Транскордонні розрахунки з цінними паперами

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Кафедра фінансових ринків

Індивідуальне завдання

з дисципліни «Корпорація на фінансовому ринку»

на тему «Транскордонні розрахунки з цінними паперами»

Київ - 2013



План

Вступ

1. Роль НКЦПФР у системі нагляду та регулювання діяльності з торгівлі цінними паперами

2. Діяльність з торгівлі цінними паперами в Україні на сучасному етапі

Висновок

Література

Додатки



Вступ

Перехід економіки України до нового якісного стану супроводжується активізацією процесів приватизації державної власності, створенням акціонерних підприємств і становленням фінансового ринку. Останній представлений величезною кількістю угод купівлі-продажу цінних паперів, що укладаються між індивідуальними й інституціональними інвесторами, захист прав яких має забезпечувати діюче законодавство. Регламентація угод щодо купівлі-продажу цінних паперів сприяє упорядкуванню процесів перерозподілу власності й встановленню обмежень щодо можливих спекулятивних ігор. Водночас розвиток фінансового ринку стримується внаслідок: низької конкурентноздатності українських цінних паперів у порівнянні з іноземними; відставання законодавчої бази від потреб субєктів господарювання; недостатнього рівня прозорості інформації про діяльність учасників фінансового ринку, що викликає недовіру населення і акціонерів; відсутності мотивації до операцій на ринку цінних паперів; масового інвестування приватними інвесторами у тверду валюту, а не в корпоративні цінні папери тощо. Для забезпечення стабільного розвитку економіки й досягнення Україною конкурентоспроможності на світовому ринку виникає потреба в удосконаленні механізмів організаційно-правового регулювання діяльності учасників фінансового ринку на державному рівні.

В умовах зростання перспектив вступу України у світовий економічний простір вирішення проблеми державного регулювання відносин і процесів на фінансовому ринку надасть можливість створити умови для узгодження цілей, інтересів та дій між професійними учасниками, які не завжди збігаються, що породжує високу ринкову невизначеність у порівнянні з країнами зі стабільною економікою і гальмує подальший розвиток фондового ринку як інструмента формування сприятливого інвестиційного клімату. За таких умов визначення особливостей діяльності учасників фінансового ринку та вирішення кола питань організаційно-правового регулювання їх відносин на ринку цінних паперів набуває особливої актуальності і обумовлює необхідність розробки нового підходу щодо вивчення проблеми прозорості, деталізації багатьох питань теоретико-прикладного характеру на підставі системного аналізу вітчизняного і зарубіжного досвіду забезпечення прозорості, використання алгоритму стратегічного аналізу щодо вивчення питань законодавчого забезпечення прозорості.



1. Роль НКЦПФР у системі нагляду та регулювання діяльності з торгівлі цінними паперами

Фінансовий ринок являє собою систему економічних та правових відносин, пов'язаних із купівлею-продажем або випуском та обігом фінансових активів, а також сукупність різноманітних інститутів, що зводять покупців та продавців і обслуговують їх фінансові взаємовідносини. Суб'єктами такого ринку виступають держава, а також ті, хто бажає передати в користування вільні фінансові ресурси, ті, які потребують інвестицій, та фінансові посередники, які на стабільній, впорядкованій основі забезпечують перерозподіл фінансових ресурсів серед учасників ринку. Головною функцією фінансового ринку є забезпечення процесу розподілу фінансових ресурсів в економіці. Він створює умови для вільного міжгалузевого обігу капіталів, дозволяє перетворювати нагромадження в робочі інвестиції. Виступаючи оптимальним розподільчим механізмом, фінансовий ринок сприяє зниженню витрат, що виникають в процесі руху капіталу.

Світова практика свідчить, що в розвинутих країнах з ринковою економікою фінансовий ринок пройшов значний еволюційний шлях - від хаотичності і роздрібленості до цілісності, централізації та досить жорсткого державного регулювання. Ці характеристики стали невід'ємними для усієї фінансової системи ринкових економічних відносин як у межах однієї країни, так і в міжнародних фінансово-економічних відносинах.

Трансформаційні процеси, що відбуваються в Україні, свідчать про поступовий розвиток інфраструктури фінансового ринку і підвищення ролі державних органів у регулюванні діяльності професійних учасників бізнес-процесів. В перші роки розбудови державності будь-якого істотного розвитку фінансовий ринок не отримав - була відсутня необхідна нормативна база, процеси приватизації й утворення відкритих акціонерних товариств (основних емітентів на ринку цінних паперів) проходили повільно. У 1996-1999 роках значно активізувався процес формування інфраструктури фінансового ринку відповідно до сучасних світових стандартів, що надало різкого поштовху в розвитку торгівлі цінними паперами через торгово-інформаційні системи. Одночасно почала формуватися система державного контролю за діяльністю учасників фінансового ринку завдяки створенню у 1996 році Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України. Здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за операціями на ринку цінних паперів та їх похідних інструментів з метою запобігання порушень у цій сфері, безумовно, було важливим кроком у становленні законодавчої бази регулювання фінансового ринку.

Регулювання фінансового ринку - це використання певних методів і прийомів, які дозволяють упорядкувати діяльність учасників фінансового ринку та взаємовідносини між ними шляхом встановлення певних вимог та правил, а також здійснення контролю за їх використанням.

Функції регулювання і контролю за фінансовим ринком здійснюється державою шляхом формування спеціальних структур, потреба в яких зумовлюється специфікою способів регулювання, пов'язаних з контролем за розкриттям обширних масивів інформації; видачею великої кількості ліцензій та спеціальних дозволів; організацією реєстрації випусків цінних паперів і професійних учасників фондового ринку, необхідністю постійної адаптації законодавства та підзаконних норм в індустрії цінних паперів, яка швидко розвивається і змінюється; необхідністю для широких верств інвесторів створення органу, який здатен захистити їх інтереси, а також цілим рядом інших обставин.

Державне регулювання здійснюється з метою:

1. створення умов для ефективної мобілізації та розміщення на ринку вільних фінансових ресурсів;

2. захисту прав інвесторів та інших учасників фінансового ринку;

3. контролю за прозорістю та відкритістю ринку;

4. дотримання учасниками ринку вимог актів законодавства;

5. запобігання монополізації та сприяння розвитку добросовісної конкуренції на фінансовому ринку.

Система державного регулювання діяльності учасників фінансового ринку представлена Національною комісією з цінних паперів і фондового ринку України (НКЦПФР), Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринів фінансових послуг , Національним банком України (НБУ).

Варто розглянути детальніше НКЦПФР. З метою комплексного правового врегулювання відносин, що виникають на ринку цінних паперів, забезпечення захисту інтересів громадян України та держави, запобігання зловживанням та порушенням у цій сфері Указом Президента України від 12 червня 1995 p. №446/95 створено Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку. Законом від 07.07.2011 № 3610-VI «ро внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо національних комісій, що здійснюють державне регулювання природних монополій, у сфері зв'язку та інформатизації, ринків цінних паперів і фінансових послуг» Дердавна комісія перейменується в національну комісію з цінних паперів та фондового ринку

Згідно з цим Указом комісію було створено як центральний орган державної виконавчої влади, який забезпечує реалізацію єдиної державної політики щодо цінних паперів і функціонування фондового ринку в Україні та координацію діяльності міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади у цій сфері.

Комісія є певною адміністративною системою, до якої входять центральний апарат і територіальні органи, що координують діяльність з місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування

До структури Комісії входять центральний апарат та 28 територіальних управлінь, які здійснюють державну політику у сфері регулювання ринку цінних паперів у регіонах України. Реалізацію державної політики щодо регулювання ринку цінних паперів у регіонах здійснюють терігоріальні органи Комісії територіальні управління в областях та Автономній Республіці Крим, а також територіальне відділення у м. Севастополі.

Відповідно до частини другої ст. 6 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" Комісія може делегувати надані їй повноваження територіальним органам шляхом прийняття відповідного рішення, затвердженого в установленому порядку. Так, згідно з рішенням Комісії "Про делегування повноважень з реєстрації випусків акцій, проспектів емісії акцій, змін до проспектів емісії акцій, звітів про результати розміщення акцій, регстрації випусків облігацій підприємств, звітів про результати розміщення облігацій, скасування реєстрації випусків акцій та облігацій підприємств територіальним управлінням Національної комісії з цінних паперів та фондового рнику" від 19.07.2007 р.№ 1611 територіальним управлінням, булн зокрема передані повноваження щодо реєстрації випуску акцій при створенні акціонерного товариства, а також при збільшенні розміру його сталупіого фонду, якщо розмір статутного капіталу цих товариств на дату прийняття рішення про випуск акцій (з урахуванням емісії, щодо якої прийнято рішення) не перевищує 30 мли фН.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку є державним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії. Голова Комісії, її члени призначаються та звільняються Президентом України за погодженням з Верховною Радою України. Голова та члени Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку мають право без спеціальних дозволів представляти Комісію у суді чи арбітражному суді.

Термін повноважень Голови Комісії та членів Комісії - сім років. Одна й та ж особа не може бути членом Комісії більше двох термінів підряд.

Звільнення Голови Комісії та членів Комісії протягом терміну повноважень може мати місце лише за власним бажанням, а також у разі вчинення злочину та у зв'язку з неможливістю виконання обов'язків за станом здоров'я.

Основною формою роботи Комісії є засідання, які проводяться за рішенням Голови Комісії у разі необхідності, але не рідше одного разу на місяць.

Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні не менше п'яти осіб. Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього подано не менше п'яти голосів. Положення про Державну комісію з цінних паперів та фондового ринку затверджується Президентом України. Територіальні органи Комісії діють на основі положення, що затверджується Комісією, і координують свою діяльність з місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування.

Згідно Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку є:

1. формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних в Україні, сприяння адаптації національного ринку цінних паперів до міжнародних стандартів;

2. координація діяльності державних органів з питань функціонування в Україні ринку цінних паперів та їх похідних;

3. здійснення державного регулювання та контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних на території України, а також у сфері спільного інвестування; ( Пункт 3 частини першої статті 7 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2804-IV ( 2804-15 ) від 06.09.2005 ).

4. захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень;

5. сприяння розвитку ринку цінних паперів;

6. узагальнення практики застосування законодавства України з питань випуску та обігу цінних паперів в Україні, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку відповідно до покладених на неї завдань:

1. встановлює вимоги щодо випуску (емісії) і обігу цінних паперів та їх похідних

2. встановлює за погодженням з Національним банком України додаткові вимоги щодо випуску цінних паперів комерційними банками;

3. встановлює стандарти випуску (емісії) цінних паперів, інформації про випуск цінних паперів, що пропонуються для відкритого продажу

4. видає дозволи на обіг цінних паперів українських емітентів за межами України

5. встановлює вимоги щодо допуску цінних паперів іноземних емітентів та обігу їх на території України

6. встановлює вимоги до правил фондової біржі та реєструє її правила

7. встановлює порядок та видає ліцензії на провадження діяльності на ринку цінних паперів

8. встановлює порядок і реєструє саморегулівні організації, що створюються особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів.

9. координує роботу по підготовці фахівців з питань фондового ринку, встановлює кваліфікаційні вимоги щодо осіб, які здійснюють професійну діяльність з цінними паперами, та проводить сертифікацію фахівців шляхом видачі сертифікатів на право здійснення професійної діяльності з цінними паперами в Україні.

10. роз'яснює порядок застосування чинного законодавства про цінні папери та акціонерні товариства.

11. встановлює наявність ознак маніпулювання на фондовому ринку.
встановлює пруденційні нормативи щодо професійних учасників фондового ринку

Пріоритетними напрямками роботи НКЦПФР є забезпечення стабільності та прозорості на ринку цінних паперів, здійснення державного регулювання та контролю за діяльністю учасників ринку, захист прав інвесторів, сприяння розвитку фондового ринку.

Комісії надано й інші повноваження та права, які уможливлюють здійснення її діяльності в повному обсязі і виконання нею відповідальних завдань. Законом передбачаю, то державні органи зобов'язані сприяти Комісії у виконанні її функцій. Органи приватизації, наприклад, зобов'язані надавати Комісії необхідні документи про об'єкти державної власності, які приватизуються, якщо в процесі їх приватизації передбачається випуск цінних паперів. Правоохоронні органи - інформацію, необхідну для забезпечення належного контролю за діяльністю на фондовому ринку, якщо, звичайно, така інформація не зашкодить розслідуванню злочину. У разі недопущення працівників Комісії до проведення перевірок органи внутрішніх справ на прохання уповноважених Комісії зобов'язані негайно вжити заходів для примусового забезпечення проведення перевірок.

Щодо прямих відносин НКЦПФР з торговцем цінних паперів, вони на мою думку заключаються у ліцензуванні діяльності професійного учасника ринку.

Для отримання ліцензії, ліцензіат має відповідати певним вимогам:

1. Організатор торгівлі повинен провадити професійну діяльність за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців

2. Ліцензіат зобов'язаний розробити та затвердити правила проведення внутрішнього фінансового моніторингу та програми його здійснення не пізніше першої проведеної операції або укладеного договору.

3. У разі призначення на посаду нового керівника організатор торгівлі повинен перевірити його бездоганну ділову репутацію згідно з вимогами законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

4. Ліцензіат зобов'язаний протягом усього строку провадження діяльності з організації торгівлі на фондовому ринку виконувати вимоги законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.

Ліцензіат може здійснювати професійну діяльність на фондовому ринку - діяльністьз торгівлі цінними паперами відповідно до отриманої ліцензії тільки за умови вступу до щонайменше однієї саморегулівної організації професійних учасників фондового ринкута внесення ліцензіата (крім банку) до державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги на ринку цінних паперів, відповідно до Порядку формування та ведення державного реєстру фінансових установ, які надають фінансові послуги наринку цінних папері.

З метою забезпечення контролю за діяльністю осіб, що здійснюють професійну діяльність з цінними паперами НКЦПРФ висуває певні вимоги до таких осіб:

1. мати кваліфікаційне посвідчення фахівця з відповідної спеціалізації, яке видається у порядку, встановленому Комісією;

2. не бути за вироком суду позбавленою права посідати певні посади та займатися певною діяльністю;

3. не мати непогашеної судимості за господарські та посадові злочини.

Для контролю НКЦПР також вимагає подання професійними учасниками адміністративних даних. Адміністративні данні можна класифікувати на річні та квартальні.

Адміністративні данні включають:

1. Довідки про укладені та виконані договори з цінними паперами торговцем цінними паперами за звітний період.

2. Довідки про обсяг укладених та виконаних договорів за видами діяльності торговцем цінними паперами за звітний період

3. Довідки про зарахування/списання цінних паперів (крім цінних паперів власних випусків) за звітний період.

4. Довідки про фінансові інструменти, які перебувають у власності торговця цінними паперами, за станом на останній день кварталу

5. Довідки про відкриті позиції за станом на перший день першого місяця звітного кварталу

6. Довідки щодо діяльності торговців цінними паперами з управління цінними паперами за звітний період

7. Довідки про дотримання показників ліквідності торговцями цінних паперів відповідно до Положення про розрахунок показників ліквідності, що обмежують ризики професійної діяльності на фондовому ринку.

8. Довідки про показники фінансового стану торговця цінними паперами

9. Довідки про обсяг укладених та виконаних договорів з нерезидентами торговцем цінними паперами за звітний період.

Таким чином, на сьогодні Комісія відіграє провідну роль у системі органів державної влади, які уповноважені на здійснення регулювання від імені держави ринку цінних паперів в Україні. Зазначене підтверджується аналізом повноважень Комісії, якими вона наділена відповідно до законодавства - саме Комісії доручаю функцію практичного втілення в життя фондової політики нашої держави, причому Комісія відіграє значну раль не лише у практичній її реалізації, а й у формуванні такої політики.

Проте, якщо порівняти статус і повноваження ДКЦПФР зі статусом та повноваженнями Комісії з цінних паперів і бірж США та Федеральної служби з фінансових ринків Росії, компетенція українського регулятора є досить широкою, і в цьому ДКЦПФР подібна до SEC та вигідно відрізняється від ФСФР, яка у своїй діяльності підпорядкована Міністерству фінансів Російської Федерації та не має повноважень щодо прийняття власних нормативно-правових актів. Однак існують обставини, які певною мірою заважають ефективній роботі ДКЦПФР. по-перше, це недостатній рівень фінансування.

Другою проблемою є необхідність забезпечення незалежності ДКЦПФР як фінансового регулятора. Саме з метою мінімізації можливостей впливу на членів ДКЦПФР законодавчо було визначено особливий порядок формування її складу- Указом Президента України за погодженням з Верховною Радою України. Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2008 р. у справі № 1-13/2008 фактично підпорядковує ДКЦПФР Кабінету Міністрів України. У сучасних умовах зазначене позбавляє- державне регулювання фондового ринку стабільності та прогнозованості, що може негативно вплинути як на роботу Комісії, так і на функціонування ринку загалом, адже навіть найменші зміни у стратегії розвитку фондового ринку можуть завдати значної шкоди не лише його стабільності, а й взагалі завадити надходженню інвестицій.

2. Діяльність з торгівлі цінними паперами в Україні на сучасному етапі

На сучасному етапі розвитку фондового ринку України надзвичайно динамічно трансформується його структура, змінюючи при цьому місце торговців цінними паперами та їх роль у цій системі. Опираючись на досвід економічно розвинутих країн основним місцем торгівлі цінними паперами є фондові біржі, які в Україні тільки проходять початкову стадію свого розвитку і налагоджують роботу, котра б відповідала міжнародним стандартам. Проте досі більшу частку договорів все таки укладають на неорганізованому ринку.

Формування та розвиток фондового ринку України відбувалося в кілька етапів. У складі Радянського Союзу були присутні певні фінансові відносини: державні облігації та борговізобов'язання державних суб'єктів економіки. Проте справжній фондовий ринок з'явився тільки в процесі формування ринкової економіки, а саме в період виходу України, який характеризувався дефіцитом будь-якого досвіду і основною ознакою його становлення була недосконала законодавча база. Внаслідок цього на початковій стадії формування на ринку панувала певна стихійна неорганізованість. На цьому етапі було створено перші акціонерні товариства, на їх основі здійснювались випуски акцій, які можна було придбати за рахунок приватизаційних цінних паперів (приватизаційні майнові сертифікати, компенсаційні сертифікати) через Національну мережу аукціонних центрів.

Внаслідок випуску в обіг акцій своє формування почав вторинний ринок, на якому проводили перші операції з купівлі - продажу цінних паперів та відбувалася масова приватизація. У цей же період у 1991 р. було створено згідно з Законом України "Про цінні папери та фондову біржу" перша фондо¬ва біржа (Українська фондова біржа).

У процесі зародження та розвитку фондового ринку періодично змінювалася його модель. Ринок використовував досвід як європейської, так і американської моделей. Саме тому результатом є змішана система. На фондовому ринку одне з важливих місць посідають торговці цінними паперами. Вони здійснюють свою діяльність як на організованому (біржовий - присутня централізована торгова система), так і на неорганізованому (позабіржо- вий - відсутня централізована торгова система) ринках. На організованому ринку цінних паперів обіг акцій відбувається через фондові біржі.

Професійна діяльність на фондовому ринку - діяльність юридичних осіб з надання фінансових та інших послуг у сфері розміщення та обігу цінних паперів, обліку прав за цінними паперами, управління активами інституційних інвесторів, що відповідає вимогам, установленим до такої діяльності цим Законом та законодавством.

Аналізуючи законожавчу база що регламентує діяльність торгівців цінними паперами, треба сказати, що за 2012-2013 роки змін було багато, проте не всі вони буди на користь. Були прийняті зміни до законодавчі акти, що регламентують відносини між учасниками фондового ринку, зокрема Закони України: «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)», «Про іпотечні облігації», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про недержавне пенсійне забезпечення». Сформовано законодавчу базу у сфері корпоративних відносин, основним законодавчим документом якої є Закон України «Про акціонерні товариства».

Найбільші зміни торкнулись саме депозитарної системи. Законом «Про систему депозитарного обліку цінних паперів” передбачено створення централізованої депозитарної системи в Україні, уніфікацію принципів та порядку здійснення діяльності учасниками депозитарної системи і взаємодії між ними.

1 січня 2013 року набрав чинності Закон від 06.12.2012 № 5519-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо подальшого удосконалення адміністрування податків і зборів» (далі - Закон № 5519-VІ). Цими змінами вводиться акцизний податок на операції з цінними паперами та затверджено порядок оподаткування податком на прибуток операцій з ними.

Згідно із Законом № 5519-VІ платниками акцизного податку на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами є фізична або юридична особа ? резидент або нерезидент (у тому числі їх відокремлені підрозділи), які проводять операції з деривативами або з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів.

Основні законодавчі акти, що регламентують діяльність торговців цінними паперами наведені в додатку 1.

Зупинимося на показниках розвитку фондового ринку 2012 року. Так, станом на 30.11.2012 року кількість професійних учасників фондового ринку, яким Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку надала ліцензію, складало 1631, у т.ч. 709 ліцензій було надано на провадження діяльності з торгівлі цінними паперами, 383 ліцензії на провадження депозитарної діяльності зберігачів цінних паперів, 170 ліцензій на провадження діяльності з ведення реєстру власників іменних цінних паперів, 355 ліцензій на провадження діяльності з управління активами інвестиційних інвесторів, 10 ліцензій на провадження діяль-ності з організації торгівлі на ринку цінних паперів, 2 ліцензії на провадження розрахунково-клірингової діяльності, 2 ліцензії на провадження депозитарної діяльності депозитарію цінних паперів. Отже, на вітчизняному фондовому ринку функціонує достатня чисельність професійних учасників, які мають необхідні умови для здійснення відповідної діяльності (виходячи з того, що їм надані ліцензії на професійну діяльність), а тому з цього боку фондовий ринок України повинен функціонувати досить ефективно.

Для того, щоб дослідити особливості діяльності торговців цінними паперами на фондовому ринку України, проаналізуємо обсяг виконаних ними договорів у 2006-2010 роках (рис. 1)

Рис. 1 Обсяг виконаних договорів торговцями цінними паперами

Аналізуючи динаміку обсягу виконаних угод торговцями цінними паперами у 2008-2012 роках за ланцюговим методом, спостерігаємо стійку тенденцію до зростання. Зокрема, у 2009 році обсяг виконаних договорів торговцями цінними паперами зріс на 53,1 % (або на 261,5 млрд грн), у 2010 році - на 17,1 % (або на 129,1 млрд грн), у 2011 році - на 20,8 % (або на 183,9 млрд грн), у 2012 році - на 44,1 % (або на 470,5 млрд грн) порівняно з попередніми періодами. Зростання обсягів торгів на фондовому ринку України пояснюється збільшенням обсягів фінансових ресурсів, що інвестуються в цінні папери українських емітентів, як вітчизняними так і іноземними інвесторами, а також - зростанням ціни цінних паперів емітентів, з якими укладались угоди.

У 2010 році переважний обсяг виконаних торговцями договорів було здійснено з резидентами-юридичними особами, а найменший - з нерезидентами-фізичними особами. Ця важлива позитивна тенденція має велике значення для поліпшення ліквідності українського фондового ринку, а також для захисту від різких коливань активності іноземних учасників.

Характерною ознакою сучасного етапу розвитку національної економіки України є нестабільність фінансового сектору внаслідок світових фінансових проблем, які все більше загострюються і впливають самим негативним чином на різні сектори національного господарства, особливо на фінансовий ринок та його окремі складові, зокрема фондовий ринок.

Таблиця 1. Обсяг виконаних договорів торговцями цінними паперами за видами фінансового інструмента

Вид цінного	2008 рік	2009рік	2010 рік	2011 рік	2012 рік
паперу	млрд грн	%	млрд грн	%	млрд грн	%	млрд грн	%	млрд грн	%
Акції	225,7	45,8	283,5	37,6	352,8	39,9	470,7	44,1	565,2	36,8
Векселі	142,2	28,9	212,6	28,2	191,8	21,7	268,8	25,2	316,1	20,6
Депозитні сертифікати НБУ	1,1	0,2	14,9	2,0	15,9	1,8
Державні	40,9	8,3	59,9	7,9	62,5	7,1	99,0	9,3	354,1	23,0
облігації
Облігації	62,4	12,7	134,7	17,9	205,2	23,2	81,1	7,6	69,5	4,5
підприємств
Ощадні	3,1	0,6	3,2	0,4	7,7	0,9	70,4	6,6	124,9	8,1
сертифікати
Інвестиційні	14,2	2,9	40,4	5,4	43,9	5,0	76,3	7,1	106,5	6,9
сертифікати
Деривативи	0,3	0,1	0,2	0,03	0,3	0,03	0,1	0,01	0,2	0,01
Облігації	2,9	0,6	4,3	0,6	2,2	0,2	0,7	0,1	0,5	0,03
місцевих
позик
Іпотечні	0,1	0,02	0,6	0,1	0,7	0,1	0,1	0,01	0,3	0,02
цінні папери
Заставні	0,03	0,01	0,04	0,01	0,4	0,05	0,1	0,01	0,5	0,03
цінні папери
Всього	492,8	100	754,3	100	883,4	100	1067,3	100	1537,8	100

За даними табл. 1 видно, що п'ять років поспіль найбільші обсяги договорів виконуються з акціями: у 2008 році - 45,8 % від загального обсягу виконаних договорів, у 2009 році - 37,6 %, у 2010 році - 39,9 %, у 2011 році - 44,1 %, у 2012 році - 36,8 %.

У 2012 році обсяг договорів з державними облігаціями склав 23,0 %, з векселями - 20,6 %, з ощадними сертифікатами - 8,1 %, з інвестиційними сертифікатами - 6,9 %.

Збільшився обсяг виконаних договорів на фондовому ринку порівняно з 2011 роком з державними облігаціями - на 255,1 млрд грн, акціями - на 94,5 млрд грн, ощадними сертифікатами - на 54,5 млрд грн, векселями на 47,3 млрд грн, зменшився з облігаціями підприємств на 11,6 млрд грн.

Обіг цінних паперів в Україні провадився торговцями цінними паперами, що представлені: господарськими товариствами, для яких операції з цінними паперами є виключним видом діяльності (54,9 % від загального обсягу виконаних угод торговцями цінними паперами), банками (24,8 %), інвестиційними компаніями (20,3 %).

Проведений аналіз, хоча й відображає позитивну тенденцію розвитку фондового ринку України, проте минулих висот котирування багатьох фінансових інструментів ще не досягнуто. У зв'язку з цим, для подальшого поступового розвитку ринку необхідний комплексний підхід до вирішення поставлених проблем. цінні папери фінансовий ринок

На сьогоднішній день найгострішими проблемами функціонування фондового ринку в Україні є: відсутність скоординованої державної політики, спрямованої на перетворення ринку цінних паперів в один із головних механізмів реалізації інвестиційного потенціалу національної економіки; недосконалість законодавства, що регулює діяльність на ринку цінних паперів; недостатньо сформована інфраструктура ринку цінних паперів; наявність проблем у корпоративному секторі та незахищеність прав інвесторів; низький рівень торговельної активності на вітчизняному ринку акцій внаслідок того, що контрольні пакети акцій належать великим власникам, які не зацікавлені у додаткових їх випусках чи збільшенні частки у вільному продажу; недостатнє висвітлення інформації про емітентів, професійних учасників ринку цінних паперів, ризики стосовно фінансових інструментів, що перешкоджає оцінці інвестором реальної вартості та потенціалу українських підприємств, прийняттю ним інвестиційних рішень; відсутність належної концентрації торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами; відсутність стимулювання інтересу інвесторів при залученні коштів у довготривалі інвестиції; відсутність активної торговельної діяльності з похідними фінансовими інструментами .

Підсумовуючи вище сказане, слід зазначити, що НКЦПФР схвалила програму розвитку фондового ринку до 2015 року. Даний документ пропонує механізми вирішення проблеми низької ліквідності ринку, поліпшення його інфраструктури і спрощення валютного регулювання. Але його учасники чекають від регулятора виконання головних завдань - захисту прав акціонерів і розширення списку емітентів акцій.

На нашу думку, дієвими заходами поліпшення стану фондового ринку України є: інтеграція вітчизняного фондового ринку з міжнародними ринками капіталів; адаптація українського законодавства щодо біржової торгівлі цінними паперами до європейського законодавства; поширення передових торговельних технологій, впроваджених фондовими біржами, на суміжні біржові ринки; активізувати вторинний обіг державних цінних паперів; модернізація депозитарної системи; визначення місця та ролі саморегулюючих організацій у розвитку фондового рину; активізація безпосередньої участі органів державної влади у біржових торгах на фондовому ринку.



Висновок

Враховуючи те, що торговці цінними паперами прямо залежать від коньюктури ринку та його розвику, на мою думку більшу увагу треба приділити саме цьому аспекту. Треба сказати, що динаміка на фінансовому ринку загалом та на фондовому зокрема спрямовується до зростання, але дуже повільними темпами.

Головними проблемама такого повільного розітку є незначна інтеграція національного фондового ринку до міжнародних ринків капіталу. Прикладом може слугувати процедура залучення інвестиційних ресурсів з цих ринків українськими споживачами, яка полягає у випуску та розміщенні іноземними емітентами, які володіють активами, розташованими в Україні, цінних паперів або інших фінансових інструментів. Безпосередньому виходу українських емітентів на міжнародні ринки капіталу, а також активній участі іноземних інвесторів у національному ринку заважає низка правових, ринкових та технологічних складнощів.

Невелика пропозиція інвестиційного капіталу на фондовому ринку зумовлена відсутністю потужних національних інституційних інвесторів, недостатньою зацікавленістю роздрібних інвесторів, та недостатньо сприятливим кліматом для іноземних інвесторів. Становлення потужних внутрішніх інвесторів гальмується, в тому числі, через не впровадження другого рівня пенсійної системи - Накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, а також недостатнє економічне стимулювання участі роботодавців та робітників у третьому рівні пенсійної системи - недержавних пенсійних фондах.

Важливим фактом є саме ізольованість українського фондового ринку. Основною причиною «ізольованості» українського фондового ринку від світових стала неспроможність уряду врегулювати внутрішні проблеми економіки, що продовжують накопичуватися і сповільнюють економічний розвиток, що проявилося в невиконанні умов МВФ, з одночасним погіршенням стосунків з ЄС. Це вплинуло на зниження інвестиційного рейтингу країни і стало негативним сигналом для зовнішніх інвесторів. Наприкінці 2012 року відбувся перегляд рейтингів суверенного дефолту України в сторону зниження. Рейтингове агентство S&P знизило рейтинг за міжнародною шкалою в національній та іноземній валюті з «В+» до «В» з прогнозом «негативний», Moody's - з «В2» до «В3» з прогнозом «негативний», називаючи причинами слабку інституційну стійкість, брак зовнішньої ліквідності та негативні прогнози щодо розвитку економіки.

Важливим фактором зниження ліквідності ринку була непослідовна монетарна політика НБУ, внаслідок чого протягом другої половини року в Україні відбувалася повзуча девальвація. Таким чином, до грудня інвестори зайняли очікувальну позицію, внаслідок чого обсяги торгів на ринку різко скоротились. У підсумку за 2012 рік індекс Української біржі знизився на 34.8%, а індекс ПФТС - на 38.5%.

Тож виходом з цієї ситуація я бачу в інтеграції України з ЄС, тоді відповідно буде наданий доступ іноземному капіталу до українського фондового ринку, а українські інвестори отримають можливість обирати з більшої кількості фінансовиї інструментів для інвестування, відповідно тоді буде розвиватися інфраструктура фінансового ринку.



Література

1. Закон України "Про Національний банк України" від 20.05.99р.

2. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від07.12.2000р.

3. ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006р.

4. Буряк П.Ю. Стратегічні напрями активізації фондового ринку України : монографія / П. Ю. Буряк, К. В. Васьківська, О. А. Біттер. - Львів : Ліга-Прес, 2011. - 220 с.

5. Політюк Л. Г. Фондовий ринок України: проблеми та перспективи розвитку / Л. Г. Політюк, К. С. Малишев // Часопис економічних реформ. - 2011. - №3. - С. 65-69.

6. Столяров В. Ф. Тенденції в діяльності фінансових посередників на ринку цінних паперів України / В. Ф. Столяров, О. О. Полєтаєв // Вісник економічної науки України. - 2010. - №2. - С. 145-151.

7. Ватаманюк З.Г. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні / З.Г. Ватаманюк, О.В. Баула //

8. Фінанси України.- 2007.- №5. -- С. 75-85. Версаль Н.І. Особливості формування банками ресурсів із використанням боргових цінних паперів в умовах фінансової кризи / Н.І. Версаль, В.П. Кирій // Фінанси України. -- 2009. -- №10. -- С. 71-85.

9. Довга С. Роль банків на ринку цінних паперів в Україні / С. Довга // Банківська справа. -- 2000. -- №4.-- С. 8-11.

10. Офіційний сайт НКЦПФР [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ssmsc.gov.ua.



Додаток

Законодавче та нормативне забезпечення діяльності з торгівлі цінними паперами в Україні

№п/п	Дата прийняття	Остання редакція	Назва нормативно-правового акту	Короткий зміст
1.	18.06.1991	Втрата чинності від 15.12.2005	ЗУ «Про цінні папери і фондову біржу»	Цей Закон визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів.
2.	19.09.1991	07.07.2011	ЗУ «Про господарські товариства»	Цей Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників
3.	21.05.1996	Втрата чинності від 21.12.2009	Тимчасове положення про депозитарії - реєстраторів цінних паперів.	Визначення основних понять, правил і встановлення вимог до провадження та регулювання депозитарної діяльності в Україні.
4.	30.10.1996	11.10.2012	ЗУ «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»	Цей Закон визначає правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні.
5.	10.12.1997	07.07.2011	ЗУ «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні»	Цей Закон визначає правові основи обігу цінних паперів у Національній депозитарній системі та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні.
6.	15.03.2001	24.05.2012	ЗУ «Про інститути спільного інвестування (пайові і корпоративні інвестиційні фонди)»	Цей Закон визначає правові та організаційні основи створення, діяльності та відповідальності суб'єктів спільного інвестування, особливості управління їх активами, встановлює вимоги до складу, структури та зберігання активів, особливості розміщення та обігу цінних паперів інститутів спільного інвестування.
7.	29.10.2002	15.08.2005	Рішення ДКЦПРФ «Про визначення операцій, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності»	Рішення містить перелік операцій які не відносяться до торгівлі цінними паперами. Перелік є вичерпаним.
8.	19.06.2003	07.08.2011	ЗУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю»	Цей Закон встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.
9.	08.07.2003	20.06.2011	Рішення ДКЦПФР «Правила проведення перевірок діяльності саморегулівних організацій на ринку цінних паперів»	Містить правила проведення перевірок діяльності саморегулівних організацій на ринку цінних паперів.
10.	28.10.2005	28.10.2005		З метою поліпшення інвестиційного клімату в Україні, сприяння залученню інвестицій в економіку держави та враховуючи пропозиції українських і міжнародних ділових кіл
11.	23.02.2006	11.10.2012	ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок»	Цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.
12.	26.05.2006	19.12.2011	Рішення ДКЦПРФ «Про затвердження Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на фондовому ринку - діяльності з торгівлі цінними паперами	Цей Закон містить вимоги, які повинні дотримуватись торгівцями цінними паперами для отримання ліцензій на виконання професійної діяльності.
13.	17.09.2008	12.07.2012	ЗУ «Про акціонерні товариства»	Цей Закон визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.
14.	17.11.2009		ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств»	Внесення змін до: Цивільного кодексу України Господарського кодексу України Цивільно-процесуального кодексу України До відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі
15.	06.07.2010	06.07.2010	Постанова ВРУ «Про прийняття за основу проекту Закону України про внесення змін до Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" щодо створення умов для уникнення "технічних" дефолтів за облігаціями»	На базі Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" здійснити створення умов для уникнення "технічних" дефолтів за облігаціями.
16.	06.07.2012	06.07.2012	ЗУ " Про депозитарну систему України"	Цей Закон визначає правові засади функціонування депозитарної системи України, встановлює порядок реєстрації та підтвердження прав на емісійні цінні папери та прав за ними у системі депозитарного обліку цінних паперів, а також порядок проведення розрахунків за правочинами щодо емісійних цінних паперів.

Размещено на Allbest.ru

...