Теоретичні засади функціонування ринку лізингових послуг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Теоретичні засади функціонування ринку лізингових послуг

1. Лізинг: сутність, наукова інтерпретація і класифікація

Сучасне розуміння лізингу бере початок ще від класичних принципів Римського права про розмежування понять "власник" і "користувач" майна. Виникнення і саме існування його в якості особливого виду бізнесу засновані саме на можливості розділення компонентів власності на дві важливі правочинності -- користування річчю, тобто застосування її згідно з призначенням з метою дістати прибуток та інші вигоди, і саме право власності як правове панування особи над об'єктом власності. Багатовіковим досвідом доведено, що багатство в кінцевому рахунку полягає не просто у володінні власністю безпосередньо, а у ефективному її використанні.

Звідси передусім випливає, що лізинг -- це спосіб реалізації відносин власності, що виражає певний стан виробничих сил та виробничих стосунків, з якими він знаходиться в тісному взаємозв'язку. Особливість лізингової діяльності полягає в тому, що, з одного боку, вона сприяє становленню приватної власності на засоби виробництва, а з іншого -- веде до її подолання, зміні власника та розпорядника. В процесі лізингу відбувається також саморозвиток державної власності, а при певних умовах -- і перетворення її в загальну, спільну чи пайову [6].

В економічній енциклопедії [15] наводиться таке визначення лізингу: Лізинг(від англ. leasing - оренда) - довготермінова оренда машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд тощо на умовах поворотності, терміновості й платності і на підставі відповідного договору між орендодавцем і орендарем, що передбачає можливість їх наступного викупу орендарем.

Розглядаючи особливості трактування окремими вченими специфічних ознак лізингу, важливо акцентувати увагу на їхньому баченні лізингу як економічної категорії. Наприклад, Коваленко Н. та Човнюк Ю. розглядають лізинг як комплекс економічних відносин, що виникає у зв`язку з купівлею у власність майна та його подальшим наданням у тимчасове платне користування [6, 29]. Міщенко В.І., Луб"яницький О.Г. та Слав"янська Н.Г. вбачають у ньому особливий вид інвестиційної діяльності, який полягає в наданні лізингодавцем лізингоодержувачеві на певний термін і за певну плату предметів лізингу, визначених у відповідності з діючим законодавством [7,8]. Горбач Л.М. і Каун О.Б. розглядають лізинг як складне, багатогранне явище, яке подібне і до оренди з викупом чи без нього, і до кредитних відносин, продажу в розстрочку, прокату. На їх думку, економічна суть лізингу полягає, перш за все, в інвестуванні коштів у придбання майна, що передається інвестором - лізингодавцем у користування лізингоодержувачу на умовах поступової сплати вартості майна і винагороди лізингодавця [8, 275].

Європейська федерація національних лізингових асоціацій вважає, що лізинг являє собою договір про оренду заводу, промислових товарів, нерухомості для використання їх у виробничих цілях орендатором, тоді як товари купуються орендодавцем і він зберігає за собою право власності. На дум ку фахівців Міжнародної фінансової корпорації, лізинг слід розглядати як договір, що укладений двома сторонами, відповідно до якого одна сторона (лізингодавець) надає в користування іншій стороні (лізингоодержувачу) об'єкт лізингу на визначений період за певну плату [20, 78].

За всіх наявних розбіжностей ці визначення об'єднує головне - лізинг трактується як передання господарського майна в тимчасове користування на умовах платності, строковості та зворотності або викупу. Ці особливості лізингу свідчать про його спорідненість із орендою.

Лізинг, на нашу думку, слід трактувати як організаційну форму підприємницької діяльності, яка виражає відносини власності, особливу систему господарювання. Однак, як і кожне самостійне явище, як економічна категорія, він має свій власний зміст та різні форми виявлення, які можна подати з різним ступенем конкретності.

Оскільки лізинг виражає певну взаємодію елементів виробничих сил та виробничих стосунків, то він має матеріально-речову основу та соціально-економічну форму.

Соціально-економічний зміст лізингу визначається відносинами власності і спільної економічної діяльності по вертикалі і горизонталі (з власником, суспільством тощо), а також умовами трансформації власності. Матеріально-речовий бік лізингу характеризується організаційно-правовими формами виробництва, наймом усіх або частини речових елементів підприємницької діяльності, купівлею-продажем майна та умовами кредитування.

В українській мові немає аналога терміну "лізинг". Корінь "ліз" в перекладі з грецької означає розчинення, а з англійської -- орендувати, здавати в найм. Вважається загальновизнаним, що лізинг тісно пов'язаний з орендним механізмом, але в діловому обігу він має більш широку, складну троїсту основу і містить в собі одночасно істотні якості кредитної угоди, інвестиційної та орендної діяльності, які тісно сполучаються та взаємопроникають одна в одну, створюючи нову організаційно-правову форму бізнесу. В ньому реалізується комплекс майнових відносин, пов'язаних з передачею засобів виробництва у тимчасове користування шляхом їх купівлі-продажу та подальшої здачі в оренду [21, 30].

Лізинг відноситься до підприємницької діяльності більш високого рівня, в порівнянні з орендою, банківською чи комерційною, оскільки він передбачає і вимагає широкого діапазону знань і фінансового бізнесу, і положення у виробництві, на ринках устаткування та нерухомості, а також мінливих потреб клієнтів та особливостей оренди.

Отже, лізинг включає в себе три форми організаційно-економічних відносин: орендні, кредитні та торговельні.

Лізинг, як складне соціально-економічне явище, виконує дуже важливі функції з формування багатоукладної економіки та активізації виробничої діяльності.

Розглянемо чотири найважливіші з них: фінансову, виробничу, постачальницьку та використання податкових пільг.

Фінансова функція виражається у звільненні товаровиробника від одноразової оплати повної вартості необхідних засобів виробництва і як би в наданні йому довгострокового кредиту.

Виробнича функція лізингу полягає в оперативному вирішенні виробничих задач шляхом тимчасового використання, а не купівлі дорогих та морально старіючих машин. Це ефективний спосіб матеріально-технічного постачання виробництва та доступу до новітньої техніки, до результатів науково-технічного прогресу. При повному лізингу передача майна може супроводжуватись різноманітним сервісом: технічне обслуговування, страхування, забезпечення сировиною, робочою силою тощо.

Постачальницька функція -- це розширення кола споживачів та освоєння нових ринків збуту, залучення в сферу лізингу тих, хто не може відразу купити те чи інше майно.

Функція використання податкових та амортизаційних пільг має деякі особливості:

а) взяте за лізингом майно відображається на балансі користувача або лізингодавця по узгодженню між ними;

б) орендна плата відноситься на собівартість продукції (послуг), що виробляється і відповідно зменшує прибуток, який підлягає оподаткуванню;

в) застосування прискореної амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку контракту, що зменшує оподаткований прибуток та прискорює оновлення матеріально-технічної бази. В результаті лізинг сприяє диверсифікації пропозицій, залучаючи нові об'єкти до своєї сфери; розвиває та диверсифікує ринок засобів виробництва, скорочує цикл освоєння нових поколінь техніки.

Лізингова форма підприємництва заснована на системі принципів чи вихідних положень, правил, які визначають єдність та зв'язки загальних, окремих та особливих її якостей та зовнішніх проявів, котрі необхідно враховувати в практичній діяльності. Давно помічено, що знання основних принципів відшкодовує незнання багатьох факторів, в тому числі і в лізингових відносинах.

Визначення об'єкту лізингу є істотною умовою, без якої угода вважається недійсною. В залежності від конкретних обставин об'єктом лізингу може бути будь-яке рухоме і нерухоме майно, що відноситься за діючою класифікацією до основних засобів, окрім майна, яке заборонене для вільного обігу на ринку. Всі об'єкти лізингу в загальному вигляді можна класифікувати за різними сутнісними ознаками. Як вже відмічалося, обов'язкова умова лізингу полягає в тому, що об'єкти, які передаються в лізинг, можуть бути використані лише для підприємницьких цілей. Згідно з дійсним положенням до виробничих основних засобів відносяться такі засоби, які пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності, тобто з виробництвом промислової продукції, будівництвом, сільським господарством, торгівлею та громадським харчуванням, заготівлею сільськогосподарської продукції та іншими видами діяльності. Тому, якщо в лізингову компанію з пропозицією взяти в оренду оргтехніку звернулися, наприклад, дві організації: одна з них комерційна, що здійснює підприємницьку діяльність, а друга -- некомерційний благодійний фонд, то лише в першому випадку операція може вважатися предметом лізингової угоди.

Іншим важливим критерієм визначення майна, що може бути предметом лізингу є неспоживаність речей у виробничому процесі. Прийнято, що неспоживані речі не втрачають своїх натуральних якостей в процесі використання, тобто по закінченні строку лізингу предмет має бути придатним для продажу або подальшої здачі в оренду.

Цій вимозі відповідають основні засоби виробництва [26, 36].

Широкого розповсюдження набула класифікація об'єктів лізингу за ознакою рухомості майна і відповідне виділення рухомих речей та нерухомості. На відміну від звичайної оренди в лізинг не можуть передаватися земельні ділянки та природничі комплекси, що являються основою всіх об'єктів нерухомості взагалі.

Розрізняють також індивідуально визначені речі та такі, що визначаються родовими ознаками. Останні характеризуються якостями, загальними для всіх предметів даного роду і які визначаються кількістю, масою тощо. Речі, які визначаються родовими ознаками, замінні, тому їхня втрата не звільняє боржника від зобов'язання повернути речі кредитору. Індивідуально визначена річ завжди конкретна. Вона або унікальна, або хоча і відноситься до класу речей, що визначаються родовими ознаками, проте володіє властивими лише їй якостями.

Об'єктом лізингу часто є складні речі, які складаються з різнорідних речей, що утворюють одне ціле. Якщо предметом лізингу слугує такий об'єкт, наприклад підприємство, то дія угоди за загальним правилом поширюється на всі його складові різнорідні частини: будівлі, устаткування та інші компоненти, з яких можуть бути і виключення за договором.

В даній сукупності предметів може бути головна річ та її приналежність, наприклад будівля та добудова до неї. Головна річ має в господарському обороті самостійне значення, а приналежність залежить від неї, служить головній речі і пов'язана з нею спільним господарським призначенням. Приналежність наслідує долю головної речі. Тому, якщо головна річ передається в лізинг, то разом з нею в оренду передається і приналежність.

У всіх випадках об'єкт лізингу має бути найбільш точно визначений, ідентифікований. Якщо предмети одного найменування можуть володіти різними ознаками, то потрібно вказати, які саме характеристики має предмет угоди. Коли ж користувач хоче отримати неоднорідний товар, то визначається кількість товару за кожною ознакою, який передається в лізинг з детальною специфікацією [30,98].

Суб'єктами (учасниками) класичного лізингу являються три основних особи: лізингодавець, лізингоодержувач та виробник (продавець) предмета лізингу.

Здавати майно у лізинг мають право його власники чи їх представники. Постачальниками можуть також бути фірми, які забезпечують гарантовані поставки заздалегідь визначеного типу устаткування, запасних частин і, можливо, фірмових послуг за технічним сервісом.

Усім комплексом лізингових послуг, як правило, займаються спеціалізовані компанії, які мають кошти для інвестування. З пропозиціями на лізинговому ринку виступають також місцеві органи влади та управління.

Попит на ринку лізингу забезпечують в першу чергу підприємці всіх галузей народного господарства, а також окремі громадяни. Споживачі лізингових послуг мають відповідати наступним вимогам: забезпечувати високу норму та масу прибутку, мати достатню професійну та економічну підготовку та надійні гарантії платоспроможності [30,99].

В Законі України "Про лізинг" [2] зазначаються три форми лізингу: зворотний, пайовий і міжнародний.

Зворотний лізинг - така форма лізингу, при якій відбувається придбання лізингодавцем майна у власника і передачу цього майна йому у лізинг. Пайовий лізинг, полягає у здійсненні багатосторонньої лізингової угоди за участю суб'єктів лізингу, одного або кількох залучених кредиторів, що інвестують свої кошти (не більше 80% вартості лізингового майна).

В залежності від рівня окупності об'єкта лізингового кредиту розрізняють оперативний та фінансовий лізинг. Відповідно фінансовий лізинг -- це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору.

Сума відшкодування вартості об'єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу повинна включати не менше 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору фінансового лізингу об'єкт лізингу, переданий лізингоодержувачу згідно з договором, переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю.

Оперативний лізинг - це договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Після закінчення строку договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об'єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцю і може бути повторно переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу [2].

Таким чином, при фінансовому лізингу вартість майна, що перебуває у користуванні лізингоодержувача, повністю виплачується. В результаті здійснення лізингових платежів лізингодавець отримує прибуток від лізингової операції, а також компенсує витрати на придбання майна. При оперативному лізингу відбувається передача майна у тимчасове володіння і користування на строк, менший від нормативного терміну служби.

До складу лізингових платежів включають:

- суму відшкодування вартості об'єкта лізингу, що амортизується, на строк, за який вноситься лізинговий платіж;

- суму, що сплачується лізингодавцеві як відсоток за залучений кредит для придбання майна згідно з договором лізингу;

- платіж-винагорода лізингодавцеві за отримане в лізинг майно;

- відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;

- суму податків, яка сплачується лізингодавцем : податок з власників транспортних засобів та податок на майно (в разі його введення);

- інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.

Загальна сума лізингових платежів не є фіксованою, постійною величиною, а залежить від перелічених параметрів та швидкості відшкодування вартості лізингового майна. Чим швидше буде погашена ця вартість, наприклад, шляхом виплати авансу, тим менші проценти будуть нараховуватися на залишкову вартість об'єкту.

Слід зазначити, що згідно чинного законодавства, всі лізингові платежі відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодержувача [2].

За суб 'єктом лізингу слід розрізняти за кількістю учасників - прямий (двосторонній, лізинг з одним інвестором), непрямий (багатосторонній, посередницький).

За об'єктом лізингу класифікація його видів найчисленніша. При цьому були визначені такі класифікаційні ознаки: територіальне розміщення, цільове придбання; тип майна; рівень окупності майна; стан, обсяг обслуговування, економіко-технологічна роль лізингового майна; його функціональне, виробниче призначення; ступінь економічної активності, складності; належність до сфери та виду економічної діяльності.

За ознакою лізингових відносин доцільно виділити види лізингу за формою організації та фінансування, джерелом, строком платежу, наданням пільг і степенем ризику лізингових угод.

Частина із показаних вище видів лізингу зрозуміла і не потребує тлумачення. Проте на основних видах лізингу доцільно зупинитися окремо. Отже, за ознакою кількості учасників лізинг поділяється на такі види: прямий (двосторонній, лізинг з одним інвестором), непрямий (багатосторонній, посередницький). При прямому лізингу (двосторонній, лізинг з одним інвестором) виробник майна (постачальник) самостійно передає своє майно в лізинг, укладаючи двосторонню лізингову угоду. Непрямий лізинг (багатосторонній, посередницький, груповий, акціонерний) передбачає передачу лізингового майна через посередника. При цьому можуть бути три суб'єкти лізингової угоди - виробник (постачальник), лізингодавець, лізингоодержувач і більше.

По територіальному розміщенню лізинг розділяється на внутрішній і міжнародний (зовнішній - експортний, імпортний). Внутрішній лізинг є лізингом, який здійснюється суб'єктами-резидентами (лізингоодержувач і лізингодавець) однієї країни.

Міжнародний лізинг (зовнішній) - це лізинг, який здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, чи коли майно або платежі перетинають державний кордон.

Міжнародний лізинг (зовнішній) лізинг в свою чергу поділяється на підвиди - імпортний і експортний. Імпортний лізинг - коли відбувається купівля обладнання в іноземної фірми і надається після цього вітчизняному лізингоодержувачу Експортний лізинг - коли лізингова компанія купує обладнання вітчизняної фірми, а потім надає його лізингоодержувачу за кордон.

За ознакою тип майна лізинг поділяється на лізинг рухомого майна, яке відзначається мобільністю (обладнання, транспортні засоби, техніка тощо), та лізинг нерухомості (будівлі, споруди і т.п.).

При застосуванні критерію ступеню окупності майна слід виділити лізинг з повною окупністю (протягом дії однієї лізингової угоди відбувається повна або майже повна амортизація майна і виплата вартості майна лізингодавцю), а також з неповною окупністю (часткова амортизація майна і часткова виплата вартості майна лізингодавцю).

Залежно від обсягу обслуговування лізинг може бути чистий („сухий") лізинг - при якому всі витрати по обслуговуванню лізингового майна бере на себе лізингоодержувач. Повний („мокрий") лізинг - всі витрати по обслуговуванню лізингового майна бере на себе лізингодавець. Різновидом даного виду лізингу є „лізинг під ключ", чи „лізинг у пакеті" - коли лізингове майно передається з повними установкою, монтажем, організацією психології тощо. Частковий лізинг - це лізинг із частковим обслуговуванням лізингового майна.

Виходячи з форми організації та фінансування угоди, лізинг може бути таких видів - строковий лізинг - лізинг майна на певний термін, тобто одноразовий, а також поновлюваний лізинг („револьверний") - коли лізингова угода поновлюється після завершення першого терміну. Генеральний лізинг - більш гнучка форма лізингу, що дозволяє поповнювати обсяг лізингового майна без оформлення додаткових угод [5,342].

За характером лізингових платежів можна виділити лізинг з грошовою формою розрахунків між лізингодавцем і лізингоодержувачем, з компенсаційною (натуральною) - залік у вигляді поставок товарів, надання послуг, а також змішаною - коли є комбінація вище вказаних форм.

За рівнем надання пільг лізинг може бути з використанням пільг, без використання пільг. Пільги можуть надаватися з оподаткування, амортизаційних відрахувань, лізингових платежів і операцій тощо.

Залежно від ступеня ризику лізинг ділиться на незабезпечений, частково забезпечений і забезпечений (гарантований).

Незабезпечений лізинг - лізинг, при якому лізингоодержувач не забезпечує лізингодавцю ніяких додаткових гарантій щодо виконання своїх зобов'язань.

Частково забезпечений лізинг передбачає часткове страхування ризику лізингодавця. Забезпечений (гарантований) лізинг - лізинг, при якому ризик розподілений між суб'єктами лізингу [5,343].

Отже, ми дослідили економічну сутність лізингу та охарактеризували його види і функції. В подальшому зупинимося на специфіці організаційно-правових основ регулювання лізингових операцій в Україні.

2. Специфіка організаційно-правових основ регулювання лізингових операцій в Україні

лізинг угода фінансовий кредитування

Основними законодавчими актами України, що регулюють лізингові операції і визначають їх сутність, види і форми, є:

- Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV;

- Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV;

- Закон “Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997 р. № 723/97-ВР;

- Податковий кодекс України від 23.12.2010 р. N 2856-VI.

Так, згідно із статтею 292 Господарського кодексу України, лізинг -- це господарська діяльність, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів [1].

Стаття 806 Цивільного кодексу України визначає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі) [3].

Стаття 1 Закону України „Про фінансовий лізинг” визначає фінансовий лізинг як вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі) [4].

Таким чином, законодавчо окреслюються, по-перше, сторони (суб'єкти) лізингової операції -- лізингодавець, лізингоодержувач і постачальник/продавець предмета лізингу (основного засобу), по-друге, що впродовж дії договору лізингу лізингодавець є власником предмета лізингу, по-третє, строковість (актив передається на певний термін) і платний характер угоди (лізингоодержувач сплачує лізингодавцю періодичні лізингові платежі). Також законодавство визначає два види лізингу -- оперативний і фінансовий, і форми лізингу, зокрема, зворотний.

З практичного погляду відмінності між двома видами лізингу, фінансовим і оперативним, полягають в наступному. За оперативного лізингу (який законодавчо прирівнюється до оренди) лізингоодержувач може користуватися активом будь-який час (законодавство не встановлює жодних обмежень) і після закінчення відповідного договору повернути предмет лізингу лізингодавцю (в разі, якщо не планується його придбання). Тому, якщо для підприємства оптимальним є тимчасове використання основного засобу (наприклад, для підтримки іміджу керівник в службових цілях користується легковим автомобілем відповідного класу), оперативний лізинг є доцільнішим. До того ж, за умов придбання основного засобу в оперативний лізинг, актив обліковується на балансі лізингодавця, а прибуток приносить лізингоодержувачу. Для компаній, що хочуть поліпшити фінансові показники своєї діяльності, ефективним є саме оперативний лізинг.

Що стосується фінансового лізингу, то мінімальний термін використання активу, переданого за таким договором, не може бути менше 1 року; основний засіб обліковується на балансі лізингоодержувача, тому угоди фінансового лізингу слід укладати тоді, коли предметами лізингу є прибуткові активи, що безпосередньо використовуються у виробничому процесі (обладнання, автотранспортні засоби), інакше може скластися негативна динаміка ROA -- коефіцієнту, що відображує прибутковість активів. Ще однією відмінністю фінансового лізингу від оперативного, яка може зацікавити підприємців, є можливість сублізингу, який за умови укладання договору оперативного лізингу законодавством заборонений. З а своєю економічною суттю сублізинг є передачею предмета фінансового лізингу у платне строкове користування третій особі на письмово погоджених лізингодавцем умовах. При цьому платежі від сублізингоодержувача отримує лізингоодержувач, який потім перераховує визначений договором лізингу платіж лізингодавцю.

Чинне законодавство передбачає користування предметом фінансового лізингу сублізингоодержувачем упродовж строку, який не може перевищувати термін дії договору фінансового лізингу.

Угоди і фінансового, і оперативного лізингу носять платний характер, тобто лізингоодержувач має сплачувати лізингодавцю періодичні лізингові платежі. Разом з тим, чинне законодавство не містить спеціальної норми щодо платежів за угодами оперативного лізингу. Плата за користування предметом лізингу:

- може встановлюватися сторонами, за їхнім вибором, у грошовій або натуральній формі;

- вноситься щомісячно, якщо іншого не встановлено у самому договорі.

Згідно із Законом “Про фінансовий лізинг” [4], лізингові платежі за угодами фінансового лізингу можуть включати:

- суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

- платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

- компенсацію відсотків за кредитом;

- інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Обов'язкова грошова форма платежу встановлена лише щодо “суми, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу” [4].

Відповідно до чинного законодавства, лізингоодержувачем може бути будь-яка юридична або фізична особа. Лізингодавцем -- за умов фінансового лізингу -- тільки юридична особа; за умов оперативного лізингу -- будь-яка юридична особа, або фізична особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності. Продавцем -- за умов фінансового і оперативного лізингу -- будь-яка юридична або фізична особа. Предметом лізингу (активом, що передається лізингодавцем лізингоодержувачу) в обох випадках може бути неспоживна річ, віднесена згідно з чинним законодавством до основних фондів.

Законодавство України про лізинг передбачає можливість вибору продавця (постачальника) і лізингодавцем, і лізингоодержувачем. Водночас необхідно зважати на різні правові наслідки здійснення такого вибору.

Якщо вибір продавця предмета лізингу здійснив лізингоодержувач, продавець несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язань щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо.

Якщо ж вибір продавця предмета лізингу здійснив лізингодавець, продавець і лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язаннями щодо продажу (поставки) предмета лізингу [3].

Чинне законодавство дозволяє здійснювати вибір предмета лізингу і лізингоодержувачем, через встановлення специфікацій та умов придбання лізингодавцем предмета лізингу, і лізингодавцем, за дорученням або за згоди

лізингоодержувача.

Встановлення специфікацій та умов придбання предмета лізингу, відповідно до чинного законодавства України про лізинг, віднесено до компетенції лізингоодержувача.

Існує також інший аспект, який треба мати на увазі під час укладення договору купівлі-продажу предмета лізингу. Лізингоодержувач зможе захистити своє право вимоги у суді безпосередньо до продавця (постачальника) щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо лише за умови наявності в нього оригіналу відповідного договору купівлі-продажу предмета лізингу. Найбільшою гарантією незмінності обсягу зобов'язань продавця перед лізингоодержувачем за відповідним договором купівлі-продажу предмета лізингу може бути лише участь лізингоодержувача як сторони такого договору.

На практиці таке не завжди можливе, тому зазвичай підписання акту прийому-передачі предмета лізингу від продавця лізингодавець здійснює в присутності уповноваженої особи лізингоодержувача, після того, як перевірено якість поставки і відповідність її специфікації та умовам придбання активу, що встановлені лізингоодержувачем.

Важливим для лізингоодержувачів є й те, що чинним законодавством передбачено, що впродовж терміну дії лізингових договорів ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета лізингу несе лізингоодержувач [3].

Основною правовою формою регулювання взаємовідносин між суб'єктами лізингу є угода (договір), яка (який) укладається між ними. Така угода має багатосторонній характер, оскільки вона укладається між продавцем об'єкта лізингу, лізингодавцем та лізингоодержувачем. Вона може бути і двосторонньою між лізингодавцем і лізингоодержувачем. Термін угоди лізингу визначається за домовленістю сторін. При укладенні лізингової угоди, незалежно від суб'єктів організації їх діяльності важливе значення мають чітко визначені умови, які передбачаються угодою. Найважливішими з них є:

- найменування сторін, що укладають угоду;

- об'єкт лізингу (його склад і вартість), умови та строки його поставки;

- термін дії лізингової угоди;

- обсяг лізингових платежів і графік їх сплати, можливі умови їх перегляду;

- можливі умови переоцінювання вартості об'єкта лізингу, що випливають із законодавства України;

- можливе повернення об'єкта лізингу за умови банкрутства лізингоодержувача;

- умови страхування об'єкта лізингу та його реєстрації;

- умови технічного обслуговування в процесі експлуатації, ремонту та модернізації об'єкта лізингу, а також надання відповідної інформації про стан лізингового об'єкта;

- умови повернення об'єкта лізингу, якщо це передбачено угодою або його викупу після закінчення дії угоди, можливе дострокове розірвання лізингової угоди;

- угодою передбачається відповідальність сторін (суб'єктів лізингу);

- обов'язковим атрибутом є місце і дата укладення лізингової угоди [3].

На рис. 1. наведено схему документопотоків під час здійснення лізингової угоди.

Рис. 1. Схема документопотоків під час здійснення лізингової угоди

Чинним законодавством України чітко визначені права та обов'язки лізингодавців і лізингоодержувачів, які регулюють взаємовідносини між ними.

Лізингодавець має право:

1) здійснювати контроль за умовами експлуатації та належним використанням лізингоодержувачем об'єкта лізингу;

2) у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків вимагати повернення переданого в лізинг майна;

3) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих унаслідок його дій або бездіяльності.

Лізингодавець зобов'язаний:

1) передати належне йому на правах власності майно в користування лізингоодержувачеві;

2) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у специфікацію об'єкта лізингу;

3) у повному обсязі та вчасно виконувати взяті на себе зобов'язання щодо утримання об'єкта лізингу відповідно до умов договору;

4) після закінчення договору прийняти об'єкт лізингу, якщо умовами договору не передбачений його викуп лізингоодержувачем.

Права лізингоодержувача:

1) він має право відмовлятися від прийняття об'єкта лізингу у разі порушення умов договору та затримати лізингові платежі до усунення порушення;

2) має право вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, заподіяних унаслідок його дій або бездіяльності під час виконання договірних зобов'язань.

Лізингоодержувач зобов'язаний:

1) прийняти за актом і належно користуватися об'єктом лізингу, утримувати його в відповідному технічному стані;

2) відповідно до договору виплачувати лізингові платежі;

3) за несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу;

4) періодично подавати лізингодавцю інформаційні відомості про технічний стан об'єкта лізингу й свій фінансовий стан;

5) у разі, коли він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу і не продовжує строку чинності договору, повернути об'єкт лізингу лізингодавцю [3].

За необхідності реєстрації об'єкта лізингу в державних наглядових органах (транспортні засоби, обладнання, що вимагає підвищеної безпеки тощо) вона здійснюється за згодою сторін на ім'я однієї з них в установленому порядку.

Предмети лізингу лізингодавці зазвичай страхують. Страхові внески включаються до складу лізингових платежів, тобто сплачуються лізингоодержувачами, а вигодонабувачами є лізингодавці [7,89].

Таким чином, дослідження правових основ дає змогу зробити висновок про достатнє законодавче забезпечення лізингових операцій в Україні.

Розглянемо, які переваги має лізинг порівняно із іншими інструментами фінансового кредитування.

3. Переваги лізингу перед іншими інструментами фінансового кредитування

В пошуках фінансових ресурсів для розвитку бізнесу більшість українських компаній сьогодні надають перевагу банківському кредиту. Проте, як відмічають експерти, компанії з прогресивним менеджментом постійно шукають нові засоби вирішення старих завдань. Одним із таких альтернативних інструментів, до використання якого останнім часом експерти відмічають зростання попиту, є лізинг. Така тенденція в першу чергу формується завдяки активному виходу на цей ринок нових компаній, які в основному засновані іноземними банками.

Мотивація отримання основних засобів у лізинг практично та сама, що і в разі залучення кредитних ресурсів, коли власних грошових коштів не вистачає. Проте сама процедура лізингових платежів може бути за домовленістю сторін, значно гнучкішою, ніж у раз позичкових відносин. Плюс платежі можуть здійснюватись і в товарній формі (компенсаційна форма лізингу).

До того ж, лізингова форма придбання основних засобів дозволяє отримати вигоди під час податкового планування: лізингові платежі відносяться до валових витрат лізингоодержувача, що зменшує оподаткований прибуток, операції з оперативного лізингу звільняються від справляння ПДВ [2].

Основна перевага лізингової схеми для клієнта перед кредитною - економія часу та витрачених зусиль на виконання дій, пов'язаних з обслуговуванням та утриманням власного майна (автопарку, обладнання та ін.), обслуговування банківського кредиту та страхування.

Лізингова компанія на першому етапі угоди повністю бере на себе пошук та резервування предмету лізингу (наприклад, автомобіль), супровід та контроль постачання, оплату, включаючи перевірку комплектності та якості, а також відповідність всіх документів, щоб придбаний предмет лізингу, якщо це необхідно, можна було зареєструвати належним чином .

В результаті, замість п'яти договорів, як у випадку із кредитом, клієнт підписує один договір лізингу. Після чого отримує готовий до експлуатації автомобіль. Під час експлуатації транспортного засобу лізингова компанія бере на себе адміністрування платежів та оформлення бухгалтерської документації, які клієнт при купівлі в кредит мав би здійснити самостійно (сплата вартості щорічного техогляду, сплата податку з власників транспортних засобів, перерахування грошових засобів на купівлю валюти, сплата страхових платежів, щомісячні перерахування придбаної валюти двома платежами на погашення відсотків по кредиту та погашення тіла кредиту та ін.).

Однією з найважливіших переваг лізингу над кредитом є те, що отримання лізингового кредиту не потребує (в більшості випадків) застави майна чи завдатку.

Лізинг вигідний для всіх учасників лізингової угоди як для прямих (лізингодавець, продавець (виробник, постачальник лізингового майна) лізингоодержувач), так і непрямих (кредитор - комерційні, інвестиційні банки, які кредитують лізингодавця, страхові компанії, консалтингові фірми, посередники, лізингові брокери тощо) а також суспільства в цілому. Завдяки здійсненню лізингових операцій задовольняються інтереси всіх сторін.

Для кредиторів (банків та інших фінансово-кредитних установ) з'являється нагода збільшити кількість клієнтів, розширити обсяг наданих послуг і забезпечити їх рекламу, активізувати банківську фінансово-кредитну діяльність, збільшити доходи за рахунок процентів по кредиту та зміцнити свій стан на фінансовому ринку.

Для лізингодавця збільшується кількість клієнтів, розширяються послуги для них, зростають доходи за рахунок лізингових виплат, зміцнюються позиції на ринку лізингових послуг, здійснюється реклама послуг.

Для продавця (виробника майна) складаються сприятливі умови для збільшення кількості покупців і, відповідно, нарощування обсягу продажу, прискорення оборотності активів, розвитку виробництва та реалізації, рекламування продукції, підвищення доходів і зміцнення фінансового стану.

Для лізингоодержувача є можливість: отримати нове майно, причому з відстрочкою платежу, зменшити ризик купівлі майна низької якості, краще використовувати основні засоби, підвищити доходи і зміцнити фінансовий стан господарства [6].

Не менш важливе значення має лізинг і для країни, суспільства в цілому. Лізингова діяльність стимулює розвиток багатоукладної економіки, підприємництва, активізує інвестиційну та інноваційну складову економіки, забезпечує умови для впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підвищення ефективності суспільного виробництва, створення нових робочих місць, розширення зайнятості та підвищення доходів населення.

Суттєві переваги лізингу порівняно із іншими формами фінансування розвитку, зображено на рис. 2.



Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Основні переваги лізингу

Розвиток лізингу стимулює інноваційні процеси, в тому числі нововведення, пов'язані з НТП. Завдяки лізингу скорочується період морального старіння техніки. Лізинг відкриває доступ до самої передової техніки і вирішує протиріччя між необхідністю використання такої техніки в умовах конкуренції та її швидким моральним старінням [6].

Однією з головних переваг лізингових операцій, є гнучкість лізингових платежів. З практики та науково-методичної літератури відомі такі основні методи визначення лізингових платежів: з регулярним періодичним відшкодуванням вартості майна рівними або нерівними частками; з відстрочкою платежів: з авансовим платежем; з авансуванням викупу об'єкта лізингу за залишковою вартістю; за обраною сторонами договору підставою.

Відомі також платежі зі зростаючою ставкою лізингового процента, платежі у разі переоцінки вартості лізингового майна та ін.

Окрему групу становлять розрахунки, що базуються на теорії фінансових рент без застосування норм амортизації, згідно з якими всі поточні платежі (крім авансового) є рівними, але мають різну структуру.

Загальна сума відшкодування вартості лізингового майна визначається як добуток балансової вартості майна на річну норму амортизаційних відрахувань, на реновацію цього майна і на період дії лізингової угоди.

Розмір відшкодування за кожний період сплати розраховується шляхом ділення добутку балансової вартості майна і річної норми амортизації на кількість лізингових платежів за рік.

Лізинговий процент за кожний період визначається шляхом ділення добутку невідшкодованої вартості лізингового майна і річної ставки лізингового процента на кількість лізингових платежів за рік. Загальна сума лізингових платежів дорівнює сумі відшкодувань вартості об'єкта лізингу і лізингового процента за всі періоди сплати [57, 189].

Розглянемо серію умовних прикладів, об'єднаних спільними вихідними даними.

Нехай укладено договір фінансового лізингу терміном на 4 роки з двома сплатами лізингових платежів щорічно, рівномірним відшкодуванням вартості лізингового майна при нормі амортизації 10% від залишкової вартості об'єкту лізингу. Первісна балансова вартість лізингового майна становить 2400 од. Викуп об'єкта лізингу здійснюється за його залишковою вартістю на момент закінчення договору лізингу (стандартний варіант).

Графік лізингових платежів у разі періодичного рівномірного відшкодування вартості лізингового майна наведено в табл. 1.1.

Як випливає з даних табл. 1.1, загальна сума лізингових платежів становить 3168 гр.од., з них 1920 гр.од. - відшкодована вартість майна.

Залишкова вартість цього майна, по якій має бути здійснений його викуп, дорівнює 480 гр.од.

Таблиця 1

Графік сплати лізингових платежів у разі періодичного рівномірного відшкодування вартості лізингового майна

Номер платежу	Залишкова вартість майна, гр.од.	Відшкодування вартості майна, гр.од.	Лізинговий процент, гр.од.	Лізинговий платіж, гр.од.
1	2 400	240	240	480
2	2 160	240	216	456
3	1 920	240	192	432
4	1 680	240	168	408
5	1 440	240	144	384
6	1 200	240	120	360
7	960	240	96	336
8	720	240	72	312
Разом	480	1 920	1 248	3 168

Вплив нерівномірного розподілу суми річного відшкодування вартості лізингового майна між окремими сплатами на розмір і загальну суму платежів відображають дані табл. 2.

Таблиця 2

Графік сплати лізингових платежів у разі нерівномірного відшкодування вартості лізингового майна

Номер платежу	Залишкова вартість майна, гр.од.	Відшкодування вартості майна, гр.од.	Лізинговий процент, гр.од.	Лізинговий платіж, гр.од.
І випадок
1	2 400	320	240	560
2	2 080	160	208	368
3	1 920	320	192	512
4	1 600	160	160	320
5	1 440	320	144	464
6	1 120	160	112	272
7	960	320	96	416
8	640	160	64	224
Разом...	480	1 920	1 216	3 136
ІІ випадок
1	2 400	160	240	400
2	2 240	320	224	544
3	1 920	160	192	352
4	1 760	320	176	496
5	1 440	160	144	304
6	1 280	320	128	448
7	960	160	96	256
8	800	320	80	400
Разом.	480	1 920	1 280	3 200

Нехай у першому випадку на перше півріччя припадає 2/3 річних амортизаційних відрахувань, на друге 1/3, а в другому випадку - навпаки.

З даних табл. 1.2 видно, що при однаковій сумі відшкодування вартості лізингового майна (1920 гр.од.) менша сума лізингового процента і всього лізингового платежу буде тоді, коли швидше відшкодовується вартість об'єкта лізингу (більша частина амортизаційних відрахувань сплачується в першому півріччі кожного року).

Розглянемо тепер, як впливають на суму лізингових платежів відстрочка платежів першого року (табл. 3) та протилежний приклад - сплата авансового платежу (табл. 4).

Таблиця 3

Графік сплати лізингових платежів у разі відстрочки платежу

Номер платежу	Залишкова вартість майна, гр.од.	Відшкодування вартості майна, гр.од.	Лізинговий процент, гр.од.	Лізинговий платіж, гр.од.
1	2 400	--	--	--
2	2 400	--	--	--
3	2 400	300	240 + 480	1 020
4	2 100	300	210	510
5	1 800	300	180	480
6	1 500	300	150	450
7	1 200	300	120	420
8	900	300	90	390
Разом...	600	1 800	1 470	3 270

Таблиця 4

Графік сплати лізингових платежів у разі авансового платежу

Номер платежу	Залишкова вартість майна, гр.од.	Відшкодування вартості майна, гр.од.	Лізинговий процент, гр.од.	Лізинговий платіж, гр.од.
(аванс)	2 400	400	--	400
1	2 000	200	200	400
2	1 800	200	180	380
3	1 600	200	160	360
4	1 400	200	140	340
5	1 200	200	120	320
6	1 000	200	100	300
7	800	200	80	280
8	600	200	60	260
Разом...	400	2 000	1 040	3 040

У разі відстрочки платежів першого року відкладається відшкодування вартості лізингового майна. Щодо лізингового процента, то лізингоодержувач має відшкодувати лізингодавцю втрачені надходження. Тому на момент першої сплати виникає заборгованість лізингоодержувача, сума якої додається до суми першого лізингового платежу. У зв'язку зі зменшенням кількості платежів збільшується норма амортизації майна.

Внесення авансового платежу, навпаки, зумовлює зменшення норм амортизації.

Отже, у разі подовження терміну лізингу ще на один рік в обох випадках (див. табл. 1.3 і 1.4) одночасно завершиться відшкодування вартості лізингового майна. Тобто дані обох таблиць є співставними. При цьому помітно, що внесення авансового платежу виявляється більш вигідним для лізингоодержувача, ніж використання відстрочки платежів. Цей висновок повністю відповідає раніше зробленому висновку за даними табл. 1.2

У випадку прискореної амортизації за рахунок відшкодування протягом першого року 40% вартості майна (по 20% на 1-й і 2-й платежі), а потім рівномірної амортизації залишкової вартості загальна сума лізингових платежів зменшилася на 102 гр.од. (табл. 5)

Таблиця 5

Графік сплати лізингових платежів у випадку прискореної амортизації об'єкта лізингу

Номер платежу	Залишкова вартість майна, гр.од.	Відшкодування вартості майна, гр.од.	Лізинговий процент, гр.од.	Лізинговий платіж, гр.од.
1	2 400	480	240	720
2	1 920	480	192	672
3	1 440	180	144	324
4	1 260	180	126	306
5	1 080	180	108	288
6	900	180	90	270
7	720	180	72	252
8	540	180	54	234
Разом...	360	2 040	1 026	3 066

У разі застосування варіанта сплати залишкової вартості лізингового майна під час дії договору лізингу згідно з прийнятими стандартними умовами за 4 роки ( 8 платежів ) відшкодовується вартість лізингового майна на загальну суму 240 * 8 = 1 920 гр.од.

Залишкова вартість цього майна становить 2400 - 1920 = 480 гр.од. Розрахунок лізингових платежів при рівномірній передплаті залишкової вартості майна наведено в табл. 6.

Таблиця 6

Графік сплати лізингових платежів у разі авансування викупу об'єкта лізингу за залишковою вартіст

Номер платежу	Залишкова вартість майна, гр.од.	Відшкодування вартості майна, гр.од.	Авансування викупу об'єкта лізингу, гр.од.	Лізинговий процент, гр.од.	Лізинговий платіж, гр.од.
1	2 400	240	60	240	540
2	2 100	240	60	210	510
3	1 800	240	60	180	480
4	1 500	240	60	150	450
5	1 200	240	60	120	420
6	900	240	60	90	390
7	600	240	60	60	360
8	300	240	60	30	330
Разом...	0	1 920	480	1 080	3 480

Згідно з даними таблиці сума лізингових платежів становить 3480 гр.од., в той час як за стандартним варіантом (див. табл. 1) загальна сума платежів та викупу майна по залишковій вартості дорівнює:

3168 + 480 = 3648 гр.од., тобто на 168 гр.од. більше.

Отже, поступове відшкодування залишкової вартості (вартості викупу) лізингового майна протягом дії договору лізингу є економічно ефективним.

Таким чином, ми розглянули основні варіанти розрахунку лізингових платежів. Отримані результати слід скорегувати на суми додаткових витрат лізингодавця, передбачених договором лізингу.

Велика різноманітність видів і форм лізингових платежів забезпечує сторонам лізингової угоди можливість вибору найбільш прийнятного варіанта. Однак українські лізингодавці та лізингоодержувачі такої можливості не мають. Згідно і законодавством України [4] в кожному платежі відшкодовується частина вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж. З усіх наведених варіантів розрахунку лізингових платежів цим умовам відповідає лише перший стандартний варіант. Адже всі інші варіанти передбачали відшкодування вартості в інших розмірах.

Так, у разі відстрочки платежу протягом обумовленого договором терміну платежі, а отже і відшкодування вартості майна, взагалі не здійснюються і протягом наступного періоду відшкодування відбувається в розмірах, що не перевищують нараховану амортизацію (див. табл. 4).

У випадку авансових платежів, навпаки відбувається в розмірах, менших за нараховану амортизацію (див. табл. 5).

Законодавство України передбачає лише один жорсткий спосіб нарахування прискореної амортизації, не придатний для переважної більшості договорів лізингу. Тому прискорене відшкодування вартості майна за погодженням сторін фактично блоковано. Так неможливим є наведений вище (див. табл. 6) варіант з прискореним , відшкодуванням вартості майна протягом першого року.

Таким чином, згідно з чинним законодавством легітимним залишається лише один варіант розрахунку лізингових платежів, який передбачає відшкодування вартості лізингового майна у розмірі амортизаційних відрахувань. Внаслідок цього лізинг втрачає одну з найпривабливіших своїх особливостей.

Крім особливостей розрахунку лізингових платежів в Україні, лізингу властиво низка інших негативів. Так, користувачі не виграють на підвищенні залишкової вартості обладнання (зокрема через інфляцію). На лізингодавців покладається ризик морального старіння устаткування (особливо, якщо договір лізингу укладається не на повний строк його амортизації), а для лізингоодержувачів вартість лізингу виявляється більш високою, ніж ціна купівлі устаткування. Розмір лізингових платежів зазвичай вищий, ніж процентна ставка за кредитами.

Ще одним недоліком фінансового лізингу для лізингоотримувачів є те, що у випадку виходу з ладу устаткування, платежі відбуваються у встановлені строки незалежно від стану устаткування. Ось чому національними банками, в першу чергу, передбачається використовувати фінансовий лізинг [5, 62].

До недоліків лізингу слід також віднести досить дорогу нотаріальну реєстрацію договорів, державне мито на яку сьогодні складає 5% від вартості договору.

Отже, не зважаючи на окремі недоліки лізингу, він відіграє надзвичайно важливу роль і має великий вплив на розвиток економіки, в першу чергу на розвиток інноваційної діяльності і забезпечення добробуту громадян. Зваживши всі переваги та недоліки лізингу, кожен суб'єкт господарської діяльності самостійно вирішує, що вибрати - покупку, позичку чи лізинг, з урахуванням індивідуальних особливостей кожного проекту зокрема.

У світовій економіці лізинг займає друге місце за обсягами інвестицій після банківського кредитування. Це один із прогресивних методів матеріально-техніч...