Фінансовий ринок та його роль в мобілізації та розподілу фінансових ресурсів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України Національний Гірничий Університет

Фінансово-економічний факультет

Кафедра економічного аналізу та фінансів

Реферат з дисципліни "Фінанси"

на тему: "Фінансовий ринок та його роль в мобілізації та розподілу фінансових ресурсів"

Виконав:ст. Довгалюк І.А.

Перевірив: доц. Герасимова І.Ю.

Дніпропетровськ 2013

Зміст

Вступ

1. Суть і роль фінансового ринку в економіці

2. Розвиток фінансового ринку на сучасному етапі

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Фінансовий ринок - складова фінансової системи держави. За своєю суттю це механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб'єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інститутами. Фінансовий ринок може успішно розвиватися і функціонувати лише в ринкових умовах.

Одним з найактуальніших завдань розвитку економіки України є створення умов ефективного переходу до ринкових відносин.

Перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою фінансового ринку має певні часові обмеження і здійснюється на умовах платності та конкурентоспроможності. Фінансовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у населення. По суті, фінансовий ринок у розподільчих і перерозподільчих процесах фінансових ресурсів виконує ті функції, які не може виконати жодна складова фінансової системи.

Наявність фінансового ринку - об'єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави.

Форми і методи мобілізації ресурсів на фінансовому ринку дуже різноманітні, про те важливе його завдання є повне, своєчасне, і з найменшими затратами задоволення потреб усіх учасників ринку. У країнах із розвинутою ринковою економікою фінансовий ринок є особливим і необхідним середовищем для успішного функціонування економіки й соціальної сфери.

1. Суть і роль фінансового ринку в економіці

Існування в економіці тимчасово вільних капіталів породжує фінансові ринки. Фінансові ринки - це міст між заощаджувачем та позичальником. Їх основна функція - акумулювання та перерозподіл позичкових капіталів. Пряме та непряме фінансування. Структура фінансових ринків: ринки кредиту та ринки акцій, первинні та вторинні ринки, біржовий та позабіржовий ринки цінних паперів, ринки короткотермінового та довготермінового капіталу; ринок іноземних валют (10).

Ринок, як самодостатній, автоматично діючий, саморегульований механізм - це абстракція, яка деякою мірою відбиває реалії ХІХ століття (20).

Сучасний же ринок - це один з феноменів, який зумовлює складну систему господарювання, в якій тісно взаємодіють ринкові закономірності, численні регулюючі інститути і масова свідомість.

Цивілізований характер ринку в промислово розвинутих країнах визначається широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатоплановою і компетентною політикою держави щодо розвитку економіки та соціальної інфраструктури, інформованістю і самостійністю керівників господарських структур на всіх рівнях, правовою свободою економічної самодіяльності людини (12).

Фінансовий ринок виступає сферою забезпечення нормального функціонування фінансових відносин у суспільстві. Він може успішно функціонувати лише в умовах ринкової економіки, коли переважна частина фінансових ресурсів мобілізується суб'єктами підприємницької діяльності на засадах їх купівлі-продажу. В умовах адміністративної економіки фінансового ринку практично не існувало, оскільки формування ресурсів та їх перерозподіл здійснювали на директивних засадах через бюджет та банківську систему. За умов централізованого формування, розподілу і перерозподілу фінансових ресурсів у адміністративному порядку потреби у відповідній інфраструктури - фінансовому ринку - просто не було(11).

Роль фінансового ринку в сучасній економіці полягає в акумулюванні заощаджень та тимчасово вільних фінансових ресурсів і використанні їх для забезпечення потреби у грошовому капіталі як фізичних осіб, так і підприємницьких структур, організацій та держави.

Багато авторів дають різні тлумачення фінансового ринку. За економічною сутністю фінансовий ринок - сукупність економічних відносин, пов'язаних з розподілом фінансових ресурсів, купівлею-продажем тимчасово вільних грошових коштів і цінних паперів (15).

В організаційному плані фінансовий ринок - це сукупність ринкових фінансових інституцій, що супроводжують потік коштів від власників фінансових ресурсів до позичальників (16).

Фінансовий ринок - це сфера специфічних економічних відносин, у процесі яких формується попит і пропозиція на фінансовому ринку за допомогою фінансових посередників здійснюється акт їх купівлі-продажу ().

Фінансовий ринок - це сукупність обмінно-перерозподільних відносин, пов'язаних з процесами купівлі-продажу фінансових ресурсів, необхідних для здійснення виробничої і фінансової діяльності (20).

Головне завдання фінансового ринку полягає у трансформації не задіяних фінансових коштів у позичковий капітал, тобто в грошовий капітал, власник якого надає його іншим особам на встановлений термін на умовах повернення з оплатою певного відсотку(14).

Фінансовий ринок виконує такі функції:

- активної мобілізації тимчасово вільних фінансових ресурсів з різноманітних джерел;

- ефективного розподілу акумульованого капіталу між багато чисельними кінцевими споживачами;

- визначення найефективніших напрямів використання капіталу в інвестиційній сфері щодо забезпечення високого рівня його доходності;

- формування ринкових цін окремі фінансові інструменти і послуги, які найоб'єктивніше відображають співвідношення між попитом та пропозицією на фінансові ресурси;

- здійснення кваліфікованого посередництва між продавцем і покупцем фінансових інструментів;

- створення умов для мінімізації фінансових ризиків;

- прискорення обороту капіталу, що сприяє активізації економічних процесів у державі.

Він є забезпечуючою структурою, насамперед для фінансів суб'єктів господарювання, які є базовою сферою фінансової системи. Їх фінансова діяльність розпочинається з формування ресурсів. Призначення фінансового ринку полягає в забезпеченні підприємствам належних умов для залучення необхідних коштів і продажу тимчасово вільних ресурсів. Таким чином, підприємства на фінансовому як і на інших ринках, практично рівнозначні, як у ролі покупця так і продавця ресурсів(18).

Роль фінансового ринку щодо двох інших суб'єктів фінансових відносин - держави і фізичних осіб - дещо інша. Держава використовує фінансовий ринок переважно для формування своїх доходів на позиковій основі, хоча певною мірою бере участь і у формуванні його ресурсного потенціалу. Тобтоїї місце у ролі покупця значно вагоміше, ніж у ролі покупця. Фізичні особи, навпаки, більше продають тимчасові вільні кошти, ніж позичають їх, хоча споживчий кредит у сучасних умовах також досить поширений.

У навчальному посібнику "Вступ до банківської справи" проф. Савлу М.І. Розглядає грошовий ринок як середовище, у якому функціонують банки. Структура цього ринку, що визначається як механізм перерозподілу грошових коштів між секторами і суб'єктами економіки, збалансування окремих грошових потоків та грошового ринку в цілому, включає ринок грошей (короткострокові позики і фінансові активи та валютний ринок) і ринок капіталів (фінансовий), до якого віднесені ринки цінних паперів та середньо- і довгострокових банківських позик. Тобто грошовий ринок розглядається більш широкий інститут, що включає фінансовий ринок, який ототожнюється з ринком капіталів.

У підручнику "Гроші та кредит" проф. Івасів Б.С. ототожнює фінансовий ринок з усім грошовим ринком. Грошовий ринок характеризується як сукупність грошових ресурсів країни, що постійно переміщуються (розподіляються та перерозподіляються) під впливом попиту та пропозиції з боку різних суб'єктів економіки. Він включає ринок грошей (короткострокових позик і фінансових активів) і ринок капіталів (цінних паперів і середньо- та довгострокових позик). При цьому відзначається, що за видами інструментів грошовий ринок складається з двох взаємозв'язаних і доповнюючи один одного, але функціонуючих окремо ринків: позичкових капіталів та цінних паперів. Надалі ринок грошей (монетарний ринок) визначається як мережа спеціальних інституцій, що забезпечують взаємодію попиту та пропозиції на гроші як специфічний товар(12).

Проф. Василик О.Д. у підручнику "Теорія фінансів" розглядає фінансовий ринок як механізм перерозподілу фінансових ресурсів між окремими суб'єктами підприємницької діяльності, державою і населенням, між учасниками бюджетного процесу, деякими міжнародними фінансовими інституціями. До складу фінансового ринку віднесено ринок кредитів, ринок цінних паперів, ринок фінансових послуг, які, у свою чергу, можуть поділятись на відповідні підрозділи, тобто сегменти ринку.(11)

У навчальному посібнику "Фондовий ринок" проф. Мозковий О.М. Розділяє грошовий (він же фінансовий) ринок, до якого віднесені гроші та короткострокові цінні папери, і фондовий який складається з довгострокових цінних паперів. Ринок цінних паперів включає відповідно коротко- та довгострокові цінні папери.

Таким чином у фінансовій літературі відсутній єдиний підхід до сутності фінансового ринку та його структури, що свідчить про необхідність певного обґрунтування цих положень стосовно інших сфер та ланок фінансової системи можна відзначити, що в цілому вони визначені досить чітко і мають практично однакове трактування, хоча й існують різні підходи до їх висвітлення.

Насамперед, необхідно чітко розділити сферу грошового та фінансового ринків. Хоча вони і тісно взаємозв'язані, але значною мірою і відмінні, а тому їх не можна ототожнювати, так само як не можна вважати синонімами категорії "гроші" і "фінанси". Будучи взаємозв'язаними, вони в певному сегменті мають спільну сферу функціонування. Водночас сфера грошового ринку ширша за фінансовий, так само як і загальна сфера фінансового ширша за грошовий. Це просто різні ринки, що перетинаються між собою. У зв'язку з цим слід чітко визначати сферу кожного ринку та його призначення.

Основним товаром на фінансовому ринку виступають готівкові кошти, банківські кредити, цінні папери. Відповідно, існує значна кількість ознак, за якими можна класифікувати фінансовий ринок.

За видами фінансових активів фінансовий ринок поділяється:

1) кредитний ринок (ринок банківських позик, позикового капіталу), тобто ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу є вільні кредитні ресурси, обіг яких здійснюється на умовах поверненості, строковості, платності і забезпеченості;

2) ринок цінних паперів на якому об'єктом купівлі-продажу виступають усі види цінних паперів (фондових інструментів), емітованих підприємствами, різними фінансовими інститутами, державою;

3) валютний ринок, на якому об'єктом купівлі-продажу виступають іноземна валюта і фінансові інструменти, обслуговують операції з нею;

4) страховий ринок на якому об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист у формі різноманітних страхових продуктів;

5) ринок золота (та інших дорогоцінних металів: срібла, платини), на якому об'єктом купівлі-продажу виступають дорогоцінні метали. В Україні ринок золота є найменш розвинутим видом фінансового ринку через відсутність його правового регламентування;

6) ринок фінансових послуг як сукупність різноманітних форм мобілізації й переміщення фондів фінансових ресурсів із вільного обігу в сфери інвестиційного прикладання. Фінансові послуги за своєю структурою є дуже різноманітними вони можуть мати ознаки кредитних операцій, операцій оренди та страхування. Проте всім їм притаманні риси створення і використання фондів фінансових ресурсів для здійснення економічної діяльності(20).

Залежно від того, чи нові фінансові активи пропонуються для продажу, чи емітовані раніше, фінансовий ринок поділяють на первинний та вторинний ринки. Первинний ринок є ринком перших та повторних емісій, на якому здійснюється початкове розміщення фінансових активів серед інвесторів та початкове вкладення капіталу в різні галузі економіки. Обов'язковими учасниками первинного ринку є емітенти цінних паперів та інвестори.

На вторинному ринку мають обіг емітовані раніше фінансові активи. Операції на вторинному ринку не збільшують загальної кількості фінансових активів і загального обсягу інвестицій в економіку. Важливі риси вторинного ринку -ліквідність, можливість поглинати значні обсяги фінансових активів у короткий час при незначних витратах на проведення операцій. Основну частину операцій на вторинному ринку становлять операції, пов'язані з перерозподілом сфер впливу на ринку та спекулятивні операції. Як правило. Вторинний ринок визначає ціни на первинному ринку.

За регіональною ознакою фінансовий ринок поділяється на:

1) місцевий фінансовий ринок представлений в основному, операціями комерційних банків, страхових компаній, неорганізованих торговців цінними паперами з їх контрагентами - місцевими господарюючими суб'єктами і населенням; ринок капітал фінансовий

2) регіональний фінансовий ринок, який функціонує в межах області (республіки) і поряд з місцевими неорганізованими ринками включає систему регіональних фондових і валютних бірж;

3) національний фінансовий ринок, який включає всю систему фінансових ринків держави, їх видів і організаційних форм;

4) світовий фінансовий ринок, як складову частину світової фінансової системи, в якій інтегровані національні фінансові ринки держав з відкритою економікою(14).

Об'єктами фінансового розподілу або інструментами фінансового ринку виступають грошові кошти та цінні папери. Цінні папери - це основний товар фінансового ринку, який виступає предметом купівлі-продажу на цьому ринку. Цінні папери як інструменти фінансового ринку являють собою документи-свідоцтва про боргове зобов'язання або право власності.

У відповідності з Законом "Про цінні папери і фондову біржу розрізняють такі типи цінних паперів":

1) іменні цінні папери, що передаються шляхом повного індосаменту;

2) цінні папери на пред'явника, що обертаються вільно.

Українським законодавством також визначені такі види цінних паперів:

· акції;

· облігації внутрішніх республіканських та місцевих позик;

· облігації підприємств;

· казначейські зобов'язання підприємств;

· ощадні сертифікати

· векселі;

· приватизаційні цінні папери;

· інвестиційні сертифікати.

2. Розвиток фінансового ринку на сучасному етапі

Фоновий ринок сприяє зростанню вартості фінансових інструментів, що відволікає кошти від вкладання їх у розвиток виробничого сектору економіки країни. Таке можуть собі дозволити лише країни зі стабільною розвиненою ринковою економікою, які мають удосталь вільних коштів. Але Україна поки що не належить до таких країн, а темпи зростання спекулятивних операцій на нашому фондовому ринку уже випереджають темпи розбудови його та вітчизняної ринкової економіки.

У сучасних умовах універсалізація діяльності фінансових установ, розширення спектра фінансових послуг та зростання ролі небанківських фінансово-кредитних інститутів (спільного інвестування, страхових компаній, недержавних пенсійних фондів, кредитних спілок тощо) у здійсненні фінансового інвестування стали важливою передумовою для сталого економічного зростання в багатьох країнах. Сьогоднішній стан розвитку ринку фінансових послуг в Україні неповною мірою відповідає таким тенденціям, що призводить до його суттєвого відставання, не конкурентоспроможності, ізольованості та неготовності увійти у глобальну фінансову систему(8).

Зростання обсягів депозитів домогосподарств і поліпшення їхньої структури свідчить про поступове відновлення довіри українців до банківської системи, а також є передумовою зменшення вартості кредитних ресурсів. Однак, що ВВП показник обсягу вкладів населення дорівнює лише 9%, що значно менше за середній рівень цього показника для країн, які розвиваються(9).

Важливим інструментом у задоволенні потреб юридичних та фізичних осіб в устаткуванні і технічних засобах є лізинг. Досі лізингові компанії лишаються відносно нерозвиненими через високий рівень зношення основних засобів, а також низький рівень поінформованості підприємств про застосування лізингу. Ці послуги є дорогими для клієнта, що пов'язано з неврегульованості низки проблем: вимог Закону України "Про лізинг" щодо строку використання об'єкта лізингу, який пов'язаний з амортизацією цього об'єкта; обмеження стосовно переліку суб'єктів, які можуть користуватися майном за договорами лізингу; невідповідності основних понять лізингу прийнятим у світовій практиці нормам; несприятливої податкової політики щодо ПДВ за договорами лізингу тощо. Зважаючи на вищенаведене, основними проблемами українського ринку фінансових послуг є:

- недостатнє державне регулювання та нагляд за діяльністю банківських і небанківських фінансових посередників, здатних забезпечити цивілізованість. Відкритість і доступність ринку фінансових послуг;

- невизначеність законодавства, що регулює сферу функціонування ринку фінансових послуг у цілому. Замість чинного Закону "Про цінні папери та фондову біржу" необхідно прийняти новий - "Про цінні папери та фондовий ринок". Нагальна потреба ринку, без задоволення якої неможливий його подальший ефективний розвиток - прийняття нормативних актів з питань пенсійної форми, а також Закону "Про акціонерні товариства";

- відсутність концепції довгострокового розвитку банківських і небанківських інститутів на ринку фінансових послуг(9)

Структура розподілу кредитів за видами економічної діяльності практично залишилася незмінною. Як і раніше, основними позичальниками кредитних коштів були суб'єкти господарювання торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, вимоги за кредитами яких на 01.06.2006 р. становили 48,2 млрд. грн. (38,6% від загального обсягу заборгованості за кредитами суб'єктам господарювання). Розам з тим частка заборгованості за кредитами наданими цим суб'єктам господарювання продовж п'яти місяців 2006 року зменшилася на 1,3 процентного пункту.

Висновок

Розвиток фінансового ринку значною мірою відображає гнучкість фінансової системи та швидкість, з якою вона може пристосовуватися до змін в економічному та політичному житті країни, а також до різноманітних процесів, які відбуваються за її межами. Розвинуті фінансові ринки стимулюють і посилюють фінансові потоки в економіці та зменшують суспільні витрати, в тому числі й кожного учасника ринку.

Досконалий фінансовий ринок - це ринок, який може точно й своєчасно відображати попит і пропозицію фінансових ресурсів і з найменшими затратами звести за допомогою посередників одне з одним постачальників і споживачів грошей або капіталу.

Фінансовий ринок це також певний фінансовий барометр економіки. Він ефективно працює при низьких темпах інфляції в державі, успішному розвиткові економіки, стабільний законодавчій базі, сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів у суспільстві. Ці умови не завжди можливі навіть у економічно відносно розвинутих державах, тому фінансові ринки дуже часто потрясають кризи, що спричиняє ще радикальніший та економічно не завжди виправданий перерозподіл фінансових ресурсів як всередині країни, так і в міждержавних масштабах.

Теоретичною основою дослідження є наукові роботи вітчизняних вчених, що призначені вирішенню проблем покращення функціонування фінансового ринку.

Мають свої особливості й вади процеси формування та функціонування фінансового ринку в країнах із перехідною економікою. Характерним для них є те, що у цих країнах невисокий рівень виробництва, невелика частка ВВП у розрахунку на душу населення, слабкий приватний сектор, недостатньо розвинута економічна інфраструктура, приховане безробіття, високий дефіцит державного бюджету, значні темпи інфляції, нестабільна валюта, величезні обсяги "тіньової" економіки, політична нестабільність. Усе це неминуче призводить до того, що при переході до ринку економіка країни неспроможна залучити коштів іноземних інвесторів перетворити велику частку внутрішніх заощаджень в інвестиції і спрямувати капіталовкладення у перспективні галузі.

Побудова реального й ефективного фінансового ринку потребує закладення в його основу певних принципів. До них належать: вільний доступ до ринкової інформації і ринкових інструментів для всіх учасників фінансового ринку; прозорість ринку є реальний захист інвесторів; ліквідність фінансових інструментів ринку; конкурентоспроможність та ефективність; відповідність міжнародним стандартам.

Перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою фінансового ринку має певні часові обмеження і здійснюється на умовах платності та конкурентності. Фінансовий ринок значно впливає на ефективність, стійкість та еластичність фінансової системи. Він покликаний посилювати та поліпшувати мобілізацію і розподіл фінансових ресурсів, що сконцентровані в державних грошових фондах, у розпорядженні підприємницьких структур і у населення. По суті, фінансовий ринок у розподільчих і перерозподільчих процесах фінансових ресурсів виконує ті функції, які не може виконати жодна складова фінансової системи.

За допомогою фінансового ринку, як правило, мобілізуються і використовуються тимчасово вільні фінансові ресурси або ресурси, що мали обумовлене раніше цільове призначення. Наявність фінансового ринку - об'єктивне явище, зумовлене особливостями функціонування фінансів в економічній системі держави. Він виник як гостра потреба в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави.

Досконалий фінансовий ринок - це ринок, який може точно й своєчасно відображати попит і пропозицію фінансових ресурсів і з найменшими затратами звести за допомогою посередників одне з одним постачальників і споживачів грошей або капіталу.

Що стосується України, то, крім сказаного вище, слід додати, що вона має не досить ефективну систему захисту заощаджень громадян (також недовіру громадян до фінансових інститутів), обмежений доступ власників капіталів до інформації про певні підприємства, які реалізують цінні папери, недостатній рівень професійних знань учасників фінансового ринку, майже відсутні фінансові посередники. Все це, а також слабке державне регулювання фінансового ринку, зробили привабливими лише обслуговування держави та короткострокових інвестицій спекулятивного змісту. Саме це й визначило невеликий вплив фінансового ринку на ефективний розподіл грошей і капіталу в умовах ринкової трансформації.

В процесі проведення дослідження та обґрунтування висновків і рекомендацій використані економічна та довідкова література.

Список використаної літератури

1. Закон України "Про господарські товариства"

2. Закон України "Про підприємства в Україні"

3. Закон України "Про підприємництво"

4. Закон України "Про власність"

5. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність"

6. Закон України "Про банки і банківську діяльність"

7. Положення про порядок реєстрації випуску акцій і облігацій підприємств та інформації про їх емісію. Затверджено наказом ДКЙПФ від 7 січня 1998 р., №310.

8. Буряк Л.Д. Проблеми та перспективи розвитку ринку фінансових послуг в Україні // Фінанси України. №12. - 2004.

9. Охріменко О.О., Охріменко О.А. Ринок держоблігацій: ретроспектива, аналіз, прогноз // Фінанси України.-1997.-№6.-с. 48-52.

10. Кредитний ринок // Бюлетень Національного банку України. №7. - 2006.

11. Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. - К.: НІОС, 2003. - 416 с.

12. Гриценко І. В. Гроші і кредит. Підручник. - К.: Знання, 2001. - 214 с.

13. Кириленко О.П. Фінанси (теорія та вітчизняна практика): Навч. посіб. - Тернопіль: Астон, 2002. - 212 с.

14. Ковальчук С.В., Форкун І.В. Фінанси. Навч. пос.-Львів: "Новий світ", 2006 - 568 с.

15. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Навч. посіб. Друге видання, виправлене. - К.: "Каравалла", 2003. - 344 с.

16. Опарін В.М. Фінанси (Заг. теорія) : Навч. пос.- 2-ге вид., доп і перероблене - К : КНЕУ, 2002 - 240 с.

17. Петровська І.О., Клиновий Д.В. Фінанси Навч.пос.- К.: ЦУЛ, 2002.- 300с.

18. Романенко О.Р. Фінанси: Підручник. - К.: Центр навчальної літератури, 2004. -312 с.

Размещено на Allbest.ru