Грошовий оборот і грошова маса

Размещено на http://www.allbest.ru/

Грошовий оборот і грошова маса

1.Поняття та економічна основа грошового обороту

Грошовий оборот являє собою безперервний рух грошей між суб'єктами грошових відносин для забезпечення неперервного виробництва, розподілу та обміну суспільного продукту і перерозподілу національного доходу. Він обслуговує кругооборот сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях відтворення: виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Тому його називають також сукупним грошовим оборотом.

Грошовий оборот відбувається як на макро-, так і на мікрорівні. Грошовий оборот на мікрорівні має такі ознаки:

Гроші є однією з форм капіталу і елементом багатства. Чим більше грошей має власник, тим він багатший;

Формування грошових коштів на мікрорівні відбувається як за рахунок власних коштів, які вже є в їх власника, так і за рахунок мобілізації з грошового ринку (кредитів).

Для грошового обороту на макрорівні властиві такі ознаки:

Гроші не є формою капіталу, і тому збільшення їх кількості не призводить до автоматичного зростання багатства країни;

Формування грошової маси відбувається за рахунок грошей, що є в розпорядженні окремих суб'єктів господарювання, а також за рахунок емісії. При цьому потреба в додатковій емісії може бути викликана зростанням обсягів ВВП, збільшенням чистого імпорту або ж сповільненням руху грошової маси.

Суб'єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у виробництві, розподілі, обміні та споживанні суспільного продукту (підприємства, установи, банки, організації, все населення). Грошовий оборот здійснюється в готівковій та безготівковій сферах. У сфері готівкового обігу гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи економічну діяльність окремих суб'єктів. Безготівковий оборот не виходить за межі банківської системи, і це дозволяє його ефективно контролювати, причому як банкам, так і державі.

Від грошового обороту слід відрізняти поняття грошового обігу. Грошовий обіг - це рух грошей, що обслуговує лише відносини обміну. Грошовий обіг є одним з секторів грошового обороту. Іншими секторами є фінансовий обіг (пов'язаний з купівлею-продажем акцій), фіскально-бюджетний та кредитний обіг. Характерними рисами грошового обігу є еквівалентність (покупець передає суму грошей, що еквівалентна придбаному продукту, і отримує цей продукт); безповоротність (передані кошти не повертаються) і прямолінійність (постійне віддалення грошей від емітента, оскільки наступний суб'єкт також витрачає їх для купівлі інших продуктів). Водночас для фінансового і фіскально-бюджетного обігу характерна нееквівалентність руху коштів - назустріч грошовому потоку не відбувається рух реального еквівалента, тобто товарів чи послуг. В кредитному обігу рух коштів має зворотний характер, тобто власник повертає свої кошти в зумовлений термін і отримує дохід у вигляді відсотка.

2.Модель грошового обороту і сутність грошових потоків

Оскільки гроші обслуговують процес суспільного відтворення, який є безперервним, це вимагає також і безперервного руху грошей. Для з'ясування закономірностей руху грошей в економічній системі застосовується модель руху грошей, тобто грошового обороту.

Учасниками грошового обороту є такі суб'єкти:

Підприємства (фізичні та юридичні особи);

Сімейні господарства, що мають самостійні доходи та витрати і є кінцевими споживачами ВНП;

Державні органи управління;

Фінансові посередники (банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та ін.).

Грошові платежі між цими суб'єктами здійснюються через такі ринки:

Ринок продуктів (товарів, робіт і послуг);

Ринок ресурсів (робочої сили, капіталу і природних ресурсів);

Фінансовий ринок, на якому реалізуються вільні грошові кошти;

Світовий ринок.

Рух грошей між окремими суб'єктами ринку та окремими ринками утворює грошові потоки.Грошовий потік - це сукупність платежів, які обслуговують окремий етап процесу розширеного відтворення.

Спрощена модель сукупного грошового обороту виглядає таким чином.

Рис. Модель грошового обороту

На даній схемі:

Грошовий потік №1 - платежі підприємств для покупки виробничих ресурсів (назустріч - рух ресурсів);

Грошовий потік №2 - грошові доходи сімейних господарств;

Грошовий потік №3 - сплата податків сімейними господарствами (чисті податки);

Грошовий потік №4 - купівля сімейними господарствами товарів на внутрішньому ринку продуктів;

Грошовий потік №5 - оплата купівлі імпортних продуктів;

Грошовий потік №6 - заощадження коштів сімейними господарствами;

Грошовий потік №7 - кредитування підприємств фінансовими організаціями;

Грошовий потік №8 - мобілізація урядом коштів на грошовому ринку через розміщення цінних паперів;

Грошовий потік №9 - здійснення державних закупок;

Грошовий потік №10 - кошти, інвестовані підприємствами в купівлю засобів виробництва;

Грошовий потік №11 - продаж підприємствами своєї продукції на внутрішньому ринку;

Грошовий потік №12 - реалізація продукції підприємств на світовому ринку (експорт);

Грошовий потік №13 - відтік капіталу за кордон; надходження інвестицій з-за кордону;

Грошовий потік №14 - надходження інвестицій з-за кордону.

Якщо економіка країни є нестабільною, можуть виникати додаткові грошові потоки - наприклад, поповнення грошового обороту додатковою масою грошей (від державних структур до фінансового ринку), або вилучення надлишку грошових коштів через скорочення кредитування (від грошового ринку до державних структур).

Загальною вимогою до грошового обороту є збалансованість окремих грошових потоків. Така збалансованість забезпечується вирівнюванням двох ключових потоків - національного продукту (11) і національного доходу (2). Для цього повинні збалансовуватися всі грошові потоки. Всю сукупність цих потоків можна поділити на 2 групи:

1. потоки втрат - чисті податки, заощадження, оплата імпорту;

2. потоки ін'єкцій - інвестиційні витрати підприємств, державні закупівлі, надходження від експорту.

Якщо потоки втрат і ін'єкційзрівноважуються, то потоки національного продукту і національного доходу також врівноважуються.

3. Поняття грошової маси, грошових агрегатів та грошової бази

грошовий оборот неперервний виробництво

Грошовий оборот забезпечується певною масою грошей. Величина грошової маси безпосередньо впливає на інтенсивність обороту грошей, формування попиту на гроші та платоспроможного попиту на товарних ринках, і є важливою характеристикою стану грошового обороту та ринкової кон'юнктури в цілому.

Грошова маса (маса грошей в обігу) - це загальна сума залишків грошей у всіх їх формах, які перебувають в розпорядженні господарюючих суб'єктів в певний момент часу. Розуміння сутності грошової маси пройшло певну еволюцію. Спочатку під грошовою масою розуміли тільки сукупність залишків металевих грошей та банкнот. Решта грошових інструментів не включалися до грошової маси. Проте після скасування золотомонетного стандарту ситуація змінилася, і до грошової маси почали включати не лише грошові знаки, але й всі депозитні гроші.

Грошова маса характеризується певною структурою (якісна характеристика) і динамікою зміни її обсягів та структури. Структура грошової маси визначається за декількома критеріями:

1. за ступенем ліквідності її окремих елементів;

2. за формою грошових засобів (готівкові, безготівкові);

3. за розміщенням суб'єктів грошового обороту;

4. за територіальним розміщенням та ін.

Найважливішою є перша класифікаційна ознака, за якою у складі грошової маси виділяютьсягрошові агрегати.

Грошовий агрегат - це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності. В Україні застосовують 4 грошових агрегати.

Грошовий агрегат М0 включає в себе масу готівки, яка перебуває поза банками (не включаючи навіть каси банків). Це найбільш ліквідна частина грошової маси. В країнах з розвиненими економіками її частка в грошовій масі становить 5-7%. В Україні питома вага агрегату М0 також знижується: в 1998 році вона становила 48,9%, тоді як в 2004 - вже 33,6%. Проте вона все ж залишається високою, що свідчить про незадовільний рівень розвитку безготівкових розрахунків.

Грошовий агрегат М1 являє собою грошову масу у вузькому розумінні цього слова і включає в себе агрегат М0 і вклади в банках, які можуть бути використані вкладниками негайно, без попередження банків. Такими вкладами є поточні депозитні рахунки і ощадні рахунки до запитання (трансакційні депозити), операції по яких звичайно здійснюються за допомогою чеків або електронних грошовий переказів. Відсотки по таких вкладах не нараховуються. Кошти агрегату М1 виконують функцію засобу обігу і платежу.

Грошовий агрегат М2 включає всі компоненти М1, а також кошти на всіх видах строкових рахунків, рахунках капіталовкладень та інших спеціальних рахунках, а також короткострокові державні цінні папери. Він являє собою грошову масу в широкому розумінні цього слова. Агрегат М2 - це високоліквідний засіб нагромадження.

Грошовий агрегат М3 - це гроші в агрегаті М2, а також довгострокові приватні депозитні та ощадні сертифікати, трастові вклади і цінні папери, що обертаються на грошовому ринку. Це найменш ліквідна частина грошової маси. Кошти, що характеризують різницю (М3-М1), безпосередньо в обігу не діють, проте слугують засобом нагромадження і дістали назву „майже гроші». Грошова маса характеризується також показником грошової бази. Грошова база - це запаси всієї готівки, що перебуває в обороті поза банками, в касах банків, а також в резервах комерційних банків на кореспондентських рахунках в центральному банку, тобто:

Гб=М0+М_к+М_рез.

Емітовані національним банком гроші називають базовими грошима, оскільки вони не беруть участі в кредитному обороті банків, не збільшують масу грошей в обігу, проте є основою для її зростання.

Грошовамасатіснопов'язана з рівнем ВВП. Цей зв'язок виражають через показник монетизації економіки:

Ці показники розраховують також і через окремі грошові агрегати (М0, М1, М2, М3). Їх часто називають коефіцієнтами Маршалла. Чим вищим є показник монетизації, тим краще, тому що це означає, що учасники суспільного виробництва значну частину виробленого продукту схильні зберігати не в натуральній формі, а в грошовій.

4. Швидкість обігу грошей

Швидкість обігу грошей означає частоту, з якою кожна наявна в обігу грошова одиниця використовується в середньому для реалізації товарів і послуг за певний період часу. Вона визначається за формулою:

Размещено на http://www.allbest.ru/

де Р - середній рівень цін на товари і послуги;

Q - обсяг товарів і послуг, що реалізовані в певному періоді;

М - середня маса грошей в обороті за певний період.

Фактично, в чисельнику маємо показник ВВП.

Можна також визначити кількість оборотів грошей за певний період:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Показник швидкості обігу грошей характеризує перш за все інтенсивність використання запасу грошей в обороті для оплати реалізованих товарів і послуг. Цей показник пов'язаний переважно згрошовим обігом. Але фіскально-бюджетні та кредитні (нетоварні) платежі також впливають на швидкість обігу грошей. Оскільки тривалість одного обороту грошей складається з тривалості зберігання грошей в безпосередніх покупців на ринках продуктів, а також з тривалості перебування грошей у фінансових та фіскально-бюджетних установах, то затримки коштів в останніх зумовлюють збільшення тривалості одного обороту грошей. Швидкість обігу грошей залежить від таких факторів:

1. фактори платоспроможного попиту:

a. зміна попиту на гроші;

b. розвиток структури споживання;

c. культурні потреби населення та ін.;

2. фактори пропозиції товарів та послуг:

a. суспільне виробництво;

b. ринкові відносини;

c. інфраструктура ринку тощо.

Якщо попит на гроші збільшується, то витрачання грошей є менш інтенсивним, ніж їх надходження, і їх швидкість сповільнюється. У випадку зменшення попиту на гроші їх витрачання є більш інтенсивним, і тому швидкість грошового обігу збільшується. Вплив факторів товарної пропозиціївиражається в тому, що змінюється обсяг, структура і ефективність товарного виробництва, швидкість товарних потоків на стадії обміну, розвиток ринкових зв'язків тощо. Зростання ефективності суспільного виробництва скорочує період нагромадження вартості і прискорює повернення грошей в обіг. Вплив розвитку ринкової інфраструктури проявляється в розвитку транспорту, торгівлі, банківської справи, що сприяє прискоренню руху грошей від платника до одержувача.

5. Закон грошового обігу

Закон грошового обігу - це економічний закон, відповідно до якого в кожен конкретний момент в обігу може перебувати лише певна об'єктивно зумовлена сума грошей. Іншими словами, фактично наявна маса грошей в обігу повинна дорівнювати об'єктивно необхідній їх масі. Якщо фактична маса більша, значить в обігу з'явилися заві гроші, якщо ж менша - спостерігається нестача грошей. Необхідна маса грошей визначається:

, або

де Р*Q - вартість товарів, реалізованих в певному періоді;

П - загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

ВП - сума платежів, які погашаються шляхом взаємного зарахування боргів;

К - сума продажів товарів і послуг у кредит.

В умовах дії золотого стандарту рівність М_ф та М_н забезпечувалася автоматично через вилучення надлишкової грошової маси (повноцінних монет) з обігу і перетворення їх у скарб, або ж спрямування їх зі скарбу в обіг. Але зі скасуванням золотого стандарту Мф починає зростати випереджаючими темпами порівняно з Мн, тому що виникає спокуса випустити більше грошей не для кредитування економіки, а для покриття державних витрат. Особливо яскраво така тенденція виражається у випадку, якщо сферу обігу обслуговують казначейські, а не банківські гроші. Тоді поступове знецінення грошей набуває хронічного характеру. Держава може впливати на ці негативні процеси лише через зміну цін на товари і послуги, внаслідок чого Мн тимчасово підвищується до рівня Мф. Можуть застосовуватися також заходи з оздоровлення бюджетної системи - скорочення видатків, ліквідація бюджетного дефіциту тощо.

При обслуговування обігу банківськими грошима (тобто, коли їх емісія здійснюється на основі кредитного механізму і передбачає повернення грошей з обігу після погашення позичок) можливості для вирівнювання Мф і Мн є більшими, тобто можна зменшувати чи збільшувати обсяг надання кредитів і тим самим змінювати величини Мф і Мн.

Рис.

1. Размещено на Allbest.ru