Аналіз моделей ринку цінних паперів

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Донецький державний університет управління

Кафедра фінансів

Реферат

з навчальної дисципліни: «Цінні папери і фондовий ринок»

на тему: «Аналіз моделей ринку цінних паперів»

Студента:

3 курсу групи МЗД 2011-1

Єжелєва Валерія Валерійовича

Перевірив:

к. е. н., доцент

Свечкіна Аліна Леонідівна

Донецьк - 2013

Зміст

• Вступ
• 1. Англо-американська модель ринку цінних паперів
• 2. Німецька модель ринку цінних паперів
• 3. Змішані моделі
• 4. Модель ринку цінних паперів України
• Висновки
• Список використаної литератури

Вступ

Модель ринку цінних паперів - це тип організації фондового ринку в залежності від виду інститутів, які виконують функції фінансових посередників.

Модель, відповідно до якої почав складатися ринок цінних паперів в Україні, має універсальні та особливі риси. Перше - вона включає ряд елементів, що підвладні РЦП інших країн (законодавче регулювання РЦП, законодавче закріплення переліку цінних паперів, державне регулювання випуску цінних паперів та інформація про ці випуски, публікація емітентами щорічного звіту, державне ліцензування посередницької діяльності, державний контроль за РЦП, наявність біржового та позабіржового сегментів на РЦП, заснування інфраструктурних інструментів, інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, обіг дематериалізованих цінних паперів); друге - існують відмінності, що притаманні, головним чином, лише українському ринку (перевага первинного ринку, невелика питома вага акціонерного ринку, державні та місцеві боргові цінні папери, забезпечення майбутніх доходів, випуск емітентами своїх акцій, самокотирування ЦП, інформованість інвесторів, Комісія із цінних паперів та фондового ринку).

Моделі РЦП різних країн представляють собою значною мірою результат еволюції вказаних ринків, характер якої у кожному даному випадку визначається багатьма факторами, в тому числі конкретно-історичними та національно-культурними. З іншого боку, за своїм змістом ринок ЦП є сукупністю ринкових відносин із приводу ЦП і є таким незалежно від конкретно-національних відмінностей.

1. Англо-американська модель ринку цінних паперів

Англо-американська модель ринку цінних паперів (небанківська) - це така його організація, при якій функцію фінансових посередників (брокерів-дилерів) виконують небанківські фінансові інститути, спеціалізовані компанії з цінних паперів.

Основні характерні риси англо-американської моделі:

1) в англо-американської моделі істотно вище в структурі власності частка роздрібних інвесторів і які представляють їхні інститутів колективного інвестування нижча частка власності держави і великих корпоративних структур або банків;

2) істотно менше значення у складі акціонерних капіталів мають контрольні пакети. Забезпечується високий ступінь дрібності у власності на акціонерні капітали. Найважливішим стимулом і джерелом доходів для акціонерів і менеджменту є підвищення ринкової вартості компаній, що виявляється на відкритому ринку акцій;

3) англо-американська модель традиційно відрізняється більшою відкритістю, меншим провінціалізмом (менше обмежень на транскордонний рух капіталів, конвертованість валюти, вільніше доступ іноземних емітентів, інвесторів і фінансових посередників). При цьому на лібералізованих ринках виникає сильний державний нагляд, що забезпечує чесне ведення бізнесу та зниження ризиків;

4) більш високою є насиченість господарського обороту грошовими ресурсами (монетизація). Виникає стійка тенденція до диверсифікації структури фінансового ринку, зростанню його обсягів, позитивної кон'юнктурі цін, зниження ризиків, виникнення нових сегментів та інноваційних фінансових продуктів;

5) ринок цінних паперів є масовим, ліквідним, він у все більшій мірі набуває міжнародного характеру. Фондовий ринок стає основним джерелом інвестицій в реальний сектор (частка банківських кредитів у фінансуванні скорочується);

6) найбільш великим сегментом ринку цінних паперів стає ринок акцій, боргові інструменти починають носити підлеглий характер. Починають швидко наростати ресурси інститутів колективного інвестування; все більш великими і стійкими стають банки та інші фінансові інститути; частка комерційних і ощадних банків і традиційних банківських продуктів у фінансових активах, в структурі фінансування господарства швидко знижується. Фінансування венчурних проектів - нових компаній, що несуть на собі високі рівні ризику - значною мірою здійснюється через ринок акцій;

7) характерно більше відділення комерційних банків від ринку корпоративних цінних паперів, страхових продуктів та ін Фінансові інститути є більш спеціалізованими в порівнянні з Німецькою моделлю і в цілому в континентальній Європі, широко використовується концепція спеціалізованих банків (наприклад, інвестиційних банків або, що те ж саме, брокерсько-дилерських компаній).

Прикладами є ринки цінних паперів США, Великобританії, Канади, Австралії.

2. Німецька модель ринку цінних паперів

Німецька модель ринку цінних паперів (банківська) - це така його організація, при якій функцію фінансових посередників (брокерів-дилерів) виконують комерційні банки.

Основні характерні риси німецької моделі:

1) істотно нижче в структурі власності частка роздрібних інвесторів і які представляють їхні інститутів колективного інвестування; вище частка власності держави і великих корпоративних структур;

2) істотно більше значення в складі акціонерних капіталів мають контрольні пакети і вертикальні участі. Відповідно, найважливішу роль починають грати банки як великі інвестори в акціонерні капітали господарства. Підвищення ринкової вартості компанії на відкритому ринку не є найважливішою метою менеджменту, більшу увагу віддається зростанню обсягів, продуктивності, якості продукції;

3) незважаючи на те, що всі атрибути ринкової економіки в наявності, ступінь централізації в прийнятті рішень, роль у цьому держави і не багатьох найбільших власників, масштаби адміністративного втручання і розміри державної власності вище, ніж в англо-американської моделі;

4) фінансове посередництво в рамках німецької моделі здійснюється на основі « континентального банківської справи » або, що те ж саме, « універсального банківської справи ». Традиційно робиться більший акцент на грошові ресурси, які знаходяться всередині країни, і внутрішній фінансовий ринок. Висока роль банків як акціонерів промислових та інших нефінансових компаній, при цьому значна частина підприємств підконтрольна банкам або їх групах.

5) фінансовий ринок носить переважно борговий характер (банківський кредит, облігації) при тому, що ринок акцій має підпорядковане значення. Інноваційна функція фінансового ринку - фінансування венчурних проектів - здійснюється, в основному, що не через акції, а через боргові інструменти. Вище частка комерційних банків у фінансових активах країни.

6) банки є універсальними, діючи як на ринку традиційних банківських продуктів (кредити, депозити, розрахунки), так і в якості професійних учасників на ринку цінних паперів (створюючи при цьому часто спеціалізовані філії і дочірні компанії з операцій з цінними паперами, перш за все на центральних ринках Франкфурта і Лондона).

7) інститути колективного інвестування (що представляють, в кінцевому рахунку, роздрібних інвесторів) відіграють відносно меншу роль, ніж в англо-американській моделі. Структура фінансових продуктів простіше, фінансові ринки менш диверсифіковані і носять менш інноваційний характер.

Прикладами є ринки цінних паперів Німеччині та багатьох європейських країн, Японії.

3. Змішані моделі

У реальному житті, особливо в рамках інтернаціоналізації господарського життя, безперервно відбувається зближення розглянутих моделей індустріальної ринкової економіки і, відповідно, стає все істотніше схожість або навіть збіг організації фінансових ринків. Так, і США, і Німеччина показують приклади конвергенції двох систем фінансування господарства.

З початку 90 -х р. р. в Німеччині надають величезного значення розширенню ринку акцій і насамперед його міжнародної компоненти, фінансування через нього венчурних компаній, посилення нагляду за банками професійними учасниками ринку, подолання конфліктів інтересів і зниження ризиків, що виникають на ринку цінних паперів, та захисту прав інвесторів.

Здійснено адаптація німецького законодавства у галузі цінних паперів до директив ЄС, які, в свою чергу, максимально враховують досвід США в розкритті інформації, забезпечення чесних торгових практик, запобіганні маніпулювання і інсайдерської торгівлі. Постійно зростає і є найвищою в світі частка іноземних емітентів на Франкфуртській фондовій біржі, з 1992 р. здійснюється концепція створення у Франкфурті нового світового фінансового центру (у контексті конкуренції з Лондоном і Парижем) і політика злиттів і об'єднань з іншими іноземними центрами торгівлі фінансовими активами. При цьому виникає тенденція до диверсифікації професійних учасників фінансового ринку та фінансових інструментів.

З кінця 90 -х рр. починається масовий перехід великих німецьких компаній на іменні акції замість пред'явницьких з тим, щоб мати можливість взяти капітали на найбільших ринках капіталів в США, відповідати звичним вимогам американських інвесторів до акцій. Здійснюється проект створення так званих нових ринків, через які молоді компанії зростання могли б залучати кошти для свого розвитку у міжнародних інвесторів (обов'язкове ведення звітності за міжнародними стандартами, англійською мовою) і т. д.

З іншого боку, в США у все більшій мірі комерційні банки здійснюють операції на ринку корпоративних цінних паперів і виникає тенденція до створення фінансових холдингів, в яких дочірніми компаніями банків стануть фірми, що торгують цінними паперами (так звані «корпорації з повним набором фінансових послуг») і, навпаки, буде створено новий тип банків (так званих « оптових банків »), контролюючими власниками яких стануть брокерсько-дилерські фірми. Відповідне законодавство, яке дозволяє фінансові холдинги, прийнято в США в листопаді 1999 року.

Ця тенденція конвергенції є міжнародною. За оцінкою, з більш ніж 30 найбільш розвинених країнових ринків цінних паперів приблизно 40-45 % - ринки з «китайською стіною» між комерційним та інвестиційним банківським справою (англо-американська модель), 40-45 % - змішані ринки і 10-20% - носять чисто банківський характер (німецька модель). Аналіз більше 50 формуються ринків показав, що змішані ринки, на яких обороти банків можуть доходити до 75 % їх обсягів, складають 50-51 % від загального їх числа, брокерські ринки, на яких значну частку займають дочірні компанії іноземних банків - 20-22 %, брокерські ринки, на яких превалюють, за оцінкою, місцеві брокерські компанії - 27-30 %.

4. Модель ринку цінних паперів України

Українська модель РЦП сприйняла багато універсальних рис, найбільш важливі з них наступні.

1. Законодавче регулювання РЦП. Практично в усіх країнах, де існує РЦП, найбільш важливі їх аспекти регулюються законами. В ієрархії нормативно-правових актів закони займають головне й найвище місце. Вони мають більшу юридичну силу порівняно, наприклад, з актами державної виконавчої влади чи актами, прийнятими органами, що підвладні законодавчій владі, але не є органами виконавчої (наприклад, Національний банк).

Законодавче регулювання найбільш важливих аспектів РЦП має перевагу з багатьох причин. Як правило, закони приймаються на основі соціально-групової згоди інтересів, у процесі їх обслуговування й прийняття беруть участь представники різних соціальних груп.

Законодавче регулювання є більш стабільним, так як процедура зміни та відміни законодавчих положень, звичайно, є більш важкою та повільною порівняно із процедурами відміни чи доповнення актів виконавчої влади. З метою упорядкування фондового ринку та підвищення дисциплінованості його учасників, підтримки довіри до фондового ринку та його динамічного розвитку держава здійснює регулювання РЦП.

Головним принципом регулювання фондового ринку є першочергова реалізація загальнонаціональних інтересів та забезпечення гарантій і безпеки інвестиційної діяльності в економіку України.

Система регулювання повинна виконувати наступні функції: визначення ключових напрямів фондового ринку і ролі учасників цього ринку; створення для учасників ринку сприятливого законодавчого та регулюючого оточення; створення перепон та встановлення відповідальності за дії, які можуть призвести до дезорганізації ринку, його руйнування, недоброякісної конкуренції й обману інвесторів, маніпуляцією цінами та шахрайству з фінансовими ресурсами, в тому числі з довірчих операцій.

Державне регулювання фондового ринку здійснюється шляхом прийняття законодавчих та інших нормативних актів, ліцензування та контролю за діяльністю фондового ринку. З метою забезпечення єдиної державної політики в цій сфері створюється спеціальний державний орган - Комісія з цінних паперів та фондової біржі чи ринку.

2. Законодавче закріплення списку цінних паперів. Як правило, в законах, що регулюють РЦП, створюються списки (переліки) цінних паперів, які визнаються правом даної конкретної країни у вигляді цінних паперів. Такий перелік може бути вичерпним та відкритим. У першому випадку цінними паперами вважаються лише ті грошові документи, які прямо вказані в переліку; в іншому, крім вказаного прямо, також й інші аналогічні їм документи.

В Україні існує вичерпний список ЦП, до якого входять: акції, облігації внутрішньої державної та місцевої позики, облігації підприємств, казначейські зобов'язання, депозитні сертифікати, векселі та приватизаційні цінні папери.

3. Державне регулювання випуску ЦП й інформація про ці випуски. Законодавство України, як і законодавства інших країн, покладає на інституційних емітентів, які випускають акції та облігації у відкритий обіг, зобов'язання зареєструвати випуск цінних паперів та інформацію про випуск у певних державних органах.

Державне регулювання випуску цінних паперів виконує функцію захисту інтересів інвесторів та інших учасників РЦП. Вона, відомо, з однієї сторони сприяє тому, що на РЦП у вільному обігу не з'являються сумнівні грошові інструменти, а з другого - сприяє тому, щоб інвестори могли приймати на РЦП зважені рішення.

Процедури реєстрування вимагають, щоб емітенти давали учасникам РЦП об'єктивну інформацію про свій господарський та фінансовий стан. Встановлення режиму державної реєстрації відкритих випусків акцій та облігацій переслідує мету забезпечення цілісності ринкових взаємовідносин, підвищення довіри до РЦП зі сторони реальних та потенційних його учасників.

4. Публікація емітентом річних звітів. Інституційні емітенти, акції яких знаходяться у відкритому обігу на РЦП, зобов'язані, згідно із законодавством України, опубліковувати річні звіти про результати своєї господарської діяльності та фінансового стану. Ця інформація доводиться до відома акціонерів та потенційних інвесторів для того, щоб вони мали змогу приймати рішення стосовно покупки чи продажу акцій [3].

5. Державне ліцензування посередницької діяльності. Посередницька діяльність на РЦП практично в усіх країнах здійснюється на основі державних ліцензій. Введення режиму ліцензування в даному випадку є встановленням режиму монополії на здійснення ряду важливих посередницьких функцій. Оскільки РЦП займає важливе місце в системі фінансового ринку, а також більшою мірою залежить від довіри з боку великої кількості його учасників, держава пред'являє вищі вимоги до тих суб'єктів підприємницької діяльності (та їх службовців), які здійснюють на РЦП посередницьку діяльність. Це припускає, перш за все, наявність у керівників і службовців інститутів-посередників певної кваліфікації, вмінь та сумлінності поведінки. Посередники на РЦП грають переважно виключну роль, від їх поведінки в більшості залежить ефективність ринкового взаємозв'язку, його успіх та динамічність. Посередники в більшості випадків виконують волю інвестора і емітентів та захищають їх інтереси.

Як і в інших країнах, в Україні головною категорією посередників є брокери (торговці цінними паперами, що здійснюють діяльність на комісійній основі) та дилери (торгівці цінними паперами, що діють на комерційних принципах). Законодавство України також регулює і такий вид посередницької діяльності, як розміщення і випуск ЦП шляхом проведення відкритої підписки (андерайтерські функції).

6. Державний контроль на РЦП. Здійснення державного контролю на РЦП представляє собою один з головних елементів моделі РЦП. Звичайно такий контроль здійснюють спеціалісти (вповноважені на це) органами виконавчої влади. Завданнями таких органів є: захист інтересів інвесторів і публічних інтересів; забезпечення цілісності ринкових взаємовідносин; забезпечення реалізації законодавчих актів, регулюючих ринок ЦП; вживання заходів для підтримки порядку на РЦП і ряд інших.

Державний контроль здійснюється щодо всіх найбільш важливих областей взаємовідносин. Це стосується, наприклад, нагляду за переміщенням контрольного пакету акцій, допуску та обігу на території даної країни іноземних ЦП, перевірки інформації про випуск ЦП та річних звітів емітентів і т. ін.

7. Біржовий та позабіржовий сегмент РЦП. Як правило, РЦП має два основних сегменти: біржовий та позабіржовий. Це означає, що він існує одночасно як у вигляді фондових бірж, так і у вигляді відносин із приводу цінних паперів поза цими біржами. Біржовий РЦП - це організовані ринки. Торгівля на фондових біржах здійснюється за певними правилами, стандартами та критеріями. На позабіржовому ринку умови обігу ЦП, укладання та виконання угод за ними є більш вільним та менш процедурним.

Біржовий сегмент займає важливе положення в системі РЦП. Взаємодіяльність на фондових біржах вважається більш надійною порівняно із взаємодіяльністю на позабіржовому ринку. Фондові біржі та торгівля на них виконують функцію "барометра", стан РЦП на даний момент часу. Багато економічних рішень приймається в повсякденному житті на основі обліку стану біржової торгівлі цінними паперами.

Формування максимально справедливої ціни на ЦП повинно сприяти діяльності фондових бірж, на яких за допомогою лістингу, механізму біржової торгівлі буде визначатися єдина котировка ЦП, що повинно підвищувати довіру інвестора до них.

Фондові біржі - спеціальні установи, що створюють умови для постійно діючої централізованої торгівлі ЦП шляхом поєднання попиту і пропозицій за ними, представлення місця та системи засобу як для першочергового розміщення, так і для вторинного обігу ЦП, які повинні працювати за єдиними правилами і за єдиною технологією електронного обігу ЦП в Україні, що здійснює Українська фондова біржа.

Членом фондової біржі може стати будь-який посередник на РЦП, який дотримується та виконує вимоги, встановлені статутом та правилами фондової біржі. ЦП, допущені до котирування на фондовій біржі, повинні обслуговуватися системою Національного депозитарію.

Держава за допомогою фондових бірж може здійснювати розміщення державних цінних паперів.

Українська фондова біржа має 29 регіональних центрів та філіалів, 155 зареєстрованих брокерських контор, Центральний депозитарій, систему електронного обігу ЦП.

Реалії сьогодення потребують збільшення об'ємів випуску та обігу державних ЦП, відновлення довіри до них зі сторони юридичних осіб і населення. Це стосується як всеукраїнських державних паперів - облігацій внутрішнього і зовнішнього займу, державних казначейських зобов'язань, так і муніципальних облігацій, як загальних, так і цільових місцевих позик.

Що стосується виходу на світові ринки ЦП українських компаній, то на їх шляху виникає проблема законодавчого характеру. Є й інші. Наприклад, низька конкурентна спроможність наших ЦП. На Заході природно будуть цікавитися лише акціями високоприбуткових та перспективних компаній, яких в нас поки що мало.

УФБ багато робить для прискорення процесу інтеграції національного ринку ЦП в європейський та світовий ринки. Співробітництво з Товариством французьких бірж і Національним депозитарієм Франції дало можливість у короткий термін створити при УФБ Центральний депозитарій і ввести в дію систему електронного обігу ЦП. Продуктивним є і співробітництво з товариством сприяння розвитку бірж і фінансових ринків Східної та Центральної Європи (Німеччини), Об'єднанням німецьких ФБ "Німецька біржа АГ" і Франкфуртською фондовою біржею.

Ділові стосунки створилися між УФБ та керівництвом Федерації Європейських фондових бірж, Нью-Йоркської, Чиказької, Торонтської, Афінської, Будапештської, Празької, Варшавської, Братиславської, Литовської, російськими фондовими біржами, налагоджені контракти з Токійською та корейськими біржами. Теперішньому етапу співробітництва притаманний характер інформаційного обміну, обміну досвідом.

Ведеться робота зі створення системи підготовки кадрів, їх методичного забезпечення, інформаційної та просвітницької діяльності. УФБ є одним із засновників Київського інституту інвестиційного менеджменту і Київського слов'янського університету - навчального закладу нового типу з підготовки спеціалістів фондового ринку з вищою освітою. За допомогою бірж створені та працюють курси з підготовки брокерів і аналітиків ЦП, Українська комерційна школа, на самостійній основі проводиться підготовка брокерів і дилерів для роботи в системі електронного обігу. Систематично проводяться семінари із проблем фондового ринку.

Висновки

Ринок цінних паперів є складовою фінансового ринку та одним з найважливіших елементів ринкової економіки. У світовій практиці виділяють три основні моделі організації ринку цінних паперів: американська, європейська та змішана.

Американська модель характеризується тим, що банкам заборонено займатися деякими видами професійної та непрофесійної діяльності на рінку цінних паперів. Центральне місце на американському фондовому ринку займають інвестиційні банки, фонди, компанії. Ця модель характеризується здійсненням державою жорсткого регулювання та нагляду за поведінкою на ринку учасників угод із цінними паперами.

Особливість європейської моделі полягає в тому, що банки займають центральне місце на ринку цінних паперів - їм дозволяється поєднувати звичайні банківські операції з операціями на фондовому ринку. За даної системи банківські установи є переважно універсальними. Вони водночас є і інвестиційними компаніями, фондами, і брокерами-дилерами та інвестиційними консультантами. Найяскравішим прикладом такої моделі є модель ринку цінних паперів в Німеччині, тому її часто називають «німецька».

На думку багатьох вчених американська та європейська моделі крайностями, оскільки вони існують в чистому вигляді тільки в Німеччині та США. Найпоширенішою в світі є все ж таки змішана модель, яка є поєднанням двох попередніх. Така модель функціонує в більшості країн світу, зокрема в Японії, Південній Америці, Південно-Східній Азії і т.п. Відповідно до змішаної системи на ринку цінних паперів функціонують як професійні учасники так і банківські установи у вигляді універсальних та спеціалізованих.

ринок цінний фондовий

Список використаної літератури

1. Понеділко О. Інвестиційні ознаки комерційних банків та їх групування. - 2011. с. 4-7.

2. Руденко М. Місце банків, як інвесторів, в структурі ринку цінних паперів. - 2011 с. 246-251.

3. Навроцька Н. Формування моделі українського ринку цінних паперів. - 2010. с. 146-150.

4. Деревко Ю. Інвестиційні банки: вплив на формування змішаної моделі ринку цінних паперів в Укріїні. - 2008 с. 90-93.

5. Закон України «Про банки і банківську діяльність» від 7.12.2000 р. №2121 ІІІ.

6. Микова М. Механізм функціонування інвестиційних банків в Україні. - 2011 с. 47-49.

Размещено на Allbest.ru