Фінансове планування

Як вітчизняні економісти, так і зарубіжні трактують фінансовий план підприємства у вузькому і широкому сенсі. Переважна більшість з них визначає фінансовий план підприємства як складову його бізнес-плану. Зокрема, такої позиції дотримуються Г.Г. Кірейцев, Р.А. Слав'юк, Л.М. Павлова, В.М. Гриньова, В.О. Коюда, Г.О. Партій, А.Г. Загородній. Так, за Г.Г. Кірейцевим, фінансовий план -- це заключна частина бізнес-плану, яка узагальнює всі попередні розділи у вартісному виразі". Отже, фінансовому плану відводять досить "скромну" роль узагальнюючого документа бізнес-плану підприємства, що, на наш погляд, є явно недостатнім. Разом з тим Л.М. Павлова підкреслює широкий діапазон завдань, що вирішують у процесі реалізації фінансового плану підприємства. "Фінансовий план -- важливий документ бізнес-планів, що складається як для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів і програм, так і для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю" Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов. -- М.: Финансы: ЮНИТИ, 1998 .-С. 461. У цьому трактуванні охоплено весь спектр діяльності підприємства, що знаходить відображення у фінансовому плані. Разом з тим з появою П(С)БО, де визначено зміст операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, по-різному трактується фінансова діяльність підприємств. Більшість авторів відносить до неї всю звичайну діяльність підприємств. Ці питання також потребують уточнення.

Аналогічне визначення фінансового плану підприємства дає Р.А. Слав'юк: "Фінансовий план є важливим елементом бізнес-плану, який складається для обґрунтування конкретних інвестиційних проектів, а також для управління поточною і стратегічною фінансовою діяльністю" Слав'юк Р.А. Фінанси підприємства: Навч. посіб. -- Київ: ЦУЛ, 2002. -- С. 323. Подальший розгляд ним цих питань свідчить про однозначне розуміння фінансового плану і кошторису, з чим важко погодитися, оскільки кошторис відображає, як правило, лише витрати на утримання підприємства (установи) чи підрозділу. Поряд з цим тут підкреслюється важлива характеристика фінансового плану щодо визначення необхідних фінансових ресурсів. Так, автор уточнює, що фінансовий план (кошторис доходів і видатків) показує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для поточної та довгострокової діяльності, дає орієнтир у фінансовій діяльності підприємств на плановий рік "Слав'юк Р.А. Фінанси підприємства: Навч. посіб. -- Київ: ЦУЛ, 2002. -- С. 323. Спірним є як розуміння фінансового плану, так і визначення фінансової діяльності.

Взаємозв'язок фінансового плану з іншими планами різних підрозділів відмічає Е. Гринолл, хоча також визнає його бізнес-планом. На його думку, "Фінансовий план -- це не що інше, як бізнес-план на наступний рік, виражений у фінансових показниках". Отже, фінансовий план -- це не просто запропонований план або "перелік бажаного" окремого підрозділу, а те, шо стикується з планами всіх інших підрозділів організацій в інтересах досягнення поставлених завдань" Гринолл Э. Финансы и финансовое планирование для руководителей среднего звена : Пер. с англ. -- М.: Финпресс, 1998. -- 96 с..

У широкому розумінні розглядають фінансовий план В.М. Гриньова і В.О. Коюда. За їх визначенням, "Фінансовий план є узагальнюючим розділом плану розвитку фірми і має відображати всі джерела фінансових ресурсів для здійснення передбачених заходів фірми. Крім того, фінансовий план має враховувати заходи з формування іміджу фінансової стійкості фірми і впливу на курсову вартість випущених фірмою цінних товарів" Гриньова В.М., Коюда В.О. Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- 2-ге вид., перерос, і доп. -- К.: Знання-Прес, 2004. - 424 с.. Такої ж думки дотримується Л.М. Павлова: фінансовий план можна розглядати як завдання за окремими показниками, а також як фінансовий документ, що забезпечує взаємозв'язок показників розвитку підприємства з ресурсами, що мають місце, взаємодію сукупної вартісної оцінки засобів, які беруть участь у відтворювальних процесах, і грошового капіталу, що використовується Павлова Л.Н. Финансы предприятий: Учебник для вузов. -- М.: Финансы: ЮНИТИ, 1998.-639 с..

На наш погляд, більш чітким буде таке визначення: фінансовий план -- це документ, що відображає обсяг надходжень коштів і їх спрямування у плановому періоді з метою забезпечення потреб поточної діяльності та розвитку підприємства, виконання його зобов'язань перед державою, банками, постачальниками та іншими кредиторами.

Розглянемо питання, пов'язане з фінансовим плануванням на підприємстві. Це планування усіх доходів та напрямів витрачання грошових засобів для забезпечення його розвитку. Здійснюється воно шляхом складання фінансових планів різного змісту та призначення залежно від завдань та об'єктів планування.

Фінансове планування пов'язане з плануванням виробничо-інвестиційної діяльності підприємств і сприяє виявленню внутрішніх резервів для потреб підприємства. Для господарюючого суб'єкта значення фінансового планування полягає в тому, що воно:

-- втілює вироблені стратегічні цілі у форму конкретних фінансових показників;

-- забезпечує фінансовими ресурсами закладені у виробничому плані економічні пропорції розвитку;

-- дає можливість визначення життєздатності проекту підприємства в умовах конкуренції;

-- виконує роль інструменту отримання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів Білик М. Д. Фінансове планування на підприємстві в сучасних умовах// Фінанси України. - 2006. - № 4. - С.133.

У процесі фінансового планування забезпечується необхідний попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів. Фінансове планування є однією з найважливіших ділянок фінансової діяльності і відображає багатоманітні грошові відносини підприємства зі своїми робітниками, з бюджетом та кредитною системою. Об'єктами планування є доходи підприємства, включаючи нагромадження (прибуток тощо), взаємовідносини з державним бюджетом і державними позабюджетними фондами, обсяг капіталовкладень, інших форм інвестування фінансових ресурсів (зокрема, участь на ринку цінних паперів), обсяг довготермінових кредитів банків на інвестиційні заходи, потреба підприємства у власних обігових коштах і джерелах їх покриття.

Однак поряд із необхідністю широкого застосування фінансового планування в теперішніх умовах діють фактори, що обмежують його використання на підприємствах. Основні з цих факторів такі:

1) високий ступінь невизначеності на українському ринку, пов'язаний із глобальними змінами в усіх сферах суспільного життя (їх непередбачуваність ускладнює планування);

2) незначна частка підприємств, які мають фінансові можливості для здійснення серйозних фінансових розробок;

3) відсутність ефективної нормативно-правової бази вітчизняного бізнесу Мойсеєнко І. Фінансове планування на підприємстві // Фінанси України. - 2000. - № 9. - C. 155-158.

На жаль, неможливість застосування фінансового планування на підприємствах зумовлюється не лише перерахованими вище факторами, а й звичайним небажанням керівників цих підприємств вдаватися до його методів та прийомів. Відмовляючись від застосування фінансового планування, керівники підприємств таким чином відмовляються й від ефективнішого розв'язання таких завдань, які є основними на підприємстві, а саме:

-- забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;

-- визначення шляхів ефективного вкладення капіталу, оцінка ступеня раціонального його використання;

-- виявлення внутрігосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економного використання грошових засобів;

-- встановлення раціональних фінансових відносин із бюджетом, банками та контрагентами;

-- виконання інтересів акціонерів та інших інвесторів;

-- контроль за фінансовим станом, платоспроможністю та кредитоспроможністю підприємства.

Досвід багатьох розвинутих компаній промислових країн показує, що за сучасного ринку, з його жорсткою конкуренцією, планування фінансово-господарської діяльності є найважливішою умовою їх виживання, економічного зростання та процвітання. Саме воно дає змогу оптимально пов'язати наявні можливості підприємства щодо випуску продукції з попитом і пропозицією, що склалися на ринку.

Як виявляється на практиці, підприємства, на яких застосовуються методи фінансового планування, мають змогу ефективніше організувати свою виробничо-господарську та фінансово-економічну діяльність. Наприклад, за допомогою фінансового планування досить великі компанії, які мають дочірні підприємства, можуть не тільки визначити планові обсяги виробництва продукції, виручки від її реалізації, обсяги витрат на виробництво цієї продукції та ін., а й коригувати напрями виробничо-фінансової діяльності дочірніх підприємств залежно від їхніх потреб та можливостей фінансової віддачі Колиснык М. 6 шагов финансового планирования // Компаньон. Стратегии. - 2002. - № 8. - C. 22-27.

На нашу думку, при застосуванні фінансового планування на підприємстві слід приділяти більше уваги короткотерміновому (1--3 роки) плануванню та поточному (до 1 року). Це пов'язано з тим, що на сучасному етапі розвитку економіки України має місце її непередбачуваність.

Також при плануванні фінансово-господарської діяльності підприємства слід одночасно робити розрахунки, пов'язані з прогнозуванням імовірності його банкрутства. Це необхідно для того, щоб визначити доцільність вжиття тих чи інших заходів, пов'язаних із фінансово-господарською діяльністю підприємства.

Із метою вдосконалення механізму фінансового планування на вітчизняних підприємствах, на нашу думку, слід звернути увагу на такі основні положення:

1. Для вдалого здійснення фінансового планування, прогнозування та контролю фінансовому керівнику підприємства рекомендується використовувати достатню інформаційну базу, яка описує індивідуальні особливості фінансової структури підприємства та його стану на ринку, а саме: постанови директивних органів із питань розвитку галузі; державні закони; вихідні дані, які розраховуються відповідними службами підприємства при розробці проекту плану (прибуток, економічні нормативи); результати попередньої роботи зі споживачами із встановлення довгострокових господарських зв'язків та укладення договорів поставок та надання послуг; інформація про використання трудових та матеріально-технічних ресурсів (із досвіду закордонних компаній); матеріали аналізу виробничо-фінансової діяльності з метою виявлення внутрішніх резервів виробництва та збільшення прибутку підприємства та ін. Інформація, яка використовується для управління, повинна бути сконцентрована на ключових результатах та завжди відповідати обставинам, що склалися. Напрацювання корисної інформації передбачає формування творчого підходу, який допомагає за балансом та бухгалтерським звітом про прибутки та збитки побачити закономірності, які визначають фінансові результати.

2. У період переходу до ринкової економіки важливого значення набуває принцип наукової обґрунтованості фінансового планування, який передбачає економічне обґрунтування фінансових показників, а також відображення в них реальних процесів економічного і соціального розвитку, збалансованості в них усіх фінансових ресурсів.

3. Надання самостійності підприємствам у фінансовому плануванні дасть змогу їм при розробці фінансового плану та в процесі його виконання регулювати розміри доходів та витрат; самостійно визначати джерела фінансування та вишукувати додаткові фінансові ресурси; оптимізувати сам процес планування. Фінансовий план не є догмою, в умовах становлення ринкової економіки підприємство повинно гнучко реагувати на зміни зовнішніх та внутрішніх умов виробництва та збуту. В кожний відрізок часу співвідношення попиту та пропозиції продукції не є сталим, не залишаються незмінними й інші умови: випуск аналогічної продукції конкуруючими підприємствами, ціни на матеріали, витрати на виробництво та реалізацію готової продукції. Виникає необхідність прослідкувати рух матеріальних та фінансових ресурсів з початку виробництва і до його завершення, щоб дослідити вплив кожного фактору на кінцевий результат.

4. Для досягнення успіху та конкурентоспроможності на ринку підприємству необхідно проводити його аналіз і прогнозування, розробляти цінову політику, постійно перевіряючи її ефективність, вносячи корективи за необхідністю. Тому політика цін є одним з найважливіших елементів фінансового планування діяльності підприємства. Ціноутворення -- складний процес, оскільки ціна є величиною принципово нестійкою. На неї впливає стан економіки, кон'юнктура ринку, політика конкурентів, посередники, покупці і т.ін. Процес ціноутворення повинен відображати загальні цілі підприємства, бути тісно пов'язаним із ними. Кожна компанія повинна постійно вести роботу зі збору та аналізу цінової інформації про товари, аналогічні своїм, яка використовується при виборі цінової політики. При цьому стратегія цін повинна включати систематичні дії з цінами або планування рішень, пов'язаних із ними, а також стратегії, які діють протягом певного часу для досягнення ширших цілей, що є в загальних або маркетингових планах підприємства.

5. Слід приділити увагу проблемі гнучкості та надійності фінансового планування, актуальність якої зростає зі збільшенням обсягу виробництва, розширенням його структури та номенклатури, умовам, які склеїлися на ринку реалізації товарів та послуг. Ринкова економіка створює необхідність зміни галузевої структури, складу та основних напрямів вкладення фінансових ресурсів, прискорення зміни цінової політики як способу реагування на потреби ринку. Гнучке фінансове планування необхідно розглядати як процес визначення фінансових потреб підприємства на плановий період, який дає змогу проводити структурну, організаційну, фінансову адаптацію до внутрішніх або зовнішніх умов, що змінюються. Застосування оптимізаційних розрахунків у практиці фінансового планування дає можливість підприємству гнучко та швидко реагувати на зміни кон'юнктури ринку, підтримувати свою конкурентоспроможність, прискорювати свій розвиток Фінансовий план підприємства // Податки та бухгалтерський облік. - 2003. - № 55. - C. 18-24.

3. Особливості фінансового планування в бюджетних організаціях