Регулювання та контроль діяльності з управління активами

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана

Кафедра фінансових ринків

Індивідуальна робота

з дисципліни «Управління фінансовими активами»

«Регулювання та контроль діяльності з управління активами»

Київ - 2013



Вступ

Україна стоїть на шляху соціально-економічних перетворень, які спрямовані на максимальне наближення фінансово-кредитних відносин до рівня провідних країн світу. Серед пріоритетних напрямків вдосконалення фінансової системи України є виконання державою рекомендацій міжнародного співтовариства в сфері запобігання легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансуванню тероризму.

Боротьба з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, стає явищем світового масштабу та глобального значення. Протидія використанню доходів, одержаних злочинним шляхом, є одним із найефективніших засобів боротьби з торгівлею наркотиками, людьми, зброєю, а також із тероризмом. Сьогодні бути учасником боротьби з відмиванням «брудних» грошей означає належати до цивілізованого світу. Україна у цьому питанні вже заявила про себе як про цивілізовану державу.

Відмивання грошей і фінансування тероризму представляє реальну загрозу фінансовій системі. Боротьба з відмиванням грошей стала одним з провідних напрямків у боротьбі з тяжкими злочинами на світовому рівні починаючи з кінця 80-х років попереднього сторіччя. Фундаментальна ціль цієї боротьби полягає в тому, щоб виключити використання фінансової системи у злочинних інтересах. В контексті, не можна недооцінити допомогу експертів країн Європи та США у створенні системи фінансового моніторингу в Україні. Ця допомога мала серйозний вплив на формування законодавчої бази у сфері боротьби з кримінальними доходами та фінансуванням тероризму, побудованій на діючій національній системі законодавства.

Сьогодні в Україні вже впроваджено комплексну систему боротьби з відмиванням доходів і фінансуванням тероризму. Створенню цієї системи в державному масштабі приділяється надзвичайно велика увага і це розглядається Урядом країни, як один із пріоритетів сьогодення. Підтвердженням цьому є кроки, зроблені Україною в зазначеному напрямку.



1. Організація роботи по виявленню суб'єктами фінансового моніторингу операцій, що підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу

Глобалізація світової економіки безумовно впливає на глобальний характер криміногенних процесів, «тінізацію» економіки, подальше поширення та зміцнення організованої злочинності. З середини 70-х років минулого сторіччя прояви організованої злочинності транснаціонального характеру стали предметом серйозної уваги міжнародної спільноти. З того часу постійно проводиться робота стосовно універсалізації відповідного понятійного апарату, напрацьовується міжнародна нормативно-правова база (рекомендації, конвенції і декларації) з питань боротьби з відмиванням доходів незаконного походження.

Згідно класифікації видів злочинів, вчинюваних організованими угрупуваннями, та доходів, отриманих від них, перший рівень класифікації доходів злочинного походження, що відображає технологію їх обороту і легітимізації, можна поділити на три види за наступними ознаками:

- доходи, що отримуються готівкою (банкнотами та казначейськими білетами) за межами застосування банківських розрахункових технологій, тобто, поза банківським оборотом;

- доходи, що отримуються безготівковими коштами з використанням банків і легітимних банківських, кредитних та розрахункових технологій;

- доходи, що отримуються як готівковими коштами, так і безготівковими грошима або у вигляді речей, прав, дій, за допомогою товарообмінних операцій.

Такою є сучасна функціонально-відтворювальна структура доходів незаконного походження в Україні. У країнах зі сталою ринковою економікою обсяги готівкової маси грошей, що обертаються у формі банкнот, не перевищує 10 % від сукупної маси, яка знаходиться у платіжному обігу. У цих країнах основна маса грошових операцій (крім дрібних) здійснюється у вигляді безготівкових банківських електронних транзакцій через систему банківських розрахункових і міжбанківських кореспондентських рахунків.

Значна маса готівкових грошей - банкноти і казначейські білети - тобто паперові гроші, свідчить про наявність більш широких можливостей для здійснення операцій щодо їх відмивання. Але у країнах з меншим обігом готівки теж існують причини і можливості відмивання грошей незаконного походження.

Відмивання грошових коштів, отриманих злочинним шляхом - складний процес, який постійно вдосконалюється і часом включає багато операцій, здійснюваних у різноманітних формах. Найпоширенішою є так звана трифазна модель відмивання грошей. Для неї характерні три стадії (етапи) процесу легалізації злочинних доходів: розміщення, розшарування, інтеграція.

На першій стадії відбувається попереднє відмивання «брудних» грошей. У фінансовому секторі воно виявляється у діях, спрямованих на уникнення обов'язкової у багатьох країнах ідентифікації клієнтів. У європейських державах саме ця стадія вважається найкритичнішою. Основні форми відмивання «брудних» грошей на цій стадії такі:

- шахрайство з використанням підставних осіб та фірм;

- обмін банкнот невеликої номінальної вартості на банкноти більших номіналів;

- підкуп або залякування банківського персоналу, відповідального за здійснення ідентифікації клієнтів;

- підробка документів з метою приховування справжнього джерела походження грошей або їх місцезнаходження;

- переказ грошові кошти у банківські чеки, облігації, цінні папери на пред'явника тощо (т.з. смерфінг). При цьому купівля здійснюється на дещо меншу суму, ніж та, за якої необхідно ідентифікувати клієнта;

- здійснення платежів невеликими сумами на один і той же банківський рахунок (структуринг);

- використання підприємств зі значним готівковим обігом, до легальної виручки яких додаються «брудні» гроші;

- створення власних фіктивних підприємств, котрі декларують «брудні» гроші як легальну виручку.

На другій стадії (розшарування) метою відмивання грошей є відокремлення злочинних доходів від джерела їх походження шляхом проведення низки фінансових операцій, після яких обривається ланцюжок слідів і забезпечується анонімність майнових цінностей. Операції на цій стадії, як правило, мають міжнародний характер. Їх часто здійснюють підставні особи й фірми, які виставляють фіктивні рахунки як основу для здійснення грошових переказів.

Характерною для цієї стадії процесу відмивання грошей є також купівля цінних паперів на вторинному ринку (щоб приховати первинне джерело походження коштів, їх купівля та продаж здійснюються із залученням брокерів або дилерів брокерської фірми).

Найважливішим методом розшарування на сьогодні є електронний переказ коштів. Правоохоронні й податкові органи багатьох країн занепокоєні проблемою електронних платежів, які можна здійснювати анонімно і на будь-які відстані, що створює ідеальні умови для уникнення сплати податків, відмивання «брудних» грошей та іншої злочинної діяльності.

Нині у проведенні операцій другої стадії велику роль відіграють офшорні зони та країни з м'яким податковим режимом і слаборозвиненою системою фінансового контролю. Гроші переказуються на рахунки офшорних фірм на підставі фіктивних експортно-імпортних контрактів, як правило, із завищеними цінами.

Третьою стадією є інтеграція. Гроші набувають нового, легального джерела походження й інвестуються в легальну економіку. «Відмиті» кошти, зазвичай, інвестуються у підприємства, які далі можуть бути використані у кримінальній діяльності.

Зазначимо, що коли факт відмивання грошей не був виявлений на етапах розміщення та розшарування, то на третій стадії виокремити злочинні доходи із законно отриманих надзвичайно складно.

Основні нормативно правові акти які регулюють фінансовий моніторинг:

1. Розпорядження КМУ «Про перелік офшорних зон», 2011 р.

2. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму», 2002 р.

3. Указ Президента України «Про Положення про Державну службу фінансового моніторингу України», 2011 р.

4. Положення про здійснення фінансового моніторингу учасниками ринку цінних паперів

Законодавство України в сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, визначає наступну організаційну структуру системи фінансового моніторингу:

1. державний фінансовий моніторинг;

2. первинний фінансовий моніторинг.

НКЦПФР визначає такі суб'єктами первинного фінансового моніторингу:

1. банки, страхові компанії, кредитні спілки, ломбарди та ін. фінансові установи;

2. платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;

3. товарні, фондові та ін. біржі;

4. професійні учасники ринку цінних паперів;

5. компанії з управління активами;

6. оператори поштового зв'язку та інші установи, які проводять фінансові операції з переказу коштів;

7. філії або представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які надають фінансові послуги на території України;

8. суб'єкти підприємницької діяльності, які надають посередницькі послуги при здійсненні операцій купівлі-продажу нерухомого майна;

9. суб'єкти господарювання, які здійснюють торгівлю за готівку дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням і виробами з них, якщо сума фінансової операції дорівнює або перевищує суму, визначену законодавством;

10. суб'єкти господарювання, які проводять лотереї і азартні ігри, включаючи казино, електронне казино;

11. нотаріуси, адвокати, аудитори, аудиторські фірми, фізичні особи - підприємці, які надають послуги з бухгалтерського обліку, суб'єкти господарювання, які надають юридичні послуги (за винятком осіб, які надають послуги в рамках трудових правовідносин), у випадках, передбачених законодавством;

12. інші юридичні особи, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, але надають окремі фінансові послуги.

Індивідуальна робота виконується на матеріалах бази практики тож головний нормативно правовий акт, який регулює фінансовий моніторинг професійних учасників: Про затвердження Положення про здійснення фінансового моніторингу професійними учасниками ринку цінних паперів прийнятий 19.07.2012.

Згідно закону першим етапом проведення моніторингу є визначення особи у професійного учасника ринку, відповідального за проведення фінансового моніторингу.

Відповідальний працівник очолює та координує внутрішню систему запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму суб'єкта первинного фінансового моніторингу. Відповідальний працівник призначається за посадою на рівні керівництва суб'єкта первинного фінансового моніторингу та повинен працювати в цьому суб'єкті первинного фінансового моніторингу за основним місцем роботи. Протягом трьох робочих днів з дати призначення відповідального працівника, але не пізніше дня проведення першої фінансової операції, суб'єкт первинного фінансового моніторингу подає Державній службі фінансового моніторингу України інформацію, необхідну для взяття його на облік.

Відповідальний працівник повинен мати бездоганну ділову репутацію та відповідати вимогам, встановленим наказом Державного департаменту фінансового моніторингу Міністерства фінансів України від 12 травня 2003 року № 46 «Про затвердження Вимог до кваліфікації працівника суб'єкта первинного фінансового моніторингу, відповідального за проведення фінансового моніторингу у сфері запобігання та протидії запровадженню в легальний обіг доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20 травня 2003 року за № 379/7700.

Особа, яка призначається на посаду відповідального працівника, повинна відповідати таким вимогам:

мати бездоганну ділову репутацію;

мати вищу освіту та досвід роботи не менше одного року у відповідній сфері діяльності суб'єкта первинного фінансового моніторингу, або досвід роботи на керівній посаді в суб'єкта первинного фінансового моніторингу не менше одного року;

Якщо протягом останніх десяти років особа була керівником, членом керівного органу або головним бухгалтером юридичної особи - учасника ринку фінансових послуг, визнаної банкрутом, чи до неї застосовано захід впливу (санкцію) органу, який здійснює регулювання відповідного ринку фінансових послуг, у вигляді відсторонення керівництва від управління юридичною особою - учасника ринку фінансових послуг, анулювання ліцензії на здійснення відповідного виду діяльності, таку особу може бути призначено відповідальним працівником за погодженням з відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу.

Відповідальний працівник повинен знати законодавство України та міжнародні стандарти у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, і фінансуванню тероризму та володіти навичками щодо застосовування в практичній діяльності:

правил проведення внутрішнього фінансового моніторингу та програм його здійснення;

порядку виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу та які можуть бути пов'язані, мати відношення та/або призначатися для фінансування тероризму;

порядку ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції, та отримання і зберігання документів, що стосуються ідентифікації осіб, та документації про здійснення фінансової операції;

порядку реєстрації суб'єктом первинного фінансового моніторингу фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

порядку зупинення фінансових операцій;

порядку подання Держфінмоніторингу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, або стали об'єктом фінансового моніторингу, та сприяння суб'єктам державного фінансового моніторингу у проведенні аналізу таких фінансових операцій;

порядку підготовки персоналу суб'єкта первинного фінансового моніторингу з метою виявлення фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу;

критеріїв оцінки ризику проведення операцій, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, чи фінансуванням тероризму;

Відповідальний працівник повинен вільно володіти державною мовою. Особа, вперше призначена на посаду відповідального працівника, повинна пройти курс довгострокового підвищення кваліфікації у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів.

Відповідальний працівник не рідше одного разу на місяць складає письмові звіти довільної форми про виявлені фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, та заходи, які були вжиті для реалізації законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. Відповідальний працівник підписує звіт.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу забезпечує з'ясування можливості віднесення фінансової операції до такої, що підлягає фінансовому моніторингу, в строки, передбачені Постановою № 747.

Стаття 15 ЗУ «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму» інформує про операції, які підлягають обов'язковому фінансовому моніторингу:

1. Фінансова операція підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу у разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 гривень.

2. Переказ грошових коштів на анонімний (номерний) рахунок за кордон і надходження грошових коштів з анонімного (номерного) рахунку з-за кордону, а також переказ коштів на рахунок, відкритий у фінансовій установі в країні, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон.

3. Купівля-продаж чеків, дорожніх чеків або інших подібних платіжних засобів за готівку

4. Зарахування або переказ коштів, надання або отримання кредиту (позики), проведення інших фінансових операцій у разі, якщо хоча б одна із сторін - учасників фінансової операції є фізичною або юридичною особою, що має відповідну реєстрацію, місце проживання чи місцезнаходження в країні (на території), що не виконують чи неналежним чином виконують рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, що здійснюють діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, або однією із сторін є особа, яка має рахунок у банку, зареєстрованому у вищезазначеній країні (території).

5. Зарахування на рахунок коштів у готівковій формі з їх подальшим переказом того самого або наступного операційного дня іншій особі.

6. Переказ особою коштів за кордон за відсутності зовнішньоекономічного договору (контракту).

7. Проведення фінансових операцій з цінними паперами на пред'явника, не депонованими в депозитарних установах.

8. Проведення фінансових операцій з векселями з бланковим індосаментом або індосаментом на пред'явника.

9. Здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом, що не передбачає фактичного постачання на митну територію України товарів, робіт і послуг.

2. Ідентифікація клієнтів, які проводять фінансові операції та вивчення їх фінансової діяльності

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу відповідно до законодавства зобов'язаний на підставі поданих офіційних документів або засвідчених в установленому порядку їх копій здійснювати ідентифікацію клієнтів, які проводять фінансові операції. Додаткові дані для вивчення клієнта також можуть бути одержані від клієнта, а також з інших джерел, якщо така інформація є публічною (відкритою).

Ідентифікація осіб здійснюється у разі:

1. встановлення ділових відносин з клієнтами;

2. виникнення підозри в тому, що фінансова операція може бути пов'язана з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму;

3. проведення фінансової операції, що підлягає фінансовому моніторингу;

4. проведення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтами на суму, що дорівнює чи перевищує 150 тис. грн.

5. у разі виникнення сумнівів у достовірності чи повноті наданої інформації про клієнта суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний вжити заходів для перевірки та уточнення інформації стосовно ідентифікації такого клієнта (особи).

Ідентифікація клієнта здійснюється до/або під час встановлення ділових відносин, укладення правочинів, але до проведення фінансової операції, відкриття рахунку. грошовий фінансовий рахунок

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт зобов'язаний надати інформацію стосовно ідентифікації його особи, змісту діяльності та фінансового стану, необхідну для виконання таким суб'єктом вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму. У разі ненадання клієнтом, з яким встановлені ділові відносини, необхідної інформації для ідентифікації та вивчення фінансової діяльності суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право відмовити йому в проведенні подальших фінансових операцій.

З метою ідентифікації резидентів суб'єкти первинного фінансового моніторингу встановлюють:

1. для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, номер паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав. Під час ідентифікації з'ясовують місце проживання або місце перебування фізичної особи, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів або номер паспорта громадянина України, в якому проставлено відмітку органів державної податкової служби про відмову від одержання ідентифікаційного номера;

2. для фізичної особи - підприємця - прізвище, ім'я та по батькові, дату народження, номер паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав. Під час ідентифікації з'ясовують місце проживання або місце перебування фізичної особи - підприємця, реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку (за наявності);

3. для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження; з'ясовують відомості про органи управління та їх склад; дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками і майном; відомості про власників істотної участі в юридичній особі; відомості про контролерів юридичної особи; ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України; реквізити банку, в якому відкрито рахунок, і номер банківського рахунку.

З метою ідентифікації нерезидентів суб'єкти первинного фінансового моніторингу встановлюють:

1. для фізичної особи - прізвище, ім'я та по батькові (з наявності), дату народження, номер паспорта громадянина України (або іншого документа, що посвідчує особу), дату видачі та орган, що його видав, громадянство. Під час ідентифікації з'ясовують відомості про місця проживання або місце тимчасового перебування фізичної особи в Україні;

2. для юридичної особи - повне найменування, місцезнаходження та реквізити банку, в якому відкрито рахунок, номер банківського рахунку, з'ясовують відомості про органи управління та їх склад; дані, що ідентифікують осіб, які мають право розпоряджатися рахунками та майном; відомості про власників істотної участі в юридичній особі; відомості про контролерів юридичної особи. Суб'єкту первинного фінансового моніторингу надається також копія легалізованого витягу з торгового, банківського чи судового реєстру або нотаріально засвідчене реєстраційне посвідчення уповноваженого органу іноземної держави про реєстрацію відповідної юридичної особи.

Треба зазначити, що ідентифікація осіб може бути не обов'язкова:

1. проведення фінансової операції особами, які раніше були ідентифіковані;

2. укладення правочинів між банками, зареєстрованими в Україні.

Також суб'єкт первинного фінансового моніторингу може здійснити спрощену ідентифікацію клієнта у разі:

1. встановлення ділових відносин або проведення фінансової операції, якщо клієнтом виступає орган державної влади, підприємство, що повністю перебуває у державній власності, міжнародна установа чи організація, в яких бере участь Україна відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;

2. проведення фінансової операції на організованому ринку цінних паперів.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний також здійснювати управління ризиками легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансування тероризму з урахуванням результатів ідентифікації та вивчення фінансової діяльності клієнта, послуг, що надаються клієнту, аналізу операцій, проведених ним, та їх відповідності фінансовому стану і змісту діяльності клієнта.

Для зменшення виявлених ризиків суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен вживати заходів, що зокрема включають: здійснення поглибленої ідентифікації клієнта та перевірку особи клієнта протягом певного періоду, включаючи його власників; додаткові вимоги до клієнта при відкритті рахунка чи встановленні відносин з ним; збільшення частоти проведення перевірок особи клієнта, включаючи його власників; збір інформації з метою формування уявлення про діяльність клієнта, природу та рівень операцій, що проводяться ним; посилений моніторинг операцій, що проводяться клієнтом.

Подання інформації уповноваженим органам про фінансову операцію, що підлягає фінансовому моніторингу

Подання суб'єктом первинного фінансового моніторингу інформації про фінансову операцію, що підлягає обов'язковому фінансовому моніторингу, здійснюється протягом трьох робочих днів з дня її реєстрації.

Рішення про подання або неподання Спеціально уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, що підлягає внутрішньому фінансовому моніторингу, приймає відповідальний працівник суб'єкта первинного фінансового моніторингу (філії, іншого відокремленого підрозділу суб'єкта первинного фінансового моніторингу) відповідно до внутрішніх процедур. У разі прийняття рішення про подання Спеціально уповноваженому органу інформації про фінансову операцію така інформація подається не пізніше 10 робочих днів з дня її реєстрації.

Порядок реєстрації фінансових операцій, що підлягають фінансовому моніторингу, а також подання Спеціально уповноваженому органу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу, інші фінансові операції, що можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням встановлюється:

1. Національним банком України - для банків;

2. Кабінетом Міністрів України - для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

Суб'єкт первинного фінансового моніторингу, його посадові особи та інші працівники не несуть дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової та кримінальної відповідальності за подання Спеціально уповноваженому органу інформації про фінансову операцію, якщо вони діяли в межах цього Закону, навіть якщо такими діями завдано шкоди юридичним або фізичним особам, та за інші дії, пов'язані з виконанням цього Закону.

Працівникам суб'єкта первинного фінансового моніторингу, які подали Спеціально уповноваженому органу інформацію про фінансову операцію, забороняється повідомляти про це осіб, які брали (беруть) участь у її проведенні, та будь-яких третіх осіб.

У разі якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу, який проводить фінансові операції, має достатні підстави підозрювати, що такі фінансові операції пов'язані, стосуються або призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій та організацій або осіб, до яких застосовані міжнародні санкції, він зобов'язаний невідкладно повідомити в день виникнення підозр про такі фінансові операції Спеціально уповноважений орган та правоохоронні органи, визначені законом.

Розголошення у будь-який спосіб працівниками Спеціально уповноваженого органу інформації, одержаної від суб'єктів первинного фінансового моніторингу згідно з вимогами цього Закону, тягне за собою відповідальність відповідно до закону.

Проблемні аспекти організації та здійснення контролю

Сутність роботи системи моніторингу в Україні полягає у наступному. Відповідальний працівник суб'єкта фінансового моніторингу повинний намагатися виявити (проконтролювати) усі операції суб'єкта.

Вади цього початкового етапу: якщо суб'єкт є розгалуженим, із багатоманітністю операцій, то багато операцій може залишитися поза увагою працівника, особливо якщо працівником призначений фіктивно. Саме працівник досить часто, на власний розсуд, вирішує, які операції підпадають під моніторинг. Водночас він намагається розкривати по мінімуму сутність операцій суб'єкта і дбає про уникнення власної відповідальності.

Незважаючи на перелік операцій, які підлягають внутрішньому моніторингу, їх законодавчі ознаки сформульовані часто як оціночні категорії. Потім Держфінмоніторинг, отримавши інформацію від працівника, багато у чому на підставі тих-таки паперових свідчень намагається віднайти ознаки відмивання доходів. Незважаючи на зовнішню потужність системи моніторингу, є фактична можливість легалізувати доходи, обійшовши вимоги законодавства за тією само взаємною згодою. Реальні шанси у держави проаналізувати операцію з відмивання доходів є тоді, коли контрагент правопорушника не бере участі у змові і направляє до Держфінмоніторингу інформацію.

Отже, у системі моніторингу виникають такі перешкоди:

1) об'єктивні - втрата інформації з першоджерел при її проходженні по етапах;

2) суб'єктивні - законодавчі, передбачається, що у випадку відмивання доходів суб'єктом працівник буде справно викривати перед державою власного роботодавця.

Однією з проблем щодо ефективного проведення фінансового моніторингу з попередження, виявлення легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинних шляхом, є недосконала організація взаємодії з цього питання між органами загального державного фінансового контролю та спеціальними органами, які його здійснюють. Причинами такого стану з піднятої проблеми є: різні оцінки діяльності взаємодіючих сторін, корумпованість окремих чиновників, відсутність зацікавленості у кінцевому результаті діяльності, відомчі інтереси та не розкриття певної наявної інформації, низький рівень нормативно-правової рекомендації взаємодії відомств, відсутність належного науково-методичного забезпечення організації та здійснення взаємодії, неналежний рівень професійної підготовки співробітників, що безпосередньо здійснюють фінансовий моніторинг, складність виявлення фактів легалізації (відмивання) злочинів, одержаних злочинним шляхом, розосередження функцій у протидії цьому злочину між відомствами.

На мою думку, одним із негативних суспільних явищ, що заважає ефективно здійснювати організацію фінансового моніторингу в державі є корупція. Загальновідомим на сьогодні є те, що одними із найбільш корупційно-небезпечних органів в Україні є саме різноманітні контролюючі та правоохоронні органи. Останнім часом значно активізувалася законопроектна діяльність з питань боротьби із корупцією, але значною мірою така діяльність передбачає розширення сфери застосування репресивних інструментів боротьби з корупцією, а також мало уваги приділяється попереджувальним, не репресивним засобам.

Наступним негативним фактором, що перешкоджає фінансовому моніторингу легалізації (відмиванню) брудних коштів, є використання злочинцями офшорних зон.

Також неопрацьованою на сьогоднішній день є система індикаторів виявлення сумнівних операцій. Лише зазначено граничну суму операції, яка має підпадати під фінансовий моніторинг, для внутрішнього моніторингу зазначено, що операції повинні мати ознаки сумнівності при наявності «вмотивованої підозри». Отже чіткі критерії віднесення операцій до внутрішнього моніторингу фактично є відсутніми. Це, в свою чергу має безпосереднє відношення до механізму національної системи протидії відмиванню доходів, отриманих злочинним шляхом. Законодавством чітко окреслено лише ознаки сумнівності операцій, проте чітко не зазначено показники, критерії чи індикатори чіткого віднесення таких операцій для моніторингу.

Основними проблемами, які перешкоджають ефективності контрольних дій з боку держави на сьогоднішній день є значна концентрація уваги на ретроспективних формах контролю та відсутність належного правового забезпечення і супроводу. Найбільших результатів у сфері запобіганню порушень законодавства досягнуто у фіскальній (податковій) діяльності, касовому виконанні державного бюджету та банківському обслуговуванні.

Для забезпечення підконтрольності потоків грошових коштів у сфері запобіганню легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, а також враховуючи вище окреслені проблеми нами запропоновано наступні заходи в системи протидії легалізації:

1) Державній службі з фінансового моніторингу надати значні повноваження нагляду в сфері небанківських фінансових операцій шляхом розширення меж законодавства в розрізі законодавчого закріплення перевірок (ревізій) за суб'єктами первинного фінансового моніторингу, а також застосування підвищених санкцій за порушення встановлених норм.

2) Здійснити перехід від ретроспективного контролю операцій до контролю над первинним розміщенням грошових коштів у фінансовій системі.

3) Застосувати метод контролю не за операцією, а за суб'єктами, що здійснюють ці операції, як це передбачено рекомендаціями Егмондської групи. Створити єдину базу даних, що має свідчити про ділову репутацію суб'єкта господарювання, провести три рівні ділової репутації:

- бездоганна (ризик відсутній);

- під контролем (ймовірний та слабкий ризик);

- сумнівна (максимальний ризик).

4) Вести історію дотримання фінансової дисципліни суб'єктами господарювання, здійснювати їх рейтингування.

5) Застосовувати такі інструменти як «критерії сумнівності» з метою визначення економічної доцільності фінансових операцій.

6) Використовувати наступні важелі впливу:

- контроль (моніторинг) операцій та віднесення до категорій ділової репутації;

- застосовувати превентивні заходи для попередження підозрілих операцій, як наприклад лімітування обсягів проведення операцій, як в часовому розрізі так і за обсягами;

- введення відповідальності на законодавчому рівні за порушення моніторингового законодавства посадовими особами Суб'єктів первинного фінансового моніторингу.

- застосування значних розмірів штрафних санкцій саме для посадових осіб, та передбачити процедуру контролю за якістю їх діяльності.

7) Розмежувати підходи щодо контролю за кількісними та якісними показниками, акцентувати діяльність на внутрішньому фінансовому моніторингу та якісних показниках діяльності, що мають свідчити про зміст господарської операції та її відповідність основній діяльності суб'єкта господарювання.

Размещено на Allbest.ru

...