Непрофесійні суб’єкти ринку акцій України

Важливими елементами внутрішніх взаємовідносин є також процедура формування порядку денного загальних зборів, визначення дій товариства, що потребують обов'язкової ухвали загальними зборами. Доцільно розширити перелік питань, які входять до виключної компетенції загальних зборів, а також тих, прийняття рішень по яким потребує кваліфікованої більшості. Зокрема, це питання участі акціонерного товариства у статутних фондах інших підприємств, викупу товариством власних акцій та їх подальшого використання, внутрішніх положень товариства тощо. Спостережні ради відіграють не багатьох підприємствах дуже незначну роль. Для підвищення їх ролі потрібно внести певні зміни до законодавства щодо порядку їх формування, конкретизувати повноваження ради (зокрема, встановити обов'язковий мінімум повноважень) та відповідальність її членів.

Віддалення власників від управління акціонерним товариством є загальною тенденцією. Ступінь віддалення залежить від концентрації капіталу, норм і традицій у побудові та організації акціонерного управління. Форма власності впливає переважно на те, хто і як здійснює добір вищих менеджерів підприємства. Саме добір і організація ефективного контролю за діяльністю менеджерів є одними з найголовніших функцій власників товариства. Економічні інтереси менеджерів лише частково співпадають з інтересами акціонерів-власників товариства. Запобігання або зменшення відхилень у діяльності менеджерів від головних цілей акціонерів потребує використання адміністративних та економічних методів впливу на поведінку менеджерів. Формами економічного впливу можуть бути прив'язка заробітної плати (її частини) до прибутку підприємства, виплата частини заробітної плати акціями товариства, надання права купівлі акцій товариства на пільгових умовах, передача в довірче управління певного пакету акцій з правом отримання дивідендів по ним. Визначення сили впливу того чи іншого методу потребує детального аналізу, вивчення багатьох конкретних факторів, інтенсивності їх дії та модифікації у конкретних товариствах.

У п'ятому розділі “Спільні інвестиційні дії на ринку акцій” розглядається спільне інвестування на фондовому ринку як поєднання на певних умовах коштів багатьох, переважно дрібних інвесторів для їх довгострокового розміщення в цінні папери. Це розміщення здійснюють спеціальні підприємницькі структури - інститути спільного інвестування (ІСІ). За специфікою своєї діяльності, ці інститути характеризуються великою різноманітністю. Більш глибокому вивченню особливостей внутрішніх взаємовідносин у рамках ІСІ сприятиме їх класифікація за певними ознаками: а) ступенем постійності капіталу - фонди з фіксованими та керованими портфелями. Останні, в свою чергу, поділяються на відкриті та закриті; б) напрямками вкладень - універсальні та спеціалізовані. Напрямками спеціалізації ІСІ можуть бути визначені види цінних паперів, галузі (сектори) економіки, регіони (країни); в) цільовою орієнтацією. У цьому аспекті доцільно виділити фонди, що орієнтуються: переважно на зростання вартості активів, переважно на одержання процентного (дивідендного) доходу, зростання вартості активів та одержання поточного доходу.

Роль ІСІ найчастіше розглядається або на рівні фінансового ринку, або економіки в цілому. У той же час, ці інститути, за певних умов, можуть виконувати важливі функції й на рівні підприємства. Професійні підходи ІСІ до участі в акціонерному управлінні, їх певна віддаленість від власників контрольного пакету та органів поточного управління, відсутність претензій на вирішальний контроль за діяльністю підприємства утворюють більш ефективну систему відносин у товаристві, додаткові передумови для конструктивного співробітництва представників різних груп - учасників корпоративного управління. Можливості ІСІ як суб'єктів корпоративного управління були недостатньо використані в період приватизації підприємств в Україні.

Особливостями діяльності ІСІ в Україні є: їх поява пов'язана, насамперед, із зусиллями держави по створенню інфраструктури приватизації; метою створення фондів була участь у приватизації підприємств; потенціал фондів (фінансовий, кадровий) є в цілому невисоким; в країні діють головним чином фонди закритого типу, які є менш привабливими для інвесторів, ніж відкриті.

Природа ІСІ визначається наявністю ряду проблем, які виникають при індивідуальному інвестуванні. По-перше, непрофесійним суб'єктам дуже складно зробити більш-менш ефективний вибір об'єкту інвестування. Так, за результатами проведеного опитування з'ясувалося, що 51% респондентів вважають, що вони не здатні самостійно вибирати акції добрих підприємств, а ще 36,5% виявили недостатню впевненість у своїх можливостях. По-друге, окремі привабливі фінансові інструменти можуть бути практично недоступними для дрібних інвесторів (перепони можуть мати фінансовий, технічний та правовий характер). По-третє, індивідуальне інвестування має в цілому дуже низький потенціал для формування диверсифікованого портфеля інвестицій. По-четверте, далеко не всі цінні папери характеризуються достатньо прийнятним для інвестора рівнем ліквідності.

Зазначені проблеми самостійного інвестування більшість непрофесійних суб'єктів усвідомлює у кращому випадку лише частково. Головною реальною силою, що спонукає переважну їх частину до придбання цінних паперів ІСІ є порівняння результатів інвестування за різними його варіантами. При цьому, найбільш доступним орієнтиром для порівняння виступають ставки процентів за вкладами. Тому для того, щоб непрофесійні інвестори віддали перевагу інвестуванню в цінні папери ІСІ, останні повинні або своєю діяльністю фактично продемонструвати більш високий рівень дохідності, або переконати інвесторів у своїх високих можливостях апріорі.

На стадії створення ІСІ найважливіше значення мають питання інформування інвестора про умови діяльності фонду та визначення статусу інвестора в системі внутрішньоінститутських відносин. При виборі ІСІ інвестору необхідно оцінити його потенціал та відповідність інвестиційної орієнтації суб'єкта, умов взаємодії з фондом. При цьому в оцінці потенціалу ІСІ значну роль може відіграти розмір та структура статутного фонду, склад його засновників. В Україні використовуються принципи довірчої передачі коштів (інвестор має статус учасника) та корпоративного володіння та управління коштами (статус акціонера). Для дрібних індивідуальних інвесторів організаційно-правові принципи побудови внутрішніх відносин не є вирішальним фактором ступеня їх інтересу до співробітництва з ІСІ, вони цілком можуть сприймати й довірчий принцип. Важливо, аби кошти кваліфіковано та добросовісно використовувалися, забезпечували доход.

Найбільш важливими внутрішніми питаннями функціонування фонду є: організація управління; визначення та оприлюднення основних результатів діяльності фонду; здійснення ефективного контролю за діяльністю інвестиційного керуючого та менеджерів; підстави та механізм зовнішнього втручання в діяльність фонду.

Найважливішим для учасника ІСІ показником його діяльності є вартість чистих активів у розрахунку на один цінний папір фонду. Саме цей показник визначає ліквідну вартість цінних паперів ІСІ - поточну або кінцеву. Його треба використовувати й для визначення винагороди інвестиційного керуючого. Проте розрахунки цього показника в Україні не відзначаються достатнім ступенем достовірності. Пов'язано це з широким використанням балансової вартості при визначенні вартості активів ІСІ на певний період часу. Вирішення цієї проблеми потребує збільшення в активах ІСІ частки цінних паперів, які представлені на організаційно-оформлених фондових ринках, збільшення обсягів широкодоступної інформації щодо укладених угод з цінними паперами, введення до публічної інформації кількох варіантів розрахунку вартості чистих активів.

Інвестор для прийняття виважених рішень повинен мати достовірну та змістовну інформацію. Держава визначає нормативи публічної інформації, зокрема щодо результатів діяльності ІСІ. Проведений аналіз свідчить про необхідність її суттєвого вдосконалення. З одного боку, треба виключити зі складу обов'язкової інформації показники, які лише переобтяжують звітність. З іншого, до її складу треба включити, зокрема, вартість чистих активів у розрахунку на один цінний папір ІСІ, показники дохідності, розміри виплат інвестиційному керуючому та загальні витрати фонду.

У шостому розділі “Обмеженість ринкового регулювання, проблеми інвесторів та способи їх вирішення” відзначається, що в сучасних економічних системах регулювання відносин, пов'язаних з випуском та обігом акцій, відбувається, насамперед, за допомогою ринкового механізму. Попит, пропозиція, вільна ціна, конкуренція складають основні елементи ринкового регулювання зазначених відносин. Проте лише ринкового регулювання є недостатньо для забезпечення стабільного та ефективного функціонування акціонерного механізму. Ринкове регулювання не вирішує ряду проблем, які виникають при взаємодії інвесторів, насамперед, непрофесійних, з іншими учасниками відносин з приводу випуску та обігу акцій. До таких треба віднести:

1. Захист інвесторів від обману, недобросовісних дій з боку інших суб'єктів, утиску їх прав та інтересів. Специфіка положення непрофесійного інвестора на ринку акцій полягає в тому, що, на відміну від будь-якого іншого покупця, він одержує не товар, а певні права. При цьому якість, конкретне наповнення, реальні можливості реалізації цих прав вирішальним чином залежать від дій інших учасників економічних відносин. Спрямування поведінки останніх у “правильне” русло ринок може забезпечити лише в певній мірі. Недобросовісна поведінка по відношенню до інвестора може виявитися: а) під час проведення емісії акцій (у роботі визначаються форми недобросовісних емісій - “авантюрна”, “романтична”, “кулуарна”, “косметична” - та їх вплив на непрофесійних інвесторів); б) в управлінні акціонерним товариством, як результат дискримінаційної політики власників контрольного пакету або виконавчих структур товариства. Найбільш поширеними формами такої політики є: повна капіталізація прибутку, як наслідок небажання акціонерної більшості “поділитися” прибутком з меншістю; штучне обмеження прибутку менеджерами; маніпулювання черговістю виплати дивідендів; проведення дискримінаційної реорганізації підприємства (створення нових підприємств, зокрема, дочірніх, поділ товариства, злиття). Особливої поширеності набула практика реорганізації акціонерних товариств. Необхідність трансформації акціонерного капіталу в Україні має певні об'єктивні причини. У той же час, практика здійснення трансформацій в багатьох товариствах свідчить про те, що вони надають певні шанси власникам контрольних пакетів, здатні покращати становище певних груп працівників підприємств, проте, з іншого боку, вони фактично позбавляють якихось надій усіх інших акціонерів. Такий стан відносин між інвесторами, їх вульгарна диференціація не можуть бути визнані як нормальне явище; в) у некоректній поведінці керівників-інсайдерів (використання товариства для організації викупу акцій для себе, проведення інсайдерських спекулятивних “ігор” з акціями); г) при користуванні послугами інститутів інфраструктури (укладення дискримінаційних угод на довірче управління цінними паперами, неефективна та недобросовісна робота менеджерів ІСІ тощо).

2. Маніпулювання ринковими цінами акцій. Воно є діями певних учасників ринку акцій, що спрямовані на штучне підвищення, знищення або стабілізацію цін на акції. Існування цієї проблеми пов'язане, насамперед, з присутністю на ринку спекулянтів. З одного боку, вони підтримують ліквідність ринку, що є важливим для інвесторів та емітентів, з іншого, їх капітал є надто рухливим, чутливим до різних факторів, що здатне створювати ефект масових дій на ринку, у тому числі штучного характеру. Такі цінові “ігри” дезорієнтують пересічного інвестора, призводять до певних втрат, послаблення інтересу до акцій. Маніпулювання ринковими цінами може відбуватися й під час формування статутних фондів підприємств цінними паперами.

3. Обмеження або усунення конкуренції. У відносинах з емітентами, продавцями акцій, непрофесійні учасники не відчувають себе суб'єктами, які знаходяться під якимось особливим впливом контрагентів. У інвестора завжди є вибір, проте він завжди є обмеженим - інформаційними та географічними факторами. Вибір інвестора - це вибір у рамках тієї інформаційної бази, якою він володіє. Непрофесійний інвестор не здатний отримати повну інформацію про акції, що пропонуються на продаж, а також суб'єктів, які виступають у ролі їх продавців. Сила впливу географічних обмежень залежить від ступеня розвитку інфраструктури ринку акцій. За нинішнього стану розвитку ринку акцій в Україні, можливості вибору, в умовах наявної конкуренції серед продавців, у непрофесійних інвесторів дуже обмежені. Ринкова інфраструктура, що склалася, є недостатньою для утворення більш суттєвих можливостей вибору. Крім того, послуги реєстратора - це послуги по суті чистої монополії. Тому вирішення питання коректної поведінки монопольних структур та підвищення рівня конкуренції на ринку є важливими факторами інвестиційної активності.

Державне регулювання інвестиційних та інших відносин на ринку акцій повинно сприяти вирішенню тих проблем, які не можуть вирішені за допомогою лише ринкового саморегулювання. Одним із шляхів вирішення проблеми недобросовісних емісій може бути встановлення обмежень на право проведення публічної підписки на акції. Доцільно у законодавчому порядку зафіксувати певні умови використання трансформаційної та прямої моделей створення відкритих акціонерних товариств. Необхідно внести певні зміни до стандарту публічної інформації про випуск акцій, зокрема, більш чітко визначати мету залучення коштів, напрямки їх використання. Як певна перешкода недобросовісним емісіям акцій може розглядатися андеррайтинг. Потрібно внести певні зміни до законодавства щодо забезпечення прав акціонерів на придбання акцій додаткової емісії. Дискримінаційна політика щодо розподілу прибутку, участі у статутних фондах інших підприємств повинна попереджатися наданням права акціонерам вимагати за певних умов від акціонерного товариства викупу їх акцій. Проблема маніпулювання з черговістю виплати дивідендів повинна вирішуватися шляхом детальної регламентації цього процесу у відповідних законодавчих нормах. Запобіганню участі керівників-інсайдерів у спекулятивних “іграх” з акціями власного підприємства буде сприяти встановлення певних законодавчих обмежень щодо можливості проведення операцій відчуження акцій такими суб'єктами. Маніпулювання може бути обмежене за рахунок встановлення спеціальних вимог щодо можливості та умов внесення до статутних фондів підприємств цінних паперів, зокрема акцій. Держава повинна встановлювати реєстраторам максимальний розмір тарифів на їх послуги.

ВИСНОВКИ

Випуск акцій є таким способом залучення коштів, який надає можливість не тільки включити у цей процес широке коло інвесторів, але й досягти цього найдешевшим, у порівнянні з іншими механізмами мобілізації коштів у межах фінансового ринку, чином. Ринок акцій виступає як система економічних відносин, пов'язаних з отриманням, використанням та відчуженням прав пайової участі у капіталі підприємства певного організаційно-правового типу - акціонерному товаристві. Акція є формою пайової одиниці, що використовується в акціонерному товаристві. Основними показниками впливу ринку акцій на національну економіку є обсяги розміщених емісій та рівень капіталізації. В обсягах емісії, умовах її проведення та тих конкретних властивостях, якими наділяються акції, відбиваються певні економічні інтереси, формуються умови наступних відносин.

До можливих цілей емісії треба віднести: приватизацію підприємств, залучення інвестицій, виконання певних нормативів, установлених державою, перерозподіл влади в акціонерному товаристві. Інвесторів можна класифікувати: за статусом, за спеціалізацією (рівнем професійності), за цілями та строками інвестування, за стилем поведінки на ринку акцій, за національною приналежністю. Групу непрофесійних інвесторів ринку акцій формують переважно домашні господарства. Створення українського ринку акцій є, насамперед, результатом масової приватизації підприємств. Одним з її наслідків стала поява великої кількості фізичних осіб - власників дрібних пакетів акцій.

Цілями інвесторів можна визнати одержання доходу в межах фондового ринку, захист заощаджень, придбання прав контролю за діяльністю товариства для отримання доходів поза межами фондового ринку. Поведінка українських непрофесійних інвесторів визначається, насамперед, орієнтацією на одержання дивідендних доходів. Об'єктивно придбання акцій потенційно може відповідати інтересам та можливостям людей, які мають середні та найвищі за рівнем доходи.

На схильність домашніх господарств до заощаджень впливає рівень дохідності вкладень, розміри доходу, що отримує в цілому домашнє господарство, розмір загального багатства, яким воно володіє, характер споживацької поведінки особи, технічні умови одержання доходу, мета заощадження. Основними факторами поділу заощаджень на активні та пасивні є рівень довіри до фінансового ринку, розмір та мета заощаджень.

Факторами інвестиційного вибору домашніх господарств є: наміри інвестора, дохідність та рівень безпеки інвестування, епізодичні, випадкові обставини, технічні та інші умови виходу на ринок, звички домашніх господарств. В Україні як особливості дії факторів вибору можуть бути визначені: вирішальне значення виключних обставин; масові прояви переважно емоційного, багато в чому випадкового вибору; відсутність, як правило, попереднього аналізу економічної безпеки інвестування; обмеженість загальних можливостей інвестиційного вибору; значний вплив технічних умов інвестування. Реальні права власника акцій формуються під впливом суспільних та корпоративних обмежень, а також самообмежень, використання яких має певні мотиви.

Емітент, як суб'єкт попиту на заощадження, порівнює ціну залучення коштів із граничною корисністю, що мають ці гроші. Кожна додаткова сума грошей має меншу корисність для нього, тому він згоден залучати додаткові гроші за меншими власними витратами. Попит емітента є певним набором залежностей між кількістю грошей, що можуть бути ним залучені, та максимально припустимими витратами на залучення однієї одиниці грошей, які згодне нести товариство (витрати на проведення емісії, можливі втрати, пов'язані з розподілом майбутнього прибутку). Існує також група нецінових факторів попиту емітентів на заощадження.

У цілому, якщо прийняти за більш-менш стабільну кількість продавців, то тоді ринкові умови попиту на акції в залежності від кількості покупців та стану формування контрольного пакету акцій, можна представити трьома моделями: ринкова монопсонія; на ринку представлені декілька більш-менш постійних покупців; ринок, на якому представлено багато покупців.

Ризик інвестування в акції - це можливість втрати коштів або одержання доходу меншого, ніж очікувалося. Вибір міри інвестиційного ризику непрофесійним суб'єктом знаходиться під впливом дії, насамперед, таких факторів, як рівень загальних доходів інвестора, обсяг коштів, що інвестуються в акції, психологічні особливості інвестора. Ризики інвестування в акції можна класифікувати за такими ознаками: за наслідками; за походженням; за швидкістю отримання грошових коштів.

Економічне положення інвестора, його оцінки інвестиційної привабливості, перспективності акцій, ситуації в альтернативних сферах інвестування, загальний ринковий настрій, економічні та технічні умови ринкового обігу акцій визначають рішення непрофесійного суб'єкта про придбання (продаж) акцій. У залежності від кількості та видів цінних паперів, в які інвестуються кошти, можна виділити моделі одиничного та портфельного інвестування.

Ефективність організації управління товариством є вирішальною передумовою реалізації інтересів власника акцій. Одним з результатів масової приватизації стало формування на багатьох українських підприємствах акціонерної моделі інсайдерського типу. У ній значну роль відіграють акціонери - працівники підприємства.

Загальна роль непрофесійних суб'єктів в управлінні товариством зростає, коли контрольний пакет акцій знаходиться тільки у стадії формування. Після того, як контрольний пакет акцій є фактично сформованим, роль непрофесійних суб'єктів та інших дрібних акціонерів різко зменшується. У цілому, контрольний пакет є не стільки фіксованим значенням, скільки діапазоном, верхній параметр якого є постійним (абсолютне значення), а нижній формується з прив'язкою до конкретного часу, місця, питання, що розглядається на зборах. Склад акціонерів впливає на особливості відносин між різними учасниками акціонерного підприємництва, ефективність управління, фінансову та інвестиційну діяльність товариства, його стратегічні орієнтири та можливості.

В акціонерних товариствах відбувається певний розподіл функцій між органами управління. Фактична роль загальних зборів вирішальним чином залежить від розподілу акцій та наявності конкретних інструментів урахування інтересів акціонерної меншості. Найбільші можливості впливу акціонерна меншість отримує при використанні кумулятивної системи голосування для обрання керівних органів товариства.

Вищі менеджери товариства є самостійною і досить значною силою. Їх економічні інтереси частково співпадають, а частково розходяться з інтересами акціонерів-власників товариства. Вирішення проблеми запобігання або зменшення відхилень у діяльності менеджерів від головних цілей акціонерів може бути пов'язано з використанням адміністративних та економічних методів впливу. До останніх треба віднести прив'язку заробітної плати (її частини) до прибутку товариства, виплату частини заробітної плати акціями товариства, надання права купівлі акцій товариства на пільгових умовах, передачу в довірче управління певного пакету акцій з правом отримання дивідендів по ним. Спільне інвестування може розглядатися як доповнення або альтернатива індивідуальному. Основними ознаками інститутів спільного інвестування є поєднання коштів багатьох, переважно дрібних інвесторів, здійснення інвестицій у цінні папери, відсутність іншої діяльності. Інтерес індивідуальних інвесторів до інвестиційних інститутів пов'язаний з їх здатністю вирішити ті проблеми, що виникають при індивідуальному інвестуванні, а саме: вибору об'єкту, обмеженої доступності або недоступності до ряду фінансових інструментів, низьких можливостей диверсифікації портфеля, ліквідності ряду цінних паперів. Головним же мотивом придбання цінних паперів фондів є переконання інвесторів в їх можливості забезпечити більш високі результати у порівнянні з іншими варіантами інвестування.

Непрофесійному інвестору при здійсненні вибору доцільно аналізувати ІСІ за такими параметрами: оцінка потенціалу фонду; оцінка його привабливості з урахуванням специфіки інвестиційної орієнтації суб'єкта; оцінка зручності взаємодії з фондом, витрат, пов'язаних з цим процесом. Статутний фонд ІСІ виконує такі функції: організаційно-правового оформлення стартового капіталу товариства, індикативну та захисну. Його розмір та наповнення є певним свідченням ступеня грунтовності підходів засновників до інвестиційного підприємництва.

Для інвестора найбільш важливим показником діяльності фонду є вартість його чистих активів у розрахунку на один цінний папір фонду. Для вирішення проблеми підвищення рівня достовірності цього показника треба збільшити в активах ІСІ частку цінних паперів, які представлені на організаційно-оформлених ринках, збільшити обсяг інформації, що акумулюється та розповсюджується відносно укладених угод з цінними паперами, представляти в публічній інформації кілька варіантів розрахунку зазначеного показника.

Визначені в Україні нормативи публічної інформації не в повній мірі забезпечують надання інвестору достовірної та змістовної інформації. Так, зокрема, до складу нормативної публічної інформації не включаються показник вартості чистих активів у розрахунку на один цінний папір фонду, показники дохідності, не визначаються динаміка основних показників, розміри винагороди та витрати інвестиційного керуючого тощо. Одночасно, нормативна інформація містить деякі показники, які не мають серйозної цінності для інвесторів.

Ринок має значний потенціал для координації процесів, пов'язаних з інвестуванням в акції. У той же час, ринкове регулювання виявляє обмежені можливості щодо вирішення таких проблем, як недобросовісна поведінка певних суб'єктів по відношенню до дрібних інвесторів, утиск їх прав та інтересів, маніпулювання ринковими цінами акцій, обмеження конкуренції. Для їх вирішення необхідне певне державне втручання.

Проблема дискримінації акціонерної меншості, зокрема у питаннях трансформації акціонерного капіталу, розподілу прибутку, може вирішуватися за рахунок надання права певним акціонерам вимагати від товариства викупу їх акцій, більш глибокої законодавчої регламентації порядку виплати дивідендів та розміщення акцій додаткових емісій, введення в обіг зворотних акцій. Запровадження трансформаційної та обмеження можливостей використання прямої форми створення відкритих акціонерних товариств, внесення певних змін до нормативів публічної інформації є заходами запобігання проведенню недобросовісних емісій. Держава повинна також встановити певні обмеження щодо особистих операцій посадових осіб товариства з його акціями та реалізувати ряд інших заходів підтримки акціонерного механізму інвестування в Україні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Петруня Ю.Є. Непрофесійні суб'єкти ринку акцій України. - К.: Т-во “Знання”, КОО, 1999. - 262 с.

2. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: Учеб. пособие. - К.: Вища шк. - Знання, 1998. - 478 с.

3. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: Микроэкономика. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - Днепропетровск, ДАУБП, 1995. - 160 с.

4. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: Макроэкономика. Учебное пособие для студентов высших учебных заведений. - Днепропетровск, ДАУБП, 1995. - 158 с.

5. Основи економічної теорії: Навчальний посібник для викладачів і студентів коледжів, технікумів і училищ / Авт. кол.: А.О.Задоя, С.В.Зарічний, О.М.Кириєнко, Ю.Є.Петруня. - К., Міністерство освіти України, Інститут системних досліджень освіти, 1994. - 144 с.

6. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономической теории. Курс лекций. - Днепропетровск, ДГГА, 1996. - 180 с.

7. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: микроуровень / Учебное пособие для высших учебных заведений. 2-е изд., перераб. и доп. - Днепропетровск, ДАУБП, 1997. - 160 с.

8. Задоя А.А., Петруня Ю.Е., Дидык Л.М. Акционирование угольных объединений: анализ вариантов // Уголь Украины. - 1994. - №4. - С. 25-28.

9. Петруня Ю.Е. Приватизация предприятий в Украине: оценка эффекта // Академическое обозрение. - 1996. - №1-2. - С. 12-15.

10. Петруня Ю.Е. Субъекты рынка акций в Украине // Академічний огляд. - 1997. - №1-2. - С. 21-28.

11. Фондовый рынок Украины: от анархии к порядку (“круглый стол” в редакции журнала) // Академічний огляд. - 1997. - №1-2. - С. 8-9, 15-16.

12. Петруня Ю.Е. Фондовый рынок Украины: участники и мотивы их поведения // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998 - №4. - С. 34-38.

13. Петруня Ю.Є. Проблеми корпоративного управління в економіці України // Академічний огляд. - 1998. - №1. - С. 53-59.

14. Петруня Ю.Є. Інсайдери та аутсайдери в корпоративній моделі України // Банківська справа. - 1998. - №4. - С. 42-46.

15. Петруня Ю.Є. Акція як об'єкт економічних відносин // Академічний огляд. - 1998. - №2. - С. 5-13.

16. Петруня Ю.Є. Акціонерні товариства в Україні: внутрішні фактори ефективності // XXI столетие - проблемы и перспективы освоения месторождений полезных ископаемых: Сб. научн. трудов НГА Украины. № 3, Том. 7. - Днепропетровск: РИК НГА Украины, 1998. - С. 174-177.

17. Петруня Ю.Є. Недобросовісні емісії акцій: класифікація, причини, регулювання // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - №3. - С. 7-11.

18. Петруня Ю.Є. Ризики інвестування на ринку акцій // Академічний огляд. - 1999. - №1. - С. 24-30.

19. Петруня Ю.Е. Роль системы голосования в управлении акционерным обществом // Персонал. - 1999. - №3. - С. 80-84.

20. Петруня Ю.Є. Визначення акції // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - №4. - С. 16-18.

21. Петруня Ю.Є. Інвестиційний вибір домашніх господарств на фінансовому ринку // Проблеми та перспективи розвитку економіки України в умовах ринкової трансформації: Сб.: Економічний вісник Національної гірничої академії України, т.1. - Дніпропетровськ: РИК НГА України, 1999. - С. 4-8.

22. Петруня Ю.Є., Осецький В.Л. Взаємовідносини власників і менеджерів в акціонерних товариствах // Економіка АПК. - 1999. - №4. - С. 19-22.

23. Петруня Ю.Є. Індивідуальні інвестори на ринку акцій України: мотиви діяльності // Фінанси України. - 1999. - №5. - С. 11-17.

24. Петруня Ю.Є. Трансформація акціонерного капіталу та інтереси інвесторів // Економіст. - 1999. - №5. - С. 39-41.

25. Петруня Ю.Е. Результаты совместного инвестирования // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1999. - №5. - С. 40-43.

26. Петруня Ю.Є. Форми дискримінації акціонерної меншості // Економіка України. - 1999. - №6. - С. 53-57.

27. Петруня Ю.Є. Функції статутного фонду інституту спільного інвестування // Фінанси України. - 1999. - №7. - С. 29-33.

28. Петруня Ю.Є., Осецький В.Л., Гавриляка Г.В. Фінансові джерела ресурсного забезпечення підприємства // Персонал. - 1999. - №3 (Приложение). - С. 107-108.

29. Петруня Ю.Є., Осецький В.Л. Проблеми забезпечення прав інвесторів та світовий досвід їх вирішення // Збірник праць вчених. Вип. 21. - Київ: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 1999. - С. 5-9. 30. Петруня Ю.Є. Вибір інституту спільного інвестування непрофесійним інвестором // Теорії мікро-макроекономіки. Збірник наукових праць. - К., 1999. - С. 19-24.

31. Петруня Ю.Є. Домашні господарства як суб'єкти спільного інвестування // Фінанси України. - 1999. - №8. - С.29-33.

32. Петруня Ю.Є., Осецький В.Л. Проблеми функціонування акціонерного механізму залучення інвестицій в Україні // Вісник НБУ. - 1999. - №8. - С. 58-60.

33. Петруня Ю.Є. Аналіз непрофесійним інвестором можливостей інвестиційних інститутів // Роль фінансово-кредитної системи у стимулюванні економічного зростання в Україні: Зб. наук. праць. - Луцьк: Ред.-вид. від. "Вежа", Волиньдержуніверситет імені ЛесіУкраїнки, 1999. - С. 208-211.

34. Петруня Ю.Є. Попит та пропозиція акцій: ринкові моделі України // Банківська справа. - 1999. - №4. - С. 48-49.

Размещено на Allbest.ru