Організація короткострокового банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут аграрної економіки

Української академії аграрних наук

УДК 631.16:658.14.012

ОРГАНІЗАЦІЯ КОРОТКОСТРОКОВОГО БАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУВАННЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ТОВАРОВИРОБНИКІВ

Спеціальність 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Сьомченков Олександр Анатолійович

Київ - 2000



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті аграрної економіки УААН

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік УААН Дем`яненко Микола Якович, заступник директора Інституту аграрної економіки УААН з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Чупіс Анатолій Віталійович, Сумський державний аграрний університет, завідувач кафедри фінансів і кредиту

кандидат економічних наук, доцент Кручок Степан Іванович, Національний аграрний університет, завідувач кафедри банківської справи

Провідна установа: Київський національний економічний університет Міністерства освіти України, кафедра банківської справи, м.Київ

Захист відбудеться “21” березня 2000 року о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.350.01 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук в Інституті аграрної економіки УААН: 03127, м.Київ-127, вул. Героїв оборони, 10, конференц-зал, 3-й поверх.

З дисертацією можна ознаймитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН.

Автореферат розісланий “_18_” __лютого_ 2000 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Малік М.Й.



АНОТАЦІЇ

Сьомченков О. А. Організація короткострокового банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - фінанси, грошовий обіг і кредит. - Інститут аграрної економіки УААН, м. Київ, 2000.

Дисертацію присвячено питанням удосконалення механізму короткострокового банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників з метою підвищення забезпечення їх фінансовими ресурсами й оптимізації джерел фінансування оборотних засобів. На підставі аналізу фінансового стану сільськогосподарських підприємств, діючого механізму короткострокового кредитування встановлені потреба і доступність кредитних ресурсів. Внесено корективи в методику аналізу кредитоспроможності підприємств, запропонована принципово нова методика аналізу ефективності використання кредитних ресурсів. Викладено принципи державного регулювання і стимулювання кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств. Рекомендації та пропозиції, що викладені в роботі, враховують інтереси як сільськогосподарських товаровиробників, так і банків, тому є необхідною умовою поширення розглянутого виду кредитних відносин.

Ключові слова: механізм кредитування, кредитоспроможність, оборотні засоби, кредитні ресурси, аналіз, ефективність.

Сёмченков А.А. Организация краткосрочного банковского кредитования сельскохозяйственных товаропроизводителей. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.01 - финансы, денежное обращение и кредит. - Институт аграрной экономики УААН, г.Киев, 2000.

Диссертация посвящена вопросам совершенствования механизма краткосрочного банковского кредитования сельскохозяйственных товаропроизводителей с целью повышения обеспеченности их финансовыми ресурсами и оптимизации источников финансирования оборотных средств. На основании анализа хозяйственной деятельности и финансового состояния сельскохозяйственных предприятий установлены потребность в кредитных ресурсах, а также оптимальные сроки привлечения кредитов. Анализ действующего механизма краткосрочного банковского кредитования позволил определить доступность кредитных ресурсов для предприятий аграрного сектора национальной экономики. Выявлены основные недостатки действующего механизма краткосрочного банковского кредитования и внесены предложения по их устранению.

Исследование особенностей функционирования предприятий отрасли показало, что со стороны сельскохозяйственных предприятий обязательным условием расширения кредитных отношений является повышение эффективности управления производством, неотъемлемой частью которого являются финансовое и производственное планирование. Основу данной работы составляет нормирование оборотных средств предприятий, а также определение источников финансирования предприятия и оптимизация их структуры. банківський кредит сільськогосподарський товаровиробник

Внесены коррективы в методику анализа кредитоспособности предприятий, в основу которых положена группировка балансовых активов по степени ликвидности и обязательств по срокам погашения.

В диссертационной работе разработана методика анализа эффективности использования кредитных ресурсов, отвечающая требованиям рыночной экономики. Обоснована необходимость определять эффективность использования кредитов на основании таких показателей как прирост объемов реализации и снижение затрат на производство единицы реализуемой продукции, обусловленные привлечением кредитов.

Изложены принципы государственного регулирования кредитного обеспечения сельскохозяйственных предприятий. Особое внимание как одному из направлений государственной поддержки сельскохозяйственных товаропроизводителей уделено кредитованию на льготных условиях. В работе обоснована необходимость льготного кредитования и рассмотрены принципы его организации.

Сопоставление дел в продовольственном комплексе развитых стран и Украины свидетельствует, что никакой идентичности или даже схожести быть не может: слишком различны уровни развития, национальные, исторические, природные и психологические особенности, однако есть закономерности и тенденции всемирного развития, которые нельзя отбрасывать, более того необходимо как можно быстрее внедрять в отечественную практику, что и подчеркнуто в работе.

Поскольку кредитные отношения сельскохозяйственных товаропроизводителей с банками являются составной экономических отношений в обществе, проанализированы внешние факторы определяющие их, а также определена роль страховых компаний, товарных бирж и других субъектов рыночной инфраструктуры в развитии кредитных отношений.

Рекомендации и предложения, которые изложены в работе, учитывают интересы как сельскохозяйственных товаропроизводителей, так и банков, поэтому являются необходимым условием расширения рассматриваемого вида кредитных отношений.

Ключевые слова: механизм кредитования, кредитоспособность, оборотные средства, кредитные ресурсы, анализ, эффективность.

Siomchenkov A. Organisation of short-term bank crediting of agricultural producers. - Manuscript.

The thesis is being submitted for scientific degree of the candidate of economic sciences on the speciality 08.04.01 - finances, monetary circulation, credit. - Institute of Agrarian Economics of Ukrainian Academy of Agrarian Sciences, Kyiv, 2000.

The dissertation is dedicated to the problems of improvement of the mechanism of short-term bank crediting of agricultural producers in order to increase their provision with financial resources and optimise the sources of current assets financing. On the basis of the analysis of financial conditions of agricultural enterprises and current mechanism of short-term crediting the need and accessibility of financial resources has been established. The methodology of enterprises` solvency analysis has been amended and quite new methods to analyse the efficiency of credit resources use suggested. The principles of government regulation and stimulation of the provision of agricultural enterprises with credits are formulated. Recommendations and suggestions represented in the thesis take into account agricultural producers as well as banks and thus assure broadening of the scrutinised form of credit relations.

Key words: mechanism of crediting, solvency, current assets, credit resources, analysis, efficiency.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Специфіка сільськогосподарського виробництва обумовлює необхідність авансування коштів на відносно тривалий період часу, який в залежності від спеціалізації і фінансового стану підприємства може вимірюватися роками. Тому практично усі сільськогосподарські підприємства, незалежно від форми власності і способу виробництва, в практиці господарської діяльності вимушені вдаватись до залучення коштів (капіталу). Як показує зарубіжний досвід і історія розвитку АПК України, одним з основних джерел фінансування оборотних засобів підприємств є кредити комерційних банків. Проте, в останні роки питома вага кредитів у джерелах фінансування знизилась до критичного рівня. Це пояснюється низькою віддачею на вкладений капітал у сільськогосподарське виробництво, не високою ліквідністю підприємств, отже реальне становище сільськогосподарських товаровиробників не дозволяє вважати їх кредитоспроможними. В той же час існуюча система комерційного кредитування орієнтована на прибутковість у галузях із високою оборотністю капіталу. Таким чином, ситуація, що склалася вимагає визначення напрямків удосконалення як механізму, так і в цілому системи кредитування сільськогосподарських підприємств комерційними банками.

Питаннями формування оборотних засобів і кредитного забезпечення сільськогосподарських підприємств займалися Бєлоусенко Г.Ф., Булат А.А., Дем'яненко М.Я., Ільчик В.І., Лісіциан Н.С., Мороз А.М., Осадець С.С., Пізенгольц М.З., Полозенко Д.В. та інші. Основна частина теоретичних, методологічних і прикладних аспектів проблем оптимізації формування оборотних засобів і удосконалення кредитного обслуговування галузі вченими-економістами була досліджена. Проте, зміни економічної ситуації загострюють старі і породжують нові проблеми, що вимагає своєчасної й адекватної реакції, та змушує проводити постійний пошук шляхів удосконалення кредитування сільськогосподарських підприємств під оборотні засоби. Усе це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, виконані в дисертаційній роботі є складовою теми "Фінансова політика та фінансово-кредитний механізм АПК у ринкових умовах" (номер державної реєстрації 05 №0194 017599), що розробляється в Інституті аграрної економіки УААН.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обгрунтування пропозицій щодо удосконалення механізму короткострокового банківського кредитування сільськогосподарських товаровиробників.

У відповідності до поставленої мети визначені наступні задачі:

здійснити комплексну оцінку фінансового стану сільськогосподарських підприємств;

дослідити особливості кругообігу оборотних засобів сільськогосподарських підприємств та їх вплив на процес формування оборотних активів;

проаналізувати структуру джерел фінансування оборотних засобів та виявити основні тенденції її зміни;

встановити рівень доступності кредитних ресурсів сільськогосподарським товаровиробникам і визначити фактори, що впливають на активність комерційних банків у процесі кредитування сільськогосподарського виробництва;

провести аналіз діючого механізму короткострокового банківського кредитування і на підставі отриманих результатів розробити пропозиції по його удосконаленню;

визначити роль держави в регулюванні кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, а також розглянути місце кредитної політики в сучасній аграрній політиці України;

вивчити можливість використання зарубіжного досвіду кредитування сільськогосподарських товаровиробників.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є механізм короткострокового банківського кредитування.

Об'єктом дослідження є сільськогосподарські підприємства Вінницької області.

Методологія і методика дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є праці вчених - економістів з проблем кредитного забезпечення та формування оборотних засобів сільськогосподарськими товаровиробниками, законодавчі та нормативні акти з питань розвитку сільського господарства і кредитного регулювання.

У процесі дослідження використовувалися такі методи, як діалектичний, абстрактно-логічний, статистичне спостереження, монографічний, розрахунково-конструктивний, порівняльного аналізу, графічний, експериментальний.

Наукова новизна одержаних результатів. На основі проведеного дослідження одержані результати, що виносяться на захист і є науковою новизною:

виявлені основні недоліки існуючого механізму короткострокового банківського кредитування і внесені пропозиції по їх усуненню з урахуванням комерційних інтересів як сільськогосподарських підприємств, так і банків;

обгрунтовані основні положення кредитної політики як складової частини сучасної аграрної політики;

визначені напрямки державного регулювання кредитних відносин сільськогосподарських товаровиробників з банками;

систематизовані кредитні відносини банків із сільськогосподарськими товаровиробниками й аргументована необхідність їх застосування;

обгрунтована необхідність нормування і визначення джерел фінансування оборотних засобів сільськогосподарськими підприємствами в ринкових умовах.

Практичне значення одержаних результатів. Впровадження пропозицій по удосконаленню механізму короткострокового банківського кредитування, оптимізації джерел фінансування оборотних засобів сільськогосподарських підприємств сприятиме стабілізації їх фінансового стану, підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва.

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що:

визначена роль короткострокових кредитів у сільськогосподарському виробництві, що особливо важливо в період його реформування;

встановлений оптимальний період залучення в сільськогосподарське виробництво кредитних ресурсів;

обгрунтовані основні умови розширення кредитних відносин комерційних банків із сільськогосподарськими підприємствами;

визначені елементи управління оборотними засобами;

внесені корективи в методику аналізу кредитоспроможності сільськогосподарських підприємств;

обгрунтована необхідність пільгового кредитування сільськогосподарських підприємств і визначені основні принципи його організації;

запропонована методика аналізу ефективності використання кредитних ресурсів;

визначена роль страхових компаній, товарних бірж та інших суб'єктів ринкової інфраструктури в розвитку кредитних відносин.

Апробація результатів дисертації. Результати досліджень процесів короткострокового банківського кредитування і формування оборотних засобів сільськогосподарських підприємств апробовані на засіданнях відділення фінансів і фінансової інфраструктури Інституту аграрної економіки УААН у вигляді щорічних атестаційних звітів.

Публікації. З проблем, що розглядаються в дисертації, опубліковано 5 наукових праць (одна публікація у співавторстві) загальним обсягом 2.95 друкованих аркушів, з них особисто здобувача 2.65 др. аркуша.

Обсяг і структура роботи. Дисертаційна робота викладена на 180 сторінках комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків і пропозицій, списку використаної літератури, що містить 180 найменувань, 6 додатків. Робота включає 8 таблиць і 18 рисунків.

Структура дисертаційної роботи:

Вступ

РОЗДІЛ 1. Об'єктивна необхідність кредитування і рівень кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників. 1.1. Особливості кругообігу авансованих коштів у сільськогосподарському виробництві. 1.2. Об'єктивна необхідність залучення коштів для фінансування сільськогосподарського виробництва. 1.3. Суть і розвиток кредитування сільськогосподарських товаровиробників.

РОЗДІЛ 2. Механізм забезпечення кредитними ресурсами сільськогосподарських товаровиробників. 2.1. Кредитна система. 2.1.1. Основи кредитування. 2.1.2. Банківська система України. Комерційні банки - фінансові посередники. 2.2. Механізм короткострокового банківського кредитування. 2.2.1. Аналіз можливості повернення кредиту. 2.2.2. Форми забезпечення кредиту. 2.2.3. Кредитні процентні ставки. 2.2.4. Використання різних типів позичкових рахунків. 2.2.5. Банківський контроль за поверненням кредитів. 2.3. Визначення ефективності використання кредитів.

РОЗДІЛ 3. Удосконалення системи кредитного обслуговування аграрного сектора економіки. 3.1. Основні шляхи удосконалення економічних умов та системи кредитування. 3.2. Кредитування та інвестиційні процеси. Генерація біля банківського ринкового простору.

Висновки і пропозиції

Список використаних джерел

Додатки



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

В першому розділі “Об'єктивна необхідність кредитування і рівень кредитного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників” визначена суть кредитування та розглянуті питання формування оборотних засобів сільськогосподарських підприємств, проаналізовані джерела їх фінансування, обгрунтовані строки залучення кредитів в галузь.

Управління фінансами сільськогосподарських підприємств значною мірою пов`язано з формуванням оборотних засобів, а саме забезпеченням їх достатності, пошуком джерел фінансування, механізмів планування, поповнення і раціонального використання. Вивчення оборотних засобів сільськогосподарських підприємств, як і підприємств інших галузей, доцільно здійснювати по двох напрямках. Перший передбачає аналіз оборотних засобів, як частини активів підприємства. Метою такого аналізу є визначення достатності оборотних засобів. Другий напрямок грунтується на вивченні джерел їх фінансування. Саме раціональна організація джерел фінансування оборотних засобів дозволяє нормально здійснювати процеси постачання, виробництва та збуту продукції.

Структура оборотних засобів (активів сільськогосподарських підприємств) залежить від спеціалізації господарства і сполучення галузей. Так, у структурі оборотних засобів підприємств, що спеціалізуються на виробництві продукції рослинництва, велику питому вагу мають незавершене виробництво, насіння, добрива, нафтопродукти, запасні частини і запаси готової продукції; у господарствах тваринницького напрямку - молодняк тварин на вирощуванні і тварини на відгодівлі, корми, витрати по утриманню тварин.

Проведений аналіз показав, що основну частину оборотних засобів сільськогосподарських підприємств Вінницької області складають оборотні виробничі фонди, питома вага яких в літній період зростає до 85 відсотків. У їх складі в зимовий період переважають тварини на вирощуванні і відгодівлі, виробничі запаси у вигляді насіння, кормів, запасних частин, мінеральних добрив. У весняно-літній період розмір виробничих запасів різко знижується за рахунок залучення їх у виробництво. З початку проведення весняно-польових робіт і до виходу основних видів продукції рослинництва в складі оборотних засобів збільшується частка витрат незавершеного виробництва (до 45-50%). По мірі одержання продукції знижується питома вага незавершеного виробництва та зростає розмір виробничих запасів (насіння, кормів) і фондів обігу у вигляді запасів товарної продукції. Під кінець року спостерігається максимальний ріст фондів обігу (на 1.01.1999 року їх питома вага становила 23.9%). Таким чином, протягом календарного року відбувається зміна в загальних розмірах оборотних засобів, а також збільшення однієї їх частини і відповідне скорочення іншої.

В залежності від джерел фінансування оборотні засоби поділяють на власні, позикові і залучені. Власні джерела оборотних засобів закріплюються в статутному фонді. Формуються вони за рахунок відрахувань від прибутку, спрямованих на збільшення оборотних засобів, вартості матеріальних цінностей, що надійшли від ліквідації основних засобів, коштів фонду спеціального призначення та інших. Додатково, як прирівняні до власних, для формування оборотних засобів залучаються сталі пасиви.

Позиковими джерелами є короткострокові кредити банків, фінансова допомога підприємствам на умовах повернення, а також інші позикові кошти, спрямовані на поповнення оборотних засобів.

Перехідний період в економіці України ознаменувався масовим "поїданням" підприємствами власних оборотних коштів. Так, їх питома вага в структурі джерел фінансування з 73.4% у 1993 році знизилася до 14.5% у 1998 році. Основними причинами такого явища були грошовий дефіцит в економіці України і диспаритет цін на сільськогосподарську і промислову продукцію. Інфляційний ефект втрати власних оборотних коштів виник через запізнення наступних витрат щодо отриманих доходів і інфляційного росту прибутку, значна частина якого вилучалась до бюджету у вигляді податків. Перераховані чинники вплинули на розвиток платіжної кризи і втрату керованості фінансами підприємств. Дослідження показує, що за період із 1991 по 1998 роки питома вага залучених джерел фінансування оборотних засобів зросла у 5.3 рази і досягла 72.7 відсотка. В межах перехідної заборгованості це джерело є нормальним для фінансування оборотних засобів, проте наведені дані більш ніж у 3 рази перевищують допустимі межі.

У завершення аналізу слід зазначити, що з 1993 року кредити банків скоротилися до мінімуму. Для співставлення зазначимо, що короткострокові кредити в першій половині 80-х років були одним із найважливіших джерел фінансування оборотних засобів, яким покривалося від 22 до 32% їх загальної потреби.

Отже, одним з основних джерел формування оборотних засобів сільськогосподарських підприємств виступає не прибуток у складі виручки від реалізації продукції, не інші власні і прирівняні до них кошти, а кредиторська заборгованість, тобто власні джерела заміщуються залученими. Отримані зі значним запізненням власні кошти не можуть спрямовуватися в повному обсязі в кругообіг, а перетворюються в джерело погашення заборгованості.

Проведене дослідження свідчить, що теоретично у 1997-1998 роках для фінансування витрат сільськогосподарським підприємствам достатньо було б коштів, що надходять від реалізації продукції, робіт і послуг. З січня по серпень сума виручки від реалізації перевищує витрати на основне виробництво за цей період. У серпні спостерігається найбільший вихід продукції рослинництва, тому за умови її швидкої реалізації виникає можливість профінансувати усі наступні витрати. Таким чином, складається враження, що сільськогосподарські підприємства можуть обійтися без залучення кредитних ресурсів, а якщо ж все-таки виникає в них потреба у серпні - вересні, то спрямовані вони повинні бути не стільки у виробництво, скільки в сферу обігу. Проте, на практиці дану схему фінансування витрат здійснити не можливо.

По-перше, виручка від реалізації не може в повному обсязі спрямовуватися на фінансування витрат, тому що певна її частина відшкодовує залучені зі сторони кошти для фінансування виробництва реалізованої продукції. У розпорядженні господарства залишаються повернені власні кошти і прибуток від реалізації, що складає від 30 до 60 % виручки в залежності від виду реалізованої продукції.

По-друге, частина отриманої продукції спрямовується на подальше внутрішньо-господарське використання.

По-третє, терміни реалізації окремих видів товарної продукції різні. Так, продукція тваринництва, як правило, реалізується за короткий період (від 1 до декількох днів); продукція рослинницьких галузей може зберігатися довше, а, отже, і реалізовуватися на протязі більш тривалого періоду.

Аналітичним шляхом установлено, що необхідність у залученні коштів КСП "Україна" Літинського району Вінницької області в 1997 році виникла у квітні - травні, а повернути їх можна було тільки по реалізації виробленої продукції наприкінці 1997 - початку 1998 рр., тобто прийнятний термін залучення коштів (а, відповідно, і кредитів) - 7-10 місяців.

На початку нового календарного року сільськогосподарські підприємства умовно починають новий виробничий цикл, на першому етапі якого, вони повинні повернути не тільки залучені кошти, але й сформувати хоча б на мінімальному рівні виробничі запаси. Аналіз, що наводиться нижче, показує, як ця задача вирішувалася в 1997-1998 роках у сільськогосподарських підприємствах Вінницької області.

Стосовно виробничого процесу всі елементи оборотних засобів можна поділити на 2 групи: витрати здійснені та витрати потенційні. До першої групи належать незавершене виробництво, тварини на вирощуванні і відгодівлі, малоцінні і швидко-зношувані предмети, витрати майбутніх періодів. До другої - виробничі запаси і фонди обігу. Якщо виробничі запаси являють собою матеріальні цінності, що безпосередньо формуються для залучення у виробництво, то фонди обігу показують, скільки коштів у разі їх вивільнення може спрямовуватися на фінансування виробничих витрат. На етапі постачання виробництва, дані статті є найбільш важливими і, визначивши за рахунок яких джерел вони фінансувалися, можна визначити рівень фінансової залежності сільськогосподарських підприємств і прогнозувати ефективність виробництва. Для цього проведено аналіз усіх статей витрат по джерелах їх фінансування, та визначено, що виробничі запаси і товарна продукція, що складають відповідно 32% і 16% у загальній структурі оборотних засобів, у 1997 році були профінансовані власними коштами тільки на 40-50 відсотків.

Це означає, що якщо всю виручку від реалізації спрямувати на погашення кредиторської заборгованості, то не менш 30% вартості виробничих запасів має бути профінансовано за рахунок залученого капіталу. На початку 1997 року в більшості сільськогосподарських підприємств області склалися такі умови, при яких мінімум виробничих запасів профінансувати за рахунок власних джерел було не можливо. Активність інвесторів у зимовий період набагато нижча ніж в інші; вони не охоче вкладають кошти у виробничі запаси, тому що їх оборот може перевищити рік, а прибуток по таких операціях через низьку рентабельність сільського господарства, якщо й буде, то набагато нижчий, ніж прибуток від операцій на фінансовому ринку, або в інших галузях виробництва. Тому господарства вимушені залучати на дані цілі частину виручки від реалізації, яка повинна бути спрямована на погашення заборгованості, тим самим, затримуючи розрахунки з кредиторами. Так із року в рік, із виробничого циклу у виробничий цикл переходить кредиторська заборгованість, збільшуючись у розмірах та замінюючи собою власні джерела фінансування оборотних засобів. В результаті на початок 1999 року такі активи як тварини на вирощу-ванні і відгодівлі, малоцінні і швидкозношувані предмети та незавершене виробництво були профінансовані за рахунок власних джерел тільки на 31.5 відсотка.

Існує ще одна важлива проблема: на етапі постачання виробництва підприємства не мають достатньо фінансових ресурсів для формування необхідних виробничих запасів, що може викликати збої в процесі виробництва. Так утворюється замкнуте коло: відсутність прибутку (або його мінімальні розміри) породжує нестачу власних коштів для фінансування виробничих запасів, а це, у свою чергу, знижує ефективність виробництва, тобто не дозволяє розраховувати на високий прибуток. Розірвати це коло можливо, впливаючи, як на збільшення позикових джерел фінансування оборотних засобів, так і забезпечуючи стабільно високу прибутковість сільськогосподарського виробництва.

В другому розділі “Механізм забезпечення кредитними ресурсами сільськогосподарських товаровиробників” розглянуті основні засади діяльності комерційних банків та проводиться аналіз діючого механізму короткострокового кредитування.

Комерційні банки, являючись суб'єктами кредитного ринку, організовують і забезпечують переміщення грошових ресурсів із тих секторів економіки, де є їх надлишок, у ті сектори, що відчувають у них нестачу. Практика показує, що існує багато підприємств і організацій, що мають у певний проміжок часу надлишок коштів, у той же час у інших відчувається їх дефіцит, який повинен покриватись за рахунок позик. Таким чином, виникає об'єктивна необхідність у діяльності таких кредитних інститутів як банки, за допомогою яких відносно бездіяльні кошти одних перетворюються в необхідне джерело фінансування інших. Одна з особливостей функціонування кредитного ринку полягає в тому, що, як правило, виробничий сектор економіки більше потребує грошових ресурсів, чим надає їх, тому для поповнення виникаючого розриву банки залучають не тільки вільні кошти підприємств та організацій, а й інші джерела формування своїх ресурсів, у тому числі заощадження населення.

Сучасний грошовий обіг індустріальних країн складається з грошей банківського обороту і готівкових коштів, співвідношення яких складає 10 до 1. Отже, основна маса коштів переміщується по рахунках у банках за допомогою безготівкових розрахунків. Проте, у нашій країні співвідношення цих сфер набагато гірше. Так, на 1 серпня 1998 року при загальному обсязі грошової маси в обігу в 13.9 млрд. грн. питома вага готівки склала 47.5%, що свідчить про високий рівень позабанківського обігу коштів, а також створює сприятливі умови для функціонування "чорного" ринку. Тому основне завдання полягає в тому, щоб максимально залучити кошти в банки, та спрямувати їх на розвиток реальної економіки.

Сьогодні основним бар'єром, що стримує просування коштів від населення до банків, є недовіра та, в наслідок цього, побоювання громадян, а також високі темпи інфляції і неадекватні їм процентні ставки по банківських вкладах. Це змушує населення якнайшвидше переводити кошти в матеріальні цінності, найчастіше зарубіжного виробництва, або міняти на менш схильну інфляційним процесам валюту інших держав, що природно збільшує попит на валютні ресурси і підвищує відтік коштів за кордон.

Формування банківських пасивів є початковим і основним фактором успішної діяльності будь-якого комерційного банку протягом усього часу існування. Проте, тільки за рахунок успішного проведення пасивних операцій неможливо досягти головної мети функціонування комерційних банків - одержання максимального прибутку. Таким чином, у роботі банків головна роль належить активним операціям, які залежать від стратегічної програми його розвитку на грошовому ринку.

Переважна частина кредитних вкладень банків, а саме 85.6% усіх кредитів, наданих на 1 серпня 1998 року національній економіці, припадає на короткострокові кредити. Основним їхнім призначенням, із погляду виробництва, є фінансування оборотних виробничих фондів та фондів обігу. Кругообіг оборотних засобів триває протягом одного виробничого циклу, тому кредит на такі цілі носить короткостроковий характер, і кошти повинні повертатись банку не пізніше, ніж через рік з моменту їх видачі. Це пояснюється тим, що в рослинництві кругообіг капіталу відбувається тільки один раз у рік. Якщо скоротити термін кредиту до технологічного використання прокредитованих цінностей (наприклад, на період посівних робіт), то зобов'язання будуть позбавлені джерел повернення. Швидкість кругообігу капіталу в рослинництві, як самої приоритетної галузі, може бути прийнята в якості стандартного строку короткострокового кредиту у всьому народному господарстві.

Пасивні й активні операції комерційних банків знаходяться в стані органічного взаємозв'язку. Одне з проявів цього процесу полягає в тому, що факт залучення ресурсів обумовлює виникнення зобов'язань перед кредиторами, тому банки, встановлюючи строк кредиту, виходять з терміну перебування залучених ресурсів у їх розпорядженні. З іншого боку, розрахунки строку кредиту, підприємствами - позичальниками грунтуються на терміні перебування кредитних ресурсів у господарчому обороті; дата погашення прив'язується до періоду надходження виручки, яка може бути спрямована на ці цілі. Тому важливим питанням організації кредитування сільськогосподарських товаровиробників є підвищення питомої ваги в банківських пасивах ощадних і термінових (на строк більш 6 місяців) вкладів.

Являючись найбільш поширеним видом кредитів, короткострокові кредити практично не надаються сільськогосподарським підприємствам. Серед багатьох причин такого явища особливе місце займає існуючий механізм кредитування, як сукупність організаційно-економічних прийомів надання і повернення кредитів.

На першому етапі банківського кредитування здійснюється аналіз і попередній відбір заявок клієнтів на одержання кредиту. Вже на цьому етапі у більшості сільськогосподарських підприємств виникають проблеми, в основі яких лежить низький рівень організації фінансового планування.

Перехід від по-об'єктного кредитування підприємств, тобто кредитування матеріальних цінностей та витрат на різних стадіях кругообігу капіталу, до кредитування суб'єкта, з метою підвищення відповідальності за використання кредитних ресурсів, було продиктовано вимогами ринкової економіки. У таких умовах низька ефективність сільськогосподарського виробництва стала фактором, який не дозволяє сільськогосподарським товаровиробникам конкурувати з підприємствами інших галузей на ринку кредитних ресурсів. Це спричинило значне послаблення уваги керівників підприємств до фінансового планування, хоча необхідність у ньому не тільки збереглася, але й значно зросла.

На другому етапі процесу кредитування комерційні банки встановлюють здатність підприємств ефективно використовувати та своєчасно повертати отримані кошти. Попередній аналіз потенційної можливості повернення кредиту грунтується на вивченні ліквідності та платоспроможності підприємств, а також особистих якостей перших осіб.

Групування активів і зобов'язань сільськогосподарських підприємств Вінницької області показує, що з 1991 по 1998 роки співвідношення між поточними активами та поточними зобов'язаннями істотно змінилося. Якщо в 1991 році поточні активи підприємств майже в 4 рази перевищували поточні зобов'язання, то в 1998 році тільки в 1,5 разу. Зміни сталися й у структурі поточних активів сільськогосподарських підприємств. За досліджуваний період практично вичерпалися найбільш ліквідні активи підприємств - грошові кошти: у 1991-1992 роках вони складали близько 10% усіх активів і більш 25% поточних активів, а в 1997 році їхня питома вага була відповідно 0.02% і 0.12%, тобто практично усі господарства перейшли на картотеку.

Таким чином, у 1998 році поточні активи сільськогосподарських підприємств Вінницької області в 1,5 рази перевищували поточні зобов'язання, проте основна частина активів має низьку ліквідність, а велику частину зобов'язань складають найбільш термінові.

Більш детальний аналіз ліквідності проводять за допомогою коефіцієнтів: абсолютної (термінової) ліквідності, оперативної ліквідності, загальної ліквідності (покриття). Обгрунтована в дисертаційній роботі методологія аналізу ліквідності грунтується на даних попереднього аналізу і є його логічним продовженням. Головні відзнаки запропонованих варіантів розрахунку коефіцієнтів ліквідності від застосовуваних полягають у тому, що вони враховують внутрішню природу і ліквідність активів, а також терміновість зобов'язань сільськогосподарських підприємств. Розглянемо їх.

Коефіцієнт абсолютної (термінової) ліквідності розраховується відношенням найбільш ліквідних активів підприємства - грошових коштів (ГК) до поточних зобов'язань (ПЗ). Він показує, яку частину поточних зобов'язань можна погасити за рахунок грошових коштів наявних у підприємства. Розрахунок проводиться по формулі:

Кал= ГК/ ПЗ

Оптимальне значення коефіцієнта абсолютної ліквідності 0.25. На кінець 1993 року коефіцієнт абсолютної ліквідності по сільськогосподарським підприємствам Вінницької області був на рівні 0.1, а у 1996 році цей показник наблизився до позначки 0.

Коефіцієнт оперативної ліквідності визначається відношенням суми грошових коштів, дебіторської заборгованості (ДЗ) і короткострокових фінансових вкладень (КВ) до поточних зобов'язань підприємства. Показує, яка частина короткострокової заборгованості може бути погашена за рахунок мобілізації найбільш ліквідних активів та активів, що швидко реалізуються. Розраховується по формулі:

Кол=(ГК+0.8ДЗ+ КВ)/ ПЗ

Оптимальне значення коефіцієнта 0.8 - 1. В досліджених господарствах за період із 1994 по 1998 роки значення цього коефіцієнта катастрофічно знижується і до кінця досліджуваного періоду більш ніж у 6 разів нижче оптимального рівня. У 1998 році тільки 13% поточних зобов'язань покривалися грошовими коштами, дебіторською заборгованістю і короткостроковими фінансовими вкладеннями сільськогосподарських підприємств.

Коефіцієнт загальної ліквідності дає загальну оцінку платоспроможності підприємства, показуючи, якою мірою поточні зобов'язання забезпечуються грошовими коштами і матеріальними оборотними засобами, розраховується по формулі:

Кп=(ГК+0.8ДЗ+ КВ+0.55(ЗВ-ВМП))/ ПЗ

де ЗВ - запаси і витрати, ВМП - витрати майбутніх періодів.

Значення коефіцієнта покриття на рівні 1 указує на можливість погасити всі короткострокові борги, але за умови, коли є впевненість у погашенні дебіторської заборгованості, до того ж підприємство залишиться без оборотних засобів, що означає припинення виробництва. Саме до такої ситуації підійшли сільськогосподарські підприємства Вінницької області в 1996-1998 роках, тому що коефіцієнт покриття склав на кінець року відповідно 1.11 і 0.74.

Детальний аналіз наступних етапів процесу кредитування, а саме визначення форми забезпечення кредиту, використання різних типів позичкових рахунків та банківський контроль за використанням кредиту виявив ряд питань, вирішення яких дозволить спростити доступ сільськогосподарських товаровиробників до кредитних ресурсів комерційних банків.

У дисертаційній роботі розглянута ще одна важлива проблема організації кредитування реального сектора національної економіки: з одного боку банківські установи, виступаючи кредиторами, при визначенні плати за користування кредитом повинні враховувати стан валютного ринку, з іншого - потенційні позичальники - вітчизняні товаровиробники здійснюють свою фінансову діяльність на внутрішніх ринках з врахуванням рівня інфляції. Про різницю в змінах даних показників свідчать наступні цифри: національна валюта за 1998 рік девальвувала на 80.5%, а рівень інфляції споживчого ринку за цей же період становив 20% (за 9 місяців 1999 року дані показники відповідно склали 30% і 10%). Таким чином, принципово різні підходи з обох сторін обумовлюють необхідність приведення їх до загального знаменника, тобто необхідно прив'язати курс гривні до рівня інфляції, що і планує зробити НБУ в 2000 році.

Отже, сучасна система кредитування не адекватна умовам функціонування сільськогосподарських товаровиробників, тому вимагає перетворень, метою яких повинна бути ліквідація перепон, що стримують просування кредитних ресурсів до сільськогосподарських підприємств.

У завершенні другого розділу роботи особлива увага приділена аналізу ефективності використання кредиту. Більшість економістів цілком обгрунтовано вважають, що в умовах ринкової економіки основним показником ефективності є розмір отриманого прибутку на одиницю кредитних вкладень. Але на нашу думку, даний показник не відображає певною мірою ефективність використання кредиту з таких міркувань.

Можна виділити три основних показники, які характеризують ефективність господарської діяльності підприємства: обсяг реалізації (кількість реалізованої продукції), витрати на виробництво реалізованої продукції (або як індивідуальний її прояв - собівартість конкретної продукції) та ціна реалізації. Перші два показники визначаються умовами конкретного підприємства і характеризують рівень розвитку виробництва, останній визначається кон'юнктурою ринку, і в незначній мірі залежить від бажання виробників і продавців. Тому, застосування такого показника як прибуток при аналізі ефективності використання підприємством кредитних ресурсів допускає вплив на даний показник зовнішніх факторів. Крім того, кредити можуть залучатися для запобігання збитків, і відсутність прибутку не є свідченням неефективного їх використання. В окремих випадках підприємства свідомо йдуть на те, щоб працювати певний час без прибутку з метою залучення більшої кількості покупців, завоювання позицій на товарних ринках. Тоді залучення капіталу спрямовується на збільшення обсягів виробництва продукції. Отже, ефективність кредитів більш об`єктивно характеризують показники приросту обсягів реалізації та зниження витрат на виробництво одиниці реалізованої продукції, обумовлені залученням кредитів.

В третьому розділі “Удосконалення системи кредитного обслуговування аграрного сектора економіки” обгрунтовані необхідність та умови розширення кредитних відносин діючих банків з сільськогосподарськими товаровиробниками.

Як галузь матеріального виробництва сільське господарство відноситься до сфери комерційної діяльності з найбільшим ступенем ризику, проте, у той же час, воно є найбільш приоритетною галуззю. Дане ствердження базується на тому, що сільськогосподарські підприємства є основними постачальниками і кінцевими споживачами продукції та послуг підприємств інших галузей, тому стан справ в аграрному секторі визначає можливості розвитку всього народного господарства. Ця обставина обумовлює поширення взаємовідносин банків із сільськогосподарськими товаровиробниками.

Всю сукупність явищ, що впливають на розвиток кредитних відносин банків із сільськогосподарськими підприємствами, а також причин, що стримують цей розвиток, можна поділити на три групи:

- макроекономічні явища та похідні від них процеси регулювання даного виду відносин державними інститутами. На сучасному етапі сприятливий розвиток ситуації багато в чому залежить від ефективної зовнішньої і внутрішньої державної політики;

- організаційно-управлінські - проблеми удосконалення системи і механізму кредитування, організації і управління сільськогосподарським виробництвом і банківськими установами. Пошук шляхів вирішення даних проблем грунтується на вивченні й прогнозуванні мікроекономічного розвитку всього продовольчого комплексу і банківської системи України;

- соціально-психологічні аспекти діяльності керівників і фахівців підприємств та банків. Гострою необхідністю для удосконалення кредитування є подолання стереотипів у свідомості та поглядах співробітників зазначених економічних одиниць, їх вміння працювати в нестандартних умовах, здатність реагувати адекватно ситуації, що склалася, базуючись не на тимчасових вигодах, а створюючи основу стабільної і високоефективної роботи в майбутніх періодах.

У цілому система сільськогосподарського кредитування знаходиться в початковій стадії свого формування. Її перспективи залежать від ряду чинників і, в першу чергу, від фінансової стабілізації економіки держави, а також розробки принципово нових і чітких підходів до кредитної політики, що відповідають законам ринку й умовам функціонування сільськогосподарських підприємств.

Одним із напрямків державної підтримки сільськогосподарських виробників є кредитування на пільгових умовах. Як відзначалося раніше, діючі процентні ставки не відповідають умовам функціонування сільськогосподарських товаровиробників. При таких умовах банківські кредити є каналом зменшення власних коштів сільськогосподарських підприємств, що неприпустимо та вимагає застосування більш низьких процентних ставок, тобто пільгового кредитування. При цьому доцільно використовувати кредитні ресурси комерційних банків з наступною компенсацію різниці суми процентів по комерційним і пільговим кредитам. Джерелами покриття такої різниці можуть бути:

- зменшення розміру резервування в НБУ для комерційних банків, що кредитують по пільговій лінії сільськогосподарських товаровиробників;

- бюджет. Причому може застосовуватися як пряма компенсація з бюджету, так і компенсація у вигляді зменшення платежів банків до бюджету;

- спеціальний фонд кредитної підтримки сільськогосподарських товаровиробників і кредитних гарантій в АПК, що може бути сформований за рахунок бюджетних коштів; надходжень від приватизації об'єктів агропромислового комплексу; коштів, отриманих від міжгалузевого перерозподілу прибутку; повернення заборгованості по раніше отриманих кредитах; суми процентів по кредитах, виданих фондом; внесків сільськогосподарських підприємств, а також підприємств і організацій, зацікавлених у розвитку аграрного сектора економіки; коштів населення, і т. д.

Крім організації пільгового кредитування сільськогосподарських товаровиробників, другим важливим напрямком діяльності даного фонду повинно стати створення умов для одержання ними кредитів шляхом надання кредитних гарантій.

Особливе місце в розвитку й удосконаленні кредитної системи держави, забезпеченні інвестиційного процесу займають страхові організації. З одного боку, за допомогою страхування можна забезпечити стимулювання інвестиційної активності вітчизняних і іноземних власників капіталу шляхом здійснення страхових операцій по видах страхування, що гарантує інвесторам повернення вкладених коштів, а в ряді випадків і відшкодування недоотриманого прибутку, тобто страхування забезпечує відшкодування збитків, створює механізм для їх запобігання та зменшення. З іншого - страхові організації самі спроможні виконувати функції інституціональних інвесторів, мобілізуючи значну частину коштів юридичних і фізичних осіб, направляючи їх у різні види інвестицій. На нашу думку, в умовах, що склалися, страхування майна сільськогосподарських товаровиробників - позичальників є приоритетною страховою операцією, оскільки дозволяє частково, або повністю компенсувати збитки від стихійних лих та інших несприятливих (випадкових) явищ. Ця операція деякою мірою гарантує повернення кредитних коштів, авансованих у сільськогосподарське виробництво. Як додаткове забезпечення повернення кредитів передбачається використання операцій страхування від комерційних ризиків. Метою такого страхування є захист кредитних вкладень від непередбаченої зміни кон'юнктури ринку, прорахунків управління підприємством і т. д.

На Україні через низьку платоспроможність підприємств та організацій реального сектора економіки можливості залучення коштів юридичних осіб обмежені, проте практично не використовуються грошові заощадження населення, 84% яких зберігається готівкою. Для того, щоб розробити механізми залучення коштів населення, необхідно з'ясування причин такої ситуації.

По-перше, недовіра громадян до організацій, що діють на фінансовому ринку, пояснюється кількаразовою втратою заощаджень населення через банкрутство багатьох фінансових компаній і банків, або значного їх знецінювання, внаслідок лібералізації цін у 1992 році і високих темпів інфляції в наступні роки. Оскільки ніяких значимих компенсацій і індексацій проведене не було, громадяни, цілком обгрунтовано вважають, що вони втратили свої вкладення. Так, навіть компенсації, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України "Про виплати в 1999 році установами Ощадного банку грошових заощаджень громадянам України" від 25 березня 1999 роки, не внесуть серйозних коректив у даний аргумент.

По-друге, високий рівень самострахування свідчить про відсутність надійного механізму страхового захисту інтересів потенційних інвесторів у межах існуючої моделі фондового ринку України.

По-третє, загальна невпевненість у політичній і економічній стабільності в країні спричиняє падіння популярності страхування з-поміж населення та, в цілому, бажання інвестувати свої заощадження.

З боку сільськогосподарських підприємств обов'язковою умовою поширення кредитних відносин є підвищення ефективності управління виробництвом, невід'ємною частиною якого є фінансове планування. На підставі виробничо-фінансових планів, технологічних карт вирощування сільськогосподарських культур і технології виробництва продукції тваринництва встановлюються мінімально необхідні норми запасів, що повинні бути у певні моменти на підприємстві для нормального здійснення виробничого процесу, а також строки обороту коштів, авансованих у різні види матеріальних цінностей і витрат. Таким чином, виробниче і фінансове планування відбувається на підставі нормування оборотних засобів підприємств. Економічно обгрунтоване нормування - це основа організації оборотних засобів сільськогосподарських підприємств.

Кредитна система тісно пов'язана з існуючою системою грошових розрахунків. Обидві системи ще не мають достатньої правової бази: більшість процесів регулюються окремими законодавчими і нормативними актами, що не достатньо узгоджені між собою. Для вирішення цієї проблеми необхідно розробити єдиний комерційний кодекс України, який повинен стати незаперечною юридичною базою для здійснення фінансово-господарчої діяльності суб'єктів.

Вивчення діючого механізму короткострокового банківського кредитування дозволяє стверджувати, що він далеко не вичерпав усі можливості удосконалення, і з певними коригуваннями може застосовуватися в складних умовах сьогодення, а значить стати важливим фактором поліпшення кредитного обслуговування галузі.



ВИСНОВКИ

На підставі дослідження процесів формування і використання оборотних засобів, а також короткострокового банківського кредитування сільськогосподарських підприємств зроблені наступні висновки:

1. Специфічність кругообігу авансованих коштів у сільськогосподарському виробництві визначається тривалістю їх кругообігу, значним розривом між робочим періодом і часом виробництва, нерівномірністю наростання витрат у виробничому процесі та вивільнення авансованої вартості з кругообігу, високою питомою вагою незавершеного виробництва і внутрішнього обороту продукції. Це викликає необхідність авансування в виробництво коштів на тривалий час, неоднакову потребу в речових елементах оборотних засобів (а, відповідно, і в коштах) по періодах року.

2. Ключовим питанням вирішення проблеми розмежування джерел фінансування оборотних засобів на власні, залучені й позикові, а, відповідно, і удосконалення банківського кредитування є науково обгрунтоване нормування оборотних засобів.

3. Аналіз структури джерел фінансування оборотних засобів на сільськогосподарських підприємствах Вінницької області показує, що в останні роки відслідковується чітка тенденція до зниження питомої ваги власних оборотних коштів. В наслідок цього, знижується фінансова стійкість сільськогосподарських підприємств, зростає фінансовий ризик при укладанні договорів із банками, постачальниками; збільшуються обсяги залученого до обороту не планового джерела фінансування оборотних засобів - кредиторської заборгованості, що веде до наростання кризи неплатежів.

4. Розподіл оборотних засобів сільськогосподарських підприємств по стадіях кругообігу на даний час не є оптимальним, оскільки спостерігається тенденція до збільшення частини оборотних засобів у сфері обігу, що веде до збільшення тривалості одного обороту. Для оптимального розміщення оборотних засобів по стадіях кругообігу необхідно вживати заходи по збільшенню частини активів, залучених у виробничу сферу.

...