Торгівельна політика, її суть та роль

Це свідчить про нераціональне використання ресурсів та непродуктивну зовнішньоторговельну співпрацю даних регіонів. З метою виявлення подібних областей за рівнем участі у зовнішньоторгівельних відносинах виникає потреба провести групування областей, що дозволятиме розробляти для кожної групи типові заходи державної політики підвищення розвитку регіонів. Здійснене групування найповніше можна представити із застосуванням методів багатомірного порівняльного аналізу. Такий зріз аналізу дає можливість поглибити знання про сформовані класифікаційні групи, виявити закономірності в статистичних сукупностях, одиниці яких описуються відносно великим набором ознак. Шляхом виділення найбільш подібних параметрів (ознак) досягається групування (формування кластерів).Для здійснення дослідження участі регіонів України у зовнішній торгівлі бралися регіональні показники експорту та імпорту товарів і послуг, зовнішньоторгівельний оборот, надходження прямих іноземних інвестицій в економіку регіону та інвестиції з регіонів України у 2010 р.

Характеристика кластерів областей України, згрупованих за показниками регіональної активності у зовнішній торгівлі У відповідності з вищенаведеною сегментацією, перший кластер (м. Київ) можна охарактеризувати як лідера за рівнем участі у зовнішньоторгівельних відносинах, для якого характерними є високий рівень соціально-економічного розвитку, наявність значних конкурентних переваг і високий рівень ефективності використання наявного потенціалу. Другий кластер - Донецька та Дніпропетровська області характеризується високим рівнем зовнішньоекономічної активності, це зумовлено розвинутою інфраструктурою, високим рівнем конкурентних позицій і значними потенційними перспективами соціально-економічного розвитку. Області цього кластеру використовують наявні переваги високої інвестиційної привабливості.

Для третього кластеру (Закарпатська, Запорізька, Київська, Луганська, Львівська, Одеська, Полтавська, Харківська області) характерними є високі потенційні можливості для участі у сфері зовнішньої торгівлі. Однак, для цього існують значні потреби у фінансових ресурсах, насамперед для розвитку інфраструктури.

Четвертий кластер А(РК, Вінницька, Волинська, Житомирська, Івано-Франківська, Кіровоградська, Миколаївська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області), враховуючи характеристику основних показників зовнішньоторговельної діяльності, можна охарактеризувати як регіони з низьким рівнем участі у активності у здійсненні зовнішньої торгівлі. Це може бути зумовлено як і низьким рівнем прибутків і конкурентоспроможності підприємств, неперспективністю розвитку бізнесу, так і низькою інвестиційною привабливістю областей.Проведене дослідження дозволяє виявити певні диспропорції у розвитку зовнішньоекономічних відносинах регіонів України. Області, які займають значну частку валового регіонального продукту, є регіонами формування негативного сальдо зовнішньоторговельного обороту. Подальше вдосконалення торговельної та економічної політики розвитку регіонів передбачає:

1) для підтримки досягнутого рівня економічного розвитку у регіонах, що входять до першого кластеру, необхідним є здійснення широких програм реінвестицій доходів у розвиток регіону, стимулювання найперспективніших галузей економіки (інноваційної діяльності, телекомунікацій тощо), розширення зовнішньої торгівлі продуктами інтелектуальної власності;

2) для збереження і посилення зовнішньоторговельної активності у регіонах другого кластеру, доцільним є стимулювання зарубіжних інвестицій у високотехнологічне виробництво, націленість на лідерство у розвитку конкурентних позицій;

3) з метою більшої активізації участі у зовнішньо-торгівельних відносинах стратегічним завданням для областей третього кластеру, повинно стати підвищення конкуренто-спроможності внаслідок збільшення обсягів іноземних інвестицій, розвиток інфраструктури та підвищення рівня ефективності використання наявних соціально-економічних та природних ресурсів, як необхідної важливої передумови покращення конкурентних переваг;

4) для регіонів четвертого кластеру, доцільним є впровадження заходів, спрямованих на недопущення згортання ділової активності і відходу з ринку зарубіжнихта вітчизняних інвесторів шляхом підвищення конкурентоспроможності найбільш ефективних галузей економіки даного регіону;

5) результати проведеного аналізу свідчать про високу активність економічних агентів міста Києва, як окремого кластера у зовнішній торгівлі. Це також пояснюється високою інвестиційною привабливістю регіону, а отже, і найбільшим надходженням іноземних інвестицій. Виокремлення Донецької та Дніпропетровської області у другому кластері яскраво свідчить про орієнтацію економіки України на експорт продукції переробної промисловості, зокрема, продукції металургії, виробництво якої зосереджене у вищезгаданих регіонах.

Висновки

Проведене в роботі дослідження дозволяє сформулювати наступні висновки і пропозиції:

1. Однією з найважливіших визначальних рис інтеграційного розвитку будь-якої національної економіки є ефективний механізм формування і розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. Ефективність функціонування української національної економіки в більшій мірі залежить від правильного поєднання умов національного і міжнародного виробництва, вільної конкуренції і державного регулювання національного ринку в усіх сферах суспільного відтворення. Становлення України як незалежної держави вимагає формування принципово нових підходів до розробки зовнішньоторговельної політики і впровадження нової концепції реалізації ефективної моделі зовнішньоекономічної стратегії.

2. Розвиток зовнішньоторговельних операцій України на основі рівних прав і взаємної користі є важливим елементом розширення спектру взаємодії різних національних економік в межах єдиної світової економічної системи.

Проведений в роботі аналіз зовнішньої торгівлі показує, що розвиток зовнішньоторговельних операцій в останні роки в Україні відбувався в принципово нових умовах. Характерною ознакою зовнішньої торгівлі стала практично повна її лібералізація, яка призвела до змін зовнішньоекономічної стратегії і пріоритетів, що, в свою чергу, вимагало змін в структурі зовнішньоторговельної політики за рахунок встановлення нових форм організації і управління зовнішньоекономічної діяльності України.

3. Структурна трансформація і макроекономічна адаптація перехідної української економіки до умов розвитку сучасного світового господарства становлять стрижень зовнішньоекономічної стратегії країни на шляху реалізації державної економічної політики.

В організації регулювання зовнішньоторговельної політики України активну участь бере не тільки держава, але й великі недержавні установи і організації, створені ними асоціації, об'єднання, комітети та ін., які відповідають об'єктивним потребам участі суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України в міжнародному бізнесі. В систему регулювання зовнішньоекономічних зв'язків активно включаються міжнародні економічні організації, найбільше значення з яких мають ГАТТ/СОТ , Міжнародний валютний фонд (МВФ), Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) , Європейський Союз (ЄС), та інші. За допомогою цих організацій Україна здійснює сучасну зовнішньоекономічну політику, активізує свою участь в міжнародному поділі праці.

4. Важливою частиною організації регулювання зовнішньоторговельної політики України є розробка її ефективних механізмів і інструментів. На думку автора, торговельні обмеження потенційно ведуть до скорочення зовнішньоторговельного обігу країни, що вдалася до протекціоністських заходів в більшій мірі, ніж того вимагають обставини. Переваги від політики протекціонізму, яка веде до перерозподілу ресурсів з експортних галузей на користь національних виробництв, в такому разі практично нівелюється наслідками скорочення імпорту. Більше того, торговельні партнери, з часом, використають відповідні контрзаходи, які з неминучістю призведуть до скорочення експорту країни.

5. Однією з найбільш дискусійних проблем в теорії і практиці зовнішньоторговельної політики залишається проблема раціонального поєднання принципів вільної торгівлі і протекціонізму. Світовий досвід показує, що зовнішньоекономічний порядок, заснований на такому принципі, є найбільш ефективною формою організації і управління зовнішньоекономічними зв'язками в країнах з перехідною ринковою економікою на сучасному етапі.

Саме за таких умов виникає можливість все більше інтегруватися в світову економічну систему і , завдяки цьому, користуватися перевагами міжнародного економічного співробітництва.

Ліберальна зовнішньоторговельна політика повинна розглядатися , насамперед, як основа для формування в Україні такої економічної політики, яка може реально сприяти забезпеченню конкурентоспроможності вітчизняної продукції і поліпшенню позицій країни в сучасному світовому ринку.

6. Лібералізація умов зовнішньоторговельних операцій є одним з основних напрямів державної зовнішньоторговельної політики, цілями якої повинно стати раціональне поєднання кількісних обмежень в зовнішній торгівлі з економічними методами організації і управління зовнішньоекономічною діяльністю в перехідній економіці.

Проведений в роботі аналіз показав, що при імпорті товарів має місце унікальне, напевно і для всієї світової практики, оподаткування - потрійне: мито і митні збори стягуються з митної вартості, акцизний збір - з митної вартості разом з митом і митними зборами, а податок на додаткову вартість - з митної вартості разом з митом, митними зборами і акцизним збором. Тому основними засобами виконання регулюючої функції держави повинно стати реформування податково-бюджетної, грошово-кредитної, валютно-цінової і інвестиційної систем. Цей процес повинен супроводжуватися не тільки прийняттям нових законів ї законодавчих актів, але й їх чітким дотриманням, шляхом вироблення ефективного механізму реалізації всіх нормативно-правових положень.

7. Інтеграція України в світовий економічний простір, як показує автор, неможлива без формування експортоорієнтованої структури національної економіки, що передбачає визначення пріоритетних галузей і виробництв, в яких необхідно розвивати експортну орієнтацію. Науковою основою такої системи повинна стати комплексна програма розвитку експортного потенціалу України. Вона має бути зорієнтована на нарощування експорту продукції переробних і , головним чином, наукомістких галузей, розширення різноманітних послуг зарубіжним споживачам.

Пріоритетним напрямом розвитку експорту має стати підвищення рівня обробки української сировини. Україна, на нашу думку, може зайняти провідні позиції на світовому ринку у виробництві титану, рідкісноземельних металів, будматеріалів, поставках каоліну, граніту і мармуру. Враховуючи обмеженість багатьох видів ресурсів, складні екологічні і соціальні проблеми необхідно переорієнтувати індустріальний комплекс України, Воєнно-промисловий комплекс (ВПК), зокрема, на виробництво низькоресурсомістської і наукомістської продукції, розвиток точного, транспортного і сільськогосподарського машинобудування, електронної, електротехнічної, легкої і харчової промисловості, що сприятиме модернізації інших галузей економіки і переведення їх на ресурсозберігаючу технологічну основу.

8. Основним завданням вдосконалення механізму зовнішньоторговельної політики на сучасному етапі ринкової трансформації України є її подальша інтеграція у світове господарство. В цьому процесі важливу роль відіграє регіональний фактор інтеграційного розвитку країни, який передбачає освоєння нових товарних регіональних ринків збуту, забезпечення експортно-імпортної збалансованості, використання порівняльних переваг міжнародного поділу праці для нарощування економічного потенціалу держави.

9. Для створення і впровадження нової моделі організації регулювання зовнішньоторговельної політики необхідне комплексне і системне вирішення проблем вдосконалення системи зовнішньоекономічних зв'язків. Для реалізації цієї моделі вкрай потрібне створення відповідної кількості суб'єктів управління і господарювання, здатних забезпечити всебічну інтеграцію України в світове господарство; приведення організаційно-економічних структур зовнішньоторговельних операцій, органів їх управління у відповідність до завдань інтеграційного розвитку країни; розробка і послідовне впровадження найбільш ефективних механізмів впливу державної зовнішньоторговельної політики на процес розвитку зовнішньоекономічного фактору макроекономічної стабілізації України.

Размещено на Allbest.ru