Фінансова система Росії

Загальне управління фінансами здійснюють вищі органи влади та управління. В залежності від державного устрою вищими законодавчими органами виступають різні утворення. Так, в США - це Конгрес, У Великобританії - Парламент, у Німеччині - Бундестаг, у Франції - Національні Збори, в Росії - Федеральні Збори.

Загальне управління фінансами в РФ відповідно до її Конституцією покладено на вищі органи державної влади - Федеральні збори, апарат Президента, уряд. Саме ці органи приймають остаточне рішення при затвердженні федерального бюджету та звіту про його виконання.

Оперативне управління фінансами здійснює фінансовий апарат. З його допомогою держава керує фінансовою діяльністю в усіх структурних підрозділах народного господарства. Саме фінансовий апарат виконує роботу з оперативного фінансового планування, обліку і аналізу, контролю і регулювання, складання та виконання фінансових планів.

На загальнодержавному рівні апарат управління фінансовою системою включає наступні органи:

· Профільні комітети з бюджету, податків, банків і фінансів Державної Думи і Ради Федерації; Рахункова палата РФ;

· Міністерство фінансів РФ і його органи на місцях;

· Центральний банк РФ;

· Міністерство РФ з податків і зборів;

· Федеральна податкова служба РФ;

· Державний митний комітет РФ;

· Федеральна комісія з ринку цінних паперів;

· Міністерство державного майна;

· Виконавчі дирекції позабюджетних фондів соціального призначення.

Управління фінансами на підприємствах та в галузях народного господарства здійснюють фінансові відділи та служби підприємств, організацій і установ, а також фінансові відділи та управління збережених міністерств і відомств. Сферою страхових відносин управляють спеціальні страхові структури.

Всю роботу по управлінню державними фінансами здійснюють Міністерство фінансів, його нижчестоящі фінансові органи, а також Федеральна податкова служба, [11].

Рис. 1.1 Органи управління фінансами Росії

2. Практичне завдання «Аналіз функціонування бюджетної системи Росії»

Проаналізуємо особливості економічного розвитку Росії розглянувши детально динаміку ВВП Росії за 1990- 2010 роки (табл 2.1) , [12].

Таблиця 2.1. Динамика ВВП России

Наочніше показники розвитку ВВП можна побачити на рис. 2.2.

Рис. 2.2 Динамика ВВП России, 1990-2010 гг., млрд. дол. , [12].

З даного графіка видно , що починаючи з 1990 року ВВП Росії має негативну динаміку, яка продовжувалася до 1999 року, тобто спостерігається незначний спад та застій. Після чого спостерігається зростання ВВП з 2000-2003 рр.

А ось починаючи з 2004-2008 рр.. Російська економіка в характеризувалася динамічним розвитком практично всіх видів економічної діяльності. Економічне зростання спостерігався при сприятливій зовнішньоекономічній кон'юнктурі та внутрішньої соціально-політичної стабільності. Особливістю функціонування та структурних перетворень було розширення внутрішнього ринку на тлі динамічного зростання і споживчого, та інвестиційного попиту. Підвищення ділової активності базувалося на випереджальному зростанні інвестицій щодо динаміки кінцевого споживання і зробило найбільш істотний вплив на характер структурних зрушень виробленого і використаного ВВП. У 2009 році відбувається стрімкий спад ВВП, але вже у 2010 році показник ВВП знову починають зросту, що і спостерігається у 2011-2012 рр, але вже повільнішими темпами.

Така ситуація свідчить про те, що на економіку Росії так, як і на світову економіку загалом, значно вплинула економічна криза. Тому зараз перед Російською владою та економістами, стоїть ряд завдань стосовно підвищення рівня зростання ВВП.

Побудова бюджетної системи Російської Федерації засноване на Конституції РФ і конституціях республік у складі РФ. Відповідно до Конституції РФ (ст. 71 і 132) і Бюджетним кодексом РФ (ст. 10) бюджетна система Росії складається з трьох рівнів:

· федерального бюджету;

· бюджетів суб'єктів Російської Федерації (регіональних бюджетів);

· місцевих бюджетів.

Федеральний бюджет - головна ланка бюджетної системи РФ, що представляє собою грошовий фонд органів федеральної влади РФ. З його допомогою влада (представницькі та виконавчі органи) зосереджує в своїх руках значну частину внутрішнього продукту, використовуваного для здійснення загальнодержавних управлінських, правових, політичних, військових і соціально-економічних функцій.

Уряд використовує бюджет для економічного впливу на недержавну сферу економіки країни. За допомогою механізму доходів і витрат воно робить вплив на характер господарського відтворення і розвитку, зайнятість населення, рівень споживання і соціального розвитку суспільства.

Через федеральний бюджет здійснюється зовнішньоекономічна і політична діяльність держави.

Суб'єктні (республіканські, крайові, окружні та обласні) бюджети. У їх завдання входять забезпечення грошовими ресурсами політичних, адміністративних, соціальних і інших функцій державно-національних і адміністративно-територіальних утворень, економічний вплив на виробничу діяльність організацій в рамках їх територій, а також вирішення соціально-економічних і культурних завдань.

В умовах переходу до ринкової економіки роль і значення бюджетів суб'єктів РФ неухильно зростають.

Місцеві бюджети. Їх часто об'єднують з суб'єктними і називають територіальними бюджетами. Але їх відмітною ознакою служить кінцевий характер бюджетів. До місцевих бюджетів належать всі бюджети, що не мають поділу, а саме бюджети селищ, районів, міст.

Виняток становлять бюджети міст, що мають районний поділ, і районні бюджети, що включають селищні.

Місцеві бюджети забезпечують фінансовими ресурсами органи місцевого самоврядування, реалізацію місцевих соціально-економічних завдань, а також виконання ряду функцій, делегованих від вищестоящих органів влади в галузі соціально-культурних і політичних заходів.

Незважаючи на істотні відмінності, всі три ланки бюджетної системи виражають єдине соціально-економічний зміст - відносини сформованого суспільно-економічного устрою і фінансову політику держави.

Бюджетна система РФ представляє собою складну економічну категорію, що виражає сукупність економічних відносин між органами державної влади, недержавними економічними суб'єктами та фізичними особами, [4, с. 362].

У таблиці 2.2 наведено основні показники обсягу абсолютних доходів і видатків бюджету Росії та їх динаміка.

Таблиця 2.2 Планові доходи та видатки державного бюджету Росії на 2007-2012 рр. [11]

Проаналізувавши вище наведену таблицю можна зробити наступні висновки.

Згідно з плановими показниками дохідна частина бюджету Росії протягом останніх 5 років має позитивну динаміку, за винятком 2009 року. В цьому році дохід порівнянні з 2008 роком зменшився на 16.6 млрд. доларів. або на 2,21 %. Протягом наступних трьох років дохід бюджету Росії зростає, при чому достатньо швидкими темпами.

Що стосується планових показників видаткової частини бюджету , то варто сказати що за проаналізований період видатки зведеного бюджету також зростають, за винятком 2010 року, коли видатки зменшились на 4,282 млрд. доларів, або на 0,54 %. Починаючи з 2010 року, у видаткові частині знову прослідковується тенденція до зростання.

Бюджетний дефіцит в Росії спостерігається тільки з 2009 року, що стало наслідком світової економічної кризи.

З даних ми бачимо, що, рік за роком, бюджету зменшується. І, якщо в 2009 він становив 5,9 відсотків від обсягу ВВП, у 2010 - 3 відсотки від обсягу ВВП (при спочатку запланованих 5 відсотків), в 2011 році він був також менше запланованих 3,6 відсотків ВВП. Тим не менш, бюджет все одно залишиться дефіцитним і буде становити близько 3 відсотків від ВВП, [11].

Можна запропонувати такі заходи для зменшення дефіциту:

- здійснювати складання проекту бюджету на черговий фінансовий рік виходячи з граничних лімітів фінансування, що спростить роботу з підготовки бюджету, зробить його показники реалістичними;

- ув'язати складання бюджету з середньостроковим бюджетним плануванням, що важливо для визначення фінансової політики держави на перспективу і вироблення програми дій уряду щодо її реалізації.

Проаналізувавши все вище сказане, можна зробити висновок, що бюджет Російської Федерації є найважливішою ланкою фінансової системи країни. Відображаючи зміст процесів виробництва і розподілу суспільного продукту і національного доходу, бюджет являє собою економічну форму утворення і використання основного централізованого фонду грошових коштів держави.

Федеральний бюджет повинен стати надійним інструментом реалізації економічної та соціальної політики Уряду РФ.

Найважливіше завдання - забезпечити його прозорість для всіх членів суспільства. Необхідно домогтися, щоб федеральний бюджет став засобом стабілізації державних фінансів. Він повинен перетворитися на надійну опору і гаранта для всіх визначених законом одержувачів коштів. Вирішити названі завдання можна, лише об'єднавши зусилля Президента Російської Федерації, Уряду РФ і палат Федеральних Зборів. Це вкрай важливо з урахуванням особливості підготовки проекту федерального бюджету на 2013-2014 рік - необхідності його прийняття. Уряд РФ має стати організаційним центром цієї роботи.

Щодо дефіциту, у сучасних умовах держава повинна посилити свої функції з регулювання економічних і соціальних процесів у суспільстві, виробити програму ефективних дій, що протистоять розвиткові бюджетного дефіциту.

3. Охарактеризувати систему соціального страхування Росії, вказати на її переваги і недоліки

У Росії основою соціального захисту є єдина загальнонаціональна система обов'язкового соціального страхування. Соціальне страхування є спосіб реалізації конституційного права громадянина на матеріальне забезпечення в старості, в разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності або відсутності такої від народження, втрати годувальника, безробіття. З іншого боку, соціальне страхування як фінансова категорія - це система грошових відносин, пов'язаних з перерозподілом національного доходу, що дозволяє формувати і витрачати фонди грошових коштів для матеріального забезпечення членів суспільства, не володіють фізичної працездатністю або працездатних, але не мають можливості реалізувати цю здатність по різних причин.

Обов'язкове соціальне страхування проводять страховики, створювані Урядом РФ, в відповідно до федеральних законів про конкретні види обов'язкового соціального страхування. Засоби обов'язкового соціального страхування є федеральної державної власністю. Страховики здійснюють оперативне управління коштами обов'язкового соціального страхування. Бюджети фондів конкретних видів обов'язкового соціального страхування на черговий фінансовий рік затверджуються федеральними законами. Вони не входять до складу федерального бюджету, бюджетів суб'єктів РФ і місцевих бюджетів. Кошти бюджетів фондів загальнообов'язкового соціального страхування вилученню не підлягають.

Джерела надходжень коштів до бюджетів обов'язкового соціального страхування:

- Страхові внески:

- Дотації, інші кошти федерального бюджету, а також кошти інших бюджетів у випадках, передбачених законодавством Російської Федерації;

- Штрафні санкції і пені;

- Грошові кошти, які відшкодовуються страховикам у результаті регресних вимог до відповідальних за заподіяння шкоди застрахованим особам;

- Доходи від розміщення тимчасово вільних грошових коштів обов'язкового соціального страхування;

- Інші надходження, що не суперечать законодавству Російської Федерації.

Внески в позабюджетні державні соціальні фонди нараховують за страховими тарифами, розміри яких встановлені федеральним законом. В даний час вони складають:

- До Фонду соціального страхування до оплати праці, нарахованої за всі підставах - 2,9%;

- До Фонду обов'язкового медичного страхування: ФФОМ - 1,10, ТФОМ - 2,0%;

- До Пенсійного фонду - 20%. [14, с. 136]

Таким чином, реалізація зазначених та інших концептуальних принципів соціального страхування вимагає, перш за все, розробки законодавчого акту "Основи соціального страхування в РФ" як деякого "кодексу" або "рамкового закону". Він повинен стати базовим для розробки і створення різних видів (систем) соціального страхування, відповідних нормативних актів.

Таблиця 3.1 Внески на соціальне страхування, [11].

Таблиця 3.2 Аналіз функціонування страхового ринку у Росії, [11].

Аналізуючи відповідні показники функціонування страхового ринку в Росії можна зробити наступні висновки:

· Страхові премії в Росії мають тенденцію до постійного зростання. Так з 2008 по 2012 рр. страхові премії зросли на 177 дол. США.

· Страхові премії відіграють все більшу роль у формуванні ВВП. З 2008 по 2012 роки відношення страхових премій до ВВП зросло на 3%

· Зростання спостерігається і в обсягу страхових платежів на одну особу: 2414 дол. США у 2008 і 3761 у 2012 р.

· Рівень страхових виплат визначається як відношення суми виплачених страхових відшкодувань до суми зібраних страхових платежів (премій) протягом відповідного періоду. З табл. 1, де наведені розраховані рівні страхових виплат щодо кожного року, бачимо, що максимального значення рівень виплат по ринку в цілому досягав у 2011 р. і становив 8,81 %. Мінімальне значення становило у 2008 р. і склало 7,05%. Усереднене значення даного показника для ринку в цілому склало 8,07%.

Низький рівень страхових виплат негативно впливає на імідж вітчизняних страхових компаній та ринку загалом, адже посилює недовіру з боку страхувальника, і над цією проблемою варто працювати усім суб'єктам ринку. Причинами низького рівня страхових виплат в Росії служать:

· непоінформованість власників полісів з питання своїх прав; необґрунтоване завищення страховими компаніями розмірів страхових тарифів;

· відмова страховиків розробляти й виводити на ринок нові продукти, які мають досить високий ступінь ризику, порівняно з вже наявними; низький розвиток класичного страхування;

· невиконання окремими страховиками взятих зобов'язань перед страхувальниками.

4. Практичне завдання «Аналіз функціонування фондового ринку в Росії»

Фондовий ринок Росії протягом 10 років, до літа 2008 року, характеризувався позитивною курсовою динамікою: компанії, акції яких обертаються на ринку, демонстрували позитивну динаміку зростання прибутку і тим самим генерували додаткову вартість для акціонерів.

Більш високі темпи зростання капіталізації в останні кілька років пояснюються істотним відставанням цього показника від фундаментальних чинників розвитку економіки в попередні роки. Незважаючи на подальше обвальне падіння капіталізації фондового ринку, докризовий значення Р / Е російської економіки становило приблизно 8. Для розвинених економік це значення становить 16-20. У ситуації на кінець 2009 року цей показник становив приблизно 4,4. Даний рівень P / E говорить про дуже низької вартості російських компаній і високий потенціал фондового ринку. Індекс ММВБ за підсумками 2009 року зріс на 121,7% з 617,83 пункту до 1 370,01 пункту.

У першому кварталі 2010 року зростання на фондовому ринку продовжився, проте зміна індексу у другому кварталі призвело до того, що до кінця кварталу його значення було на 4,43% нижче підсумкового значення 2009 року. Третій квартал характеризувався позитивною динамікою, індекс ММВБ виріс за квартал на 10% і, таким чином, значення індексу на кінець третього кварталу 2010 року на 5,13% вище підсумкового значення 2009 року. При цьому показник P / E на кінець третього кварталу 2010 року склав 5,3.

У цілому говорячи про економічну ситуацію в Росії, варто відзначити, що найважливіші макроекономічні показники (ВВП, ІПП) ще не вийшли на докризові рівні. Однак тенденція відновлення економіки, яка склалася в другій половині 2009 року, продовжується і в 2010 році. На нашу думку, слідом за зміною в кращу сторону економічного становища Росії, варто очікувати і подальшого зростання цін на фондовому ринку.

Рис. 4.1 Основні макроекономічні показники, [8].

Під час обвалу фондового ринку влітку 2008 року одними з основних продавців виступали іноземні інвестори. У процес розпродажу активно включилися російські інституційні інвестори. Наприклад, вкладення російських банків в акції практично обнулилися. Основним спонукальним мотивом до продажу російських активів було зовсім не якість або погіршали перспективи російського бізнесу, а необхідність збільшення ліквідності балансів самих інвесторів. При цьому розпродаж проходила по будь-якими цінами, які не мають нічого спільного з цінністю продаваних активів.

Дана ситуація склалася через вкрай низькою монетизації російської економіки (М2/ВВП). За підсумками 2007 року цей показник становив 40%, за підсумками 2008 року 32,5%, за результатами 2009 року 40%. За перші п'ять місяців 2010 року даний показник виріс до 41,1%. У той же час значення цього показника в розвинених економіках коливається в діапазоні 80-100%, а у зростаючої економіки Китаю - близько 160%. Фактично навіть з урахуванням поліпшення умов російській економіці насилу вистачає грошової маси для ведення поточної діяльності, не кажучи вже про справедливої оцінки вартості активів.

Через закриття міжнародних ринків капіталу в російських банків і компаній виникли проблеми з рефінансуванням іноземних позик. З осені 2007 року фактично припинилося розміщення облігацій, а влітку 2008 року почався розпродаж російських акцій і масові дефолти по облігаціях. У 2009 році було залучено коштів на суму 994 млрд рублів (з них 379 млрд у четвертому кварталі). Перші 9 місяців 2010 року характеризувалися досить високою активністю на ринку боргових цінних паперів. За цей час було вироблено 146 розміщень на суму 632 500 000 000 рублів.

Рис. 4.2 Зарубіжні інвестиції в економіку Росії, [8].

Згідно з останніми опитуваннями міжнародних інвесторів, російський фондовий ринок є одним з найбільш перспективних ринків в світі. Це дозволяє сподіватися на те, що після нормалізації економічної ситуації в світі основний потік іноземних інвестицій піде, насамперед, на російський ринок. А це в свою чергу призведе до повернення російських інституційних інвесторів. Приплив іноземних і вітчизняних інвесторів на ринок буде відбуватися, в тому числі і через компанії, що управляють інвестиційними фондами.

З поверненням довіри населення до фінансових установ і, що ще важливіше, до національної валюти, все більше число людей буде переводити свої заощадження в рублі, розміщувати їх на депозитах у банках (обсяг депозитів фізичних осіб у банках на 1 серпня 2010 збільшився більш ніж на 30 % до серпня 2009 і досяг 8,6 трлн руб.), купувати нерухомість, цінні папери та паї ПІФів. Однак поки величезні кошти залишаються в готівки. За підрахунками на кінець 3 кварталу 2010 року на руках у населення знаходилися заощадження в готівковій формі на суму майже в 5 трлн рублів. Ця сума більш ніж в 12 разів перевищує існуючі сукупні активи пайових фондів в Росії.

Російський фондовий ринок є одним з найбільш потенційно прибуткових серед розвиваються і розвинених ринків в силу фундаментальних факторів.

Основними драйверами російського фондового ринку в найближчі роки стануть: відновлення зростання прибутків корпорацій, ВВП та інвестицій в економіку країни, зростання доходів населення, а також висока дивідендна прибутковість російських акцій.

З поверненням довіри населення до національної валюти та фінансовим установам і скороченням частки споживання у видатках домогосподарств обсяги коштів, що спрямовуються населенням в керуючі компанії, істотно зростуть (як за рахунок заощаджень, так і за рахунок депозитів у банках і грошей на руках у населення), [8].

Капіталізація російського фондового ринку знизилася в I півріччі на 8% і склав 704 млрд доларів.

До кінця I півріччя капіталізація російського ринку акцій знизилася на 8% у порівнянні з початком року і склав 704 млрд доларів, що майже вдвічі (на 47%) менше історичного максимуму, досягнутого в 2007 році. Про це йдеться в аналітичному огляді, підготовленому Національною асоціацією учасників фондового ринку (НАУФОР).

Протягом першого кварталу 2010 року ринок відновлювався після кризи, і капіталізація зростала із середнім темпом близько 20% у квартал. Однак ця тенденція змінилася у II кварталі 2010 року.

Темпи зростання кількості приватних інвесторів різко знизилися, до конку півріччя їх число досягло 700 тисяч, що всього на 4% більше, ніж на початку року. Число активних інвесторів в першому півріччі 2010 року почало скорочуватися. Продовжує скорочуватися кількість професійних учасників ринку цінних паперів. Кількість різних ліцензій ринкових посередників за півроку скоротилося в середньому на 10%. Серед учасників торгів на фондових біржах відзначається висока концентрація за обсягами угод.

На частку десяти найбільш капіталізованих емітентів припадає 62% капіталізації фондового ринку, підрахували в НАУФОР. Список десяти найбільш капіталізованих емітентів змінюється незначно, а перші п'ять позицій в ньому традиційно займають одні й ті ж компанії: «Газпром», «Роснефть», Ощадбанк, ЛУКОЙЛ, «Сургутнефтегаз». Капіталізація емітентів, що відносяться до галузі видобутку та переробки нафти і газу, вперше виявилася нижчою 50%. Збільшилася частка компаній фінансової сфери і металургії.

На фондових біржах представлено менше 0,5% всіх від критих акціонерних товариств, і цей показник залишається практично незмінним протягом останніх років, [10].

Головними проблемами розвитку фондового ринку в Росії є організаційні, кадрові та методологічні. Проблеми розвитку фондового ринку також пов'язані: з недостатнім обсягом фінансування економіки за допомогою інструментів фондового ринку, політичними ризиками і ризиками різкого падіння цін на сировинні товари, незначною часткою реального капіталу на фінансовому ринку, відсутністю сучасної системи центрів клірингових розрахунків, відсутністю єдиних, що відповідають світовим стандартам загальноросійських класифікаторів операцій, технологій банків і бірж; невідповідністю діючих форм бухгалтерського обліку міжнародним стандартам.

До перспективних напрямів розвитку фондового ринку в Росії належать: удосконалення законодавчої бази; розвиток вторинного фондового ринку; вдосконалення контролю держави за фондовим ринком; розвиток ринку корпоративних цінних паперів; розвиток ринку муніципальних запозичень; розвиток інфраструктури фондового ринку та його інформаційного забезпечення; забезпечення інформаційної відкритості.

фінанси страхування фондовий бюджет

Список використаних джерел

1. Анулова Г.Н. Денежно-кредитное регулирование: опыт развивающихся стран. - М.: Финансы и статистика,2005.

2. Балтіна А.М., Волохіна В.А. Попова Н.В. Фінансові системи зарубіжних країн: Учеб. посібник. - М.: ФиС. - 2007. - 304 с.

3. Бєліков І. Про деякі проблеми розвитку російської фінансової системи / / РЦБ. - 2008. - № 14. - С.61-66.

4. Бюджетная система Российской Федерации: Учебник/ Под ред. Романовского М.В. - М.: Юрайт, 2009. - 621 с.

5. Голодова М.Г. Основні напрямки вдосконалення банківської системи Росії в умовах її інтеграції у світову систему / / Банківські послуги. - 2008. - № 5. - С.14-22.

6. Градов А.П. Национальная экономика. Курс лекций. - СПб.: ''Специальная литература'', 2004. - 316 с.

7. Докучаєв Д. Бюджет нездорового оптимізму / / New Times. - 2008. - № 43.

8. Доповідь про заходи щодо вдосконалення регулювання та розвитку ринку цінних паперів на 2008-2012 роки і на довгострокову перспективу

9. Кірєєв В.Л. Вдосконалення бюджетного процесу в РФ / / Аудит і фінансовий аналіз. - 2011. - № 4. - С.31-40.

10. Кравченко П.П. Проблемы и перспективы развития рынка ценных бумаг Российской Федерации

11. О Министерстве финансов РФ : постановление Правительства РФ от 30.06.2004 г. № 329 // Российская газета. - 2004. - № 162.

12. Сайт Міністерства фінансів Російської Федерації

13. Тарасевич Л.С., Гальперин В.М., Гребенников П.И., Леусский А.И. Макроэкономика: Учебник. Изд. 3-е. - СПб.: Изд-во СПбГУЭФ, 2004. - 656 с.

14. Финансы, денежное обращение и кредит: учебник./Под ред. В.К. Сенчагова и А.И. Аронова.- М.:Проспект,2005, 496 с.

15. Христенко В. Развитие бюджетного Федерализма в России: от разделения денег к разделению полномочий. // Российская газета от 17.02. 2004.

Размещено на Allbest.ru