Власник підприємства або потенційний інвестор отримує у разі потреби інформацію про вартість необоротних активів, у тому числі, основних засобів, з балансу підприємства (Додаток1) та приміток до фінансової звітності.

Формування об'єктивність оцінки вартості основних засобів залежить від способу їх оцінки. Помилки при визначенні вартості основних засобів створюють неправдиве враження у власників підприємства стосовно величини їх основного капіталу, призводять до невірного нарахування суми амортизації, необ'єктивної оцінки стану основних засобів з використанням системи показників, а також недостовірної оцінки ефективності використання основних засобів підприємства. Наслідком цього може бути прийняття помилкових рішень щодо стратегії ведення бізнесу. Інтерес власника або менеджменту підприємства до проблем оцінки вартості основних засобів зумовлений потребою мати достовірну інформацію.

У балансі підприємства основні засоби відображаються за первісною і залишковими вартостями. Якщо виникає потреба у здійсненні переоцінки основних засобів, то вони можуть обліковуватися за відновною вартістю.

З метою визначення загальної суми необоротних активів підприємства, аналізу структури та ефективності використання основних засобів, формування поточних витрат і розрахунків фінансових результатів діяльності здійснюють оцінку основних засобів, використовуючи такі види вартості:

- первісна (до переоцінки);

- залишкова (до переоцінки);

- відновна (переоцінена);

- залишкова відновна (переоцінена);

- ліквідаційна;

- справедлива.

На момент створення підприємства оцінка його основних засобів проводиться за первісною вартістю.

Первісна вартість - це вартість, за якою основні засоби зараховуються на баланс підприємства в момент їх придбання. Величина первісної вартості характеризує сукупні витрати підприємства на придбання об'єкта основних засобів. Саме ця вартість вважається поточною ринковою вартістю активу на момент його придбання. Вона не змінюється через якісь ринкові обставини, а залишається у фінансовій звітності постійною протягом усього строку корисного використання активу, доки не здійснюється переоцінка. На основі величини первісної вартості визначається вартість основних засобів, яка підлягає амортизації.

Для придбаних за гроші основних засобів повна первісна вартість складається з таких елементів:

- сум, сплачених постачальникам активів;

- витрат на доставку об'єктів основних засобів;

- вартості будівельно-монтажних робіт;

- витрат на монтаж об'єктів основних засобів;

- ввізного мита;

- витрат на страхування ризиків доставки об'єктів основних засобів;

- інших витрат, пов'язаних з доведенням об'єктів основних засобів до стану, придатного до використання.

Після деякого строку експлуатації основні засоби спрацьовуються. Їх оцінка за первісною вартістю на певний момент не відображає реальної вартості основних засобів. По-перше, на певний момент величина первісної вартості не враховує ступеня їх спрацювання, а по-друге, можливо, цінову ситуацію на ринку. Вирішення проблеми є оцінка основних засобів за залишковою вартістю (простою або відновною).

Залишкова вартість - вартість основних засобів з урахуванням ступеня їх спрацювання на певний момент часу. Визначається як різниця між повною первісною вартістю і нарахованим за фактичний період експлуатації основних засобів зносом (сумою амортизаційних відрахувань). За економічним змістом залишкова вартість характеризує величину невідшкодованої шляхом амортизації на певний момент часу вартості основних засобів і застосовується для оцінки (за умов відсутності інфляційних процесів в економічному середовищі) суми реальних необоротних активів підприємства, а також є їх поточною вартістю.

Ліквідаційна вартість - це сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) об'єкта основних засобів після закінчення строку його корисного використання з вирахуванням очікуваних витрат, пов'язаних з ліквідацією (витрат на демонтаж, передачу або продаж).

Справедлива вартість - це сума, за якою може бути здійснено обмін об'єкта основних засобів у результаті операції між зацікавленими сторонами.

У податковому обліку застосовується поняття балансової вартості - величини залишкової (первісної чи відновної) вартості основних засобів, визначеної за правилами податкового обліку для нарахування амортизації.

2.3 Надхождення та документальне оформлення руху основних засобів

Порядок відображення надходження основних засобів в бухгалтерському обліку та формування їх первісної вартості залежить від того, яким чином і на яких умовах вони придбані.

Основні засоби можуть надійти на підприємство декількома шляхами, а саме через їх:

- придбанням підприємством за грошові кошти;

- придбанням підприємством за рахунок кредитів банку;

- отримання підприємством безоплатно;

- внесення до статутного капіталу підприємства;

- створення підприємством власними силами;

- зарахування підприємством з виготовленої продукції, товарів тощо;

- отриманням підприємством у результаті обміну на подібний об'єкт;

- отриманням підприємством у результаті обміну на неподібний об'єкт основних засобів або інший актив.

Первісна вартість об'єктів основних засобів, зобов'язання за які визначені загальною сумою, визначається розподілом цієї суми пропорційно до справедливої вартості окремого об'єкта основних засобів.

Ремонт об'єктів основних засобів виконують трьома способами, а саме:

1. господарським способом, коли роботи виконуються власними силами і на нього витрачаються власні будівельні матеріали підприємства, на балансі якого ці об'єкти обліковуються, тобто підприємство не користується послугами сторонніх організацій для виконання ремонту своїх об'єктів основних засобів;

2. підрядними способом, коли ремонтні роботи виконують стороні організації або підрозділи цієї організації;

3. внутрішньопідрядним способом, коли ремонтні роботи виконують спеціалізовані структурні підрозділи підприємства.

При підрядному і внутрішньопідрядному способі виконання ремонту основних засобів підставою для виконання робіт є договір в якому зазначають:

1. найменування об'єкту, який підлягає ремонту;

2. строки виконання роботи;

3. умови і порядок розрахунків за виконані роботи.

Завершення ремонту оформлюється актом прийняття-здачі відремонтованих, реконструйованих, та модернізованих об'єктів.

По закінчені ремонту бухгалтерія замовника робить відмітку в інвентарній картці обліку основних засобів, який ремонтується, про дату виконання ремонту і фактичну суму витрат.

Основні засоби у процесі експлуатації, поступово зношуючись, приходять в такий стан, коли подальше їх використання стає неможливим або економічно недоцільним. Повністю зношені основні засоби підлягають ліквідації та списанню з балансу.

Однак в господарській діяльності є багато інших причин, внаслідок яких із господарства вибувають основні засоби.

Найбільш частіше це відбувається за рахунок наступного:

1. списання в наслідок морального зносу;

2. списання в наслідок фізичного зносу;

3. продаж за плату в порядку реалізації майна;

4. передача за договором безоплатного дарування стороннім юридичним та фізичним особам;

5. вибуття в зв'язку з реконструкцією а новим будівництвом;

6. передача у вигляді внеску до статутного капіталу інших підприємств;

7. ліквідація при аваріях, стихійних лихах та інших надзвичайних ситуаціях, викликаних експериментальними умовами;

8. вибуття з інших причин.

Тобто, якщо з будь-яких причин основний засіб на відповідає ознакам активу, то приймається рішення про його списання.

Фінансовий результат від вибуття об'єктів основних засобів визначається вирахуванням з доходу їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов'язаних з вибуття основних засобів.

Регістри аналітичного обліку основних засобів, що вибули, додаються до документів, яких оформленні факти вибуття основних засобів.

Рух основних засобів, пов'язаний із здійсненням господарських операцій з надходження, внутрішнього переміщення та вибуття основних засобів, оформляють типовими формами первинної облікової документації, затвердженими наказом Мінстату України від 29.12.95р. № 352, а саме:

1. Акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів

2. Акт приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів (ф. № ОЗ-2);

3. Акт на списання основних засобів (ф. № ОЗ-3) (додаток 6)

4. Акт на списання автотранспортних засобів (ф. № ОЗ-4);

5. Акт про установку, пуск та демонтаж будівельної машини (ф. № ОЗ-5);

6. Інвентарна картка обліку основних засобів (ф. № ОЗ-6);

7. Опис інвентарних карток по обліку основних засобів (ф. № ОЗ-7);

8. Катка обліку руху основних засобів (ф. № ОЗ-8);

9. Інвентарний список основних засобів (за місце їх знаходження, експлуатації) (ф. № ОЗ-9);

10. Розрахунок амортизації основних засобів (для промислових підприємств) (ф. № ОЗ-14);

11. Розрахунок амортизації основних засобів (для будівельних організацій) (ф. № ОЗ-15);

12. Розрахунок амортизації по автотранспорту (ф. № ОЗ-16);

Кожен об'єкт зараховується до складу основних засобів за окремим актом. Виключення лише становить інвентар, інструменти, обладнання та подібні об'єкти, якщо вони є однотипним та мають однакову вартість в одному календарному місяці.

Підприємства, які мають невелику кількість основних засобів, можуть вести їх по об'єктивний облік в інвентарній книзі (в розрізі видів основних засобів та місць їх знаходження). Картки недіючих основних засобів групують окремо. Вибуття основних засобів відмічається у картці, яка вилучається з картотеки діючих об'єктів, що відображається в цьому опису.

Для відображення операції з обліку основних засобів в регістрах журнально-ордерної форми передбачений журнал-ордер №13, який ведеться по кредиту рахунків 10, 12 та ін.

В журналі-ордері №13 виділений розділ, де відображаються кредитові обороти по рахунку 10 в кореспонденції з відповідним дебетуємими рахунками. Журнал-ордер відкривають на місяць записи до нього роблять на підставі первинних документів про рух основних засобів.

Щомісячно в журналі-ордер №13 виводить підсумки оборотів, які після їх звірки з даними інших облікових регістрів переносять в Головну книгу. Обороти в журналі-ордері №13 повинні відповідати підсумкам руху основних засобів, що мають місце в картках інвентарного обліку об'єктів основних засобів.

2.4 Синтетичний та аналітичний облік основних засобів

Облік основних засобів ведеться на синтетичному рахунку 10 “Основні засоби”, а також на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

Рахунок 10 “Основні засоби” призначений для обліку господарських засобів, тобто узагальнення інформації про наявність та рух власних або отриманих на умовах фінансового лізингу об'єктів і орендованих цілісних майнових комплексів, які віднесені до складу основних засобів. Він є активним балансом.

Рахунок 10 має дев'ять субрахунків, а саме:

1. 101 - “Земельні ділянки”;

2. 102 - “Капітальні витрати на поліпшення земель”;

3. 103 - “Будинки та споруди”;

4. 104 - “Машини та обладнання”;

5. 105 - “Транспортні засоби”;

6. 106 - “Інструменти прилади та інвентар”;

7. 107 - “Робоча і продуктивна худоба”;

8. 108 - “Багаторічні насадження”;

9. 109 - “інші основні засоби”

По дебету рахунку 10 “Основні засоби” відображається надходження (придбаних, створених, безоплатно отриманих, внесеними засновниками) основних засобів на баланс підприємства, які обліковуються за первісною вартістю, сума витрат, яка пов'язана за поліпшенням об'єкта (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що призводить до збільшення майбутніх економічних вимог, первісно очікуваних від використання об'єкта; сума до оцінки вартості об'єкта основних засобів. По кредиту - вибуття основних засобів внаслідок продажу, безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом, а також у разі часткової ліквідації об'єкта основних засобів, сума оцінки основних засобів. Нижче представлена кореспонденція рахунків за рахунком 10 «Основні засоби»

Таблиця 2.4.1 Кореспонденція рахунків

Рахунок 15 “Капітальні інвестиції” призначений для обліку витрат на придбання або створення матеріальних і нематеріальних необоротних активів. Він є активним, балансовим.

На субрахунку 151 “Капітальне будівництво” відображаються витрати на будівництво, що здійснюється, як господарським так і підрядним способом для власних потреб підприємства. На цьому субрахунку також ведеться облік устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, та авансові платежі для фінансування вказаного будівництва.

Субрахунок 152 “Придбання (виготовлення) основних засобів” призначений для обліку витрат на придбання або виготовлення власними силами матеріальних актів, облік яких ведеться на рахунку 10 “Основні засоби” (крім об'єктів будівництва та основного стада).

На субрахунку 153 “Придбання (виготовлення) основних засобів інших необоротних матеріальних активів” відображаються витрати підприємства на придбання або виготовлення власними силами матеріальних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

На субрахунку 153 “Придбання (створення) нематеріальних активів” відображаються витрати підприємства на придбання або створення власними силами активів, облік яких ведеться на рахунку 12 “Нематеріальні активи”.

На субрахунку 155 “Формування основного стада” обліковуються витрати на формування основного стада робочої та продуктивної худоби (крім тварин, які обліковуються на рахунку 21 “Тварини на вирощуванні та відгодівлі”). Нижче представлена кореспонденція рахунків за рахунком 15 «Капітальні інвестиції»

Таблиця 2.4.2 Кореспонденція рахунків

Для відображення в бухгалтерському обліку сум амортизаційних відрахувань використовують рахунок 13 “Знос необоротних активів”. Він є пасивним, балансовим.

На субрахунку 131 “Знос основних засобів” узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 10 “Основні засоби”.

На субрахунку 132 “Знос інших необоротних матеріальних активів” узагальнюється інформація про суму зносу тих необоротних активів, облік яких ведеться на рахунку 11 “Інші необоротні матеріальні активи”.

На субрахунку 133 “Знос нематеріальних активів” узагальнюється інформація про суму зносу нематеріальних активів. сума оцінки основних засобів. Нижче представлена кореспонденція рахунків за рахунком 13 «Знос необоротних активів»

Таблиця 2.4.3 Кореспонденція рахунків

По кредиту рахунка записують суми щомісячних амортизаційних відрахувань на реконструкцію та модернізацію основних засобів. При цьому дебетують рахунки основного і допоміжного виробництва, загально-виробничих і адміністративних витрат, обслуговуючих виробництв та господарств, витрат обігу тощо - в залежності від того, де знаходяться ті чи інші основні засоби.

Слід відзначити, що знос може бути двох видів - фізичний та (або) моральний, та обидва вони ведуть до зменшення економічних вигод від використання основних засобів. Аналітичний облік основних засобів ведеться за інвентарними об'єктами.

Об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього, або конструктивно відокремлений предмет, що призначений для виконання самостійних функції, або ж відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів, що являють собою єдине ціле і спільно виконують певну роботу.

Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), та в бухгалтерському обліку кожна з цих частин може визнаватись як окремий об'єкт основних засобів.

Кожному інвентарному об'єкту присвоюється інвентарний номер, який наноситься на об'єкт і вказується в первинних документах та реєстрах з обліку об'єктів основних засобів. Облік ведеться також за видами основних засобів, місцями їх експлуатації, матеріально відповідальними особами.

2.5 Нарахування амортизації основних засобів

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засобі поступово зношуються. Вони вироджують свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатаційні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість основних засобів.

Амортизація - це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку корисного використання активу. Вона відображає процес поступового списання (погашення) вартості об'єкта протягом часу його корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу співвідношення витрат з доходами. Приклад бухгалтерського оформлення нарахування амортизації наведено у таблиці:

Таблиця 2.5.1 Кореспонденція рахунків

Знос основних засобів - сума амортизації об'єкта основних засобів, накопичена з початку строку їх корисного використання.

Земля та інші основні засоби, які мають необмежений строк корисного використання, не є об'єктом амортизації.

Строк корисної експлуатації основних засобів - це період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися підприємством, або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції.

Амортизація основних засобів нараховується із застосуванням таких методів: 1) прямолінійного; 2) зменшення залишкової вартості; 3) прискореного зменшення залишкової вартості; 4) виробничого; 5) кумулятивного.

Наведені методи нарахування амортизації можна умовно поділити на два види, а саме:

- методи амортизації, що базуються на часі використання основних засобів. До них відносяться прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

- методи амортизації, який базується на кількості одиниць, отриманих від використання об'єкта основних засобів, виробничий метод нарахування амортизації основних засобів.

Метод амортизації основних засобів обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу.

Так, ТОВ“Даймекс” обрав прямолінійний метод нарахування амортизації. За цим методом вартість об'єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійним на весь строк корисної служби об'єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об'єкта зменшується.

Перевагами цього методу є простота розрахунку та рівномірність розподілення суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує співставлення собівартості продукції з доходом від реалізації. Недоліком його вважають те, що він не враховує моральний знос, різність у використанні виробничої потужності основних засобів в різні роки їх експлуатації та необхідність збільшення витрат на ремонт в останні роки служби. Так, нижче приведений розрахунок зносу основних засобів прямолінійним методом за березень 2013р.:

Метод амортизації основного засобу переглядається, якщо відбулися суттєві зміни в очікуваному періоді способі надходження економічних вигод від використання цих активів. Необхідність зміни методу амортизації може бути пов'язана, наприклад, з прискоренням морального старіння обладнання через появу на ринку нового виду обладнання, яке здатне ефективніше виконувати ті ж самі функції, але з кращими параметрами.

2.6 Інвентаризація основних засобів

Будь-яке виробниче підприємство створюється з метою виготовлення продукції та її реалізації. Але здійснення процесу виробництва неможливе без наявності обладнання, устаткування, будівель, без сировини, матеріалів, які в процесі обробки перетворюються на готовий. продукт.

Таким чином, процес придбання засобів виробництва є важливою передумовою для здійсненння основної діяльності підприємства.

Основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-правових дій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких становить більше одного року. Основні засоби відіграють важливу роль в діяльності будь-якого суб'єкта господарювання.

Характерною особливістю засобів праці є те, що вони не мають взаємозамінюваності і тому ефективність їх різна по галузях, підприємствах, окремих видах.

Бухгалтерський облік основних засобів повинен забезпечити контроль за ефективним використанням виробничих майданчиків, обладнання, машин, транспортних заосбів та інших засобів праці. За галузевою ознакою основні засоби поділяються на: промислові, будівельні, сільськогосподарські, транспортні, зв'язку.

Метою бухгалтерського обліку основних засобів є сприяння раціональному використанню засобів і предметів праці у підприємницькій діяльності для одержання найбільшого прибутку, спрямового на задоволення соціальних потреб працівників підприємства.

Список використаної літератури