Державний борг

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, Молоді та спорту України

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Київський національний економічний університет

Ім. Вадима Гетьмана»

Кафедра фінансів

Аналітичний проект

на тему: Державний борг

Виконали:

студентки 4 курсу

фінансово-економічного факультету

спеціальності 6508 6 групи

Левченко Олена Миколаївна

Качуріна Наталія Юріївна

Перевірила:

Гуля Алла Володимирівна

Київ 2013

Аналітичний проект на тему: «Державний борг»

Етап 1.

Об'єкт аналізу: державний борг - це сума заборгованості держави за випущеними і непогашеними внутрішніми державними запозиченнями, а також сума фінансових зобов'язань до іноземних кредиторів на певну дату, включаючи видані гарантії за кредитами, що надають місцевим органам влади, державним підприємствам, іноземним постачальникам тощо.

Предмет аналізу : вплив державного боргу, як внутрішнього, так і зовнішнього, на стан економіки України в цілому.

Мета аналізу об'єкта дослідження: виявити головні причини та тенденції у формуванні та накопиченні зовнішнього та внутрішнього державного боргу, його вплив на економіку України та знайти можливі шляхи зниження або ефективного управління боргом.

Питання, які підлягають аналізу:

1. Динаміка державного боргу України та його стан на сьогоднішній день.

2. Причини виникнення та зростання державного боргу в Україні.

3. Позитивний та негативний вплив державного боргу на економіку України.

4. Шляхи управління державним боргом в зарубіжних країнах та можливості їх застосування в Україні.

Етап 2.

Проблеми та погляди науковців щодо них:

1) Зростання державного боргу та можлива «криза заборгованості» в Україні.

Погіршення умов кредитування молодих держав останніми десятиріччями супроводжувалося більш швидкими темпами збільшення виплат з обслуговування боргу, особливо процентів, ніж зростання самого боргу. Саме ця обставина в поєднанні з різким скороченням експорту, погіршенням умов торгівлі, зростанням масштабів нееквівалентності в обміні та посиленням протекціоністських дій ТНК не дозволила країнам, що розвиваються, своєчасно сплачувати заборгованість. Проблема зовнішнього боргу переросла в кризу заборгованості. З кожним роком молоді держави змушені витрачати все більшу частину своїх експортних надходжень на відшкодування боргу та сплату процентів, що істотно обмежує можливості імпорту необхідного цим країнам виробничого устаткування і технології, та негативно позначається на перспективах їх економічного розвитку. Погляди представників різних наукових шкіл щодо впливу державного боргу на економіку держави й добробут населення мають плюралістичний характер.

Так, А. Сміт у своїй праці "Дослідження про природу і причини багатства народів" наголошував, що зростання державного боргу може спричинити банкрутство держави як позичальника. К. Дитцель висловив положення, що народ тим багатший, народне господарство тим квітучіше і прогресивніше, чим більшу частину загальних державних витрат поглинають відсоткові платежі за державним боргом. І якби не було державного боргу, його варто було б вигадати.

Д. Рікардо вважав, що державний борг призводить до відпливу капіталу, а дефіцитне фінансування скорочує приватні заощадження.

Важливим аргументом на користь державних позик є те, що державне запозичення під час економічних спадів слугує цілям стабілізації економіки, бо перешкоджає різкому падінню сукупного попиту. Позитивний вплив дефіцитно-фінансових видатків посилюється дією ефекту мультиплікатора: зростання державних видатків викликає кількаразове зростання сукупних витрат, а отже, й обсягу ВВП.

Можливість значного нарощування державного боргу з метою стабілізації економіки визнається, зокрема, кейнсіанською школою. При цьому її представники зазначають, що наростання державного боргу не загрозливе, оскільки борг частково може погашатися після подолання кризових явищ. Так, вступ економіки в стадію піднесення супроводжується зростанням податкових надходжень, а державні витрати за проведення економічно обґрунтованої політики мають зменшуватися. Надлишок бюджету, що виникає на цій основі, має спрямовуватися на погашення боргів, які виникли під час кризи.

2) Вивезення коштів з України в результаті обслуговування зовнішніх боргів.

Д. Рікардо вважав, що державний борг призводить до відпливу капіталу, а дефіцитне фінансування скорочує приватні заощадження. Існує ортодоксальний підхід, який базується на тому, що зовнішній борг «вимиває» ресурси з економіки, а тому він є вкрай небажаним. Натомість внутрішній борг, на думку економістів-ортодоксів, не створює тягаря в майбутніх періодах.

3) Державний борг - тягар для наступних поколінь.

Здавна дискусії між ученими точилися навколо питання: чи є державний борг тягарем для майбутніх поколінь. Відповідь на це питання треба почати з визначення того, перед ким виник борг. В умовах розміщення зобов'язань держави всередині країни (серед громадян, господарюючих суб'єктів, фінансово-кредитних установ) ми винні самі собі. Коли ж боргові зобов'язання держави розміщуються на світовому фінансовому ринку, то, сплачуючи відсотки та повертаючи суму боргу, ми маємо передати у розпорядження інших (країн, міжнародних фінансово-кредитних інститутів, фізичних або юридичних осіб) частину нашого валового національного продукту.

Протягом декількох століть між представниками різних економічних шкіл точаться суперечки щодо того, чи є державний борг тягарем для економіки. Представники необтяжливої позиції так обґрунтовують свою позицію:

- Ресурси, які одержує держава, завжди сплачуються її кредиторам у формі зменшення кількості товарів для приватного споживання, яке не може бути оплачене наступними поколіннями. Суспільство не може збільшити кількість вироблених товарів і послуг, розраховуючись за них майбутнім випуском. Збільшити нинішній обсяг товарів і платити за них виробленим у майбутньому можливо лише, якщо запозичення - зовнішнє (кредитори надають нинішню позику в обмін на пізніший випуск товарів).

- Зобов'язання для майбутніх платників податків за відсотками та за основною сумою боргу, до яких призводить зовнішнє запозичення, не є тягарем для суспільства в цілому, оскільки ці платежі - лише перенесення доходів до майбутніх членів суспільства. Втрати платників податків компенсуються вигодою одержувачів платежів.

Зазначені вище погляди розкритиковано після Другої світової війни такими впливовими економістами, як Дж. Б'юкенен, Р. Масгрейв, Ф. Модільяні. Їхня концепція полягає у такому:

- Тягар державних видатків, що фінансується податками, переноситься у даний час, оскільки вилучаються ресурси у теперішніх платників податків. Але видатки, що фінансуються запозиченням (зовнішнім або внутрішнім), не є тягарем для сучасного покоління, оскільки ресурси надаються в обмін на державні облігації чи інші активи. Для кредиторів лише змінюється форма утримання їхніх заощаджень.

- Тягар покладається на майбутні покоління, які платять податки для обслуговування боргу. Ці податки - не просте перенесення доходу, а тягар для всього суспільства, оскільки за відсутності видатків, що фінансуються запозиченням, ці податки стягувалися б, тоді як, інвестуючи кошти в облігації, інвестори одержували б такий самий дохід від прибутковості фізичних активів, у які їхні заощадження були б індексовані.

4) «Ефект витіснення» приватних інвестицій.

Один із методів стимулювання сукупного попиту під час економічних спадів кейнсіанці вбачають у випуску державних позик із метою фінансування виробничих інвестицій. Вони обґрунтовують це таким чином: кризовий стан економіки характеризується низьким рівнем інвестиційної активності під впливом несприятливого економічного оточення. Тому, як правило, виникає надлишок приватних заощаджень над приватними інвестиціями. Таке перевищення приватних заощаджень дуже небажане, бо створює недостатність сукупних витрат стосовно внутрішнього виробництва, що через деякий час викликає падіння ВВП. Для запобігання таким процесам держава може абсорбувати заощадження, які використані приватними підприємствами, та витрачати їх на інвестиційні цілі.

Сьогодні більшість вчених-економістів вважає, що дійсний тягар полягає у витісненні державними позиками приватних інвестицій. «Ефект витіснення» обґрунтовується таким чином:

-- залучаються вільні позикові кошти на фінансування дефіциту державного бюджету, держава позбавляє підприємства ресурсів, які могли б бути інвестовані у виробництво;

-- розширення запозичення державою зумовлює підвищення відсоткових ставок на ринку державних цінних паперів. Це впливає на зростання відсотків у інших секторах фінансового ринку. Кредитні ресурси стають менш доступними для позичальників, і інвестиційна активність падає.

5) Залежність держави від її зовнішніх кредиторів.

6) Неможливість трансформації зовнішнього боргу у внутрішній через недовіру громадян державі.

- Віктор Пинзеник переконаний, що одна з головних причин кризи у вітчизняній економіці - побоювання населення вкладати кошти у власну економіку. «Доки причини страху не будуть усунуті, в економіці країни змін не буде. Навіть якщо Президент щороку їздитиме до Давосу заради однієї інвестиції, Україні це не допоможе. Потрібно, щоб українці не боялися інвестувати у власну економіку, не боялися втратити свої кошти», - зазначив «УДАРівець».

7) Посилення податкового навантаження за умов загострення проблем обслуговування зовнішнього державного боргу. К. Маркс розкрив та обґрунтував обумовленість і взаємозв'язок державних позик і податків. Державні позики розглядаються як антиципійовані податки, тобто податки, отримані авансом. Залучені грошові кошти за допомогою випусків позик використовуються для фінансування витрат, а відсотки за борговими зобов'язаннями держава сплачує за рахунок коштів, залучених за допомогою податків. У розміщенні державних позик значні верстви платників податків не відчувають їхньої ваги, оскільки остання виявляється пізніше, під час сплати відсотків або повернення первісної суми позики. К. Маркс визначає податкову систему «…необхідним доповненням системи державних позик» і робить висновок, що джерелом позикового відсотка стають податки.

Класифікація державного боргу за типом боргового зобов'язання:

І. Внутрішній борг

· Довгостроковий борг (від 5 до 30 років)

· Середньостроковий борг (від 1 до 5 років)

· Короткостроковий борг (до 1 року)

· Заборгованість за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету

· Заборгованість за відсотками, нарахованими за кредитами, одержаними на фінансування дефіциту бюджету

· Заборгованість за іншими зобов'язаннями

ІІ. Зовнішній борг

· Довгостроковий борг

· Середньостроковий борг

· Короткостроковий борг

· Заборгованість за іншими зобов'язаннями

Класифікація державного боргу за типом кредитора

І. Внутрішній борг:

1) Заборгованість перед юридичними особами.

2) Заборгованість перед банківськими установами:

2.1)перед НБУ:

· за позиками, одержаними для фінансування дефіциту бюджету поточного року (минулих років)

· сільськогосподарських підприємств за позиками, віднесеними на державний борг

· за компенсаційними виплатами населенню в Ощадбанку

· інша заборгованість перед НБУ

2.2.)заборгованість перед іншими банками

3) Заборгованість не віднесена до інших категорій

4) Заборгованість перед іншими органами управління

ІІ. Зовнішній борг

1. Заборгованість за позиками міжнародних організацій

2. Заборгованість за позиками, наданими іноземними державами, у тому числі за позиками, наданими під гарантії уряду

3. Заборгованість за позиками, наданими комерційними банками

4. Заборгованість за позиками, наданими постачальниками

5. Зовнішня заборгованість, не віднесена до інших категорій

1. Відповідно розрізняють внутрішній і зовнішній борг.

Внутрішній борг складається із заборгованості за позиками, одержаними із сектору державного управління, заборгованості органам грошово-кредитного регулювання та іншим банківським установам, заборгованості іншим фінансовим установам, нефінансовому приватному сектору й домашнім господарствам.

Зовнішній борг складається з видів боргових зобов'язань, аналогічних зовнішнім джерелам покриття дефіциту бюджету. Класифікація боргу за типом боргового зобов'язання розрізняє заборгованість за довгостроковими, середньостроковими, короткостроковими зобов'язаннями та векселями (на термін, не менший від одного року) та іншими внутрішніми й зовнішніми зобов'язаннями у структурі непогашеного внутрішнього й зовнішнього боргу.

2. За формою залучення коштів: державні запозичення та гарантії.

Державні запозичення -- залучення державою в особі Кабінету Міністрів України, який діє через Міністерство фінансів України, грошових коштів, іншого майна та майнових прав, яке передбачає прийняття зобов'язань щодо грошових коштів на умовах строковості, платності й повернення. державний борг економіка україна

Розрізняють державне внутрішнє запозичення, що здійснюється шляхом укладання угод із резидентами України про позику й випуск державних цінних паперів, що розміщуються на внутрішньому ринку; та державне зовнішнє запозичення, яке здійснюється шляхом укладання з нерезидентами України угод про позику й випуск державних цінних паперів, що розміщуються на зовнішньому ринку.

Державна гарантія -- зобов'язання держави в особі Кабінету Міністрів України, що діє через Міністерство фінансів України, повністю або частково виконати платежі на користь кредитора в разі невиконання позичальником, іншим ніж Україна, зобов'язань щодо повернення грошових коштів на умовах строковості та платності.

3. За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній валюті та борг у іноземній валюті.

Внутрішній борг переважно формується в національній валюті. Для залучення коштів емітуються (випускаються) цінні папери, які розміщуються на внутрішньому фондовому ринку. Державний борг у іноземній валюті виникає в результаті здійснення безпосереднього запозичення коштів в урядів іноземних держав, міжнародних фінансово-кредитних організацій, іноземних банків, а також розміщення державних боргових зобов'язань на міжнародних ринках капіталів.

4. Державний борг можна поділити також на:

-- капітальний, що включає всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату;

-- поточний, який складається із платежів за зобов'язаннями, котрі позичальник повинен погасити у звітному періоді.

Гетманець О.П. розкриває поняття державної позики та класифікує її за наступними ознаками:

1) за правом емісії (діляться на ті, що випускаються центральним урядом, урядами адміністративно - територіальних утворень і органами місцевого самоврядування, якщо це передбачено законом);

2) за ознакою суб'єктів (реалізовані тільки серед населення; реалізовані тільки серед юридичних осіб; реалізовані як серед юридичних осіб, так і серед населення);

3) за формою виплати доходів (процентно - виграшні, де власники боргових зобов'язань процентної позики отримують твердий дохід щорічно шляхом оплати купонів або один раз при погашенні позики шляхом зарахування відсотка до нарахованого номіналу цінних паперів, без щорічних виплат; виграшні, де одержувач одержує дохід у формі виграшу в момент погашення облігації, може виплачуватися тільки по тих облігаціях, які потрапили в тиражі виграшів, а бувають позики безпрограшні, які зараз в Україні не випускаються; безпроцентні (цільові) позики передбачають виплату доходів утримувачам облігацій або гарантують отримання відповідного товару, попит на який у момент випуску позики не задовольняється);

4) за методами розміщення (добровільні, розміщувані по підписці і примусові);

5) за формою (облігаційні, пропонують емісію цінних паперів; безоблігаційні, оформляються підписанням угоди, договорів, а також шляхом записів у боргових книгах і видачею особливих зобов'язань);

6) за термінами погашення (короткострокові - термін погашення до 1 року; середньострокові - до 5 років; довгострокові - понад 5 років).

Размещено на Allbest.ru