Проблеми створення промислово-фінансових груп в АПК України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут аграрної економіки

Української академії аграрних наук

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.04.01. - Фінанси, грошовий обіг і кредит

Проблеми створення промислово-фінансових груп в АПК України

Рильський Микола Вікторович

Київ - 1999

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, академік УААН, заслужений діяч науки і техніки України Гайдуцький Павло Іванович, Адміністрація Президента України, заступник голови Адміністрації Президента України

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік УААН Борщевський Петро Прокопович, Рада по вивченню продуктивних сил НАН України, заступник голови Ради з наукової роботи

кандидат економічних наук Павлюк Клавдія Василівна, Київський Національний університет імені Тараса Шевченка, доцент кафедри фінансів, грошового обігу і кредиту

Провідна організація - Науково-дослідний фінансовий інститут при Міністерстві фінансів України (м. Київ)

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук Малік М.Й.

Анотація

агропромисловий фінансовий капітал

Рильський М.В. Проблеми створення промислово-фінансових груп в АПК України. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01.- Фінанси, грошовий обіг і кредит - Інститут аграрної економіки УААН, Київ, 1999.

Представлено дослідження проблем виробничого-фінансової інтеграції в АПК України. Розглянуто теоретико-методологічні основи формування промислово-фінансових груп в АПК України, передумови їх створення, місце в системі інтеграційних процесів в АПК. Сформовано основні організаційні принципи побудови агропромислово-фінансових груп. З урахуванням розвитку виробничо-фінансової інтеграції опрацьовано механізм формування агропромислово-фінансових груп. Визначено основні напрями організації агропромислово-фінансових груп, особливості їх створення, показники діяльності. Сформовано основні положення фінансової політики агропромислово-фінансових груп.

Практична реалізація результатів дослідження може сприяти прискоренню створення агропромислово-фінансових груп.

Ключові слова: механізм, виробничо-фінансова інтеграція, промислово-фінансові групи, агропромислово-фінансові групи, спільний проект.

Аннотация

Рыльский Н.В. Проблемы создания промышленно-финансовых групп в АПК Украины. Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук за специальностью 08.04.01.- Финансы, денежный оборот и кредит. - Институт аграрной экономики УААН, Киев 1999.

Изложены основные результаты исследования теоретических основ, финансово-экономических и организационных проблем производственно-финансовой интеграции в АПК Украины. Обоснованы направления развития и эффективного функционирования агропромышленно-финансовых групп через механизм совершенствования организационной структуры и законодательной базы, повышения финансовой устойчивости предприятий-участников АПФГ.

В диссертации исследовано предпосылки интеграции промышленного и банковского капиталов. Рассмотрены пути и способы интеграции в различных странах. Дана оценка интеграционным процессам в Украине. Исследованы объективные предпосылки необходимости и целесообразности создания агропромышленно-финансовых групп. Раскрыта сущность совместного проекта агропромышленно-финансовой группы и его роль как главного элемента в организации и управлении группой. В работе акцентируется внимание на том, что проблемы создания агропромышленно-финансовых групп остаются малоисследованными, и слабо отражаются в специальной литературе. Поэтому рабочая гипотеза исследований автора исходит из того, что создание агропромышленно-финансовых групп неразрывно связано с проведением аграрной реформы и сменой форм хозяйствования, совершенствованием законодательной базы интеграции производственного и банковского капиталов, необходимостью значительного повышения общего экономического состояния государства и АПК в частности, а также с расширением научно-исследовательских работ интеграционных процессов.

В работе автором изложены основные организационные принципы построения агропромышленно-финансовых групп. Выявлены возможности и установлены пути объединения агропромышленного и банковского капитала в Украине. Интеграционные процессы в агропромышленном секторе экономики остаются слаборазвитыми. В тоже время интерес к интеграции велик, особенно в товаропроизводителей. В работе даются схемы интеграции различных типов сельскохозяйственных предприятий с финансовыми организациями. Дана оценка участия банков и других финансовых учреждений в интеграционных процессах развитых стран. На основании проведенного анализа изложены ключевые условия участия, роль и значение банка в организации агропромышленно-финансовых групп. Рассмотрены возможности создания предприятиями-участниками других финансовых институтов в рамках агропромышленно-финансовых групп. Уточнено определение, функции и задачи главной компании агропромышленно-финансовой группы. Рассмотрены способы ее создания. Представлены схема формирования обслуживающей инфраструктуры, ее роль и функции в деятельности агропромышленно-финансовых групп.

С учетом развития производственно-финансовой интеграции отработан механизм формирования агропромышленно-финансовых групп. Определены основные направления их организации и дана объективная оценка возможности реализации каждого из направлений. Соискателем разработано комплекс мер по регулированию процесса создания агропромышленно-финансовых групп. Предложены меры по совершенствованию законодательной базы формирования агропромышленно-финансовых групп. Предложена классификация агропромышленно-финансовых групп по различным признакам. Разработана общая для всех групп организационная структура. Для каждой из видов групп предложена своя схема государственной регистрации. Оптимальным способом анализа деятельности агропромышленно-финансовых групп предложено схему проектного анализа. Рассматриваются основные положения и характеристики проектного анализа, даются рекомендации по его применению при организации и деятельности агропромышленно-финансовых групп. Рассматриваются схемы консолидации отчетности при различной степени вовлечения предприятий в выпуск конечной продукции совместного проекта агропромышленно-финансовой группы. В диссертации предложено рассматривать способы формирования финансовой политики агропромышленно-финансовых групп на элементах финансовой политики корпоративных и акционерных формирований развитых стран. Даются характеристики элементов финансовой политики, а также рекомендации по их применению при организации и деятельности агропромышленно-финансовых групп. В диссертации предложена финансовая концепция агропромышленно-финансовой группы, которая базируется на основе проектного планирования и инвестирования и включает в себя механизм внутреннего и внешнего финансирования.

Сущность научной новизны основных результатов исследования заключается: в обосновании теоретических основ финансово-экономических и правовых предпосылок формирования и развития промышленно-финансовых групп в АПК Украины; определении основных направлений организации агропромышленно-финансовых групп; разработке методических подходов классификации и организации агропромышленно-финансовых групп; создании модели участия и взаимодействия участников агропромышленно-финансовой группы; разработки предложений по усовершенствованию законодательной и нормативной баз, которые регламентируют создание промышленно-финансовых групп в Украине; разработке организационно-управленческого механизма создания агропромышленно-финансовых групп; адаптации методов анализа и управления совместными проектами в рамках агропромышленно-финансовых групп.

Практическая реализация результатов исследования может оказать содействие в создании агропромышленно-финансовых групп в Украине.

Ключевые слова: механизм, производственно-финансовая интеграция, промышленно-финансовые группы, агропромышленно-финансовые группы, совместный проект.

Annotation

Rilskiy N.V. Problems of creation of industrial - financial groups in Аgroindustrial complex of Ukraine. The manuscript.

Thesis on competition of the academic degree of a candidate of economics speciality: 08.04.01.- Finance, money turn-over and credit - Institute of Agrarian Economy - Academy of Agrarian Sciences of Ukraine, Kiev 1999.

Heve by theses presents the research dedicated to the problems of integration of financial and manufacturing activities in Ukraine. The theses includes the overview of theoretical and methodological background of industrial-financial groups formation in the agroindustrial complex of Ukraine, conditions for their creation, as well as their role in the process of Аgroindustrial complex integration. Taking into account the developing integration of manufacturing and financial groups, the mechanism of organization of agroindustrial financial groups has been designed. The main areas for organizing agroindustrial financial groups peculiarities of their formation, parameters of their activities have been identified. The fundamental guidelines for financial policy of agroindustrial-financial groups were worked out.

The practical accomplishment of the results of the research can encourage the creation of agroindustrial-financial groups.

Key words: the mechanism, industrial-financial integration, industrial - financial groups, agroindustrial -financial groups, joint project.

1. Загальна характеристика дисертаційної роботи

Актуальність теми. З початком кризових явищ на Україні науковці здійснювали спроби віднайти ефективний механізм виходу із тяжкого економічного стану. Цей механізм вбачався у багатьох формах. Серед них були внутрішні і зовнішні, з яких найчастіше згадувалися - соціально-економічні реформи та іноземна допомога. Зовнішні - найбільш легкі у період стагнації, однак дають лише тимчасову відстрочку в пошуках внутрішнього механізму відродження. Для посилення внутрішніх, більш дієвими мають бути економічні реформи. Криза, що охопила весь народногосподарський комплекс країни, спонукала до пошуків нетрадиційних економічних моделей стабілізації та зростання. Однією з таких моделей є інтеграції промислового та банківського капіталів у формі промислово-фінансових груп (ПФГ).

Загальні тенденції в національній економіці України характерні і для агропромислового комплексу держави. Подолання кризового стану національного господарства, і агропромислового комплексу зокрема, та формування ринкових відносин в Україні неможливо здійснити без докорінних економічних перетворень. Національна структура агропромислового комплексу з характерними для неї великою питомою вагою сільського господарства, слаборозвиненою переробкою та сферою ресурсного постачання і обслуговування потребує радикальних змін. Вони ліквідували б такі негативні явища, як глибока структурна криза, при якій виробництво продукції більшості підприємств стає нерентабельним; практично повне зруйнування інвестиційного комплексу; розпад господарських зв'язків між сферами АПК, які роблять нездійсненною основну мету АПК України - насичення ринку продовольством. Значною мірою останнє залежить від ефективного функціонування різноманітних агропромислових структур, які формуються за умови розвитку інтеграційних процесів у сферах виробництва, переробки та доведення до споживачів продуктів харчування. Рішення цих складних проблем нерозривно пов'язано із змінами інвестиційної політики і суттєвим реформуванням всіх інвестиційних сфер. Сучасна інвестиційна політика повинна бути спрямована на фінансування програм і проектів, які були б здійснені в мінімальні строки з максимальним прибутком. Найбільш ефективно реалізація цих програм могла б здійснюватись через такі організаційні структури як промислово-фінансові групи. Тому розробка концепції ПФГ в агропромисловому комплексі України є актуальною.

Стан вивчення проблеми. У рамках нової стратегії аграрної політики промислово-фінансові групи є тією можливістю, що передбачає не тільки позитивні зміни, а і потенціал зростання. Саме ПФГ можуть виступити суттєво новим інструментом активізації ринкових механізмів, який дасть змогу подолати вузьку спеціалізацію виробництва та сформувати конкурентноспроможне середовище, що включатиме великі, середні та малі підприємства-товаровиробники, фінансово-кредитні установи, обслуговуючу інфраструктуру. Це підтверджується дослідженнями вчених, які працювали протягом останнього часу над проблемами створення промислово-фінансових груп в АПК Україні - П.Т. Саблука, П.І. Гайдуцького, П.П. Борщевського, М.Я. Дем'яненка, Д.В. Полозенка, К.В. Павлюк, А.Г. Борщ, М.І. Кисіля, та інших, що займаються питанням моніторингу створення ПФГ.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з тематикою роботи відділення фінансів і фінансової інфраструктури Інституту аграрної економіки в рамках науково-технічної програми на 1996-2000 рр., затвердженою Президією Української академії аграрних наук, протокол № 19 від 28 грудня 1996 року, Національної програми розвитку сільськогосподарського виробництва на 1996-2005 рр. та Державної програми розвитку виробничої кооперації на 1995-2000 роки.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення найбільш сприятливих умов створення і діяльності агропромислово-фінансових груп (далі АПФГ) на засадах взаємовигідної та ефективної інтеграції сільськогосподарського, промислового та фінансового капіталів. Для досягнення мети були поставлені такі задачі:

вивчити теоретико-методологічні основи процесу інтеграції виробничого та фінансового капіталів;

оцінити практику діяльності фінансово-промислових груп за кордоном та визначити об'єктивні передумови для створення агропромислово-фінансових груп в Україні;

розробити конкретні пропозиції щодо формування агропромислово-фінансових груп в Україні;

адаптувати перспективні методи проектного аналізу до діяльності агропромислово-фінансових груп;

обґрунтувати напрями вдосконалення законодавчої та нормативної баз, що регламентують створення та діяльність агропромислово-фінансових груп.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дисертаційного дослідження є теоретичні, методичні та практичні аспекти створення і розвитку агропромислово-фінансових груп в Україні.

Об'єктом дослідження є: сільськогосподарські товаровиробники, банки, агросервісні підприємства. Детальні дослідження економічних інтересів суб'єктів АПФГ проводились в Уманському районі Черкаської області.

Методологія та методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем інтеграції виробничого та банківського капіталів, закони України, Укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, та інші нормативні акти з питань створення та діяльності промислово-фінансових груп та сприяння інвестиційному клімату в АПК України. Широке застосування в роботі знайшли матеріали Світового Банку з питань аналізу сільськогосподарських проектів, та наукові праці щодо діяльності фінансово-промислових груп в Російській Федерації. Дисертантом в процесі підготовки роботи застосовані різноманітні методи дослідження: економіко-статистичний, абстрактно-логічний, графічний та монографічний. Мотивація до участі в АПФГ потенційних учасників встановлювалась на базі анкетування, проведеного на районному рівні.

Робота над дисертаційним дослідженням здійснювалась на IBM PC у середовищі Windows з використанням пакетів Word, Excel, PowerPoint, Microsoft Project.

Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в обґрунтуванні та комплексній розробці основних напрямків створення агропромислово-фінансових груп.

В процесі дослідження одержані такі результати:

обґрунтовано об'єктивні передумови створення промислово-фінансових груп в АПК України;

визначено основні напрями організації агропромислово-фінансових груп;

розроблено методичні підходи до класифікації і організації агропромислово-фінансових груп в Україні;

створено модель участі та взаємодії потенційних учасників агропромислово-фінансових груп;

обґрунтована роль і функції головного підприємства агропромислово-фінансової групи;

розроблено пропозиції щодо вдосконалення законодавчої і нормативної бази, яка регламентує створення промислово-фінансових груп в Україні;

розроблено організаційно-управлінський механізм створення агропромислово-фінансових груп.

адаптовано методики аналізу і управління спільними проектами в рамках агропромислово-фінансових груп.

Особистий внесок здобувача в досліджувану проблему полягає у розробці теоретичних та практичних аспектів формування та функціонування агропромислово-фінансових груп в Україні. Обгрунтовано напрями їх розвитку, вивчено питання удосконалення організаційної структури та процедури реєстрації АПФГ. Запропоновано фінансову концепцію теорії АПФГ, яка дасть можливість поліпшити інвестиційний клімат в галузі сільськогосподарського виробництва.

Практичне значення результатів дослідження полягає в тому, що:

обґрунтовано економічну доцільність об'єднання аграрно-промислового та банківського капіталу та переваги цієї організаційно-господарської форми;

внесено конкретні пропозиції по вдосконаленню чинного законодавства, яке регламентує процедуру створення та діяльність промислово-фінансових груп в Україні;

рекомендовано поетапну схему створення та реєстрації агропромислово-фінансових груп, з урахуванням їх видів;

продемонстровано шляхи і методи адаптації положень теорії і практики проектного аналізу до умов створення і функціонування агропромислово-фінансових груп.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження опубліковані автором у журнальних статтях, апробовані на щорічних звітах у відділі фінансів, обліку і аудиту Інституту аграрної економіки УААН. Запропоновані в дисертації рекомендації і пропозиції щодо організації АПФГ та аналізу діяльності їх спільних проектів заслуховувались у 1996 році на нараді керівників сільськогосподарських підприємств Уманського району та дістали схвалення науковців Уманської сільськогосподарської академії, Уманського районного управління АПК та викликали інтерес у підприємців. Запропоновані в дисертаційній роботі схеми управління проектом, запроваджені при розробці бізнес-плану проекту ДП “Укрінтерпродукт” - “Створення маслоекстракційного заводу” в м. Слов'янськ Донецької області. Практичне застосування методів економічного і неекономічного аналізу проектів здійснено автором при розробці ряду бізнес-планів для інвестиційних проектів, на які вже отримано фінансування.

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у трьох публікаціях автора (дві у співавторстві) загальним обсягом 1.4 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація викладена на 164 сторінках комп'ютерного тексту, містить 24 таблиці, 32 рисунки, 15 додатків, документи про впровадження результатів дослідження. Список використаної літератури включає 149 найменувань.

Структура дисертаційної роботи:

Вступ.

Розділ 1. Теоретико-методичні аспекти об'єднання аграрно-промислового та банківського капіталу.

1.1Теоретичні основи інтеграції промислового та банківського капіталу.

1.2 Об'єктивні передумови створення промислово-фінансових груп в АПК України.

1.3 Агропромислово-фінансові групи в системі інтеграційних процесів в АПК.

1.4 Концепція спільного проекту агропромислово-фінансової групи.

Розділ 2. Організаційні принципи побудови агропромислово-фінансової групи.

2.1 Сільськогосподарські підприємства в системі агропромислово-фінансових груп.

2.2 Стратегія входження фінансових установ до агропромислово-фінансової групи.

2.3 Роль головного підприємства агропромислово-фінансової групи.

2.4 Формування обслуговуючої інфраструктури агропромислово-фінансової групи.

Розділ 3. Механізм формування агропромислово-фінансових груп.

3.1 Напрямки організації агропромислово-фінансових груп.

3.2 Особливості створення агропромислово-фінансових груп.

3.3 Показники діяльності агропромислово-фінансової групи.

3.4 Формування фінансової політики агропромислово-фінансової групи.

Висновки

Список використаної літератури

Додатки

Документи про впровадження результатів дослідження

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - “Теоретико-методичні аспекти об'єднання аграрного та банківського капіталу” - розкрито погляди науковців з питань формування промислово-фінансових груп та їх елементів. Розглянуто об'єктивні передумови, форми, характер та шляхи об'єднання виробничого і фінансового капіталів.

При розгляді передумов об'єднання виробничого і фінансового капіталів у різних країнах світу чітко проявляється особливість, яка є спільною рисою такого об'єднання: знайти своє місце в світовій економіці шляхом виходу країни зі своєю продукцією на світові ринки.

На особливу увагу заслуговує питання державної підтримки створення промислово-фінансових груп. Як свідчить світовий досвід, функції держави полягають у стимулюванні процесу об'єднання промислового і фінансового капіталів. За підтримки держави активно створювались промислово-фінансові групи в Південній Кореї, Японії, Німеччині, США та ряді інших країн. Серед країн співдружності значна держана підтримка інтеграції промислового і фінансового капіталу спостерігається в Росії, де зареєстровано і діє понад 60 промислово-фінансових груп з річним оборотом продукції в обсязі більше ніж 10% ВВП. В інших країнах співдружності, в тому числі і в Україні, промислово-фінансова інтеграція поки що не знайшла належної державної підтримки.

У дисертації акцентується увага на тому, що кожна форма виробництва стверджується, якщо вона дає можливість збільшити виробництво продукції. Відповідно рівень виробництва характеризує більш високу організаційну форму. Показник виробництва є найкращим індикатором прогресивності управлінських рішень. Саме таким прогресивним управлінським рішенням можна охарактеризувати створення промислово-фінансових груп в АПК України. Основними економічними критеріями доцільності створення АПФГ є:

пожвавлення інвестиційного клімату в галузі.

збільшення виробництва продукції АПК;

недопущення зниження рівня конкуренції на національному, регіональному на місцевому ринках.

Продовольчий ринок України на сьогодні продовжує залишатися дефіцитним. Постійно відбувається падіння рівня випуску практично всіх основних продуктів харчування. Одним з наслідків падіння виробництва є переважання зростання імпорту: його обсяг, порівняно з 1995 роком зріс у 1997 році на 10.6% і склав 17,13 млн. дол. США. Експорт у порівнянні з 1995 роком зріс на 8,4% - 14,23 млн. дол. США відповідно. При цьому слід зауважити, що зовнішньою торгівлею займається невелика частка підприємств України переважно колективної та державної власності - 2,38% займається експортом, 3,83% - імпортом.

Характерною рисою як зовнішньої, так і внутрішньої торгівлі є її значна бартеризація. До 1994 року частка бартеру становила 34,4% експорту. З 1994 року частка бартерних угод у зовнішній торгівлі знижується, хоча по деяких товарних групах вона ще залишається значною. На 1997 рік, за даними Міністерства статистики, ступінь бартеризації експорту в цілому складав 10,4%, імпорту - 9,4%.

Найбільш важливим показником економічної діяльності (у системі національних рахунків) є валовий національний продукт (ВНП), який, за даними Українсько-Європейського Центру з питань законодавства, знизився у 1997 році на 13,2%, порівняно з 1990 і складав 52,35 млрд. (в розрахунку на постійні рублі 1990 року).

Негативні тенденції в економіці України стримують надходження інвестицій. При загальному зростанні інвестицій на 42,8%, зростання надходжень у вигляді грошових внесків становило 39,36% , а у вигляді рухомого і нерухомого майна - 49.36% (табл. 1).

Таблиця 1. Структура іноземних інвестицій в економіку Україну в 1997 році

Найменування	ВСЬОГО,		В тому числі
			Країни СНД	Інші країни,
	млн. дол. США	%	млн. дол. США	%	млн. дол. США	%
Капітал нерезидентів в Україні (на початок року)	1438,2	100	167,2	100	1271	100
Збільшення капіталу в тому числі:	759,2	52,79	67,7	40,49	691,5	54,41
грошові внески	298,8	39,36	24,8	36,63	274	39,62
цінні папери	34	4,48	0	0,00	34	4,92
Спонукуване і нерухоме майно	378	49,79	38,3	56,57	339,7	49,13
Нематеріальні активи	12,7	1,67	0	0,00	12,7	1,84
Переоцінка капіталу	13,1	1,73	2,1	3,10	11	1,59
інші інвестиції	14,7	1,94	2,5	3,69	12,2	1,76
Зменшення капіталу в тому числі:	124,9	8,68	15,1	9,03	109,8	8,64
за рахунок вилучення грошових, майнових та інших вкладень	79,5	63,65	10,9	72,19	68,6	62,48
інші форми вилучення капіталу	44,8	35,87	4,2	27,81	40,6	36,98
Курсова різниця	18,7	14,97	0,3	1,99	18,4	16,76
Усього капітал нерезидентів України (на кінець року)	2053,8	142,8	219,5	131,28	1834,3	144,32

В даний час українські підприємства дедалі більше віддають перевагу грошовому інвестуванню. Це пов'язано із збільшенням кількості підприємств, що мають сучасну технологію виробництва і готові випускати продукцію високої якості. Відсутність оборотних коштів не дає їм змоги вийти на повну потужність.

Одним із шляхів поповнення оборотних коштів є інтеграція. Створення промислово-фінансових груп в АПК України є логічним продовженням розвитку горизонтальної та вертикальної інтеграції при виробництві сільськогосподарської продукції, а також одним із чинників раціонального використання інвестиційних ресурсів в умовах ринкової економіки.

Використовуючи установлені терміни агропромислової інтеграції вважаємо за доцільне промислово-фінансові групи в АПК України називати “агропромислово-фінансові групи” (АПФГ). Агропромислово-фінансова група - договірне добровільне об`єднання сільськогосподарських, промислових та інших підприємств з фінансово-кредитними установами, яке спрямовує свою діяльність на реалізацію державних та спільних програм і проектів фінансування виробництва, зберігання, переробки і реалізації кінцевої продукції сільськогосподарського виробництва, які створюються з метою отримання прибутку та структурної перебудови галузі.

За рахунок об'єднання інтересів підприємств-учасників у рамках АПФГ забезпечується реалізація повного циклу розширеного виробництва у сфері як власного виробництва, так і створення та стимулює платоспроможний попит на продукцію АПК. Виступаючи майновим інвестиційнім гарантом, АПФГ знижують ризик для вітчизняних і закордонних інвесторів. Виробничо-технологічна й організаційна диверсифікація оптимізує використання капітальних вкладень, а вільний обмін інформацією між учасниками всередині групи є надійним джерелом даних для прийняття поточних і стратегічних рішень.

Основними виробниками продукції АПФГ є сільськогосподарські та переробні підприємства, що формують свою діяльність у рамках спільного проекту. Спільний проект фінансово-агропромислової групи - це основна економічна одиниця, в якій фінансові ресурси учасників АПФГ спрямовуються на створення капітальних активів, що дають прибуток за певний тривалий період часу.

Якщо розвиток можна розглядати як функцію з багатьма змінними (часовою, просторовою, фінансово-економічною), то спільний проект АПФГ - це тимчасова і просторово обмежена одиниця, що має обмежену фінансову і економічну вартість та підвладна соціальному впливу. Спільний проект АПФГ- це часова послідовність інвестицій, виробництва та прибутків, що звичайно має певне географічне розміщення чи зону концентрації з певною клієнтурою. Спільний проект повинен задовольняти матеріальні вимоги учасників щодо збільшення виробництва, поліпшення якості товарів чи послуг, скорочення часу реалізації продукції, зміни і переміщення місця реалізації продукції (розвиток інфраструктури), зміни форми товару (стандарти і технології), зменшення виробничих та управлінських витрат.

Сьогодні перед економістами-аграріями постають проблеми пов'язані з обґрунтуванням і розробкою нормативно-законодавчих актів, які мають на меті забезпечити створення, функціонування і розвиток структур фінансово-промислової інтеграції в аграрному секторі України. В той же час, законодавство має бути побудоване на науково-обгрунтованій економічній теорії, визнаній, обговореній і опротестованій у певному економічному середовищі

У другому розділі - “Організаційні принципи побудови агропромислово-фінансової групи” - розроблено модель участі та взаємодії потенційних учасників агропромислово-фінансових груп.

У дисертаційному дослідженні нами розглядалося три варіанти об'єднання агропромислового та фінансового капіталу на Україні. Перший - розвиток в агропромислових підприємствах фінансових структур у вигляді фінансово-розрахункових центрів (ФРЦ). Цей варіант набув сьогодні найбільшого поширення, але в перспективі, в міру розвитку і стабілізації фінансової системи країни, буде вважатися перехідним або ж зовсім припинить своє існування. Другий - організація в агропромислових підприємствах філій банківських і інших фінансових установ (договірні АПФГ). Цей варіант відіграватиме суттєву, але не головну роль у діяльності агропромислових підприємств, оскільки використовуватиметься лише щодо стабільних і міцних підприємств. Третій - організаційне об`єднання агропромислових підприємств з банківськими і іншими фінансовими установами та створення на цій основі нових організаційно-правових утворень - агропромислово-фінансових груп. Цей варіант хоча й не має в даний час широкого застосування, але є досить перспективним, зважуючи на його відповідність ідеї прискорення НТП та підвищення конкурентоспроможності вітчизняних сільськогосподарських товарів.

Слід зазначити, що в регіонах вже склалася відповідна переробна, агросервісна та інша обслуговуюча інфраструктура, яка надає відповідні послуги сільськогосподарським товаровиробникам. Входження їх у АПФГ можливе на умовах як прямих учасників, так і асоційованих членів (часткова участь шляхом надання відповідних послуг). В зв'язку з цим, можливі різні схеми об'єднання фінансового і агропромислового капіталів - за ознаками регіонального розташування (територіальний принцип) та згідно з інтересами учасників (технологічний принцип).

Це підтверджено результатами анкетних досліджень в яких товаровиробники виявили бажання працювати у спільних проектах. Респонденти визначили колективну форму організації виробництва як найбільш оптимальну в сучасній економічній ситуації. Спектр названих ними підприємств-партнерів досить широкий: переробні підприємства, торгові організації, банки, підприємства, що займаються аналогічною діяльністю та інші. Причому, 75% респондентів прихильники саме комплексної інтеграції (банк, переробні та агросервісні підприємства, тощо), причому банк ставився на перше місце за значущістю у процесі об'єднання.

Об'єднання підприємств за регіональною ознакою, особливо районною, є класичним, оскільки в кожному районі сконцентровано всі основні ланки технологічного ланцюга, протягом років відпрацьовано гнучкі схеми виробничо-економічних зв`язків потенційних учасників АПФГ. Крім того, фінансове обслуговування сільськогосподарських підприємств сконцентровано в акціонерному комерційному агропромисловому банку “Україна”, зокрема в його філіях по регіонах, що спростить залучення банківського капіталу в діяльність групи.

Інша схема, є об'єднання банківського капіталу з виробничим відповідно до інтересів учасників на основі класифікації потенційних формувань. Запропоновано створення агропромислово-фінансових груп виду “А”, “Б”, “В”. Створення АПФГ виду “А” передбачає реалізацію загальнодержавних програм, які спрямовані в першу чергу на заміщення імпорту сільськогосподарської продукції в Україну шляхом виробництва високоякісних, конкурентоспроможних вітчизняних аналогів. Виробництво продукції в рамках АПФГ виду “А” передбачає як значну державну підтримку, так і залучення іноземних інвестицій у сільськогосподарське виробництво, вихід України на світові ринки сільськогосподарської продукції. Метою об'єднань виду “Б” є реалізацію програм спрямованих на насичення вітчизняного ринку продуктами сільськогосподарського виробництва. АПФГ цього виду повинно мати відповідну державну підтримку бо обумовлює забезпечення продовольчої безпеки країни. Створення АПФГ виду “В” передбачається шляхом об'єднання приватних підприємств з фінансовими установами, з метою реалізації продовольчої програми окремих місць та регіонів. На нашу думку, це забезпечить дещо вищий ступінь в розвитку фермерства на Україні.

У запропонованій схемі передбачається, що на початку своєї діяльності АПФГ усіх видів будуть співпрацювати лише з одним банком “Україна”, що зумовлено певними об'єктивними причинами, які викладені вище. З впровадженням більш досконалого механізму створення АПФГ, автор передбачає залучення інших банків і фінансових інституцій. При досягненні певного ступеня розвитку учасники АПФГ можуть самі створювати спільні банки і фінансові інституції.

Можливим варіантом є створення агропромислово-фінансових груп виду “Г” - транснаціональних. Сьогодні в більшості випадків розглядається можливість створення транснаціональних АПФГ в рамках СНД.

Одним з основних учасників об'єднання є фінансові устави. Як зовнішнє, так і внутрішнє інвестування виробництва передбачає участь уповноваженого банку як центру проведення розрахунків між учасниками АПФГ. Результати дисертаційного дослідження показали, що активна участь банка у формуванні АПФГ залежить від окупності та прибутковості спільного проекту.

Розглядаючи складові успіху перспективного співробітництва банківських установ з промисловими підприємствами в інших країнах, можна виділити ряд ключових позицій:

Ініціатива створення та керівна роль у діяльності ПФГ належить банкам.

Широке впровадження лізингу як альтернативної форми кредитування.

Активна участь банку у розробці техніко-економічного обґрунтування спільних проектів.

На основі теоретичних узагальнень визначено ключові умови участі банка у створенні і діяльності спільного проекту агропромислово-фінансової групи:

Безпосередня активна участь спеціалістів банку в розробці концепції і підготовці проектів нормативних актів по формуванню і функціонуванню АПФГ.

Організація в рамках АПФГ повного циклу розширеного виробництва і наявність оптимальної виробничої структури.

Активна взаємодія представників банку з керівниками підприємств - учасників АПФГ.

Закріплення за банком функцій фінансово-розрахункового центру АПФГ та формування на базі банку центрального депозитарію.

Безпосередня участь спеціалістів банку в розробці інвестиційних та виробничих проектів і програм.

Участь спеціалістів банку в проектуванні і впроваджені системи управління АПФГ.

Розглядаючи роль банків у діяльності АПФГ, не можна не відзначити можливість залучення середніх та малих банків, яких в регіонах переважна більшість і які слід розвивати в сільській місцевості. Саме за допомогою таких банків можна розпочати розблокування неплатежів, за рахунок їх особливого місця в системі міжгалузевих відносин.

Крім участі банків як основних фінансових інституцій у спільному проекті АПФГ запропоновано схему участі і ряду інших, що створюються за рішенням учасників у вигляді спільних компаній: 1) спільний страховий фонд, діяльність якого буде направлена на страхування ризиків підприємств-учасників АПФГ; 2) спільна інвестиційна компанія з мережею взаємних фондів, діяльність яких буде направлено на інвестування коштів в інші галузі народного господарства, державні цінні папери, цінні папери зарубіжних підприємств. У дисертаційному дослідженні висунуто гіпотезу, що спільний проект АПФГ може передбачати створення також і інших взаємних компаній (банки взаємних вкладів, взаємні асоціації).

З огляду на процес формування АПФГ найбільш дискусійним є питання статусу головного підприємства та функцій, що покладаються на нього. Запропоновано головним підприємством спільного проекту АПФГ вважати новостворене акціонерне товариство чи будь-яке інше підприємство АПФГ (залежно від типу АПФГ), яке входить до складу групи, випускає кінцеву продукцію та веде спільну бухгалтерію по проекту, на яке покладено функцію центра управління спільним проектом АПФГ.

На основі проведеного аналізу було визначено функції головного підприємства спільного проекту АПФГ, які полягають в наступному:

участь у розробці документації спільного проекту АПФГ та його субпроектів;

контроль за впровадженням і діяльністю спільного проекту АПФГ та його субпроектів;

координація спільної виробничої лінії АПФГ;

облік та сплата податків по спільній діяльності, що дозволяє головній компанії АПФГ безперешкодно перерозподіляти власні і залучені ресурси відповідно до потреб всередині групи. Таким чином, виявляється ще одна функція головного підприємства - інвестиційна інституція. Фактично головна компанія є інвестиційною інституцією, не будучи при цьому комерційним банком.

Було досліджено можливості створення спільної обслуговуючої інфраструктури АПФГ, що має на меті забезпечення чіткого, скоординованого функціонування підприємств-учасників в рамках спільних програм і проектів АПФГ. Згідно з авторською концепцією АПФГ, передбачається створення таких об'єктів обслуговуючої інфраструктури, як маркетинговий центр, іноваційно-технологічний центр, експертна рада, як консалтинговий центр АПФГ. Головною метою формування обслуговуючої інфраструктури повинно стати забезпечення підприємств-учасників таким рівнем обслуговування, який би повністю задовольнив їх потреби у відповідних послугах краще від конкурентів.

У третьому розділі - “Механізм формування агропромислово-фінансових груп” - розкрито напрями та особливості організації агропромислово-фінансових груп в Україні, методи аналізу їх діяльності та шляхи формування фінансової політики АПФГ.

Головною метою об'єднання є отримання відповідних вигод від консолідації. За цією ознакою прогнозується, що становлення та діяльність АПФГ в Україні здійснюватимуться за трьома основними напрямами: 1) створення АПФГ холдінгового типу; 2) створення АПФГ акціонерного типу; 3) створення державних АПФГ. Основні відмінності їх створення відображено в табл. 2.

Таблиця 2. Особливості створення основних видів агропромислово-фінансових груп

Основні відмінності	АПФГ холдінгового типу	АПФГ акціонерного типу	Державні АПФГ
Кількість ініціаторів	Необхідна наявність хоча б одного ініціатора	Необхідна наявність не менше двох ініціаторів	Ініціатором виступає держава
Концепція головної компанії	Ініціатор виступає в ролі головної компанії	Засновниками створюється нова, головна компанія або делегуються права одному з учасників	Головна компанія призначається державою
Мета створення АПФГ	Забезпечення реалізації власних програм і проектів з погодженням державних	Забезпечення реалізації власних програм і проектів з погодженням державних	Забезпечення реалізації державних програм і проектів
Ступінь ризику та складності створення	Процес створення ризиковий і складний	Процес створення менш ризиковий, проте складний	Процес створення найменш ризиковий
Очікування появи в галузі	Очікується ще не скоро	Очікується найближчим часом	Очікується першочергове створення
Стримуючі фактори створення	Витрати на передінвестиційну фазу	Витрати на передінвестиційну фазу	Витрати на передінвестиційну фазу можуть коригуватись

Прискорення розвитку АПФГ вимагає внесення відповідних змін і доповнень до чинного законодавства з урахуванням специфіки сільськогосподарського виробництва та пріоритетності розвитку АПК України. Певні пільги підприємствам-учасникам передбачені чинним Законом України “Про промислово-фінансові групи в Україні”, зокрема: 1) звільнення від сплати експортно-імпортного мита і митних зборів за проміжну продукцію; 2) для банків АПФГ - зняття обмеження щодо їх внесків у статутний фонд підприємств-учасників у частині інвестування коштів у розвиток виробництва та дозвіл на проведення клірингових заліків заборгованості платежів за проміжну продукцію підприємств-учасників. Нами запропоновано доповнити зміни до Закону України “Про промислово-фінансові групи в Україні”, які стосуються специфіки агропромислового виробництва.

Зокрема:

Ст. 1 доповнити п. 12. “Фундація АПФГ - головний координаційний центр діяльності

АПФГ, що створюється учасниками групи, який розробляє концепцію діяльності групи, погоджує реалізацію державних програм і проектів з внутрішньогруповими”.

Ст. 1 доповнити п. 13. “З метою реалізації державних програм і проектів по виробництву і реалізації високоякісної сільськогосподарської продукції передбачити створення таких видів АПФГ: “А” - загальнодержавного рівня, створення яких передбачає реалізацію загальнодержавних програм і проектів та заміщення імпорту сільськогосподарської продукції в Україну; “Б” - регіонального рівня з метою реалізації державних програм і проектів насичення вітчизняного ринку продуктами АПК; “В” - місцевого рівня з метою забезпечення продовольством окремих місць та районів; “Г” - транснаціональні АПФГ, які створюються спільно з підприємствами інших країн для вирішення глобальних завдань держави та людства.”

Ст. 6. параграф 2 викласти в такій редакції: “На період реорганізації АПФГ у зв'язку з виключенням (виходом) із складу АПФГ головного підприємства учасники АПФГ не втрачають право на пільги, передбачені статтею 4 цього Закону, у разі внесення протягом 3 місяців відповідних змін щодо головного підприємства до Генеральної Угоди.”

Доповнити Закон Ст. 3А “Порядок створення АПФГ типу “Б”,”В”.”, шляхом внесення відповідних змін до пп. 1,2,3,4,5,6,8., а назву ст. 3 викласти в такій редакції “Порядок створення АПФГ типу “А” та “Г”.”

Ми вважаємо за необхідне внести в Закон поняття юридичної особи для АПФГ. Це буде підставою для надання всім підприємствам-учасникам статусу виробника сільськогосподарської продукції (в рамках їх участі в спільному проекті). Таким чином вони підпадатимуть під дію Закону про фіксований податок для сільськогосподарських товаровиробників. А це може значно прискорити появу агропромислово-фінансових груп, і що особливо, привернути увагу кредитних установ до агропромислового комплексу країни.

Можливим джерелом поповнення оборотних коштів та збільшення виробництва кінцевої продукції АПФГ могло б бути означене в Законі право головного підприємства спільного проекту на індивідуальні строки сплати податку на додану вартість за обов'язкової умови виплати податку протягом фінансового року, а отримані за рахунок цього кошти направляти у виробництво.

Схема гіпотетичної організаційної структури (рис.1) відображає оптимальний, на думку автора, її склад, де учасниками є виробники, фінансові інституції, науково-дослідні і проектні установи, торгові організації, а також створені учасниками спільні формування АПФГ. Незважаючи на те, що організація АПФГ в Україні може бути багатоваріантною, запропонована організаційна структура автором вважається оптимальною і передбачає, що максимальний ефект виробництва може бути досягнутий лише за умови доступу всіх учасників до інформації шляхом участі в управлінні групою.

Автором запропоновано дещо спростити процедуру реєстрації АПФГ виду “Б” та “В”, і рекомендувати законодавчо обумовлену процедуру реєстрації лише для АПФГ виду “А” та “Г”. Це найбільш стратегічні групи у макроекономічному плані. Іншим видам груп, на наш погляд, немає необхідності погоджувати документи в Кабінеті Міністрів (про що необхідно внести відповідні зміни до чинного законодавства). Створення і діяльність таких АПФГ повинні регламентуватися місцевими органами влади.

На основі проведених досліджень нами запропоновано ряд заходів державного стимулювання:

спростити процедуру реєстрації АПФГ, при створенні їх на регіональному та місцевому рівні, тобто АПФГ виду “Б” та “В”;

сприяти створенню спільних взаємних фондів АПФГ (інвестиційних, страхових, що дасть можливість реінвестувати кошти у виробничу, науково-дослідну сферу, цінні папери підприємств інших галузей, іноземних держав;

сприяти одноразовому списанню боргів сільськогосподарських підприємств перед державою, при входженні їх до АПФГ.

29

29

Рис. 1. Структура агропромислово-фінансової групи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сприяти розвитку АПФГ в Україні шляхом введення держзамовлень на окремі групи продовольчої продукції.

Створення і діяльність агропромислово-фінансових груп та їх спільних проектів ми пропонуємо розглядати з точки зору формальних (математичних) і неформальних процедур проектного аналізу, що включає такі основні аспекти: соціальний, технічний, екологічний, комерційний, інституційний, фінансовий, економічний.

Основне завдання соціального аналізу діяльності агропромислово-фінансових груп полягає у визначенні їх доцільності з точки зору соціальних груп населення і визначає таку стратегію його існування, яка б користувалася підтримкою громадськості та сприяла досягненню поставлених перед підприємствами-учасниками завдань. Технічний аналіз передбачає вибір технології, найбільш прийнятної для реалізації основних цілей програми спільного проекту та підприємств-учасників, визначення впливу діяльності проекту та АПФГ на бенефіціарів, вартість капіталу, ресурсів, розвиток ринку. Завданням екологічного аналізу діяльності АПФГ є реалізація заходів необхідних для попередження шкоди навколишньому середовищу від реалізації проектів. Комерційний аналіз має на меті проведення оцінки інвестицій у проекти з точки зору перспектив кінцевого ринку для продукції або послуг, що надаватимуться групою. Важливим завданням інституційного аналізу в Україні є реформування підприємств з державних на приватні та подальша їх реструктуризація. Основою як фінансового, так і економічного аналізу АПФГ є концепція “витрати/ вигоди”. Різниця між цими видами аналізу полягає в позиції розгляду діяльності групи. Так, фінансовий аналіз досліджує витрати і фінансові результати підприємств-учасників АПФГ, а економічний аналіз розглядає діяльність групи з точки зору макроекономіки.

Головним джерелом інформації для фінансового аналізу є бухгалтерська звітність. Із практики діяльності ПФГ в інших країнах відомо, що найбільші проблеми виникають при спробах розробки системи консолідації звітності. Це пов'язано з необхідністю уніфікації всіх бухгалтерських та фінансових операцій учасників АПФГ. Рекомендована система консолідації звітності ґрунтується на розробці довгострокового бюджету, розрахованого на весь життєвий цикл АПФГ, та щорічного бюджету, згідно з якими розробляється специфічна уніфікована та структуризована звітність АПФГ.

Рівень консолідації бухгалтерської звітності підприємств-учасників АПФГ ґрунтується на ступені участі підприємства в діяльності групи і може класифікуватись наступним чином:

1. Початковий ступінь інтеграції в АПФГ: підприємство веде самостійний (звичайний) бухгалтерський облік і має обмежену кількість операцій по групі, а споживач - партнер по АПФГ виступає пільговим клієнтом.

2. Перехідний ступінь інтеграції в АПФГ: підприємство веде звичайний бухгалтерський облік, але в штат вводиться бухгалтер, для ведення обліку по проектах АПФГ, в яких підприємство бере участь у ряді операцій, що формують певну технологічну схему.

3. Повна інтеграція в АПФГ: підприємство створюється і діє як новий проект АПФГ; існує лише уніфікований бухгалтерський облік.

Враховуючи те, що основні інвестиції АПФГ будуть надходити через уповноважений банк за участю головного підприємства спільного проекту, то для основних бенефіціарів групи виникає необхідність ведення окремого консолідованого балансу АПФГ. Згідно з цим принципом загальна система бухгалтерського обліку в консолідованій організаційній структурі повинна адекватно відображати рух активів і пасивів підприємств - учасників АПФГ з подальшим узагальненням цих даних на рівні головного підприємства, яке визначає результати діяльності АПФГ в цілому, нараховує та сплачує податки відповідно до чинного законодавства. Винятком тут можуть бути підприємства третього ступеня інтеграції, діяльність яких повністю пов'язана з діяльністю групи.

Ототожнення в одній економічній одиниці АПФГ принципів зовнішнього і внутрішнього інвестування, стало основою побудови авторської фінансової теорії АПФГ, графічна концепція якої має вигляд, відображений на рисунку 2.

Рис. 2. Фінансова концепція теорії агропромислово-фінансової групи

\Зарубіжним досвідом існування виробництва в умовах ринкового середовища відпрацьовано механізми існування підприємств, що включають певну маркетингову стратегію, тісно пов'язаний з нею технологічний процес та відповідну фінансову політику. Фінансова політика корпоративних та акціонерних формувань розвинутих країн світу ґрунтується на чотирьох основних елементах: 1. Інвестиційна політика або політика капітального бюджетування. 2. Політика структури капіталу. 3. Дивідендна політика. 4. Політика чистого робочого капіталу.

Така структура є загальноприйнятою схемою фінансового планування у всіх великих фірмах, тому ми вважаємо за доцільне розробляти фінансову політику АПФГ на цій основі.

Концепція фінансової політики АПФГ складається із наступних елементів:

Інвестиційна політика АПФГ - це система визначення розмірів та знаходження джерел зовнішнього і внутрішнього фінансування діяльності спільних проектів і загальної діяльності АПФГ та формування інвестиційного портфеля. Основними компонентами інвестиційної політики АПФГ є:

система внутрішнього фінансування (інвестування) спільних проектів учасників АПФГ, побудована на принципах трансфертного ціноутворення і взаємного кредитування.

система зовнішнього фінансування (інвестування) спільних проектів учасників АПФГ, побудована на основі визначення потреб у зовнішньому фінансуванні спільної діяльності всередині АПФГ та на фінансових ринках.

Політика структури капіталу АПФГ - це система рішень і методів, необхідних для визначення ступеня фінансового лівериджу АПФГ на основі теорії зростання АПФГ.

Дивідендна політика АПФГ - це система розподілу зароблених коштів між учасниками АПФГ за їх участю у спільній діяльності.

Політика чистого робочого капіталу - це система фінансового планування поточної діяльності спільних проектів та АПФГ на основі оптимального використання ліквідних оборотних коштів.

Дефіцит бюджету сьогодні не дає можливості належним чином прокредитувати галузь АПК і сільське господарство, в тому числі. Правильно побудована фінансова конструкція АПФГ повинна забезпечити її постійними джерелами фінансування, як зовнішніми, так і внутрішніми, тобто, вона має забезпечити максимізацію суми прибутку АПФГ при різних співвідношеннях внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування з метою забезпечення необхідних темпів розвитку чи росту АПФГ. На визначення таких співвідношень і направлена політика структури капіталу АПФГ як система рішень і методів, необхідних для визначення ступеня фінансового лівериджу АПФГ на основі теорії росту.

...