Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Надійність і стійкість комерційних банків: оцінка та регулювання

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Комерційні банки (КБ) відіграють важливу роль в економічних перетвореннях, які відбуваються в нашій країні. Як регулятори грошового обігу і центри акумуляції грошових ресурсів і їх перерозподілу, КБ володіють важливими важелями впливу на фінансову, інвестиційну, виробничу і інші сфери економіки, а також на розвиток економічних і суспільних відносин. Проте, щоб реалізовувати цю роль банків, суспільство не повинно мати будь-яких підстав для сумнівів у їх стійкості, а партнери, вкладники і інвестори повинні мати впевненість у надійності КБ.

В сучасних умовах господарювання питання про надійність і стійкість українських банків набуває особливого значення. Їх нестійкий фінансовий стан, з одного боку, і необхідність розширення інвестицій в економіку, з другого боку, загострюють цю проблему, перетворюють її в одне з актуальних теоретичних і практичних питань національної економіки. Для вирішення цієї проблеми необхідно вдосконалити методичну базу управління фінансовим станом КБ шляхом розробки і впровадження нових методів і технологій обробки інформації для оцінки і регулювання надійності і стійкості КБ. До цього зобов'язує посилення конкуренції у банківському бізнесі і тенденція до зниження надійності вітчизняних банків

Теоретичною основою дослідження стали концепції банківської справи та менеджменту, моделі оцінки і регулювання надійності і стійкості КБ, які викладені в наукових працях вітчизняних та іноземних дослідників цієї проблеми. Під час роботи над дисертацією автор спирався на дослідження українських і зарубіжних вчених і спеціалістів в галузі оцінки фінансового стану і аналізу фінансової звітності КБ, банківського аудиту, рейтингових систем оцінки надійності і стійкості банків, зокрема: Герасимовича А.М., Кромонова В.В., Мамонової І.Д., Масленченкова Ю.С., Мороза А.М., Пересади А.А., Савлука М.І., Терешкової Г.Е., Фетісова Є.В., Халяви С.П., Ширінської Є.Б., Джонсона Ф., Коттера Р., Сінкі Дж.Ф., Доллана Ервіна Дж., Пітера Роуза та інших. Аналізуючи існуючі методичні матеріали КБ, а також публікації українських і зарубіжних вчених в галузі оцінки і регулювання надійності і стійкості банків, ми прийшли до висновку, що ця проблема, маючи важливе значення для успішної структурної перебудови і розвитку банківської системи, недостатньо розроблена в теоретичному і методичному планах, а відповідні інструменти поки що залишаються недостатньо розвиненими. Саме це і обумовлено вибір автором теми даної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана як складова розробленої колективом кафедри банківської справи Київського національного економічного університету комплексної науково-дослідної теми «Банківська система України: її становлення і розвиток в перехідний період до ринкової економіки» - державний реєстраційний номер 0196V023340. Роль автора у виконанні цієї теми полягала у здійснені розробок, пов'язаних з удосконаленням методики оцінки і регулювання надійності і стійкості КБ.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методичних і теоретичних засад та практичних рекомендацій діяльності КБ при оцінці і регулюванні їх надійності і стійкості. Поставлена мета визначила і конкретні задачі дослідження:

визначити сутність надійності і стійкості КБ і значення їх для ефективного функціонування банківської системи;

виявити, класифікувати і охарактеризувати фактори, які впливають на надійність і стійкість КБ;

охарактеризувати основні елементи діючого механізму забезпечення надійного функціонування КБ;

здійснити постановку задачі і узагальнити методику управління ліквідністю і дохідністю КБ з урахуванням ризику фінансових операцій;

вдосконалити методики: формування фонду грошових коштів для використання у фінансових операціях; розміщення грошових коштів у різні категорії активів; визначення дохідності фінансових операцій; визначення вартості залучених і запозичених коштів; визначення ліквідності і дохідності КБ;

виконати експериментальні розрахунки, проаналізувати отримані результати і розробити рекомендації по ефективному управлінню ліквідністю і дохідністю КБ і зміцненню його надійності і стійкості;

вдосконалити методику оцінки надійності і стійкості КБ.

Об`єктом дослідження є практика роботи українських КБ, методи її аналізу і оцінки.

Предметом дослідження є зміст надійності і стійкості КБ, методи і інструменти їх оцінки і регулювання, а також процес управління ліквідністю і дохідністю КБ з урахуванням банківського ризику фінансових операцій.

Методи дослідження. Основу дисертаційного дослідження утворюють загальнонаукові прийоми і методи досліджень. На основі діалектичного методу наукового пізнання у роботі здійснено аналіз і синтез проблем вирішення яких пов'язано з надійністю і стійкістю банківських установ. В процесі дослідження застосовувались: метод пізнання від абстрактного до конкретного, системно-факторний підхід до дослідження надійності і стійкості КБ, методи теорії ймовірності і математичної статистики, математичного програмування і управління складними системами.

Інформаційною базою дослідження були дані бухгалтерських балансів деяких типових українських КБ, які по основних показниках своєї роботи входять до числа провідних в банківській системі, статистичні матеріали і публікації вітчизняних інформаційно-аналітичних періодичних видань, в тому числі НБУ та Асоціації українських банків (АУБ). Крім того, під час дослідження автор спирався на закони, прийняті Верховною Радою України, постанови та декрети Кабінету Міністрів України, укази Президента, які регламентують діяльність кредитно-фінансових інститутів, та матеріали власних досліджень автора дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає в наступному:

конкретизована сутність надійності і стійкості КБ, як ключових якісних характеристик банків, а також факторів, що їх визначають, розкрита внутрішня єдність та відмінність цих характеристик;

визначені об'єктивні і суб'єктивні причини низької результативності механізму регулювання надійності і стійкості КБ;

здійснена економіко-математична постановка задачі управління ліквідністю і дохідністю КБ, а також вдосконалено методики, які дозволяють визначити: обсяг фонду грошових коштів для використання у фінансових операціях банку; шляхи ефективного розміщення цих коштів у різні категорії активів; стан ліквідності та дохідності банку; дохідність його окремих операцій з урахуванням банківського ризику; вартість залучених коштів;

розроблена комплексна схема грошових потоків КБ та способи управління ними для забезпечення оптимального співвідношення між ліквідністю і дохідністю банку і підтримки достатнього рівня його надійності і стійкості;

вдосконалена методика оцінки надійності і стійкості КБ на базі застосування економіко-математичних і статистичних методів, а також сучасних засобів обчислювальної техніки.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційного дослідження, крім наукового, мають також практичне значення і можуть бути використані як окремими банками для комплексного вирішення задач поточного і стратегічного планування своєї діяльності, так і органами нагляду за банками, рейтинговими агентствами для співставлення надійності банків відносно один одного і для визначення перспектив стійкого функціонування банків у майбутньому. Вони використовуються в Європейському університеті фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу (м. Київ) при викладанні курсу «Фінансовий аналіз» (№8/518 від 28.11.2000 р.), а також Старокиївською філією міста Києва Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» для аналізу фінансового стану банку (12-57/789 від 01.12.2000 р).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана особисто здобувачем.

Апробація результатів дослідження. Результати наукового дослідження обговорювались на засіданні кафедри банківської справи Київського національного економічного університету. Рекомендації автора з питань вдосконалення механізму забезпечення надійного і стійкого функціонування КБ викладені в доповідях на міжнародних науково-дослідних конференціях: «Сучасні технології у професійній підготовці спеціалістів в Україні» (Київ, 1999); «Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі. Проблеми науки, практики і освіти» (Київ, 2000).

Наукові публікації. За темою дисертації опубліковано сім наукових праць загальним обсягом 1,5 друкованих аркуша (з них п'ять в наукових фахових виданнях), які виконані особисто автором.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, бібліографічного списку і додатків. Загальний обсяг дисертації складає 183 сторінок друкованого тексту, і включає 12 таблиць на 12 стор., 11 рисунків на 11 стор., список використаних джерел складається із 109 найменувань і займає 8 стор. У дисертації є 8 додатків на 8 сторінок.

Основні положення роботи

комерційний банк управління

У вступі обґрунтовано актуальність дисертаційного дослідження, сформульовано мету і задачі дослідження, наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача.

У першому розділі - «Економічний зміст та фактори, які визначають надійність і стійкість комерційних банків» проведено аналіз поглядів вітчизняних і зарубіжних економістів на визначення сутності банку, як суб'єкта економічної діяльності, розкрито зміст понять «надійний банк» і «стійкий банк», а також проведено аналіз факторів, що впливають на надійність і стійкість КБ. В цьому ж розділі сформульована позиція автора щодо оцінки діяльності КБ, визначені критерії, на основі яких доцільно проводити оцінку надійності і стійкості банків.

При розкритті названих проблем ми виходили з того, що КБ відносяться до особливої категорії підприємств, які виконують функції фінансового посередництва. Вони залучають капітали, заощадження населення та інші грошові кошти, які вивільняються в процесі фінансово - господарської діяльності, та надають їх у тимчасове користування іншим підприємствам, банкам та приватним особам, які потребують додаткових коштів. Серед усіх суб'єктів економічної діяльності банки виділяються найвищим рівнем ризикованості. Вони беруть на себе ризики всіх своїх вкладників і засновників. Це істотно ускладнює управління банками як посередницькими структурами, зокрема, затрудняє вирішення проблеми їх надійного і стійкого функціонування.

При всій схожості термінів «надійність» банку і «стійкість» банку, вони відрізняються один від одного. Спільним між ними є те, що вони виражають якісний стан банку, його внутрішню структурну збалансованість - між активами і пасивами, між ліквідністю і дохідністю, між умовами діяльності і рівнем менеджменту, тощо. Відмінність полягає в тому, що вони характеризують різні рівні якісного стану банку, різні його аспекти. Надійність виражає якісний стан банку в його прийнятті суспільством, різними соціальними групами, з якими він функціонально співпрацює: вкладниками, інвесторами, кредиторами, позичальниками, працівниками банку, тощо. Тому це поняття дає більш поверхову, більш суб'єктивну характеристику банку і може коливатися в залежності від позиції щодо банку тієї чи іншої суспільної групи, її специфічних інтересів у ньому. Отже, надійний банк - це банк, якому довіряють клієнти, який забезпечує інтереси клієнтів і інвесторів, який сприяє реалізації як інтересів вкладників, так і бізнесу, керується принципами партнерських, взаємовигідних відносин, проводить політику в інтересах розвитку суспільства.

На наш погляд, поняття «стійкий банк» більш фундаментальне, ніж поняття «надійний банк», воно первинне по відношенню до останнього. Поняття стійкості об'єктивно виражає фактичний стан збалансованості структурних елементів банку незалежно від того, як вона проявляється в уяві окремих суспільних груп і суспільства в цілому. Тому під стійкістю КБ слід розуміти здатність останнього виконувати на заданому суспільством рівні притаманні йому функції і роль в економіці не залежно від впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, які перешкоджають їх здійсненню. Отже, стійкість банку - це його здатність виконувати свої обов`язки перед клієнтами, кредиторами і вкладниками, забезпечувати потреби в короткостроковому і довгостроковому кредитуванні в умовах впливу змінюваних зовнішніх і внутрішніх факторів.

До зовнішніх факторів ми відносимо: розвиненість грошового ринку, політичну ситуацію в країні, загальноекономічні умови в країні, стан ділової довіри, нормативно - правове забезпечення банківської діяльності

Внутрішні фактори надійності дуже різноманітні і багаточисельні, пов'язані з усіма видами діяльності банків та з якістю цієї діяльності. Це і кадровий потенціал банку, внутрішня організація банку, рівень управління, вибір стратегії і тактики поведінки на ринку, тощо. За характером дії всі їх можна розділити на три груп: організаційні фактори (стан банківського менеджменту, здатність до інновацій і змін, внутрішня структура управління та інші); технологічні фактори (орієнтація на сучасні технології обробки інформації та нові банківські продукти); економічні фактори (достатність капіталу, якість активів і пасивів, дохідність, ліквідність).

Проведене дослідження показало, що:

оцінку надійності і стійкості КБ неможливо здійснювати за допомогою аналізу якоїсь однієї групи показників та факторів, які характеризують організаційну, технологічну або економічну сторони його діяльності. Така оцінка повинна носити комплексний характер;

більш об'єктивним, надійним і перспективним є аналіз стану надійності і стійкості КБ на базі дослідження динаміки якісних показників банківської діяльності, які визначаються економічними факторами, а також станом менеджменту і організації діяльності банку;

оцінка кількісної сторони діяльності банку, розкриваючи її масштаби, не може претендувати на об'єктивну оцінку якісних параметрів роботи КБ;

при всьому розмаїтті характеристик діяльності банку, вирішальний напрямок оцінки його якісного стану лежить в площині взаємодії «дохідність-ліквідність». Від того, як банку вдається вирішити це протиріччя, балансувати між цими сторонами діяльності, в кінцевому результаті, залежить загальний стан його надійності і стійкості.

У другому розділі дисертації - «Способи регулювання надійності і стійкості комерційних банків» розглядаються такі основні елементи діючого механізму забезпечення функціонування КБ, як: управління вхідними і вихідними грошовими потоками (ГП); управління банківськими ризиками; управління ліквідністю і дохідністю.

Сукупність усіх надходжень і розміщень грошових коштів в процесі функціонування банку може бути представлена у вигляді потоків фінансових (грошових) ресурсів, які повинні бути диференційовані по вартості, структурі і економічному змісту, а також обмежені за обсягом та строками. Грошові потоки КБ мають різноманітну природу, тому для розуміння економічної суті потоків їх необхідно класифікувати. Ми вважаємо, що ГП можуть бути класифіковані по таких напрямках: економічний зміст (активні і пасивні операції, надходження і платежі клієнтів, доходи і видатки, резерви, податки, капітал); напрямок руху (прямі, зворотні); форма надходження (готівкові, безготівкові); сфера обігу (зовнішні, внутрішні); час існування (короткострокові, середньострокові, довгострокові); валютна складова (гривні, зарубіжна валюта); по вартості (платні, відносно безплатні).

Віднесення ГП до однієї з наведених груп може бути правомірним лише на конкретному інтервалі часу, тому що як самі потоки, так і їх окремі елементи протягом часу можуть переходити з однієї групи в іншу. Отже, економічна суть ГП стосовно до КБ полягає в тому, що фінансові ресурси, які надходять в банк з макросередовища і мають визначені групові ознаки, в процесі функціонування банку трансформуються з одного виду в інший, переходять з групи в групу, змінюють напрямок руху і виходять з банку в макросередовище в іншій якості. Тому ГП є зовнішнім відображенням руху фінансових ресурсів через призму операцій КБ. Виходячи з цього, будь-яка банківська операція охоплює один або декілька ГП.

Для забезпечення успішного функціонування КБ необхідно ефективно використовувати період знаходження грошових коштів в КБ і оптимізувати їх рух, що зумовлює необхідність створення цілісної системи управління грошовими потоками. Основною метою функціонування такої системи повинна бути мінімізація банківських ризиків з забезпеченням необхідного рівня ліквідності банківських операцій і одночасним забезпеченням достатнього рівня дохідності банку, що, в кінцевому рахунку, повинно забезпечити надійність і стійкість не тільки окремого КБ, а й всієї банківської системи країни. Для досягнення такої мети необхідно аналізувати стан ГП від моменту їх входження в банк до моменту виходу і керувати рухом не тільки окремих груп ГП, а й окремими потоками і їх елементами.

Будь-який грошовий потік, який потрапляє в банк з макросередовища, на початковому етапі є вхідним. В процесі управління грошовими потоками особливу увагу необхідно приділити саме таким потокам (формування власних коштів, залучення і запозичення коштів, надходження за строковими і простроченими вимогами банку, формування доходів банку), тому що вони формують банківські ресурси, як базу для послідуючої діяльності банку. Слід зауважити, що хоч вхідні ГП тісно пов'язанні з пасивами банку, але це не тотожні явища. Перш за все, ГП це явище динаміки, руху і вимірюється воно в часі, за певний період. Тому обсяги вхідних ГП дають розгорнуту характеристику можливостей КБ в конкретному часовому періоді. Пасиви банку, це явище статики, залишку ресурсної бази на певну дату.

Управління пасивами повинно здійснюватись паралельно з управлінням активами, які представлені такими основними групами операцій, як: кредитні, які формують кредитний портфель банку; операції з цінними паперами, які переважно формують інвестиційний портфель; операції з готівкою і розрахункові операції; інші активні операції. Кожну з цих груп активів формує відповідний грошовий макропотік, який складається з менших за обсягом вихідних ГП. Слід відмітити, що тільки чітка відповідність між структурою і строками вхідних і вихідних ГП може забезпечити безперебійну і ефективну роботу банку в сучасних умовах. Основною метою управління вхідними і вихідними ГП повинна бути мінімізація ризиків. При цьому, результатом діяльності КБ повинно стати досягнення максимальної дохідності операцій в поєднанні з забезпеченням необхідного рівня ліквідності та платоспроможності.

Будь-яка операція в процесі функціонування КБ пов'язана з ризиком, який представляє собою ймовірність негативного результату, що зумовлюється невизначеністю інформації відносно поведінки ГП. Напрямок і рівень такого роду невизначеності дозволяє розглядати банківський ризик як сукупність різних ризиків. Для того щоб значення ризиків звести до мінімуму, необхідно проаналізувати ті з них, яким можна дати кількісну оцінку, а також ті, які піддаються прогнозуванню і мінімізації. Цій умові, на нашу думку, відповідають такі види ризиків, як: процентний, кредитний, ризик ліквідності, валютний ризик, ризик достатності капіталу. Тому по кожному з названих ризиків в роботі проведено аналіз існуючих методів їх оцінки і мінімізації.

Велике значення для зміцнення надійності і стійкості КБ має менеджмент банківських ризиків, який передбачає виділення основних факторів виникнення ризику, етапів управління ризиком і включає сукупність заходів, направлених на зниження рівня ризикованості проведення банківських операцій. Ми вважаємо, що управління ризиками КБ повинно здійснюватись з використанням комплексного підходу до управління ризикованістю кожної банківської операції. Тільки комплексний підхід до управління сукупності банківських ризиків може забезпечити надійність і стійкість КБ. Щоб визначити, як з максимальною вигодою для банку розпорядитись тимчасово вільними грошовими коштами, необхідно мати достатню уяву про кожний з можливих способів їх розміщення, про всі його позитивні і негативні сторони, зміни кон'юнктури, а також про можливі ризики.

Далі в дисертації розглянуті основні способи забезпечення оптимального співвідношення між ліквідністю і дохідністю, як одну з головних умов забезпечення надійності і стійкості КБ. Це співвідношення може досягти максимуму лише тоді, коли доходи банку будуть постійно зростати при одночасній мінімізації ризиків, в першу чергу ризику ліквідності. Адже саме управління ліквідністю банку, по суті, є основним елементом управління банківськими ризиками.

В роботі проаналізовані три основні способи управління ліквідністю, що застосовуються в українській банківській практиці. Традиційним і найпростішим вважається спосіб підтримки у ліквідній формі частини банківських активів (у вигляді готівкових грошових коштів або фіксованого залишку на кореспондентському рахунку). Другим способом підтримки необхідного рівня ліквідності є специфічна структура фінансування банку, яка передбачає забезпечення певного ступеня свободи банку від нестабільних джерел пасивів, що еквівалентно забезпеченню мінімальної залежності банку від залучених ресурсів, які мають тенденцію до стрімкого виходу з банку. Ще одним способом підтримки необхідного рівня ліквідності є використання резервних джерел фінансування. Зміст цього способу в тому, що при наявності загрози зриву планових банківських виплат або клієнтських платежів, банк використовує відповідний вхідний ГП оперативного залучення коштів.

Велика кількість варіантів підтримки необхідного співвідношення між ліквідністю і дохідністю банку призводить до того, що кожний конкретний банк забезпечує ліквідність своїм власним способом. Проте, здійснюючи управління поточною або миттєвою ліквідністю, усі КБ використовують наступні дії та інструменти: оперативне управління станом кореспондентських рахунків; забезпечення планових банківських платежів по операціях з основними фінансовими інструментами; виявлення величини дефіциту або лишку фінансових ресурсів. У процесі управління ліквідністю слід враховувати, що одностороння політика максимизації ліквідності така ж загрозлива, як і погоня за надвисокою дохідністю.

Аналіз процесу формування доходів КБ та основних компонентів, які складають їх структуру, здійснюється різними методами. Проте, з нашої точки зору, найбільш прийнятним з них є метод розрахунку фінансової маржі, яку можна визначити, як різницю між процентними ставками по розміщуваних активах і залучених пасивах. Цей показник несе в собі інформацію, за допомогою якої можна об'єктивно оцінити зваженість процентної політики банку, здатність його керівництва швидко і адекватно реагувати як на зміни внутрішніх банківських факторів, так і на зміни кон'юнктури ризиків основних фінансових інструментів. Рівень необхідної достатності маржі має властивість чітко реагувати на процеси, які впливають на обсяг і структуру основних складових банківських пасивів.

Одним з головних напрямків підтримки належного рівня ліквідності є регулювання банківських активів для швидкої зміни напрямку інвестицій в залежності від рівнів дохідності використовуваних банком фінансових інструментів. Для цього необхідно проводити безперервний моніторинг процентних ставок, рівнів дохідності і ряду інших показників, який повинен вестись в банку на систематичній основі. В разі виникнення диспропорцій в дохідності на різних секторах ринку, необхідно оперативно переводити вільні ресурси в той сектор, на якому дохідність максимальна. При цьому остаточне рішення про перерозподіл відповідних вихідних ГП необхідно приймати після всебічного аналізу і прогнозу ймовірного виграшу від такої операції і потенційних збитків від її здійснення, які визначаються її ризикованістю.

У третьому розділі дисертації - «Методичне забезпечення системи регулювання надійності і стійкості комерційних банків» розглядаються методика управління ліквідністю і дохідністю КБ з урахуванням банківських ризиків, а також методика оцінки надійності і стійкості КБ.

Для створення методики управління ліквідністю і дохідністю КБ необхідно описати процес функціонування КБ, визначити показники і критерії якості його функціонування, а також дослідити вплив різних зовнішніх і внутрішніх факторів на ефективність функціонування КБ і вирішити задачу управління його ліквідністю і дохідністю. Задача управління ліквідністю і дохідністю КБ включає в себе задачу управління розподілом грошових коштів по напрямках вкладень і формуванням періодів вкладень, які забезпечують максимальну дохідність банківських операцій при необхідній величині ліквідних коштів. Щоб вирішити цю задачі були розроблені такі формалізовані методики, як: формування загального фонду грошових коштів КБ; розміщення грошових коштів у різні категорії активів; визначення ліквідності КБ; визначення дохідності основних фінансових операцій; визначення вартості залучених коштів; визначення дохідності КБ. По кожній з названих методик в дисертації приводяться формули розрахунку відповідних показників з урахування особливостей руху ГП протягом календарного року.

Для вирішення задачі управління ліквідністю і дохідністю КБ застосовується метод імітаційного моделювання, основними етапами якого методу є:

формування алгоритму вирішення задачі;

розробка програм для вирішення задачі на ПЕОМ і підготовка вхідної інформації;

проведення обчислювального експерименту або здійснення імітації з метою одержання результатів;

аналіз результатів експерименту.

Результат першого етапу у вигляді узагальненої схеми вирішення задачі приводиться у дисертації.

Для формування інформаційної бази дослідження ми спирались на результати роботи типового українського КБ за 1999 рік. Ця робота включала такі дії:

встановлення обсягу статутного фонду, фондів банку, нерозподіленого прибутку;

встановлення коефіцієнтів розподілу ризику банківських операцій;

встановлення параметрів ймовірності одержання доходу КБ;

встановлення і ініціалізація масивів прирощеного боргу по залучених коштах, коштах одержаних від інвестування у фінансові операції, доходу одержаного від фінансових операцій і вартості залучених коштів у відповідності з фінансовим станом КБ на початок досліджуваного періоду;

встановлення коефіцієнтів, які визначають вартість залучених коштів і дохід від фінансових операцій.

Після підготовки вхідних даних задавався початковий і кінцевий дні прогнозування, яке здійснювалось на строки від одного дня до декількох місяців і року. З моменту початку прогнозування виконувалась перевірка умови його закінчення і виконувалась документування звітної інформації. Велика складність імітації процесу функціонування банку і управління ліквідністю і дохідністю КБ обумовлена великим числом факторів і параметрів, що визначають функціонування банку як ієрархічної системи, і тому змушує провести декомпозицію чисельного моделювання на такі окремі задачі: формування вхідного потоку грошових коштів; формування вихідного потоку грошових коштів; оцінювання ситуації в КБ; формування оптимальної стратегії розміщення грошових коштів; документування поточної звітності і формування кінцевих звітних документів.

При формуванні вхідного потоку грошових коштів визначались обсяги коштів, які обумовлені надходженням вкладів і реалізацією боргових зобов'язань, а також поверненням коштів, що вкладені у основні фінансові операції і\ або доходу по них. При формуванні вихідного потоку грошових коштів визначались обсяги коштів для поточних розрахунків з клієнтами банку, а також дострокового відтоку вкладів і погашення кредитів інших банків.

Для оцінювання ситуації у банку визначались:

обсяг коштів, які забезпечують оптимальну ліквідність;

обсяг величини вільних коштів;

обсяг одноденного доходу і відповідне збільшення власних коштів;

обсяг додаткових грошових ресурсів у випадку дефіциту ліквідних коштів.

Формування оптимальної стратегії розміщення грошових коштів здійснюється в декілька етапів:

імітаційне моделювання процесу розміщення грошових коштів;

формування матриці дохідності і її ранжування;

вибір оптимальної стратегії розміщення грошових коштів.

В якості критерію вибору оптимальної стратегії розміщення грошових коштів на поточний день було прийнято сумарний дохід від основних фінансовий операцій з урахуванням банківського ризику, який буде одержано в день їх завершення. Після визначення оптимальної стратегії розміщення грошових коштів і обсягу доходу за день здійснювалось збільшення власних коштів банку на цю суму, а також зміна прогнозованого стану банку, яке відповідало заданій стратегії.

В результаті проведеного експерименту одержані результати, виконано їх аналіз і розроблені рекомендації, які дозволяють вирішувати задачі поточного і стратегічного планування банківської діяльності. На їх основі можна своєчасно приймати управлінські рішення і перевіряти їх чутливість до змін економічної кон'юнктури або до помилок в прогнозах.

Отже, представлена в дисертації методика управління ліквідністю і дохідністю КБ дозволяє підвищити ефективність функціонування банку і своєчасно корегувати негативні тенденції шляхом оперативного управління його ліквідністю і дохідністю, що суттєво впливає на зміцнення надійності і стійкості КБ.

В даному розділі представлена також методика оцінки надійності і стійкості КБ, яка є продовженням пошуку оптимального інструментарію фінансового моніторингу банків. В теоретичному плані вона спирається на висновки першого розділу відносно змісту надійності і стійкості банків і визначаючих факторів, а також розумінні того, що надійність і стійкість банку є інтегрованою якісною характеристикою його діяльності, яка залежить від достатності капіталу, якості активів і залучених коштів, ліквідності, дохідності і менеджменту. При розробці методики враховувалась особлива значимість для надійності і стійкості банку збереження рівноваги між його ліквідністю і дохідністю.

Схема побудови запропонованої методики може бути представлена в наступному вигляді:

визначається перелік показників, які можуть використовуватися для оцінки надійності і стійкості банку;

визначається критерій для вибору показників, які можуть бути включенні у формулу рейтингу;

розраховуються коефіцієнти кореляції між зміною значень визначеного критерію і зміною значень відповідних показників, які відображають фактори надійності і стійкості КБ;

визначаються показники, які мають найбільші і стабільні значення коефіцієнтів кореляції;

визначаються числові значення вагових коефіцієнтів показників, які повинні бути включені у формулу рейтингу;

розраховується рейтинг надійності і стійкості КБ;

виконується прогноз збереження банком надійності і стійкості в заданому періоді.

Аналіз показників, які використовуються у різних методиках для оцінки факторів впливу на надійність і стійкість КБ, показав, що найбільш репрезентативними з них є: коефіцієнти достатності капіталу; коефіцієнти ліквідності; коефіцієнти рентабельності; коефіцієнти, які характеризують якість активів; коефіцієнти, які характеризують якість пасивів.

Для визначення показників, що повинні бути включені в формулу рейтингу, вибрано критерій, який характеризує залежність між капітальною базою банку і його дохідністю в аспекті збільшення власного капіталу і його ліквідністю при визначеному обсязі активів. Цей критерій базується на концепції довгострокової рівноваги, у відповідності з якою, чим вище рівень ліквідності, тим міцніший фінансовий стан банку, його капітальна база, і навпаки, чим нижче ліквідність, тим менш стійкий банк з точки зору платоспроможності. Взаємозв'язок між зміною значень показників і зміною величини критерію визначався на основі кореляційної залежності між ними, рівень якої показує кількісну характеристику впливу показників на надійність і стійкість банку.

Висновки

На підставі дослідження проблеми оцінки і регулювання надійності та стійкості КБ можна зробити загальні висновки і пропозиції, що стосуються теоретичних та практичних аспектів цієї важливої проблеми:

1. Комерційний банк - це складна динамічна система, яка функціонує в змінюваних умовах ринкового середовища і відіграє важливу роль у фінансовій, інвестиційній, виробничій і соціальній сферах економіки. Однією з головних умов ефективного функціонування цієї системи є її надійність і стійкість.

2. При всій схожості термінів «надійність» банку і «стійкість» банку, вони відрізняються один від одного. Спільним між ними є те, що вони виражають якісний стан банку, його внутрішню структурну збалансованість - між активами і пасивами, між ліквідністю і дохідністю, між умовами діяльності і рівнем менеджменту, тощо. Відмінність між ними полягає в тому, що вони характеризують різні рівні якісного стану банку, різні його аспекти.

3. На надійність і стійкість комерційних банків впливають фактори внутрішнього і зовнішнього характерів. До зовнішніх факторів відносяться: розвиненість грошового ринку, політична ситуація в країні, загальноекономічні умови в країні, стан ділової довіри, нормативно-правове забезпечення банківської діяльності. До внутрішніх факторів впливу відносяться: організаційні (стан банківського менеджменту, здатність банків до інновацій та змін, внутрішня структура управління банками); технологічні фактори (орієнтація на розвиток сучасних банківських технологій, орієнтація на нові банківські продукти); економічні фактори (достатність капіталу, якість активів і пасивів, дохідність, ліквідність). При цьому, ми вважаємо, що економічні фактори мають вирішальний вплив на надійність і стійкість КБ.

4. Оцінка надійності КБ повинна носити комплексний характер на базі дослідження динаміки якісних показників, які визначаються економічними факторами, а також станом менеджменту і організації діяльності банку. Вирішальний напрямок оцінки якісного стану банку лежить в площині взаємодії «ліквідність-дохідність».

5. Для забезпечення успішного функціонування банку необхідно ефективно використовувати акумулюванні грошові кошти і оптимізувати їх рух, що зумовлює необхідність створення цілісної системи управління вхідними і вихідними грошовими потоками банку. Метою функціонування такої системи повинна бути мінімізація банківських ризиків з забезпеченням необхідного рівня ліквідності банківських операцій і одночасним забезпеченням достатнього рівня дохідності банку.

6. У процесі управління грошовими потоками особливу увагу необхідно приділяти вхідним потокам, тому що вони формують банківські ресурси, як базу для послідуючої діяльності банку. Управління пасивами повинно здійснюватись паралельно з управлінням активами. Тільки чітка відповідність між структурою і строками вхідних і вихідних грошових потоків може забезпечити ефективну роботу банку у сучасних умовах, зміцнити його надійність і стійкість.

7. Велике значення для зміцнення надійності і стійкості комерційного банку має менеджмент банківських ризиків, який включає визначення основних факторів виникнення ризиків, етапів управління кожним видом ризику, а також включає сукупність дій, направлених на зменшення рівня ризикованості банківських операцій. Головною метою мінімізації ризиків є підтримка прийнятих співвідношень між ліквідністю і дохідністю банківських операцій в процесі управління активами і пасивами банку, мінімізація потенційних збитків.

8. Для вирішення проблем оцінки і регулювання надійності і стійкості комерційних банків важливе значення має впровадження в практику банківської діяльності нових методичних засобів і технологій обробки інформації з застосуванням сучасного економіко-математичного аналізу, математичної статистики, імітаційного моделювання.

9. Запропонована в дисертації методика управління ліквідністю і дохідністю банку в умовах невизначеності і неповноти інформації з урахуванням банківського ризику основних фінансових операцій, дозволяє комплексно і обгрунтовано вирішувати задачі поточного і перспективного планування банківської діяльності, приймати управлінські рішення і перевіряти їх чутливість до змін економічної кон'юнктури, що суттєво впливає на зміцнення надійності і стійкості КБ.

10. Комплексний підхід до аналізу діяльності КБ, як складної динамічної системи дозволив дати розгорнуте визначення надійності і стійкості КБ, розкрити його зміст і застосувати методи дослідження, які широко використовуються в теорії управління складними системами. Такий підхід визначив і основні принципи побудови як методики управління ліквідністю і дохідністю банку, так і методики оцінки надійності і стійкості банку, які можуть розглядатись як важливі інструменти управління банківською діяльністю.

Основні публікації автора за темою дисертації

1. Коваль В.М. Методи оцінки і мінімізації банківських ризиків. - Дніпропетровськ: Академічний огляд, 1999. - №2.-с. 100-103. - 0,2 д.а

2. Коваль В.М. Фінансова стійкість комерційних банків як фактор стабільності банківської системи.-Суми: Вісник Сумського Державного Аграрного Університету. Серія: Фінанси і кредит, 1999.- №2.-ст. 76-79. - 0,25 д.а.

3. Коваль В.М. Сутність надійності і стійкості комерційного банку. - Дніпропетровськ: Академічний огляд, 2000. - №1.-ст. 49-53. - 0,45 д.а.

4. Коваль В.М. Грошові потоки в механізмі функціонування комерційного банку.-Суми: Вісник Української академії банківської справи, 2000. - №1.-ст48-50. - 0,25 д.а.

5. Коваль В.М. Методи забезпечення оптимального співвідношення між ліквідністю і дохідністю комерційного банку.-К.: Фінанси України, 2000. - №2.-ст. 104-110. - 0,5 д.а.

Размещено на Allbest.ru