Спеціальні режими оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

РЕФЕРАТ

на тему:

Спеціальні режими оподаткування

Київ-2010

ПЛАН

1.Порядок та особливості узгодження податкового зобов'язання і строки його сплати.

2.Особливості оподаткування страхових операцій.

3.Характеристика обмежень при застосуванні спеціальних режимів оподаткування.

4.Форми та методи уникнення від сплати податків, їх характеристика.

5.Список використаних джерел

зобов'язання страхова операція режим оподаткування

1. Порядок та особливості узгодження податкового зобов'язання і строки його сплати

- Поняття податкового зобов'язання

Податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про податок на додану вартість (ст.1), 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

ЗАКОН УКРАЇНИ Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами (ст.1(1.2)), 21 грудня 2000 року N 2181-ІІІ

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законами України.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені (Інструкція, п.2.2) N 77 від 01.03.2001

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів*, штрафних (фінансових) санкцій, у т.ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені чинним законодавством України.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків (Порядок, п.2.2) N 386 від 25.09.2001

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів*, штрафних (фінансових) санкцій, у т.ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені чинним законодавством України;

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ Про затвердження Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби (Інструкція, п.2.2) N 110 від 17.03.2001( Із змінами, внесеними згідно з Наказами ДПА N 174 від 11.04.2003, N 326 від 10.08.2005 )

Податкове повідомлення - письмове повідомлення контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених Законом (див. текст).

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків (Порядок, п.2.5) N 386 від 25.09.2001

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені Законом або іншими законами України.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків (Порядок, п.2.2) N 266 від 03.07.2001 Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів*, штрафних (фінансових) санкцій, у тому числі пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та в строки, визначені Законом (див. текст) або іншими законами України.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків (Порядок, п.2.5) N 253 від 21.06.2001( Із змінами, внесеними згідно з Наказом Державної податкової адміністрації N 328 від 10.08.2005 )

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені згідно із законодавством.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ Про затвердження Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків (Порядок, п.1.2) N 378 від 18.09.2001

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов'язкових платежів, неподаткових доходів, штрафних (фінансових санкцій), у тому числі пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та у строки, визначені Законом (див. текст) або іншими законами України.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби (Інструкція, розд.2) 11.06.2003 N 290

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у терміни, визначені нормативно-правовими актами України.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження Тимчасового порядку надходження та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в електронному вигляді до органів ДПС України (Тимчасовий порядок, розд.2) 26.11.2004 N 672 Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законами України.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження нової редакції Порядку приймання та комп'ютерної обробки звітних документів платників податків у ДПІ районного рівня та СДПІ по роботі з ВПП (Порядок, розд.2) 02.12.2004 N 691

Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені законами України.

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ Н А К А З Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (Методичні рекомендації, розд.2) 15.04.2008 N 250

- Порядок узгодження податкових зобов'язань

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування», яка доповнює і конкретизує конституційний обов'язок кожного щодо сплати податків (ст. 67 Конституції України), платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми в установлені законами терміни.

Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі -- Закон № 2181) впровадив у практику господарювання термін «узгоджене податкове зобов'язання». Цей термін, хоча і не визначений прямо в законі, проте використовується як зрозумілий і може бути пояснений дуже просто -- як сума податку (збору), яку платник зобов'язаний сплатити до бюджету (цільового фонду) у визначений строк.

Названий закон містить кілька шляхів узгодження податкових зобов'язань.

Отже, відповідно до Закону № 2181 податкове зобов'язання може бути узгоджене одним із таких способів:

1) самостійно, шляхом подання платником контролюючому (податковому чи іншому) органу податкової декларації (розрахунку) -- самостійне узгодження;

2) внаслідок нарахування контролюючим органом, рішення якого можуть бути оскаржені в адміністративному (адміністративне оскарження) або судовому порядку --апеляційне узгодження.

1. Податкова декларація (розрахунок) -- документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Згідно з п. 5.1 Закону № 2181, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації. Особливістю є те, що узгоджене в такий спосіб зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Отже, при самостійному узгодженні моментом узгодження податкового зобов'язання є дата подання податкової декларації (розрахунку) контролюючому органу.

На практиці трапляються випадки, коли платники податків виявляють помилки в самостійно узгоджених ними сумах податкових зобов'язань.

В таких умовах Закон передбачає можливість їх виправити, надавши контролюючому органу уточнюючі показники в одній із форм (на власний вибір):

- шляхом подання уточнюючого розрахунку;

- шляхом їх відображення у податковій декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

При цьому іноді платники мають проблеми з податковими органами.

Так, наприклад, якщо платником податку за даними податкового обліку нараховано та сплачено до бюджету за звітний період податок на прибуток у сумі 17900 грн, однак унаслідок друкарської помилки до відповідного рядка декларації потрапила сума 71900 грн. Розпочинаючи з 51 дня після закінчення звітного кварталу в підприємства виникне податковий борг на суму несплаченого узгодженого податкового зобов'язання (71900 - 17900 = 54000 грн). У такому випадку платнику необхідно подати уточнюючий розрахунок або відобразити в черговій звітності відповідні виправлення шляхом наведення зменшеної суми податкових зобов'язань.

На практиці податкові органи намагаються застосувати до платників у таких випадках штраф за заниження податкових зобов'язань (сума штрафу узгоджується в порядку апеляційного узгодження). Однак платникам, оскаржуючи їх рішення, слід мати на увазі, що заниження податкових зобов'язань ними не здійснено; вчинене порушення є, навпаки, завищенням податкового зобов'язання, належного до сплати (відповідальності за таке завищення законом не передбачено).

Трапляються також випадки, коли підприємства помилково подають податкову декларацію з податку (збору) щодо якого вони не є платниками. Наприклад, підприємством, яке в звітному періоді отримало статус платника єдиного податку, помилково (а точніше «традиційно») подано розрахунок комунального податку. Не зважаючи на те, що підприємство не є платником цього податку згідно зі ст. Указу № 5272, єдиним шляхом виправлення помилки в такому випадку є подання уточнюючого податкового розрахунку зі зменшенням нарахованих сум до нульового значення (на зразок «сторно»).

2. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98.

Другим, і таким, що викликає більшість запитань, є спосіб апеляційного узгодження податкового зобов'язання.

У випадках, встановлених законом (п.п. 4.2 і 4.3 Закону № 2181), контролюючий орган вправі самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податку. Основними з таких випадків є:

- встановлення за результатами документальних перевірок діяльності платника податків фактів заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

- виявлення внаслідок проведення камеральної перевірки арифметичних або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Контролюючий орган у зазначених випадках направляє платнику податкове повідомлення (податкове повідомлення-рішення) із зазначенням самостійно визначеної ним суми податкових зобов'язань.

При цьому платник податків, податкове зобов'язання якого визначене контролюючим органом, несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання, однак має право на оскарження цієї суми, а обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом, є помилковим, покладається на платника податків, за винятком випадків визначення податкових зобов'язань за непрямими методами.

При апеляційному узгодженні моментом узгодження податкового зобов'язання є:

- день отримання платником податкового повідомлення, якщо платник не оскаржив рішення податкового органу протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення (тобто наприклад, якщо податкове повідомлення отримане 14 березня, то останнім днем, коли можливе подання скарги, є 24 березня);

- день закінчення процедури адміністративного оскарження (дата отримання платником рішення контролюючого органу (органу, який нарахував зобов'язання, чи вищестоящого) про повне задоволення скарги, викладеної у заяві, чи відмовне рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню).

Звернемо при цьому увагу, що між підпунктами 5.2.1 та 5.2.4 ст. 5 Закону 2181 існує неузгодженість (правова колізія): з однієї сторони, неоскаржене повідомлення-рішення набуває чинності з узгодженням податкового зобов'язання в день отримання (п. 5.2.1) (у наведеному прикладі це 14 березня); а з іншої сторони -- в день закінчення 10-денного строку на оскарження (п. 5.2.4) (24 березня).

Зазначена колізія має своє значення, оскільки згідно з пп. 5.3.2 цього ж Закону, у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції (за їх наявності) протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Отже, якщо надати пріоритет пп. 5.2.1, то в розглянутому прикладі кінцевою датою сплати зобов'язань за неоскарженим податковим повідомленням буде 24 березня, а якщо пп. 5.2.4 -- то 3 квітня.

На практиці податкові органи застосовують пп. 5.2.1, однак вказаною колізією варто скористатися, якщо суми нарахованих зобов'язань є значними.

Окрім цього на практиці, навіть якщо ймовірність скасування податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку є низькою, при значних сумах варто скористатися правом на адміністративне оскарження, оскільки протягом строку оскарження, згідно з пп. 5.2.3 ст. 5 Закону, сума податкового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

2. Особливості оподаткування страхових операцій

Страхові компанії зобов'язані сплачувати загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), а також місцеві податки і збори (обов'язкові платежі). Перелік податків і зборів, які можуть стягуватись зі страхових компаній у процесі їх фінансово-господарської діяльності, наведено на рис. 2.1.

З метою наочності та конкретизації даного питання проведено аналіз нормативно-правового забезпечення щодо оподаткування страхових компаній.

Рис. 2.1. Система оподаткування страхових компаній згідно з Законом України "Про систему оподаткування"

Методика оподаткування страхової діяльності страхової компанії, яка здійснює будь-яке страхування істотно відрізняється від методики оподаткування страхової діяльності страхової компанії, яка здійснює страхування життя.

Оподаткування операцій, які проводить страхова компанія, логічно можна виділити в окремі групи:

? оподаткування доходів (прибутків).

? оподаткування іншими прямими податками: плата за землю, податок з власників транспортних засобів.

? оподаткування непрямими податками: податок на додану вартість, мито.

? оподаткування фонду оплати праці: нарахування та утримання до пенсійного фонду, фондів соціального страхування, податок з доходів фізичних осіб.

? оподаткування місцевими податками та зборами: податок на рекламу, комунальний податок та ін.

Важливо, що система бухгалтерського і податкового обліку страхової компанії має істотні відмінності щодо обліку доходів і витрат. Відтак, результати бухгалтерського обліку істотно відрізняються від результатів податкового обліку.

Цілком реальна ситуація, коли за результатами податкового обліку страхова компанія має прибуток, а за результатами бухгалтерського обліку є збитковою.

Отже, розглянемо особливості оподаткування страхової компанії.

Оподаткування прибутку страхових компаній

Згідно зі Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" оподаткування доходів страхової діяльності відбувається по-різному, залежно від виду страхових послуг.

Загальною умовою оподаткування прибутку страхової компанії є окреме оподаткування страхової діяльності, фінансової діяльності та іншої господарської діяльності. Для страхової компанії податок на прибуток має риси непрямого податку, що не залежить від витрат на ведення господарської діяльності компанії.

Види діяльності страхових компаній та ставки доходу страховика показано на рис.2.2.

З метою оподаткування доходу від страхової діяльності страхова компанія, яка здійснює страхування, інше, ніж, страхування життя, розраховує суму валових внесків (за термінологією у Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств"), як різницю між сумою отриманих (нарахованих) страховою компанією страхових платежів (внесків, премій) протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами, зменшених на суму страхових платежів (внесків, премій), сплачених (нарахованих) страховою компанією за договорами перестрахування виключно з українськими страховими компаніями, у тому ж податковому періоді. Розрахунок здійснюється за формулою (1):

_{і і}

Qі=?Wt-?St

^{і=1 і=1}

де: Qі - сума валових внесків за t-звітний період; Wt - сума отриманих (нарахованих) страхових платежів (внесків, премій) протягом t-звітного періоду; St - сума сплачених (нарахованих) страхових платежів (внесків, премій) за договорами перестрахування з українськими страховиками за t-звітний період.

Рис. 2.2. Схема оподаткування валового доходу (прибутку) страховиків

Розширено самостійність, а також і відповідальність страховиків за сплату податку на прибуток (дохід). Страховики - платники податку на прибуток (дохід) - несуть повну відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства.

Плата за землю. Плата за землю страховими компаніями вноситься згідно зі законом України "Про плату за землю" від 19.09.1996 № 378/96-ВР у вигляді земельного податку або орендної плати. Отже, страхові компанії можуть сплачувати податок на землю або орендну плату із земельних ділянок,

які зайняті під офіси, культурно-побутові та господарські будівлі, гаражі.

Ставки податку за землю в населених пунктах встановлюються у відсотках до грошової оцінки землі або в гривнях за 1м² земельної ділянки (якщо грошова оцінка земельної ділянки не встановлена). Ставки податку за 1м² диференціюються залежно від чисельності мешканців у населеному пункті, а також від розміщення ділянки на території населеного пункту.

Податок із власників транспортних засобів. Цей податок сплачують згідно зі Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91 р. за № 1963-XII. У редакції

Закону України від 18.02.97 р. за № 75/97-ВР страхові компанії, які мають зареєстровані в Україні власні транспортні засоби (автомобілі, мотоцикли, моторні човни), ставки податку встановлені в євро зі 100 см куб. об'єму двигуна або 1 см довжини корпуса транспортного засобу. Податок сплачується перед реєстрацією, перереєстрацією або технічним оглядом транспортних засобів за період до наступного технічного огляду. Обчислення податку здійснюється, виходячи з даних про кількість транспортних засобів страховика станом на 1 січня поточного року. Джерелом сплати податку є прибуток страховика.

Податок на додану вартість страховики можуть сплачувати згідно зі законом України "Про податок на додану вартість" із змінами та доповненнями від 03.04.97 р., № 168/97 при реалізації основних фондів, нематеріальних активів, інших матеріальних цінностей, у разі надання консультаційних послуг. Податок у розмірі 20 % додається до ціни реалізації. Податкове зобов'язання зі сплати податку виникає, коли кошти покупця зараховуються на рахунок страховика як оплата матеріальних цінностей або послуг.

Діяльність, безпосередньо пов'язана зі страхуванням та перестрахуванням, звільнена від податку на додану вартість (ПДВ). Усі страхові платежі, які страхова компанія отримує від клієнтів та інших страхових компаній, а також усі страхові відшкодування, які компанія сплачує, здійснюються без сплати ПДВ. Але ця пільга поширюється винятково на діяльність, пов'язану зі страхуванням та перестрахуванням, тому якщо страхова компанія надає клієнтам інформаційні, консультативні та інші послуги, то пільга зі сплати ПДВ не застосовується і, отже, вона повинна сплачувати ПДВ на усю суму отриманих доходів.

Прибутковий податок. Оподаткування доходів працівників страхових компаній здійснюється прибутковим податком на загальних засадах, обумовлених у Законі України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р., № 889-ІV. Ставка податку з 1 січня 2007 р. становить 15 %.

Відрахування в цільові державні фонди. Згідно зі Законом України "Про систему оподаткування" страховики мають здійснювати загальнодержавні обов'язкові платежі (збори) на обов'язкове державне пенсійне страхування; обов'язкове соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності, обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття та обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків. Порядок нарахування та перерахування зборів відбувається відповідно до законодавчих актів, прийнятих в Україні. Ставки та об'єкти оподаткування за вказаними вище зборами розглянуто в табл. 1.

Особливістю нарахування даних податків є те, що стягуються як із страхової фірми, як суб'єкта господарювання, так і з працівників, які працюють у компанії. Важливо при правильності нарахування цих податків звернути увагу на заробітну плату інвалідів - працівників страхової компанії. Зазначені відрахування належать до поточних витрат страховика, а отже, безпосередньо впливають на формування прибутку від його основної діяльності.

Страхові компанії здійснюють зазначені відрахування на фактичні витрати з оплати праці фізичних осіб (працівників), котрі перебувають у трудових відносинах зі страховиком. Це основна і додаткова заробітна плата та різні види заохочень і виплат, здійснюваних на підставі тарифних ставок у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян).

Табл. 1. Ставки, об'єкти оподаткування відрахувань та утримань до цільових державних фондів, які станом на 01.04.2007 р сплачують страховики України

Назва збору	Ставка податку на фонд оплати праці страховика	Ставка податку з фізичних осіб, працівників компанії	Законодавчий акт
Обов'язкове державне пенсійне страхування	4 % - від фонду оплати праці працюючих інвалідів	0,5 % - із доходу працівників, який не перевищує прожитковий мінімум	ЗУ Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 р. № 1058-IV із змінами і доповненнями
	33,2 % від фонду оплати праці працівників
		2 % - із доходу працівників, який перевищує прожитковий мінімум
Обов'язкове соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності	1,5 % від фонду оплати праці працівників	0,5 % - із доходу працівників, який не перевищує прожитковий мінімум	ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням від18. 01.2001 р №2240-III із змін і доповненнями
		1,0 % - із доходу працівників, який перевищує прожитковий мінімум
Обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття	1,3 % від фонду оплати праці працівників	0,5 % - із заробітної плати працівників, крім працюючих пенсіонерів та інвалідів	ЗУ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття від 02.03.2000 р. N 1533-III із змінами і доповненнями
Обов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків	0,9 % від фонду оплати праці працівників	-	ЗУ Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності 22.02.2001 р. № 2272- III із змінами і доп.

Місцеві податки. Місцеві податки та збори, перелік яких визначено Декретом Кабінету Міністрів України від 20 травня 1993 р. "Про місцеві податки і збори", страхові компанії сплачують залежно від місця свого розташування, бо конкретні збори і порядок їх стягнення встановлюють органи місцевої влади. Згідно з внесеними у 1997 р. змінами до Закону України "Про систему оподаткування", передбачено два місцевих податки і 14 зборів, які надходять до місцевих бюджетів. Найпоширенішими є місцеві податки - комунальний і на рекламу. Ці податки сплачують і страхові компанії. Вони включаються у поточні витрати, а отже, впливають на формування прибутку від основної діяльності.

Комунальний податок. Цей податок сплачують всі страхові компанії. Він встановлюється в розмірі до 10 % (максимальна ставка) від величини фонду оплати праці. Фонд оплати праці як база для оподаткування комунальним податком обчислюється множенням середньоспискової чисельності працівників страхової компанії на розмір місячного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Податок з реклами.

Реклама відіграє істотну роль у маркетинговій діяльності страхової компанії. Практично всі страховики є платниками податку з реклами. Величина податку обчислюється залежно від вартості послуг за розміщення реклами. Максимальні ставки встановлені в розмірі 0,1 % вартості послуг за одноразову рекламу і 0,5 % вартості послуг за розміщення реклами на значний проміжок часу. Страхові компанії сплачують цей податок згідно зі законом України "Про рекламу" від 11.07.2003 р., № 1121 та ДКМ України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 р. № 56-93 під час сплати послуг за розміщення реклами, а виробники реклами сплачують цей податок до бюджету.

Ставки за зазначеними податками, пільги при їх стягненні і термін сплати визначають місцеві органи.

Отже, на основі вказаного вище можна зробити такі висновки:

Механізм оподаткування валових доходів страховиків, який нині діє у податковому законодавстві, дає змогу їм мінімізувати свої податкові зобов'язання. Цей механізм не узгоджується з бухгалтерським обліком доходів та витрат у страховій галузі. Невизначеність цих питань призводить до ухилень від оподаткування.

Розбіжності у методології визначення бази оподаткування під час здійснення єдиної господарської операції призводять до ускладнення адміністрування справляння податку на прибуток від здійснення страхової діяльності, а отже, і до ухилення від оподаткування. Аналіз норм чинного законодавства дає змогу дійти висновку, що в оподаткуванні страхової галузі нині діють недосконалі податкові механізми, що дають змогу ухилятися від оподаткування страхувальникам.

3. Характеристика обмежень при застосуванні спеціальних режимів оподаткування

У структурно-логічному вигляді проблематика визначення особливостей міжнародного досвіду застосування спеціальних податкових режимів полягає у вирішенні триєдиної задачі. По-перше, визначення видів спеціальних податкових режимів за характером спрощення; по-друге, визначення сутності спеціальних податкових режимів спрощення загальновстановленої процедури оподаткування; по-третє, визначення способів спрощення загальновстановленої процедури оподаткування при застосуванні спеціальних податкових режимів.

Визначення видів спеціальних податкових режимів за характером спрощення. Особливості розвитку національних податкових систем країн з транзитивними економіками, зокрема країн СНД, знайшли своє відображення в різноманітті видів спеціальних податкових режимів, які ними застосовуються. За характером спрощення їх можливо поділити на чотири види (рис.3.1). Найбільш розповсюдженими на пострадянському просторі є перші два види режимів. Третій вид ще не отримав широкого розповсюдження, проте застосовується в деяких країнах. Четвертий вид режимів має дуже обмежене застосування в національних податкових системах країн СНД.

Рис. 3.1. Види спеціальних податкових режимів за характером спрощення

Визначення сутності спеціальних податкових режимів спрощення загальновстановленої процедури оподаткування. Спеціальні податкові режими, які, відповідно до здійсненої нами класифікації за механізмом спрощення, ми віднесли до четвертого з визначених нами видів режимів, відрізняються від інших трьох видів відсутністю заміни сукупності податків та зборів, що є обов'язковими до сплати, єдиним податком. Режими, що нами розглядаються, також суттєво відрізняються від режимів заміни сукупності податків розподілом продукції.

Визначення способів спрощення загальновстановленої процедури оподаткування при застосуванні спеціальних податкових режимів. Аналіз практики застосування спеціальних податкових режимів в національних податкових системах країн СНД дозволяє виділити наступну особливість: механізм спрощення загальновстановленої процедури оподаткування здійснюється шляхом зменшення обсягу податкових зобов'язань, яке може впроваджуватися трьома способами: спрощенням механізму обчислення податкових зобов'язань; зменшення нарахованих податкових зобов'язань; звільнення від сплати податків (рис.3.2).

Рис.3.2. Способи впровадження механізму спрощення процедури оподаткування

Спрощення механізму обчислення податкових зобов'язань. При такому способі спрощення порядку визначення податкових зобов'язань, не передбачається скорочення переліку податків, які повинен сплачувати платник податків за загальним правилом. Але спрощується порядок їх розрахунку завдяки спрощеному порядку визначення об'єкту оподаткування, бази оподаткування, зменшення ставки податку. Як правило, таке спрощення стосується податків з найбільш складним механізмом обчислення: податок на прибуток, податок на доходи фізичних осіб, податок на майно, єдиний соціальний податок. Такий спосіб спрощення при застосуванні спеціальних податкових режимів в національних податкових системах країн з транзитивними економіками широкого розповсюдження не отримав.

В якості прикладу можливо навести режим, аналоги якому відсутні в податкових системах країн СНД. Запроваджений в Казахстані для суб'єктів малого бізнесу „спеціальний податковий режим на основі спрощеної декларації”,передбачає спрощення порядку обчислення і сплати двох податків: для юридичних осіб - корпоративного прибуткового податку та соціального податку; для індивідуальних підприємців - індивідуального прибуткового податку та соціального податку. Особливістю такого податкового режиму є встановлення для двох податків єдиного об'єкту оподаткування. Ним визначено дохід за податковий період, що складається з усіх видів доходів, отриманих платником податків як на території країни, так і за її межами. Для визначення суми податкових зобов'язань за двома податками, до об'єкту оподаткування за звітний податковий період застосовується ставка у розмірі 3 %. При цьому, прибутковий податок (індивідуальний або корпоративний), сплачується у розмірі Ѕ від обчисленої суми податкового зобов'язання.

А соціальний податок - у розмірі Ѕ від обчисленої суми податкового зобов'язання за мінусом суми відрахувань на обов'язкове державне соціальне страхування. Нараховані податки перераховуються до бюджету після закінчення податкового періоду, який дорівнює одному календарному кварталу. Окрім того, значно спрощується ведення податкової звітності, яка у вигляді спрощеної декларації подається до податкового органу після закінчення податкового звітного періоду. Право застосовувати такий режим надається двом категоріям платників податків:

1) індивідуальним підприємцям, у яких за податковий період чисельність найманих працівників складає 25 осіб, а граничний дохід не перевищує 10 000 тис. тенге;

2) юридичним особам, у яких за податковий період середньосписочна чисельність найманих працівників складає 50 осіб, а граничний дохід не перевищує 25 000 тис. тенге. При цьому, заборонено застосовувати такий режим: юридичним особам, що мають філії, представництва; філіям і представництвам; дочірнім підприємствам юридичних осіб та акціонерним товариствам; платникам податків, що мають відокремлені підрозділи в різних населених пунктах. Передбачені, також, обмеження у застосуванні такого режиму для певних видів діяльності, зокрема ліцензованих, а також виробництва підакцизної продукції, надрокористування, реалізації нафтопродуктів, збору та приймання склотари, надання консультаційних, фінансових та бухгалтерських послуг.

В податковій системі Киргизстану запроваджено спеціальний податковий режим „податки на основі податкового контракту”, який можливо навести в якості прикладу спрощення механізму обчислення податкових зобов'язань. Такий режим надає право організаціям та індивідуальним підприємцям, які здійснюють підприємницьку діяльність, сплачувати окремі податки на основі податкового контракту, який визначає узгоджене між платником податків та органом податкової служби податкове зобов'язання платника податків в розмірі фіксованих сум трьох податків: податку на прибуток; податок на додану вартість; податок з продажів.

Сума податкового зобов'язання по контракту визначається в розмірі, що перевищує найбільшу суму податкових зобов'язань за три попередніх роки, не менш ніж на 25%. Контракт укладається строком на один рік по формі, що встановлюється податковим органом, та може щорічно подовжуватися. Протягом дії податкового контракту, податковими органами не здійснюються виїзні перевірки за податками, що складають суму контракту. Платники податків, які уклали податковий контракт, всі інші податки, передбачені податковим законодавством, сплачують на загальних підставах. Коло осіб, що можуть використовувати такий податковий режим законодавчо обмежено. Забороняється застосовувати цей режим платникам податків, що надають кредитні, фінансові та страхові послуги; інвестиційним та пенсійним фондам; професійним учасникам ринку цінних паперів; особам, що мають податкову заборгованість; платникам податку за надрокористування; платникам акцизного збору.

Зменшення нарахованих податкових зобов'язань. При такому способі спрощення, також не передбачається скорочення переліку податків, які повинен сплачувати платник податків за загальним правилом. Але платникам податків надається право зменшити нараховані податкові зобов'язання.

Прикладом режиму, що передбачає право платника податків зменшити нараховані податкові зобов'язання, може бути „спеціальний податковий режим для юридичних осіб - виробників сільськогосподарської продукції та сільських споживчих кооперативів, який запроваджено в податковій системі Казахстану. Такий режим запроваджує особливий порядок визначення суми податкового зобов'язання. Зменшенню на 70% підлягають обчислені у загальновстановленому порядку суми податкових зобов'язань за наступними податками: корпоративний прибутковий податок; податок на додану вартість; соціальний податок; земельний податок; плата за користування земельними ділянками; податок на майно; податок на транспортні засоби. цими податками. Такий податковий режим розповсюджується лише на:

1) діяльність юридичних осіб - виробників сільськогосподарської продукції по виробництву, переробці та реалізації сільськогосподарської продукції, а також продукції тваринництва, птахівництва та бджолярства;

2) діяльність сільських споживчих кооперативів по реалізації та переробці сільськогосподарської продукції, яка вироблена селянськими та фермерськими господарствами, які є членами (пайщиками) таких кооперативів.

Звільнення від сплати податків. При такому способі спрощення, зниження податкового навантаження здійснюється шляхом звільнення від сплати податків деяких видів діяльності окремих категорій платників податків. Таке звільнення може стосуватися як визначеного переліку податків і зборів, так і всієї сукупності податків і зборів, що складають національну податкову систему.

В якості прикладу звільнення від сплати всіх податків і зборів можливо навести „податковий режим у вільних економічних зонах” у Казахстані. Такий режим звільнення від усіх видів податкових платежів застосовується тільки стосовно діяльності суб'єктів вільних економічних зон з виробництва та реалізації товарів (крім підакцизних), робіт або послуг на відокремленій та спеціально загородженій території, яка за законодавством країни визнається вільною економічною зоною. По відношенню до діяльності суб'єктів вільної економічної зони за межами такої зони, а також на всій іншій території країни, застосовується загальний податковий режим.

Спеціальний податковий режим „оподаткування у вільних економічних зонах” в Білорусі поєднує два способи зменшення обсягу податкових зобов'язань: зменшення податкових зобов'язань та звільнення від сплати окремих податків Так, організації, що є резидентами вільних економічних зон, сплачують податок на прибуток за ставкою, зменшеною на 50% від законодавчо встановленої ставки, при цьому, прибуток, отриманий від реалізації товарів (робіт, послуг) власного виробництва звільнюється від оподаткування податком на прибуток протягом п'яти років з дати заяви про отримання прибутку. Податок на додану вартість при реалізації резидентами вільних економічних зон на території країни товарів власного виробництва сплачується у розмірі 50% від суми податкового зобов'язання. Резиденти вільних економічних зон звільнюються від сплати: податку на нерухомість по основним засобам (об'єктам незавершеного будівництва), що розташовані на території таких зон; збору до республіканського фонду підтримки виробників сільськогосподарської продукції, продовольства та аграрної науки в частині виручки, отриманої від реалізації товарів (робіт, послуг). Такий спеціальний податковий режим поширюється на шість вільних економічних зон: "Брест", "Вітебськ, "Гродноінвест", "Гомель-Ратон","Мінськ", "Могильов".

Отже, спеціальні податкові режими, що застосовуються в національних податкових системах країн з транзитивними економіками, за характером спрощення можливо поділити на чотири види:

1) режими заміни сукупності податків єдиним адвалерним податком;

2) режими заміни сукупності податків єдиним фіксованим платежем;

3) режими заміни сукупності податків розподілом продукції;

4) режими спрощення загальновстановленої процедури оподаткування. Найбільш розповсюдженими в країнах з транзитивними економіками є режими заміни сукупності податків єдиним податком (адвалерним або фіксованим). Режими заміни сукупності податків розподілом продукції ще не отримали широкого розповсюдження, проте застосовується в деяких країнах СНД. Режими спрощення загальновстановленої процедури оподаткування мають досить обмежене застосування в національних податкових системах.

4. Форми та методи уникнення від сплати податків, їх характеристика

- Мінімізація оподаткування

Одним із засобів підвищення рівня рентабельності підприємства є жорстка економія на будь-яких витратах. У зв'язку із цим велика увага приділяється питанням економії на податках. Для цього використовують незаконні та законні заходи.

Діяльність підприємства зі зниження оподаткування в рамках законодавства це податкове лавірування або мінімізація податків. Мінімізація дозволяє збільшити доходи підприємства. Основним методом мінімізації є застосування різних “податкових схем”. Для цього використовується нечіткість у термінах в податковому законодавстві, суперечності між різними законодавчими та нормативно-правовими актами.

Основою мінімізації податкових платежів є ефективна податкова політика підприємства, яка передбачає:

- оптимізацію фінансово-господарської діяльності за рахунок мінімізації податкових платежів до бюджету. Досягається шляхом співставлення різних варіантів застосування ставок та об'єктів оподаткування. Підприємство може самостійно регулювати об'єкти оподаткування, шляхом зменшення нарахування суми оплати праці;

- використання податкових пільг (зменшення ставок податку, звільнення від сплати податку);

- використання особливостей оподаткування на різних територіях. При формуванні податкової політики підприємство обирає переваги оподаткування різних територій (офшорні зони). Оптимізація оподаткування в офшорних зонах досягається тим, що у більшості країн прибутковий податок вищий за корпоративний податок на прибуток. Реєстрація підприємства у країні, де є пільгове оподаткування, дає можливість віднесення підприємства і нерезидента до країни реєстрації підприємства, що дає можливість на пільгове оподаткування. Іншим способом є використання спеціальних економічних зон, на яких діє спеціальний правовий режим господарської діяльності і спеціальний порядок встановлення податкового режиму;

- використання системи податкового планування. З цією метою проводиться моделювання баз оподаткування податків (Н фот = Фонд оплати праці * ставка податку пов'язаного з фондом оплати праці). При цьому треба проаналізувати варіанти зменшення чи збільшення бази оподаткування (фонд оплати праці) і порівняти з даними податкових платежів, які формуються за рахунок збільшеної чи зменшеної іншої бази оподаткування (прибуток).

Далі розраховують суми податкових платежів, які входять до ціни продукції, що реалізується (Н ст. = доход від реалізації продукції * ставка податку, що входить до вартості продукції). Розраховується податок на прибуток (Н пр = чистий прибуток * 100 / 100 - ставка податку на прибуток)

Потім розраховують загальну суму податкових платежів (Н фот + Н ст. + Н пр )

Одним із показників, що характеризують ефективність податкової політики є коефіцієнт ефективності прийнятої системи оподаткування (чистий прибуток / загальна сума податків), показник податкомісткості (загальна сума податків / обсяг реалізації продукції).

- Незаконні способи ухилення від оподаткування

У практиці виділяють наступні види ухилення від оподаткування:

· приховування доходів;

· завищення витрат;

· оформлення фіктивних документів;

· оформлення поставок обладнання та продукції через фіктивні фірми;

· незаконне використання пільг;

· використання кредитних рахунків банків для несплати податків;

· відображення недостовірної інформації у податковій звітності.

Одним із видів приховування виручки є не відображення в обліку та звітності виручки отриманої готівкою. Керівники можуть укладати договір не на весь обсяг робіт, а тільки на якусь частину. Різниця між загальною вартістю робіт і частиною, яка відображається в обліку та звітності, залишається у розпорядженні виконавця без врахування оподаткування цієї різниці. Бувають випадки коли робота оформляється без оформлення договору, а розрахунки проводяться готівкою.

Важливим моментом є виявлення приховування доходів при здійсненні бартерних операцій. Зустрічаються випадки коли товари обмінюються за заниженими цінами, а оприбутковуються за завищеними цінами.

Підприємства здійснюють приховування доходів отриманих від виробничо-господарської діяльності шляхом відображення їх у вигляді боргу іншим підприємствам чи взаєморозрахунків. Одним із способів приховування доходів є перерахування доходів від реалізації продукції на особисті рахунки робітників підприємства.

Підприємства, які мають декілька рахунків у банку можуть на одному рахунку відображати суми для оподаткування, а на інших проводити операції які приховуються від оподаткування.

Приховування доходу від оподаткування здійснюється шляхом перерахування сум у вигляді нарахованої пені за невиконання умов договору. Найчастіше це бувають фіктивні договори.

Пільговий режим оподаткування дозволяє перепродавати товари з постійною надбавкою через кілька підприємств з відображенням тільки доходів у підприємства, яке має пільгове оподаткування і проводить розрахунок за продукцію готівкою.

Одним із способів збільшення витрат на виробництво є фіктивне документальне оформлення документів. Ці витрати компенсуються готівкою шляхом отримання з розрахункового рахунку.

Великого розповсюдження зазнало приховування від оподаткування доходів, отриманих резидентом від розміщення грошових коштів за кордоном. Резидент заключає договір з нерезидентом на поставку продукції, виконання робіт.

В договорі передбачена попередня оплата нерезиденту, який перераховує ці кошти на депозитний вклад. Після цього отримані % перераховуються на особисті рахунки в одному із іноземних банків. Кошти повертаються у повному обсязі резиденту. Дані операції здійснюють через фіктивні фірми, тоді суми не повертаються до України, а перераховуються на особисті рахунки учасників договору.

Приховування доходів шляхом незаконного обналичивание грошових коштів через фіктивні підприємства і рахунки комерційних банків здійснюється шляхом укладання підприємством договору з фіктивним підприємством на виконання робіт. Фіктивні підприємства перераховують гроші через рахунки до іноземних банків. Дані суми обналичиваются готівкою, яка сплачується підприємством. Таким чином собрані на кореспондуючому рахунку банку-нерезиденту гроші не оподатковуються.

Ухилення від сплати податків здійснюється при поставці до Україні товарів під видом комплектуючих виробів. В цьому випадку суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності через посередників (нерезидентів), який має пільговий режим оподаткування, отримують від іноземного підприємства-виробника товар, який є підакцизним. Посередник поставляє товар в Україну у якості комплектуючих виробів не сплачуючи акциз. Далі через фіктивні підприємства які здійснюють збірку і наладку готової продукції здійснюється продаж вже готової продукції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.Конституція України 28 червня 1996 р

2.Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р № 77/97-ВР зі змінами і доповненнями від 18.11.2003 р.

3.Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" зі змінами і доповненнями від 22.05.1997 р., № 283/98-ВР.

4.Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " зі змінами і доповненнями від 01.07.2004 р., № 1957

5.Закон України "Про податок на додану вартість" зі змінами і доповненнями від 03.04.97 р. № 168/97

6.Закон України «Про плату за землю» від 3 липня 1992 р. № 2535-XII " (у редакції від 19 вересня 1996 р. № 378/96-ВР зі змінами та доповненнями.

7.Закон України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91 р. № 1963-XII в редакції Закону України від 18.02.97 р. №75/97-ВР зі змінами і доповненнями

8.Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб 22 травня 2003 р. № 889-IV зі змінами і доповненнями

9.Закон України " Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV зі змінами і доповненнями

10.Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. № 2240-III зі змінами і доповненнями

11.Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття "від 02.03.2000 р. № 1533-III зі змінами і доповненнями

12.Закон України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" 22.02.2001 р. № 2272-III зі змінами і доповненнями

13.Закон України «Про рекламу» від 11.07.2003 р., № 1121

14.Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року N 2181-ІІІ

15.ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування та погашення пені» N 77 від 01.03.2001

16.ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків» N 386 від 25.09.2001

17.ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ «Про затвердження Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби» N 110 від 17.03.2001 ( Із змінами, внесеними згідно з Наказами ДПА N 174 від 11.04.2003, N 326 від 10.08.2005 )

18.ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ НАКАЗ «Про затвердження Порядку застосування адміністративного арешту активів платників податків» N 386 від 25.09.2001

19. ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ Н А К А З «Про затвердження нової редакції Порядку приймання та комп'ютерної обробки звітних документів платників податків у ДПІ районного рівня та СДПІ по роботі з ВПП» 02.12.2004 N 691

20. ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА АДМІНІСТРАЦІЯ УКРАЇНИ Н А К А З «Про затвердження нової редакції Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України» 15.04.2008 N 250

21. Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 р. № 727/98.

22.ДКМ України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р. № 56-93 зі змінами і доповненнями

23.Кодекс Республики Казахстан "О налогах и других обязательных платежах в бюджет (Налоговый кодекс)" от 10.12.2008 г. № 99-IV ЗPK -- Режим доступу: http://base.zakon.kz/doc/lawyer/?uid=E9D97D67-CD0A-4957-B74A 002722EC4FC5&language=rus&doc_id=30367517

...