Інвестиції в розвиток альтернативної енергетики

Размещено на http://www.allbest.ru

ЗМІСТ

Вступ

РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИКА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

1.1 Проблема енергозбереження на світовому рівні та на рівні України

1.2 Особливості паливно - енергетичного комплексу України

1.3 Становлення та розвиток альтернативної енергетики у світі

РОЗДІЛ 2. АЛЬТЕРНАТИВНА ЕНЕРГЕТИКА, ЯК ГАЛУЗЬ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ. ІНВЕСТИЦІЇ В РОЗВИТОК АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

2.1 Розвиток галузі альтернативної енергетики в Україні

2.2 Основні джерела фінансування розвитку альтернативної енергетики України

2.3 Закордонні інвестиції у розвиток альтернативної енергетики України

Висновок

Використана література

інвестиція альтернативна енергетика



ВСТУП

Узв'зку із загальною економічною нестабільністю, непередбачуваними змінами кон'юнктури на ринках паливно-енергетичних ресурсів та загостренням енергетичної кризи в Україні, питання енергозбереження на всіх рівнях управління - держави вцілому, регіонах та підприємствах зокрема - набувають дедалі більшого значення.

Практика показує, що основною витратною частиною виробництва продукції на підприємствах таких галузей промисловості України, як металургійна, машинобудівна, харчова та хімічна, є витрати, що пов'язані з процесом споживання енергії й паливно-енергетичних ресурсів.

Енергоефективність беззаперечно на сьогодні є одним з пріоритетів енергетичної політики світу, зокрема і України. Виокремлення такого приорітетного напряму зумовлено в Осносному вичерпністю паливно-енергетичних ресурсів, невідповідністю власних запасів ресурсів та потребою в них, а також погіршенням стану навколишнього середовища.

Енергоефективність є дійовим інструментом досягнення стійкого розвитку енергетики. Підвищення енергоефективності може збільшити приток інвестицій, покращити конкурентоспроможність та добробут споживача, може допомогти охороні навколишнього середовища завдяки зниженню викидів парникових газів та зменшенню локального забруднення повітря. Крім цього підвищення енергоефективності сприятливо впливає на енергетичну безпеку, оскільки знижується залежність від імпорту.



РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИКА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ В УКРАЇНІ ТА СВІТІ

1.1 Проблема енергозбереження на світовому рівні та на рівні України

Енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної й перетвореної енергії та природних енергетичних ресурсів у національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

Енергозбережні заходи - заходи, що спрямовані на впровадження й виробництво енергоефективних продукції, технологій та обладнання.

У багатьох країнах політика, стратегія і програми в галузі енергоефективності, здійснювані з метою скорочення попиту на енергію, своїм корінням сягають у 70-ті роки XX ст. і обумовлені негативними наслідками світової нафтової кризи для енергетичної безпеки. Згодом, значення цієї проблеми дещо послабло, що було викликано головним чином значним падінням світової ціни на нафту. У зв'язку з цим протягом 90-х років XX ст. політика в галузі енергоефективності була спрямована на вирішення проблем, пов'язаних зі зміною клімату в окремих країнах на рівні ЄС. Однак на початку поточного сторіччя світові ціни на нафту досягли свого історичного максимуму ( 147,5 дол. США / бар. на 11.07.2008) що призвело до посилення залежності економіки багатьох країн від імпорту енергоносіїв та зробило процес енергозбереження необоротним.

Більш високі в порівнянні з країнами з перехідною економікою показники енергоефективності в розвинених в промисловому відношенні країнах обумовлені широким використанням високих енергозберігаючих технологій і більш розвиненою сферою послуг, яка на відміну від промисловості та інших секторів економіки, характеризується високою енергоефективністю.

В даний час акцент на енергоефективність посилився у зв'язку з актуалізацією питань підвищення енергетичної безпеки, зниження негативного екологічного впливу в наслідок використання енергоресурсів та підвищення конкурентоспроможності.

Тому ідея енергоефективності ще ніколи не користувалася настільки сильною підтримкою на міжнародному рівні як сьогодні. Так «Група восьми», Європейський Союз, Міжнародне енергетичне агентство (МЕА), різні органи Організації Об'єднаних Націй та основні міжнародні фінансові установи (МФУ) рішуче виступають за підвищення енергоефективності. У доповіді Комісії ООН зі сталого розвитку відзначалася обгрунтованість і економічна доцільність енергозбереження, і, в першу чергу, існуючими широкими можливостями для підвищення енергоефективності в домашніх господарствах, у транспортному секторі та в промисловості, включаючи ефективні заходи в енергетичному секторі шляхом зміни моделей споживання і виробництва, менталітету населення країн.

Європейський Союз в останні роки надає потужну підтримку питаням енергоефективності . Нещодавно прийняті заходи включають в себе План дій у галузі енергоефективності та пропозицію Європейської комісії за комплексом заходів, в тому числі, у сфері енергоефективності з метою формування нової енергетичної політики для Європи, спрямованої на боротьбу зі зміною клімату та зміцнення енергетичної безпеки і конкурентоспроможності ЄС.

У своєму Плані дій «Група восьми» енергоефективність обгрунтувала економічно, так як заощадження енергоресурсів рівносильно їх виробництву і тому являє собою більш рентабельний та екологічно виправданий шлях забезпечення зростаючого світового попиту на енергію. Тому підвищення енергоефективності істотно дозволяє знизити енергоємність ВВП, зміцнюючи тим самим глобальну енергетичну безпеку.

Європейська комісія в галузі енергоефективності констатувала, що економія від використання низьковитратних джерел в ЄС могла б скласти 20%.

Так було зазначено, що важливою умовою просування проектів з енергоефективності є міжнародн співпраця, яка виступає в якості потужного політичного імпульсу, що забезпечує базу для порівняльного аналізу та можливості для нарощування потенціалу розвитку технологій і фінансування. У цьому зв'язку особливої уваги заслуговує досвід роботи Євросоюзу, який є основною рушійною та регуляційної силою в питаннях просування стратегій підвищення енергоефективності та боротьби з глобальною зміною клімату, що далеко виходить за межі 27 держав - членів.

Однією з приорітетних проблем, особливо для країн з перехідною економікою, залишається інвестування заходів з поліпшення показників енергоефективності з використанням можливості отримання допомоги з боку різних міжнародних організацій і фондів. Експертами відзначаються покращення в інституційній сфері в частині розширення можливостей реалізації програм, тоді як у багатьох країнах з перехідною економікою даний процес протікає повільно і не дає очікуваних результатів . Прикладом цьому може слугувати досвід України, яка за активної діяльності в організаційній та інституційної областях домоглася незрівнянно з країнами Євросоюзу менших успіхів у енергозбереженні. Останнє підтверджується статистичними даними Держслужби статистики України і наявністю цілого ряду державних програм і стратегій, більша частина яких не була виконана в повному обсязі.

За оцінками експертів МЕА, в Україні не повною мірою використовують потенціал щодо підвищення енергоефективності економіки, яка вважається однією з найбільш енерговитратних в регіоні. Так, енергоємність українського ВВП в порівнянні з багатою на енергоресурси Росією і втричі перевищує середній показник по країнах ЄС.

З позицій енергонеефективної економіки України слід зазначити економічно необгрунтовану високу питому вагу споживання природного газу. У той же час нові країни ЄС відповідно до умов прийому до цього союзу, змушені були знизити з екологічних міркувань споживання вугілля, тоді як в Україні спостерігається протилежна тенденція. Те ж можна відзначити і з атомної енергетики. Поряд з цим, можна відзначити також, що в Україні все ще недостатньо використовується нафта, як найбільш конкурентоспроможний серед інших енергоносіїв продукт і, крім того, що знаходиться на вершині (кульмінації) свого життєвого циклу . Мізерно мала також частка відновлюваної енергетики в Україні в порівнянні з світовим рівнем (1,3 %) та країн ЄС (3,9 %).

1.2 Особливості паливно - енергетичного комплексу України

Енергія являє собою загальну кількісну міру руху й взаємодії всіх видів матерії та їх взаємних перетворень. Поняття енергії, як і матерії, є філософсько. Категорією, однак конкретні види енергії (кінетична, потенціальна, механічна, внутрішня тощо) мають цілком конкретний фізичний зміст.

З усіх відомих видів енергії в життєдіяльності безпосередньо використовуються лише чотири види: теплова (70 - 75% всієї енергії), механічна (20 - 22%), електрична (3 - 5%), електромагнітна (менше ніж 1%).

Джерелом вищезазначених видів енергії є паливно - енергетичні ресурси, що являють собою сукупність усіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві. Серед них домінує хімічна енергія мінеральних органічних горючих речовин (вугілля, нафти, природного газу тощо), запаси яких становлять частку відсотка всіх запасів енергії на Землі та є такими, що не відновлюються.

Потреби держави в енергії та паливно - енергетичних ресурсах забезпечує паливно - енергетичний комплекс, який є сукупністю галузей промисловості, що здійснюють видобуток і переробку різних видів паливних та енергетичних ресурсів: вугільних, нафтових, газових, гідравлічних, ядерних, торфових, біологічних тощо.

Якщо вибухне енергетична криза, Україна постраждає найбільше, бо надто залежить від поставок російського газу. Крім того, енергетична інфраструктура країни дуже зношена і неефективна. Багато потужностей із виробництва теплової енергії потребують модернізації або заміни, а системи центрального опалення перебувають у критичному стані і піддаються високому ризику збоїв і технічних неполадок.

У зв'язку із загальною економічною нестабільністю, непередбачуваними змінами кон'юнктури на ринках паливно - енергетичних ресурсів (ПЕР) та загостренням енергетичної кризи в Україні, питання енергозбереження на всіх рівнях управління держави в цілому, регіонах та підприємства зокрема, набувають дедалі більшого значення.

Практика показує, що основною витратною частиною виробництва продукції на підприємствах таких базових галузей промисловості України, як металургійна, машинобудівна, харчова та хімічна, є витрати, що пов'язані з процесом споживання енергії й паливно - енергетичних ресурсів.

За обсягами споживання енергії всіх видів Україна посідає п'яте місце у світі. Рівень енергоємності ВВП в Україні відносно високий і становить 0,5 кг нафтового еквівалента на 1 дол. США.

При цьому його величина в Данії та Японії дорівнює 0,11, у Великобританії - 0,14, Німеччині та Франції - 0,18, Сполучених Штатах Америки - 0,21, Російській Федерації - 0,47 кг нафтового еквівалента на 1 дол. США

Україна є газодефіцитною країною, споживаючи в 2,4 раза більше газу, ніж видобуваючи.

В Таблиці 1 наведений SWOT-аналіз паливно-енергетичного комплексу України.



Таблиця 1

Сильні сторони - достатні запаси вугілля та складових ядерного палива: урану й цирконію; - надлишкові потужності для транспортування газу, нафти та експорту електроенергії; - вигідне географічне розташування та геополггичне становище; - розвинута інфраструктура енергетики.	Можливості - пошук та розробка покладів газу та нафти; - оптимізація паливно - енергетичного балансу за рахунок використання ефективних енергогенеруючих технологій та обладнання; - створення власних енергогенеруючих потужностей промисловими підприємствами, особливо це стосується підприємств агропромислового та гірничо -металургійного комплексів; - використання альтернативної енергетики; - залучення інвестицій для модернізації ПЕК.
Слабкі сторони - обмеженість у власних розвіданих ресурсах природного газу, нафти, а також ядерному паливі власного виробництва; - висковий рівень залежності від імпорту енергоносіїв; - відсутність диверсифікації джерел постачання енергетичних продуктів; - використання переважної частини потужностей власних гідроресурсів; - високе техногенне навантаження на довкілля; - незадовільний технічний стан частини енергетичних об'єктів, у тому числі систем транспортування енергетичних продуктів.	Загрози - високий рівень енерговитратності підприємств промисловості; - перманентне зростання цін на імпортні енергоносії; - високий рівень витрат і втрат ПЕР через використання морально та технічно застарілого обладнання й неефективних технологій; - зростання рівня забруднення довкілля; - недостатній рівень впливу місцевих органів влади на процеси акціонування підприємств ПЕК.

Слід зазначити, що сильні сторони ПЕК України нерівнозначні його слабким сторонам, а отже у країні наявний певний рівень загрози енергетичній та, власне, економічній безпеці, перш за все, через високий рівень залежності вітчизняного ПЕК від імпорту енергоносіїв.

Низький рівень енергоефективності ПЕК присутній в Україні через недостатньо ефективне регулювання енергетики державними органами влади, використання морально та фізично зношеного обладнання, застарілих технологій як енергогенеруючими, так і енергоспоживаючими підприємствами. При цьому процеси енергогенерації, енерготранспортування та енергоспоживання зазнають високого рівня витрат та втрат, що призводить до зростання використання ПЕР. Оскільки процеси модернізації обладнання та впровадження сучасних технологій потребують значних обсягів капіталовкладень, це не є прийнятним під час виходу економіки України з кризи, яка є наслідком світової фінансово - економічної кризи 2008 - 2009 рр. На основі наведених вище даних дедалі більшої актуальності набувають питання енергозбереження та енергоефективності.

1.3 Становлення та розвиток альтернативної енергетики у світі

Останні роки розвинені країни світу все більше стали акцентувати увагу на проблемі фінансування розробок та впровадження альтернативних технологій енергозбереження. Основними причинами пожвавлення обговорення цієї теми є:

- вичерпний характер не відновлювальних паливно-енергетичних

ресурсів;

- відсутність на даний момент можливості їх повної заміни;

- загальна тенденція зростання цін на традиційні енергоресурси,

спричинена рідкістю товару та штучними обмеженнями його видобутку;

- нестабільність на ринках паливно - енергетичних ресурсів, зумовлен

спекулятивним характером операцій;

- складна політична ситуація в частині країн видобутку ПЕР, а також

транзитних країнах;

- намагання підвищити енергетичну безпеку країни як складову

економічної безпеки.

Дані проблеми змусили розвинені країни світу сформувати енергетичні стратегії розвитку. Провідне місце в даних стратегіях зайняло питання збільшення долі альтернативної енергетики в загальному енергобалансі країни.

Усвідомлення світовою спільнотою переваг альтернативної енергетики над традиційними джерелами дало позитивний поштовх до збільшення інвестицій в цю галузь. Так, за твердженням Bloomberg New Energy Finance, у 2011 році інвестиції у розвиток відновлювальних джерел енергії в країни великої двадцятки зросли до 160 млрд. дол. США.

Найбільший обсяг нових інвестицій у відновлювальні джерела енергії припадає на країни ЄС, США та Китай (38,71; 44,51; 49,74 млрд. дол. США відповідно). Така кількість інвестицій була забезпечена розробкою й реалізацію принципів та програм стимулювання альтернативної енергетики.

Можна визначити наступні основні причини активного інвестування у розвиток альтернативної енергетики:

1. "Зелена" енергія подешевшала (так, ціни модулів для виробництва сонячної енергії протягом 2011 року знизилися в середньому на 30 - 40%).

2. Альтернативна енергетика створює нові робочі місця (особливо це питання важливе для розгляду сільських регіонів, де побудова установок, що працюють на біомасі, є дуже перспективною справою).

3. Відновлювальні джерела енергії здатні підвищити енергетичну безпеку держави (заміщення традиційних паливно - енергетичних ресурсів, більшість з яких є імпортованими, на альтернативні джерела знизить рівень залежності держави від країн - постачальників ПЕР та негативні наслідки коливань ринкової ціни на газ та нафту).

4. Альтернативна енергетика значно більш приваблива для інвесторів, адже є стрімко зростаючим ринком з високим рівнем прибутковості.

5. Відновлювальна енергетика потребує значно менше державних дотацій (за 2011 рік в Україні розмір державних дотацій вугільній промисловості склав 10,8 млрд грн., що складає 3,6% державного бюджету України, при цьому програма розвитку даної галузі передбачає до 2015 року вкладання у галузь ще майже 50 млрд грн.)

6. "Зелена" енергетика здатна покращити існуючий екологічний стан (яскравим прикладом є зменшення викидів вуглекислого газу промисловими підприємствами та тепловими електростанціями).

Згідно з директивою Європарламенту (прийнята у грудні 2008 року) країни ЄС-27 до 2020 року мають довести обсяги використання відновлюваних джерел енергії до 20% від загальних обсягів використання. Деякі країни ЄС вже перевищили цей показник. Наприклад, в Данії обсяг енергії, що вироблена вітряними електростанціями становить 21,7% від всієї електроенергії в мережі. При цьому експерти Датського Енергетичного Агентства прогнозують, що у 2015 році даний показник досягне межі у 35%. Фінляндія та Швеція активно розвивають інший сектор альтернативної енергетики - виробництво енергії з використанням біомаси. На даний момент ці країни виробляють 20 - 25% тепла з використанням цього виду відновлювальної енергетики.

Протягом останніх 10 років в Європі було виведено з експлуатації декілька АЕС та електростанцій, що використовують вугілля та нафту, а натомісць введено близько 84 вітрових та 47 фотоелектричних станцій. У 2011 році в на теренах Євросоюзу було встановлено рекордну кількість фотоелектричних станцій - 21.

Заміщення традиційних енергоресурсів альтернативними призвело до споживання "зеленої" енергії на рівні 9% в загальному споживанні енергії в країнах ЄС.

Влітку 2009 року 12 європейських компаній, а також великі промисловці і бізнесмени - члени Римського клубу підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо реалізації проекту Desertec Industrial Initiative (DIL). Мова йде про будівництво в пустелі Сахара надвеликих геліостанцій і транспортування виробленої ними електроенергії по дну Середземного моря в Європу. Планована встановлена потужність сонячних батарей становить 50 ГВТ, а вартість проекту до 2050 р. оцінюється в 400 млрд. євро. На першому етапі до кінця 2012 р. планується завершити детальне пророблення програми інвестування всього проекту DIL.

Компанія Nanosolar (США) розробила технологію і в 2009 р. почала виробництво фотоелектричних перетворювачів сонячної енергії шляхом нанесення спеціальних паст, що містять суміш напівпровідникових наночасток. За оцінками фахівців компанії, при обсягах виробництва 1 ГВТ/рік вартість 1 Вт не повинна перевищувати 1,0 дол. США, а це вже серйозна заявка на конкурентоспроможність альтернативної енергетики. Для порівняння: 1Вт електроенергії, виробленої вітчизняними АЕС сьогодні, коштує 1,5-1,8 дол. США.



РОЗДІЛ 2. АЛЬТЕРНАТИВНА ЕНЕРГЕТИКА, ЯК ГАЛУЗЬ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ. ІНВЕСТИЦІЇ В РОЗВИТОК АЛЬТЕРНАТИВНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ

2.1 Розвиток галузі альтернативної енергетики в Україні

В Законі України «Про альтернативні джерела енергії» альтернативні джерела енергії визначаються як «відновлювальні джерела, до яких відносять енергію сонячного випромінювання, вітру, морів, річок, біомаси, теплоти Землі, та вторинні енергетичні ресурси, що існують постійно або виникають періодично у довкіллі».

В Україні термін «відновлювальна енергетика» використовують як синонім альтернативної або «зеленої» енергії. В країнах ЄС з 2001 року діє чітка класифікація відновлювальних джерел енергії

Відновлювальні джерела енергії:

- енергія вітру;

- гідроенергія;

- геотермальна енергія;

- енергія біомаси;

- біопаливо;

- сонячна енергія;

- енергія приливів;

За даними таблиці 2 (дані на червень 2012 року) можна казати, що в Україні невиправдано висока частка природного газу в енергетичному балансі - майже в 2 рази вища, ніж у світі і ЄС. При цьому частка відновлювальної енергетики у 4 рази нижча відповідних показників у світі.



Таблиця 2

Країна/ПЕР	Природний газ	Вугілля	Атомна енергетика	Нафта	Відновлювальна енергетика
Україна	38,2%	33,5%	16,1%	10,2%	2,0%
Китай	4,5%	70,4%	0,7%	17,7%	6,7%
Німеччина	21,3%	25,3%	8,0%	36,4%	9,0%
США	27,6%	22,1%	8,3%	36,7%	5,3%
Країни ЄС	23,8%	16,9%	12,1%	38,2%	8,9%
Світ вцілому	23,7%	30,3%	4,9%	33,1%	8,0%
Країни колишнього СРСР	53,2%	16,7%	5,9%	18,8%	5,4%

Детальне вивчення розвитку альтернативної енергетики в Україні дозволяє підкреслити таку особливість: 95% всієї "зеленої" енергії в нашій державі виробляється потужностями гідроелектростанцій, в той час як в країнах ЄС ця частка становить в середньому 46%, а в Німеччині -- всього 16%. При цьому, за розрахунками спеціалістів, технічний потенціал України у гідроенергетиці засвоєний лише на 5%, оскільки на даний момент на теренах країни працює лише 67 малих ГЕС.

Детальне вивчення стану відновлювальної енергетики наводить на думку про існування в нашій країні не лише економічних перешкод, а й певного усталеного стереотипу стосовно нездатності альтернативної енергетики існувати за межами державних дотацій, її неефективності та низького соціального ефекту. Проте, досвід європейських країн дозволяє зрозуміти хибність даного судження та визнати саме ці пункти причинами активного припливу інвестицій у дану галузь.

Українські реалії гостро ставлять перед суспільством питання підвищення енергетичної безпеки держави й усунення екологічних наслідків промислового видобутку традиційних паливно - енергетичних ресурсів. Розвиток альтернативної енергетики здатен суттєво вплинути на розв'язок цих проблем.

У Таблиці 3 розглянуті основні бар'єри на шляху підвищення енергоефективності в Україні

Таблиця 3

Фактор, що перешкоджає підвищенню енергоефективності	Специфічні чинники в українському контексті	Реакція у вигляді політики на найвищому рівні
Провали уряду і недосконалості ринку	Вертикально інтегровані (державні) монополії і, таким чином, неконкурентоспроможні постачальники енергії в нафтогазовому секторі, вугільній промисловості та електроенергетиці. Цінові субсидії на газ, вугілля, електроенергію.	Продовжити програму лібералізації ринків. Відмова від субсидій, адресна підтримка для домогосподарств. Скасування адміністративного ціноутворення.
Відсутність послідовної, передбаченої стратегії на політичному рівні	У Державній програмі соціально - економічного розвитку відсутня послідовна стратегія і прозорі цілі.	Розробка стратегії, визначення національних цілей.
Неповна інформація	Відсутність єдиної системи маркування енергоефективності будівель, автомобілів, побутової техніки. Облік використання енергії. Коливання цін на енергоносії. Недостатня інформованість про технічні можливості.	Обов'язковий облік тепла та електроенергії. Маркування енергоефективності. Підвищення рівня обізнаності про енергозберігаючі заходи, технологічні варіанти.
Зовнішні ефекти	Надмірне споживання, оскільки забруднювачі не приймають на себе вартість місцевого та глобального забруднення.	Технічні стандарти. Ціна вуглецю або фінансові ініціативи. Оподаткування викидів.
Високі транзакційні витрати	Відсутність обліку газу, електроенергії та тепла робить дорогою систему інформування про використання енергії.	Підвищення рівня інформованості громадськості. Обов'язковість енергетичного аудиту для енергоємних галузей промисловості. Державно -приватні партнерства. Безкоштовні консультації з економії енергії.
Відсутність доступу до довгострокового фінансування	Висока інфляція та відсоткові ставки перешкоджають розвитку довгострокових ринків фінансування. Законодавчі перешкоди, що заважають житловим асоціаціям/компаніям з управління будинком отримати доступ до позикового фінансування.	Спільне фінансування інвестицій у підвищення енергоефективності. Податкові пільги, субсидії Кредитні гарантії. Законодавчі зміни для полегшення позикового фінансування для власників нерухомості.



Для модернізації механізму енергозбереження в Україні в 2010 р. була

прийнята «Державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палив на 2010 - 2015 роки» (далі - Програма). Метою цієї Програми є створення умов для зниження до 2015 енергоємності ВВП України до рівня країн і стандартів ЄС або на 20 % порівняно з 2008 р., підвищення ефективності використання паливно - енергетичних ресурсів і посилення конкурентоспроможності національної економіки. Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що Україна нарешті прийняла за основу розвитку своєї енергетичної політики міжнародні критерії і правові норми в галузі енергоефективності.

Особливо слід відзначити інноваційність нової Програми. Серед шляхів зниження енергоємності найбільш інноваційними є:

- законодавче регулювання питань зниження рівня енергоємності ВВП та оптимізації структури енергетичного балансу держави, імплементація національного законодавства у сфері енергоефективності, енергозбереження та альтернативної енергетики до законодавства Європейського Союзу;

- створення сприятливих умов для залучення вітчизняних і зарубіжних інвестицій у сферу енергоефективності та енергозбереження з метою оптимізації структури енергетичного балансу держави, зменшення обсягу викидів забруднюючих речовин ;

- формування державної системи моніторингу і контролю за ефективним використанням паливно - енергетичних ресурсів, виробництвом енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива;

- активізація міжнародного співробітництва в рамках реалізації стратегії енергетичної безпеки держави;

- популяризація серед населення через засоби масової інформації ефективного та ощадливого споживання паливно - енергетичних ресурсів.

Серед першочергових завдань і заходів Програми слід в першу чергу відзначити вдосконалення законодавства та системи стандартизації у сфері енергоефективності, відновлюваної енергетики та альтернативних видів палива.

У той же час в числі очікуваних результатів і ефективності, отриманих від впровадження Програми, слід виділити: зниження до 2015 р. рівня енергоємності ВВП на 20 % порівняно з 2008 р.; підвищення енергетичної безпеки держави та конкурентоспроможності національної економіки; удосконалення механізму державного управління та регулювання у сфері енергоефективності, енергозбереження та альтернативної енергетики, оптимізація структури та обсягу енергоспоживання, зниження обсягу виробничих витрат на 10%, невиробничих витрат енергоносіїв - на 25 % від рівня 2010, оптимізація структури енергетичного балансу країни, зокрема забезпечення зниження частки природного газу і нафтопродуктів, вугілля і торфу. Орієнтовний обсяг фінансування Програми становить 341,59 млрд. грн., в т.ч. 7,58 млрд. за рахунок державного бюджету, 15 млрд. грн. - за рахунок місцевих бюджетів, 319,01 млрд. грн. за рахунок інших джерел.

Іншими важливими цілями Програми є:

до 2015 року зменшити втрати теплової енергії до 50% в будівлях бюджетних установ за рахунок проведення їх санації;

до 2030 року збільшити частку енергоносіїв у паливно - енергетичному

балансі України, отриманих з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива до 30%;

до 2015 року забезпечити зменшення на 15 - 20% обсягу викидів

забруднюючих речовин;

до 2015 року зменшити на 50% обсяг видатків державного бюджету на

фінансування енергозабезпечення бюджетних установ;

створити привабливі умови для залучення інвестицій;

популяризувати ощадливе споживання паливно - енергетичних ресурсів замість нормування та штрафів.

До 2015 року очікується отримати такі результати виконання зазначеної Програми:

удосконалення системи стандартизації у сфері енергоефективності і

відновлюваної енергетики (планується розробити 30 нормативних актів та 500 стандартів);

оптимізація структури енергетичного балансу держави, зокрема

заміщення традиційних видів палива іншими видами, насамперед отриманими з альтернативних джерел енергії, та вторинними енергетичними ресурсами (обсяг заміщення споживання первинних енергоресурсів у результаті впровадження когенераційних технологій - 17,8 млн. т. умовного палива (далі - у. п.), обсяг заміщення споживання первинних енергоресурсів у результаті впровадження технологій, що передбачають використання теплових насосів, електричного тепло акумуляційного обігріву та гарячого водопостачання - 5,8 млн. т. у. п., обсяг заміщення споживання первинних енергоресурсів у результаті впровадження технологій, що передбачають використання енергії сонця та геотермальної енергії - 1,36 млн. т. у. п.;

зменшення обсягу технологічних витрат і втрат енергоресурсів у

результаті модернізації та реконструкції обладнання, впровадження сучасних енергоефективних технологій (зменшення обсягу споживання енергоресурсів у результаті проведення: санації житлових будинків та будівель бюджетних установ - 6,94 млн. т. у. п., модернізація газотранспортної системи - 0,9 млн. т. у. п., модернізація устаткування теплових електростанцій і теплоелектроцентралей - 0,87 млн. т. у. п., модернізація об'єктів комунального господарства - 8,15 млн. т. у. п.)

2.2 Основні джерела фінансування розвитку альтернативної енергетики України

У листопаді 2010 р. Президент України В. Янукович представив на засіданні робочої групи "Національні проекти" Комітету з економічних реформ десять загальнонаціональних проектів. Обсяг фінансування проектів, об'єднаних у чотири блоки передбачає 15 млрд дол. США протягом 2011-2014 рр. Очікується, що реалізація проектів приведе до зростання ВВП на 4,7%, дасть змогу знизити енергоємність економіки країни на 12%, створити приблизно до 300 тис. робочих місць. Найбільший інтерес із боку вітчизняних інвесторів викликає напрям "Нова енергія", зокрема, проект "Енергія природи", інвестиції в який оцінюються 5 млрд. грн.

Загальний обсяг фінансування заходів з енергозбереження в період між 2005 і 2010 роками досяг 26,8 млрд. грн., включаючи 1,7 млрд. грн. з державного бюджету і 16,4 млрд. грн. приватних інвестицій. В бюджеті 2011 року було передбачено 900 млн. грн., проте фактичні витрати склали лише 100 млн. грн. Для порівняння: загальний попит на інвестиції в енергоефективність оцінюється в 35 - 40 млрд. грн. в 2012 році.

До інших джерел фінансування регіональних заходів із енергозбереження відносяться: кошти міжнародної технічної допомоги, доходи від природоохоронної діяльності, екологічні пожертви, загальнодержавні цільові збори, кредитні ресурси та спеціальна фінансова допомога (на створення робочих місць, субсидії, фінансові компенсації).

Аналіз практики та потенційних можливостей фінансування енергоефективних проектів в Україні вказує на такі основні механізми і джерела фінансування:

перфоманс - контрактинг (здійснюється енергосервісними компаніями

(ЕСКО));

проектне і боргове фінансування комерційними банками, кредитні лінії;

револьверний механізм у бюджетній сфері;

пільгові державні кредити для реалізації інвестиційних проекті

впровадження енергоефективних технологій та технологій з виробництва альтернативних джерел палива;

передача енергоефективного обладнання в довгострокову оренду (лізинг);

цільове фінансування енергоефективних заходів у бюджетній сфері з

бюджетів різного рівня;

фонди енергозбереження на підприємствах;

"зелені" тарифи на закупівлю енергії з альтернативних джерел;

цільові кредити і технічна допомога від МФО, у т.ч. в рамках Кіотського протоколу (проекти спільного впровадження та за схемою зелених інвестицій);

партнерства для фінансування і венчурні фонди;

державний фонд енергозбереження (ст.13 Закону України "Про енергозбереження").

Використання відновлювальних джерел енергії в Україні має великий потенціал, проте поки що не використовується з огляду на недосконалість вітчизняного законодавства, відсутність сприятливого інвестиційного клімату та державних гарантій, недієздатність правових механізмів й судової системи в цілому.

Знаковим моментом для розвитку альтернативної енергетики в Україні був 2009 рік. Тоді було ухвалено Закон України "Про внесення змін до деяких законів України" (щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії). Даний документ визначив поняття "зелений" тариф та перелік видів діяльності, що потенційно можуть отримати право продавати вироблену енергію за даним типом тарифу. Згідно вищезгаданого закону, "зеленим" тарифом можуть користуватися підприємства, що здійснюють генерацію електроенергії з використанням енергії вітру, сонця, біомаси, а також малі гідроелектростанції.

За даними міжнародного енергетичного агентства до 2030 року частка електроенергії, видобутої за рахунок альтернативних джерел, збільшиться вдвічі, порівняно із сьогоднішніми показниками. Щорічні світові показники зростання виробництва енергії у фотоелектричній галузі оцінюються у середньому на рівні 60%, сегмент вітрової енергетики зростає на 30%.



2.3 Закордонні інвестиції у розвиток альтернативної енергетики України

Одним з основних питань для вирішення проблеми повільного розвитку "зеленої" енергетики в Україні залишається питання визначення джерел фінансування даної галузі. Експерти Інституту відновлювальної енергетики HAH України прогнозують, що провідну роль в освоєнні відновлювальної енергетики будуть відігравати недержавні інвестиції.

Таблиця 4

Джерела фінансування	Обсяги фінансування, млн.грн.	Обсяги фінансуванні за етапами, млн. грн.
		2011-2015	2016-2020	2021-2025	2026-2030
Державний бюджет	24000	23910	34,5	30,5	25
Інші джерела	925598	104292	227027,9	162997,1	431281
Усього	949598	128202	227062,4	163027,6	431306

Компанія Ernst&Young щорічно розраховує рейтинг країн, найбільш привабливих для інвестування в альтернативну енергетику. Серед країн СНД єдиною країною, що потрапляє в даний рейтинг, є Україна. При цьому позиції нашої держави у цьому рейтингу дедалі зміцнюються. На даний момент Україна посідає 29 місце у рейтингу, лідирують Китай, США, Німеччина, Індія, Великобританія, Франція та Італія.

Протягом двох років існування схеми "зелених" тарифів спостерігається значний приплив інвестицій в дану галузь. Так, австрійська компанія Activ Solar за даний період залучила до ринку відновлювальної енергетики України інвестиції, на загальну суму 12,6 млрд. грн., 8 млрд. з яких були направлені на будівництво нових сонячних електростанцій у Криму, а 4,5 млрд. грн. на оновлення обладнання та технологій Запорізького заводу напівпровідників, що здійснює виробництво складових елементів для сонячних батарей.

Чеська компанія Ekotechnik Praha займається будівництвом сонячних електростанцій у Вінницькій, Дніпропетровській, Закарпатській та Київській областях. Планується, що обсяг інвестицій у дані проекти складатиме близько 100 - 110 млн. євро.

Компанія SunElectra (Ізраїль) запускає 10 сонячних електростанцій у Одеській області. В Херсонській області планує будівництво геліостанцій великої площі. Комгіайія Star Ua. Rengy Development займається будівництвом 6 сонячних електростанцій на Вінниччині.

Компанія "Рентехно" вже має декілька успішних проектів у Вінницькій та Херсонській областях. На даний момент портфель компанії складається з декількох генеруючих підприємств.

У Київській області планує побудувати сонячні електростанції компанія "АНТ Груп". Цей проект буде мати назву Sunshine City.

Існують і оригінальні інвестиційні проекти середньої потужності, такі як пропонує французька компанія Неjios Strategic. Дана фірма має європейський досвід встановлення невеликих сонячних електростанцій на дахах промислових і приватних будинків. Компанія планує побудувати подібні установки в Україні.

Загалом у 2011 році Україна посіла 15 місце за обсягами ринку сонячної електроенергії у світі. Але активний приплив інвестицій можна бачити і в галузь вітроенергетики. Так, німецька Компанія "Віндгард" будує вітроелектростанції у Луганській області, Windkraft Nord AG розробляє вітроустановки у Криму, "Windkraft Україна" - подібні станції на Херсонщині. Рівень зростання потужностей вітроелектррстанцій в Україні у 2011 році склав 7 3 %, а відповідний показник в Європі становив 11%;

За даними Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, на даний момент в Україні 107 діючих об'єктів (що належать 63 господарюючим суб'єктам) отримали право продавати електроенергію за "зеленим" тарифом. Їх загальна потужність складає 411 МВт. Це - 76 гідроелектростанцій, 11 вітропарків, 18 сонячних електростанцій та 2 об'єкти галузі біоенергетики. Але потенціал даної галузі проявиться повною мірою в недалекому майбутньому, адже потужності установок, що мають бути введені протягом наступних декількох років в Україні, вже становлять 4000 МВт. Темпи зростання альтернативної енергетики значно випереджають відповідні показники для традиційних джерел видобутку енергії, проте лише у відсотковому вимірі. Обсяг реальних інвестицій у дану галузь значно менше за інвестиції в традиційні ПЕР, що пов'язано із обмеженістю вільного інвестиційного капіталу українських підприємців, відсутністю національних програм кредитування на вигідних умовах, браком відповідного досвіду та, як наслідок, високою мірою ризику даних активів. Для мінімізації ризиків пов'язаних із вкладанням інвестицій у такий актив, як відновлювальна енергетика, Європейський Банк Реконструкції та Розвитку запровадив програму фінансуванні альтернативної енергетики в Україні. Дана програма має назву USELF і має на меті не лише кредитування підприємств даної галузі (кредити від 1 до 15 млн. євро), а й надання спеціалізованої безоплатної допомоги з технічних питань.



ВИСНОВОК

Впровдження заходів з енергоефективності в Україні на усіх рівнях за міжнародними стандартами залишається низьким. Хоча певні кроки в напрямі вирішення цієї проблеми вже було впроваджено, але недостатня мотивація у тому числі з боку державних структур, недостатня інформаційна підтримка, недостатній досвід з фінансування проектів енергозбереження, відсутність новітніх технологій призводять до дуже повільного поступу до зниження енергоємності в країні.

Основними причинами формування світового ринку альтернативних джерел енергії є: обмеженість ресурсів з використання традиційних джерел енергії; забезпечення доступу до дешевого фактору виробництва та енергетичної незалежності учасників світового ринку; охорона навколишнього навколишнього середовища; задоволення стрімко зростаючого попиту на світовому ринку енергетичних джерел та технологій. Україна - держава, що залежить від імпорту паливно-енергетичних ресурсів (постачання органічного палива із-за кордону становить 60% выд загального обсягу споживання), тому велике значення длястыйкого розвитку економіки на сучасному етапі має збільшення використання відновлювальних джерел енергії в загальному паливно-енергетичному балансі країни. Розвиток альтернативних джерел енергії буде сприяти зміцненню міжнародного іміджу нашої держави, зменшенню залежності України від найбільших світових постачальників енергетичної сировини, підвищенню рівня її енергетичної безпеки.



ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Закон України «Про альтернативні джерела aенергії»//http://www.rada.gov.ua

Енергетична стратегія України на період до 2030 року (№145-р від 15 березня)

Енергоефективність, як ресурс інноваційного розвитку: Національна доповідь про стан та перспективи реалізації державної політики енергоефективності у 2010 році/С.Ф. Єрмілов, В.М. Гаєць, Ю.П. Ященко, В.В. Григорський, та ін. - К.:НАЕР, 2011.-93с.

ЗаконУкраїни «Про енергозбереження» №74/94 ВР від 1 липня 1994 року зі змінами та доповненнями

Проект оновленої енергетичної стратегії України (Електронний ресурс)//http://ua-energy.com.ua/uk/

Enerdata, Global Energy Statistikal Yearbook 2012

BP Statistical Review of World Energy.-June 2012 (Електронний ресурс)//http://www.bp.com//statisticalreview

Лавренчук В.А. Державне регулювання альтернативної енергетики як фактор сталого розвитку економіки//Формування ринкових відносин в Україні: Збірник наукових праць.- К., 2010.- №10 (113).- с.69-73

Буяк А. Стан і перспективи розвитку енергетичної галузі України/ А. Буяк// Економіст.- 2008.- №6.- с. 32-37

Размещено на Allbest.ru

...