Регулювання НБУ поточних валютних операцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Актуальність теми що регулювання і контроль є складовою частиною методів державного фінансового контролю в сфері, де контактують національне і світове господарство.

Україна, яка оголосила курс на реформування економіки та інтеграцію у світове господарство, зіткнулася з переліком серйозних проблем. Складовою кризових явищ в економіці є відплив капіталу, розміри якого оцінюються в інтервалі від 2-2, 5 до 3-5 млрд. дол. на рік.

Об'єкт є вивезення ресурсів і макроекономічні наслідки, а, перш за все, у специфіці первинного накопичення капіталу (шляхом тіньового перерозподілу доходів та отримання спекулятивних прибутків на ринку фінансових інструментів) та намагання суб'єктів господарювання стабілізувати рівень доходів при спаді виробництва і несприятливих умовах для ведення бізнесу: важкого податкового тягаря, криміналізації економіки, низького рівня гарантії безпеки бізнесу, недобудованої ринкової інституційної та правової бази. Становлення нової системи державного регулювання економіки, фінансової та банківської сфер взагалі і внутрішнього валютного ринку зокрема помітно відстає від темпів їх лібералізації. Внаслідок прогалин у законодавстві капітал з країни стали вивозити в легальних або легалізованих формах.

Предмет є розвиток національного виробництва, високий рівень якості і конкурентоспроможності національних товарів на внутрішньому та світовому ринках повинні складати основу процесу стабілізації курсу гривні. Крім того, стабільність курсу гривні і внутрішнього валютного ринку багато в чому залежить від процесів, які відбуваються у сфері грошового обігу, кредитної системи та політиці.

Мета ІНДЗ Мета випускної роботи полягає в оцінці діяльності Національного банку України у сфері валютного регулювання та контролю, з'ясуванні основних аспектів і необхідності цієї діяльності на даному етапі розвитку національної економіки.

Завдання даної роботи полягають у наступному: визначити поняття та форми валютного регулювання та контролю, основні етапи розвитку та з'ясувати роль НБУ у здійсненні валютної політики держави; описати основні складові валютного регулювання та контролю на Україну; проаналізувати актуальність і необхідність застосування заходів валютного регулювання і визначити перспективи розвитку та основні шляхи вдосконалення системи валютного регулювання та контролю на Україну

1. Теоретичні основи регулювання НБУ поточних валютних операцій

Валютна політика - це сукупність заходів у сфері економічних відносин відповідно до поточних і стратегічних цілей економічної політики держави.

Напрями і форми валютної політики визначаються становищем країни у світовому господарстві, а також завданнями, що ставляться перед національною економікою. Валютна політика спрямована на забезпечення стабільності курсу національної грошової одиниці, сприяння через курс валюти залученню іноземних інвестицій в економіку, регулювання зовнішніх платіжних відносин з іншими країнами, забезпечення збалансування зовнішніх платежів і накопичення централізованих валютних резервів.

Складовими елементами валютної політики є:

- валютне регулювання;

- валютний контроль;

- міжнародне валютне співробітництво та участь у міжнародних валютно-фінансових організаціях.

Основною метою валютної політики Національного банку України як складника його монетарної політики є стабілізація курсу національної грошової одиниці та збалансованість платіжного балансу країни.

Валютний курс - ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.

Зростання курсу означає ослаблення національної валюти (девальвацію), а його зниження - зміцнення національної валюти (ревальвацію). Визначаючи курс національної грошової одиниці щодо іноземної валюти і говорячи про зростання курсу, слід розуміти, що і такому випадку для купівлі одиниці іноземної валюти потрібно витратити більшу кількість національних грошей.. І навпаки, зниження курсу свідчить про підвищення цінності національ-них грошей.

На динаміку валютного курсу впливають різноманітні внутрішньо- та зовнішньоекономічні фактори, що можуть призвести до його значних коливань.

Узагальненою характеристикою державного підходу до національної валюти є резким валютного курсу, що практикується органами грошово-кредитного регулювання еконо

Зростання курсу, зрозуміло, свідчить про зниження цінності національних грошей міки (табл. 1).

Золотовалютні резерви відображаються в балансі центрального банку. Джерела формування золотовалютних резервів наведено на рис. 2.

Таблиця 1

Режими валютних курсів

Режим валютного курсу	Характеристика	Примітки
Вільно плаваючий	Повна свобода для ринкових сил	Теоретично можливий, однак на практиці в довгостроковому плані застосовується рідко. Як правило, центральний банк намагається проводити інтервенції
Керований плаваючий	Центральний банк проводить інтервенції, але тільки з метою підтримки рівноваги	Часто застосовується. Проблема полягає в тім, що центральний банк може не знати, чи є зміна курсу короткостроковим коливан-ням, чи довгостроковою тенденцією
«Повзуча прив'язка» («crawling peg»)	Центральний банк проводить інтервенції для досягнення певних цілей у сфері контрольованого коригування курсу	Використовується досить часто, але дає позитивний результат тільки тоді, коли дії ринку відповідають прогнозам централь-ного банку щодо динаміки руху валютного курсу
Фіксований курс у рамках валютного коридору	Можливі коливання в рамках допустимих меж. Центральний банк прово-дить інтервенції для того, щоб не дати змоги курсові вийти за встановлені межі	Застосовується в Європейській валютній системі: валютний курс міг коливатися в межах від 2, 5 до 15%. Якщо курс наближа-ється до верхньої або нижньої межі, то перед центральним банком постають такі самі можливості й проблеми, як у системі фіксованого курсу
Фіксований курс із можливими відхиленнями	Фіксується (в разі потреби за участю центрального банку) на довгостроковий термін із урахуванням можливості незначних відхилень, але може значно змінитися, якщо порушується рівновага або спостерігається значний вплив на курс з боку ринку	Характерний для Бреттон-Вудської валют-ної системи (допустимі межі коливання становили 1% в будь-який бік від установ-леного паритету відносно долара). Широко використовувався в 1945-1972 pp., коли МВФ повинен був визначати випадки фун-даментального відхилення від рівноваги. Якщо курс вчасно не коригується, то для проведення інтервенцій такий режим може бути надто дорогим
Курс, фіксований центральним банком	Жорсткіший порівняно з фіксованим курсом з можливими відхиленнями	Метою є фіксація на невизначений термін, проте вона не гарантована: валютний курс може змінюватися без попереднього обу-мовлення. В іншому випадку буде потрібно проводити значні інтервенції. Сьогодні практично не застосовується Фіксація на довгостроковий період використовувалася тоді коли капітал був об'єктом контролю і не був надто рухомим (англійський та ірландський фунти до 1979 р.)
Курс, фіксований валютною радою, або золотий стандарт	Грошова маса (готівка плюс кошти на рахунках у банках) має бути повністю покрита іноземною валютою (або золотом) за фіксованим курсом	Жорстка дисципліна, що забезпечує конвертованість грошової маси за фіксованим курсом, який відповідно через арбітраж наближається до ринкового значення курсу. Одначе запро-вадження такого курсу може впливати на економіку, наприклад на банки, виробництво або ціни, що може зумовити політичний тиск, направлений на зміну курсу або на повну відмову від системи валютної ради
Єдина валюта	Відмова від національної незалежної валюти та введення нової єдиної валюти для групи країн	При цьому може виникнути питання, чи грошово-кредитна політика країни буде частково незалежною, чи повністю підпадає під вплив інших країн. У січні 1999 р. вве-дено єдину європейську валюту - євро. Політика передбачає прийняття спільних рішень у сфері грошово-кредитного регулювання

Класифікація і характеристика методів валютного регулювання та методи управління ними

Валютне регулювання - це сукупність нормативних документів, уста-новлених органами валютного регулювання у законодавчому чи адміністра-тивному порядку, які спрямовані на регулювання потоків капіталу в країну і за її межі, а також валютних операцій, що здійснюються в межах держави, з метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, достатнього рівня валютних резервів і збалансованості міжнародних платежів.

Отже, валютне регулювання являє собою систему регламентаційних заходів держави у сфері міжнародних розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Метою валютного регулювання є підтримка економічної стабільності й утворення надійного фундаменту для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс і на валютно-обмінні операції.

Суб'єктами валютного регулювання і контролю виступають усі без винятку учасники валютних операцій:

- центральний банк;

- уряд країни;

- уповноважені банки;

- юридичні особи - резиденти і нерезиденти;

- фізичні особи - резиденти і нерезиденти.

Відповідно до ст. 11 декрету Кабінету Міністрів «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України у сфері валютного регулювання:

- здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;

- складає разом із Кабінетом Міністрів України платіжний баланс України;

- контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

- визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

- видає у межах своїх повноважень обов'язкові до виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

- нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики; о видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;

- встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;

- встановлює за погодженням із Міністерством статистики України єдині форми обліку, звітності та документації про валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю і своєчасним поданням;

- забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

Основними методами валютного регулювання, якими користуються центральні банки, є:

- валютні інтервенції;

- девізна валютна політика, девальвація та ревальвація валют;

- дисконтна (облікова) політика;

- управління валютними резервами (диверсифікація) ;

- валютні обмеження.

Валютна інтервенція - це пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного ринку через купівлю-продаж іноземної валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці.

Відповідно до ст. 44 Закону України «Про Національний банк України» НБУ діє як уповноважена державна установа в застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль, і до його компетенції у сфері валютного регулювання та контролю належать:

- видача нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій;

- видавання і відкликання ліцензій, здійснення контролю, зокрема провадженням планових і позапланових перевірок, за діяльністю банків, юридичних і фізичних осіб (резидентів і нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства;

- встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що купують і продають іноземну валюту;

- застосовування заходів відповідальності до банків, юридичних і фізичних осіб (резидентів і нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Девізна валютна політика - політика регулювання валютного курсу купівлею і продажем іноземної валюти.

Центральний банк здійснює девізну валютну політику на підставі регулювання курсу національної грошової одиниці до іноземних валют купівлею та продажем іноземної валюти на фінансових ринках.

Девальвація - офіційне зниження курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць.

Девальвація може відбутися стихійно або проводитися цілеспрямовано як елемент валютної політики держави з метою впливу на розвиток економіки, передовсім, на розвиток зовнішньоекономічних відносин через підвищення конкурентоспроможності товарів національного виробника та поліпшення стану платіжного балансу.

Ревальвація - офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці відносно іноземних валют або міжнародних розрахункових одиниць. Ревальвація вигідна для імпортерів і кредиторів, проте не вигідна для експортерів.

Ревальвація і девальвація є досить жорсткими засобами державного втручання у сферу валютних відносин.

Дисконтна політика є традиційним інструментом центрального банку для регулювання валютного курсу та збереження валютних резервів. Змінюючи розмір облікової ставки, центральний банк здійснює певний вплив на приплив чи відплив капіталів, а отже і на валютний курс. Підвищення ставки сприяє підтриманню курсу, оскільки стимулює попит на валюту, а її зниження призводить до послаблення валюти.

Валютні резерви - це запаси резервних активів, що перебувають на рахунках у центральному банку та в банках за кордоном і використовуються для сплати боргових зобов'язань, а також, у разі необхідності, для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу національної грошової одиниці.

Офіційні валютні резерви складаються із: золота; іноземних валют у вигляді банкнот і монет або коштів на рахунках за кордоном; спеціальних прав запозичення (СПЗ) ; цінних паперів (окрім акцій), що оплачуються в іноземній валюті; із внеску країни до капіталу МВФ, тобто її квоти; будь-яких інших міжнародно визнаних резервних активів за умови забезпечення їх надійності та ліквідності.

Валютні обмеження - сукупність заходів і нормативних правил, установлених у законодавчому чи адміністративному порядку та спрямованих на досягнення рівноваги у платіжному балансі, підтримання стабільності курсу національних грошової одиниці або досягнення інших цілей.

Валютний контроль - це забезпечення дотримання резидентами та нерезидентами валютного законодавства.

Одним із головних завдань державного валютного регулювання є управління золотовалютними резервами.

Золотовалютні резерви - резерви країни, що включають в себе активи, визнані світовим співтовариством як міжнародні та призначені для міжнародних розрахунків.

Сучасні золотовалютні резерви складаються з чотирьох основних компонентів: золотого запасу; вільно конвертованої валюти; резервної позиції; спеціальних прав запозичення.



Джерела формування офіційних золотовалютних резервів

Управління валютними резервами передбачає формування їх оптимальної структури та раціональне розміщення активів країни за кордоном, зокрема через визначення строкової структури валютних резервів і валютного кошика (рис. 7. 3).

Напрями здійснення управління золотовалютними резервами

За ознакою часу валютні резерви поділяються на такі види:

- короткострокові (до 3 місяців) ;

- середньострокові (від 3 місяців до 3 років) ;

- довгострокові (від 3 до 6 років).

Визначення строкової структури офіційних валютних резервів централь-ного банку залежить від ситуації в економіці країни. За умов стабільного розвит-ку економіки можна надавати перевагу прибутковішій та ризикованішій строко-вій структурі резервів, і навпаки - в період економічної нестабільності варто формувати менш прибуткову та менш ризиковану структуру офіційних резервів.

У більшості випадків ліквідні короткострокові активи у структурі валют-них резервів становлять близько половини сукупного обсягу резервів у розвине-них країнах (для таких країн характерними є значні обсяги офіційних валютних резервів за низької інтервенційної активності) і досягають майже 100% у країнах із перехідною економікою (це пов'язано з нестійкістю економіки зазначених країн і необхідністю частого застосування валютних інтервенцій, обсяги яких спрогнозувати важко).

У виборі якісного складу валютних резервів (кошика резервів) центральні банки в першу чергу враховують цілі використання резервів. У разі, коли валютні резерви в основному призначені для проведення валютних інтервенцій, валютний кошик є мінімально диверсифікованим, а найбільшу його частку мають іноземні валюти, що традиційно використовуються у валютних інтервенціях. Якщо ж основним призначенням валютних резервів є врегулювання зовнішніх платежів, то валютний кошик є більш диверсифікованим і його структура залежить від валют, у яких повинні здійснюватися очікувані платежі.

Оцінюючи інструментарій управління валютними резервами, централь-ний банк керується такими основними критеріями: ліквідність; рентабельність; наявність державних гарантій.

Центральні банки при розміщенні валютних резервів зазвичай використо-вують такі форми:

- розміщення валютних коштів на депозитах у закордонних банках;

- здійснення валютообмінних операцій;

- розміщення вільних валютних коштів у цінні папери.

Вибір стратегічних напрямків управління валютними резервами залежить від конкретної економічної ситуації та низки факторів: напрямів грошово-кредитної політики, рівня інфляції, стану державної заборгованості тощо.

Державна скарбниця Національного банку України є окремим структур-ним підрозділом центрального апарату Національного банку України. Призна-чення її - створювати і зберігати запаси дорогоцінних металів та інших коштов-ностей, проводити з ними відповідні операції з метою забезпечення нагромаджен-ня золотовалютних резервів, які зараховуються на баланс Національного банку України.

Державна скарбниця діє на підставі Положення про Державну скарбницю Національного банку України від 20 червня 1994 p., має окремий баланс, що є складовою балансу Національного банку України. Свою діяльність Державна скарбниця провадить за рахунок кошторису Національного банку України.

Основними функціями та завданнями Державної скарбниці є:

- накопичення, облік і зберігання резервних запасів коштовних металів і каміння, інших коштовностей з метою забезпечення нагромадження золотовалютних резервів України і забезпечення державної таємниці про їхні запаси;

- купівля і продаж (монетарних) коштовних металів і каміння та виробів із них, інших коштовностей як на території України, так і за її межами за рішенням Національного банку України;

- здійснення за рішенням Правління Національного банку України операцій щодо розміщення коштовних металів на рахунки і вклади в іноземних банках та проведення інших операцій з коштовними металами відповідно до міжнародної банківської практики;

- підготовка пропозицій Національному банку України про надання комерційним банкам ліцензій на здійснення операцій з коштовними металами та камінням;

- у межах виділених Національним банком України коштів здійснення розра-хунків із підприємствами, установами, організаціями за придбані або реалізовані коштовні метали, каміння тощо;

- передача заводам для афінажу і перероблення брухту коштовних металів і забез-печення повернення до Державної скарбниці зливків цих металів після афінажу;

- розроблення проектів закупівельних і відпускних цін на коштовні метали та каміння.

Регулювання НБУ поточних валютних операцій

Валютними операціями називають певні банківські й фінансові операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності. До валютних операцій належать:

- використання валютних цінностей як засобу платежу;

- вивезення, ввезення, пересилання й переказування валютних цінностей;

- отримання і надання кредитів;

- нарахування відсотків, дивідендів;

- залучення інвестицій;

- придбання цінних паперів;

- інші операції, здійснення яких відбувається тільки за умови отримання відповід-них ліцензій чи дозволу НБУ.

Відповідно до світової практики операції з іноземною валютою та цінними паперами в іноземній валюті поділяються на: поточні валютні операції; операції, пов'язані з рухом капіталу. Поточні валютні операції, своєю чергою, поділяються на: торговельні; неторговельні.

Відповідно до законодавства України до поточних торговельних валютних операцій в Україні належать:

- розрахунки між юридичними особами-резидентами і юридичними особами-нерезидентами під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності, зокрема кредитування експортно-імпортних операцій на термін не більше 90 днів;

- розрахунки в межах торговельного обороту, що здійснюються на території України в іноземній валюті за наявності індивідуальної ліцензії НБУ чи у грошовій одиниці України за умови, що хоча б однією зі сторін є нерезидент;

- операції на міжбанківському валютному ринку України;

оплата фізичними особами товарів (робіт, послуг) із використанням пластикових карток і чеків та ін.

Поточні неторговельні валютні операції - операції, не пов'язані з комер-ційною діяльністю підприємств, організацій, громадян, експортом та імпортом товарів (послуг), а також рухом капіталу.

Ці операції здійснюються уповноваженими банками як для фізичних осіб-резидентів і нерезидентів, так і для юридичних осіб-резидентів і нерезидентів.

До основних поточних неторговельних операцій належать:

- операції з обміну іноземної валюти;

- виплата фізичним особам готівкової іноземної валюти;

- переказ коштів в іноземній валюті за межі України неторговельного характеру;

- операції з відкриття й ведення рахунків в іноземній валюті фізичних осіб та ін.

Основними напрямками валютного регулювання і контролю поточних валютних операцій є:

- визначення відповідності валютних операцій, що здійснюються резидентами і - нерезидентами, чинному законодавству, а також наявність необхідних для них ліцензій і дозволів;

- перевірка виконання резидентами зобов'язань в іноземній валюті перед державою, а також зобов'язань щодо продажу іноземної валюти на внутрішньому ринку України;

- перевірка обґрунтованості здійснення платежів в іноземній валюті;

- перевірка повноти та об'єктивності обліку й звітності за валютними операціями, а також за операціями нерезидентів у національній валюті України.

За відсутності відповідного закону Національний банк України своїми нормативними актами встановив, що до валютних операцій, пов'язаних із рухом капіталу, належать:

- здійснення прямих інвестицій у вигляді валютних цінностей нерезиден-тами в Україну або резидентами за кордон, включаючи участь в акціонерному капіталі, реінвестування доходів, інші форми довгострокового (на термін понад 1 рік) і короткострокового (на термін не більше 1 року) вкладення капіталу, пов'язані з набуттям контролю над підприємствами чи компаніями або придбан-

ня права власності на будівлі, споруди, природні ресурси та інше нерухоме майно;

- здійснення портфельних інвестицій нерезидентами в Україну або резидентами за кордон;

- розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках і вкладах за межами України;

- одержання резидентами фінансових кредитів од іноземних міжнародних фінансових організацій та інших кредиторів.

Враховуючи таку класифікацію операцій, пов'язаних із рухом капіталу, загалом їх валютне регулювання можна розмежувати на регулювання експорту та імпорту капіталу (приплив капіталу з-за кордону). В Україні більшість операцій, пов'язаних із рухом капіталу, підпадає під режим валютного контролю, розповсюдженими формами якого в нашій країні є ліцензування та реєстрація (табл. 7. 2).

Національний банк здійснює реєстрацію всіх кредитів в іноземній валюті, що їх резиденти отримують від нерезидентів, і видає резидентам реєстраційні свідоцтва встановленої форми. При цьому резидент-позичальник повинен отримати реєстраційне свідоцтво після підписання кредитної угоди з банком-кредитором, але до фактичного отримання коштів за кредитом. Такий порядок передбачає отримання інвестором конкретного документа - реєстраційного свідоцтва, що є своєрідним офіційним підтвердженням правомірності надання іноземного кредиту.

Таблиця 2

Форми валютного контролю за операціями, пов'язаними з рухом капіталу, що застосовуються в Україні

Вид валютної операції	Форма контролю
Контроль за імпортом капіталу
Інвестиції нерезидентів в Україну	-
Кредитування нерезидентами резидентів в іноземній валюті	Реєстрація кредитів Національним банком
Контроль за експортом капіталу
Інвестиції резидентів за кордоном	Разові індивідуальні ліцензії НБУ
Відкриття резидентами рахунків за кордоном	Індивідуальні ліцензії НБУ

Отже, в нашій державі діє досить ліберальний і сприятливий (під кутом зору валютного регулювання) клімат щодо залучення іноземних інвестицій та кредитів в економіку України.

Регулювання експорту капіталу здійснюється в нашій державі найбільш жорсткими правилами. Українські інвестиції в економіку інших країн підпадають під режим валютного контролю і допускаються на основі індивідуальної ліцензії Національного банку України, отримання якої регулюється Інструкцією про порядок видачі індивідуальних ліцензій на здійснення інвестицій за кордон, затвердженою постановою Правління НБУ від 16. 03. 1999 р. № 122.

2. Аналіз операцій НБУ поточних валютних операцій

Завершальним етапом аналізу валютних операцій є оцінка їх ефективності, яка здійснюється через аналіз доходів та витрат банку від операцій з іноземною валютою.

На цьому етапі необхідно визначити, яка частка доходів від операцій в іноземній валюті у загальному обсязі доходів банку та за якими операціями вони отримані. Аналогічні аналітичні процедури здійснюються за витратами від операцій в іноземній валюті. При цьому слід мати на увазі, що доходи та витрати від валютних операцій формуються в національній та іноземній валюті. Відповідно до чинного законодавства банку згідно із власними тарифами дозволяється утримувати комісійну винагороду в іноземній валюті за рахунок коштів клієнтів, якщо операції, які вони виконують за дорученням клієнтів, пов'язані зі сплатою комісійної винагороди в іноземній валюті іноземному банку-кореспонденту (здійснення переказу, документарні операції, операції з чеками, що прийняті на інкасо, операції з пластиковими картками міжнародних платіжних систем тощо) та зі сплатою коштів міжнародним платіжним системам і міжнародним системам зв'язку за користування їхніми послугами.

Ті доходи і витрати, що отримані або нараховані банком в іноземній валюті, відображаються у балансі банку у валюті операції з одночасним перерахуванням їх у національну валюту за офіційним курсом на день здійснення операції. Облік доходів і витрат в іноземній валюті здійснюється за окремими аналітичними рахунками технічного рахунка № 3800 «Позиція банку щодо іноземної валюти та банківських металів», з одночасним їх відображенням на рахунках 6-го класу, що дає можливість аналізувати їх у валюті операції та в еквіваленті за поточним офіційним курсом НБУ.

Розглянемо основні види доходів від валютних операцій:

* проценти за наданими кредитами суб'єктам підприємн

* проценти за наданими кредитами суб'єктам підприємницької діяльності;

* проценти за міжбанківськими кредитами та депозитами;

* доходи від операцій із цінними паперами;

* проценти за кредитними картками;

* проценти за овердрафтами;

* комісійні доходи від операцій із чеками;

* комісійні доходи за переказами фізичних осіб;

* комісійні доходи за відкриття та ведення поточних і депозитних рахунків клієнтів;

* доходи від операцій купівлі-продажу іноземної валюти;

* доходи за агентськими угодами.

Додатково можна визначати питому вагу доходів у розрізі операцій та валют, тим щоб визначити прибутковість операцій у розрізі валют.

У нашому прикладі загальний обсяг доходів банку у звітному періоді становив 783 669 грн, або 42 відсотки від їх загального обсягу.

З даних табл. 7. 15 видно, що найбільшу частку в загальних валютних доходах становлять доходи від торговельних валютних операцій - 77, 24%. Причому серед різних видів валют у цьому напрямі лідирує «євро» - 91, 8%. Другим за значимістю видом валютних операцій, що формують досить істотну частку валютних доходів, є процентні доходи в основному від надання валютних кредитів юридичним особам. їх частка становить 19, 76% в загальних валютних доходах банку. Інші види операцій з валютою приносять банку незначний дохід, проте їх наявність є обов'язковою умовою залучення клієнтів, які потребують широкого спектра банківських послуг у валюті, і без надання подібних послуг банк не буде конкурентоспроможним на ринку.

Структуру валютних доходів у розрізі видів валют показано в табл. 7. 16.

Структура доходів від валютних операцій у розрізі валют показує прибутковість операцій у розрізі валют.

З даних табл. 7. 16 видно, що найбільшу частку у доходах від валютних операцій банку становлять операції у доларах США - 63, 58%, у євро - 28, 55%, у російських рублях - 7, 84%. Причому найбільша частка доходів у доларах США припадає на процентні доходи від надання валютних кредитів - 65, 60% (не враховуючи інших доходів). Частка операцій у євро досить вагома в торговельному доході (33, 93%) та в комісійному доході (30, 43%). Істотну частку в процентних доходах становлять доходи від кредитів, наданих у російських рублях, - 22, 87%. При аналізі структури валютних доходів у динаміці проглядається чітка тенденція до збільшення ролі операцій, здійснюваних у євро.

Розрахунок абсолютного приросту та темпу приросту доходів від валютних операцій характеризує тенденції у прибутковості валютних операцій.

Важливим показником ефективності використання валютних коштів банку є показник дохідності валютних операцій. Необхідно проаналізувати його динаміку порівняння з аналогічним показником за операціями у національній валюті, визначити, за рахунок яких факторів відбулися зміни абсолютного та відносного приросту доходів від валютних операцій:

¦ приріст ресурсної бази;

¦ збільшення (зменшення) обсягів валютних операцій;

¦ зміни у клієнтській базі;

¦ тарифна політика;

¦ наслідки політичної та економічної ситуації у країні;

¦ зменшення (збільшення) вартості валютних ресурсів;

¦ зміни у кредитній, депозитній та курсовій політиці банку;

¦ структурні зміни у розміщенні чи залученні валютних ресурсів.

Аналогічно здійснюється структурний аналіз витрат за операціями в іноземній валюті. При цьому необхідно порівняти доходи і витрати банку від операцій в іноземній валюті в абсолютній величині та у динаміці.

Завершальним етапом аналізу валютних операцій є розрахунок відносних показників дохідності та витратності. Це:

- питома вага валютних доходів у загальному обсязі доходів банку;

- питома вага валютних витрат у загальному обсязі витрат банку;

- доходи від валютних операцій на 1 грн валютних активів;

- доходи від валютних операцій на 1 грн активів банку, всього;

- доходи від валютних операцій на одного працівника валютного відділу (управління) ;

- валютні витрати в розрахунку на 1 грн залучених ресурсів в іноземній валюті.

Використання відносних показників дохідності та витратності дає змогу зробити порівняльний аналіз ефективності роботи з валютою різних банків та їхніх структурних підрозділів (філій). Перелічені показники повинні аналізуватись у динаміці для оцінки загальної тенденції їх зміни.

валютна операція національний банк україна

Висновки

Головною метою системи валютного регулювання в 2011 р., як і в попередні роки, було забезпечення стабільності валютного ринку України, в тому числі курсової стабільності, сприятливого динаміки ефективного обмінного курсу та зростання золотовалютних резервів НБУ, що створило умови для досягнення цілей монетарних програм та економічного зростання. Одночасно НБУ використовував заходи щодо запобігання відпливу валютних коштів за кордон.

Аналіз застосування в Україні різних форм валютного регулювання дає можливість зробити такі висновки. По-перше, найбільший вплив на розвиток подій на внутрішньому валютному ринку (на обсяги торгів інвалютою, рух капіталів, курс національної грошової одиниці, і т. п.), а також на стан зовнішньої торгівлі України мали валютні обмеження та регулювання режиму валютного курсу.

По-друге, активна дисконтна політика держави в сфері валютного регулювання була неможливою. Значною мірою це пов'язано з тим, що руху іноземного капіталу до України перешкоджала нестабільність національної економіки. Одночасно першочергового рішення вимагали внутрішньогосподарські проблеми (питання розвитку національного виробництва, виходу економіки з кризової ситуації, припинення економічного спаду і т. п.).

Можна зробити висновок, що курсова стабільність в Україну в 2007-2011 р. р. забезпечувалася наступними чинниками:

- Забезпечення номінальної курсової стабільності;

- Стабільність реального ефективного обмінного курсу;

- Зростання обсягів міжнародних резервів НБУ.

Таким чином, основним результатом політики стабільності курсу в 2000-2003 р. р. є забезпечення її позитивного впливу на макроекономічні показники шляхом:

- Зниження інфляції;

- Зростання реальних доходів населення і стимулювання внутрішнього споживчого попиту;

- Зниження процентних ставок, збільшення обсягів кредитів, інвестицій та стимулювання внутрішнього інвестиційного попиту;

- Підтримки стабільності реального ефективного курсу гривні та створення сприятливих умов для українських експортерів, що забезпечило стимулювання зовнішнього попиту для української економіки.

Враховуючи аналіз практики сучасного валютного регулювання в Україні, можна прийти до висновку, що основними напрямами вдосконалення діючої системи валютного регулювання є:

- Гнучкість політики курсоутворення;

- Вирішення питання щодо репатріації українських капіталів і створення сприятливого інвестиційного клімату для нерезидентів;

- Дедоларизація економіки;

- Поповнення золотовалютних резервів країни і зниження ризику їх знецінення;

- Створення стійкого позитивного сальдо платіжного балансу;

- Удосконалення системи інституційного забезпечення валютного законодавства.

Важливим у сучасних умовах є і підвищення рівня прозорості системи валютного регулювання в Україні. Наприклад, основні напрямки грошово-кредитної політики, які розробляються НБУ і визначають завдання щодо розвитку системи валютного регулювання на поточний період, не завжди відомі широким колам громадськості, на відміну від державного бюджету України. Неясність цілей і завдань грошово-кредитної і валютної політики на перспективу, а також часті зміни норм відповідного законодавства значно ускладнюють планування суб'єктами підприємницької діяльності їх ділової активності.

Звичайно, процес підвищення рівня прозорості системи валютного регулювання може відбуватися у передбачених державою межах. Тобто відомості, які містять державну таємницю, публікуватися не повинні. Тим не менш, цілі і завдання курсової політики, заходи з регулювання руху капіталів, режиму функціонування валютного ринку, шляхи поповнення золотовалютних резервів і основні напрями їх використання в поточному періоді повинні бути відомими населенню Україна. Це також значно підвищить рівень співпраці НБУ з іншими державними органами з питань валютного регулювання.

Створення діючої системи валютного регулювання в Україні неможливо осмислення досвіду інших держав світу, яка існує в країні практики, а також перспектив розвитку цієї системи.

Список використаних джерел

1. Банки та банківські операції: Підручник для вузів / Під ред. Є. Ф. Жукова. -М. : Банки і біржі, ЮНИТИ, 1997.

2. Банківська справа: Справ. посібник / під ред. Ю. А. Бабичевій, М. 1993.

3. Біла О. Г., Юсипович О. І. Валютний ризик торгового підприємства / / Фінанси України. - 2003. - № 10. - С. 98-102.

4. Белінська Я. В. Стабільний реальний валютний курс гривні як необхідна умова економічного зростання в Україні / / Актуальні проблеми економіки. - 2002. - № 7. - С. 27-30.

5. Блащук Ю. О. Комерційний банк як агент валютного контролю / / Фінанси України. - 2001. - № 4. - С. 132-141.

6. Блащук Ю. О. Валютний контроль: міжнародний досвід і національні тенденції / / Вісник НБУ. - 2001. - № 4. - С. 28-30.

7. Блінов А. У королівстві, де все тихо й доладно... / / Бізнес. - 2003. - № 35. - С. 60-62.

8. Боровський В. Н. Центральний банк і грошово-кредитна політика. - Сімферополь, 2003. - 156 с.

9. Величко О. Становлення і розвиток грошово-кредитної системи України / / Економіка України. - 2001. - № 5. - С. 8-16.

10. Григоренко Є., Макаренко О. Стан та можливі напрями вдосконалення системи валютного контролю в Україні / / Вісник НБУ. - 2000. - № 12. - С. 38-40.

11. Гриценко А. стабільність грошової одиниці як ціль монетарної політики / / Вісник НБУ. - 2002. - № 11. - С. 20-22.

12. Іваненко Ю. Державний борг України в цифрах і не тільки. Чи є необхідність у його достроковому погашенні / / Вісник НБУ. - 2003. - № 12. - С. 4-6.

13. Литвицький В. Подолання макроекономічної анемії в Україні / / Банківська справа. - 2003. - № 2. -с. 8-11.

14. Мельников В. М. Про валютне регулювання / / Гроші та кредит. - 1999. - № 5. - С. 9-15.

15. Михайличенко С., Корсак І., Михайличенко М. Валютно-курсова політика 2003 року - збереження орієнтирів стабільності / / Вісник НБУ. - 2003. - № 12. - С. 10-13.

16. Михайличенко С. Обов'язковий продаж валютних надходжень в Україну: «за» і «проти» / / Вісник НБУ. - 2003. - № 7. - С. 44-47.

17. Мороз С. Валютний контроль: проблемні аспекти / / Вісник НБУ. - 2001. - № 6. - С. 58-59.

18. Про банки і банківську діяльність. - Закон України від 7 грудня 1997р.

19. Загальна теорія фінансів / під ред. Л. А. Дробозиной. - М. : ЮНИТИ, 1995.

Размещено на Allbest.ru

...