Суть і регламентація фінансового обліку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Суть і регламентація фінансового обліку

фінансовий облік звіт

Сутність предмета фінансового обліку є основою його теорії і визначається цілями і завданнями, покладеними на бухгалтерський облік у суспільстві.

Фінансовий облік є складною бухгалтерською системою, яка сприймається з різних позицій. Єдиної думки стосовно предмета бухгалтерського обліку взагалі і фінансового обліку зокрема не існує.

Фінансовий облік - це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

Об'єктами фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так і на аналітичних рахунках, є:

· активи підприємства,

· джерела власних засобів,

· зобов'язання (пасиви) підприємства,

· витрати підприємства за їх елементами і доходи за їх видами,

· фінансові результати діяльності підприємства і їх розподіл,

· господарські операції, пов'язані з процесами придбання ресурсів, виробництва та реалізації.

Принципово важливим питанням фін обліку є методологія і організація обліку витрат і доходів. Саме в цьому питанні проявляються відмінності побудови фін обліку.

Для фінансового обліку розробляється детальна номенклатура елементів витрат і кожному елементові витрат призначається бухгалтерський рахунок. Таким чином, створюється система рахунків витрат за елементами. На рахунках витрат накопичуються витрати за елементами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного періоду доходи звітного періоду порівнюються з витратами і визначається фінансовий результат.

Виходячи з тлумачення поняття «предмет», що визначається як те, на що спрямовано дію, під предметом навчальної дисципліни «Фінансовий облік -І» слід розуміти інформаційне, методичне, матеріально-технічне, кадрове та інші забезпечення процесу виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення та передачі інформації про активи підприємства користувачам для прийняття рішень. Сутність будь-якого предмета, його внутрішню структуру та зовнішні характеристики вивчають, як відомо, через об'єкти, що є частиною цього предмета. Але багатогранність підприємницької діяльності потребує ідентифікації в обліку активів і таким чином визначає інший аспект облікового процесу, що відбиває в системі бухгалтерських рахунків його внутрішню структуру за певними встановленими стандартами. Класифікація об'єктів обліку активів за його напрямами регламентується на підприємстві робочим планом рахунків, який розробляється на підставі «Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», що затверджений Наказом Міністерства фінансів України 30.11.99 р. №291 (зі змінами та доповненнями). Під активами підприємства розуміють ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до надходження економічних вигод у майбутньому. Економічна вигода-це потенційна можливість отримання підприємством грошових коштів від використання активів. Таке визначення активів наведено в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку:

1. «Загальні вимоги до фінансової звітності»;

2. «Баланс».

У практиці підприємств визначено таку загальну сукупність об'єктів обліку (активів підприємства): необоротні активи - основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, капітальні інвестиції, довгострокові біологічні активи, відстрочені податкові активи, довгострокова дебіторська заборгованість та інші необоротні активи; оборотні активи - виробничі запаси, поточні біологічні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети, виробництво, напівфабрикати, готова продукція, товари, грошові кошти, векселі одержані, довгострокові фінансові інвестиції, дебіторська заборгованість.

Як за етапами, так і за напрямками облікового процесу інформація повинна накопичуватися та систематизуватися в різних її носіях. Якість і швидкість накопичення облікової інформації залежать від кількості облікових номенклатур, раціональної структури реєстрів інформації, кваліфікації та відповідальності виконавців облікових функцій. Отже, ще однією складовою предмета фінансовий обліку є побудова реєстрів з обліку активів і методика їх заповнення, а також праця виконавців облікових функцій, яка згідно законодавчими вимогами може бути колективною або індивідуальною. Розвиток науки нерозривно пов'язаний зі створенням методології, що грунтується на принципах цієї науки. Як будь-яка інша наука, фінансовий облік вивчає свій предмет за допомогою певних методів.

Метод (від грецького - дослідження) - це спосіб дослідження явищ, який визначає планомірний підхід до об'єктів, що вивчаються, та встановлення істини. У своїй основі метод є інструментом для вирішення головного завдання науки - пізнання об'єктивних законів дійсності з метою використання їх у практичній діяльності людей. Метод вивчає потребу і місце застосування методичних прийомів та процедур дослідження, експериментальної перевірки результатів дослідження. Фінансовий облік як вид діяльності колективу бухгалтерського апарату виник на перетині теорії бухгалтерського обліку, економічної теорії та науки про організацію і управління підприємницькою діяльністю. Виходячи із загальної методології науки, у фінансового обліку сформувалися загальнонаукові та специфічні, тільки йому притаманні прийоми. Нагадаємо, що загальнонаукові методичні прийоми включають: аналіз і синтез, індукцію і дедукцію, аналогію і моделювання, абстрагування і конкретизацію.

До таких найважливіших прийомів (елементів методу) належать:

1. Документація як засіб первинного відображення об'єктів бухгалтерського обліку.

2. Оцінка майна.

3. Рахунки та порядок відображення на них господарських операцій.

4. Калькуляція.

5. Інвентаризація.

6. Баланс і звітність.

Тільки при комплексному використання зазначених облік може забезпечити зіставність даних як у територіальному, так і галузевому розрізах.

Для відображення господарських процесів підприємницької діяльності необхідно здійснювати систематичне і ретельне спостереження за кожною господарською операцією та доцільністю її проведення. Таке спостереження і вивчення доцільності здійснюється за допомогою комплексу елементів методу бухгалтерського обліку. Дамо їм коротку характеристику і своє бачення їх місця та ролі.

Фінансовий облік - це сукупність правил та процедур, які забезпечують підготовку, оприлюднення інформації про результати діяльності підприємства (установи, організації) та його фінансовий стан відповідно до вимог законодавчих актів і стандартів бухгалтерського обліку.

Об'єктами фінансового обліку, що відображаються як на синтетичних, так і на аналітичних рахунках, є: активи підприємства, джерела власних засобів, зобов'язання (пасиви) підприємства, витрати підприємства за їх елементами і доходи за їх видами, фінансові результати діяльності підприємства і їх розподіл, господарські операції, пов'язані з процесами придбання ресурсів, виробництва та реалізації. Принципово важливим питанням фінансового обліку є методологія і організація обліку витрат і доходів. Саме в цьому питанні проявляються відмінності побудови фінансового обліку.

Для фінансового обліку розробляється детальна номенклатура елементів витрат і кожному елементові витрат призначається бухгалтерський рахунок. Таким чином, створюється система рахунків витрат за елементами. На рахунках витрат накопичуються витрати за елементами впродовж звітного періоду. Наприкінці звітного періоду доходи звітного періоду порівнюються з витратами і визначається фінансовий результат.

Розвиток засобів механізації та автоматизації обліково-аналітичної роботи у сучасних умовах призводить до великих змін первинної фіксації господарських операцій. У зв'язку з цим вивчення цього елементу бухгалтерського обліку повинно вестись у тісній взаємодії з вивченням практичного застосування обчислювальної техніки.

Рахунки та порядок відображення в них господарських операцій є прийомом (способом) спостереження за окремими видами господарських засобів та їх джерел, процесів і результатів. За допомогою групування на рахунках бухгалтерського обліку господарські засоби (активи), їх джерела (пасиви) та господарські процеси систематизуються за якісно однорідними групами для виявлення складу коштів і контролю за їх рухом, за фазами кругообігу. На рахунках збираються необхідні дані як за окремими господарськими операціями, так і в узагальненому вигляді, тобто за групами операцій, які складають той чи інший виробничий процес. Таке узагальнення є вкрай необхідним для фахівців та менеджерів того чи іншого виробництва.

Баланс є засобом отримання узагальнених даних про стан господарських засобів (активів) та джерел їх створення (пасивів) на відповідну дату (місяць, квартал, рік). Баланс характеризується рівністю загальної суми господарських коштів (активів) і суми джерел їх створення (пасивів).

Підставою для складання балансу служать записи (залишки коштів) на рахунках. Шляхом підсумування цих записів визначають наявність кожного виду господарських коштів (активів) та джерел їх (пасивів) створення, а потім одержані підсумки в згрупованому вигляді показують у балансі. Причому всі дані (залишки коштів) у балансі наводять виключно у грошовому вимірі, що дозволяє підрахувати загальну суму ресурсів, якими розпоряджається підприємство.

За допомогою бухгалтерського балансу визначається фінансовий стан підприємства, встановлюється ефективність і доцільність використання матеріальних, грошових та трудових ресурсів, ступінь забезпеченості власними засобами, стан дебіторської та кредиторської заборгованості, платоспроможність і ліквідність підприємства. Таким чином, бухгалтерський баланс є засобом оперативного керівництва роботою підприємства, з одного боку, та засобом одержання цінної інформації про підприємство 30внішніми користувачами (інвесторами, банками, фінансовими, податковими органами) - з іншого.

Звітність - це спосіб одержання підсумкових даних про різні сторони господарської діяльності підприємства за звітний період. У звітність включають різні показники і перш за все такі з них, як: собівартість, обсяг реалізованої продукції, рівень рентабельності виробництва, продуктивність праці і т. ін.

Звітність в основному складається за даними бухгалтерських записів і будується на науковій системі розрахунків, забезпечує точність і об'єктивність усіх оприлюднених показників.

Усі розглянуті нами прийоми (способи) методу бухгалтерського обліку на практиці знаходять застосування не ізольовано, а як частини єдиного цілого, що органічно пов'язані між собою і доповнюють один одного. Під методом бухгалтерського обліку ми розуміємо сукупність способів та прийомів, що забезпечують безперервне, документально обгрунтоване відображення процесів матеріального відтворення та їх узагальнення в грошовій оцінці за якісно однорідними ознаками для цілей контролю та управління виробництвом.

На підставі вищесказаного можна зробити висновок, що метод фінансового обліку - це сукупність загальнонаукових і специфічних методичних прийомів бухгалтерського обліку, спрямованих на своєчасне складання звітності й надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Методологічні засади формування в обліку інформації про активи підприємства визначені в таких Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку: 7 «Основні засоби»; 8 «Нематеріальні активи»; 9 «Запаси»: 10 «Дебіторська заборгованість»; 12 «Фінансові інвестиції»»; 14 «Оренда»; 16 «Витрати»; 21 «Вплив інфляції»; 30 «Біологічні активи»; 27 «Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність»; 32 «Інвестиційна нерухомість». Норми цих Положень застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форми власності (крім бюджетних установ).

Основними принципами фінансового обліку є:

Автономності - кожне підприємство розглядається як юридична особа, що відокремлена від власників. Тому особисте майно і зобов'язання власників не відображаються у звітності підприємства

Послідовності - облік повинен спиратися на постійне (із року в рік) застосування підприємством обраної облікової політики. Будь-яка зміна облікової політики повинна бути обґрунтована і розкрита у фінансовій звітності.

Превалювання змісту над формою - облік операцій повинен здій-снюватись відповідно до їх економічної сутності, а не виходячи з юридичної форми.

Неперервності діяльності - оцінка активів і зобов'язань підприємства здійснюється, виходячи з припущення, що його діяльність триватиме довгий час.

Обачності - методи оцінки, що застосовуються в обліку, повинні дозволяти заниження оцінки зобов'язань та витрат і завищення оцінки активів і доходів підприємств.

Історичної (фактичної) собівартості - пріоритетним способом обліку активів є відображення їх вартості за фактичними витратами на виготовлення (придбання) цих активів.

Нарахування та відповідності доходів і витрат - доходи і витрати повинні відображатися у обліку і звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і сплати грошей за відвантажені товари (роботи, послуги).

Повного висвітлення - у обліку повинна бути відображена вся інформація про проведені операції, а також про фактичні та потенційні наслідки цих операцій, яка може вплинути на рішення, що приймаються.

Єдиного грошового вимірника - всіх операцій підприємства вимірюються та відображаються у його фінансовій звітності в єдиній грошовій одиниці.

Періодичності - безперервна діяльність підприємства поділяється на окремі періоди для складання фінансової звітності.

Размещено на Allbest.ru