Географія грошового обігу на українських землях

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ГРОШОВИЙ ОБІГ У СКЛАДІ ДВОХ ІМПЕРІЙ

1.1 Грошовий обіг у Російській імперії

1.1.1 Паперові гроші й монети до початку Першої Світової війни

1.1.2 Грошовий обіг у період Першої Світової війни

1.2 Грошовий обіг в Австрійській імперії

1.2.1 Паперові гроші й монети до початку Першої Світової війни на Галичині й Закарпатті

1.2.2 Грошовий обіг у період Першої Світової війни. Місцеві гроші й замінники грошей

РОЗДІЛ 2. ГРОШОВИЙ ОБІГ В РОКИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ

2.1 Українські загальнодержавні гроші й географія їхнього обігу (1918-1920)

2.2 Місцеві гроші в роки Громадянської війни

2.3 Гроші білогвардійських урядів

2.4 Гроші на територіях австрійської, німецької, французької окупації в 1918 р.

2.5 Радянські гроші (1918-1922)

РОЗДІЛ 3. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ

3.1 На землях, окупованих Польщею

3.2 На землях, окупованих Румунією

3.3 На землях у складі Чехословаччини

3.4 На землях, окупованих Угорщиною (1939-1945)

3.5 Грошовий обіг під час німецької окупації України

РОЗДІЛ 4. ПЕРІОДИЗАЦІЯ І КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОШОВОГО ОБІГУ В УРСР (1922-1946 РР.)

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



ВСТУП

грошовий обіг український державотворчий

Актуальність теми. Однією з провідних тенденцій сучасного етапу розвитку історичної науки є підвищений інтерес до історіографії, що має на меті дослідження процесу нагромадження і розвитку історичних знань, з'ясовування стану і повноти вивчення конкретної проблеми. Упродовж останніх років в Україні невпинно зростає зацікавлення і грошовим обігом. Особливо цей процес активізувався у 90-х роках, що пов'язано з впровадженням Українською державою національної грошової одиниці.

Актуальність обраної теми зумовлена також ступенем її наукового вивчення. Незважаючи на численні публікації вітчизняних і зарубіжних дослідників, присвячені історії грошового обігу України першої половини ХХ століття, досі поза увагою вчених залишається історіографічний аспект проблеми та питання становлення й розвитку грошового обігу на теренах України, за винятком матеріалів, що розкривають проблеми формування боністичних й нумізматичних колекцій та аналізують наукову спадщину українських колекціонерів.

До того ж реалії української історіографії констатують про зростаючу потребу в узагальнюючих дослідженнях, створених з урахуваннями досягнень сучасної нумізматики й боністики.

Мета роботи -- розкрити особливості географії грошового обігу в першій половині ХХ століття на території України.

Загальній меті дослідження підпорядковані наступні завдання:

- стан наукового опрацювання досліджуваної теми та рівень її джерельного забезпечення;

- основні тенденції розвитку грошового обігу в першій половині ХХ століття;

- визначити вплив державотворчих процесів на грошове господарство на території України у вказаний період.

Об'єкт дослідження  -- географія грошового обігу на українських землях у першій половині ХХ століття.

Предмет -- історії грошового обігу та грошового господарства України у першій половині ХХ століття.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від початку ХХ століття до 1947 року. Визначення нижньої межі обумовлене вибором теми дослідження. Верхня хронологічна межа - проведення грошової реформи.

Географічні межі дослідження визначаються поставленими дослідницькими завданнями й охоплюють межі сучасної України в першій половині ХХ століття.

При підготовці курсової роботи основними методами були:

- метод історизму, при якому вдалось дослідити виникнення, формування та розвиток грошового обігу на території України у вказаний період;

- конкретно-історичний підхід у дослідженні, по-перше, дозволив зробити висновки про поділ його на періоди, а по-друге, дослідити як вони формувалися та змінювалися;

- кількісно-статистичний метод був використаний при аналізі зміни грошового обігу протягом досліджуваного періоду;

- методи класифікації та типології допомогли систематизувати основні надбання історіографії досліджуваної теми;

- метод географічного порівняння дозволив проаналізувати грошові відносини в різних регіонах у вказаний період;

- принцип об'єктивності дозволили підходити до всіх питань і явищ критично, виходячи з наявних фактів.

Стан дослідження проблеми. Упродовж останнього десятиліття в Україні зростає зацікавлення грошовим обігом на теренах України дослідницькими проблемами і водночас розширюється їх спектр. Проте поза увагою дослідників залишається історіографічний контекст - визначення ролі і внеску науковців у формування науково-теоретичних концепцій, без чого певним чином сповільнюється розвиток історичної науки.

Проблемам грошового обігу Російської імперії, СРСР й, зокрема України торкаються Іван Спаський «Русская монетная система» [19], Олександр Дьячков, Василь Узденіков «Монеты России и СССР» [8], Олександр Щелоков «Монеты СССР» [24].

Однак у вищеперерахованих працях матеріал є дещо обмеженим, який в основному зосереджується на формування колекцій чи діяльність наукових осередків.

Широко було висвітлене питання й грошового обігу на західноукраїнських землях протягом першої половини ХХ століття. Перший з таких - Володимир Зварич, котрий в своїй публікації «До питання про грошовий обіг у Галичині під пануванням Австро-Угорщини» [10] розкриває сутність монетно-грошового обігу на Галичині під владою Австрії. Хронологічний ланцюг вищезазначених процесів продовжила Галина Марковецька в своїй публікації «Окупаційні паперові гроші Польщі, які були в обігу на території Східної Галичини (1919 - 1924 рр.)» [14].

Чільне місце має і стаття Володимира Рудика «Окупаційні металеві бони польських військових частин у Західній Україні (1920 -- 1939 pp.) як історико-економічне джерело». Окремі історіографічні матеріали складають публікації. Перша з них - «Державні гроші 1917-1920» [5] Михайла Гнатишака, у якій автор висвітлює питання грошового обігу на теренах України в часи громадянської війни. Цієї теми торкається й інший дослідник Роберт Тхоржевський в своїй статті «Паперові гроші України 1917 - 1920 pp.» [21].

Чільне місце в процесі дослідження займають узагальнюючі праці з грошового обігу на теренах України досліджуваного періоду Леоніда Булави «Нумізматика й боністика з основами теорії та історії грошей» [2] та Романа Шуста «Нумізматика: історія грошового обігу та монетної справи в Україні» [8]. Дані роботи добре забезпечені фактичним матеріалом, які краще і точніше допомагають розібратися в даному дослідженні.

Структура роботи підпорядкована меті й завданням дослідження та відображає логічну послідовність питань, що досліджувалися. Курсова кваліфікаційна робота складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури (25 одиниць). Загальний обсяг роботи становить 34 сторінки.



РОЗДІЛ 1. ГРОШОВИЙ ОБІГ У СКЛАДІ ДВОХ ІМПЕРІЙ

1.1 Грошовий обіг у Російській імперії

1.1.1 Паперові гроші й монети до початку Першої Світової війни

Наприкінці XIX ст. розпочинаються зміни у валютних відносинах між капіталістичними країнами. Система металевих грошей у формі біметалізму, коли роль грошей закріплювалась золотом і сріблом, була витіснена валютною системою золотого стандарту (системою класичного монометалізму).

Монометалізм [11, с. 125] - грошова система, за якої роль всезагального еквіваленту відіграє один з дорогоцінних металів. При цьому в обігу домінують монети, виготовлені з цього металу, або паперові грошові знаки, які вільно розмінюються на нього. Золотий монометалізм поширився по світу в останню третину XIX століття. Срібній та мідній монеті була відведена роль допоміжних грошей.

Перехід Росії до системи золотого монометалізму був зумовлений накопиченням золотого запасу та необхідністю подальшого розвитку грошово-товарних відносин. Після 3 січня 1897 р. була проведена девальвація рубля (на третину) й одночасно почалася масово називати імперіалом [1, с. 68]. Карбувались нові золоті монети п'яти карбованцевої вартості на 1/3 колишнього імперіалу, а також були визначені умови забезпечення кредитних білетів у обігу. Емісійне право Державного банку було обмежено правилом: кредитні білети в обігу до 600 млн. руб. забезпечувались золотом повністю, понад 600 млн. руб. - наполовину, тобто понад золотий запас Держбанк міг випустити незабезпечених кредитних білетів на суму 300 млн. руб. Це емісійне правило забезпечення порівняно з емісійними системами інших країн досить суворе (в перші роки виконувалось навіть понад норму, оскільки золотий запас часто перевищував суму кредитних білетів у обігу: в 1899 р. - 1007 млн. руб. золота і 661 млн. руб. кредитних білетів в обігу, тобто на 646 млн. руб. менше від емісійного права) [3, с. 4].

Того ж, 1897 року було від карбовано золоті монети номіналами 15; 10; 7 1/2 руб. Росія, таким чином, перейшла до золотого рубля. В обігу перебували такі його номінали: 10 руб. (7,74 г чистого золота); 15; 7¹/₂ руб. (карбувались рідко); 5 руб. (3,87 г чистого золота); 1 руб. (вага -- 20 г, з них -- 18 г чистого срібла); 50, 25 коп. (90% -- срібла, 10% -- лігатури); 20, 15, 10, 5 коп. (білон -- сплав срібла); 5, 3, 2, 1, 1/2, 1/4 коп. (мідь). Одночасно в обігу були і банкноти: 500, 100, 50, 25, 10, 5, 3, 1 руб. [8, с. 346].

У всіх банках Росії проводився вільний обмін грошей на золоту монету. Ця грошова структура була досить міцною. Одночасно в Росії розробляли проекти реформ, спрямованих на уніфікацію грошової системи [19, с. 76].

Встановлена цією грошовою реформою тверда валюта проіснувала в Російській імперії до першої світової війни. Вона давала можливість уряду здійснити великі економічні та кредитно-фінансові заходи, спрямовані переважно на розвиток великої промисловості.

1.1.2 Грошовий обіг у період Першої Світової війни

У 1914 році з початком першої світової війни в державі було призупинено карбування золотих і срібних монет. Натомість, було розпочато випуск кредитних грошей номіналами 1, 2, 5, 50 руб. [20, с. 134].

Падіння курсу рубля почалось з перших місяців війни. Взагалі, то у роки війни (1914 - 1918) рубль втратив більшу частину своєї вартості, тому станом на 1915 р. офіційний курс рубля знизився до 80 коп., а наприкінці 1916 р. - до 55 коп. Значно зменшилась купівельна спроможність рубля, яка, за офіційними даними, на 1 березня 1917 р. знизилась майже в чотири рази (1 руб. = 27 копійок) [23, с. 176]. За іншими джерелами, індекс зростання товарних цін уже на 1 січня 1917 р. досяг 702 (у 1913 р. він дорівнював 100), тобто купівельна спроможність рубля знизилась до 14 коп. [2, с. 53]. У наступні місяці ця тенденція прогресувала.

У час правління Тимчасового уряду (лютий 1917 р.) в обіг було випущено так звані «керенки» - гроші Тимчасового уряду. Ці банкноти не мали ні номера, ні серії. Основними їх номіналами були 40 і 20 руб. Тимчасовим урядом також було здійснено емісію 250 і 1000 руб [8, с. 459].

Тимчасовий уряд у ще більших розмірах, ніж царизм, вдався до емісії паперових грошей і до зовнішніх позик. Лише протягом п'яти місяців - з березня по липень 1917 року - було випущено паперових грошей на суму 4500 млн. руб., тобто втричі більше, ніж за весь період першої світової війни до лютого 1917 р. [8, с. 462].

На 1 січня 1917 р. в обігу перебувало кредитних білетів на суму 9,1 млрд. руб., на 1 жовтня 1917 р. - вже на суму 17,2 млрд. руб., а на 1 листопада 1917 р. - 22,4 млрд. руб. [13, с. 296].

1.2 Грошовий обіг в Австрійській імперії

1.2.1 Паперові гроші й монети до початку Першої Світової війни (на Галичині й Закарпатті)

В останній третині XIX ст. економіка Австро-Угорщини втратила свій як промисловий, так і аграрний характер. Крім того, з середини 1870-х років у країні почали наростати інфляційні процеси через стрімке здешевлення срібла базового металу австрійської грошової системи. На 1892 р., порівняно з 1870 р. вартість срібла щодо залога впала на 51 %. [7, с. 24]. Тому, виходячи з вищезазначених умов 2 серпня 1892 р. імператор Франц - Йосиф І разом із міністрами Штайнбахом, Таафом і Шонборном у місті Оффензсс підписав закон про запровадження золотої кронової валюти. Закон ознаменував перехід країни до системи залогою монометалізму [10, с. 203]. Замість флорина вводилася нова грошова одиниця - крона, що ділилася на 100 гелерів, в Угорщині - 100 філерам. Карбування крони тривало впродовж 1892 - 1918 років з різних металів. Так, для прикладу: 1, 2 і 5 корон - зі срібла; 10, 20 і 100 корон - зі золота (10 корон містить 3,049 г золота). Випущені були корони і в банкнотах: 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 1000, 10 000 корон [7, с. 26].

Розмінними монетами стали срібна крона (з кілограма срібла 835-ї проби карбувалося 200 монет цього номіналу), нікелеві 10 і 20 гелерів (з кілограма нікелю карбувалося відповідно 255 та 333 монети) та бронзові 1 і 2 гелери (з кілограма монетного сплаву виготовляли відповідно 300 і 600 монет) [7, с. 27]. Планувалося випусти також монету номіналом 50 гелерів, однак цей задум реалізований не був, і до 1918 р. її раль виконували старі чверть гульденові монети [7, с. 29].

1.2.2 Грошовий обіг у період Першої Світової війни. Місцеві гроші й замінники грошей

З оголошенням 28 липня 1914 р. війни різко похитнулися позиції золотої кронової валюти. Уряд, потребуючи вели кил видатків на ведення бойових дій, оголосив про замороження усіх банківських рахунків і про значне обмеження видані грошових сум. Припинилося карбування золотих 20- і 100-кронових монет (10-кронові востаннє емітувалися те у 1911 р.). Це викликаю паніку серед населення і передчуття знецінення крони. Вже у серпні 1914 р. торгівці почали відмовлятися приймати оплату паперові банкноти, вимагаючи натомість золоті й срібні монети. Населення, в свою чергу, боячись знецінення грошей, вдалося до тезаврації спочатку монети з дорогоцінних металів, а потім навіть нікелевої і бронзової. Заяви влади щодо незмінності курсу паперових грошей виявилися марними. У країні поширювалася «розмінна криза», за якої паперові гроші неможливо було розміняти або отримати з них здачу. Міністерство фінансів, бажаючи виправити ситуацію, повернуло в обіг старі монети номіналом в 1 флорин, вилучені вході грошової реформи 1892 р. Накопичені у довоєнні роки запаси дорогоцінного металу дали змогу карбувати у 1915-1916 рр. срібні однокронні монети, які теж мали б послабити «монетний голод» [7, с. 27]. У 1916 р. здійснено значний випуск 20-кронових монет. Але. потрапивши до населення, назад в обіг вони, як правило, вже не поверталися - в умовах поразок на фронтах й наростання економічної кризи довіру населення до золотої кронової валюти утримати було неможливо [7, с. 30].

Австрійський уряд, стурбований проблемою зникнення монет з обігу, вдався до рішучих адміністративних заходів. Так. було видано наказ, згідно з яким, тим, хто приховує дрібні монети, загрожував штраф. Також в обіг випускалися дрібні номінали паперових грошей. Проте це практично ніяк не позначилося на стані грошового обігу.

На територіях, топлених ворожими арміями, з'являлися монети іноземних держав. Так, у Галичині й Буковині, які неодноразово переходили з рук в руки, поширилися німецькі монети, які потрапили на цю територію разом із союзницькими кайзерівськими військами, а також монети Росії. Розповсюдилися значно ширше, так як у період окупації земель усі закупки продуктів харчування, фуражу тощо для діючої армії здійснювалися за російські гроші, ними ж отримували платню військові і місцеві службовці. Проте у грошовому господарстві Росії з початком війни спостерігалися ті ж явища, що у фінансах Австро-Угорщини. Вже влітку 1915 р. відчувався брак монет в обіг) [10, с. 206]. Отже, разом із австрійськими монетами у регіонах бонових дій поступово зникли й російські.

У період Першої світової війни карбувалися цікаві пробні монети. У їхньому ряду виділяється так звана «переможна крона» [7, с. 28].

Наступне здешевлення металу розмінних монет відбулося у 1916 р. Номінали 2 і 20 гелерів почали карбувати із заліза. Разом із цією зміною монетного металу, змінився і зовнішній вигляд усіх розмінних монет[7, с. 29].



РОЗДІЛ 2. ГРОШОВИЙ ОБІГ В РОКИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ

2.1 Українські загальнодержавні гроші й географія їхнього обігу (1918-1920)

Після лютневої революції 1917 року та утворення у березні Центральної Ради в Україні відразу ніхто не вів і мови про запровадження своєї національної валюти. Нова влада ставила перед собою завдання досягти лише права на автономію України у складі федеративної демократичної Російської республіки. Отже, власні гроші для України в умовах федерації та єдиного економічного простору не передбачалися. Однак протягом літа - осені різка зміна політичної ситуації змусила молоду українську владу терміново вирішувати питання про незалежність та суверенітет республіки. Ще до проголошення в IV Універсалі (січень 1918 р.) самостійності УНР Центральна Рада встигла провести низку важливих соціальних та економічних реформ, спрямованих на захист суверенітету України. 19 грудня Центральна Рада ухвалила тимчасовий закон про випуск державних кредитових білетів. Першу емісію становили карбованці.

Перші паперові гроші УНР були випущені, за різними джерелами, 24 або 26 грудня 1917 р. (за н. ст., відповідно, 5 або 7 січня 1918 р.) [6, с. 46].

Ще влітку 1917 р. Михайло Грушевський оголосив конкурс на кращі ескізи українських паперових грошей. У цьому конкурсі взяли участь такі відомі художники, як Г. Нарбут, А. Середа, Г. Золотов, О. Красовський, М. Романовський. Тоді ж на герб України були запропоновані тризуб із хрестом, зображення козака з мушкетом і навіть свастика. Загальний обсяг емісії було встановлено на суму 500 млн. карбованців. Започаткували її білетом з номіналом у 100 карбованців. У народі ці 100 карбованців назвали «горпинками», мабуть, через орнамент, який часто траплявся на жіночих фартушках (кияни називали фартушки «горпинками») [4, с. 21].

Після підписання Брест-Литовського мирного договору і повернення Центральної Ради до Києва, 1 березня 1918 р. гривня стала основною грошовою одиницею. Та «грошовий голод» змусив вжити термінових заходів. У Києві Український державний банк почав друкувати тимчасові розрахункові білети, які надійшли в обіг ще до появи банкнот закордонного друку. Проте виготовлення грошей у Німеччині зволікалось, і через це тимчасові білети набули більшого, ніж передбачалося, значення. Так і відбулася ІІ емісія Центральної Ради (починаючи з 6 квітня 1918 р.). Були випущені паперові гроші у 100, 200, 400, 500 і 1000 крб., з водяними знаками, на високоякісному папері [5, с. 116].

30 березня 1918 р. вийшов закон про випуск паперових грошей номіналами у 5, 10, 25 і 50 крб. (загальною вартістю на 100 млн. крб.) Планувалося, що їх обіг буде більш-менш тривалим (до 1.03.1924 р.). 5 і 10 крб. так і не були випущені, 25 крб. з'явилися 6.04.1918 р., 50 крб. («лопатки») дещо пізніше [5, с. 124].

29 квітня 1918 р. відбувся з'їзд вільних хліборобів гетьманом України було обрано Павла Скоропадського (1873 - 1945). Він же й проголосив країну Українською Державою, розігнавши перед цим Центральну Раду.

31 травня 1918 р. гетьман Скоропадський віддав наказ про запровадження нових паперових грошей - гривень. Друкувалися вони у Берліні, оскільки були замовлені в Німеччині ще Центральною Радою.

5 серпня 1918 р. з'явились перші паперові гривні. Це були відсоткові облігації внутрішньої позики й називалися «Білетами Державної Скарбниці» номіналом у 50, 100, 200 та 1000 грн. Такі білети друкувалися з 8 купонами (по 4 з кожного боку банкноти) [17, с. 26].

У серпні-вересні 1918 року в Україну почали надходити перші партії грошей, надрукованих в Німеччині [4, с. 16]. Випуск гривень у обіг Київською конторою Державного банку розпочався тільки 17 жовтня 1918 року. Надруковано було відразу 6 номіналів: по 2, 10, 100, 500, 1000 і 2000 гривень (1000 і 2000 гривень уряд змушений був замовити через тогорічну інфляцію). Причому тільки на двох останніх була офіційна назва України за часів гетьманату - «Українська Держава». На перших чотирьох вона називалась «Українська Народна Республіка». Так сталося, що проекти цих грошей було зроблено ще за часів Центральної Ради (автори проектів: знака у 2 гривні - В. Кричевський, знаків у 10, 100, 500 гривень - Г. Нарбут).

Згідно з договором між Україною і Німеччиною, остання мала виготовити до 1 січня 1919 р. українські державні кредитові білети на суму 11500 млн. гривень. Крім того, продовжувати друкувати і знаки державної скарбниці у 25 і 50 карбованців без змін у оформленні.

У листопаді 1918 р. відбулися революції в Австро-Угорщині та Німеччині, які сприяли поваленню монархій Габсбургів та Гогенцолернів. Звісно, був повалений окупаційний режим і в Україні, а за ним і гетьманський уряд. Вночі 14.11.1918 р. в Білій Церкві було створено Українську Директорію, яка через місяць увійшла до Києва.

Війна з радянською Росією та українською радянською владою потребувала великих коштів. Тому уряд продовжував випускати великі суми грошей, практично не стабілізуючи грошової системи.

У Києві Директорія використовувала запаси грошей, випущених ще урядом Центральної Ради і гетьмана, а також російські рублі. Німецькі марки та австрійські крони були в обігу серед населення як необов'язкові, разом з ними курсували і бони міст та сіл України [17, с. 26].

Згодом Директорія переїжджає у Вінницю, звідти до Тернополя, потім до Станіслава (Івано-Франківська). У Станіславі були виготовлені банкноти номіналом у 5 гривень. Вони були надруковані поспіхом, тому на окремих у слові «гривень» пропущено літеру «р». 5 гривень друкувалися з водяним знаком («гриби») на сірому папері.

22 серпня 1919 року було оголошено, що так звані «совєтскі» гроші не визнаються законними платіжними знаками в УНР. А 23 серпня вийшло розпорядження міністра фінансів Б. Мартоса та директора Кредитової канцелярії В. Сапицького, яке остаточно встановило порядок грошового обігу в Україні. Згідно з ним на теренах УНР продовжували бути в обігу «царські» гроші номіналами у 100 рублів та нижче за зниженим курсом, розмінні марки та бони з номіналом у копійках [21, с. 84].

У Кам'янці-Подільському Директорія випустила в обіг купюри номіналом у 10, 25, 100, 250 і 1000 крб. (а також Станіславські п'ять гривень). Інші (100, 250 і 1000 крб.) були виготовлені з кліше, які, своєю чергою, були заготовлені ще при Скоропадському. Крім перелічених банкнот, тривав також випуск знаків попередніх зразків. Згідно з домовленістю між урядом Директорії та німецькою фірмою «Юнкерс», літаки фірми впродовж червня - листопада регулярно доставляли віддруковані ще на замовлення попередніх урядів гривні за маршрутом Бреслау - Кам'янець-Подільський. Але грошей однак бракувало.

2.2 Місцеві гроші в роки Громадянської війни

Брак грошей у пореволюційній Російській імперії був настільки великим, що їх випускали кооперативи, магазини, клуби. Такі гроші мали строго місцевий (локальний) характер. Для прикладу, у Севастополі власні гроші випускали 80 організацій, у Харкові -- 60. Такі гроші були й на території Полтавській губернії.

Найоригінальніші гроші випустив нарком фінансів Якутії Семенов. Він на різнокольорових етикетках від «Мадери» написав від руки - 1 руб., «Кагора» - 3 руб., «Портвейна» - 10 руб., «Хереса» - 25 руб., завірив ці написи печаткою Наркомфіну. Якути і тунгуси схвально сприймали ці гроші.

Місцеві гроші на Полтавщині

Місцеві гроші мала й Полтавщина. Однак в цей період, ми маємо велику кількість бон без дати випуску. Ймовірно, що деякі з них належать до цього періоду. Є бони на яких проставлена дата випуску - 1918 р.. Сюди відносяться міські кредитні бони м. Кременчука вартістю в 1, 3, 5 та 10 карбованців. Крім цього, ми ще маємо згадку про можливий випуск «Позики спасіння України»: «Деякі земства звертаються до Генерального секретаріату з пропозицією, щоб він випустив «Позику спасіння України». Генеральний секретаріат цієї справи ще не розглядав». Ми не можемо сказати чи був здійснений випуск «Позики спасіння України» внаслідок відсутності джерел з цього приводу.

Окрім цього, ми маємо згадку від 20 липня 1918 р. про випуск «Займу на побудову каналізації». Міська дума затвердила цю позичку на наступних умовах: «зайом визначений в сумі 2 000 000 карб. з 7% річних. Відсотки начисляються з часу надходження внесків і оплачуються без утримання 5% податку». Дуже вірогідно, що ця позика курсувала в цей час у Полтаві.

У тогочасній газеті «Полтавские новости» від 31 грудня 1918 р. читаємо: «Полтавська повітова земська управа внаслідок повідомлення міністерства внутрішніх справ про дозвіл земству випуску позики у 300 000 карб. в Полтавському земельному банку постановила звернутися до Полтавського земельного банка про якомога швидшу видачу дозволеної позики». Щоправда ми не знаємо, чи встиг Полтавський земельний банк випустити цю позику до 17 січня 1919 р.. Крім цього, ми знову маємо велику кількість місцевих бон у Полтаві, Кременчуці, Кобеляках, Хоролі та Крюкові, які, на жаль, не мають дати випуску. Є також бони на яких проставлена дата «1919», але ми не можемо віднести якісь з цих бон до періоду Директорії, тому що у 1919 р. на території Полтавщини «владарювали» ще уряди УСРР і генерала Денікіна.

2.3 Гроші білогвардійських урядів

Під час громадської війни значну роль у політичному житті України відігравали білогвардійські війська (особливо, з другої половини 1919р. - до листопада 1920 р.). Вони боролися за відновлення у дещо реформованому вигляді імперських порядків.

Навесні 1918р., за фінансової підтримки німців, було організовано повстання Донського козацтва. «Отаманом Війська Донського» був поставлений генерал Краснов. Він розпочав війну проти радянської влади під гаслом «Єдиної, неподільної Росії». За час його правління на Дону були здійснені випуски 5% короткотермінових зобов'язань Всевеликого Війська Донського (у 1918 р.), а також випуски грошей Ростовською-на-Дону конторою Держбанку (у 1918-1919 рр.), які були в обігу на всій території зайнятій Добровольчою армією [2, с. 65].

Купюри випускалися такими номіналами: 500,1000, 5000,10000, 25000 та 50000 руб. Вони були великого формату, оливкового кольору. Зобов'язання мають чотири різновиди за термінами [2, с. 65].

У 1918-1919рр. цією емісійною організацією білогвардійського уряду «Єдиної, неподільної Росії» було здійснено чотири емісії грошей. Спочатку було випущено гроші малих номіналів [2, с. 65].

Навесні 1919 р. німецька орієнтація Добровольчої армії змінюється англо-французькою. Краснова відправляють у відставку і до влади приходить генерал А. І. Денікін. Спочатку генерал Денікін вдало провів наступальну операцію в напрямку Москви, в результаті якої до осені 1919 р. денікінські війська захопили весь Крим та східну Україну (Полтаву - 30 липня). У цьому ж році була здійснена емісія Білетів Державного казначейства Головного командування збройних сил на півдні Росії - в З, 5,10, 50, 200,1000 та 10000 руб. Планувався випуск ще одного білету номіналом у 25 000 руб., але його не встигли випустити через наступ радянських військ і у грудні 1919 р. Кінна армія Будьонного розколола армію Денікіна на дві частини. Ці частини почали швидко відступати - одна в Крим, інша - у Новоросійськ [23, с. 216].

Саме в Новоросійську Денікін випустив у обіг свої останні гроші - 6% зобов'язання Державного казначейства 1920 р. номіналом у 100000 руб. Вони були великого формату, односторонні, червоного кольору. Відомі зобов'язання трьох різних термінів та з акцептом відділень Держбанку у Мелітополі, Севастополі та Феодосії [2, с. 65].

Генерал Денікін своїми невдалими діями викликав невдоволення англійських та французьких інтервентів. Тому 4 квітня 1920 р. він оголошує своїм наступником генерала Врангеля, а сам відпливає у Константинополь.

2.4 Гроші на територіях австрійської, німецької, французької окупації в 1918 р.

Улітку 1914 р. Німеччина розпочала воєнні дії проти Російської імперії на українському фронті. Вже з 1915 р. грошовий ринок західноукраїнських земель поповнився німецькими марками та пфенігами, що потрапляли сюди з кайзерівськими військами.

В цей час на Україні ходили ті ж самі гроші, що і в Німеччині. Серед них були Державні касові білети номіналами в 1 та 10 марок, а також Державні банкноти різних років випуску вартістю 20, 50,100 та 1000 марок. Державні касові білети нічим не забезпечувалися; на відміну від них Державні банкноти випускалися з курсом, який відповідав курсу золотих та срібних монет. Окрім того, на початку війни були створені позичкові каси, які видавали позики своїми власними білетами.

У 1916 р. німецьке командування випустило військові металеві гроші вартістю в 1, 2 та 3 копійки. Вони виготовлялися з заліза і нічим не забезпечувалися.

Під час Першої світової війни німецькі гроші були в обігу лише на Західній Україні. Після Брестського миру в 1918 р. німецькі й австро-угорські війська вторглися в Україну, і вже у квітні 1918 р. її повністю окупували. У сферу німецького впливу входили східна частина Волинської губернії та Київська, Чернігівська, Полтавська, Харківська і Таврійська губернії.

Окрім вищезазначених випусків грошей, німецьке командування випустило «ост-рублі» та «ост-марки». Це були паперові гроші, які уряд Німеччини випустив для країн Прибалтики. І хоча уряд України заборонив їхнє курсування на території України, але німецьке командування все ж використовувало їх для оплати послуг, особливо при переїздах по залізниці.

У кінці 1918 р. внаслідок революції у своїй країні німецькі війська залишили Україну. Разом з німецькими марками, у роки Першої світової війни на окупованих після Брестською миру територіях західної та південної України курсували й австро-угорські крони.

2.5 Радянські гроші (1918-1922)

1917 року після приходу до влади унаслідок Жовтневого перевороту 25 жовтня (7 листопада) більшовиків постало питання про зміну існуючої імперської грошової системи. Проте це відбулось не одразу. Ще наприкінці 1917 року більшовицький уряд випускав усі гроші, котрі підготував до емісії Тимчасовий уряд. Цікавим було карбування на них - поряд з датою «1918», «1919» -- двоголового орла.

Громадянська війна залишила по собі розруху і фінансову кризу. Брак грошових коштів поповнювався доволі просто: друкарські машини, що виготовляли гроші, працювали безперервно. Щоб зрозуміти ситуацію того часу, треба врахувати, що проїзд у трамваї м. Москви коштував 500 - 900 рублів, газета - 2500 рублів [3, с. 4].

1919-й став роком народження перших грошових знаків Радянської влади. 4 лютого Раднарком після обговорення фінансових питань ухвалив спеціальну постанову: «У зв'язку з браком кредитних бюджетів дрібної вартості Рада Народних Комісарів визнала за необхідне випустити в обіг грошові знаки 1, 2, 3-рублевої вартості спрощеного зразка» [3, с. 4].

«Спрощені» гроші були одного і того ж формату - розміром сірникової коробки і швидше мали вигляд великих поштових марок, аніж грошей. Нові розрахункові знаки отримали в народі назву «радзнаки» (рос. - «совзнаки»). Друкувались вони по 25 штук на 1 аркуші. При потребі їх відрізали й залучали до торгівлі [8, с. 326].

На розрахункових знаках 1919 р. гасло «Пролетарі всіх країн, єднайтесь!» написано сімома мовами: російською, німецькою, французькою, італійською, англійською, китайською та арабською. Тоді ще більшовики були впевнені в перемозі ідей соціалістичної революції у світі, тому заздалегідь готували такі гроші.

У 1919 році Народному банку РРФСР було надано право випуску грошових знаків «у межах дійсної необхідності народного господарства», тобто, стільки, скільки могла видрукувати державна експедиція заготівлі цінних паперів, яка працювала у три зміни. Проте, вона не встигала друкувати грошові знаки в тій кількості, яка могла задовольняти невпинно зростаючі потреби грошових відносин. Саме знецінення грошей призвело до їх звуження (грошових відносин). На ринку, зокрема, з'являється нова тенденція розвитку - безгрошовий товарообмін [13, с. 425].



РОЗДІЛ 3. ГРОШОВИЙ ОБІГ НА ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ (1918-1945)

3.1 На землях, окупованих Польщею

Відновлення незалежності Польщі, яка перебувала в складі Російської імперії, розпочалось восени 1918 року. Поразка Німеччини, розпад Австро-Угорської імперії та підтримка західноєвропейських країн і США прискорили процес державотворення в Польщі. 6 листопада 1918-го у Любліні виник перший незалежний уряд Польської республіки, який очолив Ю. Пілсудський. Формування Польської держави було завершене встановленням її кордонів за ухвалою Паризької мирної конференції в січні 1919 року й прийняттям конституції у березні 1921 р. [14, с. 39].

Починаючи з 1919 року, під польською окупацією опинились 125,7 тис. кв. км. земель Східної Галичини і Західної Волині, що становило третину всієї площі тодішньої Польської держави. Відповідно до даних перепису 1932 року, на всій території проживало 8,9 млн. чоловік, у тому числі - 5,6 млн. українців [14, с. 39]. Ці масштабні надбання стали для Польщі не тільки новими джерелами сировини, дешевої робочої сили та ринками збуту, а й зумовили появу й загострення ряду зовнішніх і внутрішніх проблем, які дестабілізували ситуацію в країні.

Першу свою банкноту - 500 марок - Польща випустила 15 січня 1919 р. 15 лютого того ж року було випущено купюри номіналами у 100 марок, а 17 травня 1919р. - купюри номіналами в 1, 5, 20, та 1000 марок польських [2, с. 68].

У 1921 -- 1924 роках на території українських земель у складі Польщі перебували в обігу польські марки: 1/2, 1, 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1000, 5000, 250000, 500000, 1000000, 10000000... З інфляційної банкноти найвищою була купюра в 100 млн. марок, випущена 20 листопада 1923 року [2, с. 68].

Як бачимо, уряд Польщі досить часто здійснював грошові емісії. Номінали купюр постійно збільшувалися під впливом інфляції. Це породжувало певні незручності при грошових розрахунках. Марка польська перебувала в обігу до 30 червня 1924 року.

Щоб ліквідувати фінансовий хаос і припинити інфляцію, у квітні 1924 року замість цілком знецінених польських марок в обіг вводився злотий. Це відбулось у ході реформи 1924 р. за ініціативи міністра фінансів Польщі С. Грабського. Злотий поділявся на 100 грошів. Обмін старих польських марок на злоті проводився за курсом 1 800 000 марок = 1 злотий [2, с. 68].

Уряд Польщі, проводячи грошову реформу, не зміг забезпечити розмінної монети у потрібній кількості, тому випускав розмінні монети на паперовій основі. На розрізаних банкнотах вартістю 1 і 10 млн. марок робили наддруки -- 1 і 5 грош. Випустили їх в обіг у квітні 1924 року.

Польські злоті складались з грошей: 1 злотий -- 100 грошей. Гроші були таких номіналів: 1, 2, 5, 10, 20, 50. Поряд з монетами ходили паперові банкноти: 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 злотих [14, с. 39].

Золотий курс становив: 1 дол. США -- 5 злотих, але нестабільність у країні призвела до економічної кризи, в якій опинились майже всі країни Європи в 1929 -- 1933 pp., і вже в 1934 р. курс становив: 1 дол. США -- 10 злотих [14, с. 39].

Польські злоті були в обігу на західноукраїнських землях до 1 листопада 1939 p.; і обмінювались, після входження Західної України до складу УРСР, на радянські рублі за курсом 1:1.

Однією з особливостей міжвоєнного періоду в Польщі стало повернення до масового карбування приватних монет, творцями яких були військові торгові кооперативи, організовані при окремих полках, батальйонах, військових клубах [16, с. 38]. Причиною емісії цих грошей було здійснення короткочасних позик кадровим офіцерам польської армії.



3.2 На землях, окупованих Румунією

У роки І світової війни Румунія була союзником Росії у війні проти Австро-Угорщини й Німеччини. У 1916 році значна їі частина була окупована військами цих держав. У 1917 р., під час німецької окупації, була здійснена емісія білетів головного банку Румунії номіналами у 25 та 50 бані, а також в 1,2, 5,20,100 та 1000 лей.

Після революції в Росії й ослаблення Австро - Угорщини, Румунія у грудні 1917 р. почала окупацію Бессарабії і в березні 1918 р. приєднала її до себе.

11 листопада 1918 р. румунські війська окупували Чернівці і Північну Буковину. Нашвидку складений з числа румунів «генеральний конгрес Буковини» 28 листопада 1918 р. проголосив злуку Буковини з Румунією [12, С. 18]. Отже, до складу Румунії ввійшли колишні російські (Бессарабія) й австро-угорські володіння (Північна Буковина, північна Мармарощина, Хотинський повіт), значну частину населення яких становили українці.

У 1919 р. в Румунії відбулася грошова реформа, в результат чого на грошових знаках Австро - Угорщини номіналами 10, 20, 50, 100 та 1000 крон (Румунський штемпель спеціальний) [2, с. 68].

Крім того, ще у 1917 р. була здійснена емісія білетів міністерства фінансів вартістю 10, 20 та 50 бані. Основною грошовою одиницею став лей, що цілився на 100 бані. Хоча у 1917 р. ще використовувались австро-угорські кропи, а також місцеві бони. Випускалися також білети національного банку Румунії: 16- лютого 1917 р. у обіг потрапили банкноти вартістю 5 та 100 лей, а 17 липня 1920 р. -- 1 та 2 леї.

Упродовж Другої світової війни на Буковині й Бессарабії були в обігу румунські паперові гроші випусків 1909 - 1944 років номіналом від 1 до 5000 лей й монети 2, 5, 20, 100, 200, 250, 500 левів [23, с. 324].



3.3 На землях у складі Чехословаччини

Після розпаду Австро-Угорської імперії гостро постало питання про майбутню долю Закарпаття. На з'їзді в Гомстеді в липні 1918 р. було висунуто три варіанти вирішення карпатського питання: надання повної незалежності карпатським русинам; об'єднання з галицькими й буковинськими українцями;

одержання автономії.

Закарпатські українці висловились за приєднання Закарпаття до Галичини, але на з'їзді у Скрептоні в листопаді 1918 року більшість його учасників висловилась за приєднання Закарпаття до Чехословацької Республіки, яку було проголошено 28 жовтня 1918 р. [2, с. 67].

Національною валютою нової держави трьох слов'янських народів: чехів, словаків і русинів -- українців Чехословаччини від 14 квітня 1919 року стала корона, яка поділялась на 100 гелерів. За час незалежності країни всього було випущено 26 банкнот номіналами: 1, 5, 10, 20, 50, 100, 500, 1000, 5000 крон. Поряд з банкнотами ходили номінали 1, 2, 5, 10, 20, 50 крон, а також 1,2, 5, 10, 20, 25, 50 гелерів [2, с. 67].

Зі срібла карбували: 10 крон в 1930 - 1933 pp., 20 крон в 1933-1934 pp., 10 крон в 1928 р. («10-річчя Республіки»), 20 крон в 1937 р. («Ювілей президента Массарика»),10 крон в 1944 р., 20 крон в 1941 р., 20 крон в 1939 p., 50 крон в 1944 р. [2, с. 67].

Упродовж Другої світової війни Закарпатська Україна залишалась у складі Чехословаччини, і там ходили грошові знаки цієї країни. А саме: 5 гелерів 1942 р. (бронза, алюміній),10 гелерів 1939 -- 1942 pp. (бронза), 20 гелерів 1940 - 1941 pp. (бронза), 50 гелерів 1943 р. (цинк), 1 крона 1940 - 1942, 1944, 1945 pp. (нікель), 5 крон 1939 р. (нікель), 1 крона 1941 -- 1944 pp. [23, с. 356].



3.4 На землях, окупованих Угорщиною (1939-1945)

Згідно Сен - Жерменського договору, з кінця 1918 - до кінця 1919 р. Закарпаття, населене переважно українцями-русинами, входило до складу Угорщини. У цей час в грошовому обігу тут були гроші Австро - Угорського банку (віддруковані в 1919 p. у Будапешті) номіналом 1,2,25, 200 крон. До 1925 року в Угорщині в обігу була власна валюта в коронах одинадцяти номіналів -- від 1 до 10 000, а згодом інфляційна -- до мільйона.

Реформа 1925 року ввела нову валюту -- пенге, яка складалась зі 100 філерів. Обмін проводився за курсом 12 500 корон на 1 пенге. Нову валюту початково надрукували на старих коронових банкнотах. До кінця Другої світової війни в обігу були банкноти 1, 2, 4, 5, 8, 10, 20, 40, 80, 100, 1000 пенге [12, С. 18]. На початках самостійності Угорщина використовувала на своїх банкнотах мови шести народів, у тому числі й українську -- на останньому місці. Поширені на Закарпатті були й угорські монети військового часу: 2 філери (із цинку або сталі), 10 і 20 філерів (зі сталі), 1, 2, 5 пенго (із алюмінію), що карбувалися в 1940-1944 роках.

3.5 Грошовий обіг під час німецької окупації України

Період, що увійшов в історію людства під назвою Друга світова війна, охоплює рівно шість років -- з вересня 1939-го по вересень 1945-го. Що стосується України, то Другу світову війну можна поділити на два виразних етапи.

Перший розпочався 1 вересня 1939 року, коли німці напали на Польщу, а Радянський Союз незабаром окупував її східні території. Основна риса цього етапу, який торкався лише західних українців, полягала в переході їхніх земель під окупацію нової влади, насамперед -- радянської. Зі вступом радянських військ на Західній Україні проводився обмін польських злотих на радянські рублі й червінці [18, с. 19].

Декларація А. Гітлера від 12 жовтня 1939 року утворила з частини земель переможеної Польщі Генерал-губернаторство, уряд якого видав 1 березня 1940 р. вісім паперових грошових знаків із номіналами: 1, 2, 5, 10, 20, 50,100 і 500 злотих. На всіх ужито виключно польську мову. німецький уряд, хоч завоював Польщу й проголосив її побічним краєм Рейху, не наважився зневажити польську мову, проте все ж заборонив друкувати зображення польського герба [18, с. 31].

Другий етап почався з нападом Німеччини на СРСР 22 червня 1941 року й тривав до осені 1944-го, коли німецькі війська вигнали з України.

Одразу ж після вторгнення гітлерівська армія широко використовувала воєнні марки - білети імперських кредитних кас єдиного зразка, виплачуючи їх військовослужбовцям і купуючи на них харчі на місцевих ринках [2, с. 69].

На захопленій території Радянського Союзу (як і в багатьох окупованих країнах Європи) німецькі власті зберегли за національною валютою - радянським рублем силу законного платіжного засобу. Упродовж періоду окупації банківські та казначейські білети залишались в обігу і приймались як купівельний і платіжний засіб. Офіційний курс окупаційної марки був значно завищений: 10 руб. за 1 марку, тобто майже в 5 разів більший порівняно з довоєнним курсом імперської марки [2, с. 69].

Основними провідниками окупаційної емісійної політики були імперські кредитні каси, які регулювали грошовий обіг шляхом введення в обіг валюти в окупаційних марках. Особливо багато цих марок було в обігу в Україні.

Швидка окупація великих територій України призвела до створення 17 липня за ініціативою А. Гітлера нового міністерства для окупованих східних областей на чолі з А. Розенбергом -- його міністром. 20 серпня 1941-го з окупованих українських земель Гітлер утворив Райхскомісаріат України з гауляйтером Східної Пруссії Е. Кохом на чолі та з осідком у Рівному на Волині.

Окупаційний уряд України 10 березня 1942 року в Рівному разом з Центральним Емісійним банком України випустив вісім банкнот на доброму папері з водяними знаками у валюті карбованців: 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 і 500. Було також виготовлено 2 крб., але їх не було запущено в обіг.

З випуском в обіг білетів у карбованцях населення до 25 липня 1942 року повинно було обміняти радянські грошові знаки в купюрах по 5 рублів на карбованці [2, с. 71]. Крім цього, в Україні залишались у грошовому обігу ще й скарбничі білети переважно купюрами в 1 і 3 руб., окупаційні рейхсмарки, радянська розмінна монета, а також німецька монета - 1,5 і 10 пфенінгів.

Галичину у серпні 1941 р. було прилучено до Генерал-губернаторства з центром у Кракові, а губернатором призначено А. Вахтера [2, с. 72]. Тут в грошовому обігу були: 100 польських злотих (зразка 1932 і 1934 рр. з відповідною надпечаткою); спеціально виготовлені купюри Банку емісійного в Польщі 1940 р. (номіналами 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 500 злотих) і 1941 р. (номіналами 1, 2, 5, 50, 100 злотих, оформлених як випуск попереднього року). Ці грошові знаки віддруковані в СРСР для польських земель, визволених від німецьких окупантів радянською армією (номіналом 50 грошей, 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 500 злотих).

Швидке знецінення карбованців почалось з часу наступу Червоної Армії навесні та влітку 1944 p., приблизно тоді ж відбулась масова відмова від окупаційних марок, курс яких на «чорному ринку» став стрімко падати . До 1 січня 1944 року емісія банку України становила 1 195 млн. марок[2, с. 73].



РОЗДІЛ 4. ПЕРІОДИЗАЦІЯ І КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ГРОШОВОГО ОБІГУ В УРСР (1922-1946 РР.)

Для подолання всезростаючої кризи на грошово-фінансовому ринку уряд у 1922 -- 1924 роках проводить грошову реформу.

Першим кроком у цьому став розгляд і ухвала на засіданні Політбюро ЦК РКП (б) 14 квітня 1924 року першого проекту деномінації, що був підготовлений фінансовою комісією.

Деномінація була оголошена восени 1921 року й проведена у співвідношенні 1 руб. зразка 1922-го до 10 000 руб. попередніх випусків царських, думських, радянських грошей [2, с. 72].

11 жовтня 1922 року було видано Декрет РНК СРСР, згідно з яким Держбанку було надано право випуску в обіг банківських білетів -- червінців.

Назва «червонець» була затверджена Наркоматом фінансів РРФСР ще у 1917 р. Коли розглядалось питання про випуск твердої радянської валюти, було зроблено спробу дати грошам нові «революційні» назви. Так, було запропоновано три: федерал, целковий і червонець. Затверджено тоді було назву «червонець» [23, с. 314].

Випуск червінців був першим етапом грошової реформи і проводився в порядку короткотривалого кредитування промисловості й торгівлі під забезпечення їх векселями і товарами; у міру погашення кредитів червінці безперервно повертались у банк.

Між казначейським рублем і банківським червінцем було встановлено тверде співвідношення: 1 черв. = 10 руб. золотом [2, с. 72].

Держава гарантувала їх обмін на золото у співвідношенні 8,60 г чистого металу за 1 паперовий червінець.

У жовтні 1922 р. було ухвалено рішення про випуск золотих червінців у вигляді монет. На лицьовому боці зображення селянина-сіяча на фоні фабричного міста. На гербовій -- герб РРФСР і лозунг «Пролетарі всіх країн, єднайтесь!». Автор проекту -- головний медальєр Монетного двору А. Васютинський. Моделлю для рисунка лицьової частини стала скульптура «Сіяч» І. Шадра [3, с. 5].

Червінці випускались не для покриття бюджетного дефіциту, а для забезпечення потреб нормального господарського обігу, обслуговування клієнтури банку.

У вересні 1923 року були випущені так звані транспортні сертифікати (безпроцентні) вартістю 5 руб. золотом. Випуск їх здійснив Наркомат шляхів сполучення. У народі транспортні сертифікати жартівливо називали «чертифікатами». На цих знаках поряд з підписом наркома фінансів, є підпис Ф. Дзержинського, тоді -- наркома шляхів сполучення [8, с. 412].

Упродовж 1923 року і першого кварталу 1924-го в обігу перебували як нові стійкі червінці, такі і старі грошові знаки, купівельна спроможність яких знижувалась. Поступово старі знаки витіснялись з обігу, зміцнювалась роль червінця. Однак таке одночасне перебування в обігу різних грошових знаків негативно впливало на господарське життя СРСР, у тому числі й України.

У березні 1924 року було остаточно завершено грошову реформу. В обіг випущені, крім червінців, так звані казначейські білети вартістю 1, 2 і 5 рублів. Співвідношення між казначейськими білетами і червінцями було 10 : 1. Старі грошові знаки (радзнаки зразка 1923 р.) не випускали, а ті, що ще перебували в обігу, було вилучено шляхом викупу за курсом 1 руб. казначейського білета за 50 тис. руб. грошових знаків старого зразка.

Казначейські білети і монети (золота і срібна) швидко увійшли в обіг і завоювали своє місце поряд з червінцем як тверда валюта.

Монети номіналами 20, 15, 10 копійок (з білону) карбувались у 1921 -- 1924 роках із зображенням гербів РРФСР, СРСР. Полтинник ( 50 коп.) містив зображення коваля, 1 рубль -- зображення робітника.

Українська РСР, увійшовши до складу Радянського Союзу (30 грудня 1922 p.), остаточно втратила ті формальні ознаки незалежності, якими вона нібито користувалась після її утворення. Особливо це стало відчутно після приходу до влади И. Сталіна. Із згортанням нової економічної політики поступово відбувається реформування й грошової системи в СРСР.

У липні 1926 року було заборонено вивозити радянську валюту за межі СРСР, а в березні 1928-го -- ввозити червінці з-за кордону [13, с. 328].

У 1930 році відбулось руйнування існуючої грошової системи. Було ліквідовано срібні і золоті монети.

1931 року монети вартістю 10, 15, 20 коп. карбувались зі сплаву -- 80% міді і 20% нікелю [2, с. 72].

їх ескіз розробив О. П. Васютинський. На лицьовому боці -- зображення робітника з молотом у руці. Він притримував щит з написом номіналу. Уперше на радянських монетах з'явилось повне найменування держави «Союз Радянських Соціалістичних Республік». На гербовій стороні було вміщено лозунг «Пролетарі всіх країн, єднайтесь!». Перевантаженість монетного поля елементами оформлення створювала труднощі для виробництва.

У результаті тип мідно-нікелевих монет 1931 року проіснував до 1935-го р. У 1935-му рисунок обох боків 10, 15 і 20 коп. був спрощений.

Ці номінали випущені в обіг у невеликій кількості і тепер -- це рідкісні радянські монети.

З 1935 року дизайн нікелевих монет 10, 15, 20 коп. було дещо змінено. Реверс монет -- цифра номіналу, яка була у восьмиграннику, навколо якого -- колоски.

До 1935 року відноситься перший випуск монетоподібних жетонів, що призначались для проходу в метрополітен через спеціальні каси -- турнікети.

1937 року курс рубля встановлювався у співвідношенні: 5 руб. 30 коп. = 1 долар США, що відповідало золотому вмісту рубля -- 0,167674 г чистого золота. Так було до 1950 року.

Грошове виробництво СРСР, що почало потроху налагоджуватись після революційних і воєнних потрясінь, зазнало нового удару в роки Другої світової війни.

Ленінградський монетний двір у зв'язку з воєнною обстановкою зупинив свою роботу в серпні 1941 року. Частина працівників була мобілізована в діючу армію, інша -- перейшла на оборонні заводи, основне обладнання підприємства евакуйовано в м. Краснокамськ Пермської обл. Там, на території й у спорудах паперової фабрики Держзнаку почали відновлювати виробництво. Робота Монетного двору відновилась у листопаді 1941-го. У третьому кварталі 1942 року розпочалось карбування монети. При цьому в її виготовленні були певні особливості.

1-копійчані монети у 1942 -- 1944 pp. взагалі не карбувались. 2-копійчані були випущені в 1942-му лише на незначну суму -- 9 крб. (450 шт.). Цих монет нема ні в державних, ні в приватних колекціях. У 1943 -1944 pp. 2 коп. не карбували. У 1942 -- 1944 роках 3 коп. і 5 коп. не випускали [2, с. 72].

Монети вартістю 10, 15 і 20 коп. виготовляли упродовж усієї війни, але виробництво їх становило майже половину довоєнного рівня (близько 200 млн. шт. у рік).

Великі труднощі в той час були з кадрами. Гостро відчувався брак нової техніки, доброякісного металу. Деякі штемпелі зношувались, проте не вилучались з виробництва, а ремонтувались і далі застосовувались. Це знайшло своє відображення на гербових сторонах монет вартістю 15 коп. і 20 коп. 1943-го і 1945 років випуску [2, с. 72].

...