Фінансова система України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького Кафедра історії України та

економічної теорії

Індивідуальне навчально-дослідне завдання

З дисципліни "Економічна теорія"

На тему: "Фінансова система України"

Підготувала:

Студентка II курсу БТФ

5 підгрупи Ярошик Н.В.

Прийняв: Гримак О.Я.

Львів - 2013

План

Вступ

Розділ 1. Поняття та структура фінансів

Розділ 2. Фінансова система і бюджет

Розділ 3. Поняття про фінансову систему України та її складові

3.1 Фінансова система України. Державні фінанси: сутність, функції та їх структура

3.2 Державний бюджет - центральна ланка системи фінансів країни

3.3 Державні доходи і державні видатки

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Фінансова система є фундаментальною підвалиною цивілізації. Як і держава, ринок, гроші, власність, релігія вона - ефективне знаряддя здійснення державної політики, спрямованої на забезпечення життєдіяльності суспільства, і насамперед процесів розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту між різними верствами населення, окремими господарськими структурами й територіями; усунення вад ринкових механізмів щодо розміщення ресурсів і забезпечення суспільними благами; заохочення бізнесу, ділової та інвестиційної активності, мотивації до праці, антициклічне регулювання економіки; підтримання рівня зайнятості; стабілізації економічного стану в державі.

За умов побудови ринкової моделі економіки дуже важливе значення має глибоке усвідомлення економічної природи й суті фінансів та фінансової системи, їхньої об'єктивної необхідності, зв'язку з іншими економічними категоріями і ролі в економічній системі держави.

Фінансова система є найважливішою ознакою незалежності держави. Тому вивчення витоків становлення і розвитку національних фінансів є особливо актуальним у період трансформаційних процесів в економіці та суспільстві.

Необхідність державних фінансів зумовлена тим, що за будь-якого типу економічних відносин основним призначенням держави є забезпечення фінансовими ресурсами тих потреб, які не можуть бути вирішені через ринковий механізм, тобто через попит і пропозицію, а також особисто кожним громадянином через об'єктивні причини. До них належать структурна перебудова економіки, боротьба з монополізмом, захист навколишнього середовища, захист громадян (інвалідів, дітей, людей похилого віку), проведення фундаментальних наукових досліджень, загальна освіта, підготовка кадрів, соціальне забезпечення і страхування, охорона здоров'я тощо.

Розділ 1. Поняття та структура фінансів

Фінансова система існує у кожній державі незалежно від рівня її економічного розвитку. Види фінансових систем наведені на (рис. 1).

Рис. 1. Види фінансових систем

Фінансові системи держав можуть відрізнятися за своєю структурою, оскільки вони є відображенням існуючої моделі економіки. Сьогодні, у світі налічується понад 20 різних моделей фінансових систем.

Фінансова система - це сукупність відокремлених, але взаємопов'язаних між собою сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми й методи обміну, розподілу і перерозподілу ВВП, відповідну систему фінансових органів та інститутів.

Фінансову систему розглядають за двома категоріями: за внутрішньою структурою та організаційною будовою (рис. 2).



Рис. 2. Структура фінансової системи України

За внутрішньою структурою - це сукупність відносно відокремлених та взаємопов'язаних сфер і ланок, які відображають специфічні форми та методи фінансових відносин.

За організаційною будовою - це сукупність фінансових органів та інституцій, які управляють грошовими потоками в економіці та характеризують систему управління фінансами у країні.

У складі фінансової системи виділяють такі сфери:

- централізовані фінанси, основу яких становлять державні фінанси;

- децентралізовані фінанси, що включають фінанси суб'єктів господарювання (підприємств) та фінанси населення;

- фінансову інфраструктуру, що включає фінансовий ринок та систему органів управління фінансами.

Всі сфери фінансової системи поділяють на окремі ланки, що мають тісні багатосторонні взаємозв'язки. Кожна сфера та ланка фінансової системи посідає певне місце у регулюванні фінансових відносин, визначально впливає на процес відтворення, має свої, властиві тільки їй, функції.

Централізовані фінанси - це сфера фінансових відносин щодо формування централізованих грошових фондів, які зосереджуються в інститутах державних органів влади для виконання державою своїх функцій, а саме: адміністративної, оборонної, соціально-економічної та правової.

До цієї сфери належать: державний бюджет, місцеві бюджети (фінанси місцевих органів влади), державні позабюджетні цільові фонди, державний кредит, фінанси державних та муніципальних підприємств.

Головною ланкою централізованих фінансів є бюджетна система, що організаційно залежить від форми державного устрою, і зазвичай, складається із державного та місцевих бюджетів.

Державний бюджет - це головний централізований фонд грошових коштів держави, основний інструмент перерозподілу ВВП. Через нього здійснюється перерозподіл близько 40 % всього ВВП країни.

Головними доходами державного бюджету є податки, які становлять від 70 до 90 % загальної суми доходів.

До основних податків належать: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито.

Централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення являють собою централізацію коштів для вирішення конкретних завдань і проблем. Їх характерною ознакою є чітко визначені джерела формування і напрями використання. Державний кредит це сукупність економічних відносин, між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами - з іншого; за таких відносин держава є позичальником, кредитором і гарантом.

До децентралізованих належать фінанси підприємств та установ приватної форми власності. Фінанси підприємств та установ є базовою ланкою всієї фінансової системи, оскільки саме тут утворюється значна частина ВВП, що є об'єктом розподілу через фінансові відносини.

Існування фінансової системи передбачає вирішення таких завдань:

· формування, концентрація і оптимальне розміщення достатніх для виробництва певного обсягу ВВП фінансових ресурсів;

· досягнення максимальної ефективності використання наявних фінансових ресурсів - максимізація обсягів виробленого ВВП на основі вибору реальної структури форм фінансового забезпечення;

· встановлення оптимальних пропорцій розподілу і перерозподілу виробленого ВВП з метою повного забезпечення потреб громадян, підприємств, держави;

· всебічне сприяння залученню усіх тимчасово вільних коштів і отриманих доходів через інституції фінансового ринку на потреби фінансового забезпечення виробництва ВВП;

· формування страхових фондів з метою забезпечення відшкодування втрат фінансових ресурсів і доходів та встановлення максимальних передумов для використання коштів даних фондів у кругообігу ресурсів.

Отже, головним завданням побудови національної фінансової системи є забезпечення максимальної мобілізації наявних у суспільстві фінансових ресурсів і залучення при обґрунтованих потребах їх ззовні, встановлення передумов для їх ефективного використання і максимізації на цій основі виробництва ВВП. Рух грошових потоків через ланки і сфери фінансової системи повинен сприяти формуванню у кожного суб'єкта доходів, що відображають його продуктивність і є достатніми для забезпечення потреб його діяльності.

Розділ 2. Фінансова система і бюджет

Головною ланкою фінансової системи є бюджетна система, яка організаційно залежить від форми державного устрою і, як правило, складається з державного та місцевих бюджетів. Відношення між державним і місцевими бюджетами будуються на основі єдності бюджетної системи і фінансової політики держави.

Зміни в економіці, керівництві господарством держави і зміни у структурі й функціях державної влади та управління стосуються і бюджетної системи, змінюють співвідношення між різними ланками бюджетів, змінюють їх обсяг і внутрішню структуру.

Структура бюджетної системи визначається Конституцією. В ній та в Законі про бюджетні права закріплюються права держави та місцевих органів влади і управління на затвердження своїх бюджетів, на диференціювання доходів і видатків між різними ланками бюджетної системи, порядок їх складання, розгляду та затвердження.

Нові економічні відносини, які запроваджуються в Україні, потребують змін і в бюджетній системі. Щодо вирішення цієї проблеми існують різні підходи: зберегти бюджетну систему і бюджетний устрій до виходу з економічної кризи, щоб мобілізувати використання фінансів у державі з метою подолання кризових явищ за рахунок розвитку пріоритетних напрямів виробництва, стабілізації національної валюти; при збереженні централізованої бюджетної системи надати право місцевим органам влади і управління розпоряджатися коштами, що надходять від комунальної власності підприємств через податки, регулюючи бюджети за рахунок загальнодержавних податків та доходів; надати самостійність місцевим бюджетам, консолідувавши у бюджеті України всі бюджети, що становлять бюджетну систему. Бюджет є формою планомірного накопичення і використання коштів для забезпечення функцій, здійснюваних органами державної влади, регіонального та місцевого самоврядування. Планомірне накопичення коштів відбувається у галузях виробництва, а тому підприємства усіх форм власності є ведучою ланкою у створенні фінансів держави, оскільки фінанси підприємств опосередковують грошові відносини, що виникають при створенні і використанні грошових доходів для формування основних і обігових фондів, розрахунків з державою через систему податків та обслуговування кругообігу коштів підприємств і зміну форм вартості у процесі цього кругообігу. Якщо фінанси підприємств обслуговують процес виробництва суспільного продукту, його розподіл всередині підприємств і нагромадження капіталу для розширеного відтворення та розрахунків з державою через податкову систему, то загальнодержавні фінанси використовуються для розподілу і перерозподілу з метою задоволення потреб загальнодержавного споживання через державний та місцеві бюджети й численні централізовані позабюджетні фонди: соціального страхування, пенсійний фонд тощо.

Таким чином, фінансову систему України утворюють:

1) фінанси підприємств усіх форм власності, відрахування до бюджету та різних фондів;

2) державний і місцевий бюджети, або консолідований бюджет;

3) централізовані державні та інші фонди;

4) фондовий ринок.

В умовах переходу до ринкової економіки активно вживається у фінансову систему фінансовий ринок.

З утворенням незалежної України жодного року до складу державного бюджету не входив державний фонд соціального страхування, що використовується для виплати допомоги при тимчасовій непрацездатності, для оплати путівок до санаторію, допомоги дітям та ін.

Відповідно до чинного законодавства на Пенсійний фонд України, як централізований державний фонд, покладається завдання забезпечення фінансування витрат на виплату пенсій громадянам, яким виповнилась необхідна для призначення пенсій кількість років, на виплату допомоги на дітей, соціальну підтримку пенсіонерів та інші заходи.

Особливої уваги заслуговує фондовий ринок, який цілеспрямовано розвивається і з плином часу стане важливим елементом фінансової системи.

Контролювати процеси становлення ринку цінних паперів та фондової біржі має Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка видає ліцензії на продаж цінних паперів, реєструє нові випуски в обіг цінних паперів, виконує нагляд за роботою фондової біржі та рийку цінних паперів - як біржового, так і позабіржового.

Розширення мережі об'єктів приватизації дає могутній поштовх розвиткові ринку цінних паперів. Сьогодні в Україні мало інвесторів. Чітко проглядається недостатня кількість зарубіжних інвестицій. Однак інтерес західних інвесторів до України зросте, якщо вони зможуть своїм капіталом брати участь у приватизації. Широкого розвитку набув ринок банківського та міжбанківського кредиту, активізувалась діяльність валютної біржі.

Реформування фінансової системи України потребує і структурної перебудови системи управління Міністерства фінансів. Ї така перебудова здійснюється, створена нова структурна одиниця - Державне Казначейство. [1с.55]

Розділ 3. Поняття про фінансову систему України та її складові

3.1 Фінансова система України. Державні фінанси: сутність, функції та їх структура

Фінанси виражають лише такі грошові відносини, які пов'язані з формуванням та використанням фондів грошових коштів суб'єктів господарювання та держави, тобто централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів. Держава активно впливає на фінанси залежно від політичного устрою, основних завдань, чинних умов та інших Сутність фінансів проявляється в їх функціях. Фінанси виконують дві основні функції: розподільну та контрольну, які тісно пов'язані між собою. Розподільна функція фінансів пов'язана з розподілом валового внутрішнього продукту та його основної частини - національного доходу. Без участі фінансів національний дохід не може бути розподіленим. Серед великого різноманіття фінансових відносин немає жодних, які б не були пов'язані з контролем за формуванням і використанням грошових коштів. Фінанси здійснюють контроль на всіх стадіях створення, розподілу та використання суспільного продукту і національного доходу. Пов'язування фінансів з формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів є цілком прийнятним на всіх рівнях. Фінансова діяльність держави базується на законодавчо визначених формах мобілізації доходів і витрат з метою досягнення економічного і соціального прогресу в державі. Призначення фінансів - забезпечити необхідні умови для створення, розподілу та використання ВВП держави. Це досягається шляхом створення та використання різних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і окремого громадянина. Визначення ролі фінансів у реформуванні української економіки можна звести до трьох вирішальних чинників: економічної стабільності, адаптації до ринкових перетворень, стимулювання інвестиційної активності.

Структура фінансової системи.

Фінанси функціонують через фінансову систему, яка містить сукупність різних форм організації фінансових відносин між державою і підприємствами, між підприємствами, організаціями і їх об'єднаннями, відносини держави з підприємствами та організацій з населенням. Найважливішими інструментами даної системи є податки, платежі до бюджету, платежі за державні кредити, рентні платежі, формування бюджетних і позабюджетних фондів і їх використання для задоволення суспільних потреб.

Таким чином, фінансова система - це сукупність відокремлених, але взаємопов'язаних між собою сфер фінансових відносин, яким властиві централізовані або децентралізовані фонди грошових коштів, відповідний апарат управління та правове забезпечення.

Загальнодержавні фінанси - це система грошових ресурсів, які зосереджені в руках держави і призначені для виконання економічних, соціальних і політичних функцій держави. Фінанси суб'єктів господарювання - це грошові ресурси, що забезпечують процес виробництва та відтворення в межах даного виробництва, а також сукупність форм і методів їх витрачання.

Фінанси суб'єктів господарювання поділяються:

- на фінанси комерційних підприємств;

- фінанси некомерційних підприємств;

- фінанси громадських організацій та доброчинні фонди. Комерційні підприємства є основними платниками податків до бюджету, а також внесків у державні цільові фонди.

До некомерційних підприємств належать установи, які надають послуги або виконують роботи безкоштовно чи за символічну плату (лікарні, школи, дитсадки, музеї, бібліотеки тощо).

Фінанси домогосподарств - це грошові фонди, що формуються з доходів, отриманих громадянами шляхом трудової та іншої діяльності або спадщини. Вони відображають рівень життя та фінансове забезпечення населення.

Основними принципами побудови даної трирівневої системи фінансів стали:

а) повна економічна самостійність фінансів суб'єктів господарювання і їх відокремлення від загальнодержавних фінансів;

б) самостійність і відособленість державного бюджету від позабюджетних фондів, у тому числі й фонду соціального страхування, пенсійного та інших;

в) самофінансування усіх господарських суб'єктів;

г) формування незалежної бази місцевих і регіональних бюджетів;

ґ) право ведення незалежної фінансової політики для всіх суб'єктів господарювання;

д) розробка і реалізація бізнес-планів кожним з учасників фінансово-господарської діяльності.

Під державними фінансами розуміють сукупність фінансових відносин, яка забезпечує досягнення цілей внутрішньої та зовнішньої політики держави. Ці відносини пов'язані з формуванням фінансових ресурсів у розпорядження держави, в тому числі за рахунок підприємств і приватизації державної власності.

За економічною сутністю, державні фінанси - це система грошових ресурсів, які зосереджені в руках держави і призначені для виконання притаманних державі економічних, соціальних і політичних функцій, та сукупність форм і методів, за допомогою яких ці фонди формуються.

Під державними фінансами може розумітися також сукупність фінансових інститутів, їх зв'язків і взаємовідносин, які забезпечують досягнення поставлених цілей. Як центральна підсистема фінансових відносин державні фінанси мають визначені складові: загальнодержавні фінанси, до яких належать Державний бюджет, місцеві фінанси, державний кредит, державне страхування, централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення; фінанси господарюючих суб'єктів, які характеризуються такими ж рисами, як і державні фінанси.

Загальнодержавні фінанси забезпечують фінансування тих заходів, які мають загальнодержавний характер. Зокрема, до них належать: фінансування діяльності органів державної влади та управління, проведення регулювання соціально-економічного розвитку, здійснення перерозподілу ВВП між територіями, галузями, населенням та ін.

В українському законодавстві чітко розподіляються повноваження щодо фінансової діяльності, що здійснюється державою через посередництво органів державного управління підприємствами, установами, організаціями. У загальнодержавних фінансах держава, в особі уповноважених фінансових і кредитних установ, сама мобілізує, розподіляє і використовує фонди грошових коштів, фінансуючи народне господарство, соціально-культурну сферу, оборону, управління, створення матеріальних і фінансових резервів. На створення і використання децентралізованих фондів грошових коштів держава уповноважує підприємства, об'єднання та міністерства. Ці фонди грошових коштів є фінансами галузей народного господарства. З централізованими вони тісно пов'язані податковими та іншими обов'язковими платежами, а при необхідності, фінансуванням з них.

Функції державних фінансів.

Головне призначення державних фінансів - через різноманітні фінансові інституції сприяти успішному економічному і соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини. Досягають цього через методи і форми мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх на розвиток економіки, забезпечення соціальних гарантій населення, утримання армії, органів усіх ланок влади.

Держава будує свою фінансову політику, головним завданням якої є пошук оптимальної моделі перерозподілу фінансових ресурсів з метою прискорення зростання матеріального виробництва і добробуту населення. Для побудови такої моделі потрібно визначити рівень втручання держави у господарську діяльність виробничих структур і рівень зобов'язань держави щодо соціального забезпечення своїх громадян. Від цих чинників залежить, яка частка валового національного продукту має зосереджуватися у фінансових інституціях, створюваних державою.

Державні фінанси як економічна категорія проявляються в функціях, які вони виконують.

Основні функції фінансової системи: планування; організація; стимулювання; контроль.

Функція планування - передбачає формулювання цілей та вибір шляхів їх досягнення на підставі розмежування повноважень і предметів відання між державою, регіонами та органами місцевого самоврядування.

Реалізується ця функція через складання бюджетів на відповідний фінансовий рік і перспективу, балансів фінансових ресурсів, порядку

оподаткування тощо. Функція організації містить бюджетний устрій, бюджетну класифікацію, передбачає необхідність визначення порядку складання, затвердження і виконання бюджету, вибір уповноважених кредитних організацій, розмежування повноважень законодавчих та виконавчих органів влади в бюджетному процесі, визначення прав і обов'язків функціональних підрозділів фінансових органів.

Функція стимулювання базується на діяльності, яка направлена на реалізацію цілей.

Функції фінансів, пов'язані з регулюванням реального грошового обігу:

1. Розподільна функція, результатом якої є формування та використання централізованих фондів грошових коштів, утримання невиробничої сфери економіки.

2. Контрольна функція, яка реалізується за такими основними напрямками:

контроль за правильним і своєчасним перерахуванням коштів у централізовані фонди;

контроль за додержанням заданих параметрів централізованих фондів грошових коштів з урахуванням потреб виробничого і соціального розвитку; контроль за цілеспрямованим і ефективним використанням фінансових ресурсів.

Склад і структура державних фінансів.

Державні фінанси - головна ланка фінансової системи України, яка охоплює майже 80 відсотків усіх фінансових ресурсів і містить різноманітні фінансові інститути, за допомогою яких держава здійснює свою діяльність.

Структура державних фінансів у вчених-фінансистів нашої країни ще немає чіткого визначення, але більшість погоджується із включенням до неї таких елементів:

1) загальнодержавного бюджету - сукупність усіх бюджетів у державі;

2) централізованих та децентралізованих фондів цільового призначення;

3) фінансів підприємств і організацій державної та комунальної форм власності;

4) державного кредиту;

5) державного страхування.

За рівнями державні фінанси поділяються на загальнодержавні та місцеві.

Головне завдання структурної системи державних фінансів - установлення оптимального співвідношення між її рівнями.

Загальнодержавний бюджет відображає відносини, пов'язані з мобілізацією, розподілом та використанням централізованих грошових фондів. За рахунок централізованих грошових фондів фінансуються видатки держави на капітальне будівництво, реконструкцію підприємств, структурну перебудову, конверсію, утримується вся невиробнича сфера - освіта, охорона здоров'я, фізична культура, спорт, оборонний сектор, управління, правоохоронні органи, соціальне забезпечення громадян, здійснюється багато інших програм.

Децентралізовані державні фінанси (їх ще називають децентралізованими фондами грошових коштів) є в усіх галузях народного господарства. Нині підприємства та організації усіх форм власності утворюють фонди за рахунок прибутку.

Основою державних фінансів є бюджети різного рівня. Державний бюджет є головною і провідною ланкою фінансової системи та важливою фінансовою категорією. Основний фінансовий документ держави - це план формування і використання фінансових ресурсів на поточний рік для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади. За матеріальним вкладом Державний бюджет - централізований фонд фінансових ресурсів держави, а за соціально-економічною суттю - основний засіб перерозподілу національного доходу.

Державні цільові фонди - це фонди грошових коштів, які мають цільове призначення і знаходяться у розпорядженні центральних та місцевих органів влади. До системи державних цільових фондів України входить близько 20 фондів. Найбільшими з них є:

1. Пенсійний фонд.

2. Фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням.

3. Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

4. Фонд соціального страхування на випадок безробіття.

5. Державний інноваційний фонд.

6. Фонд соціального захисту інвалідів.

7. Фонд охорони навколишнього природного середовища.

Кожен із державних цільових фондів має закріплені доходи та видатки і відповідну систему управління.

Державний кредит - це сукупність відносин, у яких держава позичальником коштів, кредитором і гарантом. Найважливішими формами державного кредиту є державні позики, грошово-речові лотереї, використання частини вкладів населення в ощадних установах.

Ця підсистема державних фінансів покликана мобілізувати фінансові ресурси для фінансування витрат із бюджету, які не відшкодовуються його доходами.

Існування державного кредиту веде до утворення державного боргу як сукупності зобов'язань держави перед населенням, юридичними особами, іноземними державами і міжнародними організаціями.

Державний борг поділяється на зовнішній та внутрішній. Усі кошти як у межах держави, так і за зовнішніми запозиченнями, спрямовуються на покриття дефіциту бюджету. Мобілізація коштів через державний кредит дає змогу впливати на інфляційні процеси в державі у бік їх зменшення. У видатковій частині Державного бюджету щорічно передбачаються видатки на обслуговування державного боргу.

Загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків, надання бюджетних коштів та інших джерел згідно із чинним законодавством.

3.2 Державний бюджет - центральна ланка системи фінансів країни

Сутність державного бюджету

Державний бюджет є особливою економічною категорією перерозподільних відносин, яка пов'язана з відокремленням частини національного доходу для використання державою з метою задовільнення потреб суспільства і окремих його державно-територіальних формувань.

За допомогою бюджету здійснюється перерозподіл національного багатства між галузями народного господарства, територіями країни, сферами суспільної діяльності.

Сукупність бюджетних відносин щодо формування та використання бюджетного фонду країни складає також поняття Державного бюджету.

Державний бюджет - це сукупність соціально-економічних відносин, які складаються в суспільстві в процесі формування, розподілу та використання централізованого грошового фонду держави.

Формування Державного бюджету здійснюється на основі різних дохідних джерел, основну роль серед яких відіграють податки юридичних та фізичних осіб.

Таким чином, Державний бюджет - грошові відносини держави з фізичними та юридичними особами в зв'язку із формуванням централізованих фінансів, а також відносини, які пов'язані з розподілом і перерозподілом національного доходу держави, призначеного для фінансування народного господарства, соціально-культурних установ і заходів, які вони проводять.

Складові частини Державного бюджету подані на рис. 3.

Рис. 3. Державний бюджет

Поділ бюджету на два фонди впроваджений в 2000 році і визначається Законом про Державний бюджет України на поточний рік.

Бюджет як економічна категорія в системі вартісних категорій.

Бюджет - вартісна категорія. Процес вартісного перерозподілу здійснюється завдяки різним економічним категоріям, кожна з яких відіграє свою специфічну роль у здійсненні відтворення.

Економічним інструментом, завдяки якому проходить розподіл створеного продукту, є ціна. Вона передбачає конкретну кількість грошових коштів, які поступають у той чи інший сектор економіки або в той чи інший грошовий фонд суб'єктів господарювання.

Однією з вартісних категорій є прибуток підприємств, який виражає об'єктивну необхідність визначення і виділення конкретного розміру доходів господарюючих суб'єктів, що залишаються після їх розподілу в розпорядженні підприємств.

Податки - це обов'язкові платежі фізичних та юридичних осіб у різні види бюджетів для створення централізованих фондів, що йдуть на задоволення суспільних потреб.

Заробітна плата - це форма грошових відносин, зумовлена необхідністю формування доходів у робітників підприємства, які призначені для задоволення індивідуальних потреб.

Кредит як категорія формується за рахунок тимчасово вільних грошей підприємств, організацій, населення.

Функції бюджету

Сутність бюджету як економічної категорії реалізується через його функції: розподільну; контрольну; зі забезпечення існування держави.

Зміст розподільної функції бюджету визначається процесами перерозподілу фінансових коштів між різними підрозділами суспільного виробництва і верствами населення.

Важливо зазначити, що жодна ланка фінансової системи не здійснює такого багатовидового (міжгалузевий, міжтериторіальний та ін.) і багаторівневого (державний, республіканський, обласний, міський бюджети) перерозподілу грошових коштів, як бюджет.

Контрольна функція - це здійснення контролю за фінансово-господарською діяльністю народного господарства в процесі планування та використання бюджету.

Функція забезпечення існування держави ставить такі завдання: створення матеріально-фінансової бази функціонування держави; утримання апарату управління країною, президентської влади, законодавчої та виконавчої влади, правоохоронних і фінансових органів, податкової служби.

Державний бюджет - основний фінансовий план України.

Треба розрізняти поняття Державний бюджет як економічна категорія і Державний бюджет як основний фінансовий план країни.

У першому разі йдеться про систему грошових відносин, яка має об'єктивний характер. У другому - про результат діяльності людей щодо формування та використання централізованих грошових коштів.

Під Державним бюджетом України як фінансовим планом розуміється бюджетний план руху централізуємої частини сукупного суспільного продукту. Державний бюджет України - єдиний план створення доходів і здійснення будь-яких витрат держави на суспільні потреби у визначених розмірах і за цільовим призначенням.

3.3 Державні доходи і державні видатки

Сутність і джерела створення державних доходів.

Державні доходи - це система грошових відносин, яка пов'язана з формуванням фінансових ресурсів у розпорядження держави і державних підприємств.

Доходи є фінансовою базою діяльності держав. Треба розрізняти поняття "державні доходи" і "доходи державного бюджету", які не є ідентичними одне одному. У першому разі мова йде про більш широку групу відносин, тому що до складу державних доходів, крім доходів державного бюджету, входять доходи державних підприємств і фінансові ресурси державних позабюджетних фондів.

Фінансові ресурси, які акумулюються державою, називаються централізованими і формуються за рахунок податкових надходжень і неподаткових доходів, наприклад, доходів від зовнішньоекономічної діяльності, державного майна, митних зборів, платежів населення тощо. Ресурси, які залишаються в розпорядженні підприємств, називаються децентралізованими, вони утворюються з грошових доходів і накопичень самих підприємств.

Державні доходи виражають відносини розподілу та перерозподілу національного доходу. Водночас державні доходи являють собою сукупність грошових коштів, які концентруються в руках держави для виконання нею її функцій.

Всі джерела доходів поділяються на дві групи - внутрішні та зовнішні.

Внутрішні джерела - національний дохід і національне багатство, які створюються усередині країни та використовуються для здійснення.

Таблиця 1. Структура джерел фінансових ресурсів держави

Джерело	Фінансові ресурси держави
Чистий національний продукт (ЧНП)	Непрямі податки на підприємництво
Національний дохід (НД)	Податок на прибуток. Внески на соцстрахування. Внески до Пенсійного фонду. Внески до Фонду загальнообов'язкового. Державного страхування на випадок безробіття. Доходи від зовнішньоекономічної діяльності держави
Особистий дохід	Податки на особистий та інший дохід. Прибутковий податок з громадян. Податок на майно. Непрямі податки: а) податок на додану вартість; б) акцизний збір; в) місцеві податки та збори
Відрахування, що включаються до собівартості продукції	Амортизаційні відрахування державних підприємств. Відрахування на геологорозвідування. Плата за воду, за землю, тощо

Зовнішні джерела - національний дохід іншої країни (зовнішні позики), а у виключних випадках - національне багатство.

Зміст і основи класифікації державних доходів.

Державні доходи класифікуються за основними ознаками:

1. За джерелами утворення доходів: отримані від розподілу новоствореної вартості; що входять до складу фонду відшкодування; від реалізації національного багатства.

2. За соціально-економічними ознаками: від господарської діяльності; від використання природних ресурсів; від зовнішньоекономічної діяльності; від банківської діяльності; від реалізації дорогоцінних металів; державне мито; митні платежі; збори та інші неподаткові доходи; від громадян тощо.

3. За методом залучення коштів: податкові надходження; державні цільові фонди; доходи від операцій з капіталом; офіційні трансферти.

4. За умовами формування: безповоротні; поворотні.

За рівнем централізації: централізовані; децентралізовані.

Основними видами державних доходів є податки. Податкова система України базується на поєднанні прямих і непрямих податків. Дохідна частина бюджету не є величиною постійною.

Існують і інші види класифікації доходів, наприклад, юридична та фінансова.

До основних чинників, що впливають на формування доходів Державного бюджету України, належать:

1) стан економічної кон'юнктури;

2) недосконалість податкового законодавства;

3) інституціоналізація тіньової економіки;

4) низька фінансова дисципліна усіх суб'єктів господарювання;

5) віртуальний перерозподіл власності;

6) наявність значних пільг в оподаткуванні;

7) криміналізація економічної діяльності;

8) низька конкурентоспроможність продукції;

9) нестабільність національної валюти;

10) інфляційні процеси.

Державні видатки. Поняття та принципи організації державних видатків. Державні видатки визначаються соціально-економічною моделлю, функціями та економічним станом держави. Державні видатки як економічна категорія - це грошові відносини щодо розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових ресурсів держави для фінансування загальнодержавних потреб соціально-економічного розвитку.

Державні видатки - це грошові відносини, які виникають на кінцевій стадії розподільного процесу в зв'язку з використанням фондів фінансових ресурсів суб'єктів економічних відносин з метою фінансування основних витрат розширеного відтворення та задовільнення інших потреб.

Державні видатки здійснюються з різних фондів: як централізованих (бюджети різних рівнів, позабюджетні фонди), так і децентралізованих (фонди державних підприємств).

Види державних видатків.

Видаткова частина Державного бюджету поділена на дві частини: видатки загального та спеціального фондів.

Фінансування державних видатків - це плановий, цільовий, безповоротний і безоплатний відпуск грошових коштів для забезпечення виконання загальнодержавних функцій, утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави, що здійснюється на основі режиму економії при постійному контролі.

Основними суб'єктами фінансування є державні органи, підприємства, установи та організації державної і комунальної сфери власності.

Класифікація видатків бюджету.

Відповідно до нової бюджетної класифікації видаткова частина бюджету має таку класифікацію видатків: функціональна; економічна; відомча; програмна.

Функціональна структура видатків будується згідно з основними функціями держави. Відомча класифікація видатків бюджету визначає перелік головних розпорядників бюджетних коштів.

На її основі Державне казначейство України та місцеві фінанси ведуть реєстр усіх розпорядників бюджетних коштів.

Програмна класифікація видатків бюджету застосовується при формуванні бюджету за програмно-цільовим методом. В умовах економічної кризи дохідна частина Державного бюджету може бути не виконана, що призводить до скорочення видаткової частини. Саме для такої ситуації у Законі "Про Державний бюджет" на відповідний рік передбачаються захищені статті видатків, виплати за якими не скорочуються і здійснюються в першочерговому порядку та пропорційно до розпорядних коштів Державного бюджету.

Висновок

Головне призначення державних фінансів - сприяння успішному економічному й соціальному розвитку держави, забезпеченню прав і свобод людини за допомогою різних фінансових інституцій. Це досягається завдяки методам і формам мобілізації фінансових ресурсів у розпорядження держави та використання їх для розвитку економіки, забезпечення соціальних гарантій населення, утримання армії, організацій усіх ланок влади.

Державні фінанси можна визначити як систему грошових відносин, яка містить у собі державний і місцевий бюджети, централізовані та децентралізовані фонди цільового призначення, фінанси підприємств і організацій державної і комунальної форм власності, державний кредит, державне майнове та особисте страхування. Основою державних фінансів є бюджети різних рівнів. Державний бюджет є головною і провідною ланкою фінансової системи та важливою фінансовою категорією. Основний фінансовий документ держави - план формування і використання фінансових ресурсів на поточний рік для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади. Ринкова модель економіки не може існувати й розвиватися без втручання держави в процеси розподілу й перерозподілу знов створеної вартості в суспільстві. Для цього використовуються фінанси, а бюджет є конкретною формою реалізації функцій держави. фінансовий бюджет видатки кризовий

За рівнями державні фінанси поділяються на загальнодержавні та місцеві. Головне завдання структурної системи державних фінансів - установлення оптимального співвідношення між її рівнями.

Визначення ролі фінансів у реформуванні української економіки можна звести до наявності трьох вирішальних чинників: економічної стабільності, адаптації до ринкових перетворень, стимулювання інвестиційної активності.

Бюджет як річний фінансовий план являє собою кошторис доходів і видатків держави, затверджений органами законодавчої і представницької влади у вигляді закону. Склад державних доходів визначається Бюджетним кодексом України та Законом України про Державний бюджет на поточний рік. Головним матеріальним джерелом доходів бюджету є національний дохід. Основними методами, які використовуються органами влади для перерозподілу національного доходу та утворення бюджетних доходів, є податки, державний кредит та емісія грошей.

Державні видатки визначаються соціально-економічною моделлю, функціями та економічним станом держави. Реформування економіки з метою фінансової адаптації містить лібералізацію цін, приватизацію, соціальну трансформацію, інтеграцію в світову систему.

Матеріали даного конспекту лекцій можна використовувати для самостійного вивчення основних питань щодо ролі та призначення державних фінансів у складі фінансової системи України, їх сутності, функцій та структури, визначення державного бюджету як економічної категорії в системі вартісних категорій, особливостей формування доходів і видатків згідно із Бюджетним кодексом України.

Список використаної літератури

1. Бобров В.Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995. --320с.

2. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2009. -

416 с.

3. Опарін В.М. Фінанси (Загальна теорія). Київ: КНЕУ, 2001, 240 с.

4. Бюджетний кодекс України / Міністерство фінансів України. - К., 2009. - 91 с.

5. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія. Київ: Знання-Прес, 2004, 615 с..

6. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси: Навч. посібник. - 2-ге вид., переробл. і допов. / За заг. ред. В.Д. Базилевича. - К.: Атіка, 2007. - 368 с.

Размещено на Allbest.ru

...