Податок на додану вартість та інші непрямі податки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

по предмету "Фінанси"

на тему: "Податок на додану вартість та інші непрямі податки"

Підготовила: Хрестіна Ірина

План

Вступ

1. Сутність та значення справляння непрямих податків

2. Фінансово-економічна характеристика господарюючого суб'єкта

3. Організація оподаткування непрямими податками

3.1 Податок на додану вартість

3.2 Акцизи

3.3 Мито

3.4 Шляхи удосконалення податкової системи України, необхідної для покращення фінансової діяльності підприємств

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

У кожній країні стягується велика кількість різноманітних податків і зборів, які розрізняються як за назвами, так і за способами стягнення. Нерідко податки окремих країн бувають схожі за назвами, але суттєво не збігаються за умовами і деталей принципового характеру. У зв'язку з цим вивчення податкових систем різних країн та їх порівняльний аналіз вимагають дотримання загальних принципів і правил угруповання податкових платежів, їх класифікацій.

Непрямі податки є основними в структурі податкових надходжень до бюджету. Питома вага податку на додану вартість зростає з кожним роком оскільки все ширшою стає його база оподаткування. Якщо ж говорити про акцизний збір то можна сказати, що для України завжди був характерний високий рівень, вживання алкогольних напоїв а зараз коли ринок просто пересичений цими товарами і вони є доступними для всіх категорій покупців, навіть для неповнолітніх, то звичайно, що рівень надходження акцизного збору буде рости. Так на цей показник впливає доступність тютюнових виробів, сума збору з яких і становить найбільшу частку оскільки за статистикою кожен третій в нас в країні-курець. Мито також має велике фіскальне значення, то зі зміцненням зовнішньоекономічних стосунків з іншими країнами активізувалася і зовнішні діяльність підприємств, що пов'язана з рухом товарів через кордон.

1. Сутність та значення справляння непрямих податків

Відомо, що одним із найдієвіших важелів стимулювання розвитку економіки є податки й оподаткування. Податки регулюють основні макроекономічні процеси та пропорції. Завдяки податкам відбувається розподіл і перерозподіл у просторі і часі значної частини виробленої вартості. Вони також безпосередньо впливають на результати економічної діяльності платників, а відтак податкова політика може або зацікавити (стимулювати) платників працювати у певних галузях і на певних територіях, або - ні. Тому не випадково, що потенціал податкової системи як "вбудованого регулятора" активно використовують усі країни, зокрема з метою забезпечення сталого економічного розвитку. У цьому сенсі не є винятком й Україна, де пошук і застосування ефективних податкових інструментів розглядається як невід'ємна передумова і потужний засіб реформування національної економіки.

Податкова система - це сукупність установлених у країні податків і обов'язкових платежів податкового характеру та механізму їх справляння. Паралельно з поняттям "податкова система" досить часто використовується термін "система оподаткування". Іноді ці поняття вживаються як синоніми, що не правильно, оскільки податкова система - це сукупність податків, а оподаткування - це процес установлення і справляння податків. Тобто система оподаткування характеризується її елементами - платник, об'єкт оподаткування, ставка тощо - та механізмом обчислення і сплати податків.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 року Закону України "Про систему оподаткування" У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Враховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність подальшого удосконалення оподаткування, 2 лютого 1994року було ухвалено другий варіант Закону України "Про систему оподаткування". Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 року.

Система оподаткування - це сукупність податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, встановленими відповідними законами держави.

Система оподаткування - це нормативно визначені органами законодавчої влади платники податків, їхні права та обов'язки, об'єкти оподаткування, види податків, зборів та інших обов'язкових платежів до бюджетів, а також порядок стягнення встановлених податкових платежів, зборів і внесків.

Загальноприйнятий розподіл податків на прямі і непрямі має на увазі, з одного боку, обкладання доходів, а з іншого - видатків. На практиці вичленовування прямого і непрямого обкладання не є можливим, тому для їхньої характеристики доводиться використовувати умовний розподіл податків на прямі і непрямі.

Податок на додану вартість (ПДВ) охоплює практично усі сторони життєдіяльності не лише суб'єктів підприємницької діяльності, а й інших юридичних та фізичних осіб, що здійснюють операції з поставки товарів (робіт, послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком. Він є одним із основних джерел доходної частини бюджету.

При поставці товарів підприємство закладає в його ціну суму податку на додану вартість. Після того, як покупець придбає товар, а кошти від поставки надійдуть на підприємство, одержаний дохід зменшується на суму податку, а податок сплачується до бюджету.

Податок на додану вартість є видом універсального акцизу, який установлюється за єдиною ставкою до всього обороту. Це основний вид непрямого оподаткування. Така його роль визначається тим, що ПДВ властива висока еластичність: зміна кон'юктури ринку і рівня цін мало відбивається на податковій базі, оскільки ПДВ установлюється у вигляді процентної надбавки до цін.

Акцизний збір - це непрямий податок на високорентабельні і монопольні товари (продукцію), що включається в ціну цих товарів (послуг).

Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції). За допомогою акцизного збору суттєво підвищується дохід бюджету при слабкому ефекті падіння попиту на ринку підакцизних товарів, не створюючи при цьому надмірного податкового тягаря на суб'єктів підприємницької діяльності. Акцизний збір встановлюється на монопольні товари і включається до ціни цих товарів.

Акциз (від франц. Accise - відрізаю) - один з видів непрямих податків, переважно на предмет масового споживання (сіль, цукор, сірники та ін., а також комунальні, транспортні та ін. розповсюджені послуги).

У європейських країнах до складу підакцизних товарів належать алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо, автомобілі та ін. У США, наприклад, акциз у загальному обсязі податкових надходжень до федерального бюджету складає 6,3%, в Іспанії - 13,2%.

Акцизний збір в Україні було введено одночасно з податком на додану вартість у 1992 році на підставі Закону України від 18 грудня 1991 р. "Про акцизний збір", Декрету кабінету Міністрів України № 18-92 від 26. 12. 1992 р. "Про акцизний збір".

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, які переміщуються через митний кордон. Запровадження мита може переслідувати декілька цілей: фіскальні, економічні (захист вітчизняних товарів від конкуренції з імпортними), політичні. На відміну від інших податків політика в сфері митного обкладання спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту та експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів. Запровадження мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави або надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Фіскальне значення мита має другорядне значення.

Порядок стягування митних доходів урегульований Митним кодексом України, Законом України "Про єдиний митний тариф", Декретами Кабінету Міністрів України, Постановами Кабінету Міністрів.

Отже, слід розібратись з поняттями "митний тариф" і "єдиний митний тариф". Митний тариф України - це систематизований згідно з українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності перелік ставок увізного мита, яке справляється з товарів, що ввозяться на митну територію України. В основу товарної класифікаційної схеми Митного тарифу України (товарна номенклатура) покладено українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, яка базується на гармонізованій системі опису та кодування товарів. Складається митний тариф з 21 розділу, кожен з яких включає певну кількість груп. Митний тариф України затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів.

Єдиний митний тариф - це систематизований звіт ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Отже єдиний митний тариф України встановлює на єдиній митній території України порядок обкладання митом предметів, що ввозяться на митну територію України або вивозяться із цієї території. Він базується на міжнародно визнаних нормах і розвивається у напрямі максимальної відповідності загальноприйнятим у міжнародній практиці принципам і правилам митної справи. Його ставки є єдиними для всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування, за винятком випадків, передбачених законодавством України та її міжнародними договорами.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 14 Закону "Про систему оподаткування" від 25.06.91 р. №1251 мито належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів). У статті 2 цього закону визначено поняття "податок і збір" (обов'язків платіж); окремо ж дефініцій податку або збору не подано в жодному акті, що формально стирає принципові відмінності між ними. Очевидно, законодавець, поєднуючи поняття "податок" і "збір" за допомогою сполучника "і", мав на увазі деяку еквівалентність, ідентичність або схожість. Це може бути зумовлено змістом фіскальної функції, вираженої в тому, що і податок, і збір згідно зі статтею 2 зазначеного закону варто розуміти як обов'язковий внесок, який здійснюють платники.

Отже, сутність непрямого оподаткування виявляється у системі перерозподілу фінансових ресурсів між кінцевими споживачами і державою, проміжною ланкою в якій виступають суб'єкти господарювання. Останні у випадку, коли вони виступають кінцевими споживачами, сплачують податки до бюджетів. В інших випадках вони фактично є посередниками, що забезпечують практичний розрахунок та зібрання коштів з кінцевих споживачів та їх перерахунок до бюджету.

2. Фінансово-економічна характеристика господарюючого суб'єкта

Непрямі податки включаються в ціну реалізації споживачам товарів, робіт, послуг. Отже, на суму вказаних податків зростає ціна реалізації. За певних обставин це може негативно впливати на обсяги виробництва і реалізації продукції, призводити до зростання її залишків.

По-друге, сплата непрямих податків підприємствами в процесі здійснення господарської діяльності, а також до бюджету суттєво і негативно впливає на фінансовий стан суб'єктів господарювання.

У процесі господарської діяльності підприємства виробничої сфери закуповують для своїх потреб сировину, матеріали, обладнання, в ціну яких входять непрямі податки (в основному ПДВ). Отже, на суму непрямих податків зростають витрати підприємств, а значить і їх потреба у фінансових ресурсах (оборотних коштах, на фінансування капітальних вкладень).

Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей ПДВ підлягає відшкодуванню, то негативний вплив на діяльність підприємств проявлятиметься в іммобілізації коштів до їх відшкодування і залежатиме від суми іммобілізації коштів та тривалості періоду іммобілізації.

Якщо сплачений у ціні придбаних матеріальних цінностей ПДВ не відшкодовується, то на його суму зростають витрати на виробництво (собівартість продукції), а також витрати на фінансування капітальних вкладень.

Негативний вплив на діяльність підприємств, їх фінансовий стан проявляється при сплаті непрямих податків до бюджету, оскільки можлива іммобілізація оборотних коштів підприємств для сплати податків. Це обумовлено тим, що терміни сплати непрямих податків до бюджету встановлені за подією, яка відбулася першою: відвантаження товарів або надходження коштів за відвантажені (передані) товари на банківський рахунок платника податків. Якщо має місце затримка надходження коштів від покупців за відвантажену продукцію, платники непрямих податків сплачують їх зі своїх оборотних коштів.

У разі закупівлі товарів за імпортом сплата непрямих податків до бюджету здійснюється при їх розмитненні. Відшкодування (повернення) суб'єкту господарювання сплачених при розмитненні товару непрямих податків відбудеться після реалізації імпортованих товарів споживачами. Отже, іммобілізація оборотних коштів підприємства матиме місце протягом указаного періоду.

Вплив непрямих податків на фінансово-господарську діяльність суб'єктів підприємництва залежно від сфери їхньої діяльності виявляється по-різному. Тому є певні особливості впливу непрямих податків на діяльність підприємств виробничої сфери (з урахуванням галузі), тих, які ведуть торгово-посередницьку діяльність, і тих, що надають послуги (у тім числі фінансові).

Як і будь-яке явище, непрямі податки мають свої переваги й недоліки.

Серед переваг можна виділити:

- бюджетні: регулярність та великі суми надходжень до бюджету;

- економічні: стимулювання (стримування) деяких виробництв, регулювання процесу споживання;

- фіскально-технічні: для кінцевого споживача непрямі податки зручніші. Вони визначаються розміром споживання, не мають примусового характеру, не потребують накопичення значних сум, їх зручно сплачувати і територіально;

- психологічні: непрямий податок входить до ціни товару (послуги) і якщо платник і усвідомлює, що ціна підвищена через податок, він усе одно отримує натомість необхідний продукт;

- територіальні: споживання більш-менш рівномірне у територіальному розрізі, а тому непрямі податки знімають напруження у міжрегіональному розподілі доходів. Якщо ж доходи бюджету базуються на доходах підприємств, то внаслідок нерівномірності економічного розвитку постає проблема нерівноцінності дохідної бази різних бюджетів. Оскільки ніде у світі ще не вдалося досягти збалансованого розвитку усіх регіонів, то без застосування непрямих податків виникають труднощі і в збалансуванні місцевих бюджетів.

Таким чином, непрямі податки мають досить багато переваг, а тому використання їх цілком доцільне. Водночас непряме оподаткування має ряд суттєвих недоліків. Головним із них є те, що їх сплата не залежить від розміру доходів платників. Зважаючи на те, що рівень споживання має певний мінімум, питома вага цих податків у доходах громадян тим вища, чим нижчий рівень доходів

3. Організація оподаткування непрямими податками

Непрямі податки мають велике соціально-економічне значення і грають важливу роль в економіці країни.

По-перше, вони є ваговитим джерелом доходів держави, їх доля в бюджеті значно вища, ніж доля податку на прибуток.

По-друге, за допомогою непрямих податків здійснюється розподіл і перерозподіл доходів між різними соціальними групами населення.

По-третє, непрямі податки роблять вплив на рівень цін, підвищуючи її приблизно на 30 %, а по окремих товарах і на 50 %, тому вони є чинником регулювання рівня цін, засобом дії на їх динаміку (інфляцію або дефляцію).

По-четверте, система непрямих податків надає дію на виробництво, торгівлю, вжиток, сприяючи їх зростанню або, навпаки, скороченню, тобто дозволяє регулювати рух сфер товарного обертання відповідно до цілей розвитку економіки.

Будучи прямою надбавкою до ціни, непрямі податки носять явно виражений фіскальний характер, легко піддаються обліку і контролю, стали пріоритетним напрямом системи збору податкових платежів. Багато економістів вважають ці податки найсправедливішими, оскільки вони регресивні по відношенню до доходу споживачів - з низьких доходів стягується вищий відсоток, а з високих - нижчий.

Практика використання непрямих податків характерна для більшості розвинених країн, і традиційно в ринковій економіці вони використовуються для заборони споживання, а в Росії сталі одним з основних джерел формування держбюджетних засобів.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз) і мито.

3.1 Податок на додану вартість

ПДВ є непрямим податком, а саме - однією з форм універсальних акцизів. ПДВ був запроваджений в Україні в 1992 р., і разом з акцизним збором замінив податок з обороту і податок з продажів.

Податок на додану вартість має високу ефективність з фіскальної позиції, оскільки споживання є більш сталою величиною, на відміну від доходів чи прибутку. Широка база оподаткування, яка охоплює не тільки товари, але й роботи та послуги, забезпечує надійність і стабільність бюджетних надходжень, оскільки зміна в смаках споживачів не відображається на зменшенні доходів бюджету. Універсальні ставки полегшують як нарахування податку для його платників, так і контроль податкових органів за правильністю сплати останнього, а, крім того, забезпечують нейтральний вплив на процеси ринкового ціноутворення. Справляння ПДВ на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг має наслідком рівномірний розподіл податкового тягаря між усіма суб'єктами підприємницької діяльності. Від податку на додану вартість набагато важче ухилитися в порівнянні з прибутковим податком, оскільки база оподаткування підраховується набагато простіше, а його стягнення на всіх етапах руху товару чи послуг вводить "механізм автоматичного контролю" за правильністю нарахування суми податку на попередній стадії реалізації. Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін і регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення, а також відволікання обігових коштів підприємств.

Об'єктом оподаткування ПДВ є додана вартість. Додана вартість є часткою повної вартості товару чи послуги, це та її частина, яка створюється даними платником. Обчислити її обсяг можна двома методами: перший - від повної вартості відрахувати вартість сировини, матеріалів і послуг виробничого характеру (саме цей метод застосовується в Україну), другий - скласти величини заробітної плати, прибутку, непрямих податків і деякі інші. Оподаткування доданої вартості створює умови для рівномірного включення податку в ціни товарів і послуг на всіх етапах їх виробництва і реалізації. З 1 жовтня 1997 р. в Україні був введений в дію новий закон щодо ПДВ, який досить суттєво змінив механізм справляння податку, що діяв раніше. Розглянемо основні елементи чинного механізму справляння ПДВ.

Платниками податків податку на додану вартість є як юридичні особи (резиденти і нерезиденти, суб'єкти підприємницької діяльності та особи, яка не є суб'єктами підприємницької діяльності), так і фізичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності та особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності - в тому випадку, якщо вони ввозять товари на митну територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню). При цьому особа є платником ПДВ, якщо обсяг здійснюваних ним оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) досяг протягом будь-якого періоду за останні дванадцять календарних місяців 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (це положення не поширюється на осіб, які здійснюють на митній території України підприємницьку діяльність з торгівлі за готівкові кошти, які є платниками ПДВ без залежності від обсягу оподатковуваних операцій). Така особа зобов'язана зареєструватися як платник ПДВ в податкових органах за своїм місцезнаходженням. Реєстраційна заява має бути подана (надіслана) до органу державної податкової служби не пізніше двадцятого календарного дня, що настає за останнім днем ??12 - місячного періоду, в якому був досягнутий зазначений обсяг оподатковуваних операцій. Особи, які мають намір здійснювати торгівлю з готівкою, повинні подати реєстраційну заяву не пізніше ніж за десять календарних днів до початку ведення підприємницької діяльності. Орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів надати заявнику свідоцтво про реєстрацію його як платника податків. Основна ставка з податку на додану вартість становить 20%. Крім того, існує нульова ставка ПДВ, введення якої передбачає створення пільгових умов для деяких видів товарів.

До об'єкту оподаткування ПДВ відносять такі операції платників податків продаж товарів (робіт, послуг) на митній території України; ввезення товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України; вивезення товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.

База оподаткування - це оборот у вартісному вираженні, до якого застосовується ставка для визначення суми ПДВ. Слід звернути увагу, що всі інші непрямі податки (наприклад, акцизний збір, мито), які були включені в ціни товарів, є базою оподаткування ПДВ.

Сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначається як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, які виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Звітний податковий період - це період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. У залежності від обсягу оподатковуваних операцій за попередній календарний рік встановлено два звітних періоди: місячний і квартальний. Для платників податків, у яких обсяг оподатковуваних операцій за попередній календарний рік перевищує 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звітний період дорівнює календарному місяцю. Декларацію до бюджету ці платники подають протягом 20 календарних днів після закінчення звітного місяця. Якщо ж обсяг операцій менші, платники податків можуть за своїм вибором застосовувати звітний період, який дорівнює календарному місяцю або кварталу (у цьому випадку декларація подається протягом 40 днів після закінчення звітного кварталу).

Пільги щодо податку на додану вартість:

1. Операції з продажу: вітчизняних продуктів дитячого харчування; учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва; товарів спеціального призначення для інвалідів; лікарських засобів за переліком, встановленим КМУ; путівок на санаторно-курортне лікування дітей і т.п.

2. Операції з надання послуг: вищого, середнього, професійно-технічної та початкової освіти навчальними закладами тощо; доставки пенсій і грошової допомоги населенню; охорони здоров'я за встановленим переліком; реєстрації актів громадянського стану державними органами; перевезення пасажирів міським пасажирським транспортом тарифи на які регулюються державою; культового призначення релігійними організаціями; на поховання; послуг, які надаються бібліотеками, і т.п.

Операції з ввезення (імпорту) на митну територію України: товарів, які використовуються для автомобілебудування, суднобудування, літакобудування, виробництва космічної техніки, боєприпасів, бронетехніки і т.п. .

Звільняється від оподаткування надання благодійної допомоги та деякі операції в спеціальних економічних зонах.

Сплата податку, сума якого визначена платником у декларації, провадиться не пізніше двадцятого числа місяця, що настає за звітним періодом. У разі, якщо сума податку на додану вартість, визначена як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту звітного періоду, має від'ємне значення, вона підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України, тобто поверненню платнику.

3.2 Акцизи

Акцизний збір - непрямий податок, так як він включається до ціни товарів і сплачується покупцем, а не виробником товарів. Його відносять до категорії специфічних акцизів, тобто стягування податку проводиться за диференційованими по окремих групах товарів ставками.

Акцизний збір був введений в Україні в 1992 р. Його впровадження мало на меті збільшити доходи бюджету за рахунок оподаткування високорентабельних товарів не першої необхідності, які споживаються здебільшого населенням з рівнем доходів вищим за середній. Акцизним збором оподатковуються виключно товари і не оподатковуються роботи та послуги. Об'єктом оподаткування акцизним збором є повна вартість товарів. Кожна група підакцизних товарів має визначену ставку. Акцизний збір менше впливає на загальний рівень цін в країні, оскільки перелік підакцизних товарів є досить незначним. З цієї ж причини і його фіскальне значення набагато нижче. Однак, він має великий вплив на структуру споживання. Це властивість держава використовує, зокрема, для обмеження споживання алкогольних і тютюнових виробів. Акцизний збір сплачується один раз. З позиції соціальної справедливості акцизний збір має переваги, оскільки підакцизні товари споживаються, як правило, заможними верствами населення, що пом'якшує регресивність ПДВ, основний тягар якого розподіляється між основним взагалі.

Політика держави в акцизному оподаткуванні в Україні дуже часто змінювалася. Лише у 1999 р. відмовилися від включення до підакцизних товарів широкого переліку високорентабельних товарів, зосередивши увагу на найбільш ефективних у фіскальному відношенні. З 1996 р. на більшість товарів встановлені тверді ставки.

Платниками акцизного збору є всі суб'єкти підприємницької діяльності, які виробляють, або імпортують підакцизні товари, а також фізичні особи, які ввозять (пересилають) підакцизні речі на митну територію України.

Об'єктом оподаткування акцизним збором є:

а) обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів, у тому числі з давальницької сировини, способом їх: продажу; бартерного обміну; безоплатної передачі товарів або з частковою їх оплатою; передачі для власного споживання і для своїх працівників; промислової переробки (крім оборотів з передачі для виробництва підакцизних товарів);

б) товари, які імпортуються на митну територію України, в тому числі: у межах бартерних операцій; без оплати їх вартості чи з частковою оплатою.

Перелік підакцизних товарів включає в себе предмети не першої необхідності та високорентабельні товари, споживання яких держава намагається обмежити. Так, в Україні до них належать: алкогольні та тютюнові вироби, транспортні засоби, нафтопродукти.

Існують два види ставок: тверді (у фіксованому виразі на одиницю товарів в кількісному вираженні, наприклад, в євро за І тис. кг по бензину, в гривнях - з алкогольних і тютюнових виробів) і процентні.

Датою виникнення податкових зобов'язань при продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата події, що настав раніше: або дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів, які реалізуються, а в разі продажу товарів (продукції) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, яка обслуговує платника акцизного збору; або дата відвантаження товарів.

Акцизний збір з імпортних товарів (за винятком алкогольних і тютюнових виробів) сплачується одночасно із стягуванням мита і ПДВ під час попереднього митного оформлення товарів в митних органах. Т. е. сплата митних платежів відбувається ще до того, як товари перетинають митний кордон України.

3.3 Мито

Мито є непрямим податком, який стягується з товарів, що переміщуються через митний кордон України, тобто ввозяться, вивозяться, або прямують транзитом. Введення мита може переслідувати кілька цілей: фіскальні, економічні (захист вітчизняних товарів від конкуренції з імпортними), політичні. На відміну від інших податків, політика в сфері митного оподаткування спрямована здебільшого на формування раціональної структури імпорту та експорту в умовах відсутності прямого втручання держави в регулювання цих процесів. Введення мита може мати на меті здійснення економічного тиску на відповідні держави чи надання їм режиму найбільшого сприяння з політичних мотивів. Як бачимо, фіскальне зміст мита має другорядне значення.

Платниками мита є будь-які юридичні або фізичні особи, які здійснюють переміщення через митний кордон України товарів або інших предметів, які підлягають оподаткуванню згідно з чинним законодавством.

Об'єктом оподаткування є митна вартість товарів або інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, або їх кількісні показники.

Від сплати мита повністю звільняються: транспортні засоби, які здійснюють регулярні міжнародні перевезення вантажів; валюта України, іноземна валюта та цінні папери; товари, які підлягають поверненню у власність держави; товари та предмети, які стали в результаті пошкодження непридатними для використання, і багато інших.

Для фізичних осіб встановлені такі пільги. Не підлягають оподаткуванню в процесі ввезення товарів на митну територію України: товари, сукупна вартість, яких не перевищує суму, еквівалентну 200 євро; товари, які були попередньо вивезені (переслані) громадянами за митний кордон України під письмове зобов'язання про їх зворотне ввезення та ввозяться (пересилаються) назад на митну територію України за наявності відповідної вивізної митної декларації і т.п.

В Україні встановлено такі види мита: адвалерної, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом; специфічна - нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом; комбінована - об'єднує обидва ці види.

Таким чином, для стягнення мита застосовуються два види ставок, процентні та фіксовані (в євро на одиницю оподаткування в кількісному виразі). Ставки мита визначаються Митним тарифом України і є диференційованими за товарними позиціями, яким відповідає імпортована продукція. Крім того, в залежності від країни походження товару, може бути застосована преференційна, пільгова або повна ставка мита.

Сума мита, що підлягає сплаті, перераховується платниками на рахунки митних органів, які здійснюють відповідне оформлення товарів чи майна, або вноситься готівкою в касу митного органу. Останній перераховує отримані суми митних платежів на рахунки Державного казначейства за відповідними кодами бюджетної класифікації не пізніше як за три банківських дні з дати повного оформлення вантажної митної декларації.

Митна вартість товарів - це заявлена ??декларантом або визначена митним органом вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетину товарами митного кордону України.

3.4 Шляхи удосконалення податкової системи України, необхідної для покращення фінансової діяльності підприємств

Серед численних економічних проблем, які постали перед Україною у період переходу її від командно-адміністративної до ринкової форми ведення господарства, чільне місце посідає створення ефективної системи оподаткування юридичних і фізичних осіб. У цьому зацікавлена як держава, податкові органи, так і платники податків. Тому особливої актуальності набувають дослідження теоретичних, методологічних і прагматичних підвалин податкової політики та формування податкової системи в державі.

Податкова система в кожній країні є основою економічної системи. Вона, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає головним важелем реалізації державної економічної політики. В умовах формування ринкової економіки виконання доходної частини Державного бюджету України є одним із актуальних завдань, успішне вирішення якого створює сприятливі умови для суспільного розвитку.

Діюча система оподаткування сьогодні не задовольняє ні державу, ні платників податків. Цілий ряд прорахунків та перекосів, які були допущені при її створенні, призвели до того, що податки не виконують повноцінно ні фіскальної, ні стимулюючої функцій. Сфера матеріального виробництва практично задушена податками, що веде до скорочення оподатковуваних оборотів, а значить, і до зменшення бюджетних надходжень. У результаті функціонуюча податкова система замість стимулювання виробництва спричиняє його скорочення, а замість поповнення доходної частини бюджету - призводить до його зубожіння. Суть проблеми полягає в тому, що при створенні цієї системи не було повною мірою враховано теоретичні принципи оподаткування, виведені на підставі багатовікового досвіду

Надмірне підвищення норми оподаткування призводить до збільшення доходів тіньової економіки і згортання легального бізнесу, а також до скорочення податкової бази. Тому важливе місце у здійсненні оптимальної податкової політики відводиться принципу фіскальної достатності, який полягає в здійсненні податкової політики, необхідної для забезпечення такої величини податкових надходжень, яка оптимально бажана з огляду на проголошену економічну доктрину.

Рівень податкової ставки повинен враховувати можливості платника податку, тобто рівень його доходів. Оскільки можливості різних фізичних і юридичних осіб неоднакові, для них мають бути встановлені диференційовані податкові ставки. Платежі кожного до бюджету мають бути пропорційні його доходам, і винятки для окремих осіб недопустимі. Порушення цього принципу призведе до того, що додаткове податкове навантаження ляже на законослухняних платників податків або на тих, хто має можливості ухилятися від оподаткування.

У процесі реформування системи оподаткування в Україні важливою проблемою є не лише рівень податкового тягаря, а й оптимальне поєднання прямих і непрямих податків. Слід зазначити, що в останні роки у вітчизняній системі оподаткування спостерігається тенденція до збільшення частки прямих податків, що відповідає практиці розвинутих країн. Непрямі податки хоч і зручніші для фіскальних органів з позиції їх стягнення, однак їх сплата лягає тягарем на плечі кінцевого споживача. Тому переваження справедливих прямих податків дасть змогу уникнути таких негативних наслідків, як зубожіння більшості населення, подальший спад і занепад вітчизняного виробництва, нездатного конкурувати з дешевою продукцією іноземних фірм, тощо.

У процесі реформування системи оподаткування в Україні необхідно докорінно змінити ставлення до місцевих податків і зборів, суттєво підняти їх значення у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів. Найсуттєвішими вадами місцевого оподаткування, на нашу думку, є незначна фіскальна роль податків і зборів та відсутність прав у органів місцевого самоврядування запроваджувати на своїй території власні податки і збори. Річ у тім, що на місцях завжди є свої особливі об'єкти оподаткування, які можуть відчутно наповнити місцеві бюджети, а отже, дати змогу спрямувати додаткові кошти на розв'язання економічних і соціальних проблем регіонів.

Як свідчить практика, неможливо побудувати ефективну податкову систему, не сформувавши платника податку як елемент податкової системи, як суспільний інститут. Для цього потрібно проводити всебічну організаційну і просвітницьку роботу з платниками податків, урегулювати і вдосконалювати інформаційні потоки між платниками податків та органами контролю за їх сплатою, а також враховувати соціально-культурні й психологічні особливості громадян країни, усталені традиції при прийнятті рішень у галузі оподаткування.

Сплата податків має носити обов'язковий характер. Система штрафів і санкцій, громадська думка у країні мають бути сформовані таким чином, щоб несплата або несвоєчасна сплата податків були менш вигідні платникові, ніж вчасне і чесне виконання зобов'язань перед бюджетом.

В умовах економічної нестабільності, існування різного роду механізмів, приховування прибутків та ухилення від сплати податків удосконалення системи оподаткування в Україні та підвищення її ефективності повинно йти шляхом пошуку найбільш надійних та стабільних джерел сплати податків. Поряд з цим, виходячи з вимог податкової реформи, одним з пріоритетних її напрямів має стати реальне полегшення податкового тиску на економіку за допомогою розширення переліку об'єктів оподаткування.

На нинішньому вирішальному етапі реформ, коли основним мотивом економічної політики стає безпосередня орієнтація держави на зростання добробуту народу, на пожвавлення підприємництва, на посилення ринкових регуляторів у стимулюванні відродження національної економіки, назріла гостра необхідність невідкладного реформування податкової системи, створення цілісного, узгодженого, стабільного та раціонального податкового законодавства. Все це й обумовлює необхідність реформування податкової системи та створення і прийняття єдиного всеохоплюючого податкового закону - Податкового кодексу України.

Висновок

Структура податкової системи України, в якій відносно велику роль відіграють непрямі податки, у цілому відповідає загальним закономірностям, які притаманні розвитку податкових систем. Зміни у цій структурі можливі лише за умови усунення причин, що їх зумовлюють, тобто зміни окремих параметрів соціально-економічної системи України.

На сучасному етапі розвитку пропонуються такі основні напрями удосконалення непрямого оподаткування в Україні.

Заходи щодо правильного вибору ставки податку на додану вартість, яка є надмірно високою (20%). Є підстави стверджувати, що в умовах ринкової трансформації економіки України максимальна ставка податку повинна бути на рівні 15%. Це зумовить розширення сукупного попиту та пожвавлення ділової активності, що збільшить податкові надходження до бюджету. податок акциз мито

Особлива увага до перегляду пільг з непрямих податків, які забезпечують необґрунтований перерозподіл доходів між підприємствами і населенням, де формують вартісні пропорції у галузях економіки, порушують рівність умов у конкурентному середовищі.

Зниження ставок мита, виходячи з наявного рівня цін і середніх рівнів прибутку від зовнішньоекономічних операцій.

Виважені загальнодержавні заходи протекціоністського характеру з метою оптимізації регулювальної ролі акцизу, а саме: посилений контроль за виробництвом та імпортом підакцизних товарів, встановлення державної монополії на виготовлення окремих із них. підвищення відповідальності за ухилення від оподаткування [26].

Деякі спеціалісти пропонують запровадити змішану систему оподаткування, за якої паралельно з існуючою специфічною ставкою буде існувати адвалерна частина при обов'язковому фіксуванні роздрібної ціни. Причому доручити її адміністрування податковій адміністрації з подальшим переказом відрахувань до Пенсійного фонду. Цим заходом вдалося б зберегти виробництво, наповнити бюджет та й частково вирівняти податкове навантаження. Хоча в цьому випадку будуть проблеми зі складним механізмом адміністрування змішаного акцизу та правильним визначенням максимальних роздрібних цін.

Список використаної літератури

1. Довгалюк В.І. Податковий аудит: контролюючі органи та види перевірок / / Збірник наукових матеріалів міжнародної науково-практичної Конференції: "Стан І проблеми трансформації фінансів та ЕКОНОМІКИ Регіонів у перехідній Період". - Хмельницький НВП "Євріка" ТОВ, 2003. - З 44-49.

2. Довгалюк В.І., Ярмоленко Ю.Ю. Про деякі аспекти упереджень відтоку Капіталу за кордон та перспективи Створення реального механізму протідії відмівання "Брудно" коштів в Україні / / Економіка: Проблеми Теорії та практики. Збірник наукових праць Дніпропетровського національного Університету. - 2002. - № 135. - С.42-52.

3. Золотько І.А. Податкова система: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 204 с

4. Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система: Навч. посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2004. - 331 с

5. Методичні вказівки для практичних та семінарських занять з курсу "Податковий менеджмент" (для студентів спеціальності "Фінанси" денної форми навчання) / Ю.Ю. Ярмоленко. - Хмельницький: ХЕУ. - 2006. - 84 с

6. Нечай Н.В. Подушний податок: історія введення // Вісник податкової служби України. - 2000. - № 4. - С 62-63.

7. Нечай Н.В. Контрибуції і надзвичайні податки - перші заходи радянської влади у фінансовій політиці // Вісник податкової служби України, 2000.

8. Нечай Н В. Податкова система в період нової економічної політики 1921-1924 pp. // Вісник податкової служби України. - 1999. - № 38. - С 57-60.

9. Онищенко В.А. Податковий контроль (основи організації"). - К.: Ред. журн. "Вісник податкової служби України", 2002. - 432 с

10. Суторміна В.М., Федосов В.М., Андрущенко В.Л. Держава - податки, бізнес (із світового досвіду фіскального регулювання економіки). - К: Либідь, 1992. - 328 с

11. Синчак В.П. Деякі особливості формування системи оподаткування в сільському господарстві // Збірник наукових матеріалів міжнародної науково-практичної конференції: "Стан і проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період. Наукові праці III Міжнародної науково-практичної конференції 12 травня 2005 року у Хмельницькому економічному університеті". Ч.1. - Чернівці: Букрек, С 337-341.

Размещено на Allbest.ru

...