Главная
Коллекция "Revolution"
Финансы, деньги и налоги
Валютні відносини та їх державне регулювання в Україні
Валютні відносини та їх державне регулювання в Україні
Правове регулювання валютних відносин. Особливості та проблемні аспекти функціонування валютної системи України. Контроль за валютними операціями. Державне регулювання валютної системи в Україні. Напрями удосконалення валютних відносин в Україні.
| Рубрика | Финансы, деньги и налоги |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 17.01.2014 |
| Размер файла | 379,0 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
План
- Вступ
- Розділ 1. Валютна система в Україні
- 1.1 Суть валюти та валютні відносини. Правове регулювання валютних відносин
- 1.2 Валютна система України
- Розділ 2. Валютні відносини та валютний контроль в Україні
- 2.1 Контроль за валютними операціями
- 2.2 Державне регулювання валютної системи в Україні
- Розділ 3. Напрями удосконалення валютних відносин в Україні
- Висновок
- Список використаної літератури
Вступ
Глобалізація - складна й багатоперспективна проблема, за якою стоїть багато реальних явищ і процесів, а також проблем, які займають усе людство. Зрозуміло, що входження молодої української держави у світову спільноту якнайбільш врівноваженої валютної національної системи. Проте, сьогодні це досить актуальне питання, яке протягом усіх років незалежності України перебуває на стадії зародження і становлення, так і не спроможне ще набрати повноцінної міжнародної ваги.
Метою курсової роботи є дослідження валютної системи України з усіма проблемними аспектами функціонування у міжнародних валютних відносинах.
Виходячи з мети, завданнями є:
· проаналізувати вагомість валютного регулювання і контролю;
· висвітлити етапи становлення власного валютного ринку;
· довести об'єктивну необхідність інтеграції української валюти в світову фінансову спільноту;
· охарактеризувати валютну систему та валютний ринок.
При цьому основною літературою із даної галузі економічної науки є підручники та монографії з валютно-кредитних відносин, а також періодичні видання такого ж спрямування.
Варто наголосити, що питаннями національної валютної системи з усіма похідними займаються українські вчені Боринець С., Філіпенко А., Козик В., Мальчинський А.
Становлення сучасної високоефективної української економіки неможливо без розвинутого фінансового ринку, складовою частиною якого є валютний ринок. Будучи формою організації руху валютних цінностей в Україні, валютний ринок в останні роки розвивався дуже швидкими темпами, тому валютні відносини потребують надзвичайної уваги з боку держави.
валютна операція україна державний
Сучасна система валютного контролю і валютного регулювання сформована за досить суперечливих і важких соціально-економічних умов. На процес її становлення впливав ряд негативних чинників, зокрема, розрив традиційних господарських зв'язків між республіками колишнього Радянського Союзу, різке падіння виробництва, постійне зростання інфляції, зміна валютного режиму державної монополії на режим валютних обмежень тощо.
Проблеми, що властиві системі валютного регулювання і валютного контролю України, тісно пов'язані з загальною економічною і політичною ситуацією в країні і по своїй суті є логічним наслідком процесів, що відбуваються в суспільстві. Проблема валютного регулювання є актуальною не тільки тому, що держава відіграє тут головну роль, але і тому, що цей процес впливає на економічні показники діяльності, зачіпаючи певною мірою інтереси кожного з нас. Враховуючи обмеженість об'єму роботи автор ставив перед собою задачу дослідити загальні положення валютного регулювання в Україні, валютних правовідносин, режиму, контролю, відповідальності за порушення валютного законодавства, висвітлити деякі проблеми валютного регулювання, зробити висновки і викласти певні перспективи розвитку валютного регулювання.
Розділ 1. Валютна система в Україні
1.1 Суть валюти та валютні відносини. Правове регулювання валютних відносин
Валюта, валютні відносини, національна валютна система - важливі складові національної грошової системи. Валютні відносини в Україні, з одного боку, залежать від міжнародних валютно-фінансових відносин, а з другого боку, визначаються особливостями розвитку національної економіки і діючими економічними відносинами.
Законодавчою основою функціонування валютних відносин в Україні залишається Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. №15-93. Вказаний декрет розпочав процес формування правової бази здійснення валютних операцій на території України, проведення валютного регулювання, діяльності банківських установ у сфері валютних відносин.
В умовах командної економіки у колишньому СРСР діяв механізм монополії зовнішньої торгівлі і валютної монополії. Виключне право здійснювати операції з валютними цінностями (іноземною валютою) мала лише держава.
Від її імені всі валютні операції проводили Зовнішекономбанк і Держбанк СРСР. З переходом до ринку ситуація у зовнішньоекономічній і валютній сфері докорінно змінилася. Значно розширилось коло суб'єктів валютних відносин. Операції з валютними цінностями тепер на основі ліцензії НБУ мають право проводити всі установи комерційних банків і всі суб'єкти господарської та підприємницької діяльності. Діє принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, який полягає у праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки зі своїми партнерами.
Об'єктом валютних відносин в Україні є валютні цінності, а саме: валюта України; платіжні документи та цінні папери, виражені у валюті України; іноземна валюта; платіжні документи та цінні папери, виражені в іноземній валюті або монетарних металах; монетарні метали. Особливе місце серед валютних цінностей посідає іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнот, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави.
Отже, валютні цінності включають найрізноманітніші види валютних активів з різним рівнем ліквідності. Найліквіднішою серед валютних цінностей є валюта. Валюта - це грошова одиниця, що використовується у міжнародних економічних відносинах.
Суб'єктами валютних відносин є:
– резиденти: фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, хто тимчасово перебуває за кордоном; юридичні особи з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України;
– нерезиденти: фізичні особи (іноземні громадяни, громадяни України, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України; юридичні особи з місцезнаходженням за межами України, які створені й діють відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України;
– уповноважений банк - будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію НБУ на проведення валютних операцій, який також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів
У кожній країні світу функціонує своя національна валютна система як правова та інституціональна форма організації валютних відносин.
До складових елементів національної валютної системи відносяться: національна валюта, умови її конвертованості, режим курсу національної валюти, валютні обмеження в національній економіці, механізми валютного регулювання і контролю, регламентація використання іноземної валюти і міжнародних платіжних та кредитних засобів обігу, режим функціонування національного валютного ринку та ринку монетарних металів. Стан валютної ліквідності країни, режим міжнародних розрахунків тощо. До складу національної валютної системи України входять і відповідні інституціональні ланки - НБУ, комерційні банківські та кредитно-фінансові установи, біржі, спеціальні органи валютного контролю, інші державні та приватно-комерційні інституції, що беруть участь у валютних відносинах.
1 серпня 1995 р. відповідно до Указу Президента України було припинено використання в нашій країні іноземної валюти як засобу платежу. Тим самим започатковано реальне обмеження доларизації вітчизняної економіки.
При розгляді особливостей валютних правовідносин раніше було відзначено, що даний вид суспільних зв'язків виникає в результаті організованої державою фінансової діяльності, в процесі якої відбувається формування і використання централізованих і децентралізованих валютних фондів відповідних суб'єктів.
Виходячи із значущості соціальних зв'язків, держава за допомогою права прагне врегулювати суспільні відносини, які її цікавлять, додати їм відповідні форму і зміст. Необхідно особливо відзначити той факт, що держава має у своєму розпорядженні, крім права, достатньо засобів, за допомогою яких вона здатна здійснювати регулювання суспільних відносин, що її цікавлять, і привести їх у відповідність з бажаною для неї моделлю. Так, крім правових засобів, держава в цілях регулювання валютних відносин має нагоду застосовувати для їх упорядкування засоби і способи, що не мають правового характеру. До таких можна віднести інтервенції на валютному ринку за допомогою мобілізації державних валютних резервів, маніпуляції процентними ставками, стерилізацію та ін.
Необхідно зауважити, що головним, традиційним і вирішальним інструментом дії з боку держави на валютні відносини є право.
Особливістю механізму правового регулювання валютних відносин, як специфічного різновиду фінансових відносин, є особлива природа їх владно-майнового характеру, який визначений розробленою державою моделлю функціонування національного валютного ринку України, а також дозволеними формами участі резидентів України на іноземних і міжнародному валютних ринках.
Своєрідність механізму правового регулювання валютних відносин також багато в чому обумовлена основними шляхами юридичної дії на дані соціальні зв'язки. Валютні відносини регулюються за допомогою всіх трьох наявних способів правового регулювання, тобто зобов'язання (розпорядження), дозволи і заборони.
З боку держави, для регулювання валютних відносин, як і для всього фінансового права в цілому, характерне застосування централізованих, імперативних розпоряджень, у рамках яких законодавцем допускається можливість власної активної поведінки учасників суспільних зв'язків.
У процентному співвідношенні в загальній сукупності норм валютного законодавства зобов'язальні (приписуючі) норми, матимуть найбільшу питому вагу. Це пояснюється специфікою валютних відносин і їх значущістю в економічному та соціальному житті суспільства.
На сьогодні в Україні остаточно склалася система нормативних актів, регулюючих валютні відносини. Під такою системою треба розуміти узяту в єдності і взаємозв'язку сукупність юридичних норм, за допомогою яких держава та уповноважені нею органи здійснюють упорядкування суспільних відносин, що виникають у процесі збору, акумуляції, розподілу і використання валютних фондів.
Система валютного законодавства України є явищем складним як з конструкційної, так і з динамічної точок зору. Конструкційно вона містить у своєму складі норми, які мають різну юридичну силу і прийняті відповідно різними державними й іншими уповноваженими органами. До складу цієї системи входять закони України, постанови Верховної Ради України, декрети КМУ, укази Президента України, різні інструктивні вказівки НБУ і ДТКУ, інші нормативно-правові акти. На території України валютні відносини регулюються не тільки актами національного законодавства України, але і міжнародними угодами, які були підписані Україною, або до яких вона приєдналася.
Важливою складовою частиною механізму правового регулювання валютних відносин є встановлений в Україні правовий режим їх здійснення. Він має відмінності від правового режиму державної валютної монополії, сутність якого полягає у винятковому праві держави й уповноважених органів на здійснення усередині країни операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями.
Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити, як режим валютних обмежень, під яким необхідно розуміти сукупність заходів і нормативних правил, установлених у законодавчому або адміністративному порядку та направлених на обмеження операцій з валютними цінностями.
Сутність такого режиму полягає в припиненні вільних операцій з валютними цінностями і введення певного порядку їх здійснення. В теорії держави та права такий режим прийнято іменувати загальнодозволенним, тобто при цьому режимі встановлюється загальний дозвіл, в рамках якого закон визначає обмеження в здійсненні і заборони здійснення конкретних дій. У відповідності з вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має право бути власником валютних цінностей з повною правомочністю - володіння, користування і розпорядження. Але вказану правомочність власник може реалізувати тільки способами, передбаченими законом.
Головною відмінністю таких суспільних явищ, як валютні обмеження і валютна монополія, є те, що в першому випадку має місце дозвіл недержавним суб'єктам здійснювати операції з валютними цінностями, чого немає при валютній монополії, де, незважаючи на те, що центральний державний банк міг давати і давав доручення на здійснення під його контролем валютних операцій іншим організаціям, але ці організації були державними.
Слід відзначити, що будь-який установлений державою правовий режим, у тому числі і режим валютних обмежень, тільки тоді буде дієвим, коли держава може забезпечити й закріпити його дотримання всіма розпорядчими засобами, які в неї є. Одним з найважливіших засобів забезпечення і дієвості встановленої державою моделі взаємозв'язків валютних відносин з іншими соціальними об'єктами є контроль за їх дотриманням.
1.2 Валютна система України
Валютна система - це договірно-правова форма організації валютних відносин між усіма чи переважною більшістю країн світу. Розрізняють три форми валютних систем: національна, світова і регіональна (міжнаціональна). Як правило, їх межі збігаються з певним економічним простором і валютними ринками, що забезпечує двосторонню внутрішню єдність валютної системи і валютного ринку.
Національна валютна система - це державно-правова форма організації валютних відносин країни, яка регламентована національним законодавством і становить частину грошово-кредитної системи держави, що обслуговує переважно зовнішньоекономічний оборот товарів, послуг і капіталів. Загальну схему структури і призначення національної валютної системи можна відобразити схемою.
Основними системоутворюючими елементами національної валютної системи є:
1. Національна валюта - грошова одиниця країни, склад її купюр та характер емісії. В Україні національною валютою з 1996 р. стала гривня.
2. Ступінь конвертованості національної валюти.
Розрізняють вільно конвертовані валюти, частково конвертовані і неконвертовані валюти. Українська гривня належить до числа частково конвертованих валют. Ратифікацією угоди про приєднання України до статті VIII статуту МВФ Верховна Рада узаконила вільну конвертованість гривні в іноземні валюти в операціях за поточними платежами.
3. Режим курсу національної валюти. Законодавче право визначати режим валютного курсу гривні покладено на НБУ та Кабінет Міністрів України. За роки незалежності режим валютного курсу поступово змінювався від жорстко зафіксованого показника до регульованого коливання в межах валютного коридору і, нарешті, до нинішнього вільного плавання з 2000 р. під впливом попиту і пропозиції на валютному ринку.
4. Режим використання іноземної валюти на національній території в загальноекономічному обороті. Цей режим, як правило, стосується запровадження певних обмежень і заборони окремих видів платежів. Заборона на використання чужоземної валюти у внутрішніх платежах в Україні введена лише у 1995 р. Водночас за деякими платежами її використання дозволене ще й зараз, в тому числі надання інвалютних позичок комерційним банкам, оплата послуг міжнародних авіакомпаній, митниці та інших зовнішньоекономічних розрахунків.
5. Режим формування та використання державних золотовалютних резервів. Він встановлюється для забезпечення стабільності національних грошей і може проявлятися у двох аспектах:
а) як форма жорсткої привґязки вартості національної валюти до певної іноземної валюти чи кошика валют. Тоді іноземна валюта на 100% стає забезпеченням наявної в обороті маси національних грошей. Емісія національних грошей за такого режиму здійснюється тільки шляхом купівлі цієї валюти на внутрішньому ринку, а вилучення - через її продаж. Курс національної валюти коливається разом із курсом базової іноземної валюти, а центральний банк країни втрачає певні свої функції як органу національної монетарної політики. Не випадково такий режим у світовий практиці відомий під назвою валютного бюро, органом якого стає центральний банк;
б) форма використання валютних запасів для підтримки рівноваги на національному валютному ринку і стабільності зовнішньої і внутрішньої вартості грошей. За такого режиму центральний банк країни зберігає функцію незалежного органу проведення національної монетарної політики та інші свої функції. Наприклад, Україна ввела таку форму використання валютних резервів, що дозволило їй у 2001 р. розпочати процес переходу до ревальвації відносно чужоземних валют, а у 2002 р. зберегти стабільність вартості гривні. Оптимальними для безпеки країни пропорціями співвідношення між складовими частинами валютних резервів мають бути валютні резерви у формі: доларів - 4 частини, євро - 2, золото - 1 частина. Найменша питома вага золота у валютних резервах пояснюється його найнижчою дохідністю, що досягає лише 1,75% річних. Водночас ці пропорції ще не досягнуто. За зовнішні борги Україна розраховується такими валютними засобами: доларом - 80%, євро - 5%, інші валюти - 15%. Тобто долар в міжнародних платежах ще тривалий період часу залишиться головним валютним резервом.
6. Режим валютних обмежень, які вводяться чи скасовуються законодавчим органом залежно від економічної ситуації в країні. Наприклад, якщо економіка розбалансована, а національні гроші нестабільні, то в країні доцільно вводити певні заборони, обмеження, лімітування тощо. Зокрема, в Україні загострення економічної і фінансової кризи 90-х років супроводжувалося обмеженням на відкриття рахунків у іноземних банках для юридичних осіб і забороною переказування інвалюти на них: експортери зобовґязані були повністю чи частково продавати свою валютну виручку на валютній біржі. Діяли інші обмеження, але як тільки ситуація покращується, обмеження слабшають або й зовсім скасовуються. Зокрема, розвинені країни організації ОЕСР взагалі скасували валютні обмеження і встановили вільне "плавання" курсів своїх національних валют.
7. Регламентація внутрішнього валютного ринку і ринку коштовних металів. Скажімо, нормативно-законодавчими актами України визначається:
а) порядок функціонування біржового і позабіржового (міжбанківського) валютного ринку;
б) НБУ здійснює ліцензування діяльності комерційних банків на право ведення валютних операцій, видає дозволи резидентам - юридичним особам на відкриття рахунків у іноземних банках, контролює надходження виручки експортерів у країну та визначає порядок її продажу на міжбанківському валютному ринку;
в) в 1998 р. в Україні не дозволялися операції з коштовними металами на ринку, регламентувався режим поточних і строкових вкладів у чужоземній валюті. Але оздоровлення економіки і фінансів, перехід до економічного зростання створюють достатні умови і в Україні для усунення більшості обмежень і формування ліберального валютного ринку.
8. Регламентація міжнародних розрахунків і міжнародних кредитних відносин. Усі параметри визначаються, нормативними актами України. Вони чітко визначають:
а) порядок, строки відкриття в банках України кореспондентських рахунків іноземних банків і навпаки;
б) порядок платежів за окремими видами комерційних угод та форм розрахунків;
в) порядок переказування іноземної валюти за кордон фізичними особами тощо.
9. Визначення національних органів, на які покладено обовґязки розробки і реалізації валютної політики. Українським законодавством до числа таких органів віднесено:
Кабінет Міністрів України, який за участі Адміністрації Президента, Верховної Ради і НБУ визначає цілі та завдання валютної політики;
Національний банк України здійснює валютне регулювання, має право частину цих функцій за допомогою ліцензій делегувати уповноваженим комерційним банкам;
Державна податкова адміністрація здійснює контроль за дотриманням правил валютних операцій на території України резидентами і нерезидентами;
Державний митний комітет контролює дотримання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через державний кордон;
Міністерство звґязку та його органи контролюють дотримання правил поштових переказів та пересилання валютних цінностей через державний кордон.
Загалом, ці органи творять інфраструктуру валютної системи, центром якої є НБУ - орган регулювання й координації грошово-кредитної діяльності усіх учасників господарського життя.
Розділ 2. Валютні відносини та валютний контроль в Україні
2.1 Контроль за валютними операціями
Фінансовий контроль за валютними операціями. Лібералізація валютного ринку в Україні Відповідальність за порушення валютного законодавства
Україна як самостійна держава здійснює зовнішньоторговельні та iншi економічні зв'язки із зарубіжними країнами через свої органи та уповноважені нею установи i організації. Режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання повноваження державних органів i функції банків та інших кредитно-фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права i обов'язки суб'єктів валютних відносин установлені Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю", а також іншими актами валютного законодавства. Велику кількість нормативних актів, що регулюють валютні відносини, видає Національний банк України.
Валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави i пов'язані з її роллю в розподілі перерозподілі валового внутрішнього продукту з метою утворення i використання необхідних суспільству валютних фондів.
В Україні до таких фондів належать: Державний валютний фонд, республіканський (Автономної Республіки Крим) валютний фонд, місцеві валюти і фонди, що утворюються i використовуються виконавчими органами місцевого самоврядування, а також валютні фонди юридичних i фізичних осіб, громадських організацій, інших осіб. Серед них слід розрізняти державні централізовані та децентралізовані фонди, а також фонди, які власне державі не належать.
Відповідно до статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання i контролю" Кабінет Міністрів України забезпечує формування Державного валютного фонду:
· за рахунок коштів Державного бюджету у межах сум видатків, затверджених Верховною Радою України;
· шляхом купівлі валютних цінностей на міжбанківському валютному ринку України або за погодженням з Національним банком України на міжнародному валютному ринку;
· шляхом одержання кредитів у іноземній валюті у межах затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;
· за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до вищенаведеної статті Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад формують відповідно республіканський (Автономної Республіки Крим) та місцеві валютні фонди шляхом придбання іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України за рахунок коштів відповідних бюджетів у межах затверджених Верховною Радою Автономної Республіки Крим, місцевими радами сум видатків, а також за рахунок інших надходжень, передбачених чинним законодавством, i виступають розпорядниками коштів цих фондів.
Інші суб'єкти формують свої валютні фонди шляхом придбання валюти за рахунок власних та запозичених коштів як на міжбанківському валютному ринку України, так i за рахунок валютних надходжень, що залишаються в їхньому розпорядженні.
Галузь валютних відносин складають, з одного боку, широкий комплекс міжнародних валютних відносин, з іншого різноманітні внутрішньодержавні (внутрішні) валютні відносини. Міжнародні валютні відносини набувають свого прояву в межах різноманітних форм співпраці країн: при здійсненні зовнішньої торгівлі, наданні економічної i технічної допомоги, спільної діяльності в галузі капіталовкладень, міжнародних перевезеннях та ін.
Внутрішньодержавні валютні відносини охоплюють суспільні зв'язки, що організуються державою при розробленні i проведенні національної валютної політики в зв'язку з утворенням. розподілом i використанням централізованих i децентралізованих валютних фондів, необхідних для виконання певними суб'єктами своїх функцій.
Валютні відносини є різновидом фінансових відносин i мають деякі специфічні особливості:
· валютні відносини складаються в сфері фінансової діяльності держави, яка чітко регламентує порядок утворення i використання централізованих i децентралізованих валютних фондів;
· безпосереднім приводом для виникнення валютних відносин є здійснювана державою планова діяльність з утворення i використання необхідних валютних фондів. Ці фонди за своїм змістом є грошовими, але специфічною для них є та риса, що роль грошей у цих відносинах відіграють валютні цінності;
· об'єктом валютних відносин є валютні цінності, що є засобом платежу в міжнародних розрахунках, або ті, що можуть бути сурогатом таких розрахункових засобів, тобто гроші. Це стосується i зобов'язань, пов'язаних з утворенням i використанням валютних фондів;
· особливість валютних відносин владно-майнового характеру полягає в еквівалентному, тобто двосторонньому pycлі грошової та товарної форм між суб'єктами. В цих відносинах відбувається не перерозподіл вартості, а перерозподіл частини грошових коштів, за допомогою яких можливі міжнародний обмін та фінансове співробітництво:
· валютні відносини регулюються не тільки нормами фінансового, але и інших, перш за все цивільного, галузей права, тобто є комплексними. Але юридичні норми, що їх регулюють, складають окремий інститут фінансового права, оскільки визначаються особливим об'єктом, методом та принципами правового регулювання, а також значимістю для суспільного життя.
Під механізмом правового регулювання валютних відносин слід розуміти сукупність взятих у своїй органічній єдності та взаємозв'язку правових засобів, за допомогою яких держава здійснює вплив на суспільні відносин. пов'язані з утворенням, розподілом i використанням валютних фондів. Цей механізм має деякі риси. які визначаються предметом та методом регульованих суспільних відносин.
Особливістю механізму правового регулювання валютних, відносин, як специфічного різновиду фінансових є їх особлива владно-майнова природа, яка визначається розробленою державою моделлю функціонування національного валютного ринку України, формами участі резидентів в іноземних та міжнародних валютних ринках, участь в яких дозволяється законодавством України.
З боку держави для регулювання валютних відносин, які в цілому для фінансово-правового регулювання, характерне застосування імперативних приписів, в межах яких законодавцем допускається можливість певної владної поведінки учасників цих суспільних зв'язків. Валютні відносини в цілому регулюються за допомогою ycіx трьох засобів правового регулювання (припису, дозволу i заборони).
Правовий режим валютних відносин в Україні можна визначити як режим валютних обмежень.
Сутність такого режиму полягає в законодавчій або адміністративній забороні, лімітуванні або регламентації операцій з валютою або валютними цінностями. Введення валютних обмежень може диктуватися економічними або політичними причинам.
Валютні обмеження полягають у дорученні керувати валютними операціями Національному банку, ліцензування валютних операцій, можливості блокування валютних рахунків; до недавнього часу вимозі обов'язкового продажу половини валютного виторгу експортерів Національному банку.
Одним з важливих валютних обмежень є заборона обігу i використання іноземних валют як платіжного засобу.
Таким чином, законодавство України встановлює загальний дозвіл ведення валютних операцій, але в суворо обмеженому порядку i при забороні здійснення певних дій. Згідно з вказаним загальним дозволом кожний конкретний суб'єкт має право бути власником валютних цінностей з усіма повноваженнями, що з цього випливають, - володіння, користування. розпорядження валютними цінностями.
Але при загальному дозволі існують певні обмеження:
· регулювання переказів та платежів за кордон, вивозу капіталу. репатріації прибутків, золота, грошових знаків та цінних паперів;
· обмеження вільної купівлі та продажу іноземної валюті та введення обов'язкового продажу державі іноземної валюти в обмін на національну валюту за офіційними курсом (зараз це в Україні скасовано), але не законодавчім органом, а Національним банком;
· зосередження валютних операцій в центральних або спеціально уповноважених банках;
· контроль за створенням та ліквідацією авуарів резидентів в країні (авуари - це кошти, що належать резидентам або нерезидентам i знаходяться в іноземних банках);
· контроль за створенням та ліквідацією авуарів нерезидентів - учасників валютних oпepaцій в країні:
· контроль за інвестуванням нерезидентів в економіку України та резидентів в економіку інших країн;
· здійснення декларування, попереднього дозволу, контролю або заборони в здійсненні окремих видів валютних операцій.
Наведені вище валютні обмеження можуть виступати i в інших формах.
Основою правового регулювання валютних відносин є валютно-правові норми. Вони допускають певну диспозитивність для суб'єктів валютних правовідносин. Водночас ці норми мають характерні для всіх фінансово-правових норм оцінки - державно-владний характер, імперативність i категоричність приписів. Це прямо випливає з валютної політики держави.
Правові відносини, що випливають з валютних операцій, характеризуються особливим складом суб'єктів, їх правами i обов'язками, а також об'єктом - валютними цінностями.
Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання i валютного контролю" до валютних цінностей відносить як валюту України, так i іноземну валюту; при цьому під іноземною валютою слід розуміти:
· іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в oбiry та є законними платіжними засобами на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з oбiry або такі, що вилучаються з нього, aлe підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу; кошти у грошових одиницях іноземних держав i міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших кредитно-фінансових установ за межами Украйни;
· платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи, виражені в іноземній валюті або монетарних металах);
· монетарні метали - золото i метали ірідієво-платинової групи в будь-якому вигляді та стані, за винятком ювелірних, промислових i побутових виробів з цих металів i брухту цих металів.
Учасниками валютних правовідносин виступають уповноважені банки, резиденти, нерезиденти, які здійснюють валютні операції, суспільно-територіальні утворення, колективні суб'єкти, індивідуальні суб'єкти.
Уповноважений банк - це будь-який комерційний банк, офіційно зареєстрований на території України, що має ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, а також здійснює валютний контроль за операціями своїх клієнтів. Ліцензію на здійснення валютних операцій мають не всі банки, зареєстровані в Республіканській книзі реєстрації банків, валютних бірж i фінансово-кредитних установ, а лише ті, яким ліцензія надана в спеціальному порядку. За порушення валютних правил Національній банк України може позбавити ці банки ліцензії.
В здійсненні валютної роботи бере участь широке коло державних органів загальної та спеціальної компетенції.
Верховна Рада України, крім законодавчих функцій, затверджує визначений Кабінетом Міністрів України ліміт зовнішнього державного боргу. Кабінет Міністрів України спільно з Національним банком України складає платіжний баланс України, забезпечує виконання бюджетної i податкової політики в частині. що стосується руху валютних цінностей. Крім того, він забезпечує формування i розпоряджається Державним валютним фондом.
В сфері валютного регулювання широкими повноваженнями наділений Національний банк України. На нього покладено здійснення валютної політики, виходячи з принципів загальної економічної політики України. Національний банк контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу i визначає при необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті банкам-нерезидентам. Національний банк наділений в межах, встановлених валютним законодавством, нормотворчими повноваженнями в галузі здійснення операції на валютному ринку України; його акти є обов'язковими для всіх юридичних i фізичних осіб i вступають в силу в строк, встановлений Національним банком.
До компетенції Національного банку належить накопичення, зберігання i використання резервів валютних цінностей для здійснення державної валютної політики, встановлення способів визначення i використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях. Національний банк контролює своєчасне надання звітів i документації про валютні операції за встановленими ним єдиними формами i публікує звіти про власні операції уповноважених банків.
Згідно з статтею 68 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування можуть мати позабюджетні цільові валютні кошти, які перебувають на спеціальних рахунках в банках.
Фінансова політика складається з таких найважливіших компонентів:
ь бюджетної політики;
ь податкової політики;
ь інвестиційної політики;
ь грошово-кредитної політики;
ь цінової політики;
ь соціальної політики;
ь митної політики;
ь політики у сфері міжнародних фінансів.
Система соціально-економічних пріоритетів, на яких ґрунтується фінансова політика, наприклад України в даний час, охоплює: оздоровлення державних фінансів; збалансованість натурально-речовинних і грошових потоків; відновлення нормального функціонування кредитної системи; досягнення фінансово-економічної самостійності і посилення відповідальності суб'єктів господарської діяльності в межах єдиної держави; створення рівних умов у бюджетно-податковій сфері для суб'єктів господарської діяльності; досягнення соціальної стабільності в суспільстві; створення умов для припинення фінансових зловживань, корупції та організованої злочинності чи запобігання їм.
Спочатку розглянемо, що містить бюджетна політика. Для виконання державою покладених на неї функцій їй необхідні фінансові та інші види ресурсів. З цією метою держава створює централізовані фонди фінансових та інших ресурсів. Певна частина коштів мобілізується в державний бюджет. У процесі мобілізації фінансових ресурсів до бюджету на загальнодержавні цілі їхнього розподілу і використання виникають фінансово-бюджетні відносини між державою, платниками податків (економічними суб'єктами, фізичними особами) й одержувачами бюджетних засобів (асигнувань, дотацій, субвенцій, субсидій і кредитів). Відносини, які виникають між ними, будуються відповідно до бюджетної політики, що розроблюється на певний період законодавчим органом країни.
Держава визначає цілі і завдання стосовно бюджету при підготовці, розгляді, затвердженні і виконанні цього головного плану концентрації фінансових ресурсів. Бюджетна політика передбачає визначення державою:
· джерел і методів формування доходів бюджету;
· ступеня централізації фінансових ресурсів у розпорядження держави;
частки валового внутрішнього продукту (ВВП), що мобілізується до бюджету;
· пріоритетних напрямів витрат бюджету з урахуванням першочергових потреб суспільства;
· надходження до доходної частини бюджету валюти іноземних держав та її цільового використання;
· керування державним зовнішнім і внутрішнім боргом;
· припустимих меж розбалансованості бюджету;
· джерел фінансування дефіциту бюджету або цільового використання профіциту бюджету (суми перевищення доходів бюджету над його витратами).
У складних умовах проведення в країні економічних реформ до першорядних завдань бюджетної політики відносять: забезпечення таких принципів бюджетної системи, як цільовий характер бюджетних засобів, ощадливість та ефективність їх використання; реструктуризація державного боргу; інвентаризація зовнішніх і внутрішніх запозичень і результатів їх використання; перехід до централізованої системи здійснення всіх операцій з доходів і витрат державного бюджету.
2.2 Державне регулювання валютної системи в Україні
Складовою частиною грошової системи країни є національна валютна система як форма організації валютних відносин, її формування в Україні ще остаточно не закінчене. Основою національної валютної системи є встановлена законом грошова одиниця держави, яка у міжнародних економічних відносинах стає валютою.
Як уже зазначалося, валюта як економічна категорія - це основний елемент, що забезпечує функціонування валютно-фінансового механізму. На території України у 1996 році було проведено грошову реформу й випущено у загальний обіг постійну національну валюту - гривню.
У Декреті Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" за валюту України прийнято вважати грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет і в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але не підлягають обміну на грошові знаки, кошти на рахунках, у внесках в банківських та інших кредитно-фінансових установах на території України.
Формування національної валюти в Україні за умов переходу до нової економічної системи (з 1990 року) відбувалося в кілька етапів. Перший етап - у січні 1992 року було зроблено випуск у готівковий обіг тимчасової перехідної валюти - купоно-карбованця.
Другий етап - 7 листопада 1992 року Указом Президента "Про реформу грошової системи України" запроваджувався у безготівкову сферу купоно-карбованець замість російського рубля. За допомогою цього заходу Україна вийшла з рублевої зони. Але вже у той час вимивання національного багатства у вигляді грошового капіталу у доларовому еквіваленті становило близько 8 мільярдів доларів українських національних ресурсів.
Третій етап - 1-16 вересня 1996 року в Україні було проведено грошову реформу та випущено у загальний обіг постійну національну валюту замість тимчасової - гривню. Одночасно відбулася деномінація шляхом зменшення у 100 000 разів усіх цінових показників, складових грошової маси та її загальної величини.
Українська гривня хоч і вважається конвертованою валютою, однак залишається "замкненою". Потреба у переміщенні її за кордон у розвинуті країни та ті, що розвиваються, існує лише у невеликій кількості. Гривня не є валютою, яка бере участь у міжнародних розрахунках. Вона не є валютою ціни та валютою платежів у зовнішньоторговельних контрактах. Крім того, банки розвинених західних країн не мають гривневих рахунків на своїй території. Гривня не є повністю конвертованою валютою навіть у внутрішньому обігу, хоча її грошові функції значно розширені порівняно з купоно-карбованцем.
Як відомо, валютна система - це форма організації валютних відносин. Останні у свою чергу охоплюють відносини між юридичними та фізичними суб'єктами країни, які беруть участь в операціях, пов'язаних із валютою, і такі валютні відносини, що регулюються національним законодавством. На території країни немає поки що єдиного нормативного акта, який би регулював валютні відносини. Його роль виконують Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декрети Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" і "Про тимчасове використання надходжень у іноземній валюті" (19 лютого 1993 p.), Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (23 вересня 1994р.), Указ Президента України "Про удосконалення валютного регулювання" (22 серпня 1994 p.), а також акти НБУ у вигляді постанов Правління НБУ.
Державна політика у сфері валютного регулювання через формування тієї чи іншої системи валютних обмежень та регламентацій зорієнтована на досягнення певних економічних цілей. Найбільш пріоритетними є:
* стабілізація валютного курсу та забезпечення оптимального ступеня зовнішньої та внутрішньої конвертацій національної грошової одиниці;
* забезпечення надійних джерел надходжень валютних цінностей на валютний ринок;
* стимулювання експортного потенціалу;
* урівноваження платіжного балансу.
Представниками держави на валютному ринку в більшості випадків є центральні банки, які провадять грошово-кредитну політику країни. Центральні банки можуть просто обслуговувати валютні операції органів влади або ж займатися купівлею-продажем іноземної валюти з метою балансу попиту та пропозиції національної валюти і, як наслідок, впливу на її курс. Але в кінцевому результаті кожний центральний банк виражає волю своєї держави.
Регулювання валютної сфери України за сучасних умов зводиться до підтримки стабільного становища на валютному ринку, нейтралізації різких коливань валютних курсів. Стабільність валютного ринку в свою чергу забезпечує нормальний розвиток зовнішньоекономічних зв'язків держави і всієї економіки. Головним інструментом формування ефективного валютного регулювання на сучасному етапі розвитку ринкових відносин є валютні інтервенції, які здійснюються центральним банком. Кожна країна, як правило, використовуючи валютні інтервенції, виходить із конкретних особливостей своєї економіки, ступеня її "відкритості" для участі в міжнародних економічних відносинах.
Як це не парадоксально, але незважаючи на відсутність закону про валютне регулювання, розвиток останнього в Україні вже має свою історію і багато в чому відображає загальні проблеми становлення нашої державності.
Утворення України як незалежної держави вимагало створення власної законодавчої бази з питань здійснення зовнішньоекономічної діяльності.
Останніми роками в Україні майже щомісячно приймаються законодавчі та відомчі нормативні акти щодо регулювання валютних відносин, удосконалення контролю за повнотою та правильністю розрахунків при експортно-імпортних операціях. Всі вони підпорядковані єдиній меті - створенню валютного ринку, стабілізації курсу національної валюти. Але часто заходи, яких вживають урядові та фінансові органи для регулювання валютної сфери, є непослідовними та непродуманими. Розглянемо основні нормативно-правові акти регулювання валютного ринку.
Основу валютного регулювання закладено ще в 1992 році, коли Україна підтримувала досить жорсткі правила, що регулювали обмін і торгівлю. Справа в тому, що Постановою Верховної Ради України "Про формування валютних фондів України у 1992 році" від 05.02.1992 року було ратифіковано "додатковий податок" під назвою "податок на валютну виручку", що сплачувався резидентами виключно в іноземній валюті. Такий захід виявився неефективним: реальні прибутки за 1992 рік від податку на валютні операції були мінімальними - близько 100 млн. доларів - частково через те, що важкий податковий прес, безперечно, не сприяв тому, щоб підприємства повертали зароблену валюту в Україну, особливо через офіційні канали (один із найпоширеніших варіантів уникнення сплати податку на валютний прибуток було застосування бартерних операцій). Органи влади зреагували на цю ситуацію наприкінці року: розпочалася кардинальна реформа системи обміну, а податок на валютні операції практично вже не стягувався.
19 лютого 1993 року з'явився Декрет Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", що розпочав процес прискореної лібералізації валютного регулювання, але через деякий час цей Декрет перетворився в набір схоластичних догм, одні з яких були скасовані, а інші - просто ігнорувались.
Цього ж дня, 19.02.1993 року, був підписаний ще один декрет - "Про тимчасовий порядок використання надходжень в іноземній валюті". Парадоксом було те, що, згідно з "основним декретом" передбачалася обов'язкова цесія "всіх надходжень на користь резидентів в іноземній валюті" через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України, а "тимчасовий декрет" встановлював, що обов'язковому продажу за офіційним валютним курсом підлягає лише 50 відсотків валютних надходжень, а решта іноземної валюти може продаватися за курсом з відхиленням від офіційного, але не більше ніж у два рази.
І знову ж таки 19.02.1993 року в світ виходить декрет "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" - третій "кит" української валютної політики. Таким чином, ці три декрети створили "фундамент" майбутньої системи державного валютного регулювання.
Аналізуючи тенденції валютного ринку в Україні від початку з 1993 року, можна зробити висновок, що ситуація у цьому секторі відзначається постійними змінами й нестабільністю.
Протягом 1993 року урядом зберігався подвійний обмінний курс - офіційний та аукціонний. У травні цього року було введено єдиний обмінний курс, який проіснував недовго, тому що протягом літа відбулося знецінення карбованця, в результаті чого в Україні повернулися до системи множинних курсів.
У вересні 1993 року було припинено торги на УМВБ, запроваджено фіксований валютний курс, що призвело до погіршення макроекономічних показників, поглибило кризу у фінансовій системі, відбулося збільшення зовнішнього боргу та від'ємного сальдо платіжного балансу. Валюта, яку отримували резиденти в обов'язковому порядку, мала продаватися за офіційним курсом у такому співвідношенні:
- 40% від надходжень на валютному тендері;
- 10% - обов'язковий продаж;
- 50% залишалось у розпорядженні підприємств, але єдиним покупцем цієї частки заробленої валюти міг бути тільки НБУ.
Внаслідок політики фіксації валютного курсу в Україні протягом 1993-1994 років відбулося:
- зниження ефективності експорту з оплатою в іноземній валюті та збільшення частки бартерних операцій, яка у 1993 році становила 23,3% загального експорту, а у 1994 році - вже 50%;
- скорочення надходжень валюти на внутрішній валютний ринок України;
- збільшення зовнішнього боргу України та ін.
Звільнення офіційного курсу валют супроводжувалося швидким падінням курсу карбованця, темпи якого визначалися початковою різницею офіційного та ринкового курсів.
Лібералізація цін та обмінного курсу у жовтні 1994 року викликала значне зменшення реальної ціни національної валюти в результаті інфляційних процесів. Але кінець 1994 року відзначається збільшенням торгів на УМВБ, що досить позитивно вплинуло на економіку країни в цілому: збільшилися надходження валюти з-за кордону, позначилося стимулювання експорту, збільшилася кількість іноземних інвестицій за контрактами, дещо позначилось офіційне зменшення курсів іноземних валют до карбованця (долар знизився на 4%, російський рубль - на 12%).
Стабільність валютного ринку проіснувала недовго, і 1995 рік характеризувався інфляційними процесами, які негативно вплинули на економіку країни. Після періоду знецінення настав період поступового підвищення реального обмінного курсу української валюти, коли ціни на товари та послуги зростали швидше, ніж обмінний курс. В основному завдяки політиці НБУ інфляційні процеси вдалося призупинити. У 1996-1997 роках спостерігалася стабільність обмінного курсу, особливо у реальному вираженні. Досить велике значення мало проведення грошової реформи у вересні 1996 року. За останні роки уряду країни вдається утримувати курс гривні щодо долара США у межах передбаченого валютного коридору.
Реалізація політики валютного коридору в Україні також має свої проблеми і негаразди. Як переконує досвід ринкових країн (Австрія, Англія, Франція, Японія), політика валютного коридору запроваджувалася урядом лише на незначний період з метою стабілізації на валютному ринку за умов невеликих розмірів інфляції при синхронному зростанні національного виробництва в усіх галузях економіки. У нашій країні такого стану речей не існує, а термін реалізації зазначеної політики має далеко не короткостроковий характер.
Крім того, якщо означити цей захід (валютний коридор) як адміністративний, можна сказати, що він трохи суперечить пріоритетам економічної політики НБУ, тобто лібералізації у сфері державного регулювання валютної системи.
Останніми роками найактуальнішою проблемою державного регулювання валютного ринку в Україні є підтримання макроекономічної стабільності національної валютної одиниці. Основним органом державного регулювання валютного ринку нашої країни є НБУ. Його повноваження у сфері валютного регулювання визначені Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю". Головним методом НБУ, за допомогою якого впроваджується національне регулювання валютного курсу, є валютна інтервенція, її зміст - запобігання зниженню (підвищенню) валютного курсу національної грошової одиниці.
Основними заходами, якими користується НБУ, впроваджуючи політику валютної інтервенції з метою призупинення девальвації курсу гривні до валютних одиниць інших країн, є:
...Подобные документы
Поняття валютних відносин та валютної системи. Сутність міжнародних валютних відносин. Грошова структура її. Еволюція міжнародних валютних відносин. Ямайська валютна система. Головні напрями удосконалення міжнародної валютної системи.
курсовая работа [40,2 K], добавлен 21.03.2007Основні напрями валютного регулювання. Особливості правового регулювання валютних відносин в Україні. Принципи валютного контролю. Відповідальність за порушення валютного законодавства. Форми організації валютного регулювання та валютного контролю.
курсовая работа [32,7 K], добавлен 19.11.2010Теоретичні аспекти функціонування бюджетної системи. Нормативно-правове регулювання бюджетних відносин в Україні. Особливості бюджетної системи України. Перспективи розвитку бюджетної системи України. Проблеми функціонування бюджетної системи.
курсовая работа [37,5 K], добавлен 10.09.2007Національні та світові валютні системи. Елементи національної валютної системи, її функції. Особливості та проблеми формування валютної системи в Україні. Негативні наслідки обігу двох валют. Шляхи зниження ризиків банків за кредитними операціями.
реферат [32,0 K], добавлен 15.04.2014Суть валютного ринку, функції. Ринкове та державне регулювання міжнародних валютно-фінансових відносин. Особливості сучасних міжбанківських валютних ринків. Валютні операції та торгівля валютою. Порядок переміщення валюти через митний кордон України.
курсовая работа [137,2 K], добавлен 08.04.2014Інвестиційний процес в умовах ринкової економіки. Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні. Компетенція органів державної влади. Проблеми створення сприятливого інвестиційного клімату у Вінницькій області.
магистерская работа [193,8 K], добавлен 12.04.2007Аналіз основних недоліків системи організації міжбюджетних відносин в Україні. Механізми регулювання фінансових відносин між центральною владою і органами місцевого самоврядування в контексті оптимального співвідношення централізації та децентралізації.
контрольная работа [50,1 K], добавлен 03.03.2011Бюджетні трансферти як основний інструмент регулювання міжбюджетних відносин. Розмежування доходів та видатків між різними ланками бюджетної системи. Етапи становлення, розвитку та стратегічні напрямки реформування міжбюджетних відносин в Україні.
дипломная работа [318,0 K], добавлен 24.09.2016Теоретико-методологічні основи функціонування бюджетної системи та механізму бюджетного регулювання в Україні. Аналіз зведеного бюджету Хотинського району за 2007-2009 рр. Проблеми та перспективи використання механізму бюджетного регулювання в Україні.
дипломная работа [125,2 K], добавлен 15.08.2010Поняття міжнародного валютного права та світової валютної системи. Групи валютно-кредитних відносин у міжнародному співробітництві. Загальна характеристика Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".
контрольная работа [35,7 K], добавлен 07.11.2010Теоретичні аспекти функціонування бюджетної системи. Нормативноправове регулювання бюджетних відносин в Україні. Державний бюджет України: підходи до формування та розподілу. Альтернативні шляхи наповнення доходної частини державного бюджету України.
контрольная работа [35,6 K], добавлен 07.11.2008Соціальна політика держави: цілі, пріоритети, принципи. Державне регулювання ринку праці. Регулювання доходів та споживання населення. Аналіз державного регулювання рівня та якості життя. Соціальна політика сучасної України. Шляхи удосконалення.
курсовая работа [950,3 K], добавлен 13.06.2006Державний бюджет в економічній системі держави. Нормативно-правове регулювання бюджетних відносин в Україні. Державний бюджет України: підходи до формування та розподіл. Проблеми функціонування бюджетної системи України та можливі шляхи їх подолання.
курсовая работа [61,6 K], добавлен 18.03.2011Сутність та правове регулювання грошового ринку. Аналіз його сучасного стану, тенденції та перспективи розвитку. Заходи щодо вдосконалення його законодавчої бази. Платіжний баланс України. Характеристика операцій на міжбанківському валютному ринку.
курсовая работа [845,5 K], добавлен 18.05.2015Основні причини фінансової нестабільності в Україні. Сутність поняття, структура та етапи розвитку грошово-кредитного регулювання в нашій країні. Сучасний стан основних показників, динаміка орієнтування грошово-кредитної системи, шляхи вдосконалення.
курсовая работа [59,3 K], добавлен 28.02.2012Розвиток міжнародної валютної системи та валютних ринків. Трансформація міжнародного фінансового середовища. Передумови формування сучасної міжнародної валютної системи. Кризи новітньої міжнародної фінансової системи. Проблеми реформування МВФ та СБ.
курсовая работа [92,7 K], добавлен 11.06.2008Сутність, принципи та функції податків і податкової системи. Податки як система суспільних відносин перерозподілу створеного продукту. Податковоа системи України, податкове регулювання економічного розвитку держави та аналіз податкового навантаження.
курсовая работа [45,6 K], добавлен 19.01.2010Історія системи місцевого самоврядування в Україні. Перші органи місцевого самоврядування - земства, їх повноваження. Становлення місцевих бюджетів. Принципи будови сучасної бюджетної системи. Підходи до фінансового регулювання міжбюджетних відносин.
реферат [257,8 K], добавлен 22.04.2016Сутність і принципи функціонування бюджетної системи України; напрямки розподілу доходів та видатків між її ланками. Особливості регулювання міжбюджетних відносин. Основні напрями реформування податкових надходжень з метою зміцнення доходної бази держави.
курсовая работа [242,7 K], добавлен 19.09.2011Поняття та мета регулювання міжбюджетних відносин. Законодавчі та нормативні акти, на на основі яких в Україні здійснюється функціонування бюджетних відносин. Проблеми бюджетного кодексу і шляхи вирішення: недостатнє фінансування культури регіонів.
презентация [316,5 K], добавлен 23.10.2016
