Фінансові ресурси підприємницьких структур та ефективність їх використання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансові ресурси підприємницьких структур та ефективність їх використання

Трансформаційні процеси у вітчизняній економіці, перш за все, позначилися на механізмі формування та використання фінансових ресурсів підприємницьких структур різних форм власності і обумовили необхідність наукового аналізу і теоретичного обгрунтування низки питань. Актуальність таких проблем посилюється тим фактом, що з початку приватизації 56546 господарських суб'єктів змінили форму власності, у тому числі загальнодержавну - 14909, комунальну - 41637, із них шляхом продажу акцій відкритих акціонерних товариств - 8927, що зумовлює необхідність теоретичного осмислення шляхів адаптації механізму фінансового забезпечення суб'єктів господарювання до сучасних умов.

Становище, що склалося, об'єктивно вимагає нових підходів до формування та використання фінансових ресурсів і напрямів практичної реалізації рекомендацій щодо активізації ролі фінансових інструментів у соціально-економічних процесах, передусім тих, що стосуються фінансових ресурсів як матеріальної основи фінансів і методу підтримання вартісних макроекономічних пропорцій у країні.

У вітчизняній науковій літературі дана проблематика не знайшла комплексного обгрунтування, тоді як у зарубіжній - опубліковано значну кількість праць з питань формування та використання фінансових ресурсів. До них варто віднести роботи Д.А.Аллахвердяна, І.А.Аветисяна, Г.В.Базарової, А.М.Бірмана, Є.О.Вознесенського, М.М.Волуйського, О.М.Волкова, В.О.Галана, В.П.Дьяченка, Л.О.Дробозіної, П.Н.Жевтяка, Р.В.Корнєєвої, Л.О.Ляндо, Л.П.Павлової, В.С.Павлова, В.Г.Панскова, В.М.Радіонової, В.К.Сенчагова, М.І.Ткачук.

Проблеми ролі фінансових ресурсів підприємств в економічній системі держави висвітлюються у працях українських економістів В.Л.Андрущенка, В.М.Бородюка, В.М.Братішка, С.А.Буковинського, З.С.Варналія, О.Д.Василика, В.М.Геєця, А.С.Гальчинського, І.І.Гейдора, В.І.Грушка, А.І.Даниленка, О.Д.Заруби, Б.Є.Кваснюка, Н.І.Костіної, В.І.Кравченка, Ю.П.Лебединського, І.І.Лукінова, А.М.Мороза, С.С.Осадця, К.В.Павлюк, О.І.Пилипченка, А.М.Поддєрьогіна, Г.О.П'ятаченка, О.С.Редькіна, М.І.Савлука, М.І.Сивульського, І.Г.Ткачук, В.М.Федосова, В.В.Шокуна, С.І.Юрія та інших. У наукових дослідженнях цих економістів знайшли відображення окремі аспекти сутності і ролі фінансів та фінансових ресурсів, їх вплив на економіку як у межах окремих господарюючих суб'єктів, так і на макроекономічному рівні.

Водночас, недостатньо досліджені принципи та методи формування і використання фінансових ресурсів підприємницьких структур в умовах переходу до ринку, їх участь у формуванні загальнодержавних фондів фінансових ресурсів та вплив на темпи й пропорції розвитку економіки. Саме ці обставини визначили вибір теми дисертаційного дослідження, обумовили його теоретичну і практичну цінність.

ЗВ'ЯЗОК РОБОТИ З НАУКОВИМИ ПРОГРАМАМИ, ПЛАНАМИ, ТЕМАМИ. Розробки, виконано автором у межах комплексної наукової теми ДКНТ України «Принципи побудови бюджетної системи України», шифр 05.05.01./033А-95/, що розроблялася кафедрою фінансів, грошового обігу та кредиту Київського університету імені Тараса Шевченка, а також окремих розділів наукових досліджень по виконанню комплексної теми «Становлення фінансової системи України і фінансова стабілізація», що виконувалася у Науково-дослідному фінансовому інституті при Міністерстві фінансів України.

МЕТА І ЗАДАЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ полягають у вивченні теоретичних положень та практичних аспектів формування та використання фінансових ресурсів суб'єктів господарювання, визначення основних напрямків вдосконалення фінансового забезпечення в умовах трансформації економічної системи з метою підвищення ефективності роботи підприємств, що змінили форму власності.

Досягнення поставленої мети потребувало вирішення таких задач:

вивчення особливостей формування фінансових ресурсів підприємств залежно від їх организаційно-правових форм господарювання;

дослідження процесу формування фінансових ресурсів для обгрунтування шляхів розширення джерел мобілізації коштів;

визначення впливу фінансових відносин з бюджетом на структуру і використання фінансових ресурсів підприємницьких структур;

розробка оптимізаційної моделі формування фінансових ресурсів в умовах становлення фінансового ринку в Україні;

обгрунтування рекомендацій щодо вдосконалення структури фінансових ресурсів підприємств.

Предметом дослідження є фінансові відносини у виробничій сфері, пов'язані із створенням і використанням фондів фінансових ресурсів. Об'єктом дослідження виступають методи використання фінансів з метою підвищення ефективності виробництва.

Інформаційну базу дослідження складають відповідні законодавчі та нормативні документи, офіційні статистичні матеріали, літературні джерела.

НАУКОВА НОВИЗНА ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬтАТІВ полягає в наступному:

застосування нових підходів до визначення економічної природи і призначення фінансових ресурсів дало змогу обгрунтувати ряд теоретичних положень, щодо еволюційної ролі фінансів у забезпеченні господарської діяльності підприємств недержавної форми власності;

здійснено комплексне обгрунтування впливу зміни форм власності підприємницьких структур на розширення можливостей у залученні необхідних для здійснення господарської діяльності фінансових ресурсів із зовнішніх та внутрішніх джерел;

узагальненно досвід формування фінансових ресурсів підприємницькими структурами залежно від їх организаційно - правових форм управління, показано, що зі зміною форм власності, можливості мобілізації фінансових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності значно розширюються і дають змогу підприємствам самостійно вирішувати цю проблему через залучення коштів на фондовому ринку та ринку позикового капіталу;

уточнено структуру фінансових ресурсів за рахунок розширення джерел мобілізації фінансових ресурсів, що сприяло розробці і обгрунтуванню нових підходів до визначення фінансового стану підприємницьких структур і його впливу на кінцеві господарські результати;

розроблено пропозиції, щодо оптимізації структури джерел формування фінансових ресурсів з метою підвищення ефективності їх господарської діяльності, запропоновані оптимізаційні моделі дають змогу у кожному конкретному випадку знайти найбільш сприятливі форми мобілізації коштів;

досліджено систему взаємовідносин підприємницьких структур з бюджетом як при сплаті податків, так і при отриманні бюджетних асигнувань, що дало підставу для обгрунтування диференціації ставок податків у залежності від галузевих умов та технологічного рівня виробничих процесів.

Практичне значення одержаних результатів. Використання результатів дослідження дасть змогу підвищити ефективність господарської діяльності підприємств за рахунок створення сприятливого фінансового клімату.

До результатів, що мають практичне значення, відносяться:

методи оцінки фінансового стану підприємств, що можуть використовуватися при прийнятті управлінських рішень, як на рівні окремої господарської структури, так і в сукупності підприємств окремих форм власності та видів діяльності;

пропозиції, що стосуються вдосконалення форм мобілізації та напрямків використання фінансових ресурсів, знайшли практичне застосування на підприємствах акціонерної форми власності (ВАТ Іркліївський масло - сир завод; ЗАТ «Будмашсервіс», м.Київ; ЗАТ «Дорстройкомлект», м.Київ.);

пропозиції щодо диференціації ставок податків, розширення бази оподаткування і зниження податкового навантаження.

Результати дослідження широко використовуються в навчальному процесі при викладанні курсів та спецкурсів, зокрема, «Фінанси підприємницьких структур»та «Фінансовий менеджмент».

ОСОБИСТИЙ ВНЕСОК ЗДОБУВАЧА:

виявлені фактори впливу на процес формування та ефективність використання фінансових ресурсів підприємницьких структур;

визначена економічна природа, роль і значення фінансових ресурсів. Фінансові ресурси - об'єктивно необхідний елемент відтворювальних процесів, мають зв'язок з іншими економічними категоріями та самостійні форми впливу на результати господарсько-фінансової діяльності підприємств;

визначені особливості прояву фінансових ресурсів у забезпеченні відтворювальних процесів у період трансформації економічної системи;

запропоновано класифікацію фінансових ресурсів підприємств акціонерної форми власності;

показано відмінності у джерелах формування фінансових ресурсів підприємств в залежності від зміни форми власності. Сруктура фінансових ресурсів підприємств недержавної форми власності є більш мобільною, еластичною, має значно вищий рівень впливу на кінцеві результати господарської діяльності підприємств. Існує можливість самостійно вирішувати питання про розширення джерел фінансових ресурсів за рахунок збільшення власних та залучених кошів.

АПРОБАЦІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДИСЕРТАЦІЇ. Результати дисертаційного дослідження оприлюднено на засіданнях кафедри фінансів, кредиту і грошового обігу та методологічному семінарі аспірантів Київського університету імені Тараса Шевченка; науковій конференції «Фінанси України при переході до ринку: теорія і практика» у Волинському державному університеті ім. Лесі Українки; науковій конференції присвяченій 160-річчю Київського університету імені Тараса Шевченка; науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу Полтавського кооперативного інституту.

Положення дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі при викладанні курсів «Фінанси підприємств» та «Фінансовий менеджмент».

ПУБЛІКАЦІЇ. З теми дисертації опубліковано 6 робіт загальним обсягом 2,2 друкованих аркушів / в тому числі у співавторстві - 0,2 друк.арк./.

Обсяг та структура дисертації. Дисертація викладена на 202 сторінках друкованого тексту, містить 42 таблиці і 10 рисунків. Складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (160джерел) і додатків.

Основний зміст дисертаційної роботи

Вирішення основних завдань роботи, визначених метою і задачами дисертаційного дослідження, здійснено на основі розробки наступних груп проблем.

Перша група проблем, досліджених у розділі «Економічна природа та призначення фінансових ресурсів», стосується встановлення того, що загальною проблемою для підприємницьких структур при переході до ринкової економіки є постійна нестача власних фінансових ресурсів. З огляду на це необхідно визначити такий оптимальний стан фінансових ресурсів та напрямки ефективного їх використання, при якому суб'єкти господарювання, вільно маневруючи власними і залученими коштами, можуть забезпечувати безперервний процес виробництва та реалізації продукції й своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Умови здійснення господарської діяльності об'єктивно вимагають наявності фондів фінансових ресурсів, які складають матеріальну основу функціонування фінансів.

Важливість і актуальність їх дослідження пояснюється тим, що формування та використання фінансових ресурсів здійснюється на двох рівнях: державному та на рівні підприємств. Фінанси підприємницьких структур, як важлива складова фінансової системи держави, займають пріоритетне становище, оскільки обслуговують процес створення, розподілу, перерозподілу та кінцевого споживання валового внутрішнього продукту.

У дисертації специфіка утворення і використання фінансових ресурсів підприємств визначається як така, що зумовлена існуючими формами власності та відносинами розподілу. Весь час, перебуваючи у русі, фінансові ресурси підприємницьких структур змінюють свою форму, не втрачають змісту, зосереджуються у різних видах фондів та використовуються за призначенням. Розмір та структура джерел формування фінансових ресурсів підприємницьких структур визначає можливості розширеного відтворення, забезпечує фінансову стійкість та платоспроможність, впливає на формування оборотних активів та основних фондів.

У роботі виявлено фактори впливу на формування фінансових ресурсів підприємницьких структур, серед яких автор виділяє види діяльності та організаційно-правові форми господарювання, що обумовлють особливості їх використання. Незалежно від форм власності, умов та методів господарювання фінансові ресурси можуть одночасно виступати об'єктом та інструментом управління.

Таким чином, зi зміною форм власності розширюються джерела формування фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності через мобілізацію коштів на фондовому ринку, шляхом випуску цінних паперів. Така ситуація зумовлює більш ефективне використання фінансових ресурсів, що проявляється у виникненні зобов'язань перед інвесторами з приводу виплати доходів.

У дисертації критично проаналізовано літературні джерела з проблеми формування та використання фінансових ресурсів і відзначено, що неіснує чіткого визначення поняття фінансові ресурси. Нашому розумінню суті фінансових ресурсів відповідає визначення, згідно якого узагальнено фінансові ресурси можна розглядати як грошові кошти, залучені в господарський оборот підприємства із різних джерел, сформованих під впливом організаційно-правових форм господарювання, призначених для покриття його власних потреб.

Результатом теоретичного аналізу економічної природи фінансових ресурсів є запропонована у роботі класифікація джерел формування фінансових ресурсів рис.1.

Рис.1. Джерела формування фінансових ресурсів підприємницьких структур.

фінансовий ресурс економічний держава

Основою формування фінансових ресурсів підприємницьких структур є власні фінансові ресурси, серед яких прибуток визначається одним із дієвих джерел реального їх поповнення. Прибуток виникає в результаті розподілу та перерозподілу доходів і являє собою частину новоствореної вартості, виробленої, реалізованої і готової до розподілу.

В умовах становлення ринкової економіки, основою успішного функціонування підприємницьких структур є збалансованість його фінансових ресурсів, проте, як досліджено в дисертації, їх структура постійно змінюється під впливом різноманітних факторів таблиця 1.

Таблиця 1. Склад і структура фінансових ресурсів підприємницьких структур у 1991-1997 рр. Розраховано за даними Міністерства фінансів України.

Наведені у таблиці дані свідчать про те, що основну частину фінансових ресурсів становить прибуток, частка якого, починаючи з 1991 року до 1995 року, мала стійку тенденцію до зростання - у 1991 році цей показник складав 21,6 %, а у період з 1994 по 1995 рік досягнув рівня 84,3 %, у 1996 питома вага прибутку хоч і знизилась, проте була достатньо високою - 56,9 %, а вже у 1997 році даний показник значно понизився і складав 48,3 %.

Помітне зниження й інших показників доходів до 0,5% у 1996 році проти 17,9% у 1991 році та амортизаційних відрахувань до 3,4 відсотка у 1997 році проти 9,9% у 1995. Такі структурні зрушення у складі фінансових ресурсів підприємницьких структур відбулися під впливом зростання питомої ваги коштів, залучених із зовнішніх джерел, і, в першу чергу, частки кредиторської заборгованості, яка спричинила систему неплатежів та призводить до зниження інвестиційних можливостей підприємницьких структур.

На підставі детального аналізу визначено фактори впливу на процес формування результатів господарської діяльності (прибуток або збиток), до числа яких можна віднести - ціновий і затратний, а, залежно від умов ринкового середовища - внутрішні та загальні.

Можливості вдосконалення процесу формування власних та залучених фінансових ресурсів вимагають дослідження й об'єктивної оцінки статистичних даних, що стало основою другої групи проблем, розкритих у розділі «Організаційні та методичні основи формування фінансових ресурсів». Фінансові ресурси підприємницьких структур мають специфічну організаційну основу. Як показано в дисертації, організаційною основою вважається діюче законодавство. Прийняття низки законодавчих актів України, що регулюють господарсько-фінансову діяльність підприємств, і, в першу чергу, законів:»Про власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», «Про господарські товариства», і відповідно на їх основі нормативних актів уряду та інших управлінських структур, дало змогу підприємницьким структурам самостійно розпоряджатися ресурсами, планувати власну господарсько-фінансову діяльність, створювати та забезпечувати матеріально-технічну базу, фінансувати затрати по розширенню виробництва. Для підприємницьких структур така форма організації фінансів в умовах перехідної економіки є новою. Вона поставила перед фінансами підприємств низку проблем - прогнозування, формування та використання фінансових ресурсів. Організаційні основи діяльності підприємницьких структур сприяли опрацюванню методів формування та використання фінансових ресурсів.

У роботі доведено, що фінансування діяльності підприємницьких структур однаковою мірою залежить від стану як власних, так і залучених фінансових ресурсів, які в свою чергу тісно взаємозалежні. Проте, це не означає, що вони можуть замінюватися. Так, у сучасних умовах значних змін зазнав процес формування власних коштів, однак джерела їх не змінилися - статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток.

Вдосконалити процес формування прибутку підприємницьким структурам можливо за рахунок: істотного скорочення витрат не виробничого характеру (представницьких витрат, витрат на відрядження, послуги зв»язку, витрат на оренду невиробничих приміщень тощо); відмови від резервування коштів на покриття витрат майбутніх періодів; впровадження єдиного методу визначення реалізації продукції. Пропонується вирішити проблему визначення моменту реалізації продукції через застосування методики, що передбачає повний розрахунок та передачу прав власності на товари, роботи та послуги і ризики, пов'язані із їх доставкою.

Не менш важливим джерелом поповнення власних фінансових ресурсів. як це відзначено в дисертації, є амортизація. Однак, у сучасних умовах господарювання вона втратила реальну можливість впливати на підвищення результатів господарської діяльності підприємницьких структур, через відсутність чіткої амортизаційної політики в державі, яка не сприяє накопиченню достатніх коштів для повного відтворення основних виробничих фондів. Проведені дослідження показали, що амортизація відображає лише ступінь зносу основних фондів. Кошти амортизаційного фонду, за цільовим призначенням, використовуються лише підприємствами державної форми власності. Підприємства недержавних форм власності здійснюють відтворення основних засобів за рахунок прибутку, що залишається в їх розпорядженні після сплати обов'язкових платежів.

В роботі доведено необхідність державного регулювання процесу формування фінансових ресурсів у тих галузях промисловості, де погіршення показників господарської діяльності не залежить від дії внутрішніх факторів. Аргументовано, що однією з форм державного регулювання є надання бюджетних субсидій та дотацій. Через вплив технічних, технологічних та природних умов виникають обставини, які не дозволяють підприємницьким структурам працювати рентабельно і витримувати ринкову конкуренцію. Тому кризове становище в таких галузях, як сільське господарство, вугільна промисловість, машинобудування не можна подолати без допомоги з боку держави,- за рахунок бюджетних коштів здійснюється фінансування капітальних вкладень, в тому числі модернізуються та переоснащуються виробництва.

Необхідно наголосити на тому, що важливим напрямком роботи підприємницьких структур у галузі розподільчих відносин є фінансове забезпечення процесу розширеного відтворення за рахунок розширення власних джерел фінансових ресурсів. Важливо, щоб держава, через регулювання бюджетної системи, давала можливість розвиватися підприємствам, а не лише сплачувати податки. Доцільно, одним із напрямків діяльності бюджетної системи впровадити бюджетне кредитування галузей промисловості через оформлення податкової заборгованості казначейськими векселями із строком погашення не більше одного року. Загалом це сприятиме додатковому залученню коштів до Державного бюджету у вигляді плати за користування бюджетними коштами.

Результати дослідження доводять, що в умовах кредитної обмеженості банківської системи, підприємницькі структури змушені самостійно вирішувати питання поповнення обігових коштів за рахунок зовнішнього залучення фінансових ресурсів. Зростання кредиторської заборгованості привело більшість підприємств до скрутного становища, що позначилося на їх платоспроможності. Такий фінансовий стан відштовхує потенційних кредиторів від вкладання коштів у розвиток виробництва, де оборотність коштів досить низька порівняно з торгівлею та громадським харчуванням, а ймовірність отримання прибутку майже відсутня.

У роботі досліджено звітні дані низки підприємств різних форм власності, обгрунтовано висновки щодо коштів, залучених підприємницькими структурами на ринку позикового капіталу. Їх питома вага постійно зростає, що свідчить про відсутність можливості своєчасно розраховуватися за своїми зобов'язаннями. Особливо привертає увагу зростання кредиторської заборгованості за простроченими розрахунками, що пояснюється спадом обсягів виробництва та інфляційними процесами.

Проведені дослідження звітних даних ряду підприємств взуттєвої галузі легкої промисловості дали можливість обгрунтувати висновки щодо скорочення кредиторської та дебіторської заборгованостей, зокрема, через: проведення щорічної їхньої інвентаризації та визначення її результатів у відповідності до нині діючих положень; списання заборгованостей, за якими минули строки позивної давності на результати господарської діяльності (заборгованість перед державними установами сплачується до бюджету). Впровадження таких заходів дасть можливість скоротити кредиторську та дебіторську заборгованість на 25-30 відсотків і забезпечить розрахунки з державою.

Загалом, слід уникати як неконтрольованої кредиторської заборгованості, що призводить до погіршення платоспроможності підприємств, так і надлишкових власних фінансових ресурсів, що можуть сповільнювати виробничий розвиток через надмірне резервування накопичень і відволікання їх із виробничого процесу. Тому, як доведено у проведених дослідженнях, встановлення оптимального співвідношення фінансових ресурсів впливає на вирішення питання підвищення ринкової вартості підприємства і залежить від показників - чистої рентабельності власних коштів та норми розподілу прибутку на дивіденди.

Важливим напрямом вдосконалення процесу формування фінансових ресурсів є застосування методики оптимізації фінансових ресурсі. Це, зокрема, методики, прийняті в зарубіжній практиці (США), які можуть бути впроваджені на вітчизняних підприємствах лише за наявності розвиненого ринку цінних паперів, статистики про його функціонування та після проведення значної адаптивної роботи, пов'язаної із впровадженням міжнародних стандартів обліку та звітності.

У роботі наведена методика застосування середньозваженої вартості фінансових ресурсів з метою визначення мінімуму повернення коштів, вкладених у діяльність підприємства, що може використовуватися для розрахунку ринкової вартості підприємства в цілому. Вартість авансованих у господарську діяльність коштів визначається за формулою:

V=k_jd_j,

де V- вартість авансованого капіталу;

k_j- ціна і-го джерела коштів;

d_j- питома вага і-го джерела коштів в загальній структурі.

Зазначена методика може застосовуватися за умови використання достовірної інформації про стан фінансових ресурсів підприємницьких структур та їх ринкову вартість.

Третя група проблем, що знайшла висвітлення у розділі «Фінансове забезпечення господарської діяльності підприємницьких структур», полягає в обгрунтуванні необхідності формування основних засобів за рахунок фінансових ресурсів, зокрема, через фінансове регулювання кругообігу виробничих фондів, систему взаємовідносин підприємницьких структур з бюджетом та іншими фінансовими інститутами та забезпечення фінансової стійкості.

Основною метою регулювання кругообігу виробничих фондів є формування основних засобів за рахунок фінансових ресурсів, опосередкованих у основних фондах, фондах цільового призначення та залучених коштах, що знаходяться в значній залежності від способів і методів їх формування, функціонування та розширеного відтворення. Для цього на початковому етапі діяльності підприємства вдаються до формування основних фондів, за рахунок власних коштів, що є частиною статутного фонду. Проте, надзвичайно низька інвестиційна активність власних товаровиробників і підприємств, тривала економічна криза, стагнація виробництва, прихована інфляція останніми роками призвели до практичного призупинення процесу внутрішнього капіталоутворення.

У дисертації доведено, що досягнення структурних зрушень можливо забезпечити, передусім, через регулювання норм амортизації. Відновлення основних виробничих фондів можна здійснювати за рахунок нагромаджених коштів у фонді виробничого розвитку. Реалізація даної пропозиції - нескладний процес, що відбуватиметься у формі капітальних вкладень, через які завершується не тільки кругообіг авансованої раніше вартості, але й здійснюється додаткове інвестування коштів у зв'язку з розширенням виробництва для покращення його матеріально-технічної бази.

Застосування методики інфляційно-коригуючої переоцінки основних та оборотних фондів підприємств, з одного боку, сприятиме реальному відображенню їх ринкової вартості, а з іншого, поповнить джерела формування власних фінансових ресурсів.

У дослідженні розглянуто можливості формування оборотних коштів як із традиційних, так і нових джерел, формування яких зумовлене розвитком ринкових відносин, зокрема, через систему небанківського кредитування та за рахунок прибутку, що залишається у розпорядженні підприємницької структури. Застосування небанківського кредитування сприятиме залученню додаткових коштів в оборот підприємства та прискорить його оборотність.

Особливу увагу в роботі звернено на систему взаємовідносин підприємницьких структур з бюджетом. Як доведено у дисертації, необхідно вдосконалювати порядок розподілу прибутку в частині черговості розрахунку підприємницьких структур з бюджетом за обов'язковими платежами, це зумовлює необхідність економічного обгрунтування розміру ставок податків, які виступали б гарантом дотримання платниками податків зобов'язань перед державою та максимально забезпечили покриття виробничих і соціальних потреб підприємницьких структур за рахунок прибутку.

Разом з тим, у роботі досліджено порядок розрахунку податків та обов'язкових платежів із прибутку, які підприємницькі структури сплачують до державного бюджету: податок на прибуток; податок на землю; податок з власників транспортних засобів; інші обов'язкові платежі. Під впливом перерозподільних процесів, пов'язаних з прямим оподаткуванням підприємств, практично, в усіх секторах економіки спостерігається зниження питомої ваги прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств після сплати податків та обов'язкових платежів. Вважаємо за доцільне, з метою стимулювання вітчизняного виробництва, ввести такий порядок оподаткування підприємницьких структур, який по можливості підвищував би рівень їх ділової активності.

У дисертації проаналізовано напрямки використання фінансових ресурсів з метою визначення їх ефективності та забезпечення фінансової стійкості підприємницьких структур. Комплексний аналіз показників, розрахованих на підставі даних фінансової звітності, серед яких виділяють:

співвідношення власних коштів до загального підсумку балансу (коефіцієнт автономії), що відображає, якою мірою активи підприємства сформовані за рахунок власних фінансових ресурсів;

коефіцієнт фінансування, показує, в якому співвідношенні залучені кошти можуть покриватися власними фінансовими ресурсами;

коефіцієнт заборгованості дає можливість визначити питому вагу залучених коштів у загальній структурі фінансових ресурсів і виявити залежність підприємницької структури від впливу зовнішніх факторів;

коефіцієнт довгосрокового фінансування відображає питому вагу фінансових ресурсів, спрямованих на фінансування основних виробничих фондів.

У здійсненому дослідженні встановлено, що лише за умови своєчасного виявлення ознак можливого погіршення фінансовго стану, в наслідок зростання питомої ваги залучених фінансових ресурсів, можна уникнути банкрутства підприємницької структури. Детальний аналіз механізмів попередження банкрутства дав можливість визначити заходи щодо поліпшення структури фінансових ресурсів.

Висновки

Проведені в дисертаційній роботі комплексні дослідження формування фінансових ресурсів та напрямків ефективного їх використання стали підставою для отримання наукових і практичних результатів, а саме:

Визначено особливості формування фінансових ресурсів підприємств у залежності від їх організаційно-правових форм господарювання та встановлено можливості розширення фінансових ресурсів через залучення необхідних для здійснення господарської діяльності коштів із зовнішніх та внутрішніх джерел.

Застосування нових підходів до визначення економічної природи і призначення фінансових ресурсів дало змогу обгрунтувати низку теоретичних положень щодо еволюційної ролі фінансів у забезпеченні господарської діяльності підприємств недержавної форми власності.

3. Здійснено комплексне обгрунтування впливу зміни форм власності підприємницьких структур на процес формування фінансових ресурсів у частині розширення джерел мобілізації; виявлено, що із зміною форм власності можливості мобілізації фінансових ресурсів для здійснення підприємницької діяльності значно розширюються і дають змогу підприємствам самостійно вирішувати дану проблему через залучення коштів на фондовому ринку та ринку позикового капіталу.

Уточнено структуру фінансових ресурсів, на підставі якої обгрунтовано можливості розширення джерел мобілізації фінансових ресурсів, що знайшло відображення у розробці і обгрунтуванні нових підходів до визначення фінансового стану підприємницьких структур і його впливу на кінцеві господарські результати.

Вимагає законодавчого врегулювання питання визначення моменту реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Доведено, що більш доцільно момент реалізації продукції (товарів, робіт та послуг) визначати за їх фактичним відвантаженням та оплатою, це вимагає внесення відповідної норми до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Визначення впливу фінансових відносин з бюджетом на структуру і використання фінансових ресурсів підприємств. Досліджено систему взаємовідносин підприємницьких структур з бюджетом при сплаті податків до бюджету, що дало підставу для обгрунтування диференціації ставок податків у залежності від галузевих умов та технологічного рівня виробничих процесів.

Розроблено пропозиції щодо оптимізації структури джерел формування фінансових ресурсів з метою підвищення ефективності їх господарської діяльності, запропоновані оптимізаційні моделі дають змогу у кожному конкретному випадку знайти найбільш сприятливі форми мобілізації коштів.

Література

фінансовий ресурс економічний держава

1.Петленко Ю.В. Механізм банкрутства підприємств // Фінанси України.-1998.-№2.-С.67-72. - 0,6 д.а.

2.Петленко Ю.В. Проблеми формування фінансових ресурсів у підприємницьких структурах: Зб.наук.пр.-Луцьк: Вид. ВДУ «Вежа», 1996.-С.164-166. - 0,3 д.а.

3.Петленко Ю.В. Проблеми забезпечення обіговими коштами виробничих підприємств в умовах економічної кризи // Фінанси України.- 1998.-№9.-С.106-109. - 0,4 д.а.

4.Петленко Ю.В, Кондратьєв О.Є. Реформування оплати праці і фінансовий механізм діяльності підприємств: Зб.наук.пр.-Луцьк: Вид. ВДУ «Вежа», 1996.-С.164-166. - 0,3 д.а (особисто автору належить 0,2 д.а.).

5.Петленко Ю.В. Формування фінансових ресурсів на підприємствах взуттєвої галузі легкої промисловості // Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, 1998.-№2.- С.86-90.-0,5 д.а.

6.Петленко Ю.В. Фінансові ресурси підприємницьких структур державного сектору: Тези виступів на Всеукр. наук. конф.»Проблеми трансформації економічних систем та становлення ринкового господарства в Україні.-К,1996.-С.119-120.-0,2д.а.

Размещено на Allbest.ru