Система оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

оподаткування прибуток платіж

Система оподаткування є важливим фінансовим важелем регулювання діяльності суб'єктів господарювання. У своїй основі вона має загальні принципи побудови і впливу на фінансово-господарську діяльність господарюючих суб'єктів в умовах ринкової економіки.

Становлення в Україні системи оподаткування суб'єктів господарювання, у тому числі страхових компаній, почалось з 1991 року. Перший Закон про систему оподаткування в Україні було прийнято 1991 року. Становлення і розвиток системи оподаткування з часу прийняття цього Закону свідчить про недоліки в податковій політиці держави щодо суб'єктів господарювання, зокрема й таких, що працюють на страховому ринку.

Податковий менеджмент як підсистема управління фінансами, може стати вагомим фактором, що визначає ефективність діяльності страхових компаній. Високе податкове навантаження послаблює конкурентоспроможність страхових компаній і може призвести до суттєвих негативних наслідків у вигляді втраченої вигоди через прийняття неефективних управлінських рішень. Таким чином, на сьогодні існує необхідність у дослідженні та формуванні цілісної системи податкового менеджменту страхових компаній, удосконаленні його інструментарію, що і зумовило вибір теми курсової роботи та свідчить про її актуальність.

Метою курсової роботи є дослідження теоретичних аспектів і практичних основ функціонування системи податкового менеджменту в страхових компаніях та розробка напрямків удосконалення його інструментарію.

Дослідженню проблем компаній страхової діяльності, зокрема проблемам оподаткування, були присвячені роботи вчених та практиків, серед яких найвагоміший внесок мають праці О.В. Бондаренко, О.О. Гаманкової, Н. Гудими, Т. Єлейка, О. Завади, В.С. Леня та інших.

Об`єктом дослідження є система податкового менеджменту банку. Предметом дослідження є організація, механізм та інструменти податкового менеджменту банку.

1. Теоретичні аспекти податкового менеджменту страхових компаній

Функціонування кожної країни залежить від бюджетної системи, яка регулює економічні та фінансові відносини. Податки є "ефективним знаряддям державної політики" відносно життєдіяльності суспільства, а саме: перерозподілу ВВП у соціальному, віковому, територіальному, галузевих аспектах компенсації недоліків ринкових механізмів, розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами, заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічного регулювання економіки, підтримання рівня зайнятості, стабілізації ринкової кон'юнктури.

Податкова система в кожній країні є однією із стрижневих основ економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним знаряддям реалізації її економічної доктрини.

Формування доходної частини бюджету є важливим видом діяльності будь-якої держави. Україна не є винятком. Процес приватизації державної власності і становлення ринкових відносин протягом останніх років суттєво змінили зміст фінансових ресурсів державного бюджету, все більшого значення набувають податкові методи акумуляції їх. Податки стають не тільки головним джерелом формування державного бюджету, але й важливим джерелом радикальних змін, виконуючи роль фінансового регулятора виробництва, стають засобом забезпечення соціальноїсфери.

Менеджмент (організація управління) - це сукупність прийомів та методів цілеспрямованого впливу на об'єкт з метою досягнення певного результату.

Податковий менеджмент - це складова бюджетної системи і, водночас, є інструментом державного регулювання економіки. Отже, об'єктом впливу в сфері податкової діяльності є відносини з приводу розподілу вартості ВНП, а результатом має бути з одного боку - формування централізованого грошового фонду держави, а з іншого - створення сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності. Оскільки податковий менеджмент - це сукупність прийомів та методів з приводу розподілу ВНП, то він повинен бути направлений на створення централізованого фонду держави і, водночас, створювати сприятливі умови господарювання. Розрізняють податковий менеджмент державний (фіскальний - на макрорівні) і підприємств (корпоративний - на мікрорівні).

Податковий менеджмент страхових компаній включає в себе особливості податкового планування та особливості оподаткування страхових компаній вцілому. Також однією з основних функцій податкового менеджменту страхових компаній є контроль за сплатою податків.

Якщо говорити про податкове планування страхових компаній, то Важливим моментом податкового планування в страхових організаціях є порядок визначення оподаткованого прибутку в податковому обліку, тобто обчислення валового доходу, скоригованого валового доходу, валових витрат і амортизації.

Податкове планування - найважливіший етап розробки податкової політики страхових організацій, спрямований на визначення планових сум їх податкових платежів у майбутньому періоді й розробку графіка їхньої сплати.

Планування податкових платежів являє собою процес розробки податкових планів, виходячи з нормативів (ставок), які затверджені в законодавчих актах з метою своєчасного й повного визначення податкових зобов'язань перед бюджетами всіх рівнів, а також обов'язкових платежів і зборів у позабюджетні фонди.

Зазначимо, що принципами оптимізації (мінімізації) податкових платежів, на яких мало б базуватися податкове планування в страхових організаціях, є: дотримання чинного податкового законодавства; оперативне врахування усіх змін в податковій системі; використання логічних схем зменшення податкових платежів; зіставлення при оцінці ефективності податкового планування результатів та витрат; правовий аналіз застосування схем податкового планування та інші.

Доцільно зауважити, що в ході організації процесу податкового планування в страхових організаціях потрібно проводити попередній аналіз їх фінансово-господарської діяльності; проводити їх оцінку за критеріями податкового планування; аналізувати проблеми, які виникають в ході діяльності страхових організацій з метою виявлення найбільших перспектив напрямів податкового планування; проводити моніторинг схем оптимізації оподаткування партнерів і конкурентів; та проводити розробку індивідуальних концепцій і податкового планування з використанням методів оптимізації.

Таким чином, удосконалення планування в управлінні податковими платежами в страхових організаціях потребує певних дій: розробку і реалізацію концепції податкового планування на підставі реалізації системно-ситуаційного підходу, що дозволить підвищити ефективність функціонування страхових організацій в умовах мінливого зовнішнього середовища; удосконалення інформаційного забезпечення податкового планування, а саме розробку схеми інформаційних зв'язків податкового планування; удосконалення підходів до розробки планів страхових організацій з податкових платежів та контролю і аналізу їх виконання; удосконалення складу системи ресурсного забезпечення податкового планування на основі підсистем матеріального, кадрового та інформаційного забезпечення; удосконалення визначення поняття податкової політики страхових організацій та підходу до форм її реалізації.

Отже, з метою удосконалення податкового планування в страхових організаціях, доцільно направити до подальшого розвитку: методичне забезпечення податкового планування, що базується на системному підході і включає методику обґрунтування доцільності формування системи податкового планування страхових організацій за рахунок додаткового врахування витрат на їх формування, прогнозної суми прибутку від впровадження та ризиків; а також перелік критеріїв оптимальності в податковому плануванні в системі управління податками, до складу якого віднесено показники: прибутковості проекту податкового планування, ризиків і кількості обмежень із класифікацією ризиків - за сферою, та кількості обмежень - за характером виникнення.

Другою складовою податкового менеджменту страхових компаній можна назвати особливості оподаткування цих компаній, адже контроль за сплатою податків неможливо здійснювати не знаючи нюансів оподаткування певного виду діяльності чи структури.

Загальновідомо, що 1 січня поточного року вступив в дію Податковий кодекс України (далі ПКУ), що докорінно змінило податкову систему в країні. Значні зміни відбулись, зокрема, у механізмі справляння податку на прибуток підприємств, до ряду яких чинне законодавство включає як банківські установи, так і страхові компанії. Свою ж увагу зосередимо на питаннях оподаткування прибутку страховиків. При цьому будемо досліджувати переваги та недоліки чинного порядку розрахунку та сплати податку на прибуток страховиками в Україні і порівнювати його з досвідом європейських країн.

Отже, встановлені ставки податку на прибуток страхової компанії у більшості країнах Європи вищі від українських. Так, в Австрії загальна ставка податку на прибуток становить 34 %, в Бельгії - 40,17 %, в Данії - 30 %, в Греції - 35 %, в Ірландії - 36 %, в Італії - 52,2 %, в Нідерландах - 35 %, в Португалії - 39,6 %, у Великій Британії - 31 %, у Фінляндії - 29 %, у Швеції - 28 %, в Китаї - 33 %.

Що стосується ставки податку на прибуток українського страховика, то вона диференційована залежно від того, яким видом діяльності займається страховик. Так, прибуток від страхової діяльності зі страхування ризиків, який визначається відповідно до п.156.1 ПКУ, оподатковується за ставкою 16 %, проте у відповідності з перехідними положеннями вона набуде чинності з 1 січня 2014 року. А от протягом 2011-2013 років ставка податку буде такою:

з 1 січня 2011 року до 31 березня 2011 року - 25%;

з 1 квітня 2011 року до 31 грудня 2011 року - 23 %;

з 1 січня 2012 року до 31 грудня 2012 року - 21 %;

з 1 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року - 19 %;

з 1 січня 2014 року - 16 %.

Слід також відмітити, що суми податку у відповідності з такою методикою розраховуються, проте до 1 квітня 2012 року не сплачуються. На поточний момент часу і до початку другого кварталу 2012 р. ставка податку на прибуток страховика, базою оподаткування якого є сума страхових платежів, страхових премій за договорами страхування, співстрахування та перестрахування становить 3 %.

Якщо ж мова йде про діяльність страхових компаній у сфері страхування життя, то результати такої діяльності визначаються у відповідності з п.156.2 ПКУ і оподатковуються за нульовою ставкою. Також за нульовою ставкою оподатковуються суми у межах договорів із обов'язкових видів страхування, за якими страхові виплати (страхові відшкодування) здійснюються на користь фізичних осіб - нерезидентів, а також за договорами страхування у межах системи міжнародних договорів «Зелена карта», а також під час укладання договорів страхування або перестрахування ризику з рейтинговими страховиками та перестраховиками-нерезидентами та з обов'язкового страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки.

Як в Україні, так і в країнах ЄС об'єктом оподаткування податку на прибуток страховика є прибуток від провадження його діяльності, який визначається сумами страхових премій. При цьому залежно від виду страхування ставки податку є диференційованим. В окремих випадках принцип диференціації має соціальний характер і податок на прибуток, що вираховується із сум страхових премій, не сплачується.

У Великій Британії до life-компаній застосовується особливий податковий режим, зокрема, до деяких видів страхування життя застосовуються податкові пільги (по-життєве страхування), а договори страхування життя, які укладаються більш ніж на 10 років у межах сум, встановлених законодавством, виключаються із бази оподаткування. Німецькі страхові компанії не сплачують податок на прибуток з договорів страхування життя, медичного страхування, перестрахування, а також з усіх видів соціального страхування. У Швеції оподатковується лише групове страхування життя, яке проводиться за кошти роботодавця.

Досвід зарубіжних країн щодо практики оподаткування страхової діяльності засвідчив, що єдиних підходів та механізмів до оподаткування, особливо страхування життя, немає, однак існує певна тенденція до зниження або анулювання ставок «соціальних» податків, таких як на страхування життя, медичне страхування, тощо.

Отже, досвід розвинутих країн світу демонструє, що кожна країна обрала ту систему оподаткування страхової діяльності, яка є ефективною та оптимальною для її економіки. Український страховий бізнес певним чином врахував зарубіжний досвід й удосконалив систему оподаткування, однак неможливо не зазначити, що такі зміни пройшли не безболісно для українських страховиків.

До прийняття ПКУ об'єктом оподаткування податку на прибуток страхових організацій виступав не прибуток, а оподатковуваний дохід, сума якого дорівнювала сумі валових внесків, отриманих від операцій страхування і перестрахування ризиків, зменшених на суму страхових платежів, сплачених за договорами перестрахування, і основна ставка податку становила 3 %. Після прийняття ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.

Однак від зміни в податковому законодавстві певних втрат зазнає і сама держава, оскільки за «старої» системи оподаткування оподаткований дохід від страхової діяльності завжди мав позитивне значення, а тому страхові компанії завжди сплачували податок на прибуток і цим самим наповнювали державний бюджет України. За «новою» системою база оподаткування може приймати як додатне, так і від'ємне значення, тобто може існувати як прибуток, так і збиток, і звичайно збиткова компанія не сплачуватиме податок на прибуток, оскільки його не отримала.

Узагальнюючи вище сказане, варто зазначити, що з прийняттям нового ПКУ, Україна удосконалила систему оподаткування так, що вона створила рівні та прозорі умови діяльності усім суб'єктам фінансового ринку, при цьому багато почерпнувши з практики зарубіжних країн, адже для чого винаходити те, що вже не перший рік успішно функціонує.

2. Аналіз стану оподаткування доходів від страхової діяльності

Основний документ, що фігурує при оподаткуванні страхових компаній - це Податковий кодекс України. Згідно податкового кодексу та нововведень щодо оподаткування страхових компаній, що були прийняті у 2011 році, об`єктом оподаткування від діяльності страховика є прибуток від його діяльності.

Для розробки економічно обґрунтованого порядку формування прибутку як бази оподаткування слід відрізняти природно неприбуткові страхові операції від прибутку як фінансового результату від усіх видів діяльності страховика, дозволених законодавством. Про прибутковість страхової галузі протягом усього періоду спостережень також свідчать і статистичні показники.

Згідно статистичних даних, було засвідчено щорічну позитивну динаміку прибутку страховиків, який за 14 років (1998-2012 рр.) зріс майже у двісті разів з 13,8 млн. грн. у 1998 році до 2675,5 млн. грн. у 2012 році. Це доводить, що за результатами діяльності страхової компанії, страховики одержують прибуток, який може бути базою прибуткового оподаткування.

Станом на 30.09.2011 року в Україні було зареєстровано 445 діючих страхових компаній, з яких 387, або 87% зареєстровано у формі публічних акціонерних товариств. На рис. 1 зображено розподіл страхових компаній в Україні за формами організації на 30.09.2011 року.

Рис. 1. Розподіл страхових компаній за формами організації в Україні

Оскільки більшість страховиків є публічними акціонерними товариствами (або відкритими акціонерними товариствами до 30.04.2011 року), то всі вони зобов'язані з 2012 року перейти на ведення обліку і складання звітності за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку й фінансової звітності відповідно до ст. 12 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

На відміну від інших суб'єктів господарювання страхові компанії використовують особливі ставки для оподаткування прибутку, отриманого за результатами діяльності. У табл. 1 здійснено систематизацію ставок, які застосовують страховики у своїй діяльності.

Таблиця 1. Ставки податку на прибуток для суб'єктів страхової діяльності

Джерело: Складено автором на основі Податкового кодексу України

Отже, основною ставкою оподаткування страхування життя є 0%, а оподаткування інших видів страхування до кінця 2012 року здійснюється за ставкою 3%.

Доходи страховика від діяльності, не пов'язаної із страхуванням, а також доходи, одержані страховиком у звітному періоді від перестраховиків, оподатковуються у 2012 році за ставкою 21%.

Існує ряд проблем страхових компаній, пов'язаних з особливостями страхової діяльності й невизначеністю податкового законодавства, які стосуються: перенесення збитків минулих років до декларацій 2012 року, форми декларації з податку на доходи (прибуток) страховика та відсутності порядку її складання, виправлення помилок і самостійного донарахування податкових зобов'язань.

Перенесення збитків минулих років при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток страховими компаніями у 2012 році здійснюється відповідно до пункту 150.1 ПКУ. Аналіз чинного законодавства свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX "Перехідні положення" ПКУ також не містить заборони на врахування у 2011-му та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 р., а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Із введенням в дію з 01 січня 2011 року «Податкового кодексу України» почалися суттєві зміни у фінансовому стані діяльності страхових організацій в нашій країні. Діюча до 01 січня 2011 року система сплати податків в розмірі 3% від результатів страхових операцій мала свої недоліки, але позитивно вплинула на розвиток страхової системи України, сприяла стабілізації страховиків, спростила механізм перевірок податковими органами страхової діяльності. Незалежно від затрат страхових компаній на ведення справи, кожна з них сплачувала податок на суму валових внесків, одержаних платником або нарахованих на його користь за договорами страхування і перестрахування, зменшену на суму валових внесків, сплачених платником за договорами перестрахування із резидентами.

При такій системі справляння податків оподаткований дохід від страхової діяльності завжди мав позитивне значення, а тому завжди сплачувався податок в бюджет. Та частина страхових платежів, яка надходить у перестрахування і уникає оподаткування у страховика, обкладалася податком в перестраховика. Таким чином, страховий платіж оподатковувався загалом у страховій системі в розмірі 3% (страховик плюс перестраховик), при цьому не було подвійного оподаткування доходів від страхової діяльності. «Податковим кодексом України», прийнятим Верховною Радою України 19.11.10 р., стаття 156, підпункт 156.1.1. передбачено структуру доходів страховика. У ньому справедливо визначено зменшення доходу на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), нарахованих страховиком за договорами перестрахування.

Це оптимальний варіант розрахунку доходів страхових організацій.

Зупинимося більш детально на окремих складових доходів і витрат страховика, тому, оскільки тут простежується низка дискусійних положень.

Найбільш непередбачуваним серед них можна вважати включення в дохід суми зменшення розміру страхових резервів у порівнянні зі сформованими резервами на кінець попереднього звітного періоду. В цьому випадку відбувається розрив у часі формування резервів та їх оподаткуванням. Інакше кажучи, коли результати діяльності компанії є кращими, збір платежів зростає і відповідно збільшився розмір резервів, тоді податок на резерви не сплачується.

Якщо зменшується надходження страхових платежів або страхова компанія припиняє діяльність, то платежі, резерви та доходи зменшуються, тоді виникають підвищені податкові зобов'язання, розмір яких спланувати неможливо, а це, в свою чергу, зменшить реальну можливість сплатити податковий платіж. Дослідження цієї та інших проблем оподаткування страховиків попереду, а в нашій праці хотілося б зосередити увагу на появі подвійного оподаткування страхової діяльності, виходячи з Перехідних положень «Податкового кодексу України».

Пункт 8 Підрозділу 4 Перехідних положень «Податкового кодексу України» передбачає сплату протягом звітного року, починаючи з 01 квітня 2011 р., податку за ставкою 3% від суми страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, отриманих (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування, співстрахування та перестрахування ризиків на території України або за її межами. Якщо діючий і новий порядок сплати податку страховиками, який вступає в дію з 01 січня 2012 р., виключає подвійне оподаткування, то в перехідний період авторами Кодексу цю проблему не усунуто. З 01 квітня 2011 р. всі страховики будуть сплачувати податок в розмірі 3-х відсотків на валовий збір всіх видів страхових, співстрахових та перестрахувальних платежів, причому з оподатковуваної бази не віднімаються страхові платежі, передані в перестрахування. Тобто, перестрахувальні платежі виступають об'єктом оподаткування одночасно в страховиків та перестраховиків, що спричинює їх подвійного оподаткування.

Такий порядок оподаткування може стати приводом до підвищення тарифів страхування на 3%, так, оскільки в актуарних розрахунках це не враховано. Проте, проблема полягає в тому, що таке підвищення потрібне тільки на перехідний період, а затрати на перерахування тарифів актуаріями та проблеми, пов'язані з цим, себе не виправдають.

На мою думку, виходячи з вищенаведеного, потрібно було в перехідний період зберегти діючу до цього систему оподаткування або ж обкладати 3-х% податком виключно доходи від страхової діяльності. Сплата страховиками 3-х % податку від суми зібраних страхових платежів повністю підходить податковим органам. При цьому перестраховики уникнули б подвійного оподаткування, а тому могли б знизити на 3% перестрахувальні платежі, що задовольнило би і страховиків.

Незважаючи на досить стрімкий розвиток страхових компаній на території України, все ж існує ряд проблем, котрі потрібно подолати, для покращення економічного стану даної галузі та податкових надходжень від неї. Так міністр доходів та зборів Олександр Клименко повідомив, що менше половини страхових компаній, які працюють на ринку України, - 220 з 448 - формують сплату до бюджету. Виходячи з його даних можна зробити висновки, що більше 20% сплачених податків припадає на шість компаній - це тільки 0,5% від загальної кількості учасників цього ринку. 99% задекларованих надходжень до бюджету формує менше половини страхових компаній, які працюють на ринку, - 220 із 448. Виникає логічне запитання: чим займаються інші 228?

Крім того Клименко повідомив, що в кінці 2012 року офіційно задекларовані доходи за операціями з цінними паперами зросли майже на 102 млрд. грн., однак існує значна кількість підприємств, які здійснюють торгівлю цінними паперами у збиток. Так, за минулий рік загальна сума отриманих збитків від таких операцій становила 126,2 млрд грн.

Більшість страхових компаній, просто не витримують податкове навантаження, та не можуть сплачувати достатню кількість податків через відсутність доходу. Не маючи коштів на розвиток даного виду діяльності, неможливо задовольнити потреби держави у надходженні коштів. Тож необхідно знайти певний спосіб покращення даної ситуації в України.

Размещено на Allbest.ru