Склад і структура видатків Державного бюджету України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Склад і структура видатків Державного бюджету України

План

Вступ

1. Склад і структура видатків Державного бюджету України

2. Регулювання бюджетних відносин

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Бюджетна система є провідною ланкою державних фінансів. Держава використовує бюджет як інструмент реалізації своєї соціально-економічної політики, адже він відображає складну систему перерозподільних відносин у суспільстві, охоплює практично кожну юридичну та фізичну особу. Тому питанням, що стосуються видаткової частини державного бюджету України приділяється дедалі більше уваги.

Кожний бюджет можна поділити перш за все у горизонтальному відношенні.

По горизонталі бюджет поділяється на доходну і видаткову частини. Як правило, спочатку йде доходна, за нею видаткова частини. Доходна частина має матеріальний характер, тобто доходи класифікуються і систематизуються переважно за економічною і правовою природою джерела.

Видаткова частина являє собою об'єднання кошторисів міністерств, відомств, утримання органів законодавчої влади, судової влади. Тепер у нашому бюджеті в межах видатків провадиться поділ на поточні і видатки розвитку.

Стаття 95 Конституції України встановила: держава прагне до збалансованості бюджету України. Ця конституційна вимога і повинна бути покладена в основу розподілу доходів і видатків бюджетів на території держави, її буде враховано при розробці нового закону про бюджетну систему.

Узагальнюючим джерелом доходів усіх видів бюджетів є валовий внутрішній продукт країни.

Доходи різних видів бюджетів можна класифікувати за різними ознаками: соціально-економічними, за порядком зарахування, юридичними формами.

1. Склад і структура видатків Державного бюджету України

Видатки бюджету відіграють визначальну роль у процесах трансформаційної перебудови економіки держави та забезпечують фінансування соціальної сфери, різних галузей народного господарства, сприяють розвитку міжнародних відносин та визначають пріоритетні напрями фінансової політики. Структура видатків Державного бюджету України визначає ефективність впливу держави на економічний розвиток та є індикатором пріоритетності певної функції держави.

В процесі виконання державного бюджету виділяють видатки бюджету і витрати бюджету. Видатки бюджету - це кошти, що спрямовуються на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом. Витрати бюджету включають видатки бюджету та кошти, що спрямовуються на погашення основної суми боргу, що виникає в процесі фінансування бюджету.

Як зазначалось, класифікація видатків Державного бюджету за бюджетною класифікацією наступна:

- функціональна класифікація;

- економічна класифікація;

- відомча класифікація;

- програмна класифікація.

Видатки бюджету за функціональною класифікацією, в свою чергу, поділяються на видатки на забезпечення загальних функцій держави, Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування. До видатків, що здійснюються за рахунок коштів державного бюджету відносяться видатки на фінансування:

- державного управління, тобто видатки, що забезпечують загальнодержавні функції;

- національної оборони;

громадського порядку, безпеки та забезпечення функціонування судової законодавчої та виконавчої влади;

- економічну діяльність;

- охорону навколишнього природного середовища;

- житлово-комунальне господарство;

- охорону здоров'я;

- духовний і фізичний розвиток;

- освіту;

- соціальний захист і соціальне забезпечення.

До основних видатків, що проводяться з бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, відносяться такі види видатків:

- на освіту та охорону здоров'я;

- на соціальний захист та соціальне забезпечення; на розвиток культури і мистецтва;

- на фізичну культуру і спорт.

За економічною класифікацією видатки Державного бюджету поділяються на поточні та капітальні.

Поточні видатки - це видатки бюджету на фінансування підприємств, установ, організацій і органів, визначені на початок бюджетного року, а саме на фінансування соціального захисту населення, а саме: державне споживання, виплати населенню (трансферти), перекази за кордон, державні субсидії.

Державне споживання поділяють на цивільне та військове. Цивільне споживання пов'язане з потребами поточного утримання адміністративних будівель, шкіл, лікарень, наукових установ, тобто соціальної інфраструктури.

Трансферти (грошові перекази населенню) - це видатки держави, які сприяють реалізації сукупного суспільного продукту і пов'язані із виплатою пенсій і соціальної допомоги з метою підтримання на належному рівні тієї категорії населення, яка за віком або за станом здоров'я є непрацездатною.

Перекази іншим державам - це видатки, які пов'язані із переказом державного капіталу за кордон, платежами за зовнішніми позиками, переказами грошей міжнародним організаціям тощо.

Субсидія - вид допомоги у грошовій або натуральній формі, що надається із коштів державного чи місцевого бюджетів юридичним і фізичним особам і має форму фінансової допомоги чи відшкодування втрат доходів (житлові субсидії в Україні малозабезпеченим громадянам на оплату житлово-комунальних послуг).

Капітальні видатки - це видатки бюджету на фінансування інвестиційної та інноваційної діяльності держави, а саме: капітальні вкладення (включаючи субсидії приватному сектору і перекази за кордон на капіталовкладення тощо). Капітальні видатки направляються на фінансування капітальних вкладень виробничого і невиробничого призначення, фінансування структурної перебудови народного господарства, виплату субвенцій, та інших видатків, пов'язаних із розширеним відтворенням.

Поточні видатки здійснюються за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету, капітальні видатки - за рахунок коштів спеціального фонду.

За відомчою класифікацією видатки розподіляються серед головних розпорядників бюджетних коштів. Розпорядники бюджетних коштів - це бюджетні установи, що мають право на фінансування за рахунок коштів бюджету. До складу розпорядників бюджетних коштів, зокрема, відносяться міністерства, комітети, комісії, адміністрації, державні університети, служби тощо. За обсягами наданих прав розпорядники поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Програмна класифікація видатків бюджету використовується в тому разі, коли бюджет формується за програмно-цільовим методом.

При недостатньому надходженні платежів у дохідну частину бюджету застосовується механізм секвестру, коли пропорційно надходженням скорочуються видатки. Але існують так звані захищені статті, офіційне визначення яких передбачено Бюджетним кодексом України.

Захищеними статтями Державного бюджету України є:

- оплата праці працівникам бюджетних установ;

- нарахування на заробітну плату працівникам бюджетних установ;

- придбання медикаментів та перев'язувальних матеріалів;

- придбання продуктів харчування;

- оплата комунальних послуг та енергоносіїв;

- виплата процентів за державним боргом.

- поточні трансферти населенню.

Перелік захищених статей державних видатків регулюється законом України "Про державний бюджет на відповідний рік".

Динаміку видатків Державного бюджету України за функціональною класифікацією за 2003-2007 роки представлено в таблиці 7.4.

Як видно із таблиці 7.4, в 2007 році загальний розмір видатків Державного бюджету України номінально становив 186141 млн. грн., що на 28,1 % перевищує їх розмір у 2006 році. Якщо враховувати темп інфляції в країні за 2007 рік, то можна стверджувати, що реального зростання видаткової частини бюджету не відбулося. Найбільш стрімкими темпами спостерігається зростання видатків на економічну діяльність держави, охорону природного навколишнього середовища та фінансування житлово-комунального господарства. В 2007 році видатки на економічну діяльність становили 32400 млн. грн., що на 47,6 % перевищує їх розмір у 2006 році, видатки на охорону природного навколишнього середовища за 2006-2007 рр. збільшилися на 34,7 %, розмір фінансування житлово-комунальної сфери зріс на 619 %. Викликає занепокоєння зменшення видаткової частини Державного бюджету щодо фінансування соціального захисту населення та їх соціального забезпечення. Так, у 2007 році розмір видатків на соціальний захист становив 30229 млн. грн.., що на 4,9 % менше аналогічного показника у 2006 році.

бюджет кошти видатки

Таблиця 1 Динаміка видатків Державного бюджету України за 2003-2007 рр., млн. грн.

На основі даних таблиці 7.5, можна зробити висновок, що найбільшу питому вагу у структурі видатків Державного бюджету України за 2003-2007 рр. займають видатки на соціальний захист населенню та міжбюджетні трансферти. Крім того, зазначені статті видатків демонструють чітку тенденцію до зростання протягом аналізованого періоду, що є позитивним моментом у розвитку соціально-економічних відносин в Україні та свідчить про соціальну орієнтованість бюджетних видатків.

Структура видатків Державного бюджету України за 2003-2007 рр. згруповано у таблиці 7.5.

Так, у 2007 році питома вага видатків на соціальний захист та соціальне забезпечення населення становила 16,2 %, що на 4,1 відсоткових пункти перевищує їх питому вагу у 2003 році. Але при цьому слід зазначити, що в 2007 році у порівнянні із 2006 роком структурна складова соціальних видатків зменшилась на 5,7 відсоткових пункти. У структурі бюджетних видатків питома вага міжбюджетних трансфертів, тобто коштів, що передаються із Державного бюджету України до бюджетів інших рівнів, зросла за 2003-2007 рр. на 5,2 відсоткових пункти. Натомість, зменшується питома вага видатків Державного бюджету України на фінансування оборони, громадського порядку, безпеки та судової влади, фінансування економічної діяльності. Незначною є структурна складова бюджетних видатків на фінансування житлово-комунального господарства, охорону навколишнього природного середовища, охорону здоров'я, духовний і фізичний розвиток.

2. Регулювання бюджетних відносин

В 1992--2000 роках процес формування місцевих бюджетів регулювався Законом України "Про бюджетну систему", який визначав, що структура місцевих бюджетів відповідає схемі адміністративного розподілу держави. Головним принципом формування міжбюджетних трансфертів було покриття різниці між плановими видатками та доходами місцевих бюджетів, що здійснювалось шляхом встановлення диференційованих нормативів відрахувань від загальнодержавних податків, так званих регулюючих податків.

З 2001 року в Україні запроваджено формульний підхід розподілу міжбюджетних трансфертів, що є одним з основних елементів в системі міжбюджетного регулювання.

Міжбюджетні відносини - це відносини між державою, Автономною Республікою Крим та місцевим самоврядуванням щодо забезпечення відповідних бюджетів фінансовими ресурсами, необхідними для виконання функцій, передбачених Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. Метою регулювання міжбюджетних відносин є забезпечення відповідності між повноваженнями, покладеними на державну владу на органи місцевого самоврядування та бюджетними ресурсами, які можуть акумулюватися у відповідні бюджети.

З метою регулювання міжбюджетних відносин використовуються міжбюджетні трансферти, за допомогою яких досягається однакова забезпеченість витрат в кожному регіоні. Міжбюджетні трансферти - це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого з метою вирівнювання доходної спроможності різних бюджетів та реалізації державних програм (пов'язаних із соціальним захистом та виконанням інвестиційних проектів). Сума міжбюджетних трансфертів визначається на основі розрахунків видаткових потреб бюджету та його потенційних доходів.

Доходні можливості бюджету визначаються на основі розрахунку кошика доходів бюджету, що представляє собою сукупність податків, зборів та інших обов'язкових платежів, що закріплені за місцевим бюджетом та враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів. Наступним етапом розраховується індекс відносної податкоспроможності, який представляє собою відношення середніх доходів на душу населення міста (району) до середнього показника доходів на душу населення по країні в цілому. Потім очікувані доходи бюджету на душу населення коригуються на цей індекс. Розрахунок трансфертів за допомогою формули забезпечує прозорість процесу їх розподілу, а також визначення обсягів доходів та видатків бюджетів адміністративно-територіальних одиниць.

Міжбюджетні трансферти можуть бути як позитивними, тобто такими, які передбачають одержання коштів відповідним бюджетом в процесі бюджетного регулювання, так і негативними, які передбачають вилучення доходів з місцевогобюджету до державного бюджету.

Міжбюджетні трансферти поділяють на такі види:

- дотації вирівнювання;

- субвенції;

- кошти, що передаються до державного бюджету та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

- інші дотації.

Дотації вирівнювання - це кошти, що виділяються у твердій сумі бюджетам нижчих рівнів при затвердженні державного бюджету, якщо закріплені та регулюючі доходи не покривають видатки місцевих бюджетів.

Субвенція - цільовий міжбюджетний трансферт, який призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав.

На нашу думку, застосування формульного підходу розподілу трансфертів виявило багато проблемних питань, а саме: щорічне внесення змін до методики розрахунку міжбюджетних трансфертів, відсутність фінансових стимулів для підвищення доходної частини місцевих, районних бюджетів та відсутність самостійності щодо соціально-економічного розвитку органів місцевого самоврядування.

Політика удосконалення міжбюджетних відносин в Україні повинна відбуватися у контексті зміцнення доходної частини місцевих бюджетів, які є фундатором усієї бюджетної системи і фінансовою основою органів місцевого самоврядування. Крім того пропозиціями щодо поліпшення процедури міжбюджетних відносин можуть бути:

- внести зміни до формули розрахунку трансфертів з метою застосування механізмів стимулювання зацікавленості органів місцевого самоврядування у нарощуванні доходного потенціалу;

- передачу більшої частини повноважень щодо прийняття рішень у сфері формування і виконання бюджетів на регіональний рівень управління;

- розвиток основних форм управління бюджетним процесом у регіонах;

- перерозподіл бюджетних коштів між державним та місцевим бюджетами здійснювати таким чином, щоб перевага надавалась місцевим бюджетам у зведеному бюджеті Україні.

Висновки

Видатки бюджету -- це економічні відносини, що виникають з приводу розподілу коштів бюджетного фонду держави.

Видатки державного бюджету можуть розподілятися за наступними ознакам:

1. Залежно від економічної характеристики операцій, під час проведення яких здійснюються бюджетні видатки, вони класифікуються на поточні й капітальні. Поточні бюджетні видатки пов'язані з наданням бюджетних коштів юридичним і фізичним особам з метою покриття їх поточних потреб. Капітальні видатки пов'язані з інвестуванням бюджетних коштів в основні фонди і нематеріальні активи, зі створенням державних запасів і резервів.

2. Функціональна класифікація відображає напрями використання коштів бюджету на виконання конкретних функцій держави:

1. Управлінська:

- державне управління;

- судова влада і прокуратура;

- правоохоронні органи і служба безпеки;

- фінансові і митні органи;

- міжнародні відносини

2. Соціальна:

- соціальний захист і соціальне забезпечення населення

- соціальна сфера

3. Економічна:

- економічна діяльність держави

- фундаментальні наукові дослідження

4. Оборонна: національна оборона

3.В основі галузевої класифікації видатків бюджету лежить поділ економіки на галузі й види діяльності (промисловість, сільське господарство, будівництво, транспорт, зв'язок, освіта, охорона здоров'я, культура і т. п.)

4. Програмно-цільовий метод складання та виконання бюджету дозволяє оцінити й розрахувати ефективність витрачання бюджетних коштів, та забезпечення ефективності й досягнення конкретних результатів розпорядниками бюджетних коштів.

Список використаної літератури

1. Конституція України. -: Преса України, 1997.

2. Бюджетний кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 22 березня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 37-38 (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) //

3. Господарський кодекс України: Ухвалений Верховною Радою України від 16 січня 2003 р. № 436-1V (зі змінами і доповненнями від 25.12.2008) //

4. Закон України "Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України "Про акцизний збір" від 22.03.2001 р. № 2324-111 - ВР (зі змінами і доповненнями) //

5. Основи законодавства України про Загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 р. № 16/98 - ВР // Відомості Верховної Ради України. - 1998. - № 23.

6. Закон України "Про цінні папери і фондовий ринок" від 23.02.2006 № 3480-ІУ //

7. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26.01.1993 № 2939-ХІІ (зі змінами і доповненнями) //

8. Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-1V (зі змінами і доповненнями) //

9. Закон України "Про страхування" від 7.03.1996р. № 85/96- ВР (зі змінами і доповненнями) //

10. Закон України "Про лізинг" від 16.12.1997 р. № 723/97 - ВР (зі змінами і доповненнями) //

11. Закон України "Про систему оподаткування" від 18.02.1997 р. № 1251-12 (зі змінами і доповненнями) //

12. Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 24.12.2002 р. № 349-ІУ (зі змінами і доповненнями) //

Размещено на Allbest.ru