Особливості бюджетної системи України

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Зміст

бюджетний економічний фінансування

1. Основні напрями розвитку бюджетної системи України

2. Розмежування доходів у процесі бюджетного регулювання згідно із Бюджетним кодексом України

3. Контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку

Список використаної літератури

1. Основні напрями розвитку бюджетної системи України

бюджетний регулювання економічний фінансування

В умовах побудови правової, демократичної та соціально направленої держави з економікою ринкового типу максимальне задоволення потреб населення суспільними благами та, взагалі, збільшення добробуту кожного громадянина посідає визначальне місце. Проте, історично назріла необхідність розвитку України в напрямку децентралізації влади та управління гальмується як шляхом зволікання прийняття відповідних законодавчих актів, так і шляхом фактичного обмеження прав органів місцевого самоврядування, що не відповідає світовим тенденціям зміцнення основ місцевого самоврядування.

Бюджетна система є об'єктом вивчення багатьох відомих вітчизняних вчених (О.Д. Василик, О.П. Близнюк, В.М. Федосов, В.М. Опарін, М.А. Гапонюк, А.Є. Буряченко, А.А. Славкова, О.І. Демідків, А.І. Мярковський та ін.). Проте, не дивлячись на розмаїття та багатогранність досліджень у бюджетній сфері, невирішеними питаннями залишаються конкретні кроки по реформуванню та розвитку місцевих фінансів як ключової частини бюджетної системи, особливо, у законодавчому аспекті.

Незважаючи на проведення бюджетної реформи, багато проблем функціонування бюджетної системи залишаються нерозв'язаними. Необхідність внесення змін до нормативно-правових актів у бюджетній сфері насамперед зумовлена потребою розширення фінансової основи місцевого самоврядування як важливої складової механізму підвищення добробуту населення й економічного розвитку громад, удосконалення міжбюджетних відносин із метою забезпечення справедливого й неупередженого розподілу використання бюджетних коштів, створення стимулів розширення й мобілізації належних бюджету доходів [6].

Бюджетна система є основною ланкою економіки країни, зокрема, бюджет виступає дієвим інструментом державного регулювання економічного розвитку. Саме тому ключовою серед структурних реформ, що були започатковані й реалізуються з часу незалежності України, є бюджетна реформа, яка залишається актуальною й сьогодні.

Головним індикатором стану держави є бюджетна система країни. Бюджетна система - це сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права [2].

Серед стратегічних напрямів розвитку бюджетної системи варто виділити такі:

Ш подальше посилення фінансової основи бюджетів місцевого самоврядування шляхом об'єднання територіальних громад сіл, селищ і міст із метою створення повнофункціональних об'єднань громад із закріпленням за ними достатнього фінансового ресурсу для надання ними якісних суспільних послуг відповідно до державних соціальних стандартів [7];

Ш впорядкування системи діючих податкових пільг, що надаються за галузевою і професійною ознаками, та вирівнювання податкового навантаження за видами економічної діяльності, відмова від практики надання центральними органами виконавчої влади пільг, що зменшують доходи місцевих бюджетів на виконання власних повноважень, у зв'язку з чим не існуватиме потреби в наданні державою коштів на компенсацію таких втрат доходів місцевих бюджетів;

Ш запровадження повноцінного середньострокового бюджетного планування в розрізі головних розпорядників бюджетних коштів і бюджетних програм на рівні державного й місцевих бюджетів як результат затвердження трирічних бюджетів, що буде реальним кроком до підвищення ефективності видатків бюджету та якості бюджетної політики в цілому;

Ш повномасштабне застосування програмно-цільового методу при плануванні й виконанні бюджетів усіх рівнів із організацією бюджетного процесу в жорсткій прив'язці до пріоритетів соціально-економічного розвитку;

Ш застосування єдиних підходів до управління державними коштами в частині коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального й пенсійного страхування та державних підприємств на основі принципів управління бюджетними коштами;

Ш завершення податкової реформи і прийняття Податкового кодексу, що має забезпечити формування прогнозованої, раціональної податкової політики, сприяти економічному зростанню, створити єдине правове поле діяльності суб'єктів господарювання, поліпшити якість планування доходів бюджетів та збільшити обсяги надходжень бюджету;

Ш проведення системних структурних реформ у соціальній сфері, зокрема, найбільш назрілою й актуальною для суспільства є реформа охорони здоров'я, в основу якої має бути покладено перехід до обов'язкового медичного страхування, перегляд бюджетних видаткових повноважень у цій сфері, у тому числі за рівнями бюджетів;

Ш перегляд бюджетних правил стосовно здійснення видатків бюджету відповідно до розподілу бюджетних асигнувань за періодами бюджетного року згідно з бюджетною класифікацією з розширенням повноважень розпорядника бюджетних коштів одночасно з посиленням його відповідальності;

Ш встановлення чітких прозорих вимог щодо проведення капітальних інвестицій за рахунок бюджетних коштів та надання державної фінансової підтримки суб'єктам підприємницької діяльності на інвестиційний розвиток;

Ш розширення інструментів управління бюджетними коштами із застосуванням методів аналізу та прогнозування рівня надходжень і витрат бюджету протягом бюджетного періоду;

Ш розвиток внутрішнього ринку цінних паперів із метою мінімізації боргових ризиків та оптимізації співвідношення обсягів внутрішнього й зовнішнього боргу.

Отже, бюджетна система - є основною ланкою економіки країни, зокрема, бюджет виступає дієвим інструментом державного регулювання економічного розвитку.

У бюджетній системі України постійно виникають відносини між бюджетами різних рівнів і видів. На сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України є дуже актуальним, оскільки фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території; фіскальна децентралізація сприяє ефективному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з найнеобхіднішими місцевими потребами.

Тому як вихідний захід в удосконаленні організації бюджетної системи необхідно оптимізувати розміри адміністративно-територіальних одиниць в Україні, а також налагодити зв'язки між Державним і міськими та районними бюджетами. Це сприятиме формуванню власної дохідної бази місцевих бюджетів у достатніх розмірах, скороченню обсягів міжбюджетного перерозподілу коштів. За таких умов відносини в межах бюджетної системи носитимуть характер прямих зв'язків, зайві етапи перерозподілу ресурсів будуть обмежені, що програмуватиме повноцінну реалізацію прав територіальних громад на місцеве самоврядування.

2. Розмежування доходів у процесі бюджетного регулювання згідно із Бюджетним кодексом України

Кожний бюджет поділяється на дохідну і видаткову частини, які мають бути збалансовані між собою.

В дохідній частині бюджету передбачаються всі доходи, передбачені законодавством України (податки і неподатковані доходи). За соціально-економічними ознаками вони можуть бути поділені на:

Ш доходи від господарської діяльності;

Ш доходи від використання природних ресурсів;

Ш доходи від банківської діяльності;

Ш доходи від реалізації дорогоцінних металів з Державного фонду дорогоцінних металів;

Ш державне мито;

Ш митні платежі;

Ш збори та інші неподатковані доходи;

Ш доходи від приватизації;

Ш доходи від громадян тощо.

Розподіл доходів належить до повноважень представницьких органів держави, оскільки це є одним з основних питань функціонування бюджетної системи України. Головну роль в цьому відіграє Верховна Рада України, як єдиний орган законордавчої влади в Україні.

Основним завданням при розподілі доходів бюджетів є наділення кожного з державних органів - суб'єкта бюджетного права - таким об'ємом коштів, який міг би забезпечити виконання його завдань і функцій, передбачених Конституцією та законами України. При цьому повинні бути забезпечені збалансованість всіх бюджетів, зацікавленість місцевих органів у збільшенні бюджетних надходжень, запобігання касових розривів та інше, бездефіцитність бюджетів.

З врахуванням юридичного та економічного аспектів розподілу доходів між ланками бюджетної системи всі вони можуть бути поділені на закріплені і регулюючі.

До закріплених належать доходи, які постійно діючими нормативними актами віднесені до бюджетів певного рівня на невизначений у часі строк у розмірі територіального надходження повністю або у твердо фіксованому розмірі.

Регулюючі доходи -це передбачені в Законі про Державний бюджет або в рішені про бюджет представницьких органів місцевого самоврядування доходи бюджетів, які щорічно перерозподіляються між різними ланками бюджетів. Розмір частини кожного з доходів, яка передається у бюджет нижчого рівня, визначається, виходячи з потреб цього бюджету, і може щорічно змінюватись.

При нестачі коштів для збалансування бюджетів держава може використати і такий метод бюджетного регулювання як дотації, субвенції, субсидії, які можна назвати єдиним терміном - трансферти.

Таким чином, Державний бюджет України складається із закріплених доходів, а республіканський Автономної Республіки Крим та місцеві бюджети - з трьох:

1) власних джерел, які надходять від об'єктів, що є їх власністю;

2) закріплених доходів;

3) доходів, що надійшли в порядку бюджетного регулювання.

Крім цього, вони можуть на власний розсуд і запозичувати кошти.

Бюджетне регулювання - це щорічний перерозподіл коштів всередині бюджетної системи з метою збалансування всіх бюджетів на рівні, необхідному для виконання кожним місцевим органом своїх завдань і функцій.

Розмежування доходів в процесі бюджетного регулювання здійснюється з урахуванням економічного, соціального, екологічного, природного стану відповідних областей, районів та населених пунктів.

Закон "Про Державний бюджет України на 2012 рік" в ст.2. 4 дає перелік доходів кожної з ланок бюджетної системи України [3].

Ст.29 ч.2, ст. 64-66 ч.1 "Бюджетного кодексу України" дають перелік доходів, які в порядку, на умовах і в межах, встановлених законами України, зараховуються у районні, міські (міст обласного підпорядкування) бюджети.

3. Контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку

Контроль за виконанням Державного бюджету України, у тому числі бюджетів загальнодержавних цільових фондів, здійсненням фінансування загальнодержавних програм, збереженням і використанням майна, що є об'єктами права державної власності, організується й проводиться Рахунковою палатою на основі річних і поточних планів, які формуються з урахуванням усіх видів і напрямів діяльності палати та конкретних доручень Верховної Ради України, її комітетів.

Повноваження Рахункової палати, передбачені ст. 7 Закону України "Про Рахункову палату", поширюються на Верховну Раду України, органи виконавчої влади, в тому числі їх апарати, Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України та інші державні органи і установи, створені згідно із законодавством України. Рахункова палата має право контролювати також місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, банки, кредитні установи, господарські товариства, страхові компанії, інші фінансові установи і їх спілки, асоціації та інші об'єднання незалежно від форм власності, об'єднання громадян, недержавні фонди та інші недержавні некомерційні громадські організації у тій частині їх діяльності, яка стосується використання коштів Державного бюджету України.

Статтею 22 Бюджетного кодексу України визначено правові засади здійснення контролю за виконанням Державного бюджету України, згідно якої Рахункова палата у ході виконання Державного бюджету України контролює повноту і своєчасність грошових надходжень, фактичне витрачання бюджетних асигнувань, у тому числі коштів загальнодержавних цільових фондів та видатків по обслуговуванню внутрішнього і зовнішнього боргу України, у порівнянні з затвердженими показниками Державного бюджету України, виявляє відхилення та порушення, проводить їх аналіз, вносить пропозиції щодо їх, усунення.

Рахункова палата за встановленими формами щоквартально подає Верховній Раді України оперативний звіт про хід виконання Державного бюджету України, в якому наводяться фактичні відомості про формування доходів і проведені витрати у порівнянні з показниками, затвердженими Законом про Державний бюджет України поточного року, і показниками за відповідний період або квартал попереднього року.

З метою забезпечення своєчасного надходження і обробки інформації, необхідної для складання звіту про виконання Державного бюджету України, Рахунковою палатою за погодженням із Кабінетом Міністрів України вводиться обов'язкова фінансова звітність усіх центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ і організацій перед Рахунковою палатою. Рішення про конкретні терміни виконання й форми зазначеної звітності приймається Кабінетом Міністрів України за поданням Голови Рахункової палати. Аналіз оперативної інформації, одержаної в порядку контролю, проводиться Рахунковою палатою, і узагальнені відомості подаються Верховній Раді України, її комітетам та Кабінету Міністрів України.

Законом визначено порядок проведення контролю за фінансуванням загальнодержавних програм. Рахункова палата перевіряє фінансування затверджених Верховною Радою України загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля і розглядає матеріали з цих питань на засіданнях Колегії Рахункової палати.

У разі виявлення порушень або невиконання встановлених законодавством України вимог щодо збереження, використання об'єктів державного майна чи несвоєчасної сплати до Державного бюджету України коштів, отриманих від розпорядження та управління майном, що є об'єктами права державної власності, Рахункова палата має право ставити перед відповідними державними органами питання про притягнення винних осіб до відповідальності, передбаченої чинним законодавством України, та інформувати про це Верховну Раду України.

Список використаної літератури

1) Конституція України від 28.06.1996 №254к/96-В

2) Бюджетний кодекс України від 08.07.10 p. № 2456-VI

3) Закон України “Про Державний бюджет України на 2012 рік” від 22.12.11 №4282-VI

4) Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.97 №280-97-ВР (із змін.)

5) Закон України “Про Рахункову палату” від 11.07.96 №315/96-ВР (із змін.)

6) Демідків О.І. Напрями поглиблення бюджетної реформи в Україні/О.І. Демидків//Фінанси України. - 2009. - №3. - с. 46-55

7) Мярковський А.І. Бюджетний кодекс України в контексті бюджетної реформи /А.І. Мярковський //Фінанси України. - 2009. - №8. - с. 3-18

8) Старостенко Г.Г., Булгаков Ю.В. Бюджетна система: Навчальний посібник. - К.: ЦНЛ, 2006. - с. 128-133, 169-190

9) Фінансове право України: Навчальний посібник / За ред. Л.К. Воронової. - К.: Правова едність, 2009. - с. 251-270

Размещено на Allbest.ru