якщо ж умовами контракту передбачена залежність ціни товару від строків розрахунків, тобто встановлені певні знижки до базової ціни у разі здійснення дострокових платежів, то втрачений дохід покупця (відповідно сплата завищеної ціни за товар) в результаті отримання товарного кредиту можна трактувати як плату за користування позичковим капіталом.

До основних переваг товарного кредиту належать:

відносна швидкість і технічна зручність отримання;

кредитори здебільшого не вимагають додаткового кредитного забезпечення, окрім застереження щодо заборони застави майна під інші кредити;

вимоги до кредитоспроможності позичальника є нижчими, ніж при банківському кредитуванні (кредитори, як правило, не здійснюють оцінку кредитоспроможності позичальника);

процентна ставка, як правило, перевищує вартість банківського кредиту;

небезпека високої залежності від постачальників;

застереження щодо заборони надавати у заставу майно під інші кредити, що є типовим видом забезпечення товарних кредитів, звужує кредитні рамки позичальника;

знижується контроль за ефективністю використання позичкового капіталу.

Важливим елементом позичкового капіталу підприємства є одержані аванси від клієнтів. Йдеться про одержані аванси під поставку матеріальних цінностей або під виконання робіт, а також суми попередньої оплати покупцями і замовниками рахунків постачальника за продукцію і виконані роботи. Аванси можуть бути як коротко, так і довгостроковими. Оцінка вартості залучення короткострокових авансів здійснюється за тією ж методологією, що і товарних кредитів. Одним з чинників виникнення поточної заборгованості за авансами одержаними є уникнення ризику неплатежів за поставлені товари. Довгострокові аванси як джерело формування позичкового капіталу використовуються при виконанні крупних замовлень, зокрема в будівництві, суднобудуванні, великому верстатобудуванні та в деяких інших видах економічної діяльності. Аванси від замовників відіграють такі функції:

фінансування та підтримання ліквідності позичальника;

перевірки платоспроможності замовника;

гарантії, що замовник викупить замовлення у разі його готовності.

Стримуючим чинником розвитку товарного кредиту є необхідність інвестування постачальником значних грошових коштів в дебіторську заборгованість, а також організаційні питання побудови продажів в кредит, починаючи з того, кому продавати, як відстежувати прихід платежів, що робити, якщо покупець не платить і т.д. Тому побудова продажів у кредит вимагає не тільки інвестицій в оборотний капітал, але також значний обсяг ресурсів витрачається на побудову технології.

Важливим джерелом короткострокового фінансування оборотних коштів малих і середніх підприємств є короткострокові банківські кредити (до 1 року), які розділяють на засоби овердрафту і короткострокові банківські позики, а також факторинг.

Факторинг і банківський кредит мають різну природу і направлені на задоволення різних потреб постачальників. Кредит характеризується терміновістю, що припускає його погашення через певний термін. Таким чином, банківський кредит абсолютно неприйнятний для фінансування постачань з відстроченням платежу. Якщо шестимісячний кредит буде направлений на фінансування відвантажень товарів з відстроченням платежу, то як зміняться умови роботи компанії в ситуації погашення товарного кредиту, і що буде, якщо постачальнику не вдасться одержати новий кредит після його погашення. Сьогодні в Україні більшість кредитів видаються на строк до року, що якраз і приводить до подібних ситуацій. Факторинг же на сьогодні є єдиним безстроковим пасивом в українській економіці і дозволяє планувати програму розвитку на багато років вперед.

Іншою особливістю кредиту є необхідність надання застави для його отримання. Принципова відмінність факторингу і кредиту полягає у тому, що кредит орієнтований на успіхи компанії у минулому, на ті активи, які були зароблені вчора, факторинг же орієнтований на майбутні успіхи у продажу, і навіть якщо продажі виростуть у 5 разів, це не буде обмеженням для фінансування в рамках факторингу. Не дивлячись на переваги факторингу, існують недоліки і складнощі, що перешкоджають ширшому використанню факторингу у вітчизняній економіці. Найбільш істотною з них є його відносна дорожнеча. У даний час рівень факторингової комісії складає до 3 % від суми грошовою вимогою, що поступилася. Залежно від терміну оборотності дебіторської заборгованості ця комісія при перерахунку доходить до 20-30 % річних.

Треба відзначити, що вища вартість факторингових операцій в порівнянні з банківським кредитуванням не є «відлякуючим чинником» для користувачів факторингу. Середні ставки по факторингу перевищують середні ставки за кредитами на 4-12 % річних. На Заході, наприклад, вартість факторингу перевищує вартість кредиту в чотири рази, але не можна говорити про те, що ці гроші дорожчі в чотири рази. Погоджуючись на вищу ставку, клієнт одержує набір послуг з управління дебіторською заборгованістю і страхування пов'язаного з нею ризику. Факторингова компанія бере на себе всю технічну роботу по інкасації дебіторській заборгованості і інформуванню клієнта про стан його дебіторської заборгованості, дякуючи чому звільняються ресурси бухгалтерії клієнта. Крім того, вона може надавати клієнту незалежну інформацію про платоспроможність його дебіторів.

Фахівці відзначають, що банківські кредити виступають основним конкурентом факторингу, проте, у країнах, де кредити у меншій мірі доступні приватному сектору, факторинг розвивається достатньо великими темпами.

Іншим негативним моментом у використанні факторингу є організаційні проблеми, пов'язані з ускладненням документообігу, слідством чого є зниження з боку клієнта оперативності управління своїм підприємством.

Проведене дослідження використання факторингу малими і середніми підприємствами показало, що його привабливість для них знижується через те, що факторингові агенти, як правило, відмовляються укладати договори факторингу, якщо сума операції складає менше ЗО тис. дол.. Разом з тим самі продавці - малі і середні підприємства - велику частину товарних кредитів надають своїм покупцям в межах від 5 до ЗО тис. дол.

Крім фінансування оборотних коштів при факторингу банк покриває значну частину ризиків постачальника, зокрема: кредитні ризики; ліквідні ризики, валютні ризики; процентні ризики. Нейтралізувати кредитні ризики можна використовуючи документарні акредитиви і банківські гарантії. Акредитив є зобов'язанням банку виплатити постачальнику товару за рахунок замовника-покупця певну суму за умови, що постачальник надасть банку у встановлений термін документи, підтверджуючі виконання зобов'язань перед замовником. Основна функція акредитиву - зниження недовір'я як з боку покупця, так і продавця, особливо, коли вони працюють один з одним вперше. Банківська гарантія, на відміну від акредитиву, не є платіжним інструментом (платіж по ній наступає у виняткових випадках) і служить додатковим забезпеченням виконання зобов'язань по операції. Зокрема, гарантія дозволяє не вносити передоплату, а провести платіж за фактом постачання або з розстрочкою. Іноді надання банківської гарантії є неодмінною умовою участі клієнта в операціях або операціях (наприклад, митні або тендерні гарантії).

Факторинг - поширена міжнародна посередницька послуга комерційних банків. У порівняно сучасному вигляді факторинг з'явився в середні віки у Великобританії, яка активно торгувала з колоніями. Перші операції факторингу почав вести створений в Англії в XVII столітті «Будинок факторів» (House of Factors). У 60-х роках XX ст. факторингові операції почали поступово витісняти комерційний кредит на основі векселів. Факторинг почав активно розвиватися в Англії в XIV ст., що було безпосередньо пов'язано з розвитком текстильної промисловості. Велика кількість факторингових компаній виникла у кінці XIX ст. в США. Вони були агентами «делькредере» німецьких і англійських постачальників одягу і текстиля. Делькредере гарантували оплату всіх товарів. Як компенсацію ризику неплатежу вони стягували додаткову комісійну винагороду. У Європі факторинг одержав розвиток починаючи з 50-х років XX ст. Саме в цей період підприємства стали все активніше застосовувати розстрочку платежу при постачаннях товарів своїм контрагентам. З середини XX ст. почав розвиватися міжнародний факторинг. У 1960 році з'явилася перша факторингова асоціація - International Factors Group (IFG), яка на сьогодні об'єднує більше 60 компаній з 41 країни світу. У рамках асоціації була розроблена електронна система передачі інформації між факторинговими компаніями, яка використовується для дуже швидкої оцінки кредитоспроможності дебіторів у всьому світі, для встановлення кредитних лімітів і моніторингу за станом постачань і платіжною дисципліною покупців. У 1968 році була організована Factors Chain International (FCI), яка стала найбільшою в світі факторинговою асоціацією з 190 членами із понад 50 країн світу. У 2003 році на неїдоводилося 47,8 % ринку внутрішнього факторингу і 63,9 % ринку міжнародного факторингу. У кінці 50-х - початку 60-х років XX ст. були створені три найбільші міжнародні факторингові групи: Heller International Group, International Factors Group S.C., Factors Chain International.

У Оттаві 28 травня 1988 року була підписана Конвенція УНІДРУА по міжнародних факторингових операціях, що встановлює загальні юридичні рамки операцій, контроль за рівновагою інтересів різних учасників при факторингових операціях. У конвенції УНІДРУА «Про міжнародний факторинг» (LTNTOROIT Convention on International Factoring) «під факторинговим контрактом розуміється контракт, заключенний між однією стороною (постачальником) і іншою стороною (фінансовим агентом), відповідно до якого: постачальник повинен або може поступатися фінансовому агенту грошовими вимогами, витікаючими з контрактів купівлі-продажу товарів, що укладаються між постачальником і його покупцями (боржниками), за винятком контрактів, які відносяться до товарів, що набувають переважно для особистого, сімейного і домашнього використання.

Відповідно до положень даної конвенції операція вважається факторингом в тому випадку, якщо вона задовольняє як мінімум двом з чотирьох ознак:

наявністю кредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;

веденням бухгалтерського обліку постачальника, раніше всього обліку реалізації;

інкасуванням його заборгованості;

страхуванням постачальника від кредитного ризику.

Спроба більш менш широкого впровадження факторингового обслуговування в Україні була зроблена в 1989 році. Експеримент проводився в спеціально створених факторингових відділах Промбудбанку СРСР. Проте, слабка підготовка працівників, відсутність відповідної довідкової і наукової літератури, відсутність практичного досвіду факторингового обслуговування, а також необхідність виконання плану реалізації, плану прибули від реалізації зумовили підміну факторингу банківською гарантією, привели до неправильного розуміння його суті. З 1 липня 1992 року Пром-будбанк припинив практику факторингових операцій. З 1994 року факторингові операції почали здійснювати і комерційні банки. Якщо оцінювати вітчизняний ринок факторингу загалом, то впродовж останніх двох років він динамічно розвивається, виникають нові факторингові компанії, щоразу більше банків пропонують цю послугу. Серед них АКБ «ПриватБанк», Укрсоцбанк (UnicreditBank), Укрексімбанк, «Арма Факторинг», ФК Факторинг, VAB-Bank, Райффайзен Банк Аваль, СЕБ Банк, КБ «Українська фінансова група». Третина українського ринку належить СЕБ Банк. Ринкова частка інших банків, в числі яких Індекс-банк, VAB-Bank, не перевищує 1-2 %. Окрім банків, факторинг надають інші фінансові установи, наприклад, компанія «Арма Факторинг». Проте, вийшовши на ринок в травні 2004 року, ця компанія обслуговує по схемі факторингу не більше 15 клієнтів. На відміну від банків, які можуть надавати факторинг з фінансуванням і без, «Арма Факторинг» факторинг без фінансування не надає. Тариф в Укрсоцбанку складає від 0,5 до 3 % обсяг обслуговуваних постачань (вартості товару). Вартість ресурсів, що надаються СЕБ Банк - 16 % річних плюс оцінені ризики, які можуть складати 0,5-3 % і більше. Компанія «Арма Факторинг» пропонує факторинг за тарифом 0,1 % у день від суми наданого фінансування. Фінансисти не люблять переводити тарифи в річні, оскільки виходить 20-35 % річних, що дорожче за залучення банківських кредитів. На Заході вартість факторингу перевищує вартість кредиту в чотири рази, але не можна говорити про те, що ці гроші дорожче в чотири рази, затверджують експерти. Сплачуючи вищу ставку, клієнт одержує набір послуг, зокрема, по управлінню дебіторською заборгованістю.

Суть факторингу полягає у купівлі банком або спеціалізованою факторинговою компанією грошових вимог постачальника до покупця та їх інкасація за визначену винагороду. Факторингова компанія купує у своїх клієнтів платіжні вимоги до покупців на умовах негайної оплати 80-90 % вартості прямих поставок. Схема факторингової операції досить проста. Після отримання документів про постачання товарів (послуг) банк або фінансова компанія (фактор), здебільшого після перевірки платоспроможності покупця, виплачує своєму клієнту, як правило, від 60 % до 90 % суми платежу за поставлений товар або вартості наданої послуги. Інші 10-40 % суми боргу фактор тимчасово утримує у зв'язку з прийняттям ризику погашення боргу. Здійсненню факторингової угоди передує серйозна аналітична робота. Отримавши заявку від підприємства, факторингова компанія вивчає впродовж 1-2 тижнів економічний і фінансовий стан потенційного клієнта, характер його ділових зв'язків. Якщо підприємство стало клієнтом факторингової компанії, то клієнт надає факторинговій компанії всі рахунки-фактури, виставлені на покупців. За кожним документом клієнт повинен дістати згоду на оплату (за аналогією з акцептом платіжних вимог). Факторингова компанія вивчає всі рахунки-фактури, визначаючи платоспроможність покупців. Це триває від 24 годин до 2-3 днів. Факторингова компанія може оплатити рахунок у момент настання терміну платежу або достроково. В останньому випадку вона виконує функції банку, тому що дострокове надання коштів клієнтові рівноцінне видачі йому кредиту. Найважливішою послугою тут є гарантія платежу клієнтові. Ця гарантія охоплює повний обсяг внутрішніх і міжнародних операцій: факторингова компанія зобов'язана оплатити клієнтові всі акцептовані рахунки-фактури, навіть у випадку неплатоспроможності боржників. Крім того, банк визначає максимальну суму за операціями факторингу, у межах якої постачання товару або надання послуг може проводитися без ризику неотримання платежу. У договорі на здійснення факторингових операцій повинен бути зазначений засіб розрахунку обмежуючої суми й описані обставини, за яких факторинговий відділ зобов'язаний здійснювати платіж на користь постачальника.

У вартість факторингових послуг включається плата за обслуговування (комісія) і плата за надані в кредит кошти. Плата за обслуговування стягується за звільнення від необхідності вести облік, за страхування від появи сумнівних боргів і розраховується як певний відсоток від суми рахунків-фактур. Розмір цієї плати може варіюватися залежно від масштабів виробничої діяльності постачальника і надійності його контрактів, а також від експертної оцінки факторинговим відділом ступеню ризику неплатежу і складності стягнення коштів з покупців. У середньому на вітчизняному ринку комісія встановилася на рівні 0,5-3 % від вартості рахунків-фактур. Проте комерційні банки визначають розмір плати за домовленістю з конкретним клієнтом за кожним договором, тому ставка плати за обслуговування може виявитися і вищою (5 % і більше). Розмір плати за обслуговування може визначатися не тільки у відсотках від суми платіжних вимог, а й через встановлення фіксованої суми.

Размещено на Allbest.ru