Основи організації фінансів суб’єктів господарювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Конкурентоспроможність та платоспроможність підприємств визначаються раціональною організацією фінансів. Організація фінансової діяльності підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло підвищенню ефективності виробництва.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не автоматично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації. Під організацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, способи формування та використання ресурсів, контроль за їх кругооборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними законодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено комерційний розрахунок. За ринкової економіки господарський механізм саморозвитку базується на таких основних принципах: саморегулювання, самоокупність та самофінансування. Цим принципам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод ведення господарювання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому вираженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одержання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підприємств визначається основним орієнтиром - прибутком.

Розділ 1. Теоретична частина

1. Основи організації фінансів суб'єктів господарювання

фінансовий фонд грошовий бюджет

1.1 Поняття фінансів підприємницьких структур

Фінанси підприємств - це економічні, грошові відносини, що виникають в результаті руху грошей і утворених на цій основі грошових потоків, пов`язаних з функціонуванням створених на підприємствах грошових фондів. Фінанси підприємств є основою фінансової системи держави, оскільки підприємства є головною ланкою народного господарства. Стан фінансів підприємств здійснює вплив на забезпеченість загальнодержавних і регіональних грошових фондів фінансовими ресурсами. Сутність фінансів підприємств проявляється через їх функції. Погляди економістів на функції фінансів різні, але їх виділяють не більше трьох: забезпечення процесу господарювання грошовими коштами, контрольна і розподільча.

Розподільча функція здійснюється за допомогою фінансових інструментів: норм, ставок, тарифів, відрахувань тощо, встановлених державою.

Однією з найважливіших сторін фінансової діяльності підприємств є формування і використання різноманітних грошових фондів, які можна розбити на 4 групи:

Фонди власних коштів - це статутний фонд (капітал), додатковий капітал, інвестиційний фонд, валютний фонд та ін.

Фонди позичених коштів - кредити банків, комерційні кредити, факторинг, лізинг та ін.

Фонди залучених коштів - фонди споживання, розрахунки по дивідендах, доходи майбутніх періодів, резерви майбутніх витрат і платежів.

Оперативні грошові фонди - існують для виплати заробітної плати, дивідендів, платежів до бюджету.

Перша група - грошових фондів підприємстві - фонди власних коштів, що відіграють вирішальну роль у його діяльності.

При організації підприємство повинно мати статутний фонд або статутний капітал, за рахунок якого формуються основні фонди і оборотні кошти. Організація статутного капіталу, його ефективне використання, управління ним - одне з головних і важливих завдань фінансової служби підприємства.

Статутний капітал - основне джерело власних коштів на підприємстві. Сума статутного капіталу акціонерного товариства відображає суму випущених ним акцій, а державного і комунального підприємства - величину статутного фонду. Статутний фонд змінюється підприємством, як правило, за результатами його роботи за рік після внесення змін в установчі документи. Статутний капітал підприємства визначає мінімальний розмір його майна, що гарантує інтереси його кредиторів. Статутний капітал виступає першим грошовим фондом, що відображається в пасиві балансу.

Додатковий капітал є другим фондом після статутного і включає:

- результати дооцінки основних фондів;

- емісійний доход акціонерного товариства (доход від продажу акцій зверх їх номінальної вартості за мінусом витрат на їх продаж);

- безповоротно отримані грошові та матеріальні цінності на виробничі потреби;

- асигнування з бюджету на фінансування капітальних вкладень;

- надходження для поповнення оборотних коштів.

Резервний капітал - утворюється за рахунок прибутку, величина відрахувань до якого визначається статутом.

Інвестиційний фонд - призначений для розвитку виробництва. В ньому концентруються:

- амортизаційний фонд(для простого відтворення основних фондів);

- фонд накопичення(за рахунок прибутку підприємства для розвитку виробництва);

- позичені джерела;

- залучені джерела.

Інвестиційний фонд є джерелом збільшення статутного фонду.

Валютний фонд - формується за рахунок валютної виручки від експортних операцій і тих, що купують валюту для здійснення імпортних операцій. Цей фонд не має самостійного цільового призначення.

Друга група - фонди позичених коштів. В умовах ринкової економіки жодне підприємство не може обійтись без позичених коштів. Їх різноманітність дає можливість використання їх в різних ситуаціях. Позичені кошти в нормальних економічних умовах сприяють підвищенню виробництва, його ефективності.

Третя група - фонди залучених коштів - мають подвійний характер: з одного боку, вони знаходяться в обороті підприємства, з іншого - вони належать його робітникам (дивіденди і фонд споживання): фонд споживання - грошовий фонд, що створюється за рахунок чистого прибутку і використовується на задоволення матеріальних та соціальних потреб підприємства. При формуванні фонду споживання необхідно враховувати таку закономірність: темпи зростання оподатковуваного прибутку повинні бути вищими за темпи зростання даного фонду, включаючи зарплату.

Четверта група - оперативні грошові фонди підприємства створюються ним періодично. Два рази на місяць, як правило, на підприємстві формується

Фонд виплати заробітної плати . Для забезпечення вчасної виплати зарплати на рахунку підприємства повинні накопичуватися необхідні грошові кошти, а при їх відсутності підприємство звертається до банку за кредитом на виплату зарплати. Велике значення при цьому має визначення оптимальних строків виплати зарплати і кількості днів, необхідних для цього. Періодично підприємство організовує фонд для платежів у бюджет різноманітних податків. Несвоєчасні платежі до бюджету підприємством тягнуть за собою штрафні санкції.

Окрім перерахованих, на підприємстві створюється низка інших фондів грошових коштів:

- для погашення кредитів банків;

- освоєння нової техніки;

- проведення науково-дослідних робіт;

- відрахувань іншим організаціям.

Сьогодні майже скрізь фінанси підприємств знаходяться у кризовому стані, який проявляється в:

- значній нестачі коштів як для здійснення виробничої діяльності, так і для інвестицій;

- низькому рівні заробітної плати, затримці її виплати;

- практичному припиненні фінансування соціальної сфери з боку підприємства;

- дуже дорогому кредиті і практичній неможливості у достатньому його використанні для потреб підприємства;

- значних невиплат підприємств одне одному, що нарощуються досить високими темпами, що збільшує дефіцит грошових коштів у підприємств і ускладнює їх проблеми.

Тому в даний момент першочерговим завданням для держави і підприємств є зміцнення фінансів підприємства і на цьому - стабілізація фінансів держави. Без вирішення цього питання інші проблеми вирішити неможливо.

Основним шляхом зміцнення фінансів підприємств може бути оптимізація використання ними грошових коштів і ліквідація їх дефіциту.

Найважливіші напрямки удосконалення фінансової роботи на підприємствах такі:

- системний і постійний фінансовий аналіз їх діяльності;

- організація оборотних коштів у відповідності до діючих вимог з метою оптимізації фінансового стану;

- оптимізація затрат підприємства на основі розподілу їх на постійні і

- змінні і аналіз взаємодії і взаємозв'язку “Затрати-витрати-прибуток”;

- оптимізація розподілу прибутку і вибір найбільш ефективної дивідендної політики;

- більш широке впровадження комерційного кредиту і вексельного обігу з метою оптимізації джерел грошових коштів і впливу на банківську систему;

- використання лізингових відносин з метою розвитку виробництва;

- оптимізація структури майна і джерел його формування з метою

- недопущення незадовільної структури балансу;

- розробка і реалізація стратегічної фінансової політики.

Фінанси підприємств - важливіша категорія ринкової економіки. Вони відіграють вирішальну роль в системі фінансових відносин держави і сприяють вирішенню проблеми дефіциту бюджету, розвитку фондового ринку.

У фінансовій системі країни визначальне місце займають фінанси підприємств, організацій, установ, які діють на засадах комерційного розрахунку. Комерційний розрахунок полягає у: отриманні максимального прибутку при мінімальних затратах; повній самостійності суб'єктів господарювання; невтручання держави у внутрішні справи підприємства.

Державне регулювання підприємницької діяльності в умовах ринку здійснюється через: 1) податкову та фінансово-кредитну політику, включаючи встановлення ставок податків і процентів по державних кредитах; податкових пільг, цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу, розмірів економічних санкцій, державне майно і систему резервів, ліцензії, концесії, лізинг, соціальні, екологічні та інші норми і нормативи; 2) науково-технічні, економічні та соціальні державні програми; 3) договори на виконання робіт і поставок для державних потреб.

Втручання державних органів влади і управління у господарську діяльність підприємств не допускається, якщо вона не суперечить законодавству.

В процесі проведення господарської діяльності на підприємствах виникають різноманітні фінансові відносини, пов'язані з розподілом і перерозподілом створеної вартості, утворенням і витрачанням централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів. Це відносини:

всередині самого підприємства з приводу утворення первинних доходів, формування та використання цільових фондів (амортизаційного, статутного, матеріального заохочення);

- з акціонерами, пайщиками, засновниками;

- з державою по сплаті податків, зборів, внесків та інших обов'язкових платежів;

- з іншими підприємствами та організаціями з приводу утворення асоціації, спільних підприємств, міжгосподарських об'єднань, сплати штрафів;

- з вищими структурами управління при перерозподілі фінансових ресурсів всередині галузі;

- із страховими, банківськими організаціями та ін. Таким чином, фінанси різних форм власності обслуговують весь процес формування, розподілу і використання доходів і нагромаджень на підприємств.

Матеріальною базою функціонування підприємства і здійснення ним виробничої та інших видів діяльності є майно підприємств, в т.ч. статутний фонд як сукупність вкладів (у грошовому виразі) учасників або власників у майно при створенні підприємства для забезпечення його діяльності в розмірах, визначених установчими документами.

Внески в статутні фонди можуть бути зроблені в будь-якій формі, але завжди вони повинні мати вартісну оцінку (будинки, споруди, машини, устаткування, цінні папери, права інтелектуальної власності, грошові кошти тощо).

Держава регулює розміри статутних фондів окремих видів суб'єктів господарювання, так, встановлені мінімальні розміри статутних фондів товариств з обмеженою відповідальністю; акціонерних товариств; інвестиційних та страхових компаній, комерційних банків.

Однією з найважливіших тенденцій в розвинутих країнах світу була в останні два десятиріччя тенденція до роздержавлення економіки, складовою частиною якої є приватизація. Роздержавлення - процес переходу державної власності в інші недержавні форми: приватну, кооперативну, акціонерну та ін. Приватизація - перехід державної власності в руки окремої особи. Оцінка вартості підприємств, що приватизуються здійснюється за відповідною вартістю наявних основних фондів та оборотних коштів. При цьому ціна може встановлюватися з урахуванням потенційної рентабельності підприємства або ринкових цін на майно.

У проведенні приватизації беруть участь окремі органи, фізичні та юридичні особи. Це - суб'єкти приватизації. До них належать державні органи приватизації, а також продавці, покупці державного майна та посередники.

Державні органи приватизації включають фонд державного майна України та його регіональні відділення та представництва. Зазначений фонд розробляє програму приватизації на поточний рік і прогноз на перспективу та здійснює організацію і контроль за приватизацією. Він підзвітний ВРУ.

Покупці - 1) громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства; 2) юридичні особи, зареєстровані на території України; 3) юридичні особи інших держав.

Посередники: 1) фінансові посередники - здійснюють продаж придбаних акцій на ринку цінних паперів; 2) довірчі товариства - від імені і за дорученням і за рахунок власників приватизаційних паперів здійснюють представницьку діяльність з приватизаційними паперами; 3) холдинги та інвестиційні фонди - акумулюють приватизаційні кошти громадян та вклади інших покупців в обмін на акції власного випуску.

Основні принципи приватизації державного майна. Це - законність надання пільг членам трудових колективів підприємств, що приватизуються, рівність прав громадян у процесі приватизації, пріоритетне надання прав громадянам України на придбання державного майна, безоплатна передача частини державного майна кожному громадянинові України, додержання антимонопольного законодавства.

Викупу підлягають здебільшого невеликі державні підприємства. Крупні підприємства приватизуються шляхом перетворення їх в акціонерні товариства. Поряд з цим значна частина державного майна приватизується безоплатно.

Загалом процес приватизації має як позитивні так і негативні аспекти.

Позитивні:

- певне послаблення командно-адміністративних методів в управлінні державними підприємствами;

- певне розширення процесу демократизації власності внаслідок зосередження частини акцій у найманих працівників;

- певне зростання рентабельності державних підприємств.

Негативні аспекти роздержавлення і приватизації:

- втрата населенням можливості отримувати товари і послуги з державного сектора за відповідно дешевими цінами;

- зростання безробіття внаслідок капіталістичної раціоналізації державних компаній;

- продаж державної власності за штучно заниженими цінами;

- приватизація переважно прибуткових підприємств (що суперечило офіційно проголошеній меті оздоровити збитковий державний сектор);

- монополізація більшої частини державної власності в руках фінансового капіталу;

- зростання цін на державні товари і послуги.

До негативних аспектів приватизації відносять:

- проведення роздержавлення і приватизації з порушенням чинного законодавства;

- недосконалість законів, що регулюють ці процеси, їх часту зміну та корегування;

- відсутність належної організації обміну майнових сертифікатів більшістю населення на акції підприємств тощо.

1.2 Класифікація суб'єктів господарювання за певними ознаками

Для практики господарювання в ринкових умовах, кваліфікованого управління підприємствами виключно важливим є їх чітка і повна класифікація за певними ознаками. Так, за кваліфікаційною ознакою в залежності від форми власності розрізняють приватні, колективні, державні та спільні підприємства, а за правовим статусом і формою господарювання - одноосібні, кооперативні, орендні, господарські товариства.

Приватними є підприємства, що засновані на власності майна окремих громадян, з правом найму робочої сили. До цього виду відносять також індивідуальні та сімейні підприємства. Вони базуються відповідно на власності майна однієї особи або членів однієї сім'ї, виключно їх особистій праці. Колективне - це таке підприємство, що ґрунтується на власності його трудового колективу, а також кооперативу, іншого статутного товариства або громадської організації. В Україні функціонують державні та державно-комунальні підприємства.

Якщо підприємство засноване на базі об'єднання майна різних власників (юридичних осіб та громадян), то його називають спільним підприємством (зі змішаною формою власності). На підприємстві із змішаною формою власності капітал може належати також підприємцям двох або декількох країн. Їх реєстрація здійснюється в країні одного з засновників такого підприємства, це зумовлює місце знаходження його штаб-квартири.

Існує також класифікація підприємств (фірм) за правовим статусом і формою господарювання. Одноосібне підприємство є власністю однієї особи або родини; воно несе відповідальність за свої зобов'язання усім майном (капіталом). Кооперативні підприємства (кооперативи) - це добровільні об'єднання громадян з метою спільного ведення господарської або іншої діяльності. Характерною ознакою є особиста участь кожного в діяльності, використання власного або орендованого майна. В економіці України функціонують два основних типи кооперативів: виробничі і споживчі.

Орендні підприємства - засновані на договірних умовах щодо тимчасового володіння і користування майном, що необхідне орендатору для здійснення підприємницької діяльності.

Господарські товариства являють собою певні об'єднання підприємців. У більшості країн з ринковою економікою такі товариства залежно від характеру інтеграцій (осіб чи капіталу) та міри відповідальності за свої зобов'язання (повна чи часткова) поділяються на повні, з обмеженою відповідальністю, з додатковою відповідальністю, командитні і акціонерні.

Повне товариство ( товариство з повною відповідальністю), всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов'язання підприємства усім майном.

Товариством з обмеженою відповідальністю вважається таке, що має статутний фонд, поділений на частини, розмір котрих визначається засновницькими документами, учасники цього товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Командитним є товариство, яке, поряд з членами з повною відповідальністю, включає одного чи більше учасників, відповідальність котрих обмежується особистим вкладом у майно такого підприємства.

Якщо у командитному товаристві беруть участь два або більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність за боргами товариства.

Вкладники командитного товариства мають право:

- діяти від імені командитного товариства тільки у разі наявності доручення і згідно з ним;

- вимагати першочергового повернення вкладу (ніж учасникам з повною відповідальністю) у разі ліквідації товариства;

- вимагати подання їм річних звітів і балансів, а також забезпечення можливості перевірки правильності їх складення.

Найбільш розвинутою формою господарських товариств є акціонерне товариство. Головним атрибутом такого товариства слугує акція - цінний папір без встановленого терміну обігу, який свідчить про пайову участь в статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним; дає учаснику товариства право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду та участь в розподілі майна при його ліквідації. Акціонерні товариства на території України створюються і діють відповідно до Закону України “Про господарські товариства”. Акціонерні товариства - невід'ємна частина ринкової економіки. Цінні папери, що ними випускаються, розміщуються між підприємствами, а також окремими громадянами.

Акціонування - це один із способів приватизації. Акціонерне товариство створюється засновником в особі національних і іноземних юридичних і фізичних осіб, число яких не обмежується.

Акціонерні товариства можуть бути відкритого і закритого типу. Різниця між ними заключається у тому, що статутний капітал акціонерного товариства відкритого типу формується шляхом продажу акцій у формі відкритої підписки, а в акціонерних товариствах закритого типу статутний капітал створюється тільки за рахунок внесків засновників, тобто акції у відкритий продаж не надходять. В акціонерних товариствах відкритого типу акції можуть передаватись із рук в руки без згоди інших акціонерів, тоді як в акціонерних товариствах закритого типу акції переходять із рук в руки тільки за згодою більшості інших акціонерів (якщо інше не передбачено статутом). Число і склад акціонерів акціонерного товариства відкритого типу не обмежуються. В акціонерному товаристві закритого типу число акціонерів, які володіють звичайними акціями, не повинно перевищувати 50%.

1.3 Особливості організації і функціонування фінансів різних форм власності та видів діяльності

Принципи функціонування фінансів підприємств єдині для всіх видів і форм підприємницьких структур. Проте в організації фінансів, структурі джерел фінансових ресурсів, розподілі й використанні одержаного прибутку, взаєморозрахунків з бюджетом є певні відмінності. Ці відмінності пов'язані з формою власності, видом діяльності, технологічними особливостями процесу виробництва товарів, виконання робіт та надання послуг.

Залежно від форми власності підприємства поділяються на державні та недержавної форми власності. Останні, в свою чергу, поділяються на орендні, акціонерні, кооперативні, спільні, індивідуальні та інші. Особливості функціонування фінансів тут пов'язані насамперед із джерелами формування й використання фінансових ресурсів.

На підприємствах державної форми власності при їх створенні використовуються бюджетні кошти. Держава є власником цих ресурсів і лише тимчасово передає право володіння і розпорядження ними керівництву підприємства, з яким укладається відповідний контракт. Державні підприємства як джерело фінансових ресурсів можуть використовувати банківський кредит, державні дотації тощо. Прибуток, одержаний в результаті господарської діяльності, є власністю держави й використовується відповідно до чинного законодавства. Прибуток, що залишається у державного підприємства після сплати податків та інших платежів у бюджет (чистий прибуток), надходить у розпорядження трудового колективу підприємства. Частина цього прибутку передається у власність членів трудового колективу в порядку і розмірах, визначених законодавчими актами України. Сума прибутку, що належить членові трудового колективу, утворює його вклад. На суму вкладу членові трудового колективу, за його бажанням, може бути видано акції. Держава може застосовувати й інші форми регулювання діяльності підприємств державної та комунальної власності.

Організація фінансів підприємств недержавної форми власності характеризується більшою можливістю щодо формування та використання фінансових ресурсів. Вони можуть залучати кошти засновників підприємства за допомогою випуску акцій, як пайові внески, спонсорські кошти, фінансові допомоги як держави, так і недержаних фінансових інститутів. Результати господарської діяльності, тобто сума одержаного прибутку, є власністю акціонерів або засновників підприємства. Після сплати податків прибуток використовується відповідно до рішень власників підприємства.

Особливості організації фінансів визначаються також характером виробництва, тобто технологічними особливостями виробництва, залежністю виробництва від природних чи кліматичних умов. Так, наприклад, у легкій промисловості структура фондів фінансових ресурсів відрізнятиметься від загальної у промисловості. Тут високою буде питома вага ресурсів, сконцентрованих в обігових коштах, оскільки в цій галузі в собівартості продукції є значні затрати сировини і матеріалів, значно вищі затрати на оплату праці.

Різна фондомісткість і матеріаломісткість деяких видів виробництва визначає структуру затрат на виробництво і реалізацію продукції, співвідношення основних фондів і обігових коштів, а це, в свою чергу, визначає різну потребу в фінансових ресурсах. На підприємствах із тривалим виробничим циклом (суднобудування, літакобудування), а також із сезонним характером виробництва (сільське господарство) виникає потреба в додаткових фінансових ресурсах, що зумовлює залучення коштів у формі банківського кредиту. Це, в свою чергу, призводить до зростання собівартості продукції, оскільки кредитні ресурси є платними.

Особливості виробничого процесу в деяких видах підприємницьких структур впливають на швидкість обігу фінансових ресурсів, структуру грошових фондів, що обслуговують цей процес, взаємовідносини підприємницьких структур із бюджетом і позабюджетними централізованими фондами.

2. Зміст фінансової діяльності суб'єкта господарювання

В організаційній та управлінській роботі підприємств фінансова діяльність займає особливе місце. Від неї багато в чому залежить своєчасність та повнота фінансового забезпечення виробничо-господарської діяльності та розвитку підприємства, виконання фінансових зобов'язань перед державою та іншими суб'єктами господарювання.

Фінансова діяльність - це система форм і методів, які використовуються для фінансового забезпечення функціонування підприємств та досягнення ними поставлених цілей, тобто це та практична фінансова робота, що забезпечує життєдіяльність підприємства, поліпшення її результатів.

Фінансову діяльність підприємства спрямовано на вирішення таких основних завдань:

- фінансове забезпечення поточної виробничо-господарської діяльності;

- пошук резервів збільшення доходів, прибутку, підвищення рентабельності та платоспроможності;

- виконання фінансових зобов'язань перед суб'єктами господарювання, бюджетом, банками;

- мобілізація фінансових ресурсів в обсязі, необхідному для фінансування виробничого й соціального розвитку, збільшення власного капіталу;

- контроль за ефективним, цільовим розподілом та використанням фінансових ресурсів.

Фінансова робота підприємства здійснюється за такими основними напрямками:

- фінансове прогнозування та планування;

- аналіз та контроль виробничо-господарської діяльності;

- оперативна, поточна фінансово-економічна робота.

3. Міжнародні грошові потоки підприємства

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкодування витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов'язань перед державою, банками та іншими суб'єктами господарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їхніми джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зовнішніх джерел.

Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У світовій практиці 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел. Внутрішні грошові надходження згідно з чинною практикою обліку і звітності включають:

1) виручку від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;

2) виручку від іншої реалізації;

3) доходи від фінансових інвестицій;

4) доходи від інших позареалізаційних операцій.

Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг залежить від основної діяльності підприємств. Тому на неї припадає найбільша частка внутрішніх грошових надходжень.

Підприємства можуть реалізовувати продукцію допоміжного виробництва, підсобного сільського господарства, непотрібну й надлишкову сировину, напівфабрикати та інші матеріали, основні засоби, що вибули з виробництва, нематеріальні активи та інше майно.

За командно-адміністративної економіки, коли ще не було реального фінансового ринку, уведення в класифікацію грошових надходжень доходу від позареалізаційних операцій було цілком виправданим. Тоді підприємства майже не мали доходів від цінних паперів, крім державних облігацій, котрі мали зовсім незначну питому вагу в загальних грошових надходженнях. В основному доходи від позареалізаційних надходжень формувались за рахунок штрафів і пені, прибутку минулих років, виявленого у звітному році, списаної раніше дебіторської заборгованості, яка вважалася безнадійною, але котру, проте, було погашено у звітному періоді. Однак за ринкової економіки, коли функціонує і розвивається фінансовий ринок, а підприємства здійснюють фінансові інвестиції, доцільно ввести в класифікацію грошових надходжень новий розділ - «Доходи від фінансово-інвестиційної діяльності», відокремивши його від розділу «Доходи від позареалізаційних операцій».

Трансформація ринкових відносин потребує створення необхідної інфраструктури. Розвивається фінансово-кредитна система, створюється і функціонує фінансовий ринок.

За таких умов багато підприємств поряд з основною займається і фінансово-інвестиційною діяльністю: купівлею і продажем цінних паперів, укладанням тимчасово вільних коштів на депозитні рахунки, лізингом; наданням майна в оренду; валютними та іншими операціями з метою отримання додаткових доходів.

Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємств і є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових інвестицій справляють прямий, безпосередній вплив на формування балансового прибутку.

Штрафи, пені, неустойки виникають унаслідок порушення фінансових і господарських зобов'язань підприємств через порушення законодавства та умов договорів, котрі мають місце в практиці господарювання і фінансової діяльності підприємств. Окрім того, протягом року можуть бути виявлені прибуток і доходи минулих років, погашатися дебіторська заборгованість, раніше списана як безнадійна. Усі ці надходження належать до доходів від позареалізаційних операцій, котрі у фінансових планах підприємств не передбачаються, хоча й включаються до складу їхнього балансового прибутку.

Отже, грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства.

З переходом на ринкові основи господарювання зростає роль фінансової діяльності підприємств. Пошук фінансових джерел розвитку підприємств у напрямку найефективнішого інвестування фінансових ресурсів, операцій із цінними паперами та інші питання фінансової діяльності набувають важливого значення для фінансових служб підприємств.

Підприємства отримують доходи від таких видів фінансової діяльності:

- придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- продаж акцій, облігацій та інших цінних паперів;

- цільові грошові вклади;

- валютні операції;

- пайові внески, часткова участь у діяльності інших підприємств;

- надання позик;

- лізингові операції.

Важливий напрямок фінансової діяльності підприємства за ринкової економіки - це раціональне використання вільних фінансових ресурсів, пошук ефективних напрямків інвестування коштів, які даватимуть підприємству додатковий прибуток. Прибуткове інвестування грошових коштів здійснюється на фінансовому ринку.

Купуючи акції, облігації інших підприємств, необхідно виходити з того, що інвестувати треба тільки надлишкові фінансові ресурси. При цьому в підприємства мають бути готівкові кошти на випадок надзвичайних обставин. Ця готівка може бути у формі грошового залишку на банківських рахунках або у високоліквідних цінних паперах (державних облігаціях, казначейських зобов'язаннях).

Перш ніж придбати акції (облігації) будь-якого підприємства, необхідно всебічно вивчити його діяльність, проаналізувати її фінансові результати. Цінність акцій визначається тими доходами, котрі очікуються підприємством у майбутньому, а не рівнем дивідендів, обіцяних у рекламних проспектах. Не рекомендується давати згоду, маючи лише неперевірену інформацію про стан справ того підприємства, цінні папери котрого планується придбати. Не можна купувати акції фірм, які не публікують звітів про свої доходи.

Стан справ підприємства, до акцій якого виник інтерес, необхідно порівнювати із загальною ситуацією у відповідній галузі економіки.

Підприємствам не рекомендується відмовлятися від придбання акцій (облігацій) тільки через невисокі дивіденди. Іноді ліпше погодитись на порівняно невисокі дивіденди, якщо при цьому забезпечується стабільність і тривалість їх отримання.

Однак брак у нашій країні необхідних умов для функціонування вільного фінансового ринку унеможливлює дотримання цих вимог. В Україні поки що відсутнє ефективне державне регулювання випуску й торгівлі цінними паперами. Немає необхідної інформації, котра б забезпечувала прийнятну міру ризику операцій із цінними паперами.

Тимчасово вільні грошові засоби підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

Підприємство має право здавати в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання, техніку та інше) за відповідну плату або здійснювати фінансовий лізинг.

Лізинг - це форма довгострокової оренди, яка передбачає передачу права користування майном іншому суб'єкту підприємницької діяльності на платній основі і на визначений угодою строк. Об'єктом лізингу є матеріальні цінності, які входять до складу основних засобів. У лізинговій угоді беруть участь три сторони: підприємство-постачальник, лізингова фірма (підприємство-орендодавець), орендатор, який отримав нерухоме майно і користується ним протягом визначеного часу.

Є два види лізингу: фінансовий та оперативний. Фінансовий лізинг передбачає виплату постачальнику (лізинговій фірмі) вартості обладнання, яке замовлене орендатором, і передачу його в оренду. За фінансового лізингу строк оренди обладнання відповідає строку його амортизації.

Фінансовий лізинг має також назву лізингу майна з повною окупністю або з повною виплатою. Це означає, що лізингодавець протягом чинності договору повертає собі всю вартість майна й отримує прибуток від лізингової операції. Після закінчення строку дії договору орендатор може викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю або повернути його лізингодавцеві, або укласти новий контракт на оренду. Оперативний лізинг укладається, як правило, на час, менший за амортизаційний період майна. Після закінчення договору об'єкт лізингу повертається лізингодавцеві або знову здається в оренду.

Важливим аспектом лізингового договору є лізингова плата. Лізингова плата залежить від виду основних засобів, строку лізингу та інших умов договору.

Як правило, сума лізингової плати є фіксованою і вноситься однаковими частинами протягом усього терміну дії договору. Однак за високої інфляції в договорі можна передбачати можливість періодичного збільшення лізингового відсотка. Крім цього, підприємства можуть одержувати додаткову курсову різницю на валютні рахунки чи операції в іноземній валюті.

Висновки до розділу 1

Власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства.

Власний капітал - це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками), накопичені впродовж строку існування підприємства суми реінвестованого чистого прибутку, а також дарчий капітал. Економічну сутність власного капіталу в свою чергу, можна розкрити на основі ранжування його понятійних складових за різними ознаками, такими як: джерела формування, форма існування, рівень відповідальності щодо порядку формування, функціональне призначення, складові елементи.

Зареєстрований та незареєстрований капітал підприємства різняться також і за функціональним їх призначенням. Так, зареєстрований капітал функціонально призначений для започаткування діяльності підприємства через формування його активів, необхідних для цього, а тому його можна назвати ще первісним капіталом підприємства.

Окремим елементом власного капіталу є резервний капітал. Він втілює суму резервів, створених відповідно до чинного законодавства або засновницьких документів.

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Доходи від цієї діяльності мають значну питому вагу у вхідних грошових потоках підприємств і є мірою розвитку ринкової інфраструктури, особливо фінансового ринку. Ці доходи зростатимуть. Доходи від фінансових інвестицій справляють прямий, безпосередній вплив на формування балансового прибутку.

Тимчасово вільні грошові засоби підприємства можуть вкладати на депозитні рахунки в комерційні банки під обумовлений відсоток.

Підприємство має право здавати в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, обладнання, техніку та інше) за відповідну плату або здійснювати фінансовий лізинг.

Розділ 2. Практична частина

1. Аналіз Дохідної частина бюджетів місцевих рад Дергачівського району

За даними, наведеними в таблиці необхідно виконати аналіз структури та динаміки Дохідної частини бюджету Дергачівського району. Одержані результати слід проілюструвати у вигляді стовпчикових та (або) кругових діаграм.

За результатами виконаного аналізу необхідно визначити «вузькі місця» у фінансовій діяльності місцевих рад Дергачівського району та надати рекомендації щодо збільшення сум бюджетних надходжень.

Таблиця 1 - Дохідна частина бюджетів місцевих рад Дергачівського району

Стаття доходів	Податок з власників транспортних засобів, тис.грн.	Місцеві податки, тис.грн.	Державне мито, тис.грн.
	План	Факт	+(-)	%	План	Факт	+(-)	%	План	Факт	+(-)	%
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13
Дергачівська міська рада	57,0	49,1	- 7,9	86,1	100,0	97,0	-3,0	97	198,0	125,5	-72,5	63,4
Вільшанська селищна рада	19,0	15,5	-3,5	81,6	15,0	16,6	+1,6	110,6	34,0	13,8	-20,2	40,6
К. Лопанська селищна рада	8,7	6,7	-2	77	9,0	7,1	-1,9	78,9	20,0	12,3	-7,7	61,5
М. Данилівська	9,0	10,2	+1,2	113,3	10,0	6,7	-3,3	67	38,0	23,0	-15,0	60,5
Пересічанська селищна рада	35,0	25,8	-9,2	73,7	60,9	46,7	-14,2	76,7	35,0	17,2	17,8	49,1
Прудянська селищна рада	2,0	1,6	-0,4	80	1,0	0,8	-0,2	80	7,0	8,3	+1,3	118,6
Слатінська селищна рада	3	5,8	+2,8	193,3	5,0	3,8	-1,2	76	20,0	14,4	-5,6	72
Солоницівська селищна рада	93,4	91,9	-1,5	98,4	129,0	93,9	-35,1	72,8	89,0	44,1	-44,9	49,6
Всього за селищними радами	227,1	206,6	-20,5	91	329,0	272,6	-56,4	82,9	441,0	258,6	-182,4	58,6
Безруківська сільська рада	2,5	2,5	0	100	1,5	0,4	-1,1	26,7	10,5	5,6	-4,9	53,3
Полівська сільська рада	2,0	3,3	+1,3	165	1,0	0,2	-0,8	20	7,0	3,2	-3,8	45,7
Протопопівська сільська рада	1,0	6,4	+5,4	640	1,0	0,1	-0,9	10	7,0	1,4	-5,6	20
Проходівська сільська рада	10,0	2,3	-7,7	23	5,0	4,4	-0,6	88	7,0	3,5	-3,5	50
Р. Лозівська сільська рада	12,0	10,4	-1,6	86,7	8,0	3,9	-4,4	48,8	16,0	9,9	-6,1	61,9
Токарівська сільська рада	1,0	2,7	+1,7	270	1,0	0,8	-0,2	80	8,0	2,5	-5,5	31,3
Ч. Лозівська сільська рада	12,0	12,3	+0,3	102,5	11,0	3,8	-7,2	34,5	25,0	15,4	-9,6	61,6
Всього за сільськими радами	40,5	39,9	-0,6	97	28,5	13,6	-14,9	47,7	80,5	41,5	-39	51,6
Всього по радах	267,6	246,5	-10,9	95,9	357,5	286,2	-71,3	80,1	531,5	300,1	-331,4	56,5

Разом до бюджетів міської і селищних рад Дергачівського району надійшло 206,6 тис. грн. податку з власників транспортних засобів, що становить 91% уточненого завдання, 272, 6 тис. грн. місцевих податків, що становить 82,9 % уточненого завдання, 258,6 тис грн. державного мита, що становить 58,6% уточненого завдання (плану).

До бюджету Дергачівської міської ради надійшло податку з власників транспортних засобів 49,1 тис. грн., що становить 86,1% уточненого завдання. До бюджету Вільшанської селищної ради надійшло податку з власників транспортних засобів 15,5 тис. грн., що становить 81,6 % уточненого завдання. До бюджету К. Лопанської селищної ради надійшло податку з власників транспортних засобів 6,7 тис. грн., що становить 77% уточненого завдання. До бюджету М. Данилівської селищної ради надійшло податку з власників транспортних засобів 10,2 тис. грн., що становить 113,3% уточненого завдання. До бюджету Пересічанської селищної ради надійшло податку з власників транспортних засобів 25,8 тис. грн., що становить 73,7 % уточненого завдання. До бюджету Прудянської селищної ради надійшло податку з власників транспортних засобів 1,6 тис. грн., що становить 80% уточненого завдання. До бюджету Слатінської селищна ради надійшло податку з власників транспортних засобів 5,8 тис. грн., що становить 193,3% уточненого завдання. До бюджету Солоницівської селищної ради надійшло з власників транспортних засобів 91,9 тис. грн., що становить 98,4% уточненого завдання (див. рис. 1).



Рис. 1 - Структура надходжень до бюджетів селищних рад податку з власників транспортних засобів (факт)

До бюджету Дергачівської міської ради надійшло місцевих податків 97 тис. грн., що становить 97% уточненого завдання. До бюджету Вільшанської селищної ради надійшло місцевих податків 16,6 тис. грн., що становить 110,6% уточненого завдання. До бюджету К. Лопанської селищної ради надійшло місцевих податків 7,1 тис. грн., що становить 78,9% уточненого завдання. До бюджету М. Данилівської селищної ради надійшло місцевих податків 6,7 тис. грн., що становить 67% уточненого завдання. До бюджету Пересічанської селищної ради надійшло місцевих податків 46,7 тис. грн., що становить 76,7 % уточненого завдання. До бюджету Прудянської селищної ради надійшло місцевих податків 0,8 тис. грн., що становить 80% уточненого завдання. До бюджету Слатінської селищна ради надійшло місцевих податків 3,8 тис. грн., що становить 76% уточненого завдання. До бюджету Солоницівської селищної ради надійшло місцевих податків 93,9 тис. грн., що становить 72,8% уточненого завдання (див рис 2) .



Рис. 2 - Структура надходжень до бюджетів селищних рад місцевих податків (факт)

До бюджету Дергачівської міської ради надійшло державного мита 125,5 тис. грн., що становить 63,4% уточненого завдання. До бюджету Вільшанської селищної ради надійшло державного мита 13,8 тис. грн., що становить 40,6% уточненого завдання. До бюджету К. Лопанської селищної ради надійшло державного мита 12,3 тис. грн., що становить 61,5% уточненого завдання. До бюджету М. Данилівської селищної ради надійшло державного мита 23,0 тис. грн., що становить 60,5% уточненого завдання. До бюджету Пересічанської селищної ради надійшло державного мита 17,2 тис. грн., що становить 49,1 % уточненого завдання. До бюджету Прудянської селищної ради надійшло державного мита 8,3 тис. грн., що становить 118,6% уточненого завдання. До бюджету Слатінської селищна ради надійшло державного мита 14,4 тис. грн., що становить 72% уточненого завдання. До бюджету Солоницівської селищної ради надійшло державного мита 44,1 тис. грн., що становить 49,6% уточненого завдання (див. рис. 3).



Рис. 3 - Структура надходжень до бюджетів селищних рад державного мита (факт)

Разом до бюджетів сільських рад Дергачівського району надійшло 39,9 тис. грн. податку з власників транспортних засобів, що становить 97% уточненого завдання, 13,6 тис. грн. місцевих податків, що становить 47,7 % уточненого завдання, 41,5 тис грн. державного мита, що становить 51,6% уточненого завдання.

До бюджету Безруківської сільської ради надійшло податку з власників транспортних засобів 2,5 тис. грн., що становить 100% уточненого завдання. До бюджету Полівської сільської ради надійшло податку з власників транспортних засобів 3,3 тис. грн., що становить 165 % уточненого завдання. До бюджету Протопопівської сільської ради надійшло податку з власників транспортних засобів 6,4 тис. грн., що становить 640% уточненого завдання. До бюджету Проходівської сільської ради надійшло податку з власників транспортних засобів 2,3 тис. грн., що становить 23% уточненого завдання. До бюджету Р. Лозівської сільської ради надійшло податку з власників транспортних засобів 10,4 тис. грн., що становить 86,7% уточненого завдання. До бюджету Токарівської селищна ради надійшло податку з власників транспортних засобів 2,7 тис. грн., що становить 270% уточненого завдання. До бюджету Ч. Лозівської сільської надійшло податку з власників транспортних засобів ради надійшло 12,3 тис. грн., що становить 102,5% уточненого завдання (див. рис. 4).

Рис. 4 - Структура надходжень до бюджетів сільських рад податку з власників транспортних засобів

До бюджету Безруківської сільської ради надійшло місцевих податків 0,4 тис. грн., що становить 26,7% уточненого завдання. До бюджету Полівської сільської ради надійшло місцевих податків 0,2 тис. грн., що становить 20% уточненого завдання. До бюджету Протопопівської сільської ради надійшло місцевих податків 0,1 тис. грн., що становить 10% уточненого завдання. До бюджету Проходівської сільської ради надійшло місцевих податків 4,4 тис. грн., що становить 88% уточненого завдання. До бюджету Р. Лозівської сільської ради надійшло місцевих податків 3,9 тис. грн., що становить 48,8% уточненого завдання. До бюджету Токарівської селищна ради надійшло місцевих податків 0,8 тис. грн., що становить 80% уточненого завдання. До бюджету Ч. Лозівської сільської ради надійшло місцевих податків 3,8 тис. грн., що становить 34,5% уточненого завдання (див. рис. 5).

Рис. 5 - Структура надходжень до бюджетів сільських рад місцевих податків (факт)

До бюджету Безруківської сільської ради надійшло державного мита 5,6 тис. грн., що становить 53,3% уточненого завдання. До бюджету Полівської сільської ради надійшло державного мита 3,2 тис. грн., що становить 45,7% уточненого завдання. До бюджету Протопопівської сільської ради надійшло державного мита 1,4 тис. грн., що становить 20% уточненого завдання.

До бюджету Проходівської сільської ради надійшло державного мита 3,5 тис. грн., що становить 50% уточненого завдання. До бюджету Р. Лозівської сільської ради надійшло державного мита 9,9 тис. грн., що становить 61,9% уточненого завдання.

До бюджету Токарівської селищна ради надійшло державного мита 2,5 тис. грн., що становить 31,3% уточненого завдання. До бюджету Ч. Лозівської сільської ради надійшло державного мита 15,4 тис. грн., що становить 61,6% уточненого завдання (див. рис. 6).

Рис. 6 - Структура надходжень до бюджетів сільських рад державного мита (факт)

Разом до бюджетів рад Дергачівського району надійшло 256,7 тис. грн. податку з власників транспортних засобів, що становить 95,9% уточненого завдання, 286,2 тис. грн. місцевих податків, що становить 80,1 % уточненого завдання, 300,1 тис грн. державного мита, що становить 56,5% уточненого завдання (див. рис. 7).



Рис. 7 - Структура Дохідної частини бюджетів місцевих рад Дергачівського району (план и факт)

За результатами аналізу фінансової діяльності місцевих рад Дергачівського району визначено, що найгірше за всіма радами виконано уточнене завдання надходження державного мита до бюджету місцевих рад, сума надходження державного мита становить 300,1 тис. грн. із 531,5 тис. грн. запланованого надходження, а це означає, що завдання виконано всього на 56,4%. Також не повністю виконано уточнене завдання надходження податку з власників транспортних засобів, сума надходження податку з власників транспортних засобів становить 246,5 тис. грн. із 267,6 тис. грн. запланованого надходження - завдання виконано всього на 95,9% и уточнене завдання надходження місцевих податків, сума надходження місцевих податків становить 268,2 тис. грн. із 357,5 тис. грн. запланованого надходження - завдання виконано всього на 80,1%.

Все це означає, що бюджети місцевих рад поповнюються не в повному обсязі і потерпають від дефіциту. Напрями вирішення цієї проблеми є фінансова допомога бюджетам місцевих раю у вигляді: дотацій, субсидій, субвенцій, проведення відповідних податкових реформ, запровадження в Україні змішаної моделі місцевого оподаткування, запровадження сучасних методів управління місцевими бюджетами, безумовна відмова від запровадження на центральному рівні будь-яких пільг, які стосуються податків та зборів, що зараховуються до місцевих бюджетів, адміністрування всіх податків та зборів, які зараховуються до місцевих бюджетів органами Державної податкової адміністрації, удосконалити систему надання державою інвестиційних субвенцій, забезпечити прозорість бюджетного процесу - випадках підготовки на центральному рівні рішень, що впливатимуть на дохідну або видаткову частину місцевих бюджетів безумовне попереднє надання органам місцевого самоврядування фінансових розрахунків та проведення громадських слухань.

Висновки до розділу 2

Отже, судячи з аналізу бюджети місцевих рад Дергачівського району не отримують доходи в повному обсязі як заплановано, уточнене завдання надходження державного мита виконано трохи більше чим на половину - 56,5%, завдання по надходженню податку з власників транспортних засобів і місцевих податків виконано дещо краще на 95,9% і 71,3% відповідно, а цього все одно не достатньо для нормального місцевих рад Дергачівського району, не рятує ситуацію і те що план находження податку з власників транспортних засобів було перевиконано в деяких радах (М. Данилівська -113,3%, Слатінська селищна рада - 193,3%, Полівська сільська рада - 165%, Протопопівська сільська рада - 640%, Токарівська сільська рада - 270%, Ч. Лозівська сільська рада - 102,5%), а також в не великих обсягах надходження місцевих податків (Вільшанська селищна рада - 110,6%) и державного мита (Прудянська селищна рада - 118,6%).

Це означає, що бюджети місцевих рад поповнюються не в повному обсязі і потерпають від дефіциту.

Висновки

Фінанси підприємства як відносини є частиною економічних відносин, що виникають у процесі господарської діяльності, принципи їхньої організації визначаються основами господарської діяльності підприємств. Виходячи їх цього, принципи організації фінансів можна сформулювати в такий спосіб: самостійність в області фінансової діяльності, самофінансування, зацікавленість у підсумках фінансово-господарської діяльності, відповідальність за її результати, контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

...