Аналіз фінансового стану підприємства

Аналіз показав, що розробка стратегії управління підприємством суттєво залежить від внутрішніх та зовнішніх факторів, які нерідко різнонаправлено впливають на результати функціонування підприємства. Моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовим станом, важливо попередити і вдало оцінити вплив цих факторів.

В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне і гнучке управління внутрішніми факторами його діяльності. Стратегічний менеджмент, на наш погляд, повинен бути спрямований на:

Ш якість управління оптимальним складом і структурою поточних активів

Ш правильний вибір стратегії і тактики управління структурою власних фінансових ресурсів. Винятково важливо проаналізувати їх використання в двох напрямках: по-перше, для фінансування поточної діяльності, по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні папери

Ш заходи щодо управління коштами, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Тут стратегія повинна бути направлена на усунення фінансового ризику нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що ступінь впливу факторів на фінансову стійкість підприємства залежить не лише від сили кожного з них та співвідношення між ними, а й від тієї стадії життєвого циклу, в якій у даний момент перебуває підприємство, і відповідності їх управлінських дій.

Немаловажний вплив на фінансовий стан підприємства мають і зовнішні фактори. Тому важливо розробити на підприємстві стратегію і тактику управління ними. Зовнішнє середовище включає в себе різноманітні аспекти [30, С.59]:

- економічні умови господарювання

- пануючі в суспільстві техніку і технології

- платоспроможний попит споживачів

- економічну і фінансово-кредитну законодавчу базу

- соціальну та екологічну ситуацію в суспільстві

- конкурентну боротьбу

- податкову політику

- ступінь розвитку фінансового ринку, страхової справи і зовнішньоекономічних зв'язків.

Отже, найважливіша ознака фінансової стійкості підприємства - його здатність функціонувати і розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища, які істотно змінюються. При цьому важливе значення має достовірна і реальна інформація про внутрішню і зовнішню обстановку. Основне її призначення полягає у тому, щоб на її основі [61, С.158]:

1) приймати відповідні (по можливості оптимальні0 рішення про зміни характеру діяльності підприємства, викликані у зовнішній і внутрішній моделях

2) гарантувати виконання прийнятих на підприємстві стратегій і забезпечити ефективність їх виконання.

Одним із головних методологічних принципів стратегічного менеджменту є інформаційне забезпечення - реальне, правдиве і достовірне [30, С.61]. Це відбувається шляхом складання та аналізу фінансової звітності.

Хочемо зазначити: в Україні вже проведено роботу щодо впровадження в облікову політику базових основ міжнародних стандартів обліку і звітності. Це і прийнятий у червні 1999 року Закон України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність”, і розроблені Міністерством фінансів України національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку й фінансової звітності, і методичні вказівки. Підприємство, керуючись всіма цими нововведеннями, повинно розробити таку політику щодо управлінського обліку, щоб вона забезпечувала формування всього спектра повної, правдивої, неупередженої інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Останнім часом в Україні чимало дискусій ведеться навколо реформування податкової системи, раціональності її побудови, можливості зниження податкового тягаря на підприємства. Після входження України в Європейський союз для нашої країни було розроблено стратегію гармонізації податкової політики - удосконалення податкового законодавства в напрямі його відкритості, простоти та стабільності. До Верховної Ради України було подано на розгляд декілька варіантів Податкового кодексу. При його розробці автори дотримувалися таких основних напрямів [51, С.188-194]:

- уніфікації порядку оподаткування різних категорій платників

- скорочення більшості пільг

- зменшення податкового тягаря та скорочення загальної кількості податків і зборів.

Всі заходи повинні бути спрямовані на формування стимулюючої податкової політики, яка формує в правовому полі економічну свободу підприємництва (в першу чергу малого і середнього) і за рахунок цього націлена на збільшення кількості платників податків. Передбачено розробку та удосконалення стимулюючих вітчизняне виробництво технологій розрахунку та сплати податків. Наголошено на правовому формуванні статусу платника податку як творця цінностей держави та податкового інспектора як захисника виробника і представника держави, зацікавленого в розвитку продуктивності праці та прибутковості.

Дослідження з удосконалення стратегічного управління підприємством потребують конкретного вибору критерію, за допомогою якого можна порівнювати різні варіанти впливу на підприємство, його фінанси та систему управління [30, С.62].

На наш погляд, для забезпечення цілісності системи управління фінансовою діяльністю передбачається виконання умови єдності цілей та інтересів на всіх рівнях управління, єдності принципів управління та єдності самого процесу управління.

Мають відбутися якісні зміни в управління підприємством шляхом активної, зорієнтованої на майбутнє стратегії, побудованої на зв'язку між намаганням забезпечити прибутковість і додержати стабільності фінансових процесів [51, С.188-194].

Підбиваючи підсумки вище сказаного, при вирішенні питань, пов'язаних з нормалізацією фінансового стану підприємства, необхідно:

- здійснити глибокий аналіз фінансового стану підприємства і визначити перспективи його подальшої діяльності, враховуючи номенклатуру вироблюваної продукції, її якість, вартість, конкурентоспроможність на внутрішньому і зовнішньому ринках збуту, оцінити реальні можливості підприємства

- виявити і ліквідувати можливі втрати і збитки на підприємстві, їх причини і перебудувати організаційну структуру таким чином, що підприємство могло одержати максимальний прибуток

- проводити глибоку ревізію діяльності, інвентаризацію статей балансу, детально вивчити склад матеріальних цінностей, особливості готової продукції, дебіторської заборгованості

- обґрунтувати впровадження нових технологій, вибір варіантів розміщення виробничих потужностей, ввести нові інвестиційні проекти

- впровадити систему інформації, яка б могла своєчасно, достовірно, повно і систематично надавати керівним органам підприємства необхідну інформацію про зовнішні та внутрішні умови, інформацію про реальний економічний стан на підприємстві

- визначити конкретні вимоги, поставлені до системи управління підприємством, умови забезпечення об'єктивної оцінки недоліків у керівництві, практичної діяльності та кваліфікації керівного персоналу вдосконалити методи управління підприємством на основі правильного добору керівників, підвищення рівня їх загальної і спеціальної освіти, а також шляхом застосування колективних форм керівництва підприємством.

3.2 Удосконалення методів аналізу фінансового стану підприємств

У фінансово-економічній теорії і практиці існує багато видів, прийомів, методів і моделей фінансового аналізу, аналітично-оціночних показників, які можна класифікувати за різними ознаками.

Залежно від мети, періодичності фінансового аналізу, його об'єкта та результатів доцільно використовувати комплекси аналітично-оціночних показників, зокрема показники оцінки майнового стану підприємств, прибутковості, ліквідності, платоспроможності, кредитоспроможності, фінансової стійкості і стабільності, рентабельності, ділової активності, акціонерного капіталу. Дані показники висвітлюють у своїх працях багато вчених, зокрема А.М. Поддєрьогін та К.В. Ізмайлова [29, С.86-94 50, С.299-314].

Розглянемо порядок розрахунку основних оціночних показників з урахуванням нових стандартів бухгалтерського обліку.

Для оцінки майнового стану підприємства доцільно використовувати п'ять показників, розраховуючи їх у такому порядку.

Оцінка комплексу перелічених показників дасть змогу визначити, наскільки ефективно використовується майно підприємства, чи все у нього гаразд із оновленням основних засобів сучаснішою технікою, чи своєчасно позбавляється підприємство фізично і морально застарілого устаткування й обладнання. Такий аналіз дасть можливість виявити конкретні резерви підвищення ефективності використання майна підприємства.

Таблиця 3.1. Показники оцінки майнового стану підприємства

№ з/п	Показник	Спосіб розрахунку
1	Сума господарських коштів, які є у розпорядженні підприємства	Результат нетто-балансу
2	Питома вага активної частини основних засобів	Вартість активної частини основних засобів / Вартість основних засобів
3	Коефіцієнт зношення основних засобів	Зношення / Вартість основних засобів за балансом
4	Коефіцієнт оновлення основних засобів	Балансова вартість основних засобів, які надійшли за період, що аналізується / Балансова вартість основних засобів на кінець періоду, що аналізується
5	Коефіцієнт вибуття основних засобів	Балансова вартість основних засобів, які вибули в період, що аналізується / Балансова вартість основних засобів на початок періоду, що аналізується

Важливою складовою фінансового аналізу підприємства будь-якої сфери діяльності й форми власності має бути оцінка його прибутковості [29, С.87]. Для цього доцільно використовувати шість показників, розраховуючи їх у визначеному нижче порядку (табл.. 3.2).

Таблиця 3.2. Показники оцінки прибутковості підприємства

№ з/п	Показники	Спосіб розрахунку
1	Прибутковість інвестицій у звичайні акції	(Прибуток від зовнішньої діяльності після сплати податків і дивідендів на привілейовані акції / (Зобов'язання перед акціонерами) - (Загальна вартість акцій)) * 100%
2	Прибутковість інвестицій у фірму	(Прибуток від звичайної діяльності після сплати податків / Інвестиції) * 100%
3	Головний показник прибутковості	(Фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування / (Усього активів) - (Нематеріальні активи)) * 100%
4	Прибутковість активів	(Прибуток від звичайної діяльності після сплати податків і дивідендів на привілейовані акції / (Усього активів) - (Нематеріальні активи)) * 100%
5	Оборотність матеріальних активів	Обсяг реалізації / Матеріальні активи
6	Прибутковість реалізації	(Чистий прибуток від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг / Осяг реалізації) * 100%

Аналіз зазначеного комплексу із шести показників дасть змогу оцінити прибутковість підприємства за основними її складовими і зробити висновки щодо резервів її зростання.

Для детальної оцінки ліквідності, платоспроможності й кредитоспроможності підприємства доцільно використовувати ширше поле показників, ніж для оцінки майнового стану й прибутковості [50, С.300-305].

Ми розглянемо порядок розрахунку за 21 показником, призначеним для цієї мети (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Показники оцінки ліквідності, платоспроможності й кредитоспроможності підприємства

№ з/п
1	Величина власних обігових коштів (функціонуючий капітал)	(Власний капітал) + (Довгострокові зобов'язання) - (Основні засоби та вкладення, або поточні активи) - (поточні зобов'язання)
2	Маневреність власних обігових коштів	Грошові засоби / Функціонуючий капітал
3	Коефіцієнт покриття поточний	Поточні активи / Поточні зобов'язання
4	Коефіцієнт покриття загальний	(Грошові засоби та їхні еквіваленти) + (дебіторська заборгованість) / Короткострокові позикові кошти
5	Коефіцієнт швидкої ліквідності	Грошові засоби та їхні еквіваленти / Поточні зобов'язання
6	Коефіцієнт абсолютної ліквідності (платоспроможність)	Грошові засоби / Поточні зобов'язання
7	Частка обігових коштів у активах	Поточні активи / Усього господарських коштів (нетто)
8	Частка виробничих запасів у поточних активах	Запаси та витрати / Поточні активи
9	Частка власних обігових коштів у покритті запасів	Власні обігові кошти / Запаси та витрати
10	Коефіцієнт покриття запасів	Стабільні джерела покриття / запаси та витрати
11	Коефіцієнт критичної оцінки	(Гроші) + (Ринкові цінні папери) + (Дебіторська заборгованість) / Поточні пасиви
12	Період інкасації дебіторської заборгованості	Дебіторська заборгованість / ((Продаж у кредит) / (Кількість днів у періоді))
13	Тривалість кредиторської заборгованості	Кредиторська заборгованість / ((Закупівлі) / (Кількість днів у періоді)
14	Співвідношення довгострокових зобов'язань перед кредиторами й довгострокових джерел фінансування (коефіцієнт довгострокових зобов'язань)	Довгострокові пасиви / (Зобов'язання перед акціонерами) + (Довгострокові пасиви)
15	Коефіцієнт поточної заборгованості	Поточні пасиви / Зобов'язання перед акціонерами
16	Співвідношення грошових потоків і заборгованості кредиторам	Вхідні грошові потоки / Усі пасиви
17	Співвідношення вхідних грошових потоків і довгострокових зобов'язань перед кредиторами	Вхідні грошові потоки / Довгострокові пасиви
18	Коефіцієнт автономії (незалежності)	Власні кошти / Майно підприємства
19	Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів	Позикові кошти / Власні кошти
20	Співвідношення нерозподіленого прибутку до всієї суми активів	Нерозподілений прибуток / Уся сума активів
21	Оборотність матеріальних запасів	Продаж / Матеріальні запаси

На основі такої всебічної і ретельної оцінки за зазначеним комплексом показників можна не тільки здійснити в динаміці оцінку стану і тенденцій ліквідності, платоспроможності й кредитоспроможності підприємства, а й визначити вузькі місця, за рахунок яких можливо підвищити ці показники. Тобто результатом такого аналізу має стати виявлення потенційних можливостей поліпшення ліквідності підприємства, підвищення його платоспроможності й конкурентоспроможності.

У сучасних умовах нестабільного фінансового стану багатьох підприємств, можливості їхнього банкрутства особливого значення набуває систематична (не рідше одного разу на квартал) оцінка фінансової стійкості і стабільності підприємства [29, С.88-94 50, С.311-314]. Тому таку оцінку доцільно здійснювати при деталізованому аналізі за 12 показниками, порядок розрахунку яких зазначений у таблиці 3.4.

Таблиця 3.4. Показники оцінки фінансової стійкості і стабільності підприємства

№ з/п	Показники	Спосіб розрахунку
1	Коефіцієнт автономії (незалежності)	Власні кошти / Майно підприємств
2	Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів	Позикові кошти / Власні кошти
3	Коефіцієнт довгострокового залучення капіталу	(Довгострокові кредити) + (Довгострокові позики) / (Власні кошти) + (Довгострокові кредити) + (Довгострокові позики)
4	Коефіцієнт маневреності власних коштів	(Власні кошти) + (Довгострокові кредити) + (Довгострокові позики) - (Поза оборотні активи) / (Власні кошти) + (Довгострокові кредити) + (Довгострокові позики)
5	Коефіцієнт реальної вартості основних коштів у вартості майна підприємства	(Вартість основних фондів) - (Сума накопиченої амортизації) / Вартість майна підприємства за підсумком нетто-балансу
6	Коефіцієнт концентрації власного капіталу	Власний капітал / Активи
7	Коефіцієнт фінансової залежності	Активи / Власний капітал
8	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	Залучений капітал / Усього господарських коштів
9	Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів	Довгострокові зобов'язання / (Довгострокові зобов'язання) + (Власний капітал)
10	Коефіцієнт структури залученого капіталу	Довгострокові зобов'язання / Залучений капітал
11	Показник заборгованості кредиторам	(Усього пасивів / Усього активів) * 100%

Такий деталізований аналіз у динаміці фінансової стійкості і стабільності підприємств дасть змогу всебічно оцінити стан і тенденції зміни фінансової стійкості підприємства будь-якої сфери діяльності й форми власності і зробити висновок за його результатами про наявні потенційні можливості (резерви) підвищення фінансової стабільності.

Обов'язковою й важливою складовою фінансового аналізу має бути оцінка показників рентабельності підприємства [50, С.303]. Таку оцінку доцільно здійснювати за 7 показниками у визначеному, в таблиці 3.5, порядку.

Таблиця 3.5. Показники оцінки рентабельності підприємства

№ з/п	Показники	Спосіб розрахунку
1	Рентабельність продажу	Чистий прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) / Виручка від реалізації
2	Рентабельність основної діяльності	Чистий прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) / Витрати на виробництво продукції
3	Рентабельність основного капіталу	Чистий прибуток / Підсумок нетто-балансу
4	Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток / Середня величина власного капіталу
5	Період окупності власного капіталу	Середня величина власного капіталу / Чистий прибуток
6	Рентабельність усього капіталу підприємства	Прибуток від звичайної діяльності / Підсумок балансу
7	Рентабельність перманентного капіталу	Прибуток від звичайної діяльності / Підсумок І розділу пасиву балансу

Оцінка рентабельності за переліченими показниками дасть змогу охарактеризувати такі її складові: рентабельність продажу, основної діяльності, основного власного перманентного і усього капіталу підприємства. Динаміка усіх перелічених показників рентабельності дасть змогу визначити конкретні резерви її підвищення.

Узагальнюючими показниками оцінки фінансового стану підприємств є показники ділової активності [50, С.303], яку доцільно аналізувати за такими 10 показниками (табл. 3.6).

Таблиця 3.6. Показники ділової активності підприємства

№ з/п	Показники	Спосіб розрахунку
1	Загальна оборотність капіталу	Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) / Підсумок балансу
2	Оборотність мобільних коштів	Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) / Підсумок ІІ та ІІІ розділів активу балансу
3	Оборотність матеріальних обігових коштів	Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) / Підсумок ІІ розділу активу балансу
4	Оборотність готової продукції	Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) / Готова продукції
5	Оборотність дебіторської заборгованості	Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) / Дебіторська заборгованість
6	Середній строк обороту дебіторської заборгованості	360 * Дебіторська заборгованість / Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
7	Оборотність кредиторської заборгованості	Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) / Кредиторська заборгованість
8	Середній строк обороту кредиторської заборгованості	360 * Кредиторська заборгованість / Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)
9	Фондовіддача основних засобів та інших поза оборотних активів	Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) / Підсумок І розділу активу балансу
10	Оборотність власного капіталу	Виручка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) / Підсумок І розділу пасиву балансу

Аналіз цих показників дасть змогу оцінити в динаміці оборотність усього власного капіталу, мобільних, обігових коштів, готової продукції, дебіторської та кредиторської заборгованостей, фондовіддачі основних засобів. На цій основі ми можемо зробити висновок про наявні резерви прискорення обороту всіх перелічених складових майна й коштів підприємства.

Оскільки в останні роки значного поширення набула акціонерна форма власності, важливою складовою фінансового стану відкритих і закритих акціонерних товариств має стати аналіз показників акціонерного капіталу [50, С.304]. Для цього доцільно використати 6 показників, які ми відобразили у таблиці 3.7.

Таблиця 3.7. Показники акціонерного капіталу

№ з/п	Показники	Спосіб розрахунку
1	Прибутковість акцій	(Дивіденди власників акцій / Ринкова ціна акцій) * 100%
2	Дохід на звичайну акцію	Прибуток від звичайної діяльності до сплати податків дивідендів на привілейовані акції / Кількість звичайних акцій
3	Цінність акції	Ринкова ціна акції / Дохід на акцію
4	Рентабельність акції	Дивіденд на одну акцію / Ринкова ціна акції
5	Дивідендний вихід	Дивіденд на одну акцію / Середній дохід на одну акцію
6	Коефіцієнт котирування акції	Ринкова ціна акції / Облікова ціна акції

Аналіз такого комплексу показників у динаміці дасть змогу визначити, чи приносить акціонерам вкладання коштів в акціонерний капітал належні прибутки, і якщо ні - з'ясувати причини низької ефективності акціонерного капіталу.

Важливо не тільки систематично розраховувати та порівнювати в динаміці показники фінансового стану підприємства, а й правильно їх оцінювати. З цією метою, користуючись прогресивною вітчизняною та світовою практикою [29, С.86-94 50, С.299-314], можна рекомендувати задля об'єктивної оцінки основних показників фінансового стану таку систему нормативних значень показників, яку ми відобразили у таблиці 3.8.

Таблиця 3.8. Показники фінансового стану

№ з/п	Показники оцінки	Нормативні значення показників
1	Коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів	<1
2	Коефіцієнт маневреності власних коштів	>0.3
3	Коефіцієнт реальної вартості основних коштів у власності майна підприємства	>0.3
4	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	>0.2
5	Проміжний коефіцієнт покриття	>0.7
6	Загальний коефіцієнт покриття	>2
7	Коефіцієнт чистої виручки	>= нормальному рівню рентабельності
8	Коефіцієнт автономії	>=0.5
9	Коефіцієнт забезпечення запасів і витрат власними коштами	>=0.6-0.8
10	Коефіцієнт майна виробничого призначення	>=0.5
11	Коефіцієнт поточної ліквідності	<2
12	Коефіцієнт маневреності функціонуючого капіталу	0-1
13	Коефіцієнт швидкої ліквідності	>1
14	Коефіцієнт концентрації залученого капіталу	<=0.5
15	Коефіцієнт фінансової залежності	<1
16	Коефіцієнт котирування акцій	>1
17	Коефіцієнт забезпечення поточних активів власними обіговими коштами	>0.1
18	Коефіцієнт співвідношення матеріально-виробничих запасів власними коштами	1-2
19	Коефіцієнт накопичення амортизації	<0.25
20	Співвідношення ліквідних і неліквідних коштів	1:1
21	Співвідношення дебіторської і кредиторської заборгованостей	>2
22	Коефіцієнт оперативної ліквідності	>1

Зіставляючи фактичні показники оцінки ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості і стабільності з наведеними нормативними значеннями, можна зробити висновок про фактичний стан ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості.

Залежно від мети та практичного призначення аналізу в кожному конкретному випадку обирається оптимальний комплекс видів, прийомів і показників аналізу.

Природно, що у підприємства дуже часто виникає потреба не тільки в деталізованому аналізі фінансового стану підприємства за показниками оцінки його майна, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості, рентабельності, кредитоспроможності, ділової активності тощо, а й у комплексному експрес-аналізі за скороченою кількістю показників.

Як відомо, фінансовий стан підприємства можна охарактеризувати з точки зору цільових потреб аналітика, тобто оцінити або прибутковість (рентабельність) підприємства, або його майновий стан, фінансову стабільність, або його ліквідність і платоспроможність, або його становище на ринку цінних паперів.

Для кожного з цих варіантів деталізованого аналізу фінансового стану є відповідний інструментарій, включаючи і відповідні комплекси оціночних показників.

Для комплексної оцінки експрес-методом фінансового стану підприємства слід використовувати найзагальніші показники, які здебільшого є індикаторами фінансового стну підприємства і визначають можливості його беззбиткової діяльності як у найближчій, так і у майбутній перспективі.

3.3. Вдосконалення управління грошовими потоками на підприємстві

В сучасних умовах управління фінансами у системі управління різноманітними аспектами діяльності будь-якого підприємства є найбільш складною і відповідальною ланкою. У країнах із ринковою економікою ще на рубежі ХІХ-ХХ сторіч принципи і методи цього управління оформилися в спеціалізовану область знань, що одержала назву "фінансовий менеджмент".

За столітній період свого існування фінансовий менеджмент значно розширив коло досліджуваних проблем - якщо при його зародженні він розглядав в основному фінансові питання створення нових фірм і компаній, а згодом - управління фінансовими інвестиціями і проблеми банкрутства, то в даний час він включає практично всі напрямки управління фінансами підприємства. Ряд проблем фінансового менеджменту в останні роки одержали свій поглиблений розвиток у нових, самостійних областях знань - фінансовому аналізі, інвестиційному менеджменті, ризику-менеджменті, антикризовому керуванні підприємством при загрозі банкрутства. Значна частина дослідників за розробку окремих проблем фінансового менеджменту визнані гідними Нобелівських премій. [5, с.34]

За десятирічний період кризи економіки України більшість підприємств нашої держави накопили величезну кількість проблем розвитку своєї фінансово-господарської діяльності, які спричинені різким перходом країни до ринкових відносин. Найбільшими з них є дефіцит оборотних засобів, ріст кредитоорської заборгованості, низький рівень оборотності капіталу, надмірні витрати на виробництво продукції, хронічна збитковість. Спроби керівників підприємств вирішити їх самостійно рідко приводили до успіху, бо не були підкріплені фінансовим менеджментом.

Як правило, фінансовий менеджмент зводився до лоббіювання пільг на державному та місцевому рівнях, проведенню товарних взаємозаліків із постачальниками і покупцями, "проштовхування" банківських кредитів по нерозумних ставках для забезпечення нормального виробничого циклу і зняття конфліктів у трудовому колективі, затяжних переговорів про можливі інвестиції.

Фінансова криза в серпні 1998 року збільшила проблеми неблагополучних і порівняно процвітаючих підприємств до критичної межі, поставивши і тих і інших на один щабель кризового або передкризового стану. Але, можливо, одним із небагатьох позитивних наслідків фінансової кризи стане концентрація уваги керівників у реальному секторі економіки на проблемах фінансового менеджменту.

На сьогоднішній день між передовими економістами України превалює думка, що саме розробка та запровадження фінансового менеджменту на мікрорівні повинні стати ключовими для стабілізації стану кожного підприємства та української економіки в цілому, оскільки саме раціонально організовані фінансові потоки, як кров для живого організму, дозволяють функціонувати економічній структурі у всіх сферах господарської діяльності - постачанні, виробництві, збуті, трудових взаємовідносинах. [7, с.4]

Необхідно відразу зазначити, що постановка ефективного фінансового менеджменту на великих українських підприємствах, як правило, потребує докорінної перебудови механізму управління всім підприємством в цілому.

Насамперед це пояснюється тим, що найбільші підприємства несуть у собі стиль управління, що залишився з часів планової економіки. Основним критерієм успішності діяльності підприємства соціалістичної системи було виконання за будь-яку ціну плану виробництва. Відповідно, для керівника підприємства головною задачею було здійснення державного замовлення по виробництву продукції, а не одержання прибутку. Тому визначальним чинником була налагодженість системи управління виробництвом, фінансове упркавління відігравало другорядну роль.

В умовах ринкової економіки відбувається зміщення акценту з чисто виробничого планування на планування фінансове, відповідно до цього повинна змінюватися структура і спрямованість інформаційних потоків. Проте існуючий управлінський облік не дає можливості:

оперативно зводити розрізнену фінансову інформацію в єдине ціле;

визначати вплив центрів формування доходів та витрат на загальний фінансовий результат.

Управління підприємством у цьому випадку характеризується ознаками системної дезорганізації: надмір несуттєвої і недостатність необхідної й оперативної управлінської інформації, уривчастий контроль в усіх напрямках діяльності підприємства, велика інерція в реалізації управлінських рішень.

Всі вищенаведені приклади ще раз доводять той факт, що побудова ефективного фінансового менеджменту на діючих підприємствах можливе лише за умови перебудови усього механізму управління підприємством.

У сучасних реаліях фінансовий менеджмент народжується аж ніяк не на порожньому місці. [3, с.56] Хоча досягнуті за 10 років результати будівництва капіталізму в Україні носять суперечливий характер, але на даний момент:

накопичена методична база у виді перекладної літератури і праць як українських так і російських пострадянських економістів (И. Бланк, В. Ковальов, Е. Стоянова та ін.), правда, вона потребує значної адаптації до специфічних умов України, визначеної галузі і конкретного підприємства;

менеджери стали розуміти суть постановки фінансового менеджменту, але випадки проведення цих робіт власними силами поодинокі;

з'явилися прецеденти створення ефективних систем фінансового менеджменту (із відомих нам прикладів - "Запоріжсталь", "Світоч", "Оболонь", "Укрнафта"), хоча вони і не афішуються під приводом унікального ноу-хау.

Вітчизняний фінансовий менеджмент, на відміну від західного, який вже сформувався в умовах стабільної ринкової економіки, характеризується високим динамізмом своїх підходів і методів, обумовлених швидкими змінами зовнішніх і внутрішніх умов господарювання підприємств. Ті управлінські рішення, які ще вчора забезпечували підприємству фінансовий успіх, сьогодні можуть призвести до протилежного результату. У зв'язку з цим, мистецтво управління фінансами підприємства потребує на сучасному етапі своєчасного коригування його фінансової ідеології і стратегії, постійного пошуку нових методичних прийомів обгрунтування управлінських рішень, нових фінансових інструментів реалізації цих рішень.

Проте, незважаючи на високий динамізм фінансового менеджменту, йому властиві і свої стабільні "правила гри", без знання яких виходити "на ігрове поле" господарювання дуже небезпечно. Це стосується загальних принципів формування структури капіталу та активів, методів управління грошовими потоками і фінансовими ризиками, механізмів фінансового управління в умовах кризового розвитку підприємства і т.п. Знання і практичне використання сучасних принципів, механізмів і методів ефективного управління фінансовою діяльністю підприємств дозволяє забезпечити їх безболісний перехід до нової якості економічного розвитку в ринкових умовах.

У нашій країні практика ефективного фінансового менеджменту знаходиться лише в стадії становлення, зіштовхуючись з об'єктивними економічними труднощами перехідного періоду, недосконалістю нормативно-правової бази, недостатнім рівнем підготовки спеціалістів до роботи в кризових економічних умовах. Подальше просування країни на шляху ринкових реформ і подолання кризових економічних тенденцій дозволяє повною мірою використовувати теоретичні результати і практичний досвід фінансового менеджменту. [34, с.46]

Фінансовий менеджмент являє собою систему принципів і методів розробки і реалізації управлінських рішень, пов'язаних із формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів підприємства й організацією обороту його коштів.

Ефективний фінансовий менеджмент дозволяє формувати ресурсний потенціал для високих темпів приросту виробничої діяльності підприємства, забезпечувати постійний ріст власного капіталу, істотно підвищувати його конкурентну позицію на товарному і фінансовому ринках, забезпечувати стабільний економічний розвиток у стратегічній перспективі.

Головною ціллю фінансового менеджменту є забезпечення максимізації добробуту власників підприємства в поточному і перспективному періоді. Ця ціль одержує конкретне вираження в забезпеченні максимізації ринкової вартості підприємства, що реалізує кінцеві фінансові інтереси його власників. Характеризуючи узвичаєну в ринковій економіці вищевикладену головну ціль фінансового менеджменту, слід зазначити, що вона вступає в протиріччя з дуже поширеним у нас думкою про те, що головною ціллю фінансової діяльності підприємства є максимізація прибутку. Справа в тому, що максимізація ринкової вартості підприємства далеко не завжди автоматично досягається при максимізації його прибутку. Так, отриманий високий по сумі і рівню прибуток може бути цілком витрачений на цілі поточного споживання, у результаті чого підприємство буде позбавлене основного джерела формування власних фінансових ресурсів для свого майбутнього розвитку (а підприємство, що не розвивається, втрачає в перспективі досягнуту конкурентну позицію на ринку, скорочує потенціал формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, що в остаточному підсумку призводить до зниження його ринкової вартості). Крім того, високий рівень прибутку підприємства може досягатися при відповідно високому рівні фінансового ризику і загрозі банкрутства в наступному періоді, що також може обумовити зниження його ринкової вартості. Тому в ринкових умовах максимізація прибутку може виступати як одна із важливих задач фінансового менеджменту, але не як головна його ціль. [34, с.4]

В загальному, поточні задачі фінансового менеджменту визначаються господарською діяльністю підприємства і зафіксовані практично в кожному статуті, - поліпшення фінансових результатів або збільшення прибутку. Незважаючи на очевидність такої цілі, у вітчизняних підприємств виробничі орієнтири звичайно превалюють над фінансовими і комерційними, практично відсутня фінансова стратегія.

Забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів відповідно до задач розвитку підприємства в майбутньому періоді. Ця задача реалізується шляхом визначення загальної потреби у фінансових ресурсах підприємства на майбутній період, максимізації обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел, визначення доцільності формування власних фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел, управління залученням позичкових фінансових засобів, оптимізації структури джерел формування ресурсного фінансового потенціалу.

Забезпечення найбільш ефективного використання сформованого обсягу фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства. Оптимізація розподілу сформованого обсягу фінансових ресурсів передбачає встановлення необхідної пропорційності в їхньому використанні на цілі виробничого і соціального розвитку підприємства, виплати необхідного рівня прибутків на інвестований капітал власникам підприємства і т.п. У процесі виробничого споживання сформованих фінансових ресурсів у розрізі основних напрямків діяльності підприємства повинні бути враховані стратегічні цілі його розвитку і можливий рівень віддачі вкладених засобів.

3.Оптимізація грошового обігу. Ця задача вирішується шляхом ефективного управління грошовими потоками підприємства в процесі кругообігу його коштів, забезпеченням синхронізації обсягів надходження і витрати коштів по окремих періодах, підтримкою необхідної ліквідності його оборотних активів. Одним із результатів такої оптимізації є мінімізація середнього залишку вільних грошових активів, що забезпечує зниження втрат від їхнього неефективного використання й інфляції.

Забезпечення максимізації прибутку підприємства при передбачуваному рівні фінансового ризику. Максимізація прибутку досягається за рахунок ефективного управління активами підприємства, залучення в господарський оборот позикових фінансових засобів, вибору найбільш ефективних напрямків операційної і фінансової діяльності. При цьому, для досягнення цілей економічного розвитку підприємство повинне прагнути максимізувати не балансовий, а чистий прибуток, що залишається в його розпорядженні. Це вимагає здійснення ефективної податкової, амортизаційної і дивідендної політики. Вирішуючи цю задачу, необхідно мати на увазі, що максимізація рівня прибутку підприємства досягається, як правило, при істотному зростанні рівня фінансових ризиків, тому що між цими двома показниками існує прямий зв'язок. Тому максимізація прибутку повинна забезпечуватися в межах припустимого фінансового ризику, конкретний рівень якого встановлюється власниками або менеджерами підприємства з урахуванням їхнього фінансового менталітету (відношення до ступеня припустимого ризику при здійсненні господарської діяльності).

Забезпечення мінімізації рівня фінансового ризику при передбачуваному рівні прибутку. Якщо рівень прибутку підприємства заданий або спланований заздалегідь, важливою задачою є зниження рівня фінансового ризику, який забезпечує отримання цього прибутку. Така мінімізація може бути забезпечена шляхом диверсифікації видів операційної і фінансової діяльності, а також портфелю фінансових інвестицій; профілактикою і запобіганням окремих фінансових ризиків, ефективними формами їх внутрішнього і зовнішнього страхування.

6. Забезпечення постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку. Така рівновага характеризується високим рівнем фінансової стійкості і платоспроможності підприємства на всіх етапах його розвитку і забезпечується формуванням оптимальної структури капіталу й активів, ефективними пропорціями в обсягах формування фінансових ресурсів за рахунок різноманітних джерел, достатнім рівнем самофінансування інвестиційних потреб.

Всі розглянуті задачі фінансового менеджменту тісно взаємопов'язані, хоча окремі з них і носять різнонаправлений характер (наприклад, забезпечення максимізації суми прибутку при мінімізації рівня фінансового ризику; забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів і постійної фінансової рівноваги підприємства в процесі його розвитку і т.п.). Тому в процесі фінансового менеджменту окремі задачі повинні бути оптимізовані між собою для найбільш ефективної реалізації його головної цілі.

Як і кожна керуюча система фінансовий менеджмент припускає наявність визначеного об'єкта управління. Таким об'єктом управління виступають фінанси підприємства і його фінансова діяльність. Особливості формування капіталу і фінансових ресурсів, форми і методи розподілу цих фінансових ресурсів, обсяги й інтенсивність грошових потоків і інші умови фінансової діяльності на окремих підприємствах істотно відрізняються одна від одної.

Фінансовий менеджмент реалізує свою головну ціль і основні задачі шляхом здійснення визначених функцій. Ці функції підрозділяються на дві основні групи, які обумовлені комплексним змістом фінансового менеджменту:

функції фінансового менеджменту як керуючої системи (склад цих функцій у цілому характерний для будь-якого виду менеджменту, хоча і повинен враховувати його специфіку);

функції фінансового менеджменту як спеціальної області управління підприємством (склад цих функцій визначається конкретним об'єктом фінансового менеджменту).

Розглянемо зміст основних функцій фінансового менеджменту в розрізі окремих груп.

У групі функцій фінансового менеджменту як керуючої системи основними є:

1. Розробка фінансової стратегії підприємства. У процесі реалізації цієї функції виходячи з загальної стратегії економічного розвитку підприємства і прогнозу кон'юнктури фінансового ринку формується система цілей і цільових показників фінансової діяльності на довгостроковий період; визначаються пріоритетні задачі, розв'язувані в найближчій перспективі і розробляється політика дій підприємства по основних напрямках його фінансового розвитку. Фінансова стратегія підприємства розглядається як невід'ємна складова частина загальної стратегії його економічного розвитку.

2. Створення організаційних структур, що забезпечують прийняття і реалізацію управлінських рішень по всіх аспектах фінансової діяльності підприємства. Такі структури будуються по ієрархічній або функціональній ознаці з виділенням конкретних "центрів відповідальності". У процесі реалізації цієї функції фінансового менеджменту необхідно забезпечувати постійну адаптацію цих організаційних структур до мінливих умов функціонування підприємства і напрямків фінансової діяльності. Організаційні структури фінансового менеджменту повинні бути інтегровані в загальну організаційну структуру управління підприємством.

3. Формування ефективних інформаційних систем, що забезпечують обгрунтування альтернативних варіантів управлінських рішень. У процесі реалізації цієї функції повинні бути визначені обсяги й зміст інформаційних потреб фінансового менеджменту; сформовані зовнішні і внутрішні джерела інформації, що задовольняють ці потреби; організовані постійний моніторинг фінансового стану підприємства і кон'юнктури фінансового ринку.

4. Здійснення аналізу різноманітних аспектів фінансової діяльності підприємства. У процесі реалізації цієї функції проводяться експрес- і поглиблений аналіз окремих фінансових операцій; результатів фінансової діяльності окремих дочірніх підприємств, філій і "центрів відповідальності"; узагальнених результатів фінансової діяльності підприємства в цілому й у розрізі окремих її напрямків.

5. Здійснення планування фінансової діяльності підприємства по основних її напрямках. Реалізація цієї функції фінансового менеджменту пов'язана з розробкою системи поточних планів і оперативних бюджетів по основних напрямках фінансової діяльності, різноманітних структурних підрозділах і по підприємству в цілому. Основою такого планування є розроблена фінансова стратегія підприємства, що потребує конкретизації на кожному етапі його розвитку.

Розробка діючої системи стимулювання реалізації прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності. У процесі реалізації цієї функції формується система заохочення і санкцій у розрізі керівників і менеджерів окремих структурних підрозділів підприємства за виконання або невиконання встановлених цільових фінансових показників, фінансових нормативів і планових завдань. Індивідуалізація такої системи стимулювання забезпечується шляхом запровадження на підприємстві контрактної форми оплати праці керівників підрозділів і фінансових менеджерів.

Здійснення ефективного контролю за реалізацією прийнятих управлінських рішень в області фінансової діяльності. Реалізація цієї функції фінансового менеджменту пов'язана зі створенням систем внутрішнього контролю на підприємстві, поділом контрольних обов'язків окремих служб і фінансових менеджерів, визначенням системи контрольованих показників і контрольних періодів, оперативним реагуванням на результати здійснюваного контролю.

У групі функцій фінансового менеджменту як спеціальної області управління підприємством основними є:

1. Управління активами. Функціями цього управління є виявлення реальної потреби в окремих видах активів виходячи з прогнозованих обсягів операційної діяльності підприємства і визначення їхньої суми в цілому, оптимізація складу активів з позицій ефективності їх комплексного використання, забезпечення ліквідності окремих видів оборотних активів і прискорення циклу їхнього обороту, вибір ефективних форм і джерел їх фінансування.

Управління капіталом. У процесі реалізації цієї функції визначається загальна потреба в капіталі для фінансування формованих активів підприємства; оптимізується структура капіталу з метою забезпечення найбільш ефективного його використання; розробляється система заходів щодо рефінансування капіталу в найбільш ефективні види активів.

Управління інвестиціями. Функціями цього управління є формування найважливіших напрямків інвестиційної діяльності підприємства; оцінка інвестиційної принадності окремих реальних проектів і фінансових інструментів і добір найбільш ефективних з них; формування реальних інвестиційних програм і портфеля фінансових інвестицій; вибір найбільш ефективних форм фінансування інвестицій.

4.Управління грошовими потоками. Функціями цього управління є формування вхідних і вихідних грошових потоків підприємства, їхня синхронізація в обсязі і в часі по окремих майбутніх періодах, ефективне використання залишку тимчасово вільних грошових активів.

5. Управління фінансовими ризиками та запобігання банкрутства. У процесі реалізації цієї функції виявляється склад основних фінансових ризиків, властивих господарській діяльності даного підприємства; здійснюється оцінка рівня цих ризиків і обсяг пов'язаних із ними можливих фінансових втрат у розрізі окремих операцій і по господарській діяльності в цілому; формується система заходів щодо профілактики і мінімізації окремих фінансових ризиків, а також їхнього страхування; на основі постійного моніторингу оцінюється рівень загрози банкрутства і при високому її рівні використовуються механізми антикризового фінансового управління підприємством.

Основні функції фінансового менеджменту як спеціальної області управління підприємством розглянуті в найбільш агрегованом вигляді. Кожна з цих функцій може бути конкретизована більш цілеспрямовано з врахуванням специфіки підприємства як об'єкта фінансового управління й основних форм його фінансової діяльності. З урахуванням здійснення такої конкретизації на кожному підприємстві будується багаторівнева функціональна система управління фінансовою діяльністю.

В сучасних умовах задачі фінансового менеджменту зводяться здебільшого до вирішення проблеми виживання в посткризових умовах і перетинаються з усіма поняттями господарської діяльності - запасами, витратами, прибутками, податками, боргами, формами розрахунків, цінними паперами та ін. Все це потребує постановки фінансового менеджменту на дуже високому рівні, що включає аналіз, планування, контроль, облік, моніторинг і регулювання, але пріоритет в умовах кризи неплатежів і переважання негрошових розрахунків варто віддати управлінню грошовими потоками підприємства.

Сучасні складності управління грошовими потоками (грошові та бартерні форми розрахунків у бухгалтерському обліку змішуються і виступають у вигляді формального грошового обігу) тільки підкреслюють обгрунтованість зазначеного пріоритету.

фінансовий грошовий прибуток управління

Висновки

Сучасні методи фінансового аналізу дають можливість здійснювати оцінку підприємств, компаній та їхніх філіалів по інтегрованим показникам функціонування. Фінансовий аналіз вивчає економічний стан фірми і відображає ефективність виробничої діяльності, ліквідності та фінансової усталеності підприємств за допомогою системи показників.

Метою фінансового аналізу є оцінка фінансового стану підприємства на підставі виявлених результатів та подача рекомендацій щодо його поліпшення. Фінансовий стан оцінюється насамперед на основі статей бухгалтерського балансу та додаткам до нього. Задачі фінансового аналізу визначаються інтересами користувачів аналітичним матеріалом, яких насамперед цікавить:

оцінка фінансових результатів;

оцінка майнового стану;

аналіз фінансової усталеності, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

дослідження стану та динаміки дебіторської і кредиторської заборгованості;

аналіз ефективності вкладеного капіталу.

Розрахунок та аналіз економічних показників діяльності підприємств є активними інструментами сучасного фінансового менеджменту. Набір цих відносних показників дозволяє скласти доволі повне уявлення про ефективність виробничої, маркетингової діяльності, фінансової стратегії підприємства, а також оптимізувати сам процес управління.

Методика фінансового аналізу являє собою дослідження цих показників з метою прийняття найбільш виправданих рішень в ринкових умовах.

Без фінансового аналізу сьогодні стає неможливимим функціонування будь-якого суб'єкта економічної діяльності, включаючи й тих, що з певних причин не переслідують мету максимізації прибутків. Якщо ефективність господарювання є добровільною справою агента економічної діяльності, то фінансова звітність - обов'язковою: навіть дрібні приватні підприємства зобов'язані аналізувати свою фінансову діяльність, на основі якої вони будують звітність перед органами Державної податкової адміністрації.

Головним джерелом фінансового аналізу є інформація бухгалтерської звітності підприємств, відповідна обробка якої може сприяти максимізації прибутку підприємства. У виробничій сфері фінансовий аналіз тісно зв'язаний з двома головними функціями управління виробництвом: плануванням та контролем, а також з їхньою проміжною ланкою - бюджетуванням (розподілом коштів для досягнення поставлених виробничіх цілей). Без відповідного планування цілі досягаються лише випадково. При плануванні для аналізу головним чином використовуються джерела внутрішнього походження. В основному це дані про сподівані обсяги виробництва (продажу) та витрати. Однак в сучасних умовах джерела фінансового аналізу діяльності великих підприємств не обмежуються внутрішньою інформацією. При плануванні обсягів виробництва до уваги часто беруться статистичні показники стану ринку, економічної ситуації в країні, демографічні характеристики населення окремих регіонів (як скажімо при будівництві мережі супермаркетів) тощо. Фінансовий аналіз є інструментом контролю ефективності використання розподілених або інвестованих коштів. Перед вкладанням коштів у виробництво інвестори проводять оцінку вартості як матеріальних, так і нематеріальних активів. На основі фінансової оцінки будується ціна цих активів. Фінансовий стан характеризується системою таких показників, як поточна і перспективна платоспроможність, оборотність, наявність власних і позичкових засобів, ефективності їхнього використання та ін. Аналізу належить важлива роль у досягненні стабільного фінансового стану підприємства.

Так як підприємства лісового господарства в умовах ринку значну увагу приділяють фінансовим операціям, що приносять дохід, тому питання вкладення капіталів автор розглядала через згруповані показники, зокрема:

вкладення у виробничий капітал (основний і оборотний);

фінансові вкладення (довгострокові інвестиції, цінні папери, інші активи).

Аналізуючи витрати на виробництво бачимо, що 58% складають матеріальні затрати, 28% - витрати на оплату праці, 0,95% - відрахування на соціальні заходи, 0,43% - амортизація, 0,33% - інші витрати.

Випущена продукція реалізується споживачам по вільних оптових цінах, затверджених директором держлісгоспу. При формуванні цін за основу береться пиловник сосни II сорту. На цей сортимент складається калькуляція. На всі інші сортименти ціни розраховуються по коефіцієнтах відповідно до прейскуранту.

Виручка від реалізації продукції, робіт, послуг без ПДВ становила в 2002р. 1841,6 тис. грн. (в 2004 р. - 1933,6 тис.грн.), а затрати на її виробництво в 2002 р. - 1210,2 тис.грн., а в 2004 р. - 1510,6 тис.грн...