Організація грошово-кредитних відносин в умовах ринкового реформування економіки України

Політика облікової ставки як інструмент грошово-кредитного регулювання розглядається у дисертації не лише як встановлення офіційної процентної ставки центрального банку, а як регулювання ним сукупності умов кредитування комерційних банків. Основний напрям підвищення дієвості даного інструмента - зміна пріоритетів у кредитній політиці центробанку на користь комерційних банків. Потребує вдосконалення і сама методика реалізації даної політики, для чого пропонується: 1) встановлення обов'язкового періодичного коригування ставок рефінансування відповідно до зміни індексів цін; 2) розширення кола цінних паперів, котрі приймаються в забезпечення позик Національного банку за рахунок фондових інструментів найбільш надійних емітентів із стабільним фінансовим станом; 3) диференціювання процентних ставок центрального банку в залежності від якості цінних паперів, що приймаються в забезпечення; 4) застосування практики контингентування, тобто встановлення різних процентних ставок за кредитами для різних груп банків.

Оптимальне поєднання і вдосконалення механізму застосування основних інструментів реалізації монетарної політики визначає можливості ефективного управління грошово-кредитними відносинами на макроекономічному рівні.

Розділ 3. “Концептуальні засади організації діяльності комерційних банків - головних носіїв грошово-кредитних відносин в суспільстві” присвячено вивченню особливостей діяльності комерційних банків як основних носіїв і організаторів грошово-кредитних відносин, що визначається складом банківського продукту й специфікою функціонування банку як підприємства ринкового типу. Продуктом банків є надання різного роду послуг шляхом проведення активних, пасивних і комісійно-посередницьких операцій, а також створення безготівкових платіжних засобів, що є результатом тих же операцій. В роботі підкреслюється важливість організації грошово-кредитних відносин як основної сфери банківської діяльності, що визначається її роллю у формуванні комерційними банками в процесі кредитної емісії грошової маси на основі видачі позик клієнтам і здійснення розрахунків

У дисертації акцентується увага на негативних наслідках низької кредитної активності банківських установ, виявом чого є труднощі перебігу індивідуальних процесів відтворення, а на рівні макроекономічному позначається на формуванні грошової маси. З цієї точки зору автором розглядається проблема монетизації економіки України, що визначається невикористаними можливостями банківської системи збільшувати грошову масу через ефект мультиплікації (табл.2).

Таблиця 2

Використання кредитних можливостей комерційних банків України для мультиплікативного розширення грошової маси *

* Розраховано за даними “Бюлетеня НБУ”. - 2000. - №2. - с.46-50.

В роботі з критичних позицій аналізуються твердження про необхідність суттєвого збільшення маси грошей в економіці як ключового важеля у подоланні виробничого спаду, що грунтуються на перенесенні критеріїв забезпеченості грошовою масою економік розвинутих країн в умови функціонування перехідної економіки України, а також твердження про недостатнє забезпечення господарств грошовими коштами лише як наслідок обмежувальної політики центрального банку. У зв'язку з цим у дисертації вказується на необхідність реалізації комплексу заходів макроекономічного характеру (структурна перебудова, зменшення державних витрат, реформування податкової системи), які б дали змогу створити відповідні умови для належної кредитної активності банківської системи, а відтак і забезпечення товарообороту необхідними платіжними засобами.

Критерієм достатності грошей в господарстві має бути економічне зростання, що забезпечується надходженням кредитних ресурсів у реальний сектор, для чого необхідні оптимізація загальноекономічних умов виробничої діяльності і створення можливостей для мультиплікативного розширення грошової маси на основі активізації кредитних операцій. Реалізація цього завдання в рамках банківської системи значною мірою залежить від удосконалення другої складової банківського механізму організації грошово-кредитних відносин, котра визначає: 1) можливості центрального банку з нормативного регулювання кредитної діяльності банківських установ; 2) підтримання фінансової стійкості комерційного банку через управління його ліквідністю і кредитним портфелем.

У дисертації в загальній системі економічних нормативів діяльності комерційних банків, встановленій Національним банком України, окремо виділяються норматив платоспроможності, а також групи нормативів ліквідності та ризику, що найбільшою мірою впливають на кредитну активність банківських установ, та пропонуються заходи з удосконалення їх практичного застосування.

Так, при розрахунку нормативу платоспроможності пропонується розглянути можливість більшої диференціації коефіцієнтів ризику, на які зважуються активи банку з огляду на особливі умови перехідної економіки. Це дало б можливість стимулювати комерційні банки до більш оптимального формування власного кредитного портфеля й розширення операцій з найбільш надійними позичальниками. Що стосується нормативів ліквідності, то, виходячи з необхідності дотримання оптимального співвідношення між строками і сумами залучення пасивів і розміщення коштів в активах, їх пропонується доповнити групою оціночних показників, які б відображали співвідношення кредитних вкладень банку та відповідних їм за строками депозитів. При цьому можуть бути розраховані чотири показника за відповідними строками: до 3 місяців, від 3 до 6 місяців, від 6 місяців до 1 року та понад 1 рік.

З метою підвищення стійкості положення комерційних банків на фінансовому ринку й розширення їхніх можливостей з організації грошово-кредитних відносин пропонується внесення змін і до окремих показників групи нормативів ризику. Йдеться про обмеження максимального розміру кредитів, наданих інсайдерам, а також максимальної величини отриманих міжбанківських позик, що вирішує два завдання: 1) стимулювання банків до більшої диверсифікації активів і зниження впливу інсайдерів на кредитну політику; 2) обмеження залежності комерційних банків від ресурсів міжбанківського ринку з притаманною йому нестабільністю кон'юнктури.

У дисертації вказується також на можливість запровадження Національним банком України системи диференційованих нормативів для комерційних банків, кредитна активність яких відповідає загальноекономічним завданням реформування реального сектора господарства згідно урядових програм.

Іншим критерієм для диференціації економічних нормативів може бути величина власного капіталу і статутного фонду, що визначається необхідністю впливу центробанку не лише на кредитну активність комерційних банків, а й на структуру банківської системи загалом.

Окрім зовнішнього регулятивного впливу, не менш важливим для ефективної організації грошово-кредитних відносин є внутрішні аспекти реалізації відповідних функцій комерційним банком, що охоплюють систему заходів з управління його платоспроможністю, що у широкому розумінні передбачає здатність банку виконувати зобов'язання за пасивами та задовольняти попит своїх клієнтів у отриманні кредиту. Для реалізації цих завдань у дисертації пропонується базова модель управління ліквідністю і кредитним портфелем банківської установи, що може бути представлена у вигляді певної системи, кожен елемент якої має визначати відповідну спрямованість регулятивних заходів.

Оцінка дотримання банком сукупності економічних нормативів має охоплювати крім обов'язкових, встановлених центробанком, ще й додаткові, встановлені банком для себе самостійно, виходячи із необхідності прийняття адекватних рішень щодо управління активами і пасивами. У складі цих показників у дисертації пропонується, зокрема, використовувати: 1) коефіцієнти ліквідності, що розраховуються як відношення кредитних вкладень і депозитів, згрупованих за відповідними строками; 2) коефіцієнт співвідношення високоліквідних активів і депозитів; 3) коефіцієнт співвідношення ліквідних активів і депозитів; 4) частка кредитів у загальній сумі активів; 5) коефіцієнт покриття, що розраховується як відношення власних коштів банку до величини зобов'язань; 6) коефіцієнт забезпечення позабалансових зобов'язань як відношення величини первинних і вторинних резервів до суми позабалансових зобов'язань, відповідальність за якими може настати у найближчі 6 місяців.

Аналіз даних про рух коштів за позичковими операціями передбачає необхідність розрахунку коефіцієнтів оборотності кредитів і депозитів. Оцінюючи тенденції їхньої зміни за ряд періодів, комерційний банк може визначити власні потенційні можливості виконувати зобов'язання перед вкладниками за рахунок надходження коштів в рахунок погашення заборгованості за наданими кредитами в тому разі, якщо динаміка відповідних показників має стійкий характер.

Розрахунок і регулювання ліквідної позиції засновується на спеціальному групуванні активів і пасивів банківського балансу: А1 - ліквідні активи, що не приносять доходу; А2 - дохідні ліквідні активи; А3 - короткострокові ліквідні активи; А4 - інші активи банку, що приносять дохід; А5 - довгострокові вкладення; А6 - важколіквідні активи; А7 - безнадійні щодо повернення активи; П1 - капітал банку; П2 - кошти до запитання інших банків; П3 - кошти до запитання клієнтів банку; П4 - короткострокові кредити інших банків; П5 - короткострокові депозити клієнтів банку; П6 - строкові залучені ресурси; П7 - цінні папери власного боргу. Дана класифікація дозволяє оцінити ліквідну позицію комерційного банку (ЛП) з точки зору наявності у нього коштів (А1, А2, А3) для виконання поточних платіжних зобов'язань перед клієнтами (П2, П3, П4, П5):

ЛП = А1 + А2 + А3 - П2 - П3 - П4 - П5.

Позитивне значення показника вказує на достатній рівень ліквідності банку, а негативний - на нестачу грошових коштів для погашення зобов'язань.

Управління банківськими активами відповідно до попиту на ліквідні кошти пропонується здійснювати через управління первинними і вторинними резервами банківської установи, а також використання зовнішніх джерел поповнення ліквідних коштів. При цьому фактори попиту розподіляються таким чином, щоб запити клієнтів на вилучення коштів з поточних рахунків банк міг задовольняти негайно, для чого він повинен мати у своєму розпорядженні адекватну величину первинних резервів, а очікуваний попит на кредити міг би задовольнятися з мінімальною затримкою - за рахунок вторинних резервів та зовнішніх джерел.

Регулювання грошових потоків у рамках сукупного банківського портфеля пропонується здійснювати через укрупнене групування активів і пасивів з метою збалансованого розміщення ресурсів, тобто спрямування грошових потоків із сум залучених коштів у ті види вкладень, які за строками і дохідністю адекватні сформованій банком ресурсній базі (табл. 3).

Таблиця 3

Укрупнене групування банківського портфеля з метою управління грошовими потоками і підтримання ліквідності балансу

Процес управління кредитним портфелем комерційного банку у дисертації пропонується реалізовувати як певну систему, що включає ряд послідовних етапів, у числі яких необхідно виділити наступні: 1) збір і аналітичну обробку інформації; 2) вибір критеріїв для диверсифікації позик (строки і розміри позик, галузева і географічна ознаки, а також ознаки поділу за розміром підприємств-позичальників та формою власності); 3) встановлення лімітів кредитування на основі обраних пріоритетів серед критеріїв диверсифікації і моделювання загальної структури портфеля (у вигляді абсолютних граничних величин, нормативних співвідношень, зокрема, стосовно власного капіталу, а також процентного співвідношення обсягу кредитів, наданих різним групам позичальників); 4) контроль якості кредитного портфеля і коригування його структури на основі системи коефіцієнтів, що характеризують ефективність кредитних операцій для банку в плані їх дохідності і повернення наданих позичок.

Розділ 4. “Грошово-кредитні відносини комерційних банків з клієнтами - основа мікровідтворювального процесу” містить всебічний аналіз мікроекономічних аспектів організації грошово-кредитних відносин - між комерційними банками та їхніми клієнтами, що є необхідною умовою нормального перебігу індивідуальних кругооборотів капіталів, а відтак і процесу виробництва і реалізації продукції в масштабах усього господарства.

У дисертації на основі оцінки базових методологічних засад організації банківського кредитування господарюючих суб'єктів в Україні визначаються ключові напрями вдосконалення вихідних умов провадження кредитного процесу - передусім з точки зору необхідності формування кредитної політики як цілісної концепції функціонування комерційного банку у сфері грошово-кредитного посередництва. Крім того, шляхи оптимізації кредитного процесу визначено виходячи із необхідності усунення існуючих недоліків відповідної роботи комерційних банків: 1) недосконалість технологічної схеми організації кредитування і в першу чергу - аналітичної роботи з оцінки кредитоспроможності клієнта, за якої використовувані системи показників недостатньою мірою охоплюють усі різноманітні аспекти діяльності позичальника; 2) відсутність грунтовних розрахунків економічної ефективності для банку здійснюваних кредитних операцій, перспектив їх окупності та підтримання належного рівня рентабельності банківських установ з огляду на особливості виробничо-господарської діяльності того чи іншого позичальника; 3) відсутність у процесі структурування кредиту належно обгрунтованої процентної політики, реалізація якої могла б дозволити оптимальним чином врахувати вплив макро- і мікроекономічних факторів при формуванні ціни на кредитні послуги банку.

Зміст кредитної політики як концепції організації грошово-кредитних відносин на мікроекономічному рівні має охоплювати пріоритетні сфери кредитної діяльності банку і вказівки щодо безпосередньої організації кредитного процесу. Зазначені складові можуть стати розділами конкретного документу, яким затверджується кредитна політика на рівні правління комерційного банку: 1) формування цілей і завдань кредитної політики комерційного банку; 2) визначення основних елементів кредитної політики; 3) розробка стратегічних напрямів діяльності банку з урахуванням екзогенних та ендогенних факторів впливу; 4) визначення технологічних засад проведення позичкових операцій; 5) встановлення критеріїв оптимальності кредитної політики і порядку контролю за їх дотриманням

Фундаментальними цілями кредитної політики комерційного банку є забезпечення умов для задоволення потреб клієнтів в отриманні коштів у тимчасове користування і отримання прибутку при забезпеченні належного рівня ліквідності. Завдання, на вирішення яких спрямовується кредитна політика комерційного банку мають передбачати: 1) чітку послідовність дій працівників банку; 2) прийняття правильних рішень щодо видачі кредитів; 3) поліпшення якості кредитного портфеля; 4) максимальне врахування потреб клієнтів у позичених коштах.

Основні елементи кредитної політики слугують основою для формування методологічних засад її розробки у кожному комерційному банку: 1) розподіл функціональних обов'язків керівництва і персоналу банку; 2) орієнтація кредитної діяльності банку на обслуговування певних сегментів ринку; 3) основні якісні параметри фінансово-господарської діяльності, яким має відповідати позичальник; 4) вихідна документація; 5) визначення послідовності дій у процесі прийняття рішень з видачі кредитів; 6) граничний рівень ризику, прийнятний для банку; 7) напрями організації контролю за кредитною діяльністю в банку.

У дисертації детально розглянуто можливості вибору пріоритетних напрямів розвитку грошово-кредитних відносин на основі оцінки сукупності екзогенних та ендогенних факторів впливу. У системі факторів екзогенного впливу на кредитну діяльність банку окремо виділяються: загальноекономічні умови господарської діяльності; спрямованість грошово-кредитної політики Національного банку України; розвиток окремих галузей економіки; тип підприємницької діяльності; рівень інфляції; загальний розвиток банківської системи, її інфраструктури та рівень конкуренції між банками; законодавство, що регулює підприємницьку діяльність. У складі ендогенних факторів розглянуті: ресурсна база комерційного банку; наявність розгалуженої мережі філій; спеціалізація банку і склад його клієнтів; рівень кваліфікації персоналу.

Технологічні засади організації позичкових операцій мають набувати форми чітко окреслених процедур, що вимагає максимальної деталізації усіх необхідних етапів провадження кредитного процесу - від оформлення і розгляду заяви клієнта на видачу йому кредиту до погашення позички. Складовою кредитної політики є також критерії її оптимальності, конкретним кількісним вираженням яких можуть слугувати дві запропоновані в розділі 3 дисертації системи показників: з одного боку, це коефіцієнти, що відображають оптимальність сформованого банком кредитного портфеля у плані його дохідності та надійності, а з другого - це сукупність коефіцієнтів ліквідності та кредитного ризику.

Важливим напрямом розробки кредитної політики є визначення конкретних організаційно-управлінських заходів з її реалізації, що має сформувати коло обов'язків відповідальних за цей процес структурних підрозділів банку і його посадових осіб. У якості окремого підрозділу банку з відповідними управлінськими функціями в роботі пропонується комітет з кредитної політики.

Наявність у кредитних портфелях комерційних банків значної частки проблемних позик (на 1.01.2000 р. - 30,3%) окрім зовнішніх факторів пов'язана також із недоліками роботи з управління індивідуальним кредитним ризиком. Для вирішення цієї проблеми у дисертації на основі аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду організації аналітичної роботи банків з оцінки кредитоспроможності позичальників пропонується розширення складу показників, що відображають різноманітні аспекти фінансово-господарської діяльності клієнта. Так, показники фінансової стійкості пропонується доповнити ще коефіцієнтами власності, залучених коштів, мобільності оборотних коштів, оборотного капіталу, що дозволяють оцінити структуру авансованого у виробництво капіталу та роль залучених ресурсів у господарській діяльності підприємства.

Звертається увага на недостатній рівень використання у вітчизняних методиках оцінки кредитоспроможності показників ефективності господарської діяльності позичальника. У зв'язку з цим їх пропонується доповнити трьома групами показників: 1) рентабельності (власного капіталу, залученого капіталу, акціонерного капіталу); 2) оборотності капіталу підприємства (оборотних коштів, основних засобів, матеріальних запасів, дебіторської заборгованості); 3) виробничого потенціалу (коефіцієнти рефінансування і зносу).

У дисертації вказано на необхідність активнішого використання для оцінки кредитоспроможності позичальника аналізу його грошового потоку: через зіставлення загального обсягу виручки від реалізації продукції із розміром наявної кредиторської заборгованості або через коригування чистого прибутку підприємства на різні доходи і витрати, що відображають приплив або відплив коштів за результатами виробничо-збутової, інвестиційної та фінансової діяльності. На основі абсолютної величини грошового потоку пропонується розраховувати деякі відносні показники, які характеризують кредитоспроможність позичальника (співвідношення величини потоку із обсягами загальних і поточних зобов'язань та обсягами процентних платежів).

Значна увага приділена у дисертації обгрунтуванню необхідності окремого аналізу ефективності використання кредитних вкладень банку у складі ресурсів підприємства. Йдеться про запропоновану в роботі систему показників, які відображають окупність здійснених підприємством за рахунок кредиту витрат. Вони визначають зв'язок обсягу кредитних вкладень із змінами обсягів реалізованої продукції і отриманого прибутку, оборотності і рентабельності активів.

Підтримання належного рівня дохідності кредитних операцій залежить від наявності у банку сформованої належним чином процентної політики. Тому в якості важливого напряму вдосконалення мікрорівневої організації грошово-кредитних відносин у дисертації запропоновано використання концепції процентної політики комерційного банку, основні складові якої включають: 1) принципи, на яких засновується процентна політика (вихідні умови, що визначають загальні цілі і спрямованість даної політики); 2) сукупність факторів впливу, що мають враховуватись при встановленні процентних ставок за позичковими операціями (як макроекономічні параметри, що визначають кон'юнктуру на кредитному ринку, так і мікроекономічні аспекти позичкових операцій, включаючи кількісні і якісні параметри кредиту, що надається); 3) основні форми процентних ставок, що застосовуються банком при кредитуванні, та порядок їх розрахунку (звертається увага на необхідність врахування інфляційного чинника для компенсації зниження вартості реального процента); 4) механізм управління процентним ризиком при здійсненні позичкових операцій - через управління дохідністю активів і пасивів банку (аналіз динаміки процентних ставок і прогнозування їх зміни на перспективу; управління структурою активів і пасивів банку за сумами і строками; обмеження розриву у строках активів і пасивів).

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні основних аспектів організації грошово-кредитних відносин в умовах економічної системи перехідного періоду. Це дозволило сформулювати ряд висновків концептуально-теоретичного, методологічного та науково-практичного характеру, що відображає вирішення основних завдань роботи відповідно до поставленої мети дисертації:

1. Грошово-кредитні відносини є важливою складовою системи економічних відносин суспільства, що визначається їх значенням для забезпечення неперервності відтворювального процесу. Дослідження суті цих відносин є необхідною умовою визначення шляхів підвищення ефективності їх організації і має засновуватись на послідовному вивченні основних сутнісних аспектів грошової та тісно пов'язаної з нею кредитної форм економічних стосунків.

2. Роль грошово-кредитних відносин в умовах перехідної економіки є вищою не лише порівняно із адміністративно-командною, але й розвинутою ринковою системою, що визначається особливостями становлення ринкових інститутів та значенням грошово-кредитних важелів для регулювання економічних процесів. Інституційну основу відносин утворюють банки, суть яких необхідно розглядати на основі діалектичного підходу через складний багатоетапний аналіз: як інститутів, що здійснюють певний набір операцій, як суб'єкта економічних відносин, зміст діяльності якого відображають притаманні йому базові функції, та як складової національної економіки, що реалізує грошово-кредитне посередництво для неперервності суспільного відтворення.

3. Основою оптимальної організації грошово-кредитних відносин є діяльність банківської системи, сферу функціонування якої у відповідних стосунках із суб'єктами ринку доцільно розглядати в рамках певного механізму. Банківський механізм організації грошово-кредитних відносин являє собою сукупність організаційно-економічних заходів, що формують умови і порядок дій інститутів банківської системи з управління грошово-кредитними відносинами на макроекономічному рівні, їх реалізації між економічними агентами на мікроекономічному рівні, а також підтримання стабільності банківської системи для ефективної організації грошово-кредитних відносин на макро- і мікрорівнях.

4. Центральному банку належить провідне місце у формуванні вихідних умов організації грошово-кредитних відносин суспільства на макроекономічному рівні. Теоретичне обгрунтування пріоритету функції грошово-кредитного регулювання зумовлює необхідність формулювання сукупності критеріїв, що визначають статус центрального банку та рівень його незалежності як основи для ефективного управління грошово-кредитними відносинами: 1) процес формування керівництва; 2) особливості взаємодії з урядом; 3) законодавче визначення цілей діяльності; 4) регулювання можливостей фінансування дефіциту державного бюджету.

5. Реалізація центральним банком функції грошово-кредитного регулювання має засновуватись на чіткій стратегії дій відповідно до грунтовно розробленої концепції монетарної політики, що визначає цілі регулювання та механізм їх реалізації за допомогою “класичного набору” інструментів управління грошово-кредитними відносинами. Основою для вибору орієнтирів грошово-кредитного регулювання в перехідній економіці має стати динаміка загального обсягу кредитних вкладень, що відповідно до обраних стратегічних цілей визначає напрями застосування центральним банком свого базового набору інструментів у рамках “кредитного” передавального механізму, зміст якого визначається грошово-кредитними відносинами на рівні “центральний банк - комерційні банки”.

6. Практичні аспекти реалізації грошово-кредитного регулювання в Україні вказують на те, що ані кейнсіанська, ані монетаристська концепції з їх стратегічними цілями не можуть слугувати адекватною характеристикою конкретного змісту грошово-кредитної політики Національного банку протягом усього періоду ринкового реформування економіки. Недостатня дієвість заходів грошово-кредитної політики у розвитку економічних процесів пов'язана з труднощами структурного реформування господарства, що у своїй основі не готове адекватно реагувати на передавальні імпульси монетарного регулювання. Сама ж грошово-кредитна політика не є засобом створення ринкової економіки, а є засобом її регулювання, ефективність якого, з позицій банківської системи, може бути забезпечена через оптимізацію основних регулятивних інструментів: мінімальних обов'язкових резервів, політики облікової ставки та операцій на відкритому ринку.

7. Комерційні банки є головними носіями грошово-кредитних відносин в економіці. Низька кредитна активність комерційних банків на мікроекономічному рівні знаходить негативне відображення і на макроекономічному рівні, що позначається на формуванні грошової маси як складової банківського продукту. Механічне перенесення критеріїв монетизації економік розвинутих країн в умови перехідного періоду є помилковим. Напрями до вирішення цієї проблеми полягають в оптимізації загальноекономічних умов функціонування виробництва, а відтак і створення можливостей для мультиплікативного розширення банками грошової маси через активізацію кредитних операцій.

8. Перспективи активізації кредитної діяльності комерційних банків і ефективність організації грошово-кредитних відносин значною мірою залежить від внутрішніх можливостей банківської системи щодо оптимального управління портфелем власних активів і підтримання фінансової стійкості. Таке управління найбільш доцільно розглядати у двох аспектах: макрорівневого, що передбачає регулятивні заходи центробанку із встановлення відповідних нормативів для комерційних банків з метою впливу на їх кредитну активність, та мікрорівневого, що полягає у реалізації внутрішньої політики банку з підтримання оптимальної структури кредитного портфеля і ліквідності балансу.

9. Напрямами вдосконалення нормативного регулювання центральним банком кредитної активності комерційних банків є: більша диференціація коефіцієнтів ризику, на які зважуються активи банку при розрахунку нормативу платоспроможності; доповнення діючої системи нормативів ліквідності групою оціночних показників, які б відображали співвідношення кредитних вкладень банку та відповідних їм за строками депозитів; внесення змін до окремих показників групи нормативів ризику; встановлення індивідуальних нормативів для комерційних банків, кредитна політика яких відповідає загальноекономічним завданням реформування реального сектора.

10. Мікрорівневий аспект управління комерційним банком у процесі організації грошово-кредитних відносин визначається необхідністю забезпечення достатньої дохідності активів та підтримання належного рівня ліквідності для виконання зобов'язань за пасивами і кредитними угодами. Для вирішення цих завдань пропонується використовувати базову модель управління ліквідністю, елементи якої охоплюють: 1) комплексну оцінку дотримання банком сукупності обов'язкових і додаткових економічних нормативів та динаміки коштів за позичковими операціями; 2) управління активами і пасивами на основі розрахунку ліквідної позиції, врахування факторів попиту на ліквідні кошти та регулювання грошових потоків; 3) управління кредитним портфелем через диверсифікацію його структури, встановлення лімітів та оцінки якості на основі системи коефіцієнтів.

11. Вдосконалення мікроекономічної складової банківського механізму організації грошово-кредитних відносин визначається потребою формулювання цілісної концепції кредитної політики комерційного банку як основи даних відносин з клієнтами. Роботу із підготовки даної концепції найбільш доцільно організовувати за двома ключовими, взаємопов'язаними між собою напрямами: з одного боку, формування власне змісту кредитної політики, а з другого - визначення конкретних організаційно-управлінських заходів з її реалізації.

12. Обгрунтування основних заходів щодо вдосконалення організації кредитного процесу в комерційних банках в умовах перехідного періоду пов'язане з визначенням основних напрямів оптимізації методики оцінки кредитоспроможності позичальника, оцінкою ефективності здійснюваних комерційним банком позичкових операцій за критерієм досягнення підприємством найбільших господарських результатів при найменших обсягах кредитних вкладень, формуванням концепції процентної політики як необхідної умови підтримання адекватного рівня дохідності кредитних операцій банку.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія, підручник:

Дзюблюк О.В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки: монографія. - К.: “Поліграфкнига”, 2000. - 34,9 др. арк.

Гроші та кредит: підручник / Івасів Б.С., Савлук М.І., Ющенко В.А. та ін.; за ред. Б.С.Івасіва. - К.: КНЕУ, 1999. - 29,7 др. арк. (Особистий внесок: розділ “Кредитна система” - 4,8 др. арк.).

Статті в наукових збірниках і журналах:

Дзюблюк О.В. Грошово-кредитні відносини перехідного періоду: макроекономічний аспект // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 1999. - №5. - 0,6 др. арк.

Дзюблюк О.В. “Банкір уряду” повинен бути незалежним // Вісник Національного банку України. - 1997. - №2. - 0,7 др. арк.

Дзюблюк О.В. Структурні аспекти вдосконалення банківської системи України // Фінанси України. - 1999. - №1. - 0,7 др. арк.

Дзюблюк О.В. Монетаристська теорія і реалії грошово-кредитної політики в умовах перехідної економіки // Вісник Національного банку України. - 1999.- №5. - 0,8 др. арк.

Дзюблюк О.В. Державне регулювання економіки перехідного періоду і роль грошово-кредитної політики // Збірник наукових праць: Українська економіка: минуле, сучасне, майбутнє: Щорічник. - Тернопіль: “Економічна думка”, 1999. - 0,3 др. арк.

Дзюблюк О.В. До питання про суть комерційного банку і специфіку банківського продукту // Вісник Національного банку України. - 1999. - №4. - 0,6 др. арк.

Дзюблюк О.В. Особливості застосування мінімальних обов'язкових резервів у процесі реалізації грошової політики // Вісник Національного банку України. - 1998. - №7. - 0,7 др. арк.

Дзюблюк О.В. Про деякі напрями вдосконалення депозитних операцій комерційних банків в умовах фінансової стабілізації економіки України // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 1997. - №2. - 0,9 др. арк.

Дзюблюк О.В. Проблеми підвищення ефективності кредитних операцій комерційних банків // Вісник Національного банку України. - 1998. - №9. - 0,5 др. арк.

Дзюблюк О.В. Управління ліквідністю комерційного банку // Вісник Національного банку України. - 1997. - №9. - 0,8 др. арк.

Дзюблюк О.В. Банківський контроль і ефективність кредитних операцій // Формування економічних відносин в умовах ринку: Збірник наукових праць. - Тернопіль: ТАНГ, 1997. - 0,2 др. арк.

Дзюблюк О.В. Особливості аналітичної оцінки достатності власного капіталу комерційних банків // Проблеми економіки України: Збірник наукових праць. - Тернопіль: ТАНГ, 1997. - 0,2 др. арк.

Дзюблюк О.В. Перспективи вдосконалення кредитних операцій комерційних банків // Фінансові проблеми економіки перехідного типу: Збірник наукових праць. - Тернопіль: ТАНГ, 1997. - 0,3 др. арк.

Дзюблюк О.В. Про деякі напрями розвитку ринку банківських послуг в Україні // Фінанси України. - 1997. - №1. - 0,6 др. арк.

Тиркало Р.І., Дзюблюк О.В. Проблеми антиінфляційного регулювання економіки // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 1996. - №1.- 0,6 др. арк. (Особистий внесок: теорії інфляції і стратегія антиінфляційної грошово-кредитної політики в перехідний період - 0,4 др. арк.).

Дзюблюк О.В. Про зростання ролі грошово-кредитних відносин у відтворювальному процесі в умовах ринкових перетворень в економіці України // Банківська система України: теорія і практика становлення. Збірник наукових праць: В 2 т. Т.1. - Суми: Українська академія банківської справи; ВВП “Мрія-1” ЛТД: Ініціатива, 1999. - 0,5 др. арк.

Дзюблюк О.В. Деякі аспекти грошово-кредитного регулювання економіки // Економіка України. - 2000. - № 4. - 0,7 др. арк.

Дзюблюк О.В. Вплив рівня монетизації економіки України на кредитну діяльність комерційних банків в умовах перехідного періоду // Вісник Національного банку України. - 2000. - №5. - 1,1 др. арк.

Дзюблюк О.В. Регулювання грошово-кредитних відносин на макрорівні: специфіка підходів в умовах перехідного періоду // Вісник Тернопільської академії народного господарства. - 2000. - №9. - 0,4 др. арк.

Дзюблюк О.В. Особливості застосування політики облікової ставки як інструмента управління грошово-кредитними відносинами // Банківська справа. - 2000. - №3. - 0,7 др. арк.

Дзюблюк О.В. Основні напрями оптимізації регулятивного впливу на кредитну діяльність банківських установ в умовах перехідного періоду // Вісник Національного банку України. - 2000. - №8. - 1,0 др. арк.

Дзюблюк О.В. Оцінка ефективності кредитних вкладень комерційних банків // Фінанси України. - 2000. - №9. - 0,4 др.арк.

Матеріали і тези наукових конференцій:

Дзюблюк О.В. Проблеми вдосконалення діяльності банківської системи України в умовах ринкової трансформації економіки // Проблеми і перспективи розвитку фінансової політики в Україні в умовах ринкової економіки: Матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. - Чернівці: В-во “Ратуша”, 1999. - 0,1 др. арк.

Дзюблюк О.В. Проблеми вдосконалення структури кредитної системи України; Особливості розвитку банківської системи України в умовах ринкового реформування економіки // Матеріали Першої міжнародної конференції “Наука і освіта - 98”. - Т.17. - Дніпропетровськ, 1998. - 0,1 др. арк.

Дзюблюк О.В. Проблеми функціонування комерційних банків на фінансовому ринку України // Банківська система України: проблеми становлення та перспективи розвитку: Збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції. - Тернопіль: ТАНГ, 1998. - 0,15 др. арк.

Дзюблюк О.В. Банківська система і проблеми оптимізації кредитної політики в умовах переходу до ринку // Актуальні проблеми розвитку економіки України в перехідний період до ринку: матеріали міжвузівської науково-практичної конференції. - Тернопіль: ТАНГ, 1996. - 0,25 др. арк.

Дзюблюк О.В. Оптимізація грошово-кредитної політики в Україні в світлі тенденцій європейської валютної інтеграції // Вісник Тернопільської академії народного господарства: Спеціальний випуск за матеріалами п'ятої міжнародної наукової конференції “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз”. - 2000. - №15-1. - 0,9 др. арк.

Анотація

Дзюблюк О.В. Організація грошово-кредитних відносин в умовах ринкового реформування економіки України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за спеціальністю 08.04.01 - Фінанси, грошовий обіг і кредит. - Київський національний економічний університет, Київ, 2000.

Дисертацію присвячено дослідженню основних теоретичних аспектів грошово-кредитних відносин в умовах перехідного періоду та ролі банківської системи як головного інституційного механізму, що забезпечує їх практичну організацію. Обгрунтовано нові підходи до побудови передавального механізму грошово-кредитного регулювання перехідної економіки. Визначено шляхи оптимізації застосування інструментів грошово-кредитної політики центрального банку і його нормативного впливу на кредитну активність банківських установ. Запропоновано систему заходів із комплексного управління ліквідністю і кредитним портфелем банків. Розроблено основні складові концепції кредитної політики комерційного банку та напрями удосконалення його позичкових операцій через оптимізацію аналізу кредитоспроможності клієнтів, розрахунок ефективності кредитування та реалізацію процентної політики.

Ключові слова: грошово-кредитні відносини, банківська система, банківський механізм, центральний банк, грошово-кредитне регулювання, комерційний банк, банківський продукт, кредитування, кредитний портфель, кредитна політика.

Аннотация

Дзюблюк А.В. Организация денежно-кредитных отношений в условиях рыночного реформирования экономики Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора экономических наук по специальности 08.04.01 - Финансы, денежное обращение и кредит. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2000.

Диссертация посвящена исследованию основных теоретических аспектов денежно-кредитных отношений в условиях переходного периода и роли банковской системы как главного институционального механизма, обеспечивающего их практическую организацию. С помощью многоэтапного анализа раскрыта сущность банков, а также изучены закономерности функционирования банковской системы в переходной экономике.

Предложено рассмотрение деятельности банков в области денежно-кредитных отношений в рамках соответствующего механизма. Банковский механизм организации денежно-кредитных отношений определен в диссертации в качестве совокупности организационно-экономических мероприятий, формирующих условия и порядок действий институтов банковской системы по управлению денежно-кредитными отношениями на макроэкономическом уровне, их реализации между экономическими агентами на микроэкономическом уровне, а также поддержанию стабильности банковской системы как основы эффективной организации денежно-кредитных отношений на макро- и микроуровнях.

На макроуровне обоснованы концептуальные подходы к построению передаточного механизма денежно-кредитного регулирования переходной экономики, содержание которого определяется организацией кредитных отношений “центральный банк - коммерческие банки”, а основой для выбора ориентиров политики должна стать динамика общего объема кредитных вложений в хозяйство. В совокупности функций центрального банка обоснована приоритетная роль монетарного регулирования экономики. Также сформулированы критерии, определяющие статус центробанка и, соответственно, уровень его независимости в качестве необходимого условия эффективного управления денежно-кредитными отношениями: 1) процесс формирования руководства; 2) особенности взаимодействия с правительством; 3) законодательное определение целей деятельности; 4) регулирование возможностей финансирования дефицита государственного бюджета.

Рассмотрены практические аспекты реализации денежно-кредитного регулирования в Украине в сравнении с кейнсианской и монетаристской теоретическими концепциями и их стратегическими целями. Предложена система мер, направленных на повышение эффективности применения “классического набора” инструментов денежно-кредитного регулирования экономики: минимальных обязательных резервов, политики учетной ставки и операций на открытом рынке.

Проанализирована роль коммерческих банков в качестве главных носителей денежно-кредитных отношений, специфика банковского продукта, а также негативное влияние низкой кредитной активности банков на формирование денежной массы и уровень монетизации экономики. В качестве направления решения данной проблемы обозначена необходимость оптимизации общеэкономических условий функционирования производства и создание возможностей для мультипликативного расширения банками денежной массы через активизацию кредитных операций.

Обоснованы направления поддержания стабильности банковской системы на макро- и микроуровнях. На макроуровне определены пути усовершенствования влияния Национального банка Украины на кредитную деятельность банковских учреждений страны с помощью системы экономических нормативов посредством изменения их критериальных значений, а также дифференцированного применения для различных банков сообразно ориентирам кредитной политики последних. На микроуровне, соответственно, предложена система мероприятий по управлению ликвидностью и кредитным портфелем коммерческого банка, включающая следующие элементы: 1) комплексную оценку соблюдения банком совокупности обязательных и дополнительных экономических нормативов, а также движения средств по ссудным операциям; 2) управление активами и пассивами на основе расчета ликвидной позиции, учета факторов спроса на ликвидные средства и регулирования денежных потоков; 3) управление кредитным портфелем через диверсификацию его структуры, установление лимитов и оценки качества на основе системы коэффициентов.

Анализ существующих методологических основ кредитования коммерческими банками предприятий в Украине позволил определить пути усовершенствования микроэкономической составляющей банковского механизма организации денежно-кредитных отношений. В связи с этим разработаны основные элементы концепции кредитной политики коммерческого банка как основы данных отношений с клиентами, определяющей общую стратегию и конкретные организационно-управленческие мероприятия по реализации ссудных операций.

Кроме того, разработаны пути усовершенствования кредитных операций коммерческого банка, направленные на оптимизацию методики оценки кредитоспособности заемщика, применение расчета эффективности осуществляемых банком ссудных операций на основе предложенной системы коэффициентов, а также формирование концепции процентной политики в качестве необходимого условия поддержания адекватного уровня доходности кредитных вложений.

Ключевые слова: денежно-кредитные отношения, банковская система, банковский механизм, центральный банк, денежно-кредитное регулирование, коммерческий банк, банковский продукт, кредитование, кредитный портфель, кредитная политика.

Annotation

Dzyublyuk O.V. Organization of the Monetary-Credit Relations under Conditions of Market Reforming Economy of Ukraine. - Manuscript.

The Dissertation for Doctor's Degree by Speciality 08.04.01 - Finance, Monetary Circulation and Credit. - Kyiv National University of Economics, Kyiv, 2000.

The dissertation is devoted to investigation of the basic theoretic aspects of monetary-credit relations in transition period and role of the banking system as the main institutional mechanism of their practical organization. The new approaches to construct the mechanism of transforming economy's monetary regulation have been based. The thesis determine the ways of optimization of using the instruments of monetary policy of central bank and its normative influence on the other bank's credit activity. There are also proposals in system of the methods of bank's liquidity and credit portfolio management. The main parts of the commercial bank credit policy have been worked out. The ways of improvement of loans operations are suggested through the optimization of analysis of clients' solvency, calculation the effectiveness of crediting and realization of percentage policy.

Key words: monetary-credit relations, banking system, banking mechanism, central bank, monetary regulation, commercial bank, banking product, crediting, credit portfolio, credit policy.

Размещено на Allbest.ru