Сутність податків та їх функції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Податки є надзвичайно складною і дуже впливовою фінансовою категорією. З одного боку вони є фінансовими підгрупами існування держави,мірилом її можливостей щодо розвитку освіти, культури, гарантування економічної безпеки, підвищення рівня суспільного добробуту.

З одного боку-це знаряддя перерозподілу доходів фізичних і юридичних осіб в державі, їх мобілізація та використання.

За економічним змістом податки відображають фінансові відносини між державою та платниками податків з метою створення загальнодережавних централізованих фондів грошових коштів для виконання державою її функцій. На відміну від фінансів загалом ці відносини мають односторонній характер - від платників до держави. У фінансовій термінології вживаються п'ять термінів, що відображають платежі держави, плата, відрахування і внески,податок та збір.

Незважаючи на певні особливості, ці платежі характеризуються спільними ознаками, що дають змогу об'єднати їх в одну групу як податки й обов'зкові платежі податкового характеру.

Плата передає певну еквівалентність відносин платника з державою. Її розмір залежить від кількості ресурсів, що використовуються. Відрахування і внески передбачають цільове призначення платежів. Воно може бути тільки частковим, тобто встановленим згідно з економічним змістом платежів, або повним, коли витрачання коштів у повному обсязі здійснюється тільки за цільовим призначенням.

Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення використання ними функцій держави - управлінської, оборонної, соціальної, та економічної.

Збір - платежі разового,випадкового і незначного за розміром характеру, що збираються за місцем події.

Отже, на сьогодні податки є найефективнішим інструментом впливу держави на суспільне виробництво його динаміку і структуру, на розвиток соціально-культурної сфери, на масштаб, соціальних гарантій населення.

Підприємницькі структури громадян повинні в обов'язковому порядку віддавати частку своїх доходів у вигляді податків на різні загальнодержавні суспільні потреби, а натомість отримують від держави безкоштовні блага і послуги.

1. Історія виникнення та розвитку податків

збір платіж оподаткування

Податки, як головне джерело державних доходів, мають багатовікову історію. Цілісна система оподаткування в кожній країні сформувалась в результаті тривалого періоду становлення і розвитку держави. В культурних державах стародавнього світу існували досить складні системи податків. Так, в древній Індії справлялись поземельний, промисловий, торговий податок; їх розміри визначаються в певних долях доходів або вартості продуктів виробництва, предметів торгівлі. Сплата податків обумовлювалася релігійними віруваннями. Дуже часто податки мали форму жертвоприношення.

У древніх класичних державах податки стають вже суто світською повинністю у зв'язку з розвитком самої ідеї державності. В Римській імперії існували надзвичайно різноманітні податки,крім того,проводилися досить складні розрахунки чисельності населення - для стягнення податків, вартості майна-для справлення майнових.

В епоху феодалізм спостерігалось послаблення урядової влади,що зменшило роль податків. Більшість населення було закріпачено,або знаходилися в залежності від своїх поміщиків,і не сплачували податків центральному урядові, та і самі податки мали добровільний характер. Серед міського населення основними платниками податків були представники промислових та торгових верств,залежні від помічників і лицарів. Найважливішими державними доходами в даний період були домени (доходи від державного майна) та регалії (казенні державні промисли,в яких держава має перевагу перед підданими).

У кінці XV на початку XVI ст. відбулося значне зміцнення урядової влади, формувалась постійна армія, розвивалась внутрішня і зовнішня торгівля, натуральне господарство поступово витіснювалося грошовим. Все це стало поштовхом для розвитку і вдосконалення податків. Найбільшого розповсюдження набули податки у вигляді мита, які держава надавала окремим громадянам (судове мито, мито за переміщення людей і товарів, мито як винагороду за безпеку на дорогах, за устрій доріг, мостів, портів тощо).

Під тиском зростаючих потреб держави оподаткування запроваджується і всередині країни,спочатку у вигляді не прямих податків, тому що вони були не такі помітні та відчутні. Проте збільшення розмірів непрямих податків має певні межі, і дуже часто наштовхувалося на опір у вигляді відкритих повстань. І тому уряди були змушені шукати інші джерела поповнення державної скарбниці, перш за все, за допомогою прямих податків.

Першими видами прямих податків стали подушні (поголовні) та поземельні. Широке застосування цих податків пояснюється відносною простотою механізму справляння, сталою базою оподаткування, неможливістю ухилення від сплати. З розвитком промисловості з'являються прямі податки з доходів (прибутку) капіталістичних підприємств.

В історії оподаткування (в глобальному масштабі) зазвичай виділяють три етапи. Перший етап - від грецького світу і до початку середньовіччя - зародження інституту податків, які мали випадковий і тимчасовий характер, справлялися у примітивних формах, дуже часто у натуральному вигляді. Другий етап охоплює XV-XVIII ст. характеризується становленням феодальної держави грошових господарств країн,бурхливим розвитком податків, які практично стягувалися за все, що можна: вікна, двері, майно, спадщину землю, будинки, товари прибутку з холостяків, євреїв, проституток, покійників і т.п.

Лише в кінці XVIII ст. настає більш цивілізований третій етап розвитку податків. Саме в цей час набувають поширення ідеї про законність і природність обкладання для задоволення державних потреб, обґрунтовуються найважливіші засади оподаткування такі як рівномірність,визначеність, зручність дешевизна справляння податків. Кількість податків зменшується, вони стають більш одноманітними, держава відмовляється від дріб'язкових зборів, а віддає перевагу тим, які можуть суттєво поповнити скарбницю. Відпрацьовуються технічні прийоми збирання податків. Свого найвищого розквіту і вдосконалення податки набувають в умовах ринкового господарства.

Податкам, як специфічним платежам на користь держави, притаманні таки риси:

по-перше, обов'язковість сплати. Податки - це примусові платежі постійного характеру, які центральний уряд або органи місцевого самоврядування стягують на свою користь з населення підприємств, організацій. Обов'язковість сплати податків обумовлена наявністю держави, якій для виконання покладених на неї функцій необхідні грошові засоби. В демократичних державах з розвитком свідомості населення сплата податків стає почесним обов'язком кожного громадянина, а ухилення від сплати податків рахується одним із самих важких злочинів проти суспільства;

по-друге, податки відображають односторонній рух коштів від населення,підприємств до держави, який не супроводжується - означає надання певних благ, матеріальних цінностей, як це характерно для товарного обміну. Вносячи податки, громадяни і суб'єкти підприємства тим самим «оплачують» послуги, які їм надає держава: охорону, безпеку, суд, освіту, медичну допомогу тощо. Виняток складають деякі збори (обов'язкові платежі), що безпосередньо асоціюються з платою за певні види державних послуг,вони мають цільове спрямування, на видаток безробіття, ринковий збір, за парковку автотранспорту та ін.;

по-третє, податки стягуються на основі діючих законодавчих актів. Закони про податки приймає Верховна влада. Наприклад,перелік податків в нашій державі визначає Закон України “Про систему оподаткування”; з прийняттям Податкового кодексу, основні засади оподаткування будуть регламентуватися цим законодавчим актом.

Головна заслуга в обґрунтуванні цілей оподаткування належить видатному німецькому фінансисту Адольфу Вагнеру, який після Адама Сміта зробив значний вклад у теорію оподаткування, розвинувши основні правила обкладання. Фінансова мета податків-це забезпечення Державної скарбниці коштами. Заради досягнення цієї мети і виникли податки, як особлива форма фінансових відносин. Мета податків полягає в тому, що держава з їх допомогою має змогу вирішувати інші, не фінансові цілі.

У законодавців не завжди вистачає здорового глузду для прийняття таких законів, які б зменшували податковий тягар, а , отже, позитивно впливали на розвиток підприємства, приватної ініціативи, зростання доходів скарбниці обґрунтував відомий економіст А. Лаффер, він довів, що при підвищенні ставок оподаткування сума надходжень у бюджет від податків зростає тільки до певної межі, а потім починається зменшення поступлень внаслідок спаду виробництва та масового ухилення від сплати податків.

2. Сутність податків

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки -- це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов'язкові платежі перераховуються в бюджет держави, а також в інші цільові державні фонди. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі різні автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції -- фіскальну та регулюючу.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для виконання державних функцій. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їх суспільного призначення. Для здійснення цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні сторони діяльності суб'єктів господарювання. Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:

1. Визначення об'єкта оподаткування. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

2. Визначення джерел сплати податків. Такими джерелами можуть бути: прибуток (при стягненні податків за землю, на транспортні засоби, на прибуток, на нерухоме майно); собівартість (відрахування на соціальні потреби в цільові державні фонди, сплата місцевих податків і зборів); частина виручки від реалізації продукції (сплата акцизного збору, податку на додану вартість, мита).

3. Установлення розміру ставок податків і методики їх розрахунку. Ставки податків є дуже складною проблемою оподаткування. Вони істотно впливають на прояв регулюючої функції податків. Податкові ставки можуть бути універсальними і диференційованими. Вони можуть встановлюватися в грошовому вираженні на одиницю оподаткування, а також у відсотках до об'єкта оподаткування. Відсоткові ставки оподаткування можуть бути: пропорційними (не залежать від розміру об'єкта оподаткування), прогресивними (зростають зі збільшенням об'єкта оподаткування), регресивними (знижуються зі збільшенням об'єкта оподаткування).

4. Установлення термінів сплати податків. Для різних податків різні і залежать від об'єкта оподаткування, розміру податків і джерел сплати. Для уникнення негативного впливу податків на фінансово-господарську діяльність важливе значення має запобігання іммобілізації оборотного капіталу підприємства для сплати податків.

5. Надання податкових пільг. Пільги істотно впливають на прояв регулюючої функції податків і можуть надаватися окремим платникам податків, а також визначатися для окремих об'єктів оподаткування.

6. Застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства суб'єктами господарювання. Штрафні санкції застосовуються за таких порушень: неподання або несвоєчасне подання необхідних документів, форм звітності до податкової адміністрації; несплата в установлений термін податків та інших обов'язкових платежів державі; приховування об'єктів від оподаткування, умисне заниження суми податку. При цьому регулююча функція податку залежатиме від розміру фінансових санкцій та джерела їх сплати.

У процесі реалізації регулюючої функції податків виявляється її вплив на такі показники фінансово-господарської діяльності підприємств: собівартість продукції, прибуток від реалізації, балансовий прибуток, обсяг реалізації, виручка від реалізації, чистий прибуток, швидкість обертання оборотних коштів, платоспроможність, фінансова стійкість, іммобілізація оборотних коштів, обсяг отриманих кредитів.

Система оподаткування -- це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, власних національних особливостей, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з прийняттям 25 червня 1991 p. Закону «Про систему оподаткування». У ньому були визначені принципи побудови і призначення системи оподаткування, перелік податків, зборів (обов'язкових платежів), платники та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 p. було прийнято другий варіант Закону «Про систему оподаткування». Третій варіант цього закону Верховна Рада України прийняла 18 лютого 1997р.

В останньому варіанті закону дається більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування; поняття системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування;

обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Система оподаткування -- це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

Законом «Про систему оподаткування» визначено такі важливі принципи її побудови:

-- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

-- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

-- обов'язковість;

-- рівнозначність і пропорційність;

-- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

-- соціальна справедливість;

-- стабільність;

-- економічна обґрунтованість;

-- рівномірність сплати;

-- компетентність;

-- єдиний підхід;

-- доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів реалізуються в сучасній податковій політиці, у практичній реалізації законодавчих актів щодо окремих податків.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

Підприємства -- суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:

-- прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

-- непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];

-- збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори;гербовий збір);

-- відрахування на фінансування автомобільних доріг, державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори включають:

-- два податки (комунальний податок і податок з реклами);

-- різні збори (за право використання місцевої символіки; за парковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що прямує за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення і розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатня регулююча функція основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнені.

3. Класифікація податків

Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу.

Класифікація податків:

1) По методу встановлення оподатковування податки можуть бути прямими і непрямим, що обумовлює можливість їхнього перенесення на споживача.

Прямі податки, у свою чергу, підрозділяються на реальні й особисті.

Реальні податки включають податки на землю, промисел і т.п.

До особових податків відносяться прибутковий податок, податок на прибуток, податок на доходи від грошового капіталу, ресурсні платежі, податок на майно.

Прибутковий податок -- основний вид прямого податку, що стягується з доходу чи прибутку підприємства, організації, юридичних осіб і надходить у дохідну частину бюджету.

Податок на прибуток -- складова частина податкової системи. Він встановлюється у відсотках (ставка податку), є частиною балансового прибутку і служить джерелом перерозподілу національного доходу.

Податок на майно підприємства, що знаходиться на балансі -- це сукупність основного капіталу, нематеріальних активів, виробничих запасів і витрат. Податок на майно не може перевищувати 20% від вартості оподатковуваного податком майна.

2) У залежності від характеру ставок розрізняють:

Пропорційні;

Прогресивні;

Регресивні податки.

Пропорційний податок не залежить від розміру доходу, тобто застосовуються однакові ставки.

При прогресивному податку відрахування в бюджет зростають у міру збільшення доходу.

Регресивні ставки зменшуються в міру росту доходу.

Непрямі податки -- це податки на товари і послуги, що сплачуються у виді надбавок до ціни і тарифів.

До них відносяться:

акцизи;

податок на додаткову вартість;

мита;

податки на операції з цінними паперами.

Акцизні податки застосовуються в основному для товарів масового споживання і послуг приватних підприємців і організацій. Їх включають у ціну на чи товар тариф. Абсолютна величина акцизного податку встановлюється як надбавка до вільної відпускної ціни товару.

По способу стягування акцизні податки підрозділяються на індивідуальні й універсальні.

Індивідуальний податок стягується з вартості валової продукції підприємства, а універсальний -- з одиниці вартості товару.

3) За часом оплати вони класифікуються на одноразові і багаторазові.

Одноразові податки виплачуються один раз на якій-небудь стадії виробництва, багаторазові -- на кожній стадії виробничого циклу.

Податки класифікують за кількома ознаками.

За економічним змістом об'єкта оподаткування податки поділяються на податки на доходи, податки на споживання, податки на майно.

Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, вони поділяються на загальнодержавні і місцеві.

Загальнодержавні податки встановлюються вищими органами влади, їх стягнення є обов'язковим на всій території країни. Вони можуть розподілятись таким чином між ланками бюджетної системи:

повністю надходити до державного бюджету;

повністю надходити до місцевих бюджетів;

розподілятись у визначених пропорціях між державним і місцевими бюджетами.

Місцеві податки встановлюються місцевими органами влади. Існують кілька варіантів повноважень місцевих органів влади щодо їх встановлення :

1) місцеві органи влади мають право встановлювати надбавки до загальнодержавних податків;

2) встановлення місцевими органами місцевих податків в межах переліку, затвердженого вищими органами влади;

3) встановлення місцевими органами влади будь-яких податків без обмежень. Цей варіант суто теоретичний, який на практиці не застосовується.

За способом стягнення розрізняють два види податків - розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках.

Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок для всіх платників, а відтак розмір податку для кожного платника залежить від розмірів його бази оподаткування.

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Прямі податки майже не впливають на ціни, але зменшують доходи платників - тим самим впливаючи на обсяги інвестиційного і споживацького попиту. В той же час вони не змінюють структуру попиту, на відміну від деяких видів непрямих податків. Пряма залежність між сумою прямих податків і обсягом доходу сприяє збільшенню можливостей для держави в регулюванні економічних процесів і вирішенні проблем соціальної справедливості за рахунок прогресивних ставок оподаткування. В той же час з фіскальної точки зору вони поступаються непрямим в стабільності надходжень, в рівномірності розподілу надходжень по окремих регіонах, в існуванні більш сприятливих умов щодо ухилення від їх сплати.

Прямі податки поділяються на дві підгрупи : особисті і реальні. Особисті податки встановлюються персонально для конкретного платника, в залежності від його доходу чи майна. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал. Наведена вище класифікація прямих податків є вже дещо застарілою, оскільки деякі з вказаних податків не застосовуються не лише в Україні, а й у світі. Тенденції розвитку практики оподаткування свідчать про те, що реальні податки, які були досить поширеними на початку минулого століття поступаються місцем особистим податкам. Тому прямі податки можна поділити на дві підгрупи в залежності від об'єкта оподаткування : податки на доходи та податки на власність.

До податків на доходи, які стягуються в Україні належать податок на прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, єдиний податок з суб'єктів малого підприємництва, фіксований сільськогосподарський податок. Серед податків на власність в Україні стягується земельний і податок з власників транспортних засобів. Передбачається введення податку на нерухоме майно громадян і на майно підприємств.

Найбільш поширеними в сучасних умовах є прибуткові податки. Прибутковий податок поділяється на податок з юридичних осіб і фізичних. Податок з фізичних осіб стягується з особистих доходів громадян: заробітної плати, інших доходів, персоніфікованого прибутку підприємців. Податок з юридичних осіб справляється з доходу, у формі якого виступає прибуток, чистий або валовий дохід.

Стягнення прибуткового податку може здійснюватись за двома системами: шедулярною і глобальною. При шедулярній системі оподаткування ведеться окремо по кожному виду доходів. Глобальна система передбачає оподаткування сукупного доходу. Як правило, прибуткові податки стягуються за процентними ставками (пропорційними, прогресивними чи регресивними). Але в Україні застосовуються ще і тверді фіксовані ставки при оподаткуванні фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які встановлюються у визначеній сумі на місяць в залежності від виду діяльності.

Перевагами прибуткових податків є наступні: рівень оподаткування прямо залежить від доходу, що створює рівні умови в оподаткуванні, крім того за допомогою прогресивних ставок можна збільшувати податковий тягар для доходів, вищих за середні, що має наслідком вирішення проблем соціальної справедливості і підвищує еластичність прибуткових податків відносно ВВП, що сприяє автоматичному регулюванню циклічного розвитку економіки; у цих податків існують великі можливості для регулювання економіки як на мікро- так і на макрорівні. До недоліків прибуткових податків відносять: від них легко ухилитись і приховати, підрахунок бази оподаткування є досить складним для платника, в то й же час податковим органам досить непросто контролювати правильність обчислення цих податків. Крім того, об'єкт оподаткування є нестабільним, і досить сильно його розміри коливаються в процесі циклічного розвитку економіки. Слід додати ще і нерівномірний розподіл надходжень по цих податках по регіонах: як правило, більшість надходжень припадає на індустріально розвинуті території держави.

Податки на власність установлюються відносно майна, яке перебуває в власності чи користуванні платника. В Україні оподатковуються транспортні засоби та земля. Передбачається оподаткування майна підприємств і нерухомого майна громадян.

Переваги податків на власність: сталість надходжень, незначні можливості для ухилення і приховання, простота стягнення, соціальна справедливість. До недоліків відносять обмежену регулюючу функцію, нееластичність надходжень.

Земельний податок встановлюється залежно від площі земельної ділянки та її грошової оцінки і має диференційовані ставки залежно від напряму використання і місця знаходження ділянки. За допомогою земельного податку можна здійснювати економічне регулювання ефективності використання земельних ресурсів та розміщення продуктивних сил.

Податок з власників транспортних засобів стягується як з фізичних, так і юридичних осіб. Основна мета його стягнення - фінансування дорожніх робіт. Ставки цього податку є диференційованими в залежності від виду транспортного засобу і потужності його двигуна.

Далі розглянемо види непрямих податків. В світовій практиці існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Hині в Україні стягуються акцизи і мито. Hепрямі податки, на відміну від прямих мають свої переваги і недоліки. Вони ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Hепрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення. Крім того, за допомогою специфічних акцизів можна впливати на структуру споживання.

Акцизи - це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни. Специфічні акцизи виникли набагато раніше, ніж універсальні. Характерними їх рисами є обмежений перелік товарів, по яких вони стягуються, та диференційовані ставки по окремих групах товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних універсальними ставками на всі групи товарів та ширшою базою оподаткування.

Поширення універсальних акцизів зумовлене рядом чинників. Широка база оподаткування забезпечує стійкі надходження до бюджету, які не залежать від змін в уподобаннях споживачів та асортименті реалізованих товарів. Універсальні ставки полегшують контроль податкових органів за правильністю сплати податку. Універсальні акцизи доволі нейтральні до процесів ціноутворення, оскільки податковий тягар рівномірно розподіляється між усіма групами товарів. Такі недоліки непрямих податків, як значний вплив на інфляційні процеси і регресивність в соціальному аспекті виражені в універсальних акцизах яскравіше ніж в інших непрямих податках.

У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Об'єктом оподаткування податку з продажу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів. Із цим пов'язаний значний недолік податків цієї групи - кумулятивний ефект, який полягає в тому, що в об'єкт оподаткування включаються податки, які були сплачені раніше, на попередніх етапах руху товарів.

Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об'єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але в той же самий час ліквідує його головний недолік - кумулятивний ефект.

Фіскальна монополія - це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію. При повній монополії держава залишає за собою виключне право на виробництво і реалізацію окремих товарів за встановленими нею цінами.

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має на меті не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. В залежності від мети введення розрізняють наступні види мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, преференційне, зрівняльне.

4. Особливості податкової системи України

4.1 Загальні податки та збори

Головним інструментом мобілізації фінансових засобів для покриття державних витрат є загальнодержавні податки і збори. Державне регулювання за допомогою податків і зборів залежить від типу податкової системи, податкових ставок, а також видів та розмірів податкових пільг. Податки в державному регулюванні економіки мають дві ролі :

- головне джерело фінансування державних витрат;

- інструмент регулювання.

Так як у задачу державних бюджетних органів входить не тільки обкладання податком джерело прибутків, але й створення тонкого механізму впливу на господарську діяльність.

В державному регулюванні економіки податкові пільги, також, відіграють значну роль у завдяки тому, система пільг є своєрідним орієнтиром для юридичних і фізичних осіб під час вибору ними сфери діяльності, форми одержання доходів, пільги зменшують податковий тиск на платників. Завданням податкових пільг є рівність в галузі оподаткування, виходячи з матеріального становища суб'єкта оподаткування. Пільги надаються на окремий податок або збір і в залежності від обставин, які визначають тип пільги - це звільнення від податку в повному обсязі або часткове.

Під загальнодержавним податком і збором до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснювати платниками у порядку на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Платниками є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори.

Об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг) , вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна, або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Загальнодержавні податки і збори

1) Податок на додану вартість - непрямий податок на додану вартість, який створюється на всіх стадіях виробництва і обігу, він включається у вигляді надбавки в ціну товару, робіт і послуг і повністю сплачується кінцевим споживачем товарів та послуг. ПДВ носить фіскальний характер.

Об'єктами оподаткування виступають:

- Операції по оплаті вартості послуг по договорах оперативної оренди (лізинг)

- Операції по передачі права власності на об'єкт застави (з продажу товарів, послуг, робіт на території України, операції з ввозу товарів в Україну, операції з вивозу товарів, робіт, послуг за межі України)

Ставка ПДВ = 20 %

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді. Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшувати податкове зобов'язання. Для визначення суми для внесення для бюджету суб'єкт оподаткування заповнює податкову декларацію з ПДВ.

2) Акцизний збір - непрямий податок на споживачів (одержувачів) окремих товарів, визначених законом як підакцизні, що стягуються з них (споживачів) під час здійснення оборотів з продажу таких товарів на митну територію України.

Платниками акцизного збору є :

- суб'єкти підприємницької діяльності, а також їх філії та відділення - виробники підакцизних товарів на митній території України;

- нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів на митній території України;

- Будь-які суб'єкти підприємницької діяльності, які імпортують на митну територію України підакцизні товари;

- Фізичні особи - резиденти та нерезиденти, які ввозять або пересилають підакцизні речі та предмети на митну територію України;

- Юридичні чи фізичні особи, які купують або одержують підакцизні товари у податкових агентів.

Акцизний збір нараховується лише один раз і платниками його виступають або виробники підакцизних товарів, або суб'єкти, що імпортують підакцизні товари. Для імпортованих товарів об'єктом оподаткування є митна вартість завезених товарів з урахуванням митних зборів і мита. Ставка акцизного збору встановлюється : тверді ставки, у відсотках і в євро.

3) Податок на прибуток підприємств визначається як сума скорегованого валового доходу - сума валових витрат підприємства - суму амортизаційних відрахувань.

Основна ставка податку на прибуток = (оподатковуваний прибуток*30%)/100%.

Ставки оподаткування:

1. Базова ставка 25%.

2. 15 % - суми будь-яких виплат з доходів резидентів на користь нерезидентів з джерелом їх походження з України. Ставка діє на суми доходів нерезидентів у вигляді страхових внесків, платежів, премій від перестрахування ризиків на території України.

3. 50 % від базової ставки - оподатковується прибуток від реалізації інноваційного продукту, заявленого в інноваційних центрах.

4. 6 % - діє ставка від суми доходів нерезидентів, які виплачуються резидентами за фрахт транспортних засобів. Діє також на доходи, отримані страховиком в разі дострокового розірвання договору зі страхування життя.

5. 3 % - діє на валові доходи від страхової діяльності страховиків-резидентів, крім страхування ризиків життя.

Платниками податку є:

- резиденти - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку;

- нерезиденти - фізичні та юридичні особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи з джерелом їх походження з України;

- НБУ та його установи;

- Управління залізниці від господарської діяльності залізничного транспорту;

- Установи пенітенціарної системи (тюрми, колонії).

4) Податок на доходи фізичних осіб (особистий податок)- це форма прямого оподаткування , при якій податком обкладається доход податкоплатника. Платники:

- громадяни України та іноземні громадяни

- особи без громадянства, які проживають в Україні неменше 183-х днів.

Види особистих податків: традиційний, на прибуток, на надприбуток, подоходний.

Ставка подоходного податку . Доходи фізичних осіб, одержані за договорами цивільно-правового характеру в Україні оподатковуються за ставкою 13 %.

Об'єкти оподаткування:

- громадяни, які постійно проживають в Україні. Доход отриманий із різних джерел як на території України так і за її межами

1. Доходи отримані за місцем основної роботи.

2. Доходи отримані за сумісництвом.

3. Доходи від підприємницької діяльності

- громадяни, які не мають постійного проживання в Україні, доход отриманий із джерел на території України.

5) Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

Види і ставки мита:

1. За напрямком руху товару

- ввізне, нараховується на товари та інші предмети при їх ввезенні на територію України, є диференційованим;

- вивізне нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні.

2. За способом нарахування:

- адвалерне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

- комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

3. За періодом застосування:

- загальної дії

- сезонне, на окремі товари та інші предмети на строк не більше чотирьох місяців з моменту їх встановлення.

4. За ступенем заохочення імпорту:

- преференціальні, мита, які встановлюються державою для створення особливого сприятливого режиму для однієї або декількох держав при ввезенні всіх чи окремих груп імпортованих товарів;

- пільгові - створюють режим найбільш сприятливого до імпорту товарів із країн і економічних союзів з якими Україна уклала угоду про вільну торгівлю або торгівельно-економічні угоди.

- Повні, застосовуються до всіх товарів або предметів, які ввозяться на митну територію України.

5. За принципом обмеження імпорту:

- Спеціальні мита, застосовується як засіб захисту українських виробників;

- Антидемпінгове, якщо з митної території України вивозяться товари за ціною нижчою за ціни інших експортерів;

- Компенсаційне, у разі вивезення за межі митної території України товарів для виробництва, переробки продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.

6) Державне мито - грошовий збір, який знімається у судових та арбітражних органах державного нотаріату.

Платник - юридичні і фізичні особи за послуги надані судовими, нотаріальними та іншими державними органами та видачу документів.

Об'єкт - вартість послуг у державних органах, ціна позову.

Ставка:

- проста (у твердій сумі);

- пропорційна (у відсотках).

Джерело: для суб'єктів підприємницької діяльності - собівартість

продукції, для громадян - власні кошти.

7) Плата (податок) на землю - один із видів доходів місцевих бюджетів, яка зараховується на рахунки відповідних рад, на території яких розташовані земельні ділянки. Плата за землю - прямий реальний податок на володіння та користування землею.

Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки.

- для ріллі, сіножатей та пасовищ - 0,1;

- для багаторічних насаджень -0,03.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ставок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, але не вище ніж у два рази від середніх ставок податку з урахуванням коефіцієнтів.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

8) Рентні платежі - це платежі за видобутий природний газ, газовий конденсат і нафту.

Платниками рентної плати є суб'єкти господарювання, які добувають вуглеводневу сировину на підставі спеціальних дозволів на право користування надрами, виданих в установленому законодавством порядку.

Об'єктом оподаткування рентною платою є обсяг видобутої вуглеводневої сировини.

Сума рентної плати визначаються платниками відповідно до обсягу видобутої ними вуглеводневої сировини та встановлених законом про державний бюджет ставок рентної плати. У 2006 році до затвердженому у державному бюджеті ставок рентної плати застосовується коригуючий коефіцієнт., який обчислюється для кожного звітного періоду, шляхом ділення середньозваженої ціни однієї тони нафти на базових умовах поставки, що склалася на останньому аукціоні звітного періоду, який проводився на біржах.

9) Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є витоком фінансового виробництва реконструкції, ремонту та утримання автомобілів загального користування та проведення природоохоронних заходів на водоймах

10) Податок на промисел - це плата, яка знімається з фізичних осіб за право займатися торгівлею. Джерело - власні кошти.

Платники : фізичні особи, незареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, які проводять несистематичну (не більш чотирьох разів на рік) продаж переробленої та купленої продукції.

Об'єкт: сумарна вартість товарів по ринковим цінам, вказана в декларації.

Ставка: 10 % вказана в декларації вартості товарів, які підлягають продажу на протязі 3-х днів але не менше одного неоподаткованого мінімуму доходів громадян

Штрафи - без придбання разових патентів від 1-го до 10-и неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за повторні порушення протягом року від 10-ти до 20-и неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

11) Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету - це форма реалізації економічного механізму відшкодування витрат на пошук та розвідку місцезнаходження корисних копалин за рахунок державного бюджету, які стягуються з користувачів надрами, які проводять видобуток корисних копалин на раніше розвіданих місцезнаходжень. Платники: користувачі надрами всіх форм власності, підприємці з іноземними інвестиціями, які добувають корисні копалини на місцезнаходженнях розвіданих за рахунок державного бюджету. Об'єкт: вартість видобутої сировини або продукту її переробки, а при видобутку підземних прісних, мінеральних і термальних вод - об'єм їх видобутку.

Ставка: нормативи, які визначаються як частина вартості одиниці видобутої мінеральної сировини, або у вигляді ставки відрахування за одиницю видобутку. Джерело - собівартість продукції. Штрафи: 0,3 % за кожен день.

12) Збір за спеціальне використання природних ресурсів це податок за передачу у використання природних ресурсів, які встановлюються з метою компенсації затрат держави на відновлення природних ресурсів.

Платники: користувачі природними ресурсами (заготовлювачі деревини, підприємства - водокористувачі, тепло-і гідроенергетики, суб'єкти підприємницької діяльності, які проводять видобуток корисних копалин).

Об'єкти: кількість або об'єм заготовлених природних ресурсів.(деревини, забір та викид води, об'єм фактично погашених у надрах балансових і внебалансових запасів). Збори за використання природних ресурсів в межах встановлених лімітів відносяться на витрати виробництва, а аз понадлімітне використання та зниження їх якості стягуються з прибутку, що залишається у розпорядженні підприємств, установ організацій чи громадян. Ліміти встановлюються у порядку, що визначається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними міськими Радами, крім випадків, коли природні ресурси мають загальнодержавне значення.

13) Збір за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Збори підприємств, установ, організацій, а також громадян за викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, розміщення відходів та інші види шкідливого впливу в межах лімітів відносяться на витрати виробництва, а за перевищення лімітів стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємств, установ, організацій чи громадян.

14) Збір на обов'язкове соціальне страхування використовується для виплати допомоги по тимчасові непрацездатності, вагітності і пологам, при народженні дитини; організація санаторно-курортного лікування і відпочинку працюючих, їх дітей, ветеранів, інвалідів; фінансування витрат пов'язаних з забезпеченням зайнятості населення.

Платники суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, фізичні особи, що працюють за трудовим договором, виконують роботи згідно цивільно-правових договорів. Об'єкти оподаткування: фонд оплати праці працівників підприємства; сума доходів громадян; сукупний дохід громадян, які працюють по найму.

15) Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. Пенсійний фонд - це самостійна фінансово-банківська система, засоби якої не входять в державний бюджет і мають виключно цільове призначення для виплат різного роду пенсій. Платники суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форми власності, фізичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що використовують працю найманих працівників, фізичні особи, що працюють за трудовим договором, виконують роботи згідно цивільно-правових договорів. Об'єкти оподаткування: фонд оплати праці працівників підприємства; сума доходів громадян; сукупний дохід громадян, які працюють по найму.

16) Збір до Державного інноваційного фонду. Для формування Державного інноваційного фонду підприємства, об'єднання, організації здійснюють спеціальні відрахування у розмірі 1% від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) за вирахуванням ПДВ і акцизного збору. Посередницькі, оптові, постачальницько-збутові організації та банки здійснюють вказані відрахування від валового доходу. Відрахування відноситься на собівартість продукції. Платники: юридичні особи.

17) Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. Торговий патент - це державне свідоцтво, стверджуюче право суб'єкта підприємницької діяльності або його структурного підрозділу займатися торговою діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою, по наданню послуг у сфері ігорного бізнесу та побутових послуг за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунку. Платники: суб'єкти підприємницької діяльності, які займаються торгівельною діяльністю у сфері торгівлі іноземною валютою, наданню послуг у сфері ігорного бізнесу та побутових послуг за готівку та інших форм розрахунку.

4.2 Місцеві податки та збори

Місцеві податки і збори -- це платежі, які встановлюються місцевими органами влади і обов'язкові до сплати їх платниками на певній території.

Наявність місцевих податків і зборів та їх стягнення дуже важливі, оскільки за їх рахунок в основному формуються місцеві бюджети, з яких фінансуються установи і організації невиробничої сфери, органи місцевої державної влади і самоврядування, підприємства і організації, які входять до складу місцевого господарства, тощо.

Окремі види місцевих податків і зборів, їх розмір і порядок стягування встановлюються органами місцевої влади в межах відповідних територій, а також у межах їх переліку і ставок, встановлених законодавством України.

Нині в Україні встановлені такі види місцевих податків і зборів:

* комунальний податок;

* податок з реклами;

* готельний збір;

* збір за припаркування автотранспорту;

* ринковий збір;

* збір за видачу ордера на квартиру;

* курортний збір;

* збір за право використання місцевої символіки;

* збір за здійснення закордонного туризму;

* збір за проведення аукціону;

* збір за проїзд територією Автономної Республіки Крим і прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон;

* збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;

* збір за надання земельних ділянок для будівництва об'єктів виробничого і невиробничого призначення, індивідуального житла і гаражів у населених пунктах.

Висновок

Податки є важливою ланкою фінансових відносин у суспільстві і як форма фінансових відносин виникають одночасно з появою держави. З розвитком товарно-грошових відносин оподаткування здійснюється в основному в грошовій формі. Податки - це обов'язкові платежі, що їх встановлює держава для юридичних і фізичних осіб з метою формування централізованих фінансових ресурсів, які забезпечують фінансування державних витрат.

Обов'язкові платежі перераховуються до бюджету держави, а також до інших цільових державних фондів. Вони можуть здійснюватися в кількох формах: податки, плата за ресурси, цільові відрахування.

Суспільне призначення податків виявляється в тих функціях, які вони виконують. У спеціальній літературі автори називають різні функції податків. Найбільш поширеним є погляд, що податки виконують дві основні функції - фіскальну та регулюючу.

Фіскальна функція податків полягає в мобілізації коштів у розпорядження держави та формуванні централізованих фінансових ресурсів для забезпечення виконання функцій держави. Вона реалізується через розподіл частини валового національного продукту.

Фіскальна функція є дуже важливою для характеристики податків, їхнього суспільного призначення. Для реалізації цієї функції важливе значення має постійність і стабільність надходження коштів в розпорядження держави.

З підвищенням ролі держави зростає значення регулюючої функції податків. Ця функція реалізується через вплив податків на різні напрямки, показники діяльності суб'єктів господарювання . Використання податків у цій функції є достатньо складним процесом і залежить від правильного вирішення таких питань:

1. Установлення об'єкта оподаткування та методики його визначення. Згідно з чинним законодавством оподатковуються валовий дохід, прибуток, вартість майна, сума виплаченої заробітної плати, вартість товарної продукції, обсяг реалізації та ін.

...